Рішення

від 06.02.2024 по справі 400/8229/23

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 лютого 2024 р. № 400/8229/23 м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд у складі судді Устинова І.А. розглянув у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовомтовариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Мегаліт", шосе Херсонське, 115/4,м. Миколаїв,54028, до відповідачівДержавної податкової служби України, пл. Львівська, 8,м. Київ,04053, Головного управління ДПС у Миколаївській області, вул. Лягіна, 6,м. Миколаїв,54001, провизнання протиправним та скасування рішення від 23.05.2023 року № 8856327/41157144; зобов`язання зареєструвати податкову накладну від 15.05.2023 року № 3,ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія «Мегаліт" (далі - позивач) звернулось з позовом до Головного управління ДПС у Миколаївській області (далі відповідач 1) та Державної податкової служби України (далі - відповідач 2), в якому просить суд:

- визнати протиправним та скасувати рiшення Комiсiї з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному pеєстрі податкових накладних Головного управління ДПС у Миколаївській області від 23.05.2023 № 8856327/41157144, яким відмовлено товариству з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Мегаліт» у реєстрації податкової накладної № 3 від 15.05.2023;

- зобов`язати Державну податкову службу України зареєструвати в Єдиному peєcтpi податкових накладних податкову накладну № 3 від 15.05.2023 датою її подання.

В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що за результатами здійснення господарських операцій, позивачем сформовано та направлено на реєстрацію у Єдиному реєстрі податкових накладних, податкову накладну. Проте, за результатами обробки, реєстрацію податкових накладних зупинено, запропоновано надати пояснення та копії документів щодо підтвердження інформації, зазначеної в ПН/РК. На виконання цієї пропозиції, позивач надав пояснення разом з усіма первинними документами щодо зупиненої податкової накладної, однак відповідачем прийнято рішення про відмову в реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних. Вважаючи, що рішення про відмову в реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних винесено протиправно, позивач звернувся до суду з позовом.

Ухвалою від 05.07.2023 суд відкрив провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін та запропонував відповідачам надати відзиви на позовну заяву.

Відповідач 1 надав до суду відзив, в якому просив відмовити у задоволенні позовних вимог та зазначає, що оскаржуване рішення Комісії Головного управління ДПС у Миколаївській області про відмову в реєстрації ПН ґрунтується не на факті зупинення реєстрації ПН, а на тому, що позивачем не було надано податковому органу на його пропозицію доказів реального здійснення господарської операції, зазначеної у поданій на реєстрацію податковій накладній. Тому рішення є правомірним.

Від відповідача 2 відзив до суду не надходив, ухвала про відкриття провадження у справі була отримана ним через особистий кабінет підсистеми «Електронний Суд» 05.07.2023 о 17:35 год.

Від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій повністю підтримав позовні вимоги та зазначив, що ним було надано всі необхідні документи, які безперечно підтверджують реальність здійснення операцій по податковій накладній № 3 від 15.05.2023 (авансовий платіж).

Відповідно до ч. 6 ст. 162 КАС України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Суд розглянув справу відповідно до вимог ст. 262 КАС України без проведення судового засідання, в порядку письмового провадження, на підставі матеріалів справи.

Вирішуючи спір, суд враховує наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Мегаліт" зареєстрований в якості юридичної особи, про в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань зроблено відповідний запис, та є платником податків. Основними видами діяльності ТОВ "Будівельна компанія "Мегаліт" є : (КВЕД 41.20) будівництво житлових і нежитлових будівель; (КВЕД 42.99) будівництво інших споруд, н.в.і.у.; (КВЕД 43.12) підготовчі роботи на будівельному майданчику; (КВЕД 43.29 ) інші будівельно-монтажні роботи; (КВЕД 46.90) неспеціалізована оптова торгівля, та інші.

Між позивачем та ТОВ "ВДК Девелопмент" укладено договір підряду №24/04 від 24.04.2023 на виконання будівельно-монтажних робіт з влаштування навісу, що розташований за адресою: м. Миколаїв, пл. Заводська, 13.

Згідно п. 4.6 вказаного договору авансовий платіж становить 800 000 грн з ПДВ, який 15.05.2023 ТОВ ВДК Девелопмент" проведено на користь позивача.

На виконання вимог пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України (надалі - ПК України) позивачем складено та направлено до податкового органу для реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних (надалі - ЄРПН) податкову накладну № 3 від 15.05.2023 на загальну суму 800 000, в тому числі ПДВ 133 333,34 грн.

Квитанцією про реєстрацію податкових накладних було зупинено реєстрацію в ЄРПН ПН № 3 від 15.05.2023. Підставою для зупинення зазначено: у зв`язку із відповідністю господарської операції п. 8 Критеріям ризиковості здійснення операцій. Платнику податків запропоновано надати пояснення і копії документів достатніх для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Позивачем направлено пояснення та копії документів щодо податкової накладної №3 від 15.05.2023.

Рішенням про реєстрацію / відмову в реєстрації ПН / РК в ЄРПН від 23.05.2023 № 8856327/41157144 відмовлено в реєстрації податкової накладної № 3 від 15.05.2023, у зв`язку з наданням платником податку копій документів, складених з порушенням законодавства. Додаткова інформація: по платнику податку 09.06.2023 прийнято рішення щодо відповідності платника податку на додану вартість критеріям ризиковості платника податку відповідно до постанови КМУ від 11.12.2019 №1165.

Не погоджуючись з рішенням відповідача 1 позивач звернувся із скаргою, але відповідач 2 прийняв рішення від 19.06.2023 50715/41157144/2 залишив без задоволення скаргу позивача, а рішення від 23.05.2023 № 8856327/41157144 без змін.

Згідно з п. 201.1 ст. 201 ПК України, на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Пунктом 201.10 ст. 201 ПК України, передбачено, що при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Пунктом 2 Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1246 від 29.12.2010 року (надалі - Порядок № 1246) визначено, що податкова накладна - електронний документ, який складається платником податку на додану вартість (далі платник податку) відповідно до вимог Податкового кодексу України в електронній формі у затвердженому в установленому порядку форматі (стандарті) та надсилається для реєстрації.

Згідно з пунктом 12 Порядку № 1246, після надходження податкової накладної та/або розрахунку коригування до ДФС в автоматизованому режимі здійснюється їх розшифрування та проводяться перевірки: відповідності податкової накладної та/або розрахунку коригування затвердженому формату (стандарту); чинності електронного цифрового підпису, порядку його накладення та наявності права підписання посадовою особою платника податку таких податкової накладної та/або розрахунку коригування; реєстрації особи, що надіслала на реєстрацію податкову накладну та/або розрахунок коригування, платником податку на момент складення та реєстрації таких податкової накладної та/або розрахунку коригування; дотримання вимог, установлених пунктом 192.1 статті 192 та пунктом 201.10 статті 201 Кодексу; наявності помилок під час заповнення обов`язкових реквізитів відповідно до пункту 201.1 статті 201 Кодексу; наявності суми податку на додану вартість відповідно до пунктів 200-1.3 і 200-1.9 статті 200-1 Кодексу (для податкових накладних та/або розрахунків коригування, що реєструються після 1 липня 2015 р.); наявності в Реєстрі відомостей, що містяться у податковій накладній, яка коригується; факту реєстрації/зупинення реєстрації/відмови в реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування з такими ж реквізитами; відповідності податкових накладних та/або розрахунків коригування критеріям оцінки ступеня ризиків, достатнім для зупинення їх реєстрації відповідно до пункту 201.16 статті 201 Кодексу; дотримання вимог Законів України "Про електронний цифровий підпис", "Про електронні документи та електронний документообіг" та Порядку обміну електронними документами з контролюючими органами, затвердженого в установленому порядку.

Відповідно до пункту 13 Порядку № 1246, за результатами перевірок, визначених пунктом 12 цього Порядку, формується квитанція про прийняття або неприйняття, або зупинення реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування (далі - квитанція).

З 01.02.2020 року набрала чинності постанова Кабінету Міністрів України від 11.12.2019 року № 1165 "Про затвердження порядків з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних" (надалі - Порядок № 1165), яка визначає механізм зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, організаційні та процедурні засади діяльності комісій з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі, права та обов`язки їх членів.

Відповідно до п. 2 Порядку № 1165, автоматизований моніторинг відповідності податкової накладної/розрахунку коригування критеріям оцінки ступеня ризиків - сукупність заходів та методів, що застосовуються контролюючим органом для виявлення ознак наявності ризиків порушення норм податкового законодавства за результатами проведення автоматизованого аналізу наявної в інформаційних системах контролюючих органів податкової інформації.

Критерій оцінки ступеня ризиків, достатній для зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі, - визначений показник автоматизованого моніторингу, що характеризує ризик.

Ризик порушення норм податкового законодавства - ймовірність складення та надання податкової накладної/розрахунку коригування для реєстрації в Реєстрі з порушенням норм пп. "а" або "б" п. 185.1 ст. 185, пп. "а" або "б" п. 187.1 ст. 187, абзацу 1 п. 201.1, 201.7, 201.10 ст. 201 ПК України за наявності об`єктивних ознак неможливості здійснення операції з постачання товарів/послуг, дані про яку зазначено в такій податковій накладній/розрахунку коригування, та/або ймовірності уникнення платником податку на додану вартість виконання свого податкового обов`язку.

Відповідно до п. 6 Порядку № 1165, у разі коли за результатами автоматизованого моніторингу платник податку, яким складено податкову накладну/розрахунок коригування, відповідає хоча б одному критерію ризиковості платника податку, реєстрація таких податкової накладної/розрахунку коригування зупиняється.

Питання відповідності/невідповідності платника податку критеріям ризиковості платника податку розглядається комісією регіонального рівня.

У разі встановлення відповідності платника податку хоча б одному з критеріїв ризиковості платника податку комісією регіонального рівня приймається рішення про відповідність платника податку критеріям ризиковості платника податку.

Як вбачається із змісту квитанцій про зупинення реєстрації податкових накладних, підставою для такого зупинення став п. 8 Критеріїв ризиковості платника податку.

Відповідно до п. 8 Критеріїв ризиковості платника податку (додаток № 1 до Порядку № 1165), наявність у контролюючого органу податкової інформації, що визначає ризиковість здійснення господарської операції в поданих для реєстрації ПН/РК.

Суд звертає увагу, що посилання у квитанціях про зупинення реєстрації податкових накладних на п. 8 Критеріїв ризиковості не розкриває зміст та не конкретизує підстав зупинення реєстрації податкових накладних, а також не відображає переліку документів, необхідних податковому органу для реєстрації таких накладних.

Верховний Суд у постановах від 16.04.2019 року у справі № 826/10649/17, від 28.11.2019 року у справі № 1640/2650/18, від 03.11.2021 року у справі № 360/2460/20 вказав, що можливість надання платником податків вичерпного переліку документів на підтвердження правомірності формування та подання податкової накладної прямо залежить від чіткого визначення фіскальним органом конкретного виду критерію оцінки ступеня ризиків з зазначенням необхідності надання документів за вичерпним переліком, відповідно до критерію зупинення реєстрації податкової накладної, а не довільно, на власний розсуд.

Відповідно до матеріалів справи, у квитанції не конкретизовано, які саме документи необхідно надати платнику податків та чого мають стосуватися пояснення такого платника податків для того, аби реєстрація податкової накладної стала можливою, що також свідчить про невідповідність сформованої квитанції вимогам до неї, які визначені пунктом 11 Порядку № 1165.

Формальне зазначення у квитанціях пропозиції "надання пояснень та копій документів щодо підтвердження інформації, зазначеної в податковій накладній/розрахунку коригування для розгляду питання прийняття рішення про реєстрацію/відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в ЄРПН" є лише дублюванням норми пп. 3 п. 11 Порядку № 1165.

Умови такої пропозиції дають підстави позивачу самостійно визначати перелік необхідних документів, що в подальшому виключає посилання відповідача на їх недостатність чи неповноту та спростовує доводи про недостатність документів, поданих позивачем на підтвердження реальності проведених операцій.

Таким чином, жодних відомостей стосовно господарської операції з контрагентом відповідач 1 у квитанціях не зазначає, але витребує документи та пояснення, які спростовують цю податкову інформацію, не зазначаючи при цьому їх перелік.

За таких умов, рішення податкового органу не відповідає критеріям чіткості та зрозумілості актів індивідуальної дії та породжує неоднозначне їх трактування, що в свою чергу впливає на можливість реалізації права або виконання обов`язку платником податків виконати юридичне волевиявлення суб`єкта владних повноважень.

Наказом Міністерства фінансів України № 520 від 12.12.2019 року затверджено Порядок прийняття рішень про реєстрацію/відмову в реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних (надалі - Порядок № 520).

Згідно п. 4 Порядку № 520, у разі зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі платник податку має право подати копії документів та письмові пояснення стосовно підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній/розрахунку коригування, для розгляду питання прийняття комісією регіонального рівня рішення про реєстрацію/відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі.

За приписами п. 5 Порядку № 520, перелік документів, необхідних для розгляду питання прийняття комісією регіонального рівня рішення про реєстрацію/відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі, реєстрацію яких зупинено в Реєстрі, може включати:

- договори, зокрема зовнішньоекономічні контракти, з додатками до них;

- договори, довіреності, акти керівного органу платника податку, якими оформлено повноваження осіб, які одержують продукцію в інтересах платника податку для здійснення операції;

- первинні документи щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складські документи (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунки-фактури/інвойси, акти приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм і галузевої специфіки, накладні;

- розрахункові документи та/або банківські виписки з особових рахунків;

- документи щодо підтвердження відповідності продукції (декларації про відповідність, паспорти якості, сертифікати відповідності), наявність яких передбачено договором та/або законодавством.

За приписами п. 11 Порядку № 520, комісія регіонального рівня приймає рішення про відмову в реєстрації податкової накладної/ розрахунку коригування в Реєстрі в разі:

- ненадання платником податку письмових пояснень стосовно підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній/розрахунку коригування, реєстрацію яких зупинено в Реєстрі;

- та/або ненадання платником податку копій документів відповідно до пункту 5 цього Порядку;

- та/або надання платником податку копій документів, складених/оформлених із порушенням законодавства.

Тобто чинними нормативно-правовими актами визначено вичерпний перелік підстав, які можуть слугувати підставою для прийняття рішення про відмову у реєстрації податкових накладних.

З оскаржуваних рішень про відмову у реєстрації податкових накладних вбачається, що вони не містять конкретної інформації, щодо причин та підстав для прийняття таких рішень, а лише містить загальну фразу про те, що причиною їх прийняття є ненадання/часткове ненадання додаткових письмових пояснень та копій документів стосовно підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній /розрахунку коригування, реєстрацію яких зупинено в Єдиному реєстрі податкових накладних, при отриманні повідомлення про необхідність надання додаткових пояснень та/або документів, необхідних для розгляду питання прийняття комісією регіонального рівня рішення про реєстрацію податкової накладної /розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, платником податків. А в графі додаткова інформація взагалі відсутні відомості.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем виконано вимоги контролюючого органу та надано відповідні пояснення до яких долучено копії наявних документів на підтвердження господарських операцій, а саме: договір підряду №24/04, кошторис, платіжне доручення №103 від 15.5.2023 на 800 000 грн авансового платежу, договір підряду №25/04 від 25.04.2023, згідно якого до виконання робіт залучено ФОП ОСОБА_1 , кошторис влаштуванню покрівлі складу, документи щодо придбання будівельних матеріалів, акт здачі прийому послуг, ёакт надання послуг, відомість про нарахування та сплату податку на доходи фізичних осіб та військового збору за 2023.

Але, не надаючи оцінки наданим позивачем первинним документам, податковий орган прийняв рішення від 23.05.2023 № 8856327/41157144 про відмову в реєстрації в Єдиному державному реєстрі податкових накладних, складеної товариством з обмеженою відповідальністю Будівельна компанія «Мегаліт» податкової накладної № 3 від 15.05.2023.

Доказів того, що подані документи складені або оформлені з порушенням вимог чинного законодавства відповідачами не надано.

Таким чином, відповідачем 1 не доведено правомірність рішень щодо відмови у реєстрації податкових накладних та неврахування таблиці даних платника податків, відтак спірні рішення підлягають скасуванню.

Позивач просить зобов`язати Державну податкову службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних днем її фактичного подання податкову накладну № 3 від 15.05.2023.

Відповідно до п.п.19,20 постанови КМУ № 1246 від 29.12.2010 податкова накладна та/або розрахунок коригування, реєстрацію яких зупинено, реєструється у день настання однієї з таких подій: набрання рішенням суду законної сили про реєстрацію податкової накладної та/або розрахунку коригування (у разі надходження до ДПС відповідного рішення);

Внесення відомостей до Реєстру на підставі рішення суду, яке набрало законної сили, здійснюється з дотриманням вимог цього Порядку. При цьому вимоги абзацу десятого пункту 12 цього Порядку не застосовуються до податкової накладної та/або розрахунку коригування, реєстрацію яких зупинено в установленому порядку.

Датою внесення відомостей до Реєстру вважається день, зазначений в рішенні суду, або день набрання законної сили таким рішенням.

Зобов`язання відповідача-ДПС України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних подану позивачем податкову накладну датою її фактичного надходження є дотриманням судом гарантій на те, що спір між сторонами буде остаточно вирішений, та належним способом захисту порушеного права.

За таких обставин, суд вважає за можливе позовні вимоги задовольнити в цій частині та зобов`язати відповідача зареєструвати податкову накладну № 3 від 15.05.2023 датою її подання до Реєстру.

Позов задовольнити.

Судові витрати розподіляються відповідно до ст. 139 ч. 1 КАС України. Судовими витратами в даній справі є судовий збір, який позивач сплатив у розмірі 2684 грн. Зважаючи на те, що позовні вимоги задоволено повністю і враховуючи, що саме внаслідок дій відповідача 1 виник спір між сторонами, судові витрати належить стягнути за рахунок його бюджетних асигнувань в сумі 2684 грн.

В позовній заяві позивач, також просив стягнути судові витрати в тому числі витрати на правничу допомогу, але суму їх не вказав, а також докази понесення цих витрат позивач не надав, в матеріалах справи лише міститься копія ордеру, свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю та договір про надання правової допомоги.

Статтею 132 КАС України визначено види судових витрат. Так, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

Відповідно до статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Згідно з частинами першою - третьою статті 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (частина п`ята статті 134 КАС України).

Частиною сьомою статті 139 КАС України встановлено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись (частина дев`ята статті 139 КАС України).

Верховний Суд неодноразово висловлював позицію (зокрема, постанови від 20 травня 2020 р. у справі № 240/3888/19, від 31 березня 2020 р. у справі № 726/549/19, від 11 грудня 2019 р. у справі № 2040/6747/18), що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

Аналогічна правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду від 22.04.21 р. у справі № 640/194/98/19.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26 лютого 2015 року у справі "Баришевський проти України", від 10 грудня 2009 р. у справі "Гімайдуліна і інших проти України", від 12 жовтня 2006 р. у справі "Двойних проти України", від 30 березня 2004 р. у справі "Меріт проти України", заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Отже, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що відсутні докази понесення цих витрат або розмір гонорару, визначений стороною та її адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

Тому, зважаючи на взагалі відсутність наданих позивачем доказів понесення ним витрат на професійну правничу допомогу, суд дійшов висновку про наявність підстав для відмови у стягненні витрат на правничу допомогу.

Керуючись ст. 2, 19, 139, 241, 244, 242-246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Мегаліт" (шосе Херсонське, 115/4,м. Миколаїв,54028 41157144) до Державної податкової служби України (пл. Львівська, 8,м. Київ,04053 43005393) Головного управління ДПС у Миколаївській області (вул. Лягіна, 6,м. Миколаїв,54001 44104027) задовольнити.

2. Визнати протиправним та скасувати рiшення Комiсiї з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному pеєстрі податкових накладних Головного управління ДПС у Миколаївській області від 23.05.2023 № 8856327/41157144, яким відмовлено товариству з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Мегаліт» у реєстрації податкової накладної № 3 від 15.05.2023.

3. Зобов`язати Державну податкову службу України (Львівська площа, 8, м. Київ, 04053, ЄДРПОУ 43005393) зареєструвати в Єдиному peєcтpi податкових накладних податкову накладну товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Мегаліт" (шосе Херсонське, 115/4, м. Миколаїв, 54028, ЄДРПОУ 41157144) № 3 від 15.05.2023 датою її подання.

4. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Миколаївській області (вул. Лягіна, 6,м. Миколаїв,54001 44104027) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Мегаліт" (шосе Херсонське, 115/4,м. Миколаїв,54028 41157144) судовий збір в сумі 2684 грн (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири гривні).

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи в порядку, визначеному ст. 255 КАС України. Строк на апеляційне оскарження рішення суду - 30 днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження - 30 днів з дня складання повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається в порядку та строки, визначені ст.ст. 295-297 КАС України.

Суддя І. А. Устинов