Постанова

від 05.02.2024 по справі зпп/320/92/23

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № ЗПП/320/92/23 Суддя (судді) першої інстанції: Перепелиця А.М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 лютого 2024 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді Коротких А.Ю.,

суддів Єгорової Н.М.,

Чаку Є.В.,

при секретарі Черніченко К.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги Регіонального відділення Фонду державного майна України по місту Києву, Міністерства розвитку громад, територій та інфраструктури України на ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 24 серпня 2023 року у справі за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Український центр обслуговування пасажирів на залізничному транспорті України» до Регіонального відділення Фонду державного майна України по місту Києву, Міністерства розвитку громад, територій та інфраструктури України про забезпечення позову до пред`явлення позову,-

В С Т А Н О В И В :

ТОВ «Український центр обслуговування пасажирів на залізничному транспорті України» звернулось до Київського окружного адміністративного суду із заявою про забезпечення позову до пред`явлення позову.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 24 серпня 2023 року заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Український центр обслуговування пасажирів на залізничному транспорті України» до регіонального відділення Фонду державного майна України по місту Києву, Міністерства розвитку громад, територій та інфраструктури України про забезпечення позову до пред`явлення позову задоволено.

Зупинено дію наказу Регіонального відділення Фонду державного майна України по місту Києву від 31.07.2023 року №820.

Зупинено дію наказу Міністерства розвитку громад, територій та інфраструктури України від 31.07.2023 року №654 «Про повернення з оренди державного майна цілісного майнового комплексу структурного підрозділу готель «Експрес» державного підприємства «Український центр по обслуговуванню пасажирів на залізничному транспорті України».

Не погоджуючись із зазначеною ухвалою суду, Регіональне відділення Фонду державного майна України по місту Києву, Міністерство розвитку громад, територій та інфраструктури України звернулись з апеляційними скаргами, в яких просять скасувати ухвалу суду першої інстанції та відмовити в задоволенні заяви позивача про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову. Свої вимоги апелянти мотивують тим, що судом першої інстанції при постановленні оскаржуваного судового рішення неповно досліджено обставини, що мають значення для справи та неправильно застосовано норми процесуального права.

Перевіривши матеріали справи, доводи апеляційних скарг, заслухавши осіб, що з`явились в судове засідання, суддю-доповідача, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 150 КАС України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.

Частиною 2 статті 150 КАС України передбачено, що забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, або очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Системний аналіз наведених норм дає підстави для однозначного висновку, що заходи забезпечення позову можуть вживатися виключно у випадках, коли невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Відповідно до статті 151 Кодексу адміністративного судочинства України, позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 3) встановленням обов`язку відповідача вчинити певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

При вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Аналогічна правова позиція міститься у постановах Верховного Суду від 25.04.2019 року у справі №826/10936/18, від 30.09.2019 року у справі №826/10936/18, від 22.11.2019 року у справі №640/18007/18.

В той же час, Верховний Суд у постанові від 17.04.2019 року (справа №705/4587/17) сформулював правову позицію, згідно з якою в ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення у справі, а також вказати, в чому будуть полягати дії, направлені на відновлення прав позивача, оцінити складність вчинення цих дій, встановити, що витрати, пов`язані з відновленням прав будуть значними.

Колегія суддів апеляційної інстанції акцентує увагу на тому, що підстави, з яких може бути вжито заходів забезпечення позову, є оціночними, тому містять небезпеку для застосування заходів забезпечення позову всупереч цілям цієї статті при формальному дотриманні її вимог. Необґрунтоване вжиття таких заходів може привести до правових ускладнень, значно більших ніж ті, яким вдалося б запобігти, тому суд повинен у кожному випадку, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи є хоча б одна з названих обставин, і оцінити, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.

Для забезпечення позову суд повинен на підставі доказів та з огляду на обставини справи, поведінку учасників переконатися, що загроза правам, свободам та інтересам особи має реальний характер. Загроза повинна бути прямо пов`язана з об`єктом спору та мають бути обґрунтовані підстави вважати, що внаслідок невжиття заходів забезпечення позову настануть обставини, встановлені в пункту 1 частини другої статті 150 КАС України.

Суд, який застосовує заходи забезпечення позову з підстав очевидності ознак протиправності оскарженого рішення, на основі наявних у справі доказів, повинен бути переконаний, що рішення явно суперечить вимогам закону за критеріями, передбаченими частиною другою статті 2 КАС України, порушує права, свободи або інтереси позивача і вжиття заходів забезпечення позову є способом запобігання істотним та реальним негативним наслідкам цього порушення.

Так, судом першої інстанції встановлено та з матеріалів справи вбачається, що між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по місту Києву та Товариством з обмеженою відповідальністю «Український центр обслуговування пасажирів на залізничному транспорті України» укладено договір оренди цілісного майнового комплексу структурного підрозділу готель «Експрес» Державного підприємства «Український центр обслуговування пасажирів на залізничному транспорті України» від 19.09.2001 року №335, який знаходиться за адресою: м. Київ, бульвар Т. Шевченка, 38/40, органом управління якого є Міністерство розвитку громад, територій та інфраструктури України, який неодноразово продовжувався.

Також, Міністерством розвитку громад, територій та інфраструктури України на підставі наказу РВ ФДМУ по місту Києву від 31.07.2023 року №820 було видано наказ від 31.08.2023 року №654 «Про повернення з оренди державного майна цілісного майнового комплексу структурного підрозділу готель «Експрес» державного підприємства «Український центр обслуговуванню пасажирів на залізничному транспорті України», згідно з яким наказано:

« 1. Міністерству розвитку громад, територій та інфраструктури України прийняти державне майно цілісного майнового комплексу структурного підрозділу готель «Експрес» державного підприємства «Український центр по обслуговуванню пасажирів на залізничному транспорті України», що повертається з оренди згідно з договором оренди від 19.09.2001 року №335, укладеного між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по місту Києву та ТОВ «Український центр обслуговування пасажирів на залізничному транспорті України» (код за ЄДРПОУ 31485055).

2. Закріпити на балансі державного підприємства « Укркомунобслуговування» (код за ЄДРПОУ 16466350) на праві господарського відання державне майно цілісного майнового комплексу структурного підрозділу готель «Експрес» державного підприємства «Український центр по обслуговуванню пасажирів на залізничному випадку у транспорті України».

3. Державному підприємству «Укркомунобслуговування» (код за ЄДРПОУ 16466350) забезпечити в установленому порядку приймання державного майна на баланс на праві господарського відання, а також проведення інвентаризації майна протягом трьох місяців після прийняття його на баланс.

4. Контроль за виконанням цього наказу покласти на першого заступника Міністра В. Шкуракова».

В подальшому на підставі викладених обставин Міністерством розвитку громад, територій та інфраструктури України направлено лист від 17.08.2023 року №7448/16/14-23 до Фонду державного майна України, яким надано пропозиції щодо включення орендованого майна до переліку об`єктів, що підлягають приватизації у 2023 році.

Так, у заяві про забезпечення позову позивач просить вжити заходи забезпечення позову у вигляді зупинення наказів Регіонального відділення Фонду державного майна України по місту Києву від 31.07.2023 року №820 та Міністерства розвитку громад, територій та інфраструктури України від 31.07.2023 року №654 «Про повернення з оренди державного майна цілісного майнового комплексу структурного підрозділу готель «Експрес» державного підприємства «Український центр по обслуговуванню пасажирів на залізничному транспорті України», дія яких пов`язана із виселенням та перешкоджанням використання позивачем орендованого цілісного майнового комплексу.

Тобто позивач просить забезпечити позов забороною виселяти та перешкоджати використовувати, обмежувати користування орендованим майном.

При цьому, зі змісту заяви судом першої інстанції було встановлено, що предметом в майбутньому заявленого позову у даній справі є встановлення правомірності чи протиправності наказів Регіонального відділення Фонду державного майна України по місту Києву від 31.07.2023 року №820 та Міністерства розвитку громад, територій та інфраструктури України від 31.07.2023 року №654 «Про повернення з оренди державного майна цілісного майнового комплексу структурного підрозділу готель «Експрес» державного підприємства «Український центр по обслуговуванню пасажирів на залізничному транспорті України».

Згідно з Рекомендацією № R (89) 8 про тимчасовий судовий захист в адміністративних справах, прийнятою Комітетом Ради Європи 13.09.1989 року, рішення про вжиття заходів тимчасового захисту може, зокрема, прийматися у разі, якщо виконання адміністративного акта може спричинити значну шкоду, відшкодування якої неминуче пов`язано з труднощами, і якщо на перший погляд наявні достатньо вагомі підстави для сумнівів у правомірності такого акта. Суд, який постановляє вжити такий захід, не зобов`язаний одночасно висловлювати думку щодо законності чи правомірності відповідного адміністративного акта; його рішення стосовно вжиття таких заходів жодним чином не повинно мати визначального впливу на рішення, яке згодом має бути ухвалено у зв`язку з оскарженням адміністративного акта.

Тобто, інститут забезпечення адміністративного позову є однією з гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів юридичних та фізичних осіб - позивачів в адміністративному процесі, механізмом, який покликаний забезпечити реальне та неухильне виконання судового рішення, прийнятого в адміністративній справі.

При цьому заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути адекватними та співмірними з позовними вимогами.

Колегія суддів звертає увагу на те, що сам по собі факт прийняття відповідачами рішень, які ймовірно можуть стосуватись прав та інтересів позивача, не може автоматично свідчити про те, що такі рішення є очевидно протиправними і невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити виконання рішення суду, а факт порушення прав та інтересів позивача підлягає встановленню у встановленому законом порядку.

А тому колегія суддів дійшла висновку про те, що доводи позивача про те, що існує велика ймовірність того, що без застосування визначених заявником заходів забезпечення позову буде унеможливлено право орендаря на використання орендованого майна згідно з договором оренди, в тому числі, і здійснення орендних платежів згідно з умовами договору, оскільки таке майно належне заявнику на праві оренди на протязі довгого часу може бути передано в оренду іншому суб`єкту господарювання, що у разі подальшої дії вказаних вище наказів, навіть за наявності відповідного рішення унеможливить належний захист прав заявника, є необґрунтованими.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про те, що на теперішній час існує достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття заходів забезпечення позову у редакції, запропонованій заявником, може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених прав та інтересів позивача, за захистом яких звернувся позивач в рамках даного спору.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, враховуючи положення статті 151 Кодексу адміністративного судочинства України, дійшов помилкового висновку щодо задоволення заяви про забезпечення позову шляхом ухвалення зупинення дії наказу Регіонального відділення Фонду державного майна України по місту Києву від 31.07.2023 року №820; зупинення дії наказу Міністерства розвитку громад, територій та інфраструктури України від 31.07.2023 року №654 «Про повернення з оренди державного майна цілісного майнового комплексу структурного підрозділу готель «Експрес» державного підприємства «Український центр по обслуговуванню пасажирів на залізничному транспорті України».

Колегія суддів вважає, що в даному випадку позивачем не наведено будь-яких прийнятних та переконливих обґрунтувань того, що існує очевидна небезпека заподіяння шкоди його правам, свободам та інтересам або захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття заходів забезпечення позову після набрання законної сили рішенням в адміністративній справі, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат.

З огляду на вищенаведене, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку про необґрунтованість заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Український центр обслуговування пасажирів на залізничному транспорті України» про забезпечення позову та як наслідок, відсутності правових підстав для її задоволення.

Аналіз наведених правових положень та обставин справи дає підстави колегії суддів апеляційної інстанції для висновку, що судом першої інстанції надано неправильну правову оцінку підставам застосування заходів забезпечення адміністративного позову, заявленим у заяві про забезпечення позову, та відповідність їх вимогам частини 2 статті 150 КАС України, а тому оскаржуване рішення прийнято з порушенням норм процесуального права.

Наведене свідчить про відсутність підстав для задоволення заяви про забезпечення позову, у зв`язку з чим, апеляційна скарга підлягає задоволенню, ухвала суду першої інстанції - скасуванню з прийняттям нового рішення про відмову у задоволенні заяви.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 325, 328 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційні скарги Регіонального відділення Фонду державного майна України по місту Києву, Міністерства розвитку громад, територій та інфраструктури України задовольнити повністю.

Ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 24 серпня 2023 року скасувати.

В задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Український центр обслуговування пасажирів на залізничному транспорті України» про забезпечення позову до пред`явлення позову - відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя: Коротких А.Ю.

Судді: Єгорова Н.М.

Чаку Є.В.

Повний текст виготовлено: 08 лютого 2024 року.