Ухвала

від 08.02.2024 по справі 480/260/24

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

про повернення позовної заяви

08 лютого 2024 року Справа № 480/260/24

Cуддя Сумського окружного адміністративного суду Савицька Н.В., розглянувши матеріали адміністративного позову ОСОБА_1 до Тростянецької міської ради про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В:

До Сумського окружного адміністративного суду звернулася ОСОБА_1 з адміністративним позовом до Тростянецької міської ради про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії, і просить суд:

- зобов`язати Тростянецьку міську раду (Ідентифікаційний код юридичної особи: 24006361: місцезнаходження: 42600, вул. Миру, 6, м. Тростянець, Сумська область) виправити неправильний запис № 12 від 04.10.2007 року шляхом внесення змін у трудову книжку ОСОБА_1 (паспорт № НОМЕР_1 , орган видачі - 5927; РНОКПП НОМЕР_2 ; місце проживання: АДРЕСА_1 ) прописавши наступне: У графі 1 - черговий номер, наступний за порядком за номером останнього запису; У графі 2 - дату внесення змін; У графі 3 - номер запису, який є недійсним, а потім - текст правильного запису: «Запис за номером 12 від 04.10.2007 року є недійсним, звільнена з посади у зв`язку з обранням на виборну посаду секретаря Печинської сільської ради V скликання, п. 5 ст. 36 КЗпП України. Прийнята присяга особи місцевого самоврядування»; У графі 4 - на підставі чого внесений запис: «Рішення 11 сесії V скликання від 04.10.2007 року»;

- визнати протиправною бездіяльність Тростянецької міської ради щодо невиплати ОСОБА_1 середньої заробітної плати за шість місяців з дня припинення нею повноважень секретаря Печинської сільської ради;

- зобов`язати Тростянецьку міську раду (Ідентифікаційний код юридичної особи: 24006361; місцезнаходження: 42600. вул. Миру, 6, м. Тростянець, Сумська область) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 (паспорт № НОМЕР_1 , орган видачі - 5927; РНОКПП НОМЕР_2 ; місце проживання: АДРЕСА_1 ) середню заробітну плату за шість місяців у сумі 165295,74 грн (сто шістдесят п`ять тисяч двісті дев`яносто п`ять гривень 74 копійки) з дня закінчення нею повноважень секретаря Печинської сільської ради.

Ухвалою суду від 17.01.2024 позовну заяву ОСОБА_1 до Тростянецької міської ради про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії залишено без руху, зокрема з підстав пропуску строку звернення до суду із даним позовом, та надано позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви протягом 10 днів з дня отримання копії ухвали.

На виконання вимог ухвали про залишення позовної заяви без руху, позивачем надано суду заяву про поновлення строку звернення до суду. Заява мотивована тим, що 18.11.2020 позивача було звільнено із займаною посади секретаря Печинської сільської ради (повноваження припинено на підставі рішення 1 сесії 8 скликання Тростянецької міської ради від 18.11.2020). Проте, у день звільнення, ОСОБА_1 не змогла забрати свою трудову книжку, тому не мала змоги звернутися до суду раніше. Після отримання трудової книжки у грудні 2023 року позивач, у місячний строк, була змушена звернутися до суду з метою виправлення неточного запису № 12 у її трудовій книжці.

Дослідивши матеріали позовної заяви та заяви про поновлення строку звернення до суду, оцінивши докази в їх сукупності, суд зазначає наступне.

Частиною 1 ст. 118 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що процесуальні строки - це встановлені законом або судом строки, у межах яких вчиняються процесуальні дії. Процесуальні строки встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені - встановлюються судом.

Частиною першою статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Згідно з абзацом 1 частини другої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів (ч. 3 ст. 122 КАС України).

Відповідно до ч. 5 ст. 122 КАС України для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.

Таким чином, у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк, який обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Суд зазначає, що предметом розгляду даної справи є внесення змін у трудову книжку позивача щодо підстав звільнення з органів місцевого самоврядування та похідні від неї вимоги щодо сплати середньої заробітної плати за шість місяців з дня припинення нею повноважень секретаря Печинської сільської ради.

Тобто, даний спір стосується звільнення позивача з публічної служби, а відтак строк звернення до суду з даним позовом відповідно до ч. 5 ст. 122 КАС України становить один місяць.

За приписами ч. 1 ст. 121 Кодексу адміністративного судочинства України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Суд зазначає, що встановлення строків звернення до суду з відповідними позовними заявами законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними, передбачених Кодексом адміністративного судочинства України, певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків.

Процесуальна можливість для звернення з позовом до суду пов`язана з певним часовим проміжком, протягом якого така особа може реалізувати право на звернення без застосування до неї наслідків пропуску такого строку. В той же час, у випадку звернення до суду поза межами такого строку, до неї підлягають застосуванню відповідні правові наслідки встановлені законом, в даному випадку ст. 123 КАС України.

Визначення початку або встановлення такого строку виходить з того, що такий початок починає своє обчислення з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. В цьому випадку, законодавцем встановлена альтернативність такого обчислення, при чому в одному випадку це день об`єктивно достовірної та беззаперечної обізнаності такої особи, в іншому випадку таке обчислення повинно здійснюватися із можливості бути обізнаним про ті чи інші обставини, що можуть впливати на порушення прав, свобод чи інтересів (умовно), тобто встановлена так би мовити можлива обов`язковість бути обізнаним про ті обставини, що впливають або мають безпосередній вплив на відповідне порушення прав.

При чому, суд зауважує, що законодавець пов`язує початок обчислення строку не з тим, коли особа суб`єктивно з`ясувала для себе або почала усвідомлювати, що певні рішення, дії чи бездіяльність стосовно неї є порушенням, а про те, коли вона об`єктивно повинна була дізналася про ці рішення, дії чи бездіяльність, що мають вплив на неї, чи мала особа реальну можливість дізнатися про наявність порушення раніше.

Слід зауважити, що інститут строків у адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах та стимулює суд і учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Строки звернення до адміністративного суду з позовом обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини набувають ознак стабільності.

Разом з цим, поважними причинами пропуску строку звернення до суду відповідно до вимог Кодексу адміністративного судочинства України визнаються обставини, які є об`єктивно непереборними та не залежать від волевиявлення сторони і пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення сторонами у справі процесуальних дій, в тому числі звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.

Частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) гарантує право на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, при визначенні цивільних прав і обов`язків особи чи при розгляді будь-якого кримінального обвинувачення, що пред`являється особі.

Ключовими принципами статті 6 є верховенство права та належне здійснення правосуддя. Ці принципи також є основоположними елементами права на справедливий суд.

Аналіз практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) свідчить про те, що у процесі прийняття рішень стосовно поновлення строків звернення до суду або оскарження судового рішення, ЄСПЛ виходить із наступного: 1) поновлення пропущеного строку звернення до суду або оскарження судового рішення є порушенням принципу правової визначеності, відтак у кожному випадку таке поновлення має бути достатньо виправданим та обґрунтованим; 2) поновленню підлягає лише той строк, який пропущений з поважних причин, внаслідок непереборних, незалежних від волі та поведінки особи обставин; 3) оцінка поважності причин пропуску строку має здійснюватися індивідуально у кожній справі; 4) будь-які поважні причини пропуску строку не можуть розцінюватися як абсолютна підстава для поновлення строку; 5) необхідно враховувати тривалість пропуску строку, а також можливі наслідки його відновлення для інших осіб.

Чітко визначені та однакові для всіх учасників справи строки звернення до суду, здійснення інших процесуальних дій є гарантією забезпечення рівності сторін та інших учасників справи. А для цього має бути також виконано умову щодо недопустимості безпідставного поновлення судами пропущеного строку.

Суд зазначає, що поновлення процесуального строку зі спливом значного періоду часу та за підстав, які не видаються переконливими може порушити принцип юридичної визначеності (рішення Європейського суду з прав людини від 3 квітня 2008 року у справі Пономарьов проти України).

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено право кожного на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Як зазначено в п. 41 рішення Європейського суду з прав людини від 03.04.2008 у справі Пономарьов проти України, вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

Також у рішенні від 03.04.2008 у справі Пономарьов проти України Європейський суд з прав людини зробив висновок про те, що правова система багатьох країн-членів передбачає можливість продовження строків, якщо для цього є обґрунтовані підстави. Разом з тим в пункті 47 Рішення ЄСПЛ, Високий Суд вказав, якщо звичайний строк оскарження поновлюється зі спливом значного періоду часу, таке рішення може порушити принцип правової визначеності. Хоча саме національним судам, перш за все, належить виносити рішення про поновлення строку оскарження, їх свобода розсуду не є необмеженою. Суди повинні обґрунтовувати відповідне рішення. У кожному випадку національні суди повинні встановити, чи виправдовують причини поновлення строку оскарження втручання у принцип res judicata, особливо коли національне законодавство не обмежує дискреційні повноваження судів стосовно часу або підстав для поновлення строків (див. рішення у справі Пономарьов проти України (Ponomaryov v. Ukraine), заява 3236/03, п. 41, від 3 квітня 2008 року).

У рішенні Європейського суду з прав людини від 18.11.2010 у справі Мушта проти України зазначено: право на суд, одним з аспектів якого є право на доступ до суду, не є абсолютним, воно за своїм змістом може підлягати обмеженням, особливо щодо умов прийнятності скарги на рішення. Однак, такі обмеження не можуть обмежувати реалізацію цього права у такий спосіб або до такої міри, щоб саму суть права було порушено. Ці обмеження повинні переслідувати легітимну мету та має бути розумний ступінь пропорційності між використаними засобами та поставленими цілями. Норми, які регламентують строки подання скарг, безумовно, передбачаються для забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності, а їх застосування має відповідати принципу юридичної визначеності та не перешкоджати сторонам використовувати наявні засоби; зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані.

Отже, у разі оскарження бездіяльності суб`єкта владних повноважень зі спливом значного періоду часу, позивачем мають бути наведено переконливі підстави для поновлення пропущеного процесуального строку. Тобто, тягар доказування, в цьому випадку, покладається саме на позивача.

У даному випадку позивач вказує, що звернулася до суду у місячний строк після отримання трудової книжки.

Разом з тим, судом було досліджено матеріали справи №480/10012/21, з якої встановлено, що ухвалою суду від 11.11.2021 у даній справі у задоволенні заяви представника ОСОБА_1 про поновлення строку звернення до суду з позовною заявою про зобов`язання Тростянецької міської ради виправити неправильний запис № 12 від 04.10.2007 року шляхом внесення змін у трудову книжку ОСОБА_1 прописавши наступне: У графі 1 - черговий номер, наступний за порядком за номером останнього запису; У графі 2 - дату внесення змін; У графі 3 - номер запису, який є недійсним, а потім - текст правильного запису: «Запис за номером 12 від 04.10.2007 року є недійсним, звільнена з посади у зв`язку з обранням на виборну посаду секретаря виконкому Печинської сільської ради V скликання, п. 5 статті 36 КЗпП України. Прийнята присяга особи місцевого самоврядування»; У графі 4 - на підставі чого внесений запис: «Рішення 11 сесії V скликання від 04.10.2007 року» було відмовлено, а позовну заяву ОСОБА_1 до Тростянецької міської ради про зобов`язання вчинити дії і додані до неї документи - повернуто позивачу.

Відмовляючи у поновленні строку звернення до суду у справі №480/10012/21 суд зазначив: " з позовної заяви суд вбачає, що позивач просить зобов`язати Тростянецьку міську раду виправити неправильний запис № 12 від 04.10.2007 року шляхом внесення змін у трудову книжку ОСОБА_1 прописавши наступне: У графі 1 - черговий номер, наступний за порядком за номером останнього запису; У графі 2 - дату внесення змін; У графі 3 - номер запису, який є недійсним, а потім - текст правильного запису: «Запис за номером 12 від 04.10.2007 року є недійсним, звільнена з посади у зв`язку з обранням на виборну посаду секретаря виконкому Печинської сільської ради V скликання, п. 5 статті 36 КЗпП України. Прийнята присяга особи місцевого самоврядування»; У графі 4 - на підставі чого внесений запис: «Рішення 11 сесії V скликання від 04.10.2007 року».

При цьому, з копії трудової книжки позивача судом встановлено, що до обрання на посаду секретаря виконкому Печинської сільської ради, а саме до 04.10.2007 року, позивач працювала головним бухгалтером в Печинській сільській раді та повноваження секретаря Печинської сільської ради припинено 18.11.2020 року рішенням 1 сесії 8 скликання Тростянецької міської ради № 1.

Водночас, відповідно до п.3 Постанови Кабінету Міністрів України від 27 квітня 1993 р. N 301 "Про трудові книжки працівників", трудові книжки зберігаються на підприємствах, в установах і організаціях, у представництвах іноземних суб`єктів господарювання, а при звільненні працівника трудова книжка видається йому під розписку в журналі обліку.

Тобто про порушення своїх прав позивач фактично могла дізнатися в момент припинення її повноважень секретаря Печинської сільської ради та отримання трудової книжки, а саме в листопаді 2020 року. При цьому позивач з даною позовною заявою звернулася до суду лише 04.10.2021, тобто із порушенням встановленого місячного строку звернення до суду".

Вказана ухвала суду про відмову у поновленні строку звернення до суду та повернення позовної заяви позивачеві в апеляційному порядку не оскаржувалася позивачем та набрала законної сили.

Враховуючи вище викладене, суд зазначає, що твердження позивача про те, що після отримання трудової книжки у грудні 2023 року позивач, у місячний строк, була змушена звернутися до суду з метою виправлення неточного запису №12 у її трудовій книжці, не відповідають дійсності і спростовуються встановленими судом обставинами у справі №480/10012/21, оскільки позивач, звертаючись до суду з позовом у жовтні 2021 року у справі №480/10012/21, також самостійно вказувала на те, що після отримання трудової книжки позивач, у місячний строк, була змушена звернутися до суду з метою виправлення неточного запису № 12 у її трудовій книжці.

Крім того, суд також зазначає про те, що згідно програми "Діловодство спеціалізованого суду" ОСОБА_1 , через свого представника Бабича М.В., 17.12.2021 вже зверталася до Сумського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Тростянецької міської ради про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії, і просила суд: зобов`язати відповідача виправити неправильний запис № 12 від 04.10.2007 у трудовій книжці позивача, зазначивши підставу звільнення - п. 5 ст. 36 КЗпП України; визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо невиплати позивачу середньої заробітної плати за 6 місяців з дня припинення повноважень секретаря Печинської сільської ради; зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити позивачу середню заробітну плату за 6 місяців у сумі 165295,74 грн з дня закінчення повноважень секретаря Печинської сільської ради.

Проте ухвалою суду від 16.08.2023, за клопотанням представника позивача від 04.07.2023 про залишення позову без розгляду, позовну заяву ОСОБА_1 до Тростянецької міської ради про зобов`язання вчинити дії залишено без розгляду.

Суд зазначає, що будь-яких інших поважних причин, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, позивачем не зазначено.

Байдужість до своїх прав (права на судовий захист) не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду. Доказами того, що особа знала про можливе порушення своїх прав є, зокрема умови, за яких особа мала реальну можливість дізнатися про порушення своїх прав.

Таким чином, позивачем не доведено, що існували обставини, які перешкоджали їй звернутись з даним позовом до суду, у встановлений Кодексом адміністративного судочинства строк, після того як вона дізналася або повиннна була дізнатися про порушення своїх прав.

Так, позивачем не було надано суду доказів того, що позивач під час звільнення не мала змоги вчасно отримати трудову книжку та що позивачем вчинялися будь-які дії щодо вчасного отримання трудової книжки. Доводів, які б свідчили про наявність об`єктивно непереборних обставин, пов`язаних з дійсними істотними перешкодами та труднощами для своєчасного вчинення дій щодо отримання трудової книжки та звернення до суду з позовом за захистом порушеного права, протягом установленого законом строку, позивача суду також не наведено.

Вищезазначені висновки суду жодним чином не є передчасними, оскільки вказані висновки суду підтверджуються матеріалами позовної заяви та змістом судового рішення, зокрема у справі №480/10012/21.

Таким чином, розглянувши доводи поданої заяви від 07.02.2024 про поновлення строку звернення до суду, оцінивши надані в обґрунтування поважності причин пропуску строку звернення до суду докази, суд вважає наведені позивачем причини неповажними.

У даному випадку позивач пропустила строк звернення до суду з даним позовом більше, ніж на три роки, не навівши при цьому поважних та об`єктивних причин пропуску вказаного строку.

Відтак, судом не встановлено наявності поважних причин, за яких позивач не могла звернутися до Сумського окружного адміністративного суду з даним позовом, у місячний строк, передбачений положеннями частини п`ятої статті 122 КАС України чи у найближчий час по закінченню цього строку.

Згідно з п. 9 ч. 4 ст. 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві у випадках, передбачених частиною другою статті 123 цього Кодексу.

У зв`язку з ненаданням позивачем доказів про існування поважних причин пропуску строку звернення до суду щодо спірних відносин, підстави, зазначені позивачем у заяві, визнані судом необґрунтованими, суд повертає позивачу позовну заяву з доданими до неї документами.

Разом із тим, суд звертає увагу позивача на те, що він, у відповідності до ч. 8 ст. 169 КАС України, має право повторного звернення до суду в разі надання доказів поважності причин пропуску такого строку в порядку, встановленому законом.

Керуючись ст.ст. 169, 248, 256, 293-295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

У Х В А Л И В:

У задоволенні заяви ОСОБА_1 про поновлення строку звернення до суду з позовною заявою - відмовити.

Позовну заяву ОСОБА_1 до Тростянецької міської ради про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії і додані до неї документи - повернути позивачу.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена в апеляційному порядку до Другого апеляційного адміністративного суду в п`ятнадцятиденний строк з дня складання ухвали.

Суддя Н.В. Савицька