Постанова

від 29.01.2024 по справі 340/4360/23

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

29 січня 2024 року м. Дніпросправа № 340/4360/23

Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Олефіренко Н.А. (доповідач),

суддів: Божко Л.А., Суховарова А.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження в залі судового засідання Третього апеляційного адміністративного суду в м. Дніпрі апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю С.Енерджі Кіровоград на рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 12.09.2023 ( суддя першої інстанції Брегей Р.І.) в адміністративній справі №340/4360/23 за позовом Кіровоградського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю до Товариства з обмеженою відповідальністю С.Енерджі Кіровоград про стягнення адміністративно-господарської санкції і пені,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Кіровоградське обласне відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю, звернувся до Кіровоградського окружного адміністративного суду із позовною заявою, в якій просив стягнути з ТОВ С.Енерджі Кіровоград на користь Кіровоградського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю адміністративно-господарські санкції за незайняті робочі місця, призначені для працевлаштування осіб з інвалідністю та пеню за порушення термінів сплати адміністративно господарських санкцій у розмірі 102742,62 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що відповідно до інформації, отриманої відділенням Фонду в автоматизованому режимі з використанням даних Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування та Централізованого банку даних з проблем інвалідності визначення підприємств, установ та організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю, які не забезпечили виконання у попередньому році нормативу робочих місць, встановлено факт невиконання ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «С.ЕНЕРДЖІ-КІРОВОГРАД» нормативу робочих місць, чим порушено приписи статей 19, 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні». Таким чином, за 1 робоче місце, призначених для працевлаштування інвалідів і не зайнятих інвалідами, Відповідач до 18.04.2023 року повинен був самостійно сплатити адміністративно- господарські санкції у розмірі: 97664,17 грн. Ця сума заборгованості по адміністративно господарських санкціях підтверджується Розрахунком сум адміністративно-господарських санкцій, що підлягають сплаті у зв`язку з невиконанням нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю (Додаток 1 до Позовної заяви). У відповідності до частини 2 статті 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні" порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк. Розмір пені у сумі 5078,45 грн. підтверджується Розрахунком сум пені станом НА 21.06.2023 (Додаток 2 до Позовної заяви). Оскільки вищезазначені суми Відповідачем не сплачено, утворилася заборгованість у розмірі: 102742,62 грн.

Рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 12.09.2023 позовні вимоги задоволені.

Відповідач не погодився з рішенням суду першої інстанції та подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та прийняти нове рішення, яким в задоволені позовних вимог відмовити, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права з підстав, викладених в апеляційній скарзі.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Частиною 2 статті 311 КАС України визначено, що якщо під час письмового провадження за наявними у справі матеріалами суд апеляційної інстанції дійде висновку про те, що справу необхідно розглядати у судовому засіданні, то він призначає її до апеляційного розгляду в судовому засіданні.

Колегія суддів, враховуючи обставини даної справи, а також те, що апеляційна скарга подана на рішення, перегляд якого можливий за наявними у справі матеріалами на підставі наявних у ній доказів, не вбачає підстав для проведення розгляду апеляційної скарги за участю учасників справи у відкритому судовому засіданні.

В матеріалах справи достатньо письмових доказів для вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін у розгляді справи не обов`язкова.

З огляду на викладене, колегія суддів визнала можливим розглянути справу в порядку письмового провадження.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

За даними Фонду кількість робочих місць у Товаристві для забезпечення працевлаштування осіб, котрі набули інвалідність, відповідно 4% нормативу, який визначений приписами статті 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» (далі Закон), упродовж 2022 року становила 1 одиницю.

Середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу з 01 січня по 31 грудня 2022 року становила 8 осіб (а.с.7).

Середньорічна заробітна плата штатного працівника в 2022 році склала 195328,34 грн (а.с.7).

Сума адміністративно-господарської санкції, яка визначена приписами статті 20 Закону, за невиконання нормативу із забезпечення працевлаштування осіб з інвалідністю складає 97664,17 (195328,34: 2) грн (а.с.7).

Станом на день звернення до суду Товариство не сплатило адміністративно-господарські санкції.

Фонд нарахував пеню за несвоєчасну сплату санкції у сумі 5078,45 грн станом на 21 червня 2023 року (за період з 18 квітня по 21 червня 2023 року) (а.с.8).

За інформацією центру зайнятості упродовж 2022 року Товариство не подало звітність про наявну вакансію для працевлаштування осіб з інвалідністю (а.с.32).

Товариство надало до суду податкові розрахунки сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків фізичних осіб, і сум утримання з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску за 4 квартали 2022 року (а.с.42-65).

Так, у січні нарахували і виплатили заробітну плату 11 особам, у лютому 11 особам, у березні 12 особам, у квітні 12 особам, у травні 12 особам, у червні 12 особам, у липні 12 особам, у серпні 12 особам, у вересні 12 особам, у жовтні 12 особам, у листопаді 12 особам, у грудні 13 особам.

Позивач стверджував, що відповідач, не виконавши нормативу щодо працевлаштування осіб з інвалідністю, допустив правопорушення, відповідно до якого до нього застосовано адміністративно-господарські санкції та пеню у загальній сумі 102742,62 грн.

Наведені вище обставини стали підставою для звернення позивача до суду першої інстанції.

Колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції про відмову в задоволенні позову з наступних підстав.

Проте, згідно п.2.1 Інструкції зі статистики кількості працівників, затвердженої наказом Державного комітету статистики України №286 від 28.09.2005р. (яка містить основні методологічні положення щодо визначення показників кількості працівників у формах державних статистичних спостережень з метою одержання об`єктивної статистичної інформації щодо зайнятості працівників та розмірів їхньої оплати праці; далі Інструкція №286) передбачено, що в облікову кількість штатних працівників включаються усі наймані працівники, які уклали письмово трудовий договір (контракт) і виконували постійну, тимчасову або сезонну роботу один день і більше, а також власники підприємства, якщо, крім доходу, вони отримували заробітну плату на цьому підприємстві.

За приписами п.п.2.6.1 п.2.6 Інструкції №286 визначено, що не включаються до облікової кількості штатних працівників такі категорії, зокрема, прийняті на роботу за сумісництвом з інших підприємств.

При цьому, згідно п.1.8 Інструкції №286 встановлено, що показник середньооблікової кількості штатних працівників використовується для визначення кількості зайнятих працівників за сферами економічної діяльності та ведення спостереження за змінами мобільності робочої сили. Суть його визначення полягає у тому, що зайнятий працівник враховується тільки один раз (за місцем основної роботи), незалежно від терміну трудового договору та тривалості робочого часу.

Відповідачем подавався відзив на адміністративний позов, в якому Відповідач вказав, що в Товаристві з обмеженою відповідальністю «С.ЕНЕРДЖІ - КІРОВОГРАД» на основному місці роботи працює лише 7 працівників, всі інші наймані працівники являються зовнішніми сумісниками. Кількість зовнішніх сумісників становить 4 осіб.

Також Відповідач у відзиві зазначив, що Бухгалтером Товариства при подачі звітності з ЄСВ була допущена помилка, яка полягає в тому, що всі зовнішні сумісники були зазначені такими, що працюють в Товаристві за основним місцем роботи, зокрема, в Розділі 10 «Штатна чисельність працівників», графі 101 «Середньооблікова кількість штатних працівників за звітний період» було зазначено 11 осіб, коли потрібно вважати вірним 7 осіб. Як з`ясувалось пізніше, Товариство не мало можливості зробити коригування та внести уточнення до вказаної звітності, так як такі дії не передбачені відповідною програмою. Дана обставина підтверджується листом Гу ДПС у Кіровоградській області № 10145/6/11-28-24-01-12 від 12 жовтня 2023 року.

До відзиву Відповідач додавав докази, зокрема, копії наказів про прийняття на роботу осіб за сумісництвом, податковий розрахунок сум доходу, нарахованого(сплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску з додатками(відомості про нарахування заробітної плати(доходу, грошового забезпечення) застрахованим особам(надалі Податковий розрахунок) за 4 квартали 2022 року та копію відповіді Відповідача на лист Позивача щодо сплати штрафних санкцій.

Згідно Додатку Д1 Податкового розрахунку за І квартал у графі 21 за січень 2022 року для працівників Товариства зазначено наступне:

Працівники за основним місцем роботи - 7, зовнішні сумісники - 4.

Згідно Додатку Д1 Податкового розрахунку за І квартал у графі 21 за лютий 2022 року для працівників Товариства зазначено наступне:

Працівники за основним місцем роботи - 7, зовнішні сумісники - 4.

Згідно Додатку Д1 Податкового розрахунку за І квартал у графі 21 за березень 2022 року для працівників Товариства зазначено наступне:

Працівники за основним місцем роботи - 7, зовнішні сумісники - 5.

Отже, із аналізу вищенаведених обставин вбачається, що майже всі особи, які працювали на підприємстві позивача в 2022 році були прийняті на роботу за сумісництвом, а не за основним місцем роботи, а, відповідно, колегія суддів вважає, що відповідач не мав обов`язку щодо створення на підприємстві 1 робочого місця для працевлаштування осіб з інвалідністю у 2022 році згідно ст.19 Закону № 875-XII, оскільки такі працівники мають враховуватися тільки один раз за місцем основної роботи.

Таким чином, із наведених, встановлених судом обставин та аналізу норм чинного законодавства у їх сукупності, колегія суддів приходить до висновку про відсутність обґрунтованих правових підстав для застосування до відповідача адміністративно-господарських санкцій за вищенаведеним розрахунком у розмірі 102742,62 грн., оскільки порушення вимог ст.19 Закону №875-XII, з боку відповідача, позивачем не доведено та спростовано вищенаведеними дослідженими копіями доказів, у зв`язку з чим нарахування позивачем відповідачеві адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у 2022 році, згідно розрахунку сум адміністративно-господарських санкцій, що підлягають сплаті у зв`язку з невиконанням нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю є безпідставним та необґрунтованим.

Також, при вирішенні даної справи слід врахувати наступне.

Відповідно до ст. 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

За приписами ч.1, ч.2 ст. 218 Господарського кодексу України встановлено, що підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Тобто, з наведених норм чинного законодавства України видно, що відповідач несе господарсько-правову відповідальність у вигляді застосування до останнього адміністративно-господарських санкцій саме у разі вчинення правопорушення у сфері господарювання, а невід`ємним елементом правопорушення є наявність вини відповідача та причинний зв`язок між правопорушенням та його наслідками у вигляді не працевлаштування інвалідів і лише у разі, якщо відповідачем не було вжито усіх залежних заходів для недопущення господарського правопорушення.

Так, з наведених вище досліджених судом документів вбачається, що відповідач не вчиняв правопорушення у сфері господарювання щодо соціального захисту прав та законних інтересів інвалідів, оскільки не мав обов`язку створити на підприємстві 1 робоче місце для працевлаштування осіб з інвалідністю у 2022р., а отже, колегія суддів приходить до висновку про відсутність вчинення відповідачем правопорушення у сфері господарювання.

До того ж, за помилку у Податковому розрахунку можуть бути застосовані фінансові, а не адміністративно-господарські санкції.

Враховуючи наведені обставини справи, відповідачем не було допущено жодних із наведених вище порушень, а тому відсутні підстави для сплати адміністративно-господарських санкцій, і позовні вимоги є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Як вбачається з ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Аналізуючи наведені нормативно - правові акти, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції задовольняючи позовні вимоги, зробив помилкові висновки.

Відповідно до ч.1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

У відповідності до ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Таким чином, з огляду на викладене вище, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції, прийнято з помилковим застосуванням норм матеріального права та підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 315 Кодексу адміністративного судочинства України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення

Відповідно до п. 4 ч. 1, ч. 2 ст. 317 КАС України, підстави для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню. Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.

Керуючись ст. ст. 311, 315, 321, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю С.Енерджі Кіровоград задовольнити.

Рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 12.09.2023 в адміністративній справі №340/4360/23 скасувати.

Прийняти постанову, якою відмовити в задоволенні позову Кіровоградського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю до Товариства з обмеженою відповідальністю С.Енерджі Кіровоград про стягнення адміністративно-господарської санкції і пені.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили 29 січня 2024 року та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст судового рішення виготовлено 02 лютого 2024 року.

Головуючий - суддяН.А. Олефіренко

суддяЛ.А. Божко

суддяА.В. Суховаров