Постанова

від 08.02.2024 по справі 120/14346/23

СЬОМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 120/14346/23

Головуючий суддя 1-ої інстанції - Воробйова І.А.

Суддя-доповідач - Курко О. П.

08 лютого 2024 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Курка О. П.

суддів: Боровицького О. А. Шидловського В.Б. ,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Вінницькій області на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 20 грудня 2023 року у справі за адміністративним позовом Підприємства об`єднання громадян "Вінницьке учбово-виробниче підприємство Українського товариства сліпих" до Головного управління ДПС у Вінницькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень- рішень,

В С Т А Н О В И В :

в вересні 2023 року Підприємство об`єднання громадян "Вінницьке учбово-виробниче підприємство Українського товариства сліпих" звернулось до Вінницького окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у Вінницькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень- рішень.

Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 20 грудня 2023 року позов задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення рішення Головного управління ДПС у Вінницькій області №0116250703 від 02.08.2023 р.

В решті вимог відмовлено.

Стягнуто на користь Підприємства об`єднання громадян «Вінницьке учбово-виробниче підприємство Українського товариства сліпих» сплачений судовий збір в сумі 2 314,95 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Вінницькій області.

Стягнуто на користь Підприємства об`єднання громадян «Вінницьке учбово-виробниче підприємство Українського товариства сліпих» витрати на правничу допомогу в сумі 7 374, 38 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Вінницькій області.

Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, у якій просив скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт послався на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, порушення норм процесуального права, що, на його думку, призвело до неправильного вирішення спору.

Апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, у відповідності до вимог п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступних висновків.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що у період з 20.06.2023 р. по 28.06.2023 р. на підставі наказу від 16.06.2023 р. № 1761к проведено документальну позапланову виїзну перевірку Підприємств об`єднання громадян «Вінницьке учбово-виробниче підприємство Українського товариства сліпих» щодо дотримання податкового законодавства при декларуванні за квітень 2023р.

За результатом проведеної перевірки, контролюючим органом складено акт № 11459/02-32-07-03/03967493 від 05.07.2023 р. (далі - акт).

Так, в акті вказано, що в охопленому перевіркою звітному періоді платник податків оформляв взаємовідносини із ризиковими контрагентами, відображення яких у бухгалтерському і податковому обліку вплинуло на визначення у Декларації від`ємного значення з ПДВ, у тому числі заявленого до бюджетного відшкодування.

Зокрема вказано, що до складу податкового кредиту включено суму ПДВ по взаємовідносинах із ТОВ «Фінкапс».

Разом з тим із інформаційних баз ДПС України встановлено, що чисельність працюючих на товаристві 1 особа.

Згідно Фінансової звітності мікропідприємства за 2022 рік основні засоби відсутні. Остання податкова декларація з ПДВ подана за лютий 2023р.

Також ГУ ДПС у м. Києві прийнято рішення про відповідність ТОВ "ФІНКАПС" критеріям ризиковості платника податку від 11.04.2023р. №69223. Підставами для прийнятої вказаною рішення стали відсутність необхідних умов та/або обсягів матеріальних ресурсів для виробництва товарів, виконання робіт або надання послуг в обсягах, відображених податковій накладній/розрахунку коригування, недостатня кількість трудових ресурсів, необхідних для здійснення господарської операції в обсягах, зазначених у податковій накладній/розрахунку коригування та накопичення залишків нереалізованих товарів за відсутності (недостатності) місць для їх зберігання (власних, орендованих складських приміщень) відповідно до поданої ддо контролюючих органів звітності.

Окрім того 20.04.2023р. ТОВ "ФІНКАПС" змінено засновника з ОСОБА_1 на ОСОБА_2 , а 21.04.2023р. внесено відповідні відомості про зміну керівника (РНОКПП НОМЕР_1 ), а також змінено податкову адресу .

Відтак, контролюючий орган дійшов висновку, що ТОВ «Фінкапс» не поставляв позивачу товар та лише надав бухгалтерські документи з метою формування податкового кредиту.

Також вказано, що перевіркою достовірності і правильності визначення суми від`ємного значення, яка підлягає бюджетному відшкодуванню (показник рядка 20.2 Декларації) встановлено її завищення за квітень 2023 року на суму 4112 грн., внаслідок того, що при поданні ПОГ Вінницьке УВП УТОС «Розрахунку суми бюджетного відшкодування (ДЗ)» за квітень 2023р. (від 19.05.2023року № 9116539035) до податкової декларації з податку на додану вартість за квітень 2023р. в Таблиці 2. Розшифровка суми податку, фактично сплаченої у попередніх та звітному (податкових) періодах постачальникам товарів/послуг або до Державного бюджету України включено суми залишку від`ємного значення, в т.ч. за грудень 2022 року в сумі 3986,75 гри.

При цьому, суми від ємного значення заявлені до бюджетного відшкодування за період грудень 2022 р. в розмірі 3986,75 грн. не можуть бути відображені в розрахунку бюджетного відшкодування (ДЗ) до податкової декларації за квітень 2023р. в зв`язку з відсутністю залишку від`ємного значення за відповідні періоди.

На підставі висновків акту перевірки прийнято податкові повідомлення рішення:

-№0116250703, згідно, з яким зменшено суму бюджетного відшкодування у розмірі 17201 грн. та застосовано штрафну санкцію у розмірі 8601 грн.;

-№0116320703, згідно з яким відмовлено в праві на бюджетне відшкодування ПДВ на суму 4 112 грн.

Не погоджуючись із такими рішеннями, позивач звернувся до суду із позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів враховує наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Судове рішення в частині відмови у задоволенні позовних вимог сторонами не оскаржується, тому його правомірність в цій частині судовою колегією не переглядається.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів,повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства встановлені Податковим кодексом України (далі-ПК України).

Згідно зі статтею 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно з пунктом 198.1статті198 ПК Українидо податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу. Відповідно до пункту198.2статті198 Податкового кодексу Українидатою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Податковий кредит звітного періоду, відповідно до пункту198.3статті198 ПК України, визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом193.1 статті193цьогоКодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг ; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з пунктом198.6. статті198цьогоКодексу не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладнихподатковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями(тимчасовими, додатковими та іншими видами митних декларацій, за якими сплачуються суми податку до бюджету при ввезенні товарів на митну територію України), іншими документами, передбаченими пунктом 201.11статті 201 цього Кодексу.

Пунктом200.1 статті 200 ПК Українипередбачено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом (пункт200.2 статті 200 ПК України).

Пунктом 200.4 статті 200 ПК Українипри від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума:

а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цьогоКодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно допункту200-1.3статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу -

б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно допункту200-1.3статті 200-1цьогоКодексуна момент отримання контролюючим органом податкової декларації, на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету;

в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначаєЗакон № 996-ХIV.

Відповідно достатті 1 Закону № 996-XIVпервинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

У свою чергу, господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства (стаття 1 цього ж Закону).

Згідно з частиною другою статті 3 Закону № 996-XIV бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначено, що господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Аналіз наведених норм свідчить, що господарські операції для визначення податкового кредиту мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними документами, які відображають реальність таких операцій. Сума податку для включення до податкового кредиту повинна бути підтверджена податковою накладною, виписаною постачальником на операцію з постачання товару (послуг) і зареєстрованою в Єдиному реєстрі податкових накладних.

В той же час, сама собою наявність або відсутність окремих документів, а також недоліки в їх оформленні не можуть бути підставою для висновку про відсутність господарських операцій та відмови у формуванні податкового кредиту, якщо з інших даних вбачаються зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі платника у зв`язку з його господарською діяльністю.

Так, судом встановлено, що мiж ТОВ «Фінкапс» (Постачальник) та Підприємством об`єднання громадян «Вінницьке учбово-виробниче підприємство Українського товариства сліпих» (Покупець) було укладено договір поставки №15/06/21, предметом якого є поставка товару асортимент, кількість та ціна якого вказана у рахунках фактурах. Згідно п. 4.2 Договору, товар приймається Покупцем відповідно до видаткової накладної.

Контролюючий орган в акті перевірки вказав на не реальність проведення господарських операцій між ТОВ «Фінкапс» та Підприємством об`єднання громадян «Вінницьке учбово-виробниче підприємство Українського товариства сліпих» та, відповідно, безпідставність заявлення в декларації за квітень 2023 р. до бюджетного відшкодування 17 201 грн. по контрагенту ТОВ «Фінкапс».

Стосовно вказаних тверджень, судова колегія зазанчає наступне.

Так, в підтвердження факту постачання товару, позивачем до перевірки надано наступні документи:

-видаткові накладні №28, №29 від 03.03.2023 р., ;

-платіжні інструкції №3958, №3950 від 01.03.2023 р.,

- податкові накладні складені по факту постачання товару , які зареєстровані, а саме №1, 2 від 01.03.2023 р.,

- подорожні листи від 02.03.2023 р., 03.03.2023 р.

Також в підтвердження відображення операцій із ТОВ «Фінкапс`у бухгалтерському обліку позивачем надано картку рахунку 201 по контрагенту.

В підтвердження використання поставленого товару надано витяги із Виробничого звіту про рух і видаток сировини і матеріалів за березень, квітень 2023 р. з якого видно , що поставлений товар (круг , цинковий сплав) доставлено до цеху та використано у виробництві.

Відтак, проведені господарські операції Підприємствомоб`єднання громадян «Вінницьке учбово-виробниче підприємство Українського товариства сліпих» з ТОВ «Фінкапс» належним чином відображені у бухгалтерському, податковому обліку, звітності та вказує на реальний рух активів, що господарська операція відбулась фактично за наявності волевиявлення сторін щодо її здійснення та відповідності дійсному економічному змісту.

При цьому, податковим органом не визнано податковий кредит та зменшено суму бюджетного відшкодування та суму від`ємного значення, що враховується до складу податкового кредиту через недостатність трудових ресурсів та визнання ТОВ «Фінкапс» ризиковим.

Однак визнання контрагента позивача ризиковим не може свідчити про не реальність операції.

При цьому, відповідач не надав доказів на підтвердження об`єктивної відсутності можливостей у ТОВ «Фінкапс» здійснення господарських операцій, або ж відсутності у нього можливостей залучити третіх осіб до виконання взятих на себе зобов`язань перед позивачем.

Окремо суд вказує й на те, що в ході розгляду справи не надано доказів того, що податковий орган відповідно до положень пункту 73.5 статті 73 ПК України, з метою отримання податкової інформації, необхідної у зв`язку з проведенням перевірки позивача, здійснював зустрічні звірки даного суб`єкта господарювання щодо платника податків чи хоча б робив спробу здійснити таку звірку.

Окремо суд вказує, що чинним законодавством не передбачено обов`язку платника податку нести відповідальність за несплату податків виконавцями послуг, або за можливу недостовірність відомостей про них чи не подання відповідної податкової звітності такими (виконавцями послуг). Окрім того, така інформація є службовою та використовується податковими органами з метою здійснення податкового контролю і не зумовлює для платників податків змін у структурі податкових зобов`язань та податкового кредиту.

При цьому, суд враховує правову позицію Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), викладену в п. 50 рішення від 14 жовтня 2010 року у справі Щокін проти України, в якому ЄСПЛ, зокрема, зазначив, що перша та найважливіша вимога статті 1 Першого протоколу до Конвенції полягає в тому, що будь-яке втручання публічних органів у мирне володіння майном повинно бути законним. Питання, чи було дотримано справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав окремої особи, виникає лише тоді, коли встановлено, що оскаржуване втручання відповідало вимозі законності і не було свавільним.

У рішеннях від 09 січня 2007 року у справі Інтерсплав проти України, від 22 січня 2009 року у справі Булвес АД проти Болгарії, від 10 березня 2010 року у справі Бізнес Супорт Центр проти Болгарії Європейського Суду з прав людини наголосив, що платника податку не може бути позбавлено права на бюджетне відшкодування ПДВ за відсутності доказів того, що його було залучено до протиправної діяльності, пов`язаної з незаконним отриманням бюджетного відшкодування; при цьому платник ПДВ не повинен нести відповідальність за зловживання, вчинені його постачальниками, якщо платник ПДВ не знав про такі зловживання і не міг про них знати.

Крім того, статтею 61 Конституції України регламентовано принцип індивідуальної відповідальності і жодною нормою чинного законодавства не визначено прямої залежності між правомірністю формування платником податків показників його податкової звітності та діями його контрагента та/або відповідних посадових осіб і для формування показників податкової звітності необхідним є лише встановлення факту здійснення господарської операції та підтвердження її відповідними первинними бухгалтерськими документами.

Відповідні висновки у аналогічній категорії спорів, висловлені у постановах Верховного Суду від 11.09.18 р. у справах № 823/2247/17 та № 815/6105/17.

З огляду на вишевикладене, колегія суддів погоджується з доводами суду першої інстанції, що твердження податкового органу в частині обґрунтування нереальності господарських операцій не знайшли свого підтвердження. Відтак, спірне рішення №0116250703 від 02.08.2023 р. прийняте за відсутності на те правових підстав, а отже, є протиправним та підлягає скасуванню.

Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду першої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Вінницькій області залишити без задоволення, а рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 20 грудня 2023 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Головуючий Курко О. П. Судді Боровицький О. А. Шидловський В.Б.