Постанова

від 06.02.2024 по справі 320/6203/23

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 320/6203/23 Головуючий у 1 інстанції: Войтович І.І.

Суддя-доповідач: Вівдиченко Т.Р.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 лютого 2024 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Судді-доповідача Вівдиченко Т.Р.

Суддів Кузьмишиної О.М.

Ключковича В.Ю.

За участю секретаря Заміхановської Д.В

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційними скаргами Товариства з обмеженою відповідальністю «Віва Декор Трейдінг» та Головного управління ДПС у м. Києві, як відокремленого підрозділу ДПС України на рішення Київського окружного адміністративного суду від 02 жовтня 2023 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Віва Декор Трейдінг» до Головного управління ДПС у м. Києві, як відокремленого підрозділу ДПС України про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И Л А:

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Віва Декор Трейдінг» (далі - ТОВ «Віва Декор Трейдінг») звернувся до суду з позовом до Головного управління ДПС у м. Києві, як відокремленого підрозділу ДПС України (далі - Головне управління ДПС у м. Києві), в якому просив:

- визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення № 00398180704 від 26.12.2022 та податкове повідомлення-рішення № 00398190704 від 26.12.2022;

- стягнути з Державного бюджету України на користь Товариство з обмеженою відповідальністю «Віва Декор Трейдінг» суму сплаченого судового збору у розмірі 26 840,00 грн.;

- стягнути з Державного бюджету України на користь Товариство з обмеженою відповідальністю «Віва Декор Трейдінг» суму витрат на оплату послуг правничої допомоги адвоката за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 02 жовтня 2023 року адміністративний позов задоволено. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Головного управління Державної податкової служби у м. Києві, як відокремленого підрозділу ДПС України від 26.12.2022 №00398180704 та №00398190704. Стягнуто на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Віва Декор Трейдінг" за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної податкової служби у м. Києві, як відокремленого підрозділу ДПС України витрати по сплаті судового збору у сумі 26 840,00 грн. та витрати на професійну правничу допомогу 10 000,00 грн.

Не погодившись з рішенням суду, позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Віва Декор Трейдінг» звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині часткового відшкодування витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 10 000 грн. та ухвалити нове рішення в цій частині, яким стягнути на користь ТОВ «Віва Декор Трейдінг» суму витрат на оплату послуг правничої допомоги адвоката у розмірі 145 686,42 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у м. Києві, як відокремленого підрозділу ДПС України, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Зокрема, апелянт вказує, що суд першої інстанції не врахував, що відповідач, на якого покладається обов`язок доказування підстав для зменшення суми витрат на правову допомогу, не довів неспівмірності заявленої позивачем суми витрат. Крім того, відповідач не обґрунтував висновки про невідповідність заявленої суми витрат на правову допомогу критеріям розумності та співмірності, а також, не надав будь-яких спростувань щодо об`єктивної необхідності понесених витрат часу на супровід цієї справи у суді.

Також, не погодившись з рішенням суду, відповідач - Головне управління ДПС у м. Києві, як відокремлений підрозділ ДПС України звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Апелянт зазначає, що ТОВ «Віва Декор Трейдінг» віднесено до бюджетного відшкодування суму від`ємного значення за лютий 2022 року більшу на 2 515 039 грн., ніж всього сформована сума податкового кредиту в декларації за лютий 2022 року (6 001 063 грн. - 3 486 024 грн. = 2 515 039 грн.). Крім того, позивачем віднесено до бюджетного відшкодування суму від`ємного значення за лютий 2022 року по ТОВ «Віва Декор» більшу на 2 227 733 грн., ніж сформована сума податкового кредиту в частині взаємовідносин із зазначеним контрагентом в декларації за лютий 2022 року (3 486 024 грн. - 1 258 291 грн. = 2 227 733 грн.). Отже, в результаті порушення п. 198.6 ст. 198, п. 200.1, п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України, ТОВ «Віва Декор Трейдінг» завищено суму бюджетного відшкодування за липень 2022 року на суму на суму 4 742 772 грн. Таким чином, апелянт вважає, що Головним управлінням ДПС у м. Києві цілком правомірно відмовлено позивачу у бюджетному відшкодуванні сум податку на додану вартість за липень 2022 року на суму ПДВ у розмірі 2 227 733 грн.

12 грудня 2023 року до Шостого апеляційного адміністративного суду від позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю «Віва Декор Трейдінг» надійшов відзив на апеляційну скаргу відповідача, в якому просить відмовити відповідачеві в задоволенні апеляційної скарги в повному обсязі.

Згідно ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши у відкритому судовому засіданні суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, які з`явилися в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга відповідача не підлягає задоволенню, апеляційна скарга позивача підлягає задоволенню частково, з наступних підстав.

Відповідно до частини 1 статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю «Віва Декор Трейдінг» є юридичною особою, суб`єктом господарювання з 27.10.2017, код ЄДРПОУ 41689547, платником ПДВ з 01.01.2018.

19 серпня 2022 року ТОВ «Віва Декор Трейдінг» подано податкову декларацію з ПДВ за липень 2022 року, в якій в рядку 20.2.1 задекларовано суму 15 445 400,00 грн до бюджетного відшкодування на рахунок у банку.

Також, ТОВ «Віва Декор Трейдінг» у складі податкової декларації подано Додаток ДЗ «Розрахунок суми бюджетного відшкодування» (копія додається в Додатку № 1), яку було прийнято та зареєстровано за № 9162699760, що підтверджується квитанцією №2 від 19.08.2022.

Згідно наказу Головного управління ДПС у м. Києві від 13 жовтня 2022 року № 4546-п, відповідно до пп. 78.1.8 п. 78.1 ст. 78 глави 8 розділу 11 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI, зі змінами та доповненнями, направлень від 15.11.2022 №14066/26-15-07-04-03, № 14067/26-15-07-04-03, в присутності бухгалтера Суміної Галини Володимирівни, представником контролюючого органу, проведено документальну позапланову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Віва Декор Трейдінг» (код ЄДРПОУ 41689547) з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість на поточний рахунок платника податку за липень 2022 року (податкова декларація з податку на додану вартість від 19.08.2022 № 9162699760), серпень 2022 року (податкова декларація з податку на додану вартість від 19.09.2022 №9186664276).

За результатами перевірки складено Акт від 05 грудня 2022 року № 44677/26-15-07-04-03/41689547, в якому зафіксовано порушення вимог п. 198.6 ст. 198, п. 200.1, п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI, зі змінами та доповненнями, в частині достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника податку за липень 2022 року, що призвело до:

- відмови у бюджетному відшкодуванні податку на додану вартість на поточний рахунок платника у банку за липень 2022 року в сумі 2 227 733 грн.;

- завищення суми бюджетного відшкодування ПДВ на рахунок платника у банку (р.20.2.1) за липень 2022 року в сумі 2 515 039 грн.

На підставі встановлених порушень, Головним управлінням ДПС у м. Києві 26 грудня 2022 року прийнято податкові повідомлення-рішення:

1) №00398180704 про зменшення суми бюджетного відшкодування з ПДВ за липень 2022 року на 2 515 039,00 грн., застосовано штрафну (фінансову) санкцію у розмірі 628 759,75 грн.;

2) №00398190704 про відсутність права на врахування суми від`ємного значення при наданні бюджетного відшкодування з ПДВ на рахунок платника у банку, відповідно за звітний період липень 2022 року відмовлено на суму 2 227 733,00 грн., у тому числі, при надання бюджетного відшкодування відмовлено на 2 227 733,00 грн.

ТОВ «Віва Декор Трейдінг» оскаржило отримані податкові повідомлення-рішення в адміністративному порядку.

Згідно рішення Державної податкової служби України від № 5335/6/99-00-06-01-05-06 від 03 березня 2022 року, у задоволенні скарги ТОВ «Віва Декор Трейдінг» відмовлено.

Не погоджуючись із податковими повідомленнями-рішеннями, позивач звернувся до суду з вищевказаним позовом.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Спірні правовідносини, що склались між сторонами, регулюються Податковим кодексом України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI (далі - ПК України), який регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 ПК України передбачено, що господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також, через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема, за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Відповідно до підпункту 14.1.156 пункту 14.1 статі 14 ПК України, податкове зобов`язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету або на єдиний рахунок як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк), та/або сума коштів, сформована за рахунок податкових пільг, що були використані платником податків не за цільовим призначенням чи з порушенням порядку їх надання, встановленим цим Кодексом та/або Митним кодексом України.

Підпунктом 14.1.156-1. пункту 14.1. статі 14 ПК України визначено, що податкове зобов`язання (для цілей розділу V цього Кодексу) - загальна сума податку на додану вартість, одержана (нарахована) платником податку в звітному (податковому) періоді, та/або сума коштів, сформована за рахунок податкових пільг, що були використані платником податків не за цільовим призначенням чи з порушенням порядку їх надання, встановленим цим Кодексом.

За приписами п.п. 14.1.181. п. 14.1. ст. 14 ПК України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Статтею 185 ПК України визначено об`єкт оподаткування податку на додану вартість.

Так, пунктом 185.1 статті 185 ПК України передбачено, що об`єктом оподаткування податком на додану вартість, є операції платників податку: а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу у володіння та користування лізингоодержувачу/орендарю; б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; в) ввезення товарів на митну територію України; г) вивезення товарів за межі митної території України; е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

Нормами пункту 188.1 статті 188 ПК України передбачено, що база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім акцизного податку на реалізацію суб`єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів, збору на обов`язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв`язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб`єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).

При цьому, база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг не може бути нижче ціни придбання таких товарів/послуг, база оподаткування операцій з постачання самостійно виготовлених товарів/послуг не може бути нижче звичайних цін, а база оподаткування операцій з постачання необоротних активів не може бути нижче балансової (залишкової) вартості за даними бухгалтерського обліку, що склалася станом на початок звітного (податкового) періоду, протягом якого здійснюються такі операції (у разі відсутності обліку необоротних активів - виходячи із звичайної ціни).

Підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначено, що податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно п. 198.1 ст. 198 ПК України, до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

За приписами п. 198.2 ст. 198 ПК України, датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Приписи п. 198.6 ст. 198 ПК України визначають, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно пункту 44.1 статті 44 ПК України, для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Пунктом 135.4 статті 135 ПК України встановлено, що витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом ІІ цього Кодексу.

Згідно підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК України, не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

В силу частини 2 статті 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 року №996-XIV (далі - Закон №996-XIV), бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Первинні документи для надання їм юридичної сили повинні мати обов`язкові реквізити, передбачені ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

У іншому випадку, відповідно до норм податкового законодавства, у платника податків не виникає права відносити до складу податкового кредиту, витрати без належних на те документів, обов`язковість заповнення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

У відповідності до ст. 1 Закону №996-XIV, первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Частиною 1 статті 9 Закону №996-XIV визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Таким чином, для надання юридичної сили і доказовості первинні документи повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства та не порушувати публічний порядок, встановлений Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Виходячи з вищенаведеного, відображенню в бухгалтерському обліку та податковій звітності підлягає лише та господарська операція, яка фактично відбулась, при наявності первинного документу, що підтверджує таку господарську операцію.

Згідно абзацу 2 пункту 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 року за номером 168/704, господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов`язань і фінансових результатів.

Пунктом 2.4 Наказу №88 визначено, що первинні документи повинні мати такі обов`язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Залежно від характеру операції та технології обробки даних до первинних документів можуть бути включені додаткові реквізити: ідентифікаційний код підприємства, установи з Державного реєстру, номер документа, підстава для здійснення операцій, дані про документ, що засвідчує особу-одержувача тощо.

Аналіз вказаних норм свідчить про те, що будь-які документи (у тому числі, договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.

Як вбачається з матеріалів справи, Головним управлінням ДПС у м. Києві проведено документальну позапланову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Віва Декор Трейдінг» (код ЄДРПОУ 41689547) з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість на поточний рахунок платника податку за липень 2022 року (податкова декларація з податку на додану вартість від 19.08.2022 № 9162699760), серпень 2022 року (податкова декларація з податку на додану вартість від 19.09.2022 №9186664276), за результатами якої складено Акт від 05 грудня 2022 року № 44677/26-15-07-04-03/41689547 (далі - Акт перевірки) (Т. 1 а.с. 15-23).

Згідно висновків Акту перевірки, встановлено порушення ТОВ «Віва Декор Трейдінг» вимог п. 198.6 ст. 198, п. 200.1, п. 200.4 ст. 200 ПК України в частині достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника податку за липень 2022 року, що призвело до: відмови у бюджетному відшкодуванні податку на додану вартість на поточний рахунок платника у банку за липень 2022 року в сумі 2 227 733 грн.; завищення суми бюджетного відшкодування ПДВ на рахунок платника у банку (р.20.2.1) за липень 2022 року в сумі 2 515 039 грн.

На підставі Акту перевірки Головним управлінням ДПС у м. Києві прийнято податкові повідомлення-рішення від 26 грудня 2022 року: №00398180704 про зменшення суми бюджетного відшкодування з ПДВ за липень 2022 року на 2 515 039,00 грн., застосовано штрафну (фінансову) санкцію у розмірі 628 759,75 грн.: №00398190704 про відсутність права на врахування суми від`ємного значення при наданні бюджетного відшкодування з ПДВ на рахунок платника у банку, відповідно за звітний період липень 2022 року відмовлено на суму 2 227 733,00 грн., у тому числі, при надання бюджетного відшкодування відмовлено на 2 227 733,00 грн. (Т. 1 а.с. 25-28).

Апелянт - Головне управління ДПС у м. Києві зазначає, що ТОВ «Віва Декор Трейдінг» віднесено до бюджетного відшкодування суму від`ємного значення за лютий 2022 року більшу на 2 515 039 грн., ніж всього сформована сума податкового кредиту в декларації за лютий 2022 року (6 001 063 грн. - 3 486 024 грн. = 2 515 039 грн.).

Крім того, відповідач вказує, що позивачем віднесено до бюджетного відшкодування суму від`ємного значення за лютий 2022 року по ТОВ «Віва Декор» більшу на 2 227 733 грн., ніж сформована сума податкового кредиту в частині взаємовідносин із зазначеним контрагентом в декларації за лютий 2022 року (3 486 024 грн. - 1 258 291 грн. = 2 227 733 грн.).

Отже, податковий орган дійшов висновку про те, що ТОВ «Віва Декор Трейдінг» завищено суму бюджетного відшкодування за липень 2022 року на суму на суму 4 742 772 грн., а тому, Головним управлінням ДПС у м. Києві цілком правомірно відмовлено позивачу у бюджетному відшкодуванні сум податку на додану вартість за липень 2022 року на суму ПДВ у розмірі 2 227 733 грн.

Водночас, як вказує позивач, під час складення та подання вказаної декларації щодо відшкодування з бюджету ПДВ, Товариством при заповненні Додатку 3 до податкової декларації було допущено технічну помилку щодо звітного (податкового) періоду, у якому виникло від`ємне значення ПДВ у сумі 6 001 063 грн. Вказана сума ПДВ 6 001 063 грн. виникла у травні 2022 року та помилково була відображена, як така, що сформована у лютому 2022 року.

З даного приводу, слід зазначити наступне.

Згідно підпункту 14.1.18 пункту 14.1 статті 14 ПК України, бюджетне відшкодування - відшкодування від`ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника.

В силу приписів п. 200.1 ст. 200 ПК України, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Положеннями п. 200.4 ст. 200 ПК України закріплено, що при від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума: а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 2001.3 статті 2001 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу - б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 2001.3 статті 2001 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету; в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Пунктом 200.7 статті 200 ПК України передбачено, що платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному контролюючому органу податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації.

Отже, з вищевказаного вбачається, що єдиною підставою документального підтвердження спірної суми податкового кредиту та суми, на які зменшено від`ємне значення фінансового результату до оподаткування оскаржуваними податковими повідомленням-рішенням, є належним чином складені та підписані повноважними особами первинні документи за результатами реальної господарської операції, що підтверджують її повноту та зміст відповідно до цілей господарської діяльності платника податків.

Матеріали справи свідчать, що під час перевірки податковим органом перевірялась декларація з ПДВ за липень 2022 року (від 19.08.2022 №9162699760), в якій ТОВ «Віва Декор Трейдінг» визначено податкове зобов`язання у сумі 1 106 592 грн., податковий кредит у сумі 23 357 107 грн., також, за серпень 2022 року (від 19.09.2022 №9186664276), в якій визначено податкове зобов`язання у сумі 1 689 072 грн., податковий кредит у сумі 12 731 722 грн.

Контролюючим органом встановлено порушення податкового законодавства в показниках рядку 20.2 Декларації з ПДВ за липень 2022 року, зафіксовано завищення на 4 742 772 грн.

При цьому, при визначенні податкового кредиту позивачем по показнику ряд. 19 декларацій за липень та серпень 2022 року не встановлено та не зафіксовано порушень суми податкового кредиту (рядок 17 колонка Б)).

Також, не встановлено порушень показників в рядку 19 щодо правильності та достовірності визначення суми від`ємного значення різниці між сумою податкового зобов`язання та податкового кредиту поточного звітного періоду в декларації за серпень 2022 року.

Слід зазначити, що позивачем було сформовано податковий кредит за травень 2022 року за наслідками господарських операцій з придбання товару у вигляді шпалер у контрагента ТОВ «Віва Декор», однак, через допущену помилку, вказано, що сума від`ємного значення 6 001 063,00 грн. виникла у лютому 2022 року.

Так, в ході перевірки були надані та перевірялись податкові накладні зареєстровані ТОВ «Вів Декор» контрагентом позивача в ЄРПН від 01.02.2022 №№1, 11, від 02.02.2022 №14, від 09.02.2022 №35, № 37, від 16.02.2022 № 49, від 15.02.2022 №46, від 22.02.2022 №№ 61 та 62, всього на суму 2 179 453, 59 грн.

Із висновків Акту перевірки вбачається, що, відповідно до поданої декларації за липень 2022 року, ТОВ «Віва Декор Трейдінг» в рядку 2 таблиці 2 додатку 3 до розрахунку суми бюджетного відшкодування ПВД включив суму податкового кредиту за операціями з ТОВ «Віва Декор» (ТПН 318436709164) на суму ПДВ 6 001 063 грн за лютий 2022 року.

Разом з тим, у податковій декларації з ПДВ за лютий 2022 року (від 21.06.2022 №9088253761) ТОВ «Віва Декор Трейдінг» в рядку 2 таблиці 2.1. Розділу ІІ додатку 1 до складу податкового кредиту включено операції з ТОВ «Віва Декор» (ІПН 318436709164) на суму ПДВ 1 258 290,72 грн. Усього значення рядка 17 «Усього податкового кредиту» у декларації за лютий 2022 року склало 3 486 024 грн

Відповідно до податкової декларації з податку на додану вартість за липень 2022 року, ТОВ «Віва Декор Трейдінг» задекларовано суму податкових зобов`язань з ПДВ у розмірі 1 106 592 грн (ряд. 9) та суму податкового кредиту у розмірі 23 357 107 грн (ряд. 17), що відповідно включає податковий кредит поточного періоду у розмірі 7 911 707 грн (ряд 10.1. - ряд.10.2) та суму від`ємного значення ПДВ попередніх періодів у розмірі 15 445 400 грн (ряд. 16) (Т. 1 а.с. 65-71).

Отже, позивач заявив суму від`ємного значення ПДВ, що сформувалося у попередніх звітних періодах, у розмірі 15 445 400 грн (р.20.2.1) до бюджетного відшкодування, а суму 6 805 115 грн (р.20.3) має зарахувати до складу податкового кредиту наступних податкових періодів.

При цьому, у Додатку ДЗ «Розрахунок суми бюджетного відшкодування» (Д3) до податкової декларації за липень 2022 року ТОВ «Віва Декор Трейдінг» вказано, що сума бюджетного відшкодування включає суми від`ємного значення за: січень 2022 року - 181 632,00 грн.; лютий 2022 року - 6 001 063,00 грн.; червень 2022 року 9 262 105,00 грн.

Водночас, як було встановлено вище, сума від`ємного значення ПДВ у розмірі 6 001 063,00 грн. виникла у травні 2022 року та помилково відображена як така, що сформувалася у лютому 2022 року.

Таким чином, з вищевказаного вбачається, що при заповненні Додатку ДЗ до податкової декларації за липень 2022 року ТОВ «Віва Декор Трейдінг» допустило технічну помилку і неправильно зазначило період формування даної суми від`ємного значення ПДВ, а саме, вказало лютий 2022, а мало вказати травень 2022 року.

Разом з тим, слід зазначити, що перевіркою не встановлено неправильності розрахунку суми від`ємного значення з ПДВ в декларації за липень 2022 року у розмірі 6 001 063,00 грн. чи безпідставності формування позивачем податкового кредиту за операціями з контрагентом ТОВ «Віва Декор».

Також, в Акті перевірки відсутні твердження щодо порушення формування відповідних показників декларації та заявлених сум ПДВ, зокрема, у пункті 2.14 Акту перевірки підтверджено факт надання позивачем усіх первинних документів, що стосуються предмету перевірки.

Крім того, під час перевірки податковим органом не було виявлено жодних порушень щодо формування позивачем податкового кредиту у податкових деклараціях, не встановлено порушень відображення у відповідних рядках податкової декларації показників, як результатів проведених розрахунків (арифметичних дій) та/або порушень методології проведення цих розрахунків, які б призвели до заниження або завищення суми від`ємного значення ПДВ чи бюджетного відшкодування.

З огляду на зазначене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що загальна сума від`ємного значення ПДВ і податкового кредиту у розмірі 22 250 515 грн. сформована у позивача станом на липень 2022 року та частково заявлена до бюджетного відшкодування, відповідачем підтверджена у повному обсязі та без будь-яких зауважень щодо її достовірності чи правильності розрахунку з боку контролюючого органу.

Отже, підставою прийняття Головним управлінням ДПС у м. Києві оскаржуваних податкових повідомлень-рішень є встановлена та зафіксована помилка при зазначенні позивачем у податковій декларації з ПДВ податкового періоду за липень 2022 року, у якому виникло від`ємне значення у розмірі 6 001 063 грн.

Колегія суддів вважає, що помилка, допущена позивачем при заповненні податкової декларації з ПДВ за липень 2022 року, не повинна призводити до позбавлення ТОВ «Віва Декор Трейдінг» права на отримання бюджетного відшкодування, оскільки, під час перевірки контролюючим органом не встановлено та в ході розгляду цієї справи не доведено, що таке упущення вплинуло на розмір заявленої позивачем суми бюджетного відшкодування. Відповідач при проведенні перевірки мав обов`язок перевірити наявність підстав для отримання позивачем поданої суми коштів до бюджетного відшкодування, встановити всі обставини щодо наявності у позивача підстав для декларування та отримання бюджетного відшкодування.

Даний висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду у складі адміністративного суду, що викладена в постанові від 24 лютого 2022 року у справі № 640/20426/20.

Водночас, апелянт - Головне управління ДПС у м. Києві зазначає, що позивачем не було вчинено жодних дій спрямованих на подання уточнюючого розрахунку, з метою виправлення помилки, що містилась в додатку до раніше поданої ним декларації за липень 2022 року (вх. від 19.08.2022 № 9162699760).

Колегія суддів вважає вищевказане посилання відповідача необґрунтованим, з огляду на наступне.

Відповідно до п. 50.1 ст. 50 ПК України, у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу) платник податків самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов`язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку.

Платник податків має право не подавати такий розрахунок, якщо відповідні уточнені показники зазначаються ним у складі податкової декларації за будь-який наступний податковий період, протягом якого такі помилки були самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявлені.

Платник податків, який самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє факт заниження податкового зобов`язання минулих податкових періодів, зобов`язаний, за винятком випадків, установлених пунктом 50.2 цієї статті:

а) або надіслати уточнюючий розрахунок і сплатити суму недоплати та штраф у розмірі трьох відсотків від такої суми до подання такого уточнюючого розрахунку. Цей штраф не застосовується у разі подання уточнюючого розрахунку до податкової декларації з податку на прибуток підприємств за попередній податковий (звітний) рік з метою здійснення самостійного коригування відповідно до статті 39 цього Кодексу або при визначенні бази оподаткування відповідно до підпункту 141.9-1.3 пункту 141.9-1 статті 141 цього Кодексу у разі здійснення контрольованих операцій, якщо їх умови не відповідають принципу "витягнутої руки" у строк не пізніше 1 жовтня року, наступного за звітним;

б) або відобразити суму недоплати у складі декларації з цього податку, що подається за податковий період, наступний за періодом, у якому виявлено факт заниження податкового зобов`язання, збільшену на суму штрафу у розмірі п`яти відсотків від такої суми, з відповідним збільшенням загальної суми грошового зобов`язання з цього податку.

В силу вимог пункту 50.2 статті 50 ПК України, платник податків під час проведення документальних планових та позапланових перевірок (з урахуванням термінів продовження, зупинення або перенесення термінів її проведення) не має права подавати уточнюючі податкові декларації (розрахунки) до поданих ним раніше податкових декларацій з відповідного податку і збору за звітний (податковий) період, який перевіряється контролюючим органом. Це правило не поширюється на випадки, встановлені абзацом третім пункту 50.1 статті 50 цього Кодексу.

Отже, з вищевказаних норм ПК України вбачається, що право платника на подання уточнюючих розрахунків обмежується на період проведення документальних перевірок і уточнити показники податкової декларації платник може лише до проведення такої перевірки.

На переконання колегії суддів, у випадку виявлення помилок вже під час проведення документальної перевірки, саме на податковий орган покладено обов`язок з`ясувати усі дійсні та фактичні обставини і встановити правове значення та наслідки допущеної помилки, ґрунтуючись на аналізі суті, а не форми операцій.

Крім того, як вірно зазначив суд першої інстанції, подання уточнюючого розрахунку і виправлення звітного (податкового) періоду, у якому виникло від`ємне значення ПДВ у сумі 6 001 063 грн. з лютого на травень 2022 року, жодним чином не змінило б задекларовані показники декларації, оскільки, допущена помилка не вплинула на правильність розрахунку суми від`ємного значення ПДВ, що підлягає бюджетному відшкодуванню, у декларації за липень 2022 року.

Враховуючи вищезазначене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позивач правомірно заявив до бюджетного відшкодування суму у розмірі 15 445 400 гри за рахунок від`ємного значення попередніх звітних періодів, включаючи і суму за травень 2022 року у розмірі 6 001 063 грн, та виконав всі умови щодо отримання такого бюджетного відшкодування. Допущена позивачем у декларації за липень 2022 року описка щодо звітного (податкового) періоду, у якому виникло від`ємне значення ПДВ у сумі 6 001 063 грн, не вилинула на правильність розрахунку суми від`ємного значення ПДВ, що підлягає бюджетному відшкодуванню, та правомірність декларування ТОВ «Віва Декор Трейдінг» суми від`ємного значення ПДВ.

Отже, судом першої інстанції обґрунтовано визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення від 26.12.2022 №00398180704 та №00398190704.

Щодо стягнення судом першої інстанції на користь ТОВ «Віва Декор Трейдінг» за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної податкової служби у м. Києві, як відокремленого підрозділу ДПС України витрат на професійну правничу допомогу 10 000,00 грн., слід зазначити наступне.

Так, апелянт - ТОВ «Віва Декор Трейдінг» зазначає, що суд першої інстанції не враховував, що відповідач, на якого покладається обов`язок доказування підстав для зменшення суми витрат на правову допомогу, не довів неспівмірності заявленої позивачем суми витрат.

Також, апелянт вказує, що відповідач не обґрунтував висновки про невідповідність заявленої суми витрат на правову допомогу критеріям розумності та співмірності, а також, не надав будь-яких спростувань щодо об`єктивної необхідності понесених витрат часу на супровід цієї справи у суді.

Крім того, на переконання апелянта, вартість послуг професійної правничої допомоги, що складає 2,7 % від ціни позову (5 371 531,75 грн. - сума, на яку позивачеві відмовлено у бюджетному відшкодуванні, а також сума застосованих штрафних санкцій) є більш ніж співмірною, як із важливістю справи для позивача, так і з ціною позову.

З огляду на зазначене, апелянт - ТОВ «Віва Декор Трейдінг» просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині часткового відшкодування витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 10 000 грн та ухвалити нове рішення в цій частині, яким стягнути на користь ТОВ «Віва Декор Трейдінг» суму витрат на оплату послуг правничої допомоги адвоката у розмірі 145 686,42 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у м. Києві, як відокремленого підрозділу ДПС України.

За приписами частини 1 статті 132 КАС України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 132 КАС України, до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно вимог ст. 134 КАС України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат, учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

У відповідності до ч. 9 ст. 139 КАС України, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Положеннями частини 7 статті 139 КАС України передбачено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду у постанові від 31 березня 2020 року у справі № 140/2131/19 зазначив наступне: «...Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат. Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, повинен бути співрозмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також судом мають бути враховані критерії об`єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв`язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи».

Матеріали справи свідчать, що на підтвердження здійснення витрат на професійну правничу допомогу в суді першої інстанції позивачем надано копії:

- Рамкового договору про надання послуг № 25-А/2020 від 10.07.2020, укладеного між ТОВ «Віва Декор Трейдінг» та Адвокатським об`єднанням «КПМГ Право Україна» (далі - «КПМГ»), разом з Додатком 1 до Рамкового договору та Завдання №2 до нього (Т. 1 а.с. 176-188);

- рахунку 7420000099 від 02.08.2023 на суму 145 686,,42 грн (Т. 1 а.с. 190);

- звіту про надані юридичні послуги щодо повного супроводу судового спору №320/6203/23 у суді першої інстанції в рамках виконання Завдання №2 до Рамкового Договору № 25-АА/2020 про надання професійної правничої (правової) допомоги, укладеного з Товариством з обмеженою відповідальністю «Віва Декор Трейдінг» (Т. 1 а.с. 189);

- платіжної інструкції №262 від 02.08.2023 (Т. 1 а.с. 191);

- банківської виписки з рахунку (Т. 1 а.с. 192);

- акту приймання-передачі послуг від 02.08.2023 (Т. 1 а.с. 193).

Відповідно до пунктів 1.1-1.2 Рамкового договору про надання послуг № 25-А/2020 від 10.07.2020, КПМГ зобов`язується надати Компанії послуги з податкових та юридичних питань (далі - «Послуги»),

Обсяг послуг по кожному окремому проекту буде узгоджуватися Сторонами та закріплюватися в окремому документі. Кожен такий додатковий документ (далі «Завдання») підписується Сторонами.

Згідно пункту 1.1 Завдання №2 до Рамкового договору № 25-АА/2020, КПМГ надасть Компанії юридичні послуги щодо повного супроводу у процедурі оскарження висновків Акту перевірки №44677/26-15-07-04-03/41689547 від 05.12.2022 та податкових повідомлень-рішень №00398180704, № 00398190704 від 26.12.2022, включаючи:

1.1.1. Підготовку позовної заяви про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень;

1.1.2. Підготовку інших необхідних процесуальних документів у справі (відповіді на відзив відповідача, додаткових пояснень, клопотань, заперечень та ін.);

1.1.3. Представництво в рамках справи в адміністративних судах усіх інстанцій;

1.1.4. Інші послуги, що можуть виникати у процесі вирішення спору.

Пунктом 3.1 Завдання №2 до Рамкового договору № 25-АА/2020 визначено, що вартість послуг КПМГ, відповідно до цього Завдання, буде розраховуватися відповідно до усередненої (пільгової) погодинної ставки у розмірі 4 301,51 грн. (чотири тисячі триста одна гривня, 51 копійка), що є еквівалентом 110,00 (сто десять) євро, згідно із офіційним курсом НБУ на дату укладання цього Завдання, без урахування накладних витрат, та без урахування податку на додану вартість, який буде сплачуватися додатково відповідно до вимог чинного законодавства України, та будь-яких інших податків, потреба у сплаті яких може виникнути у подальшому.

Відповідно до звіту про надані юридичні послуги щодо повного супроводу судового спору №320/6203/23 у суді першої інстанції в рамках виконання Завдання №2 до Рамкового Договору № 25-АА/2020, позивачу були надані наступні послуги:

1. Ознайомлення із документами у справі, аналіз законодавства, судової практики зі спірних питань - 2 год, вартістю 220 Євро;

2. Підготовка проекту позовної заяви про визнання протиправними та скасування ППР №00398180704, №00398190704 від 26.12.2022 р., подання позовної заяви до суду, узгодження тексту із представниками Клієнта - 8,5 год, вартістю 935 Євро;

3. Підготовка позовної заяви та додатків до неї до подання. Подання позовної заяви до суду - 1,5 год, вартістю 165 Євро;

4. Підготовка відповіді на відзив Головного управління ДПС у м. Києві. Аналіз можливих аргументів для спростування доводів ГУ ДПС. Узгодження проекту відповіді на відзив з клієнтом та подання до суду - 7 год, вартістю 770 Євро;

5. Підготовка та участь у судових засіданнях 10.04.2023 р., 13.06.2023 р., 31.07.2023 р. Підготовка можливих питань до опитування свідків до засідання 31.07.2023 р. - 6 год, вартістю 660 Євро;

6. Підготовка заяви про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу - 2,5 год, вартістю 275 Євро.

Загалом 3 025,00 Євро, в гривнях - 145 686,42 грн.

Надаючи оцінку розміру витрат, заявлених до відшкодування на професійну правничу допомогу, слід зазначити наступне.

В силу вимог ч. 5 ст. 134 КАС України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду у постановах від 29 листопада 2021 року у справі № 420/13285/20, від 14 липня 2021 року у справі № 808/1849/18 вказав наступне: «…Відповідно до конкретної та послідовної практики Верховного Суду, визначаючись із відшкодуванням понесених витрат на правничу допомогу суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо».

Аналогічні правила застосовуються у постановах Верховного Суду від 09 березня 2021 року у справі №200/10535/19-а, від 18 березня 2021 року у справі №520/4012/19, від 23 квітня 2021 року у справі №521/15516/19, від 14 червня 2021 року у справі №826/13244/16.

Велика Палата Верховного Суду вказала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц).

Такі ж критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції, зокрема, згідно з його практикою, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України», заява N 19336/04).

У рішенні Європейського суду з прав людини від 28 листопада 2002 року у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Згідно статті 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» від 05 липня 2012 року № 5076-VI, гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація та досвід адвоката, фінансовий стан клієнта й інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним і враховувати витрачений адвокатом час.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду у постанові від 01 вересня 2022 року у справі № 640/16093/21 зазначив, що суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, повинен бути співрозмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також судом мають бути враховані критерії об`єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв`язку з цим, суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Крім того, Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду у постанові від 01 лютого 2023 року у справі № 560/12697/21 дійшов до висновку про те, що «…розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом, і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю. Суд не має права його змінювати і втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта.

Проте, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат (у даному випадку, за наявності заперечень учасника справи), що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг».

Колегія суддів, визначаючи співмірність заявлених до відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу в суді першої інстанції, враховує, що: справа містить незначний обсяг обставин, які відносяться до предмету доказування; предмет спору в цій справі є нескладним, містить лише один епізод спірних правовідносин, який не потребує вивчення великого обсягу фактичних даних; на момент прийняття судом першої інстанції оскаржуваного рішення дана справа разом зі всіма процесуальними документами була сформована у 1 томі (200 аркушів).

Крім того, колегія суддів зазначає, що послуги щодо підготовки позовної заяви та додатків до неї до подання, подання позовної заяви до суду (пункт 3 Звіту) охоплюються послугами щодо підготовки проекту позовної заяви про визнання протиправними та скасування ППР №00398180704, №00398190704 від 26.12.2022 р., подання позовної заяви до суду, узгодження тексту із представниками Клієнта (пункт 2 Звіту).

Також, слід зазначити, що послуги з аналізу законодавства, судової практики зі спірних питань входять до такої діяльності адвоката, як складання процесуальних документів, зокрема, позовної заяви.

З приводу надання послуг щодо підготовки відповіді на відзив Головного управління ДПС у м. Києві, аналізу можливих аргументів для спростування доводів ГУ ДПС, узгодження проекту відповіді на відзив з клієнтом та подання до суду (7 годин), слід вказати, що правова позиція позивача вже була сформована при підготовці позовної заяви, а тому, такі послуги не потребували значних затрат часу.

Таким чином, враховуючи викладене у сукупності, зважаючи на предмет позову, фактичний об`єм виконаної роботи, колегія суддів вважає розумно обґрунтованими, справедливими та співмірними заявлені витрати на професійну правничу допомогу в суді першої інстанції, які підлягають компенсації позивачу у розмірі 20 000,00 грн.

Відповідно до п. 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п. 58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Аналізуючи обставини справи та норми чинного законодавства, колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню в частині стягнення на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача витрат на професійну правничу допомогу 10 000,00 грн. з прийняттям в цій частині нового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч. 2 ст. 77 КАС України).

При цьому, доводи викладені в апеляційній скарзі Головного управління ДПС у м. Києві, як відокремленого підрозділу ДПС України висновки суду першої інстанції не спростовують.

Доводи апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Віва Декор Трейдінг» частково спростовують висновки суду першої інстанції та знайшли своє часткове підтвердження в суді апеляційної інстанції.

Відповідно до ч. 3 ст. 242 КАС України, обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

З підстав вищенаведеного, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв рішення, з дотриманням норм матеріального права. Водночас, оскаржуване рішення підлягає скасуванню в частині стягнення на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача витрат на професійну правничу допомогу, з прийняттям в цій частині нового рішення.

Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 317 КАС України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів,-

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві, як відокремленого підрозділу ДПС України залишити без задоволення.

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Віва Декор Трейдінг» задовольнити частково.

Рішення Київського окружного адміністративного суду від 02 жовтня 2023 року в частині стягнення на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Віва Декор Трейдінг» за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної податкової служби у м. Києві, як відокремленого підрозділу ДПС України витрат на професійну правничу допомогу 10 000,00 грн. - скасувати та прийняти в цій частині нове рішення.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у м. Києві, як відокремленого підрозділу ДПС України (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, будинок 33/19, код ЄДРПОУ 44116011) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Віва Декор Трейдінг» (01103, м. Київ, Залізничне шосе, 6, код ЄДРПОУ 41689547) витрати на професійну правничу допомогу в суді першої інстанції у розмірі 20 000 (двадцять тисяч) грн. 00 коп.

В іншій частині рішення Київського окружного адміністративного суду від 02 жовтня 2023 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду в порядку і строки, визначені статтями 328-329 КАС України.

Суддя-доповідач Вівдиченко Т.Р.

Судді Кузьмишина О.М.

Ключкович В.Ю.

Повний текст постанови виготовлено 08.02.2024 р.