Постанова

від 07.02.2024 по справі 420/14595/22

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 лютого 2024 р.м. ОдесаСправа № 420/14595/22

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

судді-доповідача Димерлія О.О.,

суддів Танасогло Т.М., Крусяна А.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Одеської митниці на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 23.01.2023 року у справі № 420/14595/22 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «МЕГАОПТСТРОЙ» до Одеської митниці як відокремленого підрозділу Державної митної служби України про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості

У С Т А Н О В И В:

12 жовтня 2022 року Товариство з обмеженою відповідальністю «МЕГАОПТСТРОЙ» (далі позивач, Товариство) звернулось до Одеського окружного адміністративного суду з позовною заявою, у якій просило:

- визнати протиправним та скасувати рішення Одеської митниці про коригування митної вартості товарів №UA500020/2022/000250/2 від 05.10.2022 року.

Обґрунтовуючи позовну заяву, Товариство вказувало, що визначення відповідачем митної вартості товару, який ввозився на митну територію України, за резервним методом відповідно до положень статті 64 Митного кодексу України на підставі інформації, наявної у митного органу, а не за основним (за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються), як здійснено позивачем, суперечить вимогам Митного кодексу України.

Як стверджує Товариство, декларантом надано до митного органу всі необхідні документи для ідентифікації товару, що ввозився, та в підтвердження заявленої ним митної вартості останнього.

За наслідками розгляду зазначеної справи Одеським окружним адміністративним судом 23 січня 2023 року прийнято рішення, яким позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «МЕГАОПТСТРОЙ» задоволено повністю.

Визнано протиправним та скасовано рішення Одеської митниці про коригування митної вартості товарів №UA500020/2022/000250/2 від 05.10.2022 року.

Приймаючи таке рішення, суд першої інстанції, дослідивши обставини справи, дійшов висновку, що Товариством подано всі належні та допустимі докази в підтвердження правильності обраного методу визначення митної вартості товару та числових значень останньої, та як наслідок, відсутність у митного органу підстав для застосування при митному оформленні імпортованого позивачем товару іншого (резервного) методу.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду першої інстанції, Одеською митницею подано апеляційну скаргу, у якій посилаючись на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, просить апеляційний суд скасувати оскаржуване рішення суду та ухвалити нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.

Вимоги апеляційної скарги скаржник обґрунтовує тим, що за результатами проведеної перевірки документів, які надані позивачем до митного органу разом з митною декларацією, відповідачем правомірно скориговано митну вартість товарів за резервним методом у зв`язку із не підтвердженням Товариством правильності визначення митної вартості імпортованого товару за ціною договору (контракту), зокрема, відсутністю, поданих до митного оформлення документів, які б містили відомості про вартість страхування (страхових документів), вартість упаковки або пакувальних матеріалів, та щодо зміни умов поставки.

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «МЕГАОПТСТРОЙ» не скористався своїм правом на подачу відзиву на апеляційну скаргу, яке у відповідності до вимог ч.4 ст.304 КАС України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

В силу приписів пункту 1 частини 1 статті 311 КАС України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Переглядаючи рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіряючи дотримання судом норм процесуального права при установленні фактичних обставин у справі та правильність застосування норм матеріального права, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Зокрема, як установлено судом першої інстанції та з`ясовано судовою колегією, 26 липня 2022 року між ТОВ «МЕГАОПТСТРОЙ» (далі - покупець) та CIXI JINMEI ELECTRICAL APPLIANCE CO., LTD (далі - продавець) укладений контракт № CH-UA- 26/07/22 (далі контракт від 26.07.2022 року).(т.1 а.с.41-45)

Згідно до предмету вказаного контракту, продавець зобов`язується продати, а покупець оплатити та прийняти «Товар» - обігрівачі та запасні частини в номенклатурі, кількості та вартості згідно до супровідних документів. (пункт 1.1 контракту)

За умовами контракту від 26.07.2022 року, поставка товару здійснюється на умовах CIF/CIP ODESSA/CHORNOMORSK/YUZHNYI у відповідності до правил «Міжнародних правил інтерпретації комерційних термінів в редакції 2010 року Інкотермс-2010».(п. 3.1 контракту)

Загальна сума контракту становить 1000000 доларів США. Вартість, зазначена в контракті, включає у себе вартість пакування, маркування в яких поставляється товар (п.4.2 контракту від 26.07.2022 року).

01.08.2022 року між ТОВ «МЕГАОПТСТРОЙ» та CIXI JINMEI ELECTRICAL APPLIANCE CO., LTD укладена додаткова угода №1 до контракту від 26.07.2022 року, згідно до умов якої сторони домовились, що за комерційним інвойсом №JM220621 від 03.08.2022 року поставка товару здійснюється за умовами CIP ODESSA/CHORNOMORSK/YUZHNYI. (т.1 а.с.46)

На виконання умов вище означеного контракту та на підставі супроводжувальних документів, компанія CIXI JINMEI ELECTRICAL APPLIANCE CO., LTD здійснила поставку на адресу ТОВ «МЕГАОПТСТРОЙ» товарів: прилад електричний для обігрівання - код товару 85162991, прилад електричний для обігрівання інфрачервоний - код товару 85162999.

З метою проведення митного оформлення товарів, поставлених за контрактом від 26.07.2022 року, 03 жовтня 2022 року декларантом ТОВ «МЕГАОПТСТРОЙ» подано до Одеської митниці електронну митну декларацію за №UA500020/2022/017411.(т.1 а.с.47-49)

При митному оформленні товар задекларований позивачем як:

«Прилади електричні для обігрівання приміщень, з умонтованими вентиляторами: тепловентилятори побутові 5640 шт. Пакування: картонні коробки.»;

«Прилади електричні для обігрівання приміщень. Інфрачервоні світлові обігрівачі. Загальною кількістю 1000 шт. Пакування: картонні коробки.».

Згідно із графою 43 митної декларації №UA500020/2022/017411 від 03 жовтня 2022 року декларантом зазначено метод визначення митної вартості «основний» за ціною договору 10658 доларів США. Умови поставки (графа 20 митної декларації №UA500020/2022/017411 від 03 жовтня 2022 року) CIP UA ODESA.

При поданні митної декларації №UA500020/2022/017411 від 03 жовтня 2022 року декларантом надано Одеській митниці, зокрема:

- зовнішньоекономічний контракт № CH-UA- 26/07/22 від 26.07.2022 року;

- рахунок-фактура (інвойс) №JM220621 від 03.08.2022 року;

- пакувальний лист від 03.08.2022 року;

- коносамент №ZYTC220801601 від 12.08.2022 року;

- декларація про походження товару №JM220621 від 03.08.2022 року;

- навантажувальний документ №4568 від 30.09.2022 року;

- автотранспортна накладна №2709223 від 27.09.2022 року;

За наслідками дослідження документів та відомостей, які подані декларантом для здійснення митного оформлення товару, Одеською митницею повідомлено Товариство про те, що у документах містяться розбіжності, зокрема:

1) відповідно до підпункту «в» пункту 2 частини 10 статті 58 Митного кодексу України при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, якщо вони не включалися до ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті додається така складова митної вартості, як вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних із пакуванням.

Разом з цим, у пункті 4.2 контракту зазначено про те, що такі складові включають в себе вартість упаковки, маркування, в яких постачається товар.

Водночас, як зазначено митним органом, у наданих до митного оформлення документах відсутні дані щодо даної складової митної вартості товару, внаслідок чого неможливо перевірити правильність визначення митної вартості самого товару;

2) відповідно до умов контракту поставка товару здійснюється на умовах CIP Одеса, відповідно до погоджених правил Інкотермс у редакції 2010 року.

Вказані умови поставки передбачають, у тому числі, страхування товарів та те, що продавець за свій рахунок повинен одержати страхування карго, як зазначено в договорі, щоб покупець або будь-яка інша особа, яка має зацікавленість у товарі, який підлягає страхуванню, мали право затребувати безпосередньо від страхового товариства і надати покупцеві страховий поліс або інше свідоцтво обсягу страхової відповідальності.

У свою чергу, в документах, що надані до митного оформлення, відсутні страховий поліс або інший доказ страхового покриття, що унеможливлює проведення перевірки включення необхідних складових митної вартості та обчислення митної вартості товару відповідно до вказаної умови поставки товарів в повному обсязі;

3) у рахунку-фактурі (invoice) від 03.08.2022 року №JM220621 зазначено умови поставки CIF Odessa, у митній декларації назначено CIP Odessa, але до митного оформлення не надано жодних документів щодо зміни умов поставки.

Враховуючи вищезазначене, відповідно до частини 2,3 статті 53,54 Митного кодексу України зобов`язуємо протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:

1) виписку з бухгалтерської документації; 2) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 3) копію митної декларації країни відправлення; 4) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями.(т.1 а.с.50)

03.10.2022 року на адресу митного органу надійшов лист уповноваженої особи ТОВ «МЕГАОПТСТРОЙ», у якому зазначено про те, що Товариство надає додаткові документи, а саме прайс-лист від 21.07.2022 року, комерційну пропозицію від 29.07.2022 року та додаткову угоду від 01.08.2022 року до контракту від 26.07.2022 року(т.1 а.с.30)

03.10.2022 року, з наведених вище підстав, Одеською митницею прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №UA500020/2022/000250/2.(т.1 а.с.32-33)

У відповідності із вказаним рішенням, митну вартість товару, що імпортується, скориговано та визначено відповідачем із застосуванням резервного методу згідно до наявної у митному органі інформації, з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами й положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (ГАТТ).

Як слідує зі змісту означеного рішення, враховуючи вимоги статті 64 МК України, відповідачем використана наявна в митниці інформація щодо раніше визнаних/визначених митних вартостей товарів:

№1 митна декларація від 03.10.2022 року № UA100100/2022/038289, а саме 2,39 дол. США/кг нетто, ніж заявлено декларантом 1,8761 дол. США за кг нетто;

№2 митна декларація від 04.09.2022 року № UA500490/2022/035589, а саме 5 дол. США/кг нетто, ніж заявлено декларантом 1,5 дол. США за кг нетто.

Уважаючи протиправним зазначене рішення про коригування митної вартості товарів, позивач звернувся до суду з адміністративним позовом.

У відповідності до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно ж до статті 67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Згідно із пунктами 23 та 24 частини першої статті 4 Митного кодексу України:

митне оформлення - виконання митних формальностей, необхідних для випуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення;

митний контроль - сукупність заходів, що здійснюються з метою забезпечення додержання норм цього Кодексу, законів та інших нормативно-правових актів з питань державної митної справи, міжнародних договорів України, укладених у встановленому законом порядку.

Згідно до приписів статей 49, 50 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відомості про митну вартість товарів використовуються, зокрема, для нарахування митних платежів.

Положеннями частин 1 статті 51, статті 52 Митного кодексу України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Як установлено частиною другою статті 52 Митного кодексу України, декларант зобов`язаний:

заявляти митну вартість, визначену ним самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.

Частинами першою, другою статті 53 Митного кодексу України передбачено, що у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, зокрема, є:

- декларація митної вартості та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;

- зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;

- рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу);

- якщо рахунок сплачено - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

- за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

- транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;

- копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;

- якщо здійснювалося страхування - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Відповідно до частини третьої статті 53 Митного кодексу України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:

1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;

2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);

3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);

4) виписку з бухгалтерської документації;

5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;

6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;

7) копію митної декларації країни відправлення;

8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Згідно зі статтею 54 Митного кодексу України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Частиною п`ятою статті 54 Митного кодексу України передбачено право митного органу з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості, а у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості.

Згідно із частинами шостою та сьомою вказаної статті Митного кодексу України, орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі:

1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості;

2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;

3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу;

4) надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

У разі якщо під час проведення митного контролю орган доходів і зборів не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.

Згідно до частини першої статті 55 Митного кодексу України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

У відповідності до приписів статті 57 Митного кодексу України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами:

1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);

2) другорядні: за ціною договору щодо ідентичних товарів; за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; на основі віднімання вартості; на основі додавання вартості (обчислена вартість); резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно із положеннями статей 59 (визначення митної вартості за ціною договору щодо ідентичних товарів) і 60 (визначення митної вартості за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів) Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 (визначення митної вартості на основі віднімання вартості) Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 (визначення митної вартості товарів на основі додавання вартості (обчислена вартість) Кодексу.

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи.

У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Частинами другою та третьою статті 58 Митного кодексу України передбачено, що метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні. У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи.

Відповідно до частин четвертої та п`ятої статті 58 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.

Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця.

Системний аналіз наведених правових норм дає підстави для висновку, що основним методом визначення митної вартості товарів є перший метод (за ціною договору), але обов`язок довести задекларовану митну вартість товару лежить на декларанті. Декларант при митному оформленні імпортованого товару зобов`язаний надати документи за переліком, визначеним частиною другою статті 53 Митного кодексу України.

У свою чергу, контролюючий орган вправі витребувати додаткові документи на підтвердження задекларованої митної вартості у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

З наявних в матеріалах справи доказів убачається, що митну вартість імпортованого товару, яка вказана у митній декларації, декларантом визначено за основним методом - за ціною контракту № CH-UA- 26/07/22 від 26.07.2022 року.

Апеляційним судом установлено, що митним органом під час здійснення контролю правильності визначення декларантом ТОВ «МЕГАОПТСТРОЙ» митної вартості імпортованого в Україну товару поставлено під сумнів.

Зі змісту приписів розділу ІІІ «Митна вартість товарів та методи її визначення» Митного кодексу України слідує, що в аспекті реалізації процедур із визначення митної вартості товарів основоположну роль відіграє принцип обґрунтованості.

Так, митний орган повинен дотримуватися вимог принципу обґрунтованості при установлені належного до застосування методу визначення митної вартості товарів, а також достатнього переліку документів для цілей визначення митної вартості товарів.

Відповідно рішення органу доходів і зборів не може ґрунтуватися на припущеннях, на сумнівах про повноту і достовірність відомостей щодо заявленої митної вартості товару, а висновки цього органу повинні ґрунтуватися на достовірних і вичерпних доказах.

Судовою колегією з`ясовано, що підставами для здійснення відповідачем спірних коригувань митної вартості товарів слугували наступні обставини:

1) у наданих до митного оформлення документах відсутні дані щодо складової митної вартості, як вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних із пакуванням, внаслідок чого неможливо перевірити правильність визначення митної вартості самого товару;

2) відсутній страховий поліс або інший доказ страхового покриття, що унеможливлює проведення перевірки включення необхідних складових митної вартості та обчислення митної вартості товару відповідно до вказаної умови поставки товарів в повному обсязі;

3) у рахунку-фактурі (invoice) від 03.08.2022 року №JM220621 зазначено умови поставки CIF Odessa, у митній декларації назначено CIP Odessa, але до митного оформлення не надано жодних документів щодо зміни умов поставки.

Поряд з цим, як установлено судом попередньої інстанції та убачається з матеріалів справи, а саме згідно до пункту 3.1 контракту № CH-UA- 26/07/22 від 26.07.2022 року, поставка товару здійснювалась на умовах CIF/CIP ODESSA/CHORNOMORSK/YUZHNYI у відповідності до правил «Міжнародних правил інтерпретації комерційних термінів в редакції 2010 року Інкотермс-2010».

Відповідно до Офіційних правил тлумачення торговельних термінів Міжнародної торгової палати (Інкотермс 2010), введених в дію Міжнародною торговою палатою, за умовами терміну «СIF» (Cost, Insurance and Freight (named port of destination) «Вартість, страхування і фрахт (назва порту призначення)» здійснюється за умови, якщо продавець виконав постачання, коли товар перейшов через поручні судна в порту відвантаження.

Згідно до умов поставки «CIF» продавець зобов`язаний за свій рахунок здійснити страхування вантажу та оплатити його перевезення.

У даному випадку, колегія суддів уважає за необхідне зазначити, що продавець зобов`язаний укласти договір страхування та сплатити страхові внески. У свою чергу, покупець повинен мати на увазі, що за умовами поставки «CIF» від продавця вимагається забезпечення страхування лише з мінімальним покриттям.

У випадку, якщо покупець бажає мати страхування з більшим покриттям, він повинен або прямо та недвозначно домовитися про це з продавцем, або самостійно вжити заходів до забезпечення додаткового страхування.

Умовами поставки «CIF» не заборонено покупцю здійснити додаткове страхування товару з метою мінімізації збитків у разі пошкодження або повної втрати вантажу під час його перевезення.

Згідно із усталеною практикою Верховного Суду (зокрема, але не виключно постанови від.09.07.2020 року у справі №815/71/18, від 22.07.2021 року у справі №540/1918/20) за умовами поставки товару «CIF» транспортні витрати і страхування, включаючи страховий платіж, вже включені у вартість товарів. При цьому, у покупця немає обов`язку на укладення договору перевезення та страхування. У зв`язку з чим, вимоги митниці про необхідність надання декларантом додаткових документів на підтвердження вказаних відомостей є неправомірними, а коригування митної вартості з даної підстави необґрунтованим.

Крім того, згідно до Офіційних правил тлумачення торговельних термінів Міжнародної торгової палати (Інкотермс 2010), введених в дію Міжнародною торговою палатою, за умовами терміну «СІР» («Carriage and Insurance Paid to» в перекладі «Провезення та страхування оплачені до») продавець несе ті ж обов`язки, що і відповідно до терміну «СРТ» (тобто, продавець оплачує фрахт за перевезення товару до вказаного місця призначення, також в обов`язки продавця входить здійснення необхідного для вивозу митного очищення товару). Цей термін може використовуватися при перевезенні товару будь-яким видом транспорту, включаючи змішані перевезення.

Згідно до умов поставки «СIP», згідно із Інкотермс-2010, всі витрати із завантаження, пакування товару, поставки та страхування вже включені продавцем у вартість товару, яка відображена у відповідних супровідних документах.

З аналізу вище наведених правил слідує, що вказані умови «CIF» та «CIP» поставок ідентичні. Відмінність їх у тому, що такі умови поставок застосовуються до перевезень різними видами транспорту. Так, страхування експорту на умовах «CIF» провадиться при морських вантажоперевезеннях.

Також, судова колегія враховує положення пункту 4.2 контракту № CH-UA- 26/07/22 від 26.07.2022 року, якими визначено, що вартість, зазначена в контракті, включає у себе вартість пакування, маркування в яких поставляється товар.

Відтак, за правилами поставки на умовах CIF/CIP ODESSA, враховуючи умови контракту, ціна товару включає в себе всі витрати із завантаження, пакування товару, поставки та страхування, а тому відповідно до приписів підпункту «в» пункту 1 ч. 10 статті 58 МК України ці витрати не додаються до ціни, що фактично сплачена за товар, при визначені митної вартості, та, відповідно вони не можуть вплинути на правильність визначення позивачем митної вартості.

Установлені вище обставини повністю спростовують доводи апеляційної скарги митного органу щодо не підтвердження Товариством правильності визначення митної вартості імпортованого товару за ціною договору (контракту), зокрема, відсутністю, поданих до митного оформлення документів, які б містили відомості про вартість страхування (страхових документів), вартість упаковки або пакувальних матеріалів.

Стосовно доводів митного, що додаткова угода від 01.08.2022 року до контракту від 26.07.2022 року, якою внесено зміни до умов поставки, зазначених в інвойсі (рахунок-фактура) №JM220621 від 03.08.2022 року, укладена датою раніше ніж інвойс, судова колегія зауважує про таке.

Митний орган ані під час митного оформлення, ані під час проведення консультацій з декларантом не зазначав, яким чином зазначена обставина впливає/вплинула на правильність визначення митної вартості товару за основним методом за ціною договору (контракту).

Підсумовуючи наведене, судова колегія вказує, що подані до митного оформлення документи ідентифікували оцінюваний товар та містили об`єктивні і достовірні дані, які піддавалися обчисленню, та чітко підтверджували ціну товарів, яка підлягала сплаті Товариством на користь продавця, тобто підтверджували митну вартість товарів за ціною договору згідно із вимогами частин 4, 5 статті 58 МК України.

У свою чергу, судом першої інстанції належним чином надано оцінку наявним у матеріалах справи доказам та обґрунтовано відхилено доводи митного органу про наявність сумніву у заявленій позивачем митній вартості товару.

Апеляційний суд погоджується з висновками суду попередньої інстанції, що наявні в матеріалах справи документи містять достатньо інформації, яка дозволяє ідентифікувати приналежність цих документів до оспорюваної поставки товарів.

При цьому, надані позивачем документи кореспондуються між собою та містять чітку, недвозначну і зрозумілу інформацію про товар та його ціну, а отже у сукупності ті відомості, які підтверджують числові значення митної вартості (її складових), й не дають підстав для сумніву щодо повноти та правильності її визначення декларантом.

Що ж стосується посилань на факт спрацювання автоматизованої системи аналізу та управління ризиками із формою контролю стосовно перевірки правильності визначення митної вартості задекларованих товарів, то з цього приводу необхідно зазначити таке.

Так, використання автоматизованої системи аналізу та управління ризиками з метою виявлення порушень законодавства України з питань державної митної справи безпосередньо передбачено, зокрема, главою 52 Митного кодексу України та «Порядком здійснення аналізу та оцінки ризиків, розроблення і реалізації заходів з управління ризиками для визначення форм та обсягів митного контролю» (затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 31.07.2015 року №684, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 21.08.2015 року за №1021/27466).

Дійсно, наявність у такій автоматизованій системі інформації про іншу, ніж визначена декларантом, митну вартість товару, є підставою для сумніву у правильності заявленої митної вартості.

Разом з цим, формально нижчий рівень митної вартості імпортованого позивачем товару порівняно з митною вартістю іншого аналогічного або ідентичного товару, не може розцінюватись як заниження Товариством митної вартості, не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару і не може бути достатньою підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за першим методом визначення його митної вартості.

Згідно до вимог п.2.1 «Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів» (затверджених наказом Міністерства фінансів України №598 від 24.05.2012 року), посилання на використання цінової бази Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби у рішенні допускається тільки при визначенні митної вартості відповідно до положень ст. 59, 60, 64 Митного кодексу України з обов`язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, з поясненнями щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо.

Так, судовою колегією за результатами дослідження спірного рішення митного органу з`ясовано, що митну вартість товарів визначено за другорядним методом резервним. Рівень митної вартості визначено згідно до рівня митної вартості у максимально наближений час до митного оформлення товарів на підставі інформації, наявної у митному органі, а саме:

- товар №1 митна декларація від 03.10.2022 року № UA100100/2022/038289, а саме 2,39 дол. США/кг нетто, ніж заявлено декларантом 1,8761 дол. США за кг нетто;

- товар №2 митна декларація від 04.09.2022 року № UA500490/2022/035589, а саме 5 дол. США/кг нетто, ніж заявлено декларантом 1,5 дол. США за кг нетто.

У відповідності до приписів статті 59 Митного кодексу України, у разі якщо митна вартість оцінюваних товарів не може бути визначена згідно із положеннями статті 58 цього Кодексу, за основу для її визначення береться вартість операції з ідентичними товарами, що продаються на експорт в Україну з тієї ж країни і час експорту яких збігається з часом експорту оцінюваних товарів або є максимально наближеним до нього.

При застосуванні цього методу визначення митної вартості за основу береться прийнята митним органом вартість операції з ідентичними товарами з дотриманням умов, зазначених у цій статті. При цьому під ідентичними розуміються товари, однакові за всіма ознаками з оцінюваними товарами, у тому числі за такими, як: 1) фізичні характеристики; 2) якість та репутація на ринку; 3) країна виробництва; 4) виробник.

Незначні зовнішні відмінності не можуть бути підставою для відмови у розгляді товарів як ідентичних, якщо в цілому такі товари відповідають вимогам частини другої цієї статті.

Ціна договору щодо ідентичних товарів береться за основу для визначення митної вартості товарів, якщо ці товари ввезено приблизно в тій же кількості та на тих же комерційних рівнях, що й оцінювані товари.

Водночас, як слідує з наявних в матеріалах справи доказів, відповідачем до суду першої та апеляційної інстанцій не надано митні декларації від 03.10.2022 року № UA100100/2022/038289, від 04.09.2022 року № UA500490/2022/035589 в підтвердження правомірності зроблених коригувань на обсяг партії товару, задекларованого позивачем.

За сталою та послідовною практикою Верховного Суду (постанови від 10 червня 2021 року у справі № 815/6854/17, від 14 липня 2020 року у справі № 809/1734/16) навіть наявність у митного органу інформації про те, що митна вартість раніше імпортованих товарів, випущених у вільний обіг не відповідає вартості заявленій позивачем, не може утворити підстав для відмови у визнанні заявленої митної вартості за основним методом, оскільки митні органи при здійсненні митного контролю, у тому числі й з питань контролю правильності визначення митної вартості, мають діяти у спосіб, визначений МК України, а відомості, які містяться в автоматизованій системі аналізу та управління ризиками, мають лише допоміжний інформаційний характер при прийнятті органом доходів і зборів відповідних рішень.

Наявність в автоматизованій системі аналізу та управління ризиками інформації про те, що митна вартість раніше імпортованих товарів, випущених у вільний обіг, є більшою, ніж задекларована декларантом, за відсутності інших визначених законом підстав, які обумовлюють межі і способи здійснення органом доходів і зборів контролю митної вартості, не утворює підстав для відмови у визнанні заявленої декларантом митної вартості за основним методом та її визначенні за іншим методом, адже торгові відносини є різноманітними, здійснюються на принципах автономії волі та свободи договору, при цьому безліч обставин можуть впливати на їх ціну (характеристика товару, виробник, торгова марка, умови і обсяги поставок, наявність знижок тощо).

У свою чергу, автоматизована система аналізу та управління ризиками не може містити усієї інформації, що стосується суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності, товарів і умов їх продажу, тому такі дані не можуть мати більше значення, ніж надані декларантом первинні документи про товар.

За таких обставин, оскаржуване рішення митного органу є протиправним та підлягає скасуванню, оскільки позивачем надано усі передбачені чинним законодавством документи, які підтверджують митну вартість товарів, що ввозяться, та дають можливість визначити митну вартість товару за ціною договору (контракту) шляхом застосування першого методу.

Відтак, судова колегія погоджується з висновком суду попередньої інстанції про наявність підстав для задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Натомість, митним органом не доведено правомірність оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товару, не спростовано дійсність поданих до митного оформлення документів, достовірність і об`єктивність зазначених відомостей, не доведено наявності підстав для витребування від позивача (декларанта) додаткових документів, а також застосування резервного методу визначення митної вартості товарів.

Окрім того, відповідачем не надано доказів, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, які у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, у зв`язку з чим недотримано передбаченого статтею 57 МК України порядку визначення митної вартості товару.

Доводи ж апеляційної скарги Одеської митниці зводяться виключно до непогодження з оцінкою обставин справи, наданою судом попередньої інстанції. Обґрунтувань неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права апеляційна скарга відповідача не містить. Наявність у митного органу обґрунтованих сумнівів щодо правильності визначеної декларантом митної вартості товару у цій справі митним органом не доведена, що, в свою чергу, також унеможливлює задоволення апеляційної скарги.

У відповідності до ст. 315, 316 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги, якщо суд першої інстанції правильно установив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду без змін.

Керуючись ст. 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, апеляційний суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Одеської митниці - залишити без задоволення, а рішення Одеського окружного адміністративного суду від 23.01.2023 року у справі № 420/14595/22 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «МЕГАОПТСТРОЙ» до Одеської митниці як відокремленого підрозділу Державної митної служби України про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її підписання суддями та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня отримання сторонами копії судового рішення.

Суддя-доповідач О.О. ДимерлійСудді Т.М. Танасогло А.В. Крусян