Постанова

від 06.02.2024 по справі 240/19748/23

СЬОМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 240/19748/23

Головуючий суддя 1-ої інстанції - Шуляк Л.А.

Суддя-доповідач - Біла Л.М.

06 лютого 2024 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Білої Л.М.

суддів: Матохнюка Д.Б. Гонтарука В. М. ,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Житомирській області на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 06 жовтня 2023 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрі-Комм" до Головного управління ДПС у Житомирській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю "Агрі-Комм" звернулось до суду з позовом до Головного управління ДПС у Житомирській області, в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 07.06.2023 №000102660702.

Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 06 жовтня 2023 року позов задоволено в повному обсязі.

Не погоджуючись із вказаним рішенням, відповідач оскаржив його в апеляційному порядку.

Обгрунтовуючи доводи апеляційної скарги, сторона відзначила про порушення судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права, вказавши на неповне з`ясування усіх обставин, які мають значення для справи.

Так, на переконання апелянта, позивачем не підтверджено реальність вчинення за перевіряємий період господарських операцій з власними контрагентами, оскільки в ході перевірки товариством не надано документів, що підтверджують факт прийому та оприбуткування матеріалів, такі як довіреність, акти прийому-передачі, ТТН, сертифікати якості, як це було передбачено умовами договорів.

Відповідачем відзначено про відсутність даних про придбання контрагентами позивача товарно-матеріальних цінностей в ЄРПН та АІС "Податковий блок" та доказів на підтвердження правовідносин між контрагентами позивача та перевізниками.

Розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи та надавши оцінку доводам апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що остання не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та було підтверджено в ході апеляційного перегляду справи, відповідно до наказу ГУ ДПС у Житомирській області від 01.05.2023 року №1539-п та на підставі підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20, пункту 75.1 статті 75, пункту 78.1 статті 78, пункту 82.2 статті 82 та пункту 200.11 статті 200 Податкового кодексу України посадовими особами відповідача проведено документальну позапланову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрі-Ком" щодо дотримання податкового законодавства при декларуванні за лютий-березень 2023 року від`ємного значення податку на додану вартість, у тому числі заявленого до відшкодування з бюджету (податкові декларації з податку на додану вартість від 20.03.2023 року №9054735210 з додатками, від 19.04.2023 року №9084888113 з додатками, уточнюючий розрахунок за лютий 2023 року від 06.04.2023 року №9070532479), за наслідками якої складено акт від 18.05.2023 року №8786/06-30-07- 02/32173401 .

Проведеною перевіркою встановлено порушення п.198.1, п.198.2, п.198.3, п. 198.6 ст.198, п.200.1, п.200.4 ст.200 ПК України, вимог пп.1 п.4, пп.4 п.5 розділу V Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства фінансів України №21 від 28.01.2016, а саме позивачем завищено бюджетне відшкодування за лютий 2023 року в сумі 89980 грн та завищено суму від`ємного значення з ПДВ, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового періоду) за березень 2023 року в сумі 112285 грн.

За наслідками проведеної перевірки, ГУ ДПС у Житомирській області прийнято податкове повідомлення-рішення від 07.06.2023 №000102660702, яким встановлено завищення від`ємного значення по ПДВ, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду на суму 112285,00 грн.

Позивач, вважаючи прийняте податкове повідомлення рішення таким, що не відповідає нормам законодавства в сфері оподаткування, звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку даним правовідносинам та задовольняючи позов, суд першої інстанції дійшов висновку, що долучені до матеріалів справи первинні бухгалтерські документи є достатніми та належними доказами фактичного здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентом.

При цьому, на думку суду першої інстанції, контролюючим органом не наведено переконливих доводів, що ґрунтуються на об`єктивній інформації та спростовують факти господарської діяльності, засвідчені первинними документами, а також не представлено жодних доказів на підтвердження того, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі.

Суд апеляційної інстанції, надаючи оцінку обставинам справи в межах доводів і вимог апеляційної скарги у відповідності до ст. 308 КАС України, відзначає наступне.

Основним питанням даного спору є доведеність реальності здійснення позивачем господарських операцій із власними контрагентами і обґрунтованість формування показників податкової звітності на підставі даних бухгалтерського обліку.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, регулює та визначає ПК України.

Так, підпунктом 14.1.18 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначено, що бюджетне відшкодування - відшкодування від`ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника.

Згідно пп.14.1.181п.14.1ст.14 ПК України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V Кодексу.

Згідно з пунктами 198.1, 198.2 статті 198 ПК України, до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу; ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України. Датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Згідно п. 198.6 ст. 198 ПК України - не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв`язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п.201.11 ст.201 Кодексу).

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Таким чином, витрати для цілей визначення фінансового результату до оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені та підтверджені належним чином оформленими первинними документами, що відображають реальність господарських операцій, які є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Аналізуючи вищевказані норми, колегія суддів зазначає, що необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг з метою їх використання у власній господарській діяльності.

Відтак, витрати для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.

Якщо господарська операція фактично не відбулася, то первинні документи, складені платником податку та його контрагентом на підтвердження такої операції, не відповідають дійсності, та свідчать про відсутність у сторін волевиявлення щодо реального здійснення господарської операції.

Наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів, що є обов`язковою умовою для формування об`єкту оподаткування податком на прибуток та податкового кредиту.

Аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. При цьому в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції.

При вирішенні спорів щодо правомірності формування платниками податків своїх даних податкового обліку, зокрема якщо предметом спору є достовірність первинних документів та підтвердження інших обставин реальності відображених у податковому обліку господарських операцій, суди повинні враховувати, що, обов`язок доведення відповідних обставин у спорах між особою та суб`єктом владних повноважень покладається на суб`єкта владних повноважень, якщо він заперечує проти позову.

У разі надання контролюючим органом доказів, які в сукупності з іншими доказами у справі свідчать, що документи, на підставі яких платник податків задекларував податковий кредит та сформував витрати, містять інформацію, що не відповідає дійсності, платник податків має спростовувати ці доводи.

Про відсутність реального характеру відповідних операцій можуть свідчити, зокрема, наявність таких обставин: неможливість здійснення платником податку зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності, відсутність у платника податку необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів, здійснення операцій з товарно-матеріальними цінностями, які не вироблялися або не могли бути вироблені в обсязі, зазначеному платником податку в документах обліку.

Таким чином, на підтвердження фактичного здійснення господарських операцій, Товариство повинно мати відповідні первинні документи, які мають бути належно оформленими, містити всі необхідні реквізити, бути підписані уповноваженими особами та, які в сукупності з встановленими обставинами справи, зокрема і щодо можливостей здійснення господарюючими суб`єктами відповідних операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна, обсягу матеріальних та трудових ресурсів, економічно необхідних для виконання умов, обумовлених договорами, мають свідчити про беззаперечний факт реального вчинення господарських операцій, що і є підставою для формування платником податкового обліку.

Як вбачається з матеріалів даної справи, доводи апеляційної скарги, в першу чергу, грунтуються на узагальненій податковій інформації про контрагентів позивача, що міститься в ITC "Податковий блок", і відповідно якою керувалися посадові особи контролюючого органу під час складання Акту перевірки.

Суд апеляційної інстанції заперечує достатність та належність вказаних доказів.

Система автоматизованого співставлення податкового кредиту та зобов`язань у розрізі контрагентів, декларацій по податку на додану вартість до первинних або інших документів, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку платника податків, не відноситься, а отже отримані з неї дані не є належним доказом відсутності фактів здійснення господарських операції безпосередньо платника податків, зокрема позивача та доказом несплати ним податку.

Будь-яка податкова інформація, що наявна в інформаційно-аналітичних базах відносно контрагентів суб`єкта господарювання по ланцюгах постачання, а також податкова інформація надана іншими контролюючими органами, в тому числі, і складена з причин неможливості проведення документальних перевірок, носить виключно інформативний характер та не є належним доказом в розумінні процесуального Закону.

Така правова позиція підтверджується висновками Верховного Суду, які містяться у постановах від 15.03.2019 року у справі №815/3276/15 та від 21.06.2019 року у справі №803/817/14.

На переконання судової колегії, лише самого аналізу звітності недостатньо для доведення неможливості вчинення контрагентами позивача дій, які становлять зміст оскаржуваної господарської операції через, так звану, відсутність даних щодо придбання контрагентами позивача товарно-матеріальних цінностей та доказів їх взаємовідносин з перевізниками, документів, що підтверджують факт прийому та оприбуткування матеріалів, такі як довіреність, акти прийому-передачі, ТТН, сертифікати якості.

Як встановлено в ході розгляду справи, висновок контролюючого органу щодо завищення позивачем суми ПДВ, яка підлягає бюджетному відшкодуванню та завищення від`ємного значення з ПДВ, що зараховується до складу наступного звітного періоду, ґрунтується на нереальності здійснення господарських операцій позивача з ПП "Сталь Торг Захід", ТОВ "КОНСТРУКЦІЙНО ПРОМИСЛОВА КОМПАНІЯ "ЛІДЕР", ТОВ "ВАРТІС" та ТОВ "Продмаркетпром".

Так, надаючи правову оцінку щодо нереальності господарських операцій з ПП "Сталь Торг Захід", судова колегія відзначає наступне.

ПП "Сталь Торг Захід" зареєстровано в ГУ ДПС у Закарпатській області (Ужгородська ДПІ), вид діяльності - 46.72 - оптова торгівля металами та металевими рудами, кількість працюючих - 4 особи.

В ході опрацювання інформаційних баз даних ГУ ДПС у Житомирській області було досліджено ланцюг постачання придбаних ТМЦ (труби, круги) ТОВ "Агрі-Комм" у постачальника ПП "Сталь Торг Захід", з метою відстеження придбаних ТМЦ до їх виробника та/або імпортера.

За результатами проведеного опрацювання інформаційних баз даних ГУ ДПС було встановлено відсутність по ланцюгу постачання документально-оформленого придбання товарно-матеріальних цінностей (труби, круги) ПП "Сталь Торг Захід", які в подальшому було документально оформлено як реалізацію позивачу.

Як достеменно встановлено судом першої інстанції, під час перевірки, директору ТОВ "Агрі-Комм" було вручено запит щодо надання пояснень та копій документів щодо підтвердження взаємовідносин із ПП "Сталь Торг Захід", а саме: сертифікатів походження придбаних ТМЦ, товарно-транспортних накладних, довіреностей на матеріально-відповідальну особу, актів прийому-передачі, документів складського обліку та інших.

У відповідь на запит контролюючого органу про надання документів (копій документів) та пояснень, з метою підтвердження, або спростування факту взаємовідносин з постачальником позивачем було надано договір № 01-01/06/2022 від 01.06.2022, видаткові накладні, ТТН, специфікації та частково сертифікати якості, банківські документи, обігово-сальдові відомості по рахунку 631, головну книгу. Вказана обставина сторонами не заперечується.

Щодо нереальності господарських операцій з ТОВ "КОНСТРУКЦІЙНО ПРОМИСЛОВА КОМПАНІЯ "ЛІДЕР", судова колегія встановила, що ТОВ "КОНСТРУКЦІЙНО ПРОМИСЛОВА КОМПАНІЯ "ЛІДЕР" зареєстровано в ГУ ДПС у м.Києві, вид діяльності - 46.90 неспеціалізована оптова торгівля, кількість працюючих - 4 особи.

В ході опрацювання інформаційних баз даних ГУ ДПС у Житомирській області було досліджено ланцюг постачання придбаних ТМЦ (труби, круг, дріт, швелер) ТОВ "Агрі-Комм" у постачальника ТОВ "КОНСТРУКЦІЙНО ПРОМИСЛОВА КОМПАНІЯ "ЛІДЕР" з метою прослідковування придбаних ТМЦ до їх виробника та/або імпортера.

За результатами проведеного опрацювання інформаційних баз даних ГУ ДПС було встановлено часткову відсутність по ланцюгу постачання документально-оформленого придбання товарно-матеріальних цінностей (труби, круг, дріт) ТОВ "КОНСТРУКЦІЙНО ПРОМИСЛОВА КОМПАНІЯ "ЛІДЕР", які в подальшому було документально оформлено як реалізацію позивачу. Тобто, відповідно до даних ЄРПН та АІС "Податковий блок", вищезазначені товарно-матеріальні цінності не придбавались ТОВ "КОНСТРУКЦІЙНО ПРОМИСЛОВА КОМПАНІЯ "ЛІДЕР".

Крім того, ТОВ "КОНСТРУКЦІЙНО ПРОМИСЛОВА КОМПАНІЯ "ЛІДЕР" відповідно до рішення про відповідність/невідповідність платника податку на додану вартість критеріям ризиковості платника податку №63574 від 29.03.2023 року віднесено до ризикової категорії у відповідності до п.8 критеріїв ризиковості за період діяльності з 01.01.2022 по 02.03.2023 року. Також, ТОВ "КОНСТРУКЦІЙНО ПРОМИСЛОВА КОМПАНІЯ "ЛІДЕР" не подано декларацію з податку на додану вартість за березень 2023 року.

Під час перевірки, директору ТОВ "Агрі-Комм" було вручено запит щодо надання пояснень та копій наступник документів щодо підтвердження взаємовідносин із ТОВ "КОНСТРУКЦІЙНО ПРОМИСЛОВА КОМПАНІЯ "ЛІДЕР" а саме: сертифікатів походження придбаних ТМЦ, товарно-транспортних накладних, довіреностей на матеріально-відповідальну особу, актів прийому-передачі, документів складського обліку та інше.

У відповідь на запит контролюючого органу про надання документів (копій документів) та пояснень, з метою підтвердження, або спростування факту взаємовідносин з постачальником позивачем було надано договір №000000015 від 03.03.2021, видаткові накладні, ТТН, специфікації та частково сертифікати якості, банківські документи, обігово-сальдові відомості по рахунку 631, головну книгу.

Щодо нереальності господарських операцій з ТОВ "ВАРТІС" судова колегія відзачає наступне.

ТОВ "ВАРТІС" зареєстровано в Центральному МУ ДПС по роботі з ВПП, вид діяльності - 46.72- оптова торгівля металами та металевими рудами, кількість працюючих - 4 особи.

В ході опрацювання інформаційних баз даних ГУ ДПС у Житомирській області було досліджено ланцюг постачання придбаних ТМЦ (круги) ТОВ "Агрі-Комм" у постачальника ТОВ "ВАРТІС" з метою прослідковування придбаних ТМЦ до їх виробника та/або імпортера.

За результатами проведеного опрацювання інформаційних баз даних ГУ ДПС було встановлено часткову відсутність по ланцюгу постачання документально-оформленого придбання товарно-матеріальних цінностей (круги) ТОВ "ВАРТІС", які в подальшому було документально оформлено як реалізацію позивачу, а саме: матеріальні цінності не придбавались ТОВ "ВАРТІС".

Під час перевірки, директору ТОВ "Агрі-Комм" було вручено запит щодо надання пояснень та копій наступних документів щодо підтвердження взаємовідносин із ТОВ "ВАРТІС", а саме: сертифікатів походження придбаних ТМЦ, товарно-транспортних накладних, довіреностей на матеріально-відповідальну особу, актів прийому-передачі, документів складського обліку та інше.

У відповідь на запит контролюючого органу про надання документів (копій документів) та пояснень, з метою підтвердження, або спростування факту взаємовідносин з постачальником ТОВ "Агрі-Комм" було надано договір № 110-10/21 від 23.03.2021, видаткові накладні, ТТН, специфікації та частково сертифікати якості, банківські документи, обігово-сальдові відомості по рахунку 631, головну книгу.

Також, під час перевірки, відповідно до наданих для перевірки договорів, видаткових накладних, товарно-транспортних накладних, банківських виписок, обігово-сальдових відомостей по рахунку 631, головних книг за період з 01.10.2022 по 31.03.2023 було досліджено взаємовідносини з приводу придбання ТОВ "Агрі-Комм" кутників, труб, листів у ТОВ "Продмаркетпром", суми ПДВ по яких в повному обсязі віднесено до податкового кредиту податкової декларації з ПДВ за грудень 2022 року в сумі 3695 грн., за січень 2023 року в сумі 1490 грн., за лютий 2023 року в сумі 5824 грн.

ТОВ ТОВ "Продмаркетпром" (код згідно з ЄДРПОУ 36863714) зареєстровано в ТУ ДПС у м.Києві (Печереький р-н, м.Києва), вид діяльності - 46.19 - діяльність посередників у торгівлі товарами широкого асортименту, кількість працюючих - 32 особи.

В ході опрацювання інформаційних баз даних, з метою прослідковування ТМЦ до їх виробника та/або імпортера, ГУ ДПС у Житомирській області було досліджено ланцюг постачання придбаних позивачем ТМЦ (круги) у постачальника ТОВ "Продмаркетпром".

За результатами проведеного опрацювання інформаційних баз даних ГУ ДПС було встановлено часткову відсутність по ланцюгу постачання документально-оформленого придбання товарно-матеріальних цінностей (круги) ТОВ "Продмаркетпром", які в подальшому було документально оформлено як реалізацію. Тобто, відповідно до даних ЄРПН та АІС "Податковий блок", вищезазначені товарно-матеріальні цінності не придбавались ТОВ "Продмаркетпром".

Узагальнюючи зазначені у акті перевірки обставини, суд першої інстанції констатував, що в ході перевірки на запит контролюючого органу позивачем було надано договори, видаткові накладні, товарно-транспортні накладні, банківські виписки, обігово-сальдові відомості по рахунку 631, головні книги для підтвердження віднесення сум до податкового кредиту. Актів про ненадання документів податковим органом не складалось. Будь-яких недоліків у первинних документах, наданих позивачем, не встановлено.

Судова колегія погоджується з вказаним висновком, оскільки виконання умов договорів позивача з його контрагентами підтверджується належним чином оформленими первинними документами, які були досліджені судом першої інстанції, а їх копії долучені до матеріалів справи.

Щодо доводів апелянта про відсутність даних ЄРПН та АІС "Податковий блок" в підтвердження придбання контрагентами позивача товарно-матеріальних цінностей та в підтвердження правовідносини між ними та перевізниками ТМЦ, то судова колегія останні відхиляє, оскільки визначальним для вирішення спорів про наявність податкових наслідків за результатами вчинення господарських операцій є дослідження сукупності обставин та первинних документів, які можуть як підтверджувати, так і спростовувати реальність господарських операцій.

Як зазначалось, надані позивачем документи повністю підтверджують фактичний рух активів та виникнення права на формування податкового кредиту за результатами здійснення даних господарських операцій. Дану обставину відповідач не заперечує. Усі податкові накладні, на підставі яких виникло у позивача право на віднесення сум до податкового кредиту, належним чином зареєстровані.

До того ж, вказані твердження зроблено відповідачем виключно на підставі аналізу зібраної та опрацьованої узагальненої податкової інформації наявної в базі даних, яка по суті носить виключно інформативний характер та не є належним доказом в розумінні процесуального Закону.

Таким чином, судом першої інстанції вказані факти були ретельно досліджені в ході розгляду справи, а податковим органом в ході апеляційного провадження не спростовані.

Також, судова колегія зазначає про безпідставність посилання апелянта на залежність права на податковий кредит від факту недоведеності фактичного постачання товарів, оскільки чинне законодавство право на податковий кредит пов`язує виключно з фактом реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних, а в даному випадку ні Акт перевірки, ні матеріали справи не містять доказів того, що позивачем включено до податкового кредиту суми ПДВ, які не є підтверджені належним чином зареєстрованими в ЄРПН податковими накладними.

Таким чином, судова колегія, підсумовуючи встановлені обставин справи, дійшла висновку, що податковий орган ставить під сумнів реальність господарських операцій між позивачем та його контрагентами, виключно на підставі податкової інформації, що міститься в АІС "Податковий блок", в ході аналізу якого не встановлено наявність у постачальників позивача матеріально - технічних та трудових активів, їх походження, відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів у постачальників при дослідженні ланцюга постачання.

З даного приводу слід зауважити, що не існує законодавчого обмеження щодо використання у господарській діяльності лише власних основних засобів, тобто є можливість здійснення діяльності шляхом використання орендованих основних фондів, залучення трудових ресурсів на підставі укладення цивільно-правових договорів, зокрема, субпідрядних договорів, договорів оренди обладнання, транспортних засобів, тощо, з метою використання відповідних основних фондів, устаткування та інших ресурсів для забезпечення власної господарської діяльності та з метою виконання своїх зобов`язань перед позивачем.

Відсутність у постачальників позивача матеріальних та трудових ресурсів не виключає можливості реального виконання ними господарських операцій та не свідчить про одержання необґрунтованої податкової вигоди покупцем, оскільки залучення працівників є можливим за договорами цивільно-правового характеру, аутсорсингу та аутстафінгу (оренда персоналу), основні та транспортні засоби можуть перебувати в постачальника на праві оренди або лізингу.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 08 травня 2018 року у справі № 814/937/15.

Таким чином, надані позивачем як в процесі перевірки відповідачу, так і в ході розгляду справи судом, господарські договори та належним чином оформлені первинні документи бухгалтерського та податкового обліку, на переконання суду апеляційної інстанції, відображають і документально підтверджують, що мають місце господарські операції з придбання товарів, які відповідають економічному змісту, що відображений в укладених договорах, з метою їх використання в своїй господарській діяльності.

Окрім того, апеляційний суд зазначає, що платник податків не може зазнавати негативних наслідків через діяння осіб, що перебувають поза межами його впливу. Податкове законодавство не ставить у залежність податковий облік (стан) певного платника податку від інших осіб. Судова практика вирішення податкових спорів також виходить з презумпції добросовісності платника, яка передбачає економічну виправданість дій платника, що мають своїм наслідком отримання податкової вигоди, та достовірність у бухгалтерській та податковій звітності платника.

У свою чергу, статтею 61 Конституції України встановлено індивідуальний характер відповідальності, що виявляється і у персональній відповідальності кожного платника податку за ведення податкового обліку.

Наведений висновок підтвердив Європейський Суд з прав людини в рішенні у справі "Бізнес Сепорт Сентре проти Болгарії", у пункті 23 якого зазначено, що у разі виявлення податковими органами невиконання постачальником своїх обов`язків як платника ПДВ, вони могли б розпочати податкову перевірку цього постачальника, з тим щоб стягнути з нього належні платежі та штрафні санкції. Утім, як зазначив Суд, прямого впливу на оподаткування організації-заявника (Бізнес Сепорт Сентре) це не мало б.

Отже, Європейський Суд з прав людини чітко визначає правило індивідуальної відповідальності платника податків. Тобто, добросовісний платник податків не має зазнавати негативних наслідків через порушення законодавства його контрагентом.

Колегія суддів також звертає увагу на те, що матеріали справи не містять жодних вказівок на безпосередню участь позивача у ймовірних зловживаннях пов`язаних з поставкою товару та його оподаткуванням у ланцюгу поставок, чи будь-яких доказів, які могли б свідчити про опосередковану чи пряму обізнаність позивача стосовно ймовірного порушення вимог податкового законодавства у ланцюгу поставок.

Неналежне виконання контрагентом своїх податкових обов`язків не може бути безумовним свідченням відсутності ділової мети та/або обізнаність платника податків із протиправним характером діяльності його контрагента та, відповідно, недостовірності задекларованих даних податкового обліку платника податків.

Таким чином, виходячи з принципу індивідуального застосування відповідальності за порушення правил оподаткування, негативні наслідки, зокрема, у вигляді позбавлення права на формування платником даних свого податкового обліку, можуть бути застосовані саме до того платника податків, який їх допустив , а не до іншої особи.

Контролюючим органом, у свою чергу, не наведено переконливих доводів, що ґрунтуються на об`єктивній інформації та спростовують факти господарської діяльності, засвідчені вказаними документами, а також не представлено жодних доказів на підтвердження того, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі.

Вказані обставини справи спростовують висновки податкового органу, які стали підставою для прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Предметом доказування у даному спорі є реальність господарських операцій, що є підставою для виникнення права на врахування витрат, понесених у зв`язку із здійсненням цих господарських операцій при визначенні об`єкта оподаткування податком на прибуток та сум податкового кредиту при визначенні об`єкта оподаткування податком на додану вартість; добросовісність дій платника податку, яка полягає у відповідності вчинених ним дій господарській меті, а також реальність усіх даних, наведених у документах.

Доводи податкового органу про непідтвердження реальності здійснення господарських операцій мають ґрунтуватись на сукупності доказів, що безспірно підтверджують існування обставин, які виключають право платника, зокрема, на віднесення певних витрат до складу валових витрат з податку на прибуток чи віднесення до складу податкового кредиту певних сум податку на додану вартість.

При дослідженні факту здійснення господарської операції оцінюватися повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

За змістом статті 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

На підтвердження реальності здійснення господарських операцій за укладеними договорами позивачем було надано достатню кількість первинних документів, які передбачені Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", які спростовують висновки, викладені в акті перевірки щодо вчинених позивачем порушень та підтверджують реальність господарських відносин між позивачем та його контрагентами.

Суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що дійсність правочинів, а також виникнення податкових зобов`язань платника не залежать від стану податкового обліку його контрагентів, фактичного знаходження їх за місцем реєстрації та наявності чи відсутності у них основних фондів та трудових ресурсів. Позивач не може нести відповідальність за невиконання його контрагентами своїх податкових зобов`язань, адже поняття «добросовісний платник», яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника податків додаткового обов`язку з контролю за дотриманням його контрагентами правил оподаткування, а сам платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентами податкових зобов`язань. А відтак, за умови невстановлення податковим органом наявності замкнутої схеми руху грошових коштів, яка б могла свідчити про узгодженість дій позивача та його контрагента для одержання незаконної податкової вигоди, позивач не може зазнавати негативних наслідків внаслідок діянь інших осіб, що перебувають поза межами його впливу, що узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, висловленою, зокрема, в постанові від 06 листопада 2018 року в справі № 820/10024/13-а.

При цьому, податковий орган наділений такою сукупністю повноважень, належна реалізація яких надає можливість виявити податкові правопорушення, допущені контрагентом при здійсненні своєї господарської діяльності, та притягнути саме його до відповідальності, що охоплюється принципом індивідуальної відповідальності платника податків.

Контролюючим органом, у свою чергу, не наведено переконливих доводів, що ґрунтуються на об`єктивній інформації та спростовують факти господарської діяльності, засвідчені вказаними документами, не представлено доказів на підтвердження того, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі.

Таким чином, доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об`єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи.

Підсумовуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції при вирішенні даного публічно-правового спору в повному обсязі встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції та не дають правових підстав для скасування оскаржуваного судового рішення.

В контексті викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції ґрунтується на всебічному, повному та об`єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права, доводи апеляційних скарг не спростовують висновків суду першої інстанції, викладених у зазначеному рішенні, у зв`язку з чим підстав для його скасування не вбачається.

Інші доводи апеляційної скарги встановлених обставин справи та висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

При цьому, надаючи оцінку доводам апеляційної скарги, судова колегія враховує, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

У п.58 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Житомирській області залишити без задоволення, а рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 06 жовтня 2023 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили в порядку та в строки, передбачені ст. 325 КАС України.

Головуючий Біла Л.М. Судді Матохнюк Д.Б. Гонтарук В. М.