Рішення

від 08.02.2024 по справі 420/2661/23

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 420/2661/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 лютого 2024 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд під головуванням судді Андрухіва В.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «МОТОРСІРВІС» до Головного управління ДПС в Одеській області про зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «МОТОРСІРВІС» звернулося до суду з позовом до Головного управління ДПС в Одеській області про зобов`язання ГУ ДПС в Одеській області відобразити в інтегрованій картці платника ТОВ «МОТОРСІРВІС» показники про відсутність податкового боргу зі сплати податку на додану вартість (технологічний код 14010100).

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що ГУ ДПС в Одеській області протиправно обліковує за позивачем податковий борг зі сплати податку на додану вартість попри його відсутність.

Ухвалою від 13.02.2023 року прийнято до розгляду вказану позовну заяву та відкрито провадження у справі. Ухвалено розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.

Від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому він просить відмовити в задоволенні позову, зазначивши, що податковий борг нараховано правомірно та відповідно до норм чинного законодавства.

Дослідивши в письмовому провадженні наявні в матеріалах справи докази, суд встановив такі обставини.

Судом встановлено, що Товариством з обмеженою відповідальністю «МОТОРСЕРВІС» від Головного управління ДПС в Одеській області отримано податкову вимогу від 24.01.2022 року №0001052-1304-1554, відповідно до якої у позивача наявний податковий борг зі сплати податку на додану вартість у розмірі 34822,92 грн.

Представник позивача звернувся до ГУ ДПС в Одеській області з адвокатським запитом від 27.12.2022 року, в якому просив надати:

підстави виникнення податкового боргу у ТОВ «МОТОРСЕРВІС» (код за ЄДРПОУ 30445404) відповідно податкової вимоги ГУ ДПС в Одеській області від 24.01.2022 року № 0001052-1304-1554;

детальний розрахунок суми податкового боргу відповідно до податкової вимоги ГУ ДПС в Одеській області від 24.01.2022 року № 0001052-1304-1554.

Листом від 30.12.2022 року відповідач надав відповідь на запит, в якій зазначено, що за даними інформаційно-аналітичної системи податкового органу на 23.01.2022 року у ТОВ «Моторсервіс» рахувався податковий борг зі сплати податку на додану вартість (технологічний код 14010100) у сумі 34822,92 грн., який виник за рахунок самостійного задекларованих зобов`язань згідно наданої декларації з податку на додану вартість від 20.12.21 року № 9387544704. Відповідно до даних інформаційно-аналітичної системи податкового органу на 25.01.2022 року у ТОВ «Моторсервіс» самостійно погашено податковий борг у сумі 34822,92 грн. відповідно податкової вимоги від 24.01.2022 року № 0001052-1304-1554. У зв`язку із погашенням податкового боргу та на підставі п. 60.1 ст. 60 ПК України податкова вимога від 24.01.2022 року № 0001052-1304-1554 вважається відкликаною. Додатково повідомлено, що станом на 29.12.2022 року за ТОВ «Моторсервіс» рахується податковий борг з сплати податку на додану вартість (технологічний код 14010100) у сумі 35052,92 грн. та податку на прибуток (технологічний код 11021000) у сумі 10000 грн.

Також судом встановлено, що рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 05.07.2018 року у справі № 815/1804/18, яке набрало законної сили 06.11.2018 року, адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю Моторсервіс - задоволено частково.

Визнано протиправною та скасовано податкову вимогу Головного управління Державної фіскальної служби України в Одеській області № 42370-17 від 18.12.2017р. про наявність податкового боргу ТОВ Моторсервіс у сумі 3775,47 грн. станом на 17.12.2017 року з податку на додану вартість.

Визнано протиправними дії Головного управління Державної фіскальної служби України в Одеській області щодо зарахування 346,02 грн., яка була на обліку у бюджетному рахунку №3111202970009 ГУДКУ м. Одеси Суворовський р-н., як раніше здійснена переплата ТОВ Моторсервіс по податку на додану вартість та 3775,50 грн. у якості пені, згідно податкової вимоги №42370-17 про наявність податкового боргу у сумі 3775,47 грн. станом на 17.12.2017р. з податку на додану вартість з суми сплаченого ТОВ Моторсервіс своєчасно податку на додану вартість в сумі 30000,00 грн. згідно платіжного дорученні №741 від 26.12.2017 р. на підставі декларації з податку на додану вартість за листопад 2017 року поданою 20.12.2017 р.

Зазначеним судовим рішенням було встановлено, що позивачем своєчасно сплачено суму податкової заборгованності, визначеної у податкових повідомленнях-рішеннях від 05.12.2017р. №0045271408, №0045251408 та 26.12.2017р. сплачено податок на додану вартість за листопад 2017 року, а тому відповідачем безпідставно прийнято податкову вимогу Головного управління Державної фіскальної служби України в Одеській області №42370-17 від 18.12.2017р. про наявність податкового боргу ТОВ Моторсервіс у сумі 3775,47 грн. станом на 17.12.2017 року з податку на додану вартість.

Також суд у справі № 815/1804/18 встановив протиправність зарахування Головним управлінням ДФС в Одеській області коштів з суми своєчасно сплаченого податку на додану вартість за листопад 2017 року (платіжним дорученням № 741 від 26.12.2017) в якості пені згідно податкової вимоги №42370-17 від 18.12.2017.

Вказані вище обставини стали підставою для задоволення позовних вимог ТОВ Моторсервіс в частині протиправності дій контролюючого органу та визнання протиправною і скасування податкової вимоги №42370-17 від 18.12.2017.

Також судом встановлено, що із сум своєчасно сплачуваних грошових зобов`язань з ПДВ протягом періоду з часу з прийняття податкової вимоги №42370-17 від 18.12.2017 та до моменту звернення до суду з даним позовом відповідач продовжує у першу чергу спрямовувати сплачені кошти на погашення пені, та в другу чергу на погашення основного зобов`язання з ПДВ. Вказана обставина відповідачем підтверджена у відзиві на позовну заяву.

Позивач, стверджуючи, що пеня йому нараховується безпідставно, вважає, що відповідачем протиправно не відображено в інтегрованій картці платника ТОВ «МОТОРСІРВІС» показники про відсутність податкового боргу зі сплати податку на додану вартість (технологічний код 14010100), а тому за захистом своїх прав звернувся до суду.

Відповідно до положень підпунктів 19-1.1.8, 19-1.1.10, 19-1.1.24, 19-1.1.46 пункту 19-1.1 ст. 19-1 ПК України контролюючі органи виконують такі функції, крім особливостей, передбачених для державних податкових інспекцій статтею 19-3 цього Кодексу: забезпечують достовірність та повноту обліку платників податків та платників єдиного внеску, суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності, об`єктів оподаткування та об`єктів, пов`язаних з оподаткуванням (підп. 19-1.1.8); забезпечують ведення обліку податків, зборів, платежів (підп. 19-1.1.10); здійснюють відстрочення, розстрочення та реструктуризацію грошових зобов`язань та/або податкового боргу, недоїмки із сплати єдиного внеску, а також списання безнадійного податкового боргу (підп.19-1.1.24); використовують під час виконання своїх посадових (службових) обов`язків податкову інформацію з інформаційно-телекомунікаційних систем та інших джерел, отриману в порядку та спосіб, визначений цим Кодексом (підп.19-1.1.46).

Відповідно до підпункту 62.1.2 п.62.1 ст.62 ПК України податковий контроль здійснюється шляхом, зокрема, інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності контролюючих органів.

За змістом п.71.1 ст.71 ПК України інформаційно-аналітичне забезпечення діяльності контролюючих органів - комплекс заходів, що координується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, щодо збору, опрацювання та використання інформації, необхідної для виконання покладених на контролюючі органи функцій.

У відповідності до абз. 1, 4 п.74.1 ст.74 ПК України податкова інформація, зібрана відповідно до цього Кодексу, зберігається в базах даних Інформаційних, телекомунікаційних та інформаційно-телекомунікаційних систем (далі - Інформаційна система) центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику. Внесення інформації до баз даних Інформаційних систем та її опрацювання здійснюються контролюючими органами.

Перелік Інформаційних систем визначається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику.

Згідно з п.74.3 ст.74 ПК України зібрана податкова інформація та результати її опрацювання використовуються для виконання покладених на контролюючі органи функцій та завдань, а також центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, для формування та реалізації єдиної державної податкової та митної політики.

З 10.06.2016 набув чинності Порядок ведення органами Державної фіскальної служби України оперативного обліку податків і зборів, митних та інших платежів до бюджету, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затверджений наказом Міністерства фінансів України від 07.04.2016 №422 (який був чинним на час виникнення спірних правовідносин), згідно з яким оперативний облік податків і зборів, митних та інших платежів до бюджету, єдиного внеску здійснюється органами ДФС в інформаційній системі органів ДФС. Відповідальними за достовірність відображення в інформаційній системі органів ДФС первинних показників є працівники структурних підрозділів органів ДФС за напрямами роботи. Контроль достовірності первинних показників за податками і зборами, митними та іншими платежами до бюджетів та єдиним внеском здійснюється керівниками структурних підрозділів органів ДФС за напрямами роботи. Загальний контроль за достовірністю відображення в ІКП облікових показників забезпечується підрозділом, який здійснює облік платежів та інших надходжень. Дії працівників органів ДФС при відображенні в інформаційній системі органів ДФС первинних показників фіксуються із зазначенням ідентифікатора користувача, дати та часу дії. При виявленні некоректних базових записів структурними підрозділами за напрямами роботи готується коригуючий документ з обов`язковим посиланням на первинний документ, показники якого виправляються. Коригування даних в інформаційній системі органів ДФС здійснюється підрозділами, відповідальними за введення таких даних з первинних документів, за поточною датою. У разі необхідності коригування облікових показників ІКП у ручному режимі таке коригування здійснюється виключно за рішенням керівника (заступника керівника) органу ДФС, підготовленим відповідним структурним підрозділом за напрямом роботи (пункти 3-5 розділу І). З метою обліку нарахованих і сплачених сум податків, зборів, митних та інших платежів до бюджетів, єдиного внеску органами ДФС відкриваються ІКП за кожним платником та кожним видом платежу, які повинні сплачуватися такими платниками. ІКП містить інформацію про облікові операції та облікові показники, які характеризують стан розрахунків платника податків з бюджетами та цільовими фондами за відповідним видом платежу. Облікові та звітні показники включаються до еталонних довідників з подальшим обов`язковим внесенням відповідних змін до реєстрів операцій та показників, які формуються ДФС за погодженням Міністерства фінансів України. Зміни до реєстрів операцій та показників вносяться не пізніше 15 числа місяця, наступного за місяцем впровадження нових операцій та/або показників (пункт 1 розділу ІІ). У розділі VII Порядку визначений механізм перенесення до ІКП результатів адміністративного та/або судового оскарження рішень органів ДФС та методи контролю достовірності відповідних показників, положеннями якого передбачено, що інформація, внесена та збережена відповідальним юристом в інформаційній системі, яка забезпечує відображення результатів судового оскарження, щодня автоматично відображається в реєстрі «Апеляційне та судове оскарження» підсистеми, що забезпечує відображення результатів контрольно-перевірочної роботи.

З 05.04.2021 року діє Порядок ведення податковими органами оперативного обліку податків, зборів, платежів та єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затверджений наказом Міністерства фінансів України від 12.01.2021 №5 та зареєстрований в Міністерстві юстиції України від 15 березня 2021 р. за № 321/35943 (далі за текстом Порядок № 5), який містить аналогічні положення.

Зокрема, відповідно до ч.4 розділу 5 Порядку № 5 працівники підрозділів адміністративного/судового оскарження податкового органу, до компетенції яких належать розгляд скарг під час проведення процедури адміністративного оскарження або супроводження справ у судах, під час проведення процедури судового оскарження прийнятих податкових повідомлень-рішень / рішень / вимог та/або рішень щодо єдиного внеску, в установленому порядку відповідно до вимог регламентів використання відповідних інформаційних систем вносять дані до інформаційних систем, які забезпечують відображення результатів адміністративного та/або судового оскарження, у день отримання чи складання відповідних документів або отримання інформації з подальшим збереженням даних та встановленням зв`язків записів зазначених інформаційних систем із записами підсистеми, що відображає результати контрольно-перевірочної роботи.

Аналіз наведених норм права дає підстави для висновку, що відображення контролюючим органом в інтегрованій картці платника податків відомостей щодо своєчасного нарахування та сплати податкових зобов`язань створює певні наслідки для платника податків та наявність у останнього матеріально-правового інтересу щодо вірного та об`єктивного відображення в інтегрованій картці фактичного стану розрахунків з бюджетом. Відповідно, у разі скасування вимоги про сплату податкового боргу, контролюючий орган зобов`язаний вчинити дії щодо відображення/коригування у особовій картці позивача дійсного стану зобов`язань перед бюджетом.

Вказана правова позиція також викладена у постанові Верховного Суду від 25 березня 2020 року в адміністративній справі № 826/9288/18.

Як встановлено судом вище, з часу прийняття контролюючим органом податкової вимоги № 42370-17 від 18.12.2017р., яка визнана протиправною та скасована судовим рішенням у справі № 815/1804/18, та до часу звернення позивача до суду з даним позовом (лютий 2023 року) відповідач продовжує із сум своєчасно сплачуваних позивачем грошових зобов`язань з ПДВ у першу чергу спрямовувати сплачені кошти на погашення пені, та в другу чергу на погашення основного зобов`язання з ПДВ. Вказана обставина відповідачем підтверджена у відзиві на позовну заяву.

Натомість, судовим рішенням у справі № 815/1804/18 встановлено своєчасність сплати позивачем грошових зобов`язань, визначених у податкових повідомленнях-рішеннях від 05.12.2017р. №0045271408, №0045251408, що підтверджується платіжним дорученням №699 від 12.12.2017р. про сплату 107590,00 грн., із зазначенням призначення платежу сплата грошових зобов`язань за актом перевірки від 21.11.2017р. №000717/15-32-14-08/30445404 та №701 від 14.12.2017р. про сплату 87670,00 грн., із зазначенням призначення платежу сплата грошових зобов`язань за актом перевірки від 21.11.2017р. №000717/15-32-14-08/30445404.

Відповідач у відзиві наголошує на правомірності нарахування позивачу пені через несвоєчасну сплату зобов`язань по ППР від 05.12.2017р. №0045271408, №0045251408, вказуючи, що ці зобов`язання сплачені 14.12.2017 року.

Разом з тим, 10-денний строк сплати грошових зобов`язань, нарахованих контролюючим органом 05.12.2017, встановлений п.57.3 ст.57 ПК України (у разі визначення грошового зобов`язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов`язаний сплатити нараховану суму грошового зобов`язання протягом 10 робочих днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу), вочевидь, 14.12.2017 року ще не сплинув.

За таких обставин, суд дійшов висновку про безпідставність зарахування частини сум своєчасно сплачуваних позивачем у спірний період грошових зобов`язань з ПДВ на погашення пені, підстави для нарахування якої відсутні.

Тому відкликання відповідачем податкової вимоги від 24.01.2022 року № 0001052-1304-1554 у зв`язку з начебто погашенням позивачем податкового боргу не впливає на вирішення даного спору, оскільки станом на 25.01.2022 року позивачем були сплачені поточні грошові зобов`язання, а не погашався неіснуючий податковий борг згідно податкової вимоги від 24.01.2022.

Суд зазначає, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.

Європейський суд з прав людини у пункті 75 рішення від квітня 2005 року у справі «Афанасьєв проти України» (заява № 38722/02) зазначив, що обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності «небезпідставної заяви» за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов`язань за статтею 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше, засіб захисту, що вимагається згаданою статтею, повинен бути «ефективним» як у законі, так і на практиці, зокрема, в тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави.

За викладених обставин, відповідно до приписів ч.2 ст.9 КАС України суд вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог з метою ефективного захисту порушених прав позивача, оскільки відкликання податкової вимоги від 24.01.2022 року № 0001052-1304-1554 через начебто сплату податкового боргу, який, на думку суду, станом на 23.01.2022 року був відсутній за викладених вище обставин, не відновлює порушених прав позивача.

Тому ефективним способом захисту порушеного права позивача є визнання протиправними дій відповідача з визначення ТОВ «МОТОРСІРВІС» податкового боргу станом на 23.01.2022 року у сумі 34822,92 грн. податковою вимогою від 24.01.2022 року № 0001052-1304-1554, а також зобов`язання відповідача відобразити в інтегрованій картці платника ТОВ «МОТОРСІРВІС» (код за ЄДРПОУ 30445404) показники про відсутність податкового боргу зі сплати податку на додану вартість (технологічний код 14010100) станом на 23.01.2022 року.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд враховує, що, відповідно до частини першої статті 139 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

При поданні позовної заяви позивач сплатив судовий збір в розмірі 2684,00 грн. Відтак, у відповідності до вимог ч.1 ст. 139 КАС України на користь позивача необхідно присудити 2684,00 грн. судового збору.

Відповідно до частини другої статті 134 КАС України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

За правилами частини третьої цієї статті, для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

А за правилами частини четвертої цієї статті, для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

На виконання вимог цієї норми позивач надав суду копії: договору, додаткової угоди, детального опису робіт (наданих послуг), рахунок, квитанції, акт приймання-передачі наданих послуг.

За правилами частини п`ятої-сьомої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Заперечень щодо заяви про стягнення витрат на професійну правничу допомогу відповідач не подав.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява №19336/04). У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

З аналізу положень статті 134 КАС України вбачається, що склад та розмір витрат на професійну правничу допомогу підлягає доказуванню в судовому процесі - сторона, яка хоче компенсувати судові витрати повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, а інша сторона може подати заперечення щодо неспівмірності розміру таких витрат. Результат та вирішення справи безпосередньо пов`язаний із позицією, зусиллям і участю в процесі представника інтересів сторони за договором. При цьому, такі надані послуги повинні бути обґрунтованими, тобто доцільність надання такої послуги та її вплив на кінцевий результат розгляду справи, якого прагне сторона, повинно бути доведено стороною в процесі.

Принцип співмірності витрат на оплату послуг адвоката запроваджено у ч.5 ст. 134 КАС України. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (ч.5 ст. 134 КАС України).

При цьому розмір витрат на правничу допомогу встановлюється судом на підставі оцінки доказів щодо детального опису робіт, здійснених адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

У своїй заяві позивач просить стягнути з відповідачів витрати на правничу допомогу в розмірі 12000грн. На підтвердження вказаних витрат позивач надав договір про надання правової допомоги №1512/22 від 15.12.2022 р. з адвокатом Кириленком А.В.

Відповідно до п. 3.1. гонорар Адвоката визначається виходячи зі складності справи, використаного адвокатом часу та характером справи, що знаходить своє відображення у Додатку № 1 та у Звіті про надану правовому допомогу, які є невід`ємною частиною цього договору.

Відповідно до додатку 1 до договору №1512/22 визначено розрахунок витрат на надані адвокатом послуги.

20.12.2022 р. адвокатом складене звіт про надану правову (правничу) допомогу відповідно до договору про надання правової (правничої) допомоги № 1512/22 від « 15» грудня 2022 р. відповідно до якого адвокатом надано наступні послуги: вивчення матеріалів та інформації по справі - 1 год. 1000 грн., підготування та подання позовної заяви про скасування податкової вимоги - 5 год. 10000 грн., підготовка та направлення адвокатського запиту до ГУ ДПС в Одеській області - 1 год. 1000 грн. Усього 12000 грн.

Разом з тим, додаток № 1 до договору №1512/22 про надання правової (правничої) допомоги визначено розрахунок витрат на надані адвокатом послуги, згідно якого така послуга як підготування позовної заяви забирає 1 годину часу та коштує 2000 грн., а не 10000 грн. за 5 годин роботи, як зазначено у звіті від 20.12.2022 року.

Згідно висновку Верховного Суду, висвітленого у Постанові від 15.05.2018 року у справі №821/1594/17, розмір витрат на правничу допомогу адвоката, серед іншого, складає гонорар адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, які визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно із ч.ч. 6, 7 ст. 134 КАС України у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

В свою чергу, суд зазначає, що вирішуючи питання про визначення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, суд має враховувати складність справи, час витрачений адвокатом на виконання робіт, обсяг наданих послуг та ціну позову.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26 лютого 2015 року у справі "Баришевський проти України", від 10 грудня 2009 року у справі "Гімайдуліна і інших проти України", від 12 жовтня 2006 року у справі "Двойних проти України", від 30 березня 2004 року у справі "Меріт проти України", заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Отже, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та її адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

З урахуванням зазначеного, суд вважає доведеним, обґрунтованим та співмірним розмір понесених позивачем витрат на правничу допомогу адвоката у розмірі 4000 грн., а сума витрат 12000,00 грн. є непропорційною до предмета спору та складності справи.

Отже, сума судових витрат, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, складає 6684 грн. (2684 грн. + 4000 грн.).

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 5-6, 9, 72, 77, 90, 132, 134, 139, 241-246, 262, 293 КАС України, суд,

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «МОТОРСІРВІС» (адреса: вул. Нежданової, 1, м. Одеса, 65031, код ЄДРПОУ 30445404) до Головного управління ДПС в Одеській області (адреса: вул. Семінарська, 5, м. Одеса, 65044, код ЄДРПОУ ВП 44069166) - задовольнити.

Визнати протиправними дії Головного управління ДПС в Одеській області з визначення ТОВ «МОТОРСІРВІС» податкового боргу станом на 23.01.2022 року у сумі 34822,92 грн. податковою вимогою від 24.01.2022 року № 0001052-1304-1554.

Зобов`язати Головне управління ДПС в Одеській області відобразити в інтегрованій картці платника ТОВ «МОТОРСІРВІС» (код ЄДРПОУ 30445404) показники про відсутність податкового боргу зі сплати податку на додану вартість (технологічний код 14010100) станом на 23.01.2022 року.

Стягнути із Головного управління ДПС в Одеській області за рахунок його бюджетних асигнувань на користь ТОВ «МОТОРСІРВІС» судові витрати у розмірі 6684 (шість тисяч шістсот вісімдесят чотири) гривні.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до П`ятого апеляційного адміністративного суду.

Суддя В.В. Андрухів