Постанова

від 08.02.2024 по справі 520/27814/23

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 лютого 2024 р. Справа № 520/27814/23Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Кононенко З.О.,

Суддів: Мінаєвої О.М. , Калиновського В.А. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Топтул" на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 09.11.2023, головуючий суддя І інстанції: Зінченко А.В., майдан Свободи, 6, м. Харків, 61022, повний текст складено 09.11.23 по справі № 520/27814/23

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Топтул"

до Івано-Франківської митниці Державної митної служби України

про визнання дій протиправними та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Топтул", звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Івано-Франківської митниці Державної митної служби України, в якому просив суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення Івано-Франківської митниці Державної митної служби України про коригування митної вартості товарів №UА206020/2023/000032/2 від 01.05.2023 р. та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UА206020/2023/000208 від 01.05.2023 р.

- cтягнути з відповідача на користь позивача суму сплаченого судового збору.

В обгрунтування позовних вимог, позивач зазначає, що на його думку, Івано-Франківська митниця Державної митної служби України приймаючи рішення про коригування митної вартості товарів №UА206020/2023/000032/2 від 01.05.2023 р. та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UА206020/2023/000208 від 01.05.2023 р. порушило права та інтереси платника податків.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 09.11.2023 року адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Топтул" до Івано-Франківської митниці Державної митної служби України про визнання дій протиправними та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії - залишено без задоволення.

Позивач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказане рішення та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач посилається на порушення судом першої інстанції при прийнятті рішення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного, на його думку, вирішення спору судом першої інстанції.

Так, позивач в апеляційній скарзі зазначає, що оскаржуване рішення складено з порушенням вимог Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів», затверджених Наказом Міністерства фінансів України №598 від 24.05.2012 року, а саме, крім номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, не містить пояснень щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо (що є обов`язковою умовою).

Представник позивача зазначає, що в Рішенні однією з підстав відповідач зазначає відсутність банківських платіжних документів на оплату - на що представником декларанта зазначено, що оплата товару згідно інвойсу буде здійснена через 180 днів після доставки товару покупцеві.

Також, в Рішенні відповідач зазначає, що висновок про вартісні характеристики підготовлений спеціалізованою експертною організацією не прийнято до уваги у зв`язку з невідповідністю Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затверджена наказом Міністерства юстиції України 24.11.2003 за МН 120074/8395 у редакції наказу Міністерства юстиції України та Фонду державного майна України від 24.07.2009 №1335/5/1159 - проте позивачем не надавалися до митниці висновки, тому зазначені у Рішення «обґрунтування» його прийняття є помилковими та необґрунтованими.

На переконання представника позивача, під час винесення оскаржуваного рішення Харківським окружним адміністративним судом від 09.11.2023 р. у справі №520/27814/23 відповідачем не було наведено належних обґрунтувань щодо наявності сумніву у числових значеннях наданих документів, що могло б бути підставою для запиту додаткових документів. При цьому такий запит повинен містити як обґрунтування причин запиту, так і конкретизацію того, які саме складові митної вартості не підтверджені або викликали сумніви, в чому саме полягають розбіжності, чи впливають вони на митну вартість, які додаткові документи можуть спростувати ці сумніви.

Відповідач скориставшись своїм правом надав до Другого апеляційного адміністративного суду відзив на апеляційну скаргу позивача, в якому зазначає, що судом першої інстанції в повній мірі проаналізовано позовні вимоги позивача та доводи відповідача викладені у відзиві в результаті чого суд прийшов до висновку, що позовні вимоги позивача є не обґрунтованими, не підтверджені нормативно та документально.

Разом з тим апелянт не навів жодного прикладу порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при винесенні рішення №520/27814/23 від 09.11.2023 року.

На переконання представника відповідача, рішення №520/27814/23 від 09.11.2023 року суду першої інстанції є обґрунтованим, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин справи, підтвердженими тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи та ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права.

На підставі положень п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) справа розглянута в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що позивачем ТОВ «ТОПТУЛ» (Покупець) та Фірмою CAPITAL PRODUCTION Sp z o.o., Польща (Продавець) було укладено Договір №СР/2022/07/2 від 15.07.2022 р. поставки продукції (далі - Договір №СР/2022/07/2 від 15.07.2022 р.).

Згідно умов Договору №СР/2022/07/2 від 15.07.2022 р. предметом є постачання Продавцем Покупцю продукції, асортимент якої визначається згідно з Інвойсами, які є невід`ємною частиною цього Договору (далі - Продукції), в рамках, встановлених цим Договором.

Відповідно до п.2.1. Договору №СР/2022/07/2 від 15.07.2022 р. ціна на Продукцію, валюта платежу та строки оплати за цим Договором визначається Інвойсом (рахунок-фактура) до Договору.

Згідно Інвойса №24/0423-1 від 24.04.2023 року Продавець зобов`язується поставити Покупцю продукцію (згідно переліку) в загальні кількості 24 шт. на суму 25 349,76 доларів США.

Умовами Інвойсу передбачено, що оплата за товар здійснюється Покупцем протягом 180 днів після постави Продукції. Умови поставки: FCA, Польща, Гданськ.

На виконання умов Договору №СР/2022/07/2 від 15.07.2022 р. Продавець виконав поставку продукції Покупцеві.

Для здійснення митного оформлення поставленого товару представником ТОВ «ТОПТУЛ» подано до Івано-Франківської митниці Держмитслужби митну декларацію №23UA206020007226U6 від 01.05.2023 року.

Разом з митною декларацією 23UA206020007226U6 від 01.05.2023 року представник декларанта надав пакет документів, необхідний для підтвердження заявленої митної вартості товару, передбачений ст.53 Митного кодексу України, а саме:

Декларація митної вартості №23UA206020007226U6 від 01.05.2023 р.;

- Комерційний інвойс №24/0423-1 від 24.04.2023 р.;

- Коносамент WMSS23021666 від 01.03.2023 р.;

- Рахунок-фактура №28/0423/1 від 28.04.2023 р.;

- Інвойс №А208-2303-1 від 13.01.2023 р.;

- Інвойс №А208-2303-2 від 13.01.2023 р.;

- Проформа-інвойс №А208-2303 від 03.01.2023 р.;

- Платіжне доручення №SR23IB02098419DS;

- Платіжне доручення №SR23IB03391565DS;

- Міжнародна товарно-транспортна накладна (CMR) від 28.04.2023 р.;

- Рахунок-фактура №83 від 28.04.2023 р. на міжнародні транспортні послуги;

- Договір-заявка №1-28/04 на міжнародні автомобільні перевезення вантажів від 28.04.2023 р.;

- Договір №010/0922 від 01.09.2022 р. на транспортно-експедиторське обслуговування;

- Експортна декларація №090820230000070513 від 27.02.2023 р.;

- Договір №СР/2022/07/2 поставки продукції від 15.07.2022 р.;

- Додаткова угода №1 від 01.12.2022 р. до Договору №СР/2022/07/2 поставки продукції від 15.07.2022 р.;

- Каталоги виробника;

- Інвойс №LAUNCH#005 від 09.03.2023 р.;

- Договір №08/16 від 26.07.2016 р. доручення на здійснення митної брокерської діяльності.

Після подачі митної декларації та пакету необхідних і достатніх документів митницею було направлено електронний запит (повідомлення) (ідентифікатор повідомлення e926dl76- da59-4224-b200-b09dffl8cf29d) представнику декларанта наступного змісту, а саме: «Відповідно до н.2 ст.53 МКУ подати документи для підтвердження заявленої митної вартості: якщо рахунок сплачено,- банківські платіжні документи; - за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації товару. Відповідно до ч.З ст.53 МКУ, надати копію митної декларації країни відправлення, а у разі відсутності надати висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями».

Згідно ст.53 МКУ прошу надати необхідні документи для підтвердження заявленої митної вартості товару, а саме документи, що підтверджують витрати на навантаження та страхування».

На зазначений запит уповноваженим представником декларанта було направлено лист вих. №01/05-01 від 01.05.2023 р. додатково надано комерційну пропозицію від 24.02.2023 р.

Представник декларанта звернув увагу митниці, що оплату за товар згідно умов інвойсу №24/0423-1 від 24.04.2023 буде зроблено через 180 днів після доставки товару покупцю та повідомлено, що всі наявні документи для підтвердження митної вартості додано до митної декларації №23UA206020007226U6. Вказано, що документи, які підтверджують витрати на страхування товару не надаються у зв`язку з тим, що страхування товару не здійснювалося.

Представник декларанта просив визначити митну вартість товару на підставі наданих до митної декларації №23UА206020007226U6 та додаткового наданих документів, як таких, що в повному обсязі підтверджують митну вартість.

Однак, Івано-Франківською митницею ДМС України 01.05.2023 р. прийнято Рішення №ІІА206020/2023/000032/2 про коригування митної вартості товарів (далі за текстом - Рішення).

01.05.2023 року прийнято картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №иА206020/2023/000208, якою декларанту (представнику декларанта) повідомлено про відмову у митному оформленні (випуску) товарів з зазначенням таких причин: «Митна вартість імпортованих товарів не може бути визнана за ціною договору щодо товарів, які імпортуються, у зв`язку з неподанням декларантом або уповноваженою ніш особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частині другій статті 53 МКУ. Відповідно до п.1 ч.4 ст.54 МКУ здійснено контроль наявності в підтверджуючих документах усіх відомостей в кількісному виразі, використаних при обчисленні митної вартості - заявлена митна вартість даних товарів нижча від подібних і аналогічних товарів. Відповідно до ч.2 ст.53 МКУ декларанту виставлена вимога про надання додаткових документів, на підставі яких митна вартість буде визнана. Відповідно до вимог ч.б ст.54 МКУ, неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій-четвертій статті 53 МКУ, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, є підставою для відмови у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю. Проведено консультації з декларантом згідно з ст.57 МКУ. Неможливо застосувати наступні методи визначення митної вартості, а саме методу 2а (ст.59 МКУ) та методу 26 (ст.60 МКУ) з причини відсутності митного органу та декларанта інформації про ідентичні та подібні (аналогічні) товари, методу 2в (ст. 62 МКУ) та методу 2г (ст. 63 МКУ) з причини відсутності вартісної основи для розрахунку митної вартості в митного органу. Митний кодекс України від 13.03.2012 року №4495-УІ розділ III. Джерелом інформації для коригування митної вартості слугувала тні підстави для його скасування та задоволення апеляційних вимог позивача.

ТОВ «ТОПТУЛ» на підставі вказаної ч.7 ст.55 МК України було надано гарантії у розмірі 51 292,76 грн. та випущено у вільний обіг товар по митній декларації №23UA206020007248U3 від 01.05.2023 р.

З огляду на вищевикладене, ТОВ «ТОПТУЛ» вважає за доцільне звернутися до адміністративного суду, оскільки вважає, що відповідачем було допущено численні порушення норм митного законодавства, що призвело до порушення прав та законних інтересів позивача.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що оскаржувані рішення винесені на підставах, у межах повноважень та у спосіб, визначений нормами МКУ та інших підзаконних нормативних актів, а також з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття відповідних рішень, тому обставини для їх скасування відсутні.

Колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову в задоволенні позову з наступних підстав.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Засади державної митної справи, зокрема, процедури митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України, умови та порядок справляння митних платежів, визначаються Митним кодексом України №4495-VI від 13.03.2012.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 257 Митного кодексу України декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення.

При цьому, п. 23 ч. 1 ст. 4 Митного кодексу України передбачено, що митним оформленням є виконання митних формальностей, необхідних для випуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення.

Митні формальності, відповідно до п. 29 ч. 1 ст. 4 Митного кодексу України, становлять сукупність дій, що підлягають виконанню відповідними особами і органами доходів і зборів з метою дотримання вимог законодавства України з питань державної митної справи.

Як передбачено положеннями ст. 248 Митного кодексу України, митне оформлення розпочинається з моменту подання органу доходів і зборів декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання органом доходів і зборів від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.

Згідно з ч. 8 ст. 257 Митного кодексу України, митне оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення здійснюється органами доходів і зборів на підставі митної декларації, до якої декларантом залежно від митних формальностей, установлених цим Кодексом для митних режимів, та заявленої мети переміщення вносяться, окрім іншого, відомості щодо митної вартості товарів та методу її визначення.

Вартість товарів, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари та використовується для митних цілей, виходячи з положень ч.1 ст. 49 Митного кодексу України, є митною вартістю товарів, що переміщуються через митний кордон України.

Відповідно до ч. 1 ст. 52 Митного кодексу України, заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Одночасно з митною декларацією у випадках, передбачених митним кодексом України, виходячи з ч. 1 ст. 53 Митного кодексу України, декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Згідно з ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Відповідно до приписів ч. 3 ст. 53 Митного кодексу України підставами для видання органом доходів і зборів письмової вимоги про подання платником додаткових документів є: 1) розбіжності у вже наданих документах, які мають вплив на правильність визначення митної вартості; 2) наявність ознаки підробки поданих документів; 3) відсутність усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Крім того, положеннями ч. 4 ст. 53 Митного кодексу України визначено, що обґрунтоване припущення Митниці про існування взаємозв`язку між продавцем і покупцем дозволяє додатково витребувати інформацію, зокрема, про вартість товару в звичайних умовах.

Відповідно до ч. 2 ст. 54 Митного кодексу України контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

Приписами ч. 3 ст. 54 Митного кодексу України передбачено, що за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Колегія суддів зазначає, що якщо митним органом виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, керуючись ч.1 ст. 55 Митного кодексу України, органом доходів і зборів приймається рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту.

З матеріалів справи, колегією суддів встановлено, що 01.05.2023 року до відділу митного оформлення м/п «Прикарпаття» Івано-Франківської митниці декларантом ФОП ОСОБА_1 було подано електронну митну декларацію МД 23UA206020007226U6.

Івано-Франківська митниця не погодилась із заявленою декларантом митною вартістю та прийняла рішення про коригування митної вартості товарів за №UA206020/2023/000032/2 від 01.05.2023 (далі - рішення), яким визначено митну вартість товарів за резервним методом та оформивши картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення за № UA206020/2023/000208, зокрема:

1 Стаціонарні електропідіймачі гаражні підіймачі для підіймання автомобілів для гаражів, сто, автомайстрень. LIFT: ALPHA35M 220У-8шт; ALPHA35M 380V -16шт. ЧАСТКОВО РОЗІБРАНИЙ СТАН. ВИРОБНИК: CORWEI (YINGKOU) INDUSTRIAL CO., LTD. КРАЇНА ВИРОБНИК: CN. ТОРГІВЕЛЬНА МАРКА: BRIGHT. Митна вартість товару була визначена позивачем за основним методом, ціною договору. На підтвердження заявлених відомостей позивачем було долучено до митної декларації наступні документи:Рахунок-фактура (інвойс) (Commercial invoice); Коносамент (Bill of lading) Автотранспортна накладна (Road consignment note) Б/Н; Декларація про проходження товару (Declaration of origin); Некласифікований комерційний документ invoice А208-2303-1; Некласифікований комерційний документ invoice А208-2303-2; Некласифікований комерційний документ proforma А208-23034; Банківський платіжний документ, шо стосується товару SR23IB02098419DS; Рахунок-фактура про надання транспортно- експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги 28/0423/2; рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги 83; Рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавия договору (контракту) про транспортно-експедиін послуги LAUNCH; Банківський платіжний документ, що підтверджує факт оплати транспортно-експедиційних послуг SR23IB03391565DS;Документ, що підтверджує вартість перевезення товару ДОВІДКА № 004/1; Зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі- продажу товару (крім позначеного кордоном 4104), подання якого для митного оформлення не супроводжується поданням пов`язаних з ним посередницьких (зовнішньоекономічних та/або внутрішніх) договорів СР/2022/07/2; Доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту); Договір про надання послуг митного брокера; Договір контракт про перевезення; Договір контракт про перевезення; Інші некласифіковані документи; Копія митної декларації країни відправлення; Додаткова угода №1 08/16 010/0922; ДОГОВІР-ЗАЯВКА №1-28/04; КАТАЛОГ ВИРОБНИКА; Митна декларація, за якою було відмовлено у випуску товарів 23UA206020007226U6 від 01.05.2023.

На виконання згенерованих АСАУР форм митного контролю посадовою особою було проведено наступні формальності:

- Контроль із застосуванням системи управління ризиками.

- Перевірка наявності задекларованих товарів у реєстрі товарів, що містять об`єкти інтелектуальної власності.

- Перевірка правильності класифікації та кодування товарів.

- Перевірка правильності визначення країни походження товарів.

- Перевірка дотримання встановлених до товарів заходів нетарифного регулювання.

- Повідомлення про необхідність пред`явлення товарів, додаткових документів та/або відомостей митному органу.

- Відмова у прийнятті митної декларації, митному оформленні.

На виконання згенерованих АСАУР форм митного контролю та відповідно до ч.З ст.53 МКУ митним органом виставлена вимога декларанту про надання додаткових документів, що підтверджують вартість товару та на підставі яких митна вартість буде визнана посадовими особами Івано-Франківської митниці декларанту надіслано повідомлення, в якому вказано, що відповідно до ч. 3 ст. 53 МК України декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу протягом 10 календарних днів зобов`язані надати (за наявності) додаткові документи.

На вимогу митного органу декларантом додатково надано:

- рахунок транспортно-експедиційного обслуговування вантажу за маршрутом Гданськ- Лодзь ;

- рахунок та довідка транспортних послуг за маршрутом м. Лодзь (Польща) - с. Микитинці (Україна).

Крім цього в відповіді № 01/05-01 від 01.05.2023 декларантом було надана відповідь наступного змісту: «на запит митниці від 01-05-2023 року, щодо подання документів для підтвердження заявленої по МД №23 UA206020007226U6 митної вартості товару, додатково направляємо комерційну пропозицію від 24.02.2023 року.

Також повідомляємо, що копія митної декларації країни відправлення;

- комерційну цінову пропозицію;

- інвойси виставлені виробником (відправником) CORWE1 (YINGKOU) INDUSTRIAL СО., LTD покупцю CAPSTAL PRODUCTSON Sp z.o;

- банківський платіжний документ оплати фірмою CARLTAL PRODUCTSON Sp z.o;

- інвойси за фрахт;

- банківський платіжний документ оплати фірмою CARITAL PRODUCTSON Sp z.o. було подано до МД №23 UA206020007226 U6».

Колегією суддів з матеріалів справи встановлено, що спеціалізованим підрозділом прийнято рішення про коригування митної вартості №UА206020/2023/000032/2. В графі 33 зазначено, митна вартість імпортованих товарів не може бути визнана за ціною договору щодо товарів, які імпортуються, у зв`язку з неподанням декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частині другій статті 53 МКУ. Відповідно до п.1 ч. 4 ст. 54 МКУ здійснено контроль наявності в підтверджуючих документах усіх відомостей в кількісному виразі, використаних при обчисленні митної вартості. - заявлена митна вартість даних товарів нижча від подібних і аналогічних товарів. Відповідно до ч. 2 ст. 53 МКУ декларанту виставлена вимога про надання додаткових документів, на підставі яких митна вартість буде визнана.

Відповідно до вимог ч. 6 ст. 54 МКУ, неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 МКУ, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, є підставою для відмови у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю. Проведено консультації з декларантом згідно з ст.57 МКУ. Неможливо застосувати наступні методи визначення митної вартості, а саме методу 2а (ст. 59 МКУ) та методу 26 (ст.60 МКУ) з причини відсутності митного органу та декларанта інформації про ідентичні та подібні (аналогічні) товари, методу 2в (ст.62 МКУ) та методу 2г (ст.63 МКУ) з причини відсутності вартісної основи для розрахунку митної вартості в митного органу . Митний кодекс України від 13.03.2012 року №4495-УІ розділ III. Джерелом інформації для коригування митної вартості слугувала цінова інформація ЄАІС ДМСУ, ЕМД від 06.03.2023 №UА500020/2023/003130,МД від 20.02.2023 №UА 100100/2023/424113.

Отже, дослідивши оскаржуване рішення Івано-Франківської митниці Державної митної служби України про коригування митної вартості товарів №UА206020/2023/000032/2 від 01.05.2023 р. та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UА206020/2023/000208 від 01.05.2023, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 57 Митного кодексу України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Згідно із ч. 4 ст. 58 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.

Разом з тим, відповідно до п.п. 5, 6, 7 ч. 10 ст. 58 Митного кодексу України при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, зокрема, 1) витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; 2) витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов`язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; 3) витрати на страхування цих товарів.

Отже, виходячи з положень ст. 57 Митного кодексу України основним методом визначення митної вартості товарів є визначення митної вартості товарів за ціною договору.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Відповідно до положень пунктів 2,4 частини другої статті 55 Митного кодексу України прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити зокрема наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.

При цьому, в разі здійснення коригування митної вартості за резервним методом, у рішенні про коригування орган доходів і зборів поряд з обов`язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, повинен навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо; також у разі визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні (пункт 2.1 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 № 598).

Таким чином, у рішеннях про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, митний орган повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо.

При цьому, оскаржувані рішення не містять пояснень щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо.

Відповідач в оскаржуваних рішеннях вказує про відсутність інформації щодо ідентичних і аналогічних товарів, у зв`язку з чим не обирається другий або третій метод визначення митної вартості (за ціною договору щодо ідентичних або аналогічних товарів).

Проте, наявність фактів митних оформлень за ідентичними або подібними товарами вказана в оскаржуваних рішеннях, як підстава для сумнівів у заявленій митній вартості і витребування додаткових документів.

Обґрунтовуючи сумніви у заявленій митній вартості наявністю інформації в ЦБД ЄАІС про вищу митну вартість ідентичних та подібних товарів, митний орган протирічить висновкам власних же рішень про коригування митної вартості, оскільки в їх мотивувальній частині вказано, що застосувати 2 і 3 методи (методи визначення митної вартості за ціною договору щодо ідентичних або аналогічних товарів) немає можливості, оскільки у митного органу відсутні у розпорядженні інформація щодо ідентичних або подібних товарів.

Тобто, митний орган обґрунтовує невизнання митної вартості і витребування додаткових документів тим, що у нього наявна інформація про вищу митну вартість ідентичних та подібних товарів.

Проте, в оскаржуваному рішенні застосовано не 2 або 3 метод визначення митної вартості, а 6 (резервний), обґрунтовуючи це тим, що інформація щодо угод на ідентичні або подібні товари відсутня в розпорядженні митного органу.

Крім того, наявність в інформаційних базах даних митного органу інформації про те, що у попередні періоди аналогічні товари були розмитнені із зазначенням більшої митної вартості, жодним чином не доводить неправильність її визначення позивачем, оскільки митна вартість залежить від ряду обставин і визначається в кожному конкретному випадку.

Вказаний висновок узгоджується з правовою позицією, викладеною у постанові Верховного Суду від 27.11.2018 у справі №826/16046/16.

Відповідно до висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 04.09.2018 по справі № 814/2659/16, від 21.08.2018 по справі № 804/7845/17, від 07.12.2018 по справі №809/4367/15, наявність в базі даних ЄАІС ДФС інформації про те, що товар, який задекларовано та ввезено в Україну за іншою вартістю, ніж задекларовано позивачем, за відсутністю інших, визначених законом підстав, не може бути підставою для коригування митної вартості товару, ввезеного позивачем, оскільки з бази даних не вбачається умови договору, між ким він укладався, при цьому безліч обставин можуть впливати на ціну товару (його характеристика, виробник, умови і обсяги поставки, наявність знижок), адже торгові відносини є різноманітними, здійснюються на принципах автономної волі і свободи договору.

Також, відповідно до п. 2.1. Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 № 598, в разі здійснення коригування митної вартості за резервним методом, у рішенні про коригування орган доходів і зборів поряд з обов`язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, повинен навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо; також у разі визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні.

Однак, в оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості товару, відповідачем не наведено порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за резервним методом, що є порушенням ч. 2 ст. 55 МК України.

Вказані висновки узгоджуються з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постановах від 21.01.2020 у справі №813/5405/15, від 31.01.2020 у справі № 804/7761/16.

Надаючи правову оцінку рішенням про коригування митної вартості товару в частині, що стосується визначення митної вартості товару за резервним методом, слід врахувати, що письмове рішення митниці про коригування заявленої митної вартості товарів відповідно до закону має містити: наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.

Таким чином, у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, орган доходів і зборів повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу.

Відтак, враховуючи вищевикладене, відповідачем не надано до суду належних та достатніх доказів правомірності винесених рішень про коригування митної вартості.

Отже, всупереч вимогам ч. 3 ст. 57 МК України митний орган в оскаржуваному рішенні передчасно дійшов висновку про можливість застосування 6 (резервного) методу визначення митної вартості.

Крім того, колегія суддів звертає увагу на те, що сам лише факт спрацювання системи управління ризиками не є підставою для проведення коригування заявленої декларантом митної вартості товарів. Для цього є обов`язковим наявність у митного органу саме обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

При цьому, витребовувати необхідно лише ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Відтак, рішення митного органу не може ґрунтуватися на припущеннях, на сумнівах про повноту і достовірність відомостей про заявлену митну вартість товару; висновки цього органу повинні ґрунтуватися на достовірних і вичерпних доказах.

Посилання на використання цінової бази Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби у Рішенні допускається лише при визначенні митної вартості відповідно до положень статей 59, 60 та 64 Кодексу з обов`язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, з поясненнями щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо.

Верховний Суд у постанові від 25.02.2020 року у справі №260/718/19 вказав, що у рішенні про коригування заявленої митної вартості, митний орган повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням другорядних методів.

Також Верховний Суд зауважив, що рішення про коригування митної вартості товару не може базуватися виключно на інформації ЄАІС ДФС України, оскільки порядок її формування, ведення, отримання інформації, а також порядок використання її даних суб`єктами господарських відносин при здійсненні ними зовнішньоекономічної діяльності Митним кодексом України не передбачено.

Тобто наявність в інформаційних базах даних митного органу інформації про те, що у попередні періоди подібні (аналогічні) товари були розмитнені із зазначенням більшої митної вартості жодним чином не доводить неправильність її визначення позивачем, оскільки митна вартість залежить від ряду обставин і визначається в кожному конкретному випадку.

Отже, у відповідача були відсутні фактичні підстави для коригування заявленої декларантом митної вартості.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що для належного та ефективного відновлення порушених прав позивача, необхідно визнати протиправним та скасувати рішення Івано-Франківської митниці Державної митної служби України про коригування митної вартості товарів №UА206020/2023/000032/2 від 01.05.2023 р. та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UА206020/2023/000208 від 01.05.2023 р.

Крім того, подання декларантом нової декларації із зазначенням митної вартості, визначеної у рішенні про коригування митної вартості (МД 23UА206020007248U3), не може бути достеменним доказом відсутності спору у сторін з приводу винесеного рішення про коригування митної вартості, оскільки якщо і припустити, що декларант на момент подання такої нової декларації погоджувався із рішенням про коригування митної вартості, то це не позбавляє його права протягом шести місяців (з моменту отримання такого рішення) здійснити повний правовий аналіз такого рішення, дій, бездіяльності митного органу, що йому передували, та встановити обставини стосовно порушення прав (інтересів) такої особи, та звернутись до суду за захистом порушеного права.

Зі змісту положень МК України та КАС України слідує, що положення обумовлених нормативно-правових актів не містять жодних обмежень та винятків для декларанта з приводу неможливості оскаржити ним до суду рішення митного органу про коригування митної вартості та захистити порушене право впродовж шести місяців (з моменту його отримання) в залежності від того, як випущено товар у вільний обіг під гарантію або шляхом подання нової декларації із зазначенням митної вартості, визначеної у рішенні про коригування митної вартості.

Водночас, за змістом ч. 7 ст. 55 МК України, декларант має право у випадку незгоди (під час митного оформлення товару) з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів орган доходів і зборів за своїм зверненням випустити товари, що декларуються, у вільний обіг за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю цих товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та забезпечення сплати різниці між сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною органом доходів і зборів, шляхом надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу. Строк дії таких гарантій не може перевищувати 90 календарних днів з дня випуску товарів.

Своєю чергою, відповідно до ч. 8 ст. 55 МК України декларант або уповноважена ним особа може протягом 80 днів з дня випуску товарів надати митному органу додаткові документи для підтвердження заявленої ним митної вартості товарів, що декларуються.

У такому випадку митний орган розглядає подані додаткові документи і протягом 5 робочих днів з дати їх подання виносить письмове рішення щодо визнання заявленої митної вартості та скасовує рішення про коригування заявленої митної вартості або надає обґрунтовану відмову у визнанні заявленої митної вартості з урахуванням додаткових документів. За вказаних обставин надана фінансова гарантія відповідно повертається (вивільняється) або реалізується в порядку та у строки, визначені цим Кодексом.

Отже положеннями ч. 7 та ч. 8 ст. 55 МК України встановлено лише додаткові преференції для декларанта у вигляді можливості протягом 80 днів зібрати та подати митному органу додаткові документи у випадку якщо про незгоду буде заявлено під час митного оформлення і випуск товару буде здійснено у вільний обіг під гарантію. Митний орган, в свою чергу, при надходженні додаткових документів у вказаний проміжок часу самостійно зможе переглянути винесене ним рішення про коригування митної вартості.

У випадку ж випуску товарів у вільний обіг шляхом подання нової декларації із зазначенням митної вартості, визначеної у рішенні про коригування митної вартості декларант названими правами щодо можливості подання на протязі 80 днів митному органу додаткових документів для перегляду митним органом свого рішення не наділений.

Таким чином, єдиним негативним наслідком для декларанта у випадку випуску товарів у вільний обіг шляхом подання нової декларації із зазначенням митної вартості, визначеної у рішенні про коригування митної вартості, є неможливість застосування положень ч. 7 та ч. 8 ст. 55 МК України, якими встановлено додаткові преференції для декларанта, який про незгоду заявив під час митного оформлення та здійснив випуск товару у вільний обіг під гарантію.

Аналізуючи наведені нормативно - правові акти, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції відмовляючи в задоволенні позовних вимог, зробив помилкові висновки.

Відповідно до ч.1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

У відповідності до ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Таким чином, з огляду на викладене вище, колегія суддів приходить до висновку, що рішення Харківського окружного адміністративного суду від 09.11.2023 року по справі № 520/27814/23, прийнято з помилковим застосуванням норм матеріального права та підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення позовних вимог.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 315 Кодексу адміністративного судочинства України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення

Відповідно до п. 4 ч. 1, ч. 2 ст. 317 КАС України, підстави для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню. Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.

Згідно з ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до ч. 6 ст. 139 КАС України, якщо суд апеляційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд ухвалить нове рішення, він відповідно змінює розподіл судових витрат.

З матеріалів справи встановлено, що позивачем при зверненні до суду з адміністративним позовом сплачено судовий збір в сумі 5368 грн згідно з платіжною інструкцією № Б6871 від 18.08.2023 року та при зверненні з апеляційною скаргою сплачено судовий збір в сумі 6441 грн 60 коп. згідно з платіжною інструкцією №6957 від 27.11.2023 року.

Враховуючи те, що апеляційна скарга судом задоволена, тому відповідно до ст. 139 КАС України на користь позивача підлягають стягненню судові витрати зі сплати судового збору в загальному розмірі 11 809 грн 60 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Івано-Франківської митниці Державної митної служби України.

Керуючись ст. ст. 311, 315, 321, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Топтул" - задовольнити.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 09.11.2023 по справі № 520/27814/23 - скасувати.

Прийняти постанову, якою задовольнити позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Топтул" до Івано-Франківської митниці Державної митної служби України про визнання дій протиправними та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії.

Визнати протиправним та скасувати рішення Івано-Франківської митниці Державної митної служби України про коригування митної вартості товарів №UА206020/2023/000032/2 від 01.05.2023 р. та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UА206020/2023/000208 від 01.05.2023 р.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Івано-Франківської митниці Державної митної служби України (76005,, м. Івано-Франківськ, вул. Чорновола, 159, код ЄДРПОУ 43971364) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Топтул" (61038, м. Харків, вул. Маршала Батицького, 8, код ЄДРПОУ 39803464) судові витрати на судовий збір в загальній сумі 11 809 (одинадцять тисяч вісімсот дев`ять) грн 60 коп.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуючий суддя (підпис)З.О. Кононенко Судді(підпис) (підпис) О.М. Мінаєва В.А. Калиновський