Постанова
від 08.02.2024 по справі 440/5155/23
ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 лютого 2024 р.Справа № 440/5155/23Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Кононенко З.О.,

Суддів: Мінаєвої О.М. , Калиновського В.А. ,

представника позивача Наконечної О.М. представника апелянтів Крупської К.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційними скаргами Полтавської обласної прокуратури, Офісу Генерального прокурора на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 16.08.2023, та додаткове рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 23.08.2023 року, головуючий суддя І інстанції: Т.С. Канигіна, вул. Пушкарівська, 9/26, м. Полтава, 36039, повні тексти складено 24.08.23 та 04.09.23 року відповідно, по справі № 440/5155/23

за позовом ОСОБА_1

до Полтавської обласної прокуратури, Офісу Генерального прокурора, Шістнадцятої кадрової комісії з атестації прокурорів регіональних прокуратур Офісу Генерального прокурора

про визнання протиправним та скасування рішення,

ВСТАНОВИВ:

Позивач, ОСОБА_1 , звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Офісу Генерального прокурора, Шістнадцятої кадрової комісії з атестації прокурорів регіональних прокуратур, Полтавської обласної прокуратури в якій, уточнивши позовні вимоги 16.08.2023, просив суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення Шістнадцятої кадрової комісії з атестації прокурорів регіональних прокуратур №3 від 28.03.2023 про неуспішне проходження прокурором атестації за результатами проходження (складання) етапу атестації співбесіди;

- визнати протиправним та скасувати наказ виконувача обов`язків керівника Полтавської обласної прокуратури №198к від 01.06.2023 про звільнення ОСОБА_1 з посади прокурора відділу організації діяльності у сфері запобігання та протидії корупції управління представництва інтересів держави в суді та організації діяльності у сфері запобігання та протидії корупції прокуратури Полтавської області;

- поновити ОСОБА_1 на посаді прокурора відділу організації діяльності у сфері запобігання та протидії корупції управління представництва інтересів держави в суді та організації діяльності у сфері запобігання та протидії корупції прокуратури Полтавської області з 03.06.2023;

- стягнути з Полтавської обласної прокуратури на користь ОСОБА_1 середній заробіток за весь час вимушеного прогулу, починаючи з 03.06.2023 до моменту винесення рішення у справі.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначав, що рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 01.02.2022 у справі № 440/14652/21 позов ОСОБА_1 про визнання протиправними та скасування рішення № 7 Шістнадцятої кадрової комісії від 06.10.2021, наказу в.о. керівника Полтавської обласної прокуратури від 29.10.2021, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу до Офісу Генерального прокурора, Полтавської обласної прокуратури, Шістнадцятої кадрової комісії залишено без задоволення. Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 19.12.2022 рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 01.02.2022 скасовано; прийнято нову постанову, якою адміністративний позов ОСОБА_1 до Полтавської обласної прокуратури, Офісу Генерального прокурора, Шістнадцятої кадрової комісії з атестації прокурорів регіональних прокуратур про визнання протиправними та скасування рішення і наказу, поновлення на посаді задоволено частково: визнано протиправним та скасовано рішення Шістнадцятої кадрової комісії з атестації прокурорів регіональних прокуратур від 06.10.2021 про неуспішне проходження прокурором ОСОБА_1 атестації за результатами проходження (складання) етапу атестації співбесіди та наказ Полтавської обласної прокуратури від 29.10.2021 № 993к про звільнення ОСОБА_1 з посади прокурора відділу організації діяльності у сфері запобігання та протидії корупції управління представництва інтересів держави в суді та організації діяльності у сфері запобігання та протидії корупції прокуратури Полтавської області, поновлено ОСОБА_1 на посаді прокурора відділу організації діяльності у сфері запобігання та протидії корупції управління представництва інтересів держави в суді та організації діяльності у сфері запобігання та протидії корупції прокуратури Полтавської області з 04.11.2021, стягнуто з Полтавської обласної прокуратури на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 04.11.2021 по 19.12.2022 в сумі 104637,80 грн.

Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 16.08.2023 року адміністративний позов ОСОБА_1 до Полтавської обласної прокуратури, Офісу Генерального прокурора, Шістнадцятої кадрової комісії з атестації прокурорів регіональних прокуратур про визнання протиправними та скасування рішення і наказу, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку на час вимушеного прогулу задоволено.

Визнано протиправним та скасовано рішення Шістнадцятої кадрової комісії з атестації прокурорів регіональних прокуратур від 28.03.2023 №3 про неуспішне проходження прокурором ОСОБА_1 атестації.

Визнано протиправним та скасовано наказ виконувача обов`язків керівника Полтавської обласної прокуратури від 01.06.2023 № 198к про звільнення ОСОБА_1 з посади прокурора відділу організації діяльності у сфері запобігання та протидії корупції управління представництва інтересів держави в суді та організації діяльності у сфері запобігання та протидії корупції прокуратури Полтавської області.

Поновлено ОСОБА_1 на посаді прокурора відділу організації діяльності у сфері запобігання та протидії корупції управління представництва інтересів держави в суді та організації діяльності у сфері запобігання та протидії корупції прокуратури Полтавської області з 03.06.2023.

Стягнуто з Полтавської обласної прокуратури на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 03.06.2023 по 16.08.2023 у розмірі 17683,98 грн.

Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Полтавської обласної прокуратури на користь ОСОБА_1 витрати зі сплати судового збору у розмірі 1073 гривні 60 копійок.

Допущено негайне виконання рішення суду в частині поновлення з 03.06.2023 ОСОБА_1 на посаді прокурора відділу організації діяльності у сфері запобігання та протидії корупції управління представництва інтересів держави в суді та організації діяльності у сфері запобігання та протидії корупції прокуратури Полтавської області та в частині стягнення з Полтавської обласної прокуратури на користь ОСОБА_1 середнього заробітку в межах суми стягнення за один місяць.

Додатковим рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 23.08.2023 року стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Полтавської обласної прокуратури на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 8000 (вісім тисяч) гривень 00 копійок.

Відповідач, Офіс Генерального прокурора, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказане рішення та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт посилається на порушення судом першої інстанції при прийнятті рішення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного, на його думку, вирішення спору судом першої інстанції.

Так, представник Офісу Генерального прокурора в апеляційній скарзі зазначає, що пунктом 9 розд. І Порядку № 221 визначено, що атестація проводиться на підставі письмової заяви прокурора Генеральної прокуратури України, регіональної прокуратури, місцевої прокуратури, військової прокуратури про переведення на посаду прокурора відповідно в Офісі Генерального прокурора, обласних прокуратурах, окружних прокуратурах, в якій зазначено про намір пройти атестацію, надано згоду на обробку персональних даних і на застосування процедур та умов проведення атестації. Форми типових заяв прокурора встановлено у додатку 2 до цього Порядку,

Позивачем на виконання п. 10 Порядку №221 Генеральному прокурору подано заяву встановленої форми про переведення на посаду прокурора в окружній прокуратурі та про намір пройти атестацію.

З огляду на це, останнім надано персональну згоду на те, що у разі прийняття кадровою комісією рішення про неуспішне проходження атестації, його буде звільнено на підставі п. 9 ч. 1 cm. 51 Закону № 1697-VII (відповідно до вимог пп. 2 п. 19 розд. П Закону № 113-ІХ). Така згода є усвідомлення наслідків неуспішного проходження атестації.

Водночас, необхідно зауважити, що матеріали справи не містять доказів того, що позивач, як учасник атестації, оскаржував у в ста но вл єн ому законом порядку, або іншим чином висловлював свою незгоду з нормативно визначеними порядками її проведення, встановлення прохідних балів тощо.

Представник апелянта вважає, що дії прокурора Наконечного П.В., які виразилися у продовженні управління автомобілем, від керування яким його було відсторонено в порядку, передбаченому ст.266 КУпАП, свідчать про низький рівень його правової культури та необов`язкове ставлення до передбачених законом процедур, дотримання яких знаходиться поза стороннім контролем. Поведінку прокурора в цілому можна охарактеризувати як самоуправство.

Кожен прокурор повинен дотримуватися високих стандартів професійної підготовки та етичної поведінки як під час виконання службових обов`язків, так і у повсякденному житті. Робота на посадах в органах прокуратури передбачає підвищену відповідальність перед державою та суспільством, а тому вимоги щодо обов`язків працівників прокуратури є більш суворими і вимагають від них додержуватись та поважати вимоги закону.

Також, доречно нагадати, що за приписами п. 4 ч. 4 ст, 19 Закону Ли 1697-УП прокурор зобов`язаний додержуватися правил прокурорської етики, зокрема не допускати поведінки, яка дискредитує його як представника прокуратури та може зашкодити авторитету прокуратури.

У відносинах з громадянами поза службою працівник прокуратури має бути взірцем законослухняності, добропорядності, додержання загальновизнаних норм моралі та поведінки (ч. 2 ст. 31 Кодексу професійної етики).

Офіс Генерального прокурора також не погодився із додатковим рішенням суду першої інстанції, та в обгрунтування апеляційної скарги в цій частині зазначає, що при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необгрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору € обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Крім того, при визначенні розміру витрат на правничу допомогу на підставі поданих сторонами доказів, суд має виходити з критеріїв: їхньої реальності (тобто встановлення їхньої дійсності та необхідності); розумності їхнього розміру (виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін).

Звертає увагу, що надані докази щодо вартості наданих правових послуг є не співрозмірними зі складністю даної справи, обсягом та видом виконаної представником позивача робіт.

Полтавська обласна прокуратура також не погодилася з рішенням суду першої інстанції, подала апеляційну скаргу, в якій зазначає, що позивач успішно пройшов перші два етапи атестації та був допущений до наступного етапу - співбесіди з метою виявлення відповідності прокурора вимогам професійної компетентності, професійної етики та доброчесності.

За результатами співбесіди у Комісії виникли сумніви щодо відповідності ОСОБА_1 вимогам професійної етики та доброчесності. Вказаний висновок Комісія обґрунтувала посиланнями на сукупність обставин, обґрунтовано та мотивовано.

Так, апелянт вказує, кадрова комісія у ході проведення співбесіди з позивачем у рамках його атестації надала правову оцінку не обставинам притягнення чи не притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ст.130 КУпАП, а його професійній поведінці, відповідності поведінки прокурора встановленим етичним стандартам, що відповідає змісту та обсягу повноважень кадрової комісії, а також суті і завданням проведення співбесіди з прокурором з метою виявлення його відповідності вимогам професійної компетентності, професійної етики та доброчесності.

Таким чином, на думку скаржника рішення про неуспішне проходження позивачем атестації у відповідній частині ґрунтується на сукупності обставин, що мають значення для правильного вирішення кожного з перелічених у Порядку № 221 питань, які мали бути дослідженні в рамках атестації прокурора; підтверджене посиланням на докази, на підставі яких ці обставини встановлено; членами комісії здійснена оцінка доводів та аргументів особи, щодо якої застосовується процедура атестації; рішення містить посилання на норми права, якими керувалася Комісія.

Оцінка професійної компетентності прокурора, професійної етики та доброчесності прокурора - це суб`єктивне відображення інформації про прокурора, отриманої в усіх органах прокуратури, у Раді прокурорів України, секретаріаті КДКП, Національному антикорупційному бюро України, Державному бюро розслідувань, Національному агентстві з питань запобігання корупції, інших органах державної влади, через яку може виникнути обґрунтований сумнів щодо доброчесності першого.

Відповідач наголошує, що завданням кадрової комісії є не доведення того, що прокурор порушив закон, а визначення наявності обґрунтованих сумнівів щодо його рівня компетентності, відповідності вимогам професійної етики і доброчесності прокурора.

З огляду на вищевикладене у своїй сукупності, скаржник вважає, що рішення Шістнадцятої кадрової комісії від 28.03.2023 № 3 про неуспішне проходження атестації прийняте з підстав невідповідності позивача вимогам професійної етики і доброчесності є правомірним, обґрунтованим та мотивованим, містить посилання на фактичні обставини, докази та нормативно-правові акти, враховані членами кадрової комісії під час його ухвалення, а тому підстави для скасування цього рішення відсутні.

Крім того, Полтавська обласна прокуратура, також не погодилася з додатковим рішенням суду першої інстанції, та в обгрунтування апеляційної скарги в цій частині посилається на те, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Вказує, що у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Крім того, апелянт звертає увагу, що відповідачами у справі є Офіс Генерального прокурора, 16 кадрова комісія з атестації прокурорів регіональних прокуратур, Полтавська обласна прокуратура, отже і судові витрати повинні бути розподілені між всіма відповідачами, а не покладені виключно на Полтавську обласну прокуратуру.

Також вважає, що розмір заявлених до відшкодування витрат на професійну правничу допомогу у сумі 8000 грн не є співмірним із складністю справи та виконаними адвокатом роботами (наданими послугами).

Позивач скористався своїм правом та надав до Другого апеляційного адміністративного суду відзиви на апеляційні скарги відповідачів.

Зокрема у відзиві на апеляційну скаргу Полтавської обласної прокуратури на рішення Полтавського окружного адміністративного суду та додаткове рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 23.08.2023, позивач вказує, що фактично вся апеляційна скарга зводиться до дублювання Закону України "Про прокуратуру", "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури" та Порядку проходження прокурорами атестації, затвердженого Наказом Генерального прокурора № 221 від 03.10.2019 року, натомість жодної згадки та відповідно наведення доводів з посиланням на належні докази відносно „обгрунтованого сумніву кадрової комісії - складення протоколу про адміністративне правопорушення, за виключенням одного абзацу, на сторінці 9, апелянт не зазначає.

Представник позивача наголошує, що „так званий обгрунтований сумнів, а саме складення протоколу про адміністративне правопорушення, який ставав підставою для прийняття рішення про неуспішне проходження атестації позивачем, є ідентичним з тими, які вже були предметом обговорення на попередніх співбесідах. Тобто кадрові комісії під час проведення наступних співбесід обговорювали та досліджували обставини, які вже були досліджені попередньою комісією, і як наслідок їхні незаконні та необгрунтовані рішення були скасовані в судовому порядку.

Відносно факту складання щодо позивача протоколу про вчинення останнім адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП прокуратурою Полтавської області було проведено службове розслідування. Відповідно до висновку службового розслідування від 05.09.2019 року: „обставини викладені у протоколі про вчинення адміністративного правопорушення повністю спростовуються постановою Октябрського районного суду м. Полтави від 17.07.2019 р., а також іншими зібраними в ході службового розслідування доказами.

На думку представника позивача, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що наведені підстави кадрової комісії для висновку про невідповідність позивача вимогам професійної етики, свідчать про недотримання відповідачем вимог щодо ясності, чіткості, доступності, зрозумілості та обґрунтованості прийнятого рішення за результатами атестації, виконання яких є запорукою доведення до прокурора, який проходить атестаційну процедуру, правомірності прийнятого щодо нього рішення та передбачуваності наслідків його прийняття.

Як уважає позивач, рішення Шістнадцятої кадрової комісії №2 від 28.03.2023 року не відповідає критеріям обґрунтованості та безсторонності, оскільки відповідачем не надано доказів, які вважаються встановленими та мали вирішальне значення для його прийняття, достовірність даних, які були взяті кадровою комісією до уваги, а зміст оскаржуваного рішення фактично є констатацією сумніву у доброчесності прокурора, без наведеного обґрунтування такого висновку.

Так, представник позивача зазначає, що у цій адміністративній справі звільненню позивача з посади не передувала будь-яка індивідуальна оцінка його роботи на посаді прокурора, йому не інкриміновано жодних незаконних дій, прорахунків у роботі чи незадовільної поведінки, яка була б несумістною зі статусом прокурора. У той же час відповідачем прийнято рішення про звільнення позивача з посади, що є крайнім і найбільш суворим видом дисциплінарного покарання.

Щодо твердження апелянта про те, що судом першої інстанції протиправно стягнуто витрати на професійну правничу допомогу виключно з Полтавської обласної прокуратури, тоді як відповідачем по справі також був Офіс ГПУ, позивач вважає необгрунтованими та погоджується з висновком суду попередньої інстанції щодо необхідності стягнення таких витрат саме з Полтавської обласної прокуратури, як роботодавця позивача.

Щодо апеляційної скарги Офісу Генерального прокурора на рішення Полтавського окружного адміністративного суду та додаткове рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 23.08.2023 позивач зазначив наступне.

Відповідно до довідок про проходження таємної перевірки доброчесності, повідомлення в порядку перевірки доброчесності стосовно ОСОБА_1 до підрозділів внутрішньої безпеки не надходили. Відповідні перевірки доброчесності позивачем пройдено успішно.

Тобто судом попередньої інстанцій мотивовано враховано те, що згідно з довідками про проходження доброчесності позивач успішно пройшов таємну перевірку доброчесності.

Жодних обставин щодо невідповідності позивача критерію доброчесності, у розумінні підпункту 3 пункту 9 розділу IV Порядку №221, у спірному рішенні не встановлено.

Представник позивача погоджується з висновком суду першої інстанції про не встановлення Шістнадцятою кадровою комісією обставин, досліджених у рамках процедури атестації, які би давали підстави для судження комісії про невідповідність позивача вимогам професійної етики та доброчесності.

Уважає, що посилання відповідача на той факт, що такі дії ОСОБА_1 , які виразилися у продовженні керування автомобілем після відсторонення свідчать про низький рівень правової культури та необов`язкове ставлення до передбачених законом процедур, є необгрунтованими та не містять жодного доказу, який би свідчив про порушення позивачем норм Кодексу професійної етики прокурорів. Натомість, висновок відповідача ґрунтується на власній оцінці обставин, які не мали жодних правових наслідків для позивача.

Позивач стверджує, що аналіз наведених вище правових положень дає можливість дійти висновку, що звинувачення відповідача в тому, що поведінка ОСОБА_1 містить ознаки самоуправства, взагалі не заслуговують на увагу та є безглуздими, та такими, що вказують на низьку професійну компетентність.

Шістнадцята кадрова комісія не звернула увагу на те, що поліцейські неналежно виконували свої службові обов`язки, за відсутності законних підстав запропонували ОСОБА_1 пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння та склали протиправний протокол, у зв`язку з цим комісія неповно дослідила матеріали службового розслідування, визнання позивача в цій частині таким, що не відповідає високим стандартам етичної поведінки, а також вимогам суспільства до прокурорів.

На думку позивача, він навпаки вчинив всі можливі від нього дії з метою спростування безпідставних доводів працівників патрульної поліції щодо його перебування в стані алкогольного сп`яніння під час керування транспортним засобом, пройшовши вчасно медичний огляд в присутності працівників поліції, за результатом якого було встановлено відсутність у ОСОБА_1 ознак алкогольного сп`яніння.

Представник позивача, ще раз підкреслює, що рішення Шістнадцятої кадрової комісії № 2 від 28.03.2023 року не відповідає критеріям обґрунтованості та безсторонності, оскільки відповідачем не надано доказів, які вважаються встановленими та мали вирішальне значення для його прийняття, достовірність даних, які були взяті кадровою комісією до уваги, а зміст оскаржуваного рішення фактично є констатацією сумніву у доброчесності прокурора, без наведеного обґрунтування такого висновку.

Відсутність в оскаржуваному рішенні Комісії мотивів його прийняття, посилань на конкретні обставини і підстави, а також відсутність у відповідачів будь- яких доказових доводів, які б слугували і стали підставою для дискреційних висновків Комісії, за яких позивач не відповідає законодавчо визначеним критеріям для зайняття посади прокурора, перевірка на наявність яких здійснюється в межах атестації прокурорів, є достатніми підставами для визнання його протиправним та скасування.

Щодо твердження апелянта щодо незгоди із висновком суду першої інстанції про наявність підстав для стягнення з Офісу Генерального прокурора на користь ОСОБА_1 витрат на професійну правничу допомогу в сумі 8 (вісім) тисяч грн позивач вказує, що даним рішенням з Офісу Генерального прокурора ніхто не стягував витрати на правову допомогу. Витрати на професійну правничу допомогу в сумі 8 (вісім) тисяч грн рішенням суду першої інстанції стягнуто виключно з Полтавської обласної прокуратури.

Тому надавати заперечення відносно тверджень апелянта щодо неправомірності стягнення з Офісу Генерального прокурора витрат на професійну правничу допомогу, представник позивача вважає недоцільним.

В судовому засіданні апеляційної інстанції представник апелянтів підтримав апеляційні скарги, просив задовольнити їх, посилаючись на доводи та обґрунтування, викладені в апеляційних скаргах.

Представник позивача, посилаючись на законність та обґрунтованість рішення та додаткового рішення суду першої інстанції, просила залишити без задоволення апеляційні скарги, а рішення та додаткове рішення суду першої інстанції - без змін.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, представників сторін, перевіривши доводи апеляційних скарг, рішення суду першої інстанції, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що ОСОБА_1 працював в органах прокуратури України у періоди з 26.08.2010 по 20.08.2020 на різних посадах. Остання займана посада прокурор відділу організації діяльності у сфері запобігання та протидії корупції управління представництва інтересів держави в суді та організації діяльності у сфері запобігання та протидії корупції прокуратури Полтавської області.

Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 19.12.2022 у справі №440/14652/21 встановлено, що 04.10.2019 позивачем подано передбачену додатком 2 до Порядку № 221 заяву про переведення на посаду прокурора в обласній прокуратурі та про намір пройти атестацію.

Позивач успішно пройшов два етапи атестації, отримавши 74 бали за іспит у формі анонімного тестування з метою виявлення рівня знань та умінь у застосуванні закону, відповідності здійснювати повноваження прокурора та 100 балів за іспит у формі анонімного тестування на загальні здібності та навички, внаслідок чого рішенням Першої кадрової комісії від 02.03.2020 допущений до етапу співбесіди.

Однак, за наслідками співбесіди рішенням Чотирнадцятої кадрової комісії з атестації прокурорів регіональних прокуратур від 10.07.2020 № 2 ОСОБА_1 визнано таким, що не у повній мірі відповідає критеріям доброчесності та професійної етики, на підставі чого прийнято рішення Комісії про неуспішне проходження ним атестації.

Наказом прокурора Полтавської області від 18.08.2020 № 589к з посиланням на статтю 11 Закону України "Про прокуратуру", пункт 3, підпункт 2 пункту 19 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури", ОСОБА_1 звільнено з посади прокурора відділу організації діяльності у сфері запобігання та протидії корупції управління представництва інтересів держави в суді та організації діяльності у сфері запобігання та протидії корупції прокуратури Полтавської області на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України "Про прокуратуру" з 20.08.2020.

Не погодившись із зазначеним, позивач звернувся до суду з позовною заявою.

Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 03.12.2020 у справі №440/4268/20 визнано протиправним та скасовано рішення Чотирнадцятої кадрової комісії з атестації прокурорів регіональних прокуратур від 10.07.2020 № 2 про неуспішне проходження прокурором атестації; визнано протиправним та скасовано наказ прокурора Полтавської області від 18.08.2020 № 589к про звільнення ОСОБА_1 з посади прокурора відділу організації діяльності у сфері запобігання та протидії корупції управління представництва інтересів держави в суді та організації діяльності у сфері запобігання та протидії корупції прокуратури Полтавської області; поновлено ОСОБА_1 на посаді прокурора відділу організації діяльності у сфері запобігання та протидії корупції управління представництва інтересів держави в суді та організації діяльності у сфері запобігання та протидії корупції прокуратури Полтавської області з 21.08.2020.

Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 21.03.2021 апеляційні скарги Полтавської обласної прокуратури, Офісу Генерального прокурора залишені без задоволення, а рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 03.12.2020 у справі № 440/4268/20 без змін.

30.12.2020 Полтавською обласною прокуратурою на виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 03.12.2020 у справі № 440/4268/20 виданий наказ № 1183к, яким скасовано наказ прокурора Полтавської області від 18.08.2020 № 589к та поновлено ОСОБА_1 на посаді прокурора відділу організації діяльності у сфері запобігання та протидії корупції управління представництва інтересів держави в суді та організації діяльності у сфері запобігання та протидії корупції прокуратури Полтавської області з 21.08.2020.

Наказом Полтавської обласної прокуратури від 31.12.2020 № 1192к позивачу з огляду на початок роботи Полтавської обласної прокуратури тимчасово визначено робоче місце у відділі нагляду за додержанням законів органами, які ведуть боротьбу з організованою злочинністю управління нагляду за додержанням законів Національною поліцією України та органами, які ведуть боротьбу з організованою та транснаціональною злочинністю Полтавської обласної прокуратури.

06.10.2021 Шістнадцятою кадровою комісією проведено співбесіду з ОСОБА_1 , за результатами якої ухвалене рішення № 7 про неуспішне проходження прокурором атестації з огляду на наявність обґрунтованого сумніву щодо відповідності прокурора ОСОБА_1 вимогам професійної етики та доброчесності.

29.10.2021 Полтавською обласною прокуратурою на підставі рішення Шістнадцятої кадрової комісії від 06.10.2021 № 7 виданий наказ № 993к про звільнення позивача з посади прокурора відділу організації діяльності у сфері запобігання та протидії корупції управління представництва інтересів держави в суді та організації діяльності у сфері запобігання та протидії корупції прокуратури Полтавської області з 03.11.2021 відповідно до підпункту 2 пункту 19 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури".

Не погодившись із зазначеним, позивач звернувся до суду з позовною заявою.

Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 01.02.2022 у справі № 440/14652/21 у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Полтавської обласної прокуратури, Офісу Генерального прокурора, Шістнадцятої кадрової комісії з атестації прокурорів регіональних прокуратур про визнання протиправними та скасування індивідуальних актів, поновлення на роботі, стягнення коштів відмовлено повністю.

Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 19.12.2022 апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено. Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 01.02.2022 у справі № 440/14652/21 скасовано. Прийнято нову постанову, якою адміністративний позов ОСОБА_1 до Полтавської обласної прокуратури, Офісу Генерального прокурора, Шістнадцятої кадрової комісії з атестації прокурорів регіональних прокуратур про визнання протиправними та скасування рішення і наказу, поновлення на посаді задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано рішення Шістнадцятої кадрової комісії з атестації прокурорів регіональних прокуратур від 06.10.2021 про неуспішне проходження прокурором ОСОБА_1 атестації за результатами проходження (складання) етапу атестації співбесіди та наказ Полтавської обласної прокуратури від 29.10.2021 № 993к про звільнення ОСОБА_1 з посади прокурора відділу організації діяльності у сфері запобігання та протидії корупції управління представництва інтересів держави в суді та організації діяльності у сфері запобігання та протидії корупції прокуратури Полтавської області. Поновлено ОСОБА_1 на посаді прокурора відділу організації діяльності у сфері запобігання та протидії корупції управління представництва інтересів держави в суді та організації діяльності у сфері запобігання та протидії корупції прокуратури Полтавської області з 04.11.2021. Стягнуто з Полтавської обласної прокуратури на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 04.11.2021 по 19.12.2022 в сумі 104637,80 грн. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

03.01.2023 Полтавською обласною прокуратурою на виконання постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 19.12.2022 у справі №440/14652/21 виданий наказ № 3к, яким скасовано наказ виконувача обов`язків керівника Полтавської обласної прокуратури від 29.10.2021 №993к про звільнення ОСОБА_1 та поновлено ОСОБА_1 на посаді прокурора відділу організації діяльності у сфері запобігання та протидії корупції управління представництва інтересів держави в суді та організації діяльності у сфері запобігання та протидії корупції прокуратури Полтавської області з 04.11.2021 /а.с. 31, том 1/.

Згідно з положеннями пункту 32 розділу V Порядку проходження прокурорами атестації, затвердженого наказом Генерального прокурора від 03.10.2019 №221, ОСОБА_1 28.03.2023 допущений до проведення співбесіди з метою виявлення відповідності прокурора вимогам професіональної компетентності, професіональної етики та доброчесності.

28.03.2023 Шістнадцятою кадровою комісією проведено співбесіду з ОСОБА_1 , за результатами якої ухвалене рішення № 3 про неуспішне проходження прокурором атестації з огляду на наявність обґрунтованого сумніву щодо відповідності прокурора ОСОБА_1 вимогам професійної компетентності, доброчесності та професійної етики /а.с. 92-100, том 1/.

01.06.2023 Полтавською обласною прокуратурою на підставі рішення Шістнадцятої кадрової комісії від 28.03.2023 № 3 виданий наказ № 198к про звільнення позивача з посади прокурора відділу організації діяльності у сфері запобігання та протидії корупції управління представництва інтересів держави в суді та організації діяльності у сфері запобігання та протидії корупції прокуратури Полтавської області з 02.06.2023 відповідно до підпункту 2 пункту 19 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури" /а.с. 24, том 2/.

Позивач, не погодившись з рішенням шістнадцятої кадрової комісії від 28.03.2023 №3 про неуспішне проходження прокурором атестації та наказом Полтавської обласної прокуратури від 01.06.2023 №198к про звільнення з посади, звернувся до суду з цим позовом.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що Комісія фактично створила умови для повторного звернення ОСОБА_1 за захистом своїх прав до суду за тих же самих обставин.

Отже, позовні вимоги про визнання протиправним і скасування рішення Шістнадцятої кадрової комісії з атестації прокурорів регіональних прокуратур від 28.03.2023 №3 про неуспішне проходження прокурором ОСОБА_1 атестації є правомірними і обґрунтованими.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення позову з наступних підстав.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Спеціальні норми права, пов`язані з проходженням публічної служби на посадах прокурорів, викладені у Закону України "Про прокуратуру" від 14.10.2014 (далі за текстом Закон №1697-VІІ), який визначає правові засади організації і діяльності прокуратури України, статус прокурорів, порядок здійснення прокурорського самоврядування, а також систему прокуратури України.

Згідно зі статтею 4 Закону №1697-VІІ (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) організація та діяльність прокуратури України, статус прокурорів визначаються Конституцією України, цим та іншими законами України, чинними міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Відповідно до частини третьої статті 16 Закону №1697-VII прокурор призначається на посаду безстроково та може бути звільнений з посади, його повноваження на посаді можуть бути припинені лише з підстав та в порядку, передбачених законом.

Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури" від 19.09.2019 №113-IX (набрав чинності 25.09.2019) внесені зміни до чинних законодавчих актів України, зокрема, у Кодексі законів про працю України статтю 32 доповнено частиною п`ятою такого змісту: "Переведення прокурорів відбувається з урахуванням особливостей, визначених законом, що регулює їхній статус".

Статтю 40 доповнено частиною п`ятою такого змісту: "Особливості звільнення окремих категорій працівників з підстав, передбачених пунктом 1 частини першої цієї статті, а також особливості застосування до них положень частини другої цієї статті, статей 42, 42-1, частин першої, другої і третьої статті 49-2, статті 74, частини третьої статті 121 цього Кодексу, встановлюються законом, що регулює їхній статус".

Також статтю 51 Закону №1697-VІІ доповнено частиною п`ятою такого змісту: "На звільнення прокурорів з посади з підстави, передбаченої пунктом 9 частини першої цієї статті, не поширюються положення законодавства щодо пропозиції іншої роботи та переведення на іншу роботу при звільненні у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці, щодо строків попередження про звільнення, щодо переважного права на залишення на роботі, щодо переважного права на укладення трудового договору у разі поворотного прийняття на роботу, щодо збереження місця роботи на період щорічної відпустки та на період відрядження".

Згідно з пунктом 6 розділу ІІ "Прикінцеві і перехідні положення" Закону №113-IX з дня набрання чинності цим Законом усі прокурори Генеральної прокуратури України, регіональних прокуратур, місцевих прокуратур, військових прокуратур вважаються такими, що персонально попереджені у належному порядку про можливе майбутнє звільнення з посади на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України "Про прокуратуру".

Рішенням Конституційного Суду України від 01.03.2023 № 1-р(II)/2023 визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), пункт 6 розділу II "Прикінцеві і перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури" від 19.09.2019 № 113-IX; пункт 6 розділу II "Прикінцеві і перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури" від 19.09.2019 № 113-IX, визнаний неконституційним, втрачає чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.

Відповідно до пункту 7 розділу ІІ "Прикінцеві і перехідні положення" Закону №113-IX (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) положення щодо проходження атестації, передбаченої цим розділом, поширюються на прокурорів та слідчих органів прокуратури, які, зокрема: на день набрання чинності цим Законом займають посади у Генеральній прокуратурі України, регіональних прокуратурах, місцевих прокуратурах, військових прокуратурах; звільнені з органів прокуратури у зв`язку з настанням підстав, передбачених підпунктами 1 і 2 пункту 19 цього розділу, щодо яких набрало законної сили рішення суду про поновлення на посаді прокурора у Генеральній прокуратурі України, регіональних прокуратурах, місцевих прокуратурах, військових прокуратурах, у тому числі у разі прийняття судом рішення про поновлення на посаді прокурора в Офісі Генерального прокурора, обласних прокуратурах, окружних прокуратурах.

Прокурори та слідчі органів прокуратури, зазначені в підпунктах 1-4 цього пункту, можуть бути переведені на посаду прокурора в Офісі Генерального прокурора, обласних прокуратурах, окружних прокуратурах лише у разі успішного проходження ними атестації.

Пунктом 9 розділу II "Прикінцеві і перехідні положення" Закону №113-ІХ передбачено, що атестація здійснюється згідно з Порядком проходження прокурорами атестації, який затверджується Генеральним прокурором, з урахуванням особливостей, визначених пунктом 7 цього розділу.

Відповідно до пунктів 10-14 розділу ІІ "Прикінцеві і перехідні положення" Закону №113-ІХ прокурори та слідчі органів прокуратури, зазначені в підпунктах 1-4 пункту 7 цього розділу, мають право у строк, визначений Порядком проходження прокурорами атестації, подати Генеральному прокурору заяву про переведення на посаду прокурора в Офісі Генерального прокурора, обласних прокуратурах, окружних прокуратурах. У заяві також повинно бути зазначено про намір пройти атестацію, надано згоду на обробку персональних даних, на застосування процедур та умов проведення атестації. Форма та порядок подачі заяви визначаються Порядком проходження прокурорами атестації.

Атестація прокурорів проводиться кадровими комісіями Офісу Генерального прокурора, кадровими комісіями обласних прокуратур, утворення, визначення складу, періоду та порядку роботи яких, здійснюється Генеральним прокурором.

Предметом атестації є оцінка:

1) професійної компетентності прокурора;

2) професійної етики та доброчесності прокурора.

Атестація прокурорів включає такі етапи:

1) складення іспиту у формі анонімного письмового тестування або у формі анонімного тестування з використанням комп`ютерної техніки з метою виявлення рівня знань та умінь у застосуванні закону, відповідності здійснювати повноваження прокурора. Результати анонімного тестування оприлюднюються кадровою комісією на офіційному вебсайті Генеральної прокуратури України або Офісу Генерального прокурора не пізніше ніж за 24 години до проведення співбесіди;

2) проведення співбесіди з метою виявлення відповідності прокурора вимогам професійної компетентності, професійної етики та доброчесності. Для оцінки рівня володіння практичними уміннями та навичками прокурори виконують письмове практичне завдання.

Атестація може включати інші етапи, непроходження яких може бути підставою для ухвалення кадровою комісією рішення про неуспішне проходження атестації прокурором. Перелік таких етапів визначається у Порядку проходження прокурорами атестації, який затверджує Генеральний прокурор.

Графік проходження прокурорами атестації встановлює відповідна кадрова комісія. Атестація проводиться прозоро та публічно, у присутності прокурора, який проходить атестацію. Перебіг усіх етапів атестації фіксується за допомогою технічних засобів відео- та звукозапису.

Відповідно до пункту 17 розділу ІІ "Прикінцеві і перехідні положення" Закону №113-ІХ кадрові комісії за результатами атестації прокурора ухвалюють одне із таких рішень: рішення про успішне проходження прокурором атестації або рішення про неуспішне проходження прокурором атестації.

Підпунктом 2 пункту 19 розділу ІІ "Прикінцеві і перехідні положення" Закону №113-ІХ установлено, що прокурори та слідчі органів прокуратури, зазначені в підпунктах 1-4 пункту 7 цього розділу, звільняються Генеральним прокурором, керівником регіональної (обласної) прокуратури з посади прокурора за умови настання однієї з таких підстав: рішення кадрової комісії про неуспішне проходження атестації.

На виконання норм розділу ІІ "Прикінцеві і перехідні положення" Закону №113-ІХ Генеральною прокуратурою України 03.10.2019 видано наказ №221 "Про затвердження Порядку проходження прокурорами атестації" (далі за текстом Порядок №221 ).

Пунктом 1 розділу І Порядку №221 (у редакції наказу Офісу Генерального прокурора від 03.09.2021 № 280, що набрав чинності 04.09.2021) визначено, що атестація прокурорів це встановлена розділом II "Прикінцеві і перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури" (далі Закон) та цим Порядком процедура надання оцінки професійній компетентності, професійній етиці та доброчесності прокурорів Генеральної прокуратури України, регіональних прокуратур, місцевих прокуратур і військових прокуратур.

Відповідно до пункту 6 розділу І Порядку №221 атестація включає такі етапи: 1) складання іспиту у формі анонімного тестування з використанням комп`ютерної техніки з метою виявлення рівня знань та умінь у застосуванні закону, відповідності здійснювати повноваження прокурора; 2) складання іспиту у формі анонімного тестування на загальні здібності та навички з використанням комп`ютерної техніки; 3) проведення співбесіди з метою виявлення відповідності прокурора вимогам професійної компетентності, професійної етики та доброчесності. Для оцінки рівня володіння практичними вміннями та навичками; прокурори виконують письмове практичне завдання.

Згідно з пунктом 7 розділу І Порядку №221 повторне проходження одним і тим самим прокурором атестації або одного з її етапів не допускається. Якщо складання відповідного іспиту було перервано чи не відбулося з технічних чи інших причин, які не залежали від членів комісії та прокурора, або ж у разі скасування судом рішення кадрової комісії про неуспішне проходження атестації комісія призначає новий час (дату) складання прокурором відповідного іспиту чи проведення з ним співбесіди.

Відповідно до пункту 8 розділу І Порядку №221 за результатами атестації прокурора відповідна кадрова комісія ухвалює одне із таких рішень: рішення про успішне проходження прокурором атестації; рішення про неуспішне проходження прокурором атестації.

Згідно з пунктом 3-2 розділу V Порядку № 221 у разі скасування судом рішення кадрової комісії про неуспішне проходження атестації прокурор, якого поновлено на посаді чи рішення про звільнення якого з посади за наслідками атестації не приймалось з підстав, визначених законодавством України допускається кадровою комісією до проходження того етапу атестації, за результатами якого кадровою комісією прийнято відповідне рішення.

У пунктах 1, 2, 6 розділу V Порядку №221 визначено, що уповноваженими суб`єктами з питань забезпечення організаційної підготовки до проведення атестації та виконання функцій адміністративно-розпорядчого характеру, координування та узгодження дій під час підготовки і проведення атестації є члени комісії та робоча група відповідної кадрової комісії.

У разі виникнення у прокурора зауважень чи скарг на процедуру проведення атестації він може звернутися до голови або секретаря комісії.

Рішення кадрової комісії про неуспішне проходження атестації є підставою для видання наказу Генерального прокурора, керівника обласної прокуратури про звільнення відповідного прокурора з посади та органів прокуратури на підставі підпункту 2 пункту 19 розділу II "Прикінцеві і перехідні положення" Закону. Відповідний наказ Генерального прокурора, керівника обласної прокуратури може бути оскаржений прокурором у порядку, встановленому законодавством.

Порядок роботи кадрових комісій затверджено наказом Генерального прокурора від 17.10.2019 №233 (далі за текстом Порядок №233).

Пунктом 2 Порядку №233 визначено, що кадрові комісії забезпечують, зокрема, проведення атестації прокурорів та слідчих Генеральної прокуратури України (включаючи прокурорів та слідчих Головної військової прокуратури, прокурорів секретаріату Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів), регіональних прокуратур, місцевих прокуратур, військових прокуратур.

Згідно із пунктами 8, 10, 11 Порядку №233 комісія правомочна ухвалювати рішення, здійснювати інші повноваження, якщо на її засіданні присутня більшість членів комісії. Комісія може приймати процедурні рішення, пов`язані з її діяльністю. Перелік присутніх на засіданні членів комісії, інформація про істотні питання, пов`язані із діяльністю комісії, а також процедурні рішення комісії фіксуються у протоколі засідання.

Пунктом 12 Порядку №233 установлено, що рішення комісії, крім зазначених в абзаці другому цього пункту, в тому числі процедурні, обговорюється її членами і ухвалюються шляхом відкритого голосування більшістю голосів присутніх на засіданні членів комісії. Член комісії вправі голосувати "за" чи "проти" рішення комісії. У разі рівного розподілу голосів, приймається рішення, за яке проголосував голова комісії.

Рішення про успішне проходження прокурором атестації за результатами співбесіди ухвалюється шляхом відкритого голосування більшістю від загальної кількості членів комісії. Якщо рішення про успішне проходження прокурором атестації за результатами співбесіди не набрало чотирьох голосів, комісією ухвалюється рішення про неуспішне проходження прокурором атестації. Рішення про неуспішне проходження атестації повинно бути мотивованим із зазначенням обставин, що вплинули на його прийняття.

Пунктами 13, 16 Порядку №233 передбачено, що рішення і протоколи комісії підписуються всіма присутніми членами комісії. Організаційний і технічний супровід роботи комісії, підготовку проектів її документів, забезпечення фіксації засідань комісії за допомогою технічних засобів, своєчасне розміщення комісією інформації на офіційному веб-сайті Генеральної прокуратури України або Офісу Генерального прокурора, чи офіційному веб-сайті відповідної обласної (регіональної) прокуратури тощо може здійснювати робоча група, яка формується у кількісному складі залежно від потреби. Кількісний і персональний склад робочої групи визначаються Генеральним прокурором із числа працівників кадрових підрозділів органів прокуратури, а також осіб, які не є працівниками органів прокуратури (за їх згодою). Організація діяльності робочої групи визначається головою комісії.

Колегія суддів переглядаючи адміністративну справу в межах доводів апеляційних скарг відповідачів зазначає, що у цій справі спір стосується правомірності рішення кадрової комісії про неуспішне проходження прокурором атестації та наказу про звільнення позивача з публічної служби.

Визначення порядку проходження прокурорами атестації, порядків утворення, визначення складу, періоду та порядку роботи кадрових комісій, які безпосередньо проводять атестацію, віднесено до повноважень Генерального прокурора.

Сама процедура атестації складається з послідовних етапів, одним з яких є проведення співбесіди з метою виявлення відповідності прокурора вимогам професійної компетентності, професійної етики та доброчесності.

Відповідно до пунктів 1-18 розділу IV "Проведення співбесіди з метою виявлення відповідності прокурора вимогам професійної компетентності, професійної етики та доброчесності і виконання практичного завдання для оцінки рівня володіння практичними уміннями та навичками прокурора" Порядку №221 у разі набрання прокурором за результатами складання іспиту у формі анонімного тестування на загальні здібності та навички з використанням комп`ютерної техніки кількості балів, яка дорівнює або є більшою, ніж прохідний бал, прокурор допускається до співбесіди.

Кадрова комісія формує графік проведення співбесід з метою виявлення відповідності прокурора вимогам професійної компетентності, професійної етики та доброчесності. Графік проведення співбесід оприлюднюється на офіційному веб-сайті Генеральної прокуратури України (Офісу Генерального прокурора) не пізніше ніж за 5 календарних днів до проведення співбесіди. У графіку зазначаються: прізвище, ім`я, по батькові прокурора, номер службового посвідчення, інформація про дату, час та місце проведення співбесіди. Прокурор вважається повідомленим про дату, час та місце проведення співбесіди з моменту оприлюднення графіка проведення співбесід на офіційному веб-сайті Генеральної прокуратури України (Офісу Генерального прокурора).

До початку співбесіди прокурор виконує практичне завдання з метою встановлення комісією його рівня володіння практичними уміннями та навичками.

Кадрові комісії можуть використовувати декілька варіантів практичних завдань. Перелік варіантів практичних завдань затверджується Генеральним прокурором, а зразок практичного завдання оприлюднюється на офіційному веб-сайті Генеральної прокуратури України (Офісу Генерального прокурора) в день першого оприлюднення графіка проведення співбесід.

Для виконанням практичного завдання прокурору видається чистий аркуш (аркуші) паперу з відміткою комісії. Комісія, у разі наявності технічної можливості, може забезпечити виконання прокурорами практичного завдання за допомогою комп`ютерної техніки.

Перед початком виконання практичного завдання член комісії в присутності інших членів комісії надає прокурорам, які будуть виконувати практичне завдання, письмово викладені умови практичного завдання. Фотографування або винесення письмово викладених умов практичного завдання за межі приміщення, у якому відбувається виконання практичного завдання, забороняється.

Якщо практичне завдання передбачає застосування норм законодавства, то прокурорам дозволяється користуватися паперовими текстами норм відповідних законодавчих актів. Комісія не зобов`язана надавати прокурорам тексти норм законодавчих актів.

На виконання практичного завдання прокурору надається 45 хвилин. Виконання практичного завдання після завершення наданого часу забороняється. Після виконання завдання прокурор здає комісії написане ним вирішення завдання на аркуші (аркушах) з відміткою комісії.

Співбесіда проводиться кадровою комісією з прокурором державною мовою в усній формі. Співбесіда з прокурором може бути проведена в один день із виконанням ним практичного завдання.

Для проведення співбесіди кадрова комісія вправі отримувати в усіх органах прокуратури, у Раді прокурорів України, секретаріаті Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів, Національному антикорупційному бюро України, Державному бюро розслідувань, Національному агентстві з питань запобігання корупції, інших органах державної влади будь-яку необхідну для цілей атестації інформацію про прокурора, в тому числі про:

1) кількість дисциплінарних проваджень щодо прокурора у Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів та їх результати; 2) кількість скарг, які надходили на дії прокурора до Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів та Ради прокурорів України, з коротким описом суті скарг; 3) дотримання прокурором правил професійної етики та доброчесності: а) відповідність витрат і майна прокурора та членів його сім`ї, а також близьких осіб задекларованим доходам, у тому числі копії відповідних декларацій, поданих прокурором відповідно до законодавства у сфері запобігання корупції; б) інші дані щодо відповідності прокурора вимогам законодавства у сфері запобігання корупції; в) дані щодо відповідності поведінки прокурора вимогам професійної етики; г) матеріали таємної перевірки доброчесності прокурора; 4) інформацію про зайняття прокурором адміністративних посад в органах прокуратури з копіями відповідних рішень.

Фізичні та юридичні особи, органи державної влади, органи місцевого самоврядування мають право подавати до відповідної кадрової комісії відомості, у тому числі на визначену кадровою комісією електронну пошту, які можуть свідчити про невідповідність прокурора критеріям компетентності, професійної етики та доброчесності. Кадровою комісією під час проведення співбесіди та ухвалення рішення без додаткового офіційного підтвердження можуть братися до уваги відомості, отримані від фізичних та юридичних осіб (у тому числі анонімно).

Дослідження вказаної інформації, відомостей щодо прокурора, який проходить співбесіду (далі матеріали атестації), здійснюється членами кадрової комісії.

Перед проведенням співбесіди члени комісії можуть надіслати на електронну пошту прокурора, яка вказана у заяві про намір пройти атестацію, повідомлення із пропозицією надати письмові пояснення щодо питань, пов`язаних з матеріалами атестації. У цьому випадку протягом трьох днів з дня отримання повідомлення, але не пізніше ніж за день до дня проведення співбесіди, прокурор може подати комісії електронною поштою письмові пояснення (у разі необхідності - скановані копії документів).

Співбесіда полягає в обговоренні результатів дослідження членами комісії матеріалів атестації щодо дотримання прокурором правил професійної етики та доброчесності, а також рівня професійної компетентності прокурора, зокрема, з огляду на результати виконаного ним практичного завдання.

Співбесіда прокурора складається з таких етапів: 1) дослідження членами комісії матеріалів атестації; 2) послідовне обговорення з прокурором матеріалів атестації, у тому числі у формі запитань та відповідей, а також обговорення питання виконаного ним практичного завдання; Співбесіда проходить у формі засідання комісії.

Члени комісії мають право ставити запитання прокурору, з яким проводять співбесіду, щодо його професійної компетентності, професійної етики та доброчесності.

Після завершення обговорення з прокурором матеріалів атестації та виконаного ним практичного завдання члени комісії без присутності прокурора, з яким проводиться співбесіда, обговорюють її результати, висловлюють пропозиції щодо рішення комісії, а також проводять відкрите голосування щодо рішення комісії стосовно прокурора, який проходить атестацію. Результати голосування вказуються у протоколі засідання.

Залежно від результатів голосування комісія ухвалює рішення про успішне проходження прокурором атестації або про неуспішне проходження прокурором атестації.

Прокурори, які проходять співбесіду, запрошуються комісією на проголошення ухваленого комісією рішення про результати їх атестації.

Результати атестації прокурорів за підсумками проведення співбесіди оприлюднюються на офіційному веб-сайті Генеральної прокуратури України (Офісу Генерального прокурора).

Рішення кадрової комісії про неуспішне проходження атестації є підставою для видання наказу про звільнення відповідного прокурора з посади та органів прокуратури на підставі підпункту 2 пункту 19 розділу II "Прикінцеві і перехідні положення" Закону №113-ІХ.

З матеріалів справи колегією суддів встановлено, що 28.03.2023 Шістнадцятою кадровою комісією проведено співбесіду з ОСОБА_1 , за результатами якої ухвалене рішення № 3 про неуспішне проходження прокурором атестації /а.с. 92-100, том 1/.

Зі змісту зазначеного рішення вбачається, що за результатами співбесіди у Комісії виникли сумніви щодо відповідності позивача вимогам професійної компетентності, доброчесності та професійної етики.

В обґрунтування вказаного рішення комісією зазначено наступне:

ОСОБА_1 05.07.2019 приблизно о 00 год. 30 хв., керуючи автомобілем HONDA ACCORD, був зупинений працівниками патрульної поліції на вулиці Європейська в місті Полтаві за керування транспортним засобом з неосвітленим номерним знаком у темну пору доби.

Після зупинки працівниками патрульної поліції було запропоновано ОСОБА_1 пройти на місці зупинки огляд на стан сп`яніння за допомогою газоаналізатора DRAGER ALCOTEST у зв`язку наявною у них підозрою щодо керування ОСОБА_1 транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння.

Натомість, ОСОБА_1 у порушення вимог статті 130 КУпАП і статей 18, 21 Кодексу професійної етики та поведінки прокурорів від проходження такого огляду відмовився, внаслідок чого відносно нього був складений протокол про вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 КУпАП.

Після складання зазначеного протоколу про адміністративне правопорушення співробітниками патрульної поліції було відсторонено ОСОБА_1 від керування автомобілем, запропоновано йому скористатися послугою виклику іншого водія, якою ОСОБА_1 скористався та передав керування своїм автомобілем такому водієві після його прибуття до місця зупинки.

У подальшому ОСОБА_1 , проїхавши із водієм, якому було передано право керування автомобілем, кількасот метрів, відмовився від його послуг, сів за кермо та, особисто керуючи автомобілем, рушив за власним маршрутом та невдовзі був зупинений іншим екіпажем патрульної поліції по вулиці Серьогіна в місті Полтаві за підозрою у нетверезому водінні.

Після зупинки співробітники патрульної поліції запропонували ОСОБА_1 пройти огляд на стан сп`яніння у Полтавському обласному наркологічному диспансері, на що прокурор погодився, прослідував до цього закладу охорони здоров`я та за результатній медичного огляду був визнаний таким, що не перебував у стані сп`яніння.

Постановою Октябрського районного суду м. Полтави від 17.07.2019 у справі № 554/6297/19 справу щодо притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за частиною першою статті 130 КУпАП закрито у зв`язку із встановленою судом відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

З огляду на зазначене судове рішення, Комісією взято до уваги, що прокурором ОСОБА_1 не було вчинено адміністративного правопорушення за частиною першою статті130 КУпАП, яке, згідно з розглянутим судом протоколом, полягало у відмові водія від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння.

Водночас, з отриманих від прокурора пояснень щодо обставин його взаємодії із патрульними поліцейськими під час складання відповідного протоколу, а також подальших дій ОСОБА_1 після його складення, Комісія дійшла висновків про невідповідність поведінки прокурора встановленим етичним стандартам з огляду на таке.

Як ОСОБА_1 повідомив під час проходження співбесіди, 05.07.2019 він, на прохання свого кума-працівника правоохоронних органів, прибув до обумовленого закладу громадського харчування з метою привітати останнього з професійним святом, провів у цьому закладі певний час, після чого разом зі своїм кумом та його колегами на їхнє прохання вирішив на власному автомобілі доставити їх додому. При цьому, як слідує з його пояснень, пасажири автомобілю після вживання алкогольних напоїв перебували у стані сп`яніння, через що в салоні автомобіля відчувався стійкий запах алкогольних випарів.

Виходячи з указаних пояснень прокурора, не можна вважати безпідставними підозри працівників патрульної поліції, що зупинили транспортний засіб, у перебуванні водія у стані алкогольного сп`яніння, через що пропозиція водієві пройти огляд за допомогою газоаналізатора DRAGER ALCOTEST не видається необґрунтованою.

Водночас, як слідує з пояснень ОСОБА_1 , причиною відмови у проходженні огляду на стан сп`яніння саме у такий спосіб, стало переконання прокурора у можливій недоброчесній поведінці патрульних поліцейських, які могли сфальсифікувати результати тесту через те, що ОСОБА_1 здійснювалося процесуальне керівництво досудовим розслідуванням у кримінальному провадженні щодо інших поліцейських, яких підозрювали у підробці результатів подібних тестів.

При цьому, навести переконливих мотивів, з яких у ОСОБА_1 могла виникнути обґрунтована недовіра до дій конкретних патрульних поліцейських, що зупинили його автомобіль із нетверезими пасажирами в салоні, прокурор на прохання Комісії не зміг. Відповідаючи на питання членів Комісії щодо того, чи був хтось з поліцейських, які оформлювали матеріали про адміністративне правопорушення, фігурантом кримінального провадження, про наявність якого раніше зазначав прокурор, ОСОБА_1 повідомив, що ніхто з цих поліцейських фігурантом згаданого провадження не був.

Також Комісією взято до уваги те, що ОСОБА_1 не були розкриті джерела можливої обізнаності патрульних поліцейських про те, що він є співробітником органів прокуратури та здійснює процесуальне керівництво досудовим розслідуванням у кримінальному провадженні, що стосувалося інших поліцейських, бо саме з цією обставиною ОСОБА_1 пов`язував причини своєї недовіри до співробітників патрульної поліції.

За вказаних обставин Комісія вважає, що відсутність ініціативної поведінки з боку ОСОБА_1 у частині повноцінного проходження медичного огляду на стан сп`яніння шляхом застосування газоаналізуючого приладу та/або надання біологічних зразків для проведення їхнього дослідження, дискредитує звання прокурора та є несумісним із високими стандартами етики та поведінки прокурорів. При цьому, подібна поведінка завдає шкоди як репутації прокурора так і авторитету прокуратури, може викликати негативний суспільний резонанс.

Комісія взяла до уваги позицію Верховного Суду, який зробив висновок про те, що відмова від проходження медичного огляду на стан алкогольного сп`яніння дискредитує звання поліцейського (постанова від 17.07.2019 у справі № 806/2555/17). Як співробітники поліції, так і співробітники прокуратури, відповідно до Закону України "Про державний захист працівників суду і правоохоронних органів" є працівниками правоохоронних органів, тому зазначена позиція mutatis mutandis розповсюджується і на прокурорів.

Комісією взято до уваги пояснення ОСОБА_1 , з яких слідує, що після відсторонення його від керування автомобілем та передання керування викликаному ним іншому водію, він проїхав разом із цим водієм лише декількасот метрів, після чого знов повернувся до керування автомобілем і продовжив рух населеним пунктом. На прохання пояснити, з яких підстав ОСОБА_1 , будучи відстороненим від керування транспортним засобом, знов повернувся до управління ним, прокурор повідомив, що зробив це, оскільки був тверезим.

Комісія критично ставилась до таких пояснень прокурора, оскільки, як слідує зі змісту статей 260, 266, 267 КУпАП, відсторонення водія від керування транспортним засобом є заходом забезпечення провадження у справах про адміністративні правопорушення, який застосовується з метою припинення адміністративного правопорушення, має особливий порядок оскарження, у випадку здійснення якого, виконання заходу забезпечення не зупиняється.

За висновком Комісії, дії прокурора ОСОБА_1 , які виразилися у продовженні управління автомобілем, від керування яким його було відсторонено в порядку, передбаченому статтею 266 КУпАП, свідчать про низький рівень його правової культури та необов`язкове ставлення до передбачених законом процедур, дотримання яких знаходишся поза стороннім контролем. Фактично ж описану вище поведінку прокурора в цілому можна охарактеризувати як самоуправство.

Разом з тим, колегія суддів звертає увагу, що постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 19.12.2022 у справі №440/14652/21 вже були досліджені зазначені вище обставини та їм була надана правова оцінка.

Так, щодо факту складання стосовно ОСОБА_1 протоколу про вчинення останнім адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 КУпАП, колегія суддів зазначила таке.

Постановою Октябрського районного суду м. Полтави від 17.07.2019 справу щодо ОСОБА_1 закрито на підставі пункту 1 статті 247 КУпАП за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 КУпАП.

З Єдиного державного реєстру судових рішень встановлено, що у постанові Октябрського районного суду м. Полтави від 17.07.2019 у справі 554/6297/19, дата набрання законної сили 29.07.2019, відображено, що згідно з протоколом серії ДПР18 № 317158 від 05.07.2019 в 00 год. 30 хв. водій ОСОБА_1 в м. Полтава на вулиці Європейській, 8 керував автомобілем Honda Accord д.н.з. НОМЕР_1 з ознаками алкогольного сп`яніння: нестійка хода, запах алкоголю з порожнини рота, тремтіння пальців рук. Від проходження огляду на стан сп`яніння у встановленому законом порядку відмовився в присутності двох свідків, чим порушив вимоги пункту 2.5 Правил дорожнього руху України (далі Правил).

Стаття 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення передбачає відповідальність водіїв за керування транспортними засобами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також за передачу керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані алкогольного сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Відповідно до пункту 1 розділу ІХ Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України 07.11.2015 № 1395, водії, стосовно яких у поліцейських є достатні підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, підлягають відстороненню від керування цими транспортними засобами та огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.

Інструкцією № 1431/27858 (Інструкція про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затверджена наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров`я України 09.11.2015 № 1452/735, зареєстрована в Міністерстві юстиції України 11.11.2015 за № 1413/27858) передбачено, що ознаками наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, є: запах алкоголю з порожнини рота; порушення координації рухів; порушення мови; виражене тремтіння пальців рук; різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя; поведінка, що не відповідає обстановці.

За доводами апеляційної інстанції, саме за наявності достатніх підстав вважати, що особа перебуває в стані алкогольного сп`яніння, тобто за наявності у особи ознак, передбачених Інструкцією №1431/27858, поліцейський може вимагати від неї проходження огляду на стан сп`яніння.

Водночас, за висновками, викладеними в зазначеній постанові Октябрського районного суду м. Полтави, з переглянутого, наданого ініціатором складення протоколу відеозапису, судом не встановлено наявності у водія, яким був ОСОБА_1 , помітної нестійкої ходи або тремтіння пальців рук, як про це констатується в протоколі.

Зазначено, що автомобіль ОСОБА_1 був зупинений працівниками поліції, які відразу ж, назвавши причиною зупинки відсутність освітлення номерного знаку автомобіля, заявили про наявність у водія стану алкогольного сп`яніння та запропонували йому пройти огляд на стан сп`яніння за допомогою технічного засобу "Драгеру", від якого він відмовився, заявивши, що бажає пройти такий огляд в наркологічному диспансері.

У відповідь інспектором було зазначено, що в наркологічному диспансері такий же "Драгер", а тому проходити огляд там немає сенсу і наполягав на проходженні огляду водієм на місці його зупинки. Оскільки останній відмовився це робити, пославшись на недосконалість технічних характеристик засобу, за допомогою якого поліцейський намагався встановити наявність чи відсутність ознак сп`яніння у нього, то інспектор одразу ж запросив понятих та запропонував своїй колезі скласти протокол про вчинення адміністративного правопорушення щодо водія за частиною першою статті 130 КУпАП за відмову від проходження огляду на стан сп`яніння. Остання склала такий протокол та зачитала його вголос.

Суд звернув увагу, що зміст проголошеного інспектором тексту і написаного в протоколі відрізняються між собою, оскільки при його прочитанні автор складання протоколу не називала ознак алкогольного сп`яніння у водія, а констатувала лише факт його наявності. З наданого відеозапису не вбачається, що у визначеному законом порядку водієві пропонувалося пройти огляд на стан сп`яніння на місці його зупинки та при цьому складався акт про відмову від проходження у присутності свідків, які зазначені в протоколі.

Крім того, колегією суддів встановлено, що відповідно до висновку службового розслідування 05.09.2019, у ході якого було опитано поліцейських роти № 4 УПП в Полтавській області ДПП НПУ Калюжного В.Ю. та ОСОБА_2 , ознак сп`яніння у водія вони не пам`ятають, знайомі з ним до вказаних подій не були, водій спілкувався ввічливо, посвідчення працівника прокуратури не пред`являв, нецензурно не висловлювався.

За висновком апеляційної інстанції, наведені обставини у своїй сукупності свідчать про недоведення наявності у водія ознак, які б вказували на перебування ОСОБА_1 у стані алкогольного сп`яніння, що ставить під сумнів законність запропонування поліцейським ОСОБА_1 пройти тест на стан алкогольного сп`яніння за допомогою приладу "Драгер алкотест" на місці зупинки, на що Шістнадцята кадрова комісія взагалі не звернула уваги.

При цьому, ОСОБА_1 хоч і не проходив огляд на стан алкогольного сп`яніння за допомогою приладу "Драгер алкотест" на місці зупинки через побоювання фальсифікації результатів, проте, від проходження медичного огляду на стан алкогольного сп`яніння не відмовлявся.

Однак, Шістнадцята кадрова комісія в мотивування оскаржуваного рішення вказала, що позивач відмовився проходити освідування за допомогою приладу "Драгер", а висновок Полтавського обласного наркологічного диспансеру № 233 про результати медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного сп`яніння ОСОБА_1 вважала таким, що отриманий з порушенням вимог Інструкції №1452/735, оскільки можливий стан алкогольного сп`яніння у ОСОБА_1 виявлено в 00.30 год, а огляд проведено 05.07.2019 о 02.40 год, тобто поза межами передбаченого двогодинного строку. Отже, наведені обставини сприймались кадровою комісією, як намагання прокурора отримати хибний висновок щодо результатів медичного огляду про відсутність будь-якого типу сп`яніння.

Приписами пунктів 7 розділу І, пунктів 8, 12 розділу ІІ Інструкції №1452/735 (наказ Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров`я України 09.11.2015 № 1452/735) передбачено, що у разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським, такий огляд проводиться в найближчому закладі охорони здоров`я, якому надано право на його проведення відповідно до статті 266 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі заклад охорони здоров`я).

У разі наявності підстав вважати, що водій транспортного засобу перебуває у стані наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, згідно з ознаками, визначеними в пункті 4 розділу I цієї Інструкції, поліцейський направляє цю особу до найближчого закладу охорони здоров`я.

Форма направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, наведена в додатку 1 до цієї Інструкції.

Згідно з пунктом 9 розділу ІІ вказаної Інструкції з метою забезпечення достовірності результатів огляду водіїв транспортних засобів, які мають бути оглянуті в закладах охорони здоров`я, поліцейський забезпечує доставку цих осіб до найближчого закладу охорони здоров`я не пізніше ніж протягом двох годин з моменту виявлення підстав для його проведення.

За доводами колегії суддів, аналіз вищевказаних нормативних актів свідчить про те, що оформлення працівниками поліції направлення на медичний огляд до відповідного закладу охорони здоров`я у випадку відмови водія від проведення огляду з метою виявлення стану сп`яніння є обов`язковим. Якщо після оформлення направлення водій транспортного засобу відмовляється від проведення медичного огляду і в закладі охорони здоров`я, поліцейський в присутності двох свідків складає протокол про адміністративне правопорушення, у якому зазначає ознаки сп`яніння і дії водія щодо ухилення від огляду.

Проте, за змістом встановлених судом обставин у постанові Октябрського районного суду м. Полтава, інспектор поліції не видав ОСОБА_1 направлення відповідної форми для проходження огляду до відповідного закладу охорони здоров`я, що свідчить про недотримання поліцейським встановленої вищевказаною Інструкцією процедури в частині ненаправлення у встановленому законом порядку водія у заклад охорони здоров`я для проходження огляду на стан сп`яніння.

Колегія суддів зазначила, що висновком службового розслідування від 05.09.2019 також підтверджується, що патрульні поліцейські ОСОБА_3 та ОСОБА_4 водія ОСОБА_1 не доставили до медичного закладу всупереч вищенаведеним вимогам Інструкції №1452/735.

Щодо часу проходження медичного огляду, колегія суддів зазначила, що в ході службового розслідування порушення строків огляду на стан сп`яніння встановлено не було, оскільки відповідно до відеозаписів нагрудних камер поліцейських процесуальні дії за участі ОСОБА_1 закінчено о 01 год 28 хв., час зупинки 00 год.30 хв., а час проходження медичного огляду - 02 год. 40 хв.

Таким чином, враховуючи, що поліцейськими не було дотримано вимог Інструкцій №1395 та №1452/735 щодо складання направлення на медичний огляд та доставлення водія до медичного закладу, а ОСОБА_1 одразу після закінчення процесуальних дій о 01 год 28 хв. з дотриманням двох годинного строку, передбаченого пунктом 9 Інструкції №1452/735, пройшов медичний огляд, за наслідками якого висновком Полтавського обласного наркологічного диспансеру № 233, який складено з дотриманням законодавчо визначеної процедури, встановлено відсутність у позивача ознак алкогольного сп`яніння, обґрунтований сумнів кадрової комісії в доброчесності позивача в цій частині не ґрунтується на дійсних обставинах, що мали місце у спірних відносинах, є необ`єктивним та недоведеним суду.

Суд апеляційної інстанції наголосив, що Шістнадцята кадрова комісія в своєму рішенні односторонньо та неповно зазначила лише про те, що за результатами службового розслідування факт складання працівниками патрульної поліції стосовно ОСОБА_1 протоколу про адміністративне правопорушення, передбаченого частиною першою 1 статті 130 КУпАП, знайшов своє підтвердження, та при цьому не зробила жодного посилання на те, що обставини, викладені у вказаному протоколі, повністю спростовуються постановою Октябрського районного суду м. Полтави від 17.07.2019, висновком № 233 від 05.07.2019 та іншими зібраними доказами, що також підтверджено висновком службового розслідування від 05.19.2019.

Крім того, за пунктом 3 висновку службового розслідування від 05.19.2019 вирішено за фактами порушень вимог чинного законодавства з боку працівників УПП в Полтавській області ДПП ПНУ ініціювати перед керівництвом Департаменту патрульної поліції Національної поліції України проведення службового розслідування, крім того за фактом складення службовою особою завідомо неправдивих офіційних документів та перевищення службових повноважень внести відомості до ЄРДР за частиною першою 1 статті 366 та частиною першою статті 365 КК України.

За висновком суду апеляційної інстанції, у результаті того, що поліцейські неналежно виконували свої службові обов`язки, за відсутності законних підстав запропонували ОСОБА_1 пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння та склали протиправний протокол, а Шістнадцята кадрова комісія не звернула на це увагу та неповно дослідила матеріали службового розслідування, визнання позивача в цій частині таким, що не відповідає високим стандартам етичної поведінки, а також вимогам суспільства до прокурорів слід вважати невмотивованим та безпідставним.

Відповідно до частини четвертої статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Отже дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що обґрунтування рішення Шістнадцятої кадрової комісії з атестації прокурорів регіональних прокуратур від 06.10.2021 №7 про неуспішне проходження прокурором ОСОБА_1 атестації, скасованого постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 19.12.2022 у справі №440/14652/21, є тотожнім з обґрунтуванням рішення Шістнадцятої кадрової комісії з атестації прокурорів регіональних прокуратур від 28.03.2023 №3 про неуспішне проходження прокурором ОСОБА_1 атестації у цій справі.

Відповідно до правових висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 11.04.2018 у справі №910/12294/16, подібність відносин означає тотожність суб`єктного складу учасників відносин, об`єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм.

03.01.2023 Полтавською обласною прокуратурою на виконання постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 19.12.2022 у справі №440/14652/21 виданий наказ № 3к, яким скасовано наказ виконувача обов`язків керівника Полтавської обласної прокуратури від 29.10.2021 №993к про звільнення ОСОБА_1 та поновлено ОСОБА_1 на посаді прокурора відділу організації діяльності у сфері запобігання та протидії корупції управління представництва інтересів держави в суді та організації діяльності у сфері запобігання та протидії корупції прокуратури Полтавської області з 04.11.2021.

Тобто, Полтавською обласною прокуратурою виконано наведене рішення суду.

Проте Шістнадцята кадрова комісія з атестації прокурорів регіональних прокуратур прийняла рішення без врахування висновків суду, викладені у постанові Другого апеляційного адміністративного суду від 19.12.2022 у справі №440/14652/21.

Відповідно до пункту 17 розділу ІІ "Прикінцеві і перехідні положення" Закону №113-ІХ Шістнадцята кадрова комісія з атестації прокурорів регіональних прокуратур наділена правом ухвалити одне із таких рішень: рішення про успішне проходження прокурором атестації або рішення про неуспішне проходження прокурором атестації.

Водночас, принцип обґрунтованості рішення суб`єкта владних повноважень має на увазі, що рішенням повинне бути прийнято з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення.

Пунктом 7 частини першої статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суб`єктом владних повноважень є орган державної влади (у тому числі без статусу юридичної особи), орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.

Отже, Комісія повинна діяти відповідно до спеціально-дозвільного типу правового регулювання, яке побудовано на основі принципу "заборонено все, крім дозволеного законом". Застосування такого принципу забезпечує введення владних функцій у законні рамки і тим самим істотно обмежує можливі зловживання з боку держави та її органів.

Колегія суддів зазначає, що не врахувавши висновки суду, викладені у постанові Другого апеляційного адміністративного суду від 19.12.2022 у справі №440/14652/21, Шістнадцята кадрова комісія з атестації прокурорів регіональних прокуратур прийняла рішення не обґрунтовано, без урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення.

Так, Комісія фактично створила умови для повторного звернення ОСОБА_1 за захистом своїх прав до суду за тих же самих обставин.

Проте, суб`єкт владних повноважень хоча і наділений правом приймати рішення, проте, не повинен нехтувати наявністю судового рішення, у якому судом здійснено оцінку тих самих підстав, щодо тих самих суб`єктів тощо.

Отже, рішення Шістнадцятої кадрової комісії з атестації прокурорів регіональних прокуратур від 28.03.2023 №3 про неуспішне проходження прокурором ОСОБА_1 атестації з огляду на викладені висновки суду є протиправним, тому підлягає скасуванню.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позовні вимоги про визнання протиправним і скасування рішення Шістнадцятої кадрової комісії з атестації прокурорів регіональних прокуратур від 28.03.2023 №3 про неуспішне проходження прокурором ОСОБА_1 атестації є правомірними і обґрунтованими, а тому позов у цій частині належить задовольнити.

Щодо позовних вимог про визнання протиправним та скасування наказу виконувача обов`язків керівника Полтавської обласної прокуратури №198к від 01.06.2023 про звільнення ОСОБА_1 з посади прокурора відділу організації діяльності у сфері запобігання та протидії корупції управління представництва інтересів держави в суді та організації діяльності у сфері запобігання та протидії корупції прокуратури Полтавської області, колегія суддів зазначає наступне.

Оскаржений наказ прийнято на підставі рішення Шістнадцятої кадрової комісії з атестації прокурорів регіональних прокуратур від 28.03.2023 №3 про неуспішне проходження прокурором ОСОБА_1 атестації та згідно з підпунктом 2 пункту 19 розділу II "Прикінцеві положення" Закону №113-ІХ.

Підпунктом 2 пункту 19 розділу II "Прикінцеві положення" Закону №113-ІХ (у редакції Закону України від 15.06.2021 №1554-IX) передбачено, що прокурори та слідчі органів прокуратури, зазначені в підпунктах 1-4 пункту 7 цього розділу, звільняються Генеральним прокурором, керівником регіональної (обласної) прокуратури з посади прокурора за умови настання такої підстави, як рішення кадрової комісії про неуспішне проходження атестації.

Отже, неуспішне проходження прокурором атестації є самостійною і самодостатньою підставою для його звільнення з посади.

При цьому фактичною підставою, юридичним фактом для звільнення слугує рішення кадрової комісії про неуспішне проходження атестації.

Таким чином, оскільки колегія суддів дійшла висновку про визнання протиправним та скасування рішення Шістнадцятої кадрової комісії з атестації прокурорів регіональних прокуратур від 28.03.2023 №3 про неуспішне проходження прокурором ОСОБА_1 атестації, то оскаржений наказ, що виданий на підставі зазначеного рішення, належить визнати протиправним та скасувати, а позовні вимоги в цій частині задовольнити.

Відповідно до статті 222 Кодексу законів про працю України особливості розгляду трудових спорів суддів, прокурорсько-слідчих працівників, а також працівників навчальних, наукових та інших установ прокуратури, які мають класні чини, встановлюється законодавством.

За загальним правилом, пріоритетними є норми спеціального законодавства, а трудове законодавство підлягає застосуванню у випадках, якщо нормами спеціального законодавства не врегульовано спірні правовідносини або коли про це йдеться у спеціальному законі.

Аналогічна правова позиція неодноразово висловлена Верховним Судом, зокрема, у постановах від 31.01.2018 у справі № 803/31/16, від 30.07.2019 у справі № 804/406/16, від 08.08.2019 у справі № 813/150/16.

Так, відповідно до частини першої статті 235 Кодексу законів про працю України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв`язку з повідомленням про порушення вимог Закону України "Про запобігання корупції" іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

Скасування наказу про звільнення позивача відповідно до вимог частини першої статті 235 КЗпП України є підставою для його поновлення на попередній роботі, а саме: на посаді прокурора відділу організації діяльності у сфері запобігання та протидії корупції управління представництва інтересів держави в суді та організації діяльності у сфері запобігання та протидії корупції прокуратури Полтавської області.

У пункті 2.27 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 №58, зазначено, що днем звільнення вважається останній день роботи.

Отже, день звільнення це останній день, коли працівник перебуває у трудових відносинах із роботодавцем.

Таким чином, позивача слід поновити на посаді з наступного дня за днем звільнення, тобто з 03.06.2023.

Поновлення на посаді, яку позивач обіймав до звільнення, є достатнім ефективним засобом захисту порушеного права позивача.

Щодо позовної вимоги про стягнення з Полтавської обласної прокуратури на користь позивача середнього заробітку за час вимушеного прогулу, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з частиною другою статті 235 КЗпП України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

При цьому, вимушеним прогулом є час, протягом якого працівник з вини роботодавця не мав змоги виконувати трудові функції обумовлені трудовим договором.

Таким чином, за відсутності вини незаконно звільненої особи у тому, що розгляд справи про поновлення її на посаді триває понад один рік, стягненню підлягає середній заробіток за весь час вимушеного прогулу.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постановах від 13.03.2018 у справі № 2а-11888/10/1370 та від 05.11.2019 у справі № 2а-2243/11/1370.

Згідно з вимогами статті 27 Закону України "Про оплату праці" від 24.03.1995 № 108/95-ВР порядок обчислення середньої заробітної плати працівника у випадках, передбачених законодавством, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Для обчислення середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу застосовується Порядок обчислення середньої заробітної плати, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 №100 (надалі Порядок №100).

З урахуванням цих норм, зокрема абзацу 3 пункту 2 Порядку №100 середня заробітна плата за час вимушеного прогулу працівника обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують місяцю, в якому відбувається подія, з якою пов`язана відповідна виплата.

Основою для визначення загальної суми заробітку, що підлягає виплаті за час вимушеного прогулу, є середньоденна (середньогодинна) заробітна плата працівника, яка згідно з пунктом 8 вказаного Порядку визначається діленням суми, розрахованої відповідно до абзацу п`ятого пункту 4 цього Порядку (якщо розрахунок середньої заробітної плати обчислюється виходячи з посадового окладу чи мінімальної заробітної плати, то її нарахування здійснюється шляхом множення посадового окладу чи мінімальної заробітної плати на кількість місяців розрахункового періоду), на число робочих днів за останні два календарні місяці, що передують місяцю, в якому відбувається подія, з якою пов`язана відповідна виплата.

Після визначення середньоденної заробітної плати як розрахункової величини для нарахування виплат працівнику здійснюється нарахування загальної суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу, яка обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді (абзац 3 пункту 8 Порядку №100).

Середньомісячне число робочих днів розраховується діленням на 2 сумарного числа робочих днів за останні два календарні місяці згідно з графіком роботи підприємства, установи, організації, встановленим із дотриманням вимог законодавства (абзац 4 пункту 8 Порядку №100).

Пунктом 6 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.12.1999 № 13 "Про практику застосування судами законодавства про оплату праці" визначено, що задовольняючи вимоги про оплату праці, суд має навести в рішенні розрахунки, з яких він виходив при визначенні сум, що підлягають стягненню. Оскільки справляння і сплата прибуткового податку з громадян є відповідно обов`язком роботодавця та працівника, суд визначає зазначену суму без утримання цього податку й інших обов`язкових платежів, про що зазначає в резолютивній частині рішення.

У матеріалах справи наявна довідка Полтавської обласної прокуратури від 20.06.2023 вих.№21-67вих23 про середньоденну заробітну плату ОСОБА_1 , зі змісту якої суд встановив, що середньоденна заробітна плата позивача на день звільнення складала 333,66 грн.

Відповідно до частини шостої статті 6 Закону України "Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану" від 15.03.2022 № 2136-IX, у період дії воєнного стану не застосовуються норми статті 53, частини першої статті 65, частин третьої - п`ятої статті 67, статей 71, 73, 78-1 Кодексу законів про працю України та частини другої статті 5 Закону України "Про відпустки".

Отже, слід рахувати кількість робочих днів з урахуванням того, що з 24.03.2022 у період дії воєнного стану не застосовуються норми статті 73 Кодексу законів про працю України (святкові і неробочі дні), а саме: червень 2023 року 20 робочих днів, липень 2023 року 21 робочий день, серпень 2023 12 робочих днів.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції відповідно до кількості робочих днів, що минули за час вимушеного прогулу позивача, стягненню на його користь підлягає середній заробіток за час вимушеного прогулу з 03.06.2023 по 16.08.2023 у розмірі 17683,98 грн (53 р.д. х 333,66 грн; сума зазначена без утримання податку та інших обов`язкових платежів).

Щодо доводів апеляційних скарг в частині незгоди з додатковим рішенням суду першої інстанції про стягнення за рахунок бюджетних асигнувань Полтавської обласної прокуратури на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу в загальному розмірі 8000,00 грн.

Колегія суддів зазначає наступне.

Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб' єктами права.

Правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах, захист від обвинувачення тощо, а договір про надання правової допомоги укладається на такі види адвокатської діяльності як захист, представництво та інші види адвокатської діяльності. До правової допомоги належать й консультації та роз`яснення з правових питань; складання заяв, скарг та інших документів правового характеру, представництво у судах тощо.

Відповідно до положень ст. 134 КАС України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката (ч. 2 ст. 134 КАС України).

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (ч. 3 ст. 134 КАС України).

Частиною 4 ст.134 КАС України зазначено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (ч. 5 ст. 134 КАС України).

Відповідно до ч. 3 ст. 4 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокат може здійснювати адвокатську діяльність індивідуально або в організаційно-правових формах адвокатського бюро чи адвокатського об`єднання (організаційні форми адвокатської діяльності).

Згідно із п.п. 1, 2, 6 ч. 1 та ч. 2 ст. 19 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" до видів адвокатської діяльності, серед іншого, відносяться: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами. Адвокат може здійснювати інші види адвокатської діяльності, не заборонені законом.

Статтею 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" визначено, що інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення; представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до акта приймання-передачі послуг від 16.08.2023 адвокатом надані клієнту такі послуги: попереднє опрацювання матеріалів, опрацювання законодавчої бази, що регулюють спірні відносини, формування правової позиції; підготовка позовної заяви та направлення вказаних документів засобами поштового зв`язку учасникам справи та до суду; підготовка заяви про збільшення позовних вимог та направлення вказаних документів засобами поштового зв`язку учасникам справи та до суду; судове представництво, що включає час витрачений на перебування у судових засіданнях, а також час, витрачений на прибуття до суду; підготовка заяви про стягнення судових витрат, акта про приймання-передачу наданих послуг, опису виконаних робіт, надання та/або направлення вказаних документів засобами поштового зв`язку учасникам справи та до суду, що загалом зайняло 16 годин, вартістю 8000 грн.

Відповідно до квитанції №154 від 16.08.2023 адвокатом прийнято від позивача відшкодування витрат на правничу допомогу у загальному розмірі 8000,00 грн.

Для включення всієї суми гонорару у відшкодування за рахунок відповідача, має бути встановлено, що позов позивача задоволено, а також має бути встановлено, що за цих обставин справи такі витрати позивача були необхідними, а розмір є розумний та виправданий, що передбачено у ст. 30 Законом України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність". Тобто, суд оцінює рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Таким чином, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

Щодо доводів відповідача про стягнення судових витрат пропорційно з Полтавської обласної прокуратури, Офісу Генерального прокурора, Шістнадцятої кадрової комісії з атестації прокурорів регіональних прокуратур колегія суддів вважає, вказане твердження хибним, оскільки роботодавцем позивача є Полтавська обласна прокуратура.

Враховуючи викладене, суд першої інстанції, вирішуючи питання про визначення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, виходив зі складності справи та обсягу наданих адвокатом послуг позивачу, часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (послуг), з чим суд апеляційної інстанції повністю погоджується та вважає, що витрати на професійну правничу допомогу на суму 8000 грн. є цілком співмірними зі складністю цієї справи, наданим адвокатом обсягом послуг у суді, що відповідає критерію реальності таких витрат.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Як вбачається з ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи викладене, колегія суддів зважаючи на встановлені в ході судового розгляду фактичні обставини справи вважає, що суд першої інстанції належним чином оцінив надані докази і на підставі встановленого, обґрунтовано задовольнив адміністративний позов.

Відповідно до ч.1 ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Колегія суддів вважає, що рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 16.08.2023 року та додаткове рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 23.08.2023 по справі № 440/5155/23 відповідають вимогам ст. 242 КАС України, а тому відсутні підстави для їх скасування та задоволення апеляційних вимог Полтавської обласної прокуратури та Офісу Генерального прокурора.

Згідно ч. 1 ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення фактичних обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційних скарг, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційні скарги Полтавської обласної прокуратури, Офісу Генерального прокурора залишити без задоволення.

Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 16.08.2023 та додаткове рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 23.08.2023 року по справі № 440/5155/23 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуючий суддя (підпис)З.О. КононенкоСудді(підпис) (підпис) О.М. Мінаєва В.А. Калиновський Повний текст постанови складено 08.02.2024 року

Дата ухвалення рішення08.02.2024
Оприлюднено12.02.2024
Номер документу116867904
СудочинствоАдміністративне
КатегоріяСправи, що виникають з відносин публічної служби, зокрема справи щодо звільнення з публічної служби

Судовий реєстр по справі —440/5155/23

Ухвала від 07.05.2024

Адміністративне

Касаційний адміністративний суд Верховного Суду

Єресько Л.О.

Ухвала від 17.04.2024

Адміністративне

Касаційний адміністративний суд Верховного Суду

Єресько Л.О.

Ухвала від 11.04.2024

Адміністративне

Касаційний адміністративний суд Верховного Суду

Єресько Л.О.

Ухвала від 21.03.2024

Адміністративне

Касаційний адміністративний суд Верховного Суду

Соколов В.М.

Ухвала від 21.03.2024

Адміністративне

Касаційний адміністративний суд Верховного Суду

Соколов В.М.

Постанова від 08.02.2024

Адміністративне

Другий апеляційний адміністративний суд

Кононенко З.О.

Постанова від 08.02.2024

Адміністративне

Другий апеляційний адміністративний суд

Кононенко З.О.

Постанова від 08.02.2024

Адміністративне

Другий апеляційний адміністративний суд

Кононенко З.О.

Постанова від 08.02.2024

Адміністративне

Другий апеляційний адміністративний суд

Кононенко З.О.

Ухвала від 22.01.2024

Адміністративне

Другий апеляційний адміністративний суд

Кононенко З.О.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовахліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2023Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні