Постанова

від 08.02.2024 по справі 160/19014/23

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

08 лютого 2024 року

Київ

справа №160/19014/23

адміністративне провадження №К/990/41854/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого судді - Гімона М.М. (суддя-доповідач),

суддів: Хохуляка В.В., Юрченко В.П.,

розглянувши в порядку письмового провадження як суд касаційної інстанції справу №160/19014/23 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Алкогольно-безалкогольний комбінат Дніпро» до Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, провадження у якій відкрито за касаційною скаргою Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків на ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 31 липня 2023 року (суддя Царікова О.В.) про забезпечення позову та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 28 вересня 2023 року (головуючий суддя - Олефіренко Н.А., судді: Божко Л.А., Суховаров А.В.),-

ВСТАНОВИВ:

28 липня 2023 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Алкогольно-безалкогольний комбінат Дніпро» (далі - позивач, ТОВ «АБК Дніпро») звернулося до суду з позовом (з урахуванням уточнень від 31 липня 2023 року) до Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків (далі - відповідач, Східне МУ ДПС), в якому просило визнати протиправним та скасувати рішення Комісії з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних Східного МУ ДПС від 21 липня 2023 року №12754 про відповідність/невідповідність платника податку на додану вартість критеріям ризиковості платника податку; зобов`язати відповідача виключити ТОВ «АБК Дніпро» з переліку ризикових платників податків.

31 липня 2023 року позивач подав заяву про забезпечення позову, в якій заявник (з урахуванням уточнень) просить суд забезпечити адміністративний позов шляхом зупинення рішення Комісії Східного МУ ДПС з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних від 21 липня 2023 року №12754 про відповідність/невідповідність платника податку на додану вартість ТОВ «АБК Дніпро» пункту 8 Критеріїв ризиковості платника податку на додану вартість до набрання законної сили рішенням суду.

В обґрунтування заяви позивач зазначив, що оскаржуване рішення несе виключно негативні наслідки для господарської діяльності позивача, оскільки тягне за собою зупинення реєстрації усіх без виключення податкових накладних/розрахунків коригування, поданих платником. Це призводить до покладення на підприємство додаткового обов`язку із надання податковому органу пояснень і додаткових документів, неможливості сформувати податковий кредит за відповідною податковою накладною. Такі обставини, в свою чергу, можуть призвести до припинення господарських відносин між підприємством та його контрагентом, неотримання прибутку, неможливості виплатити заробітну плату та сплатити податки, а також до припинення господарської діяльності взагалі. Вжиття заходів забезпечення позову у запропонований заявником спосіб не зумовлює фактичного вирішення спору та має наслідком виключно збереження існуючого становища до розгляду справи по суті.

Заявник також вважав, що наявні очевидні ознаки протиправності оскаржуваного рішення, оскільки останнє не містить жодної належної інформації, яка б дозволяла ідентифікувати підставу для віднесення позивача до ризикових підприємств.

Дніпропетровський окружний адміністративний суд ухвалою від 31 липня 2023 року, залишеною без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 28 вересня 2023 року, заяву ТОВ «АБК Дніпро» про забезпечення позову задовольнив. Зупинив дію рішення комісії Східного МУ ДПС з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних від 21 липня 2023 року №12754 про відповідність/невідповідність платника податку на додану вартість ТОВ «АБК Дніпро» пункту 8 Критеріїв ризиковості платника податку на додану вартість до набрання законної сили рішенням суду у цій справі.

Рішення суду першої інстанції вмотивоване тим, що наслідки включення позивача до переліку ризикових платників податків відповідно до Порядку зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11 грудня 2019 року №1165 (далі - Порядок №1165), носять негативний характер, оскільки віднесення платника податків до ризикових є підставою для зупинення реєстрації усіх поданих ним податкових накладних, строк реєстрації кожної з яких значно збільшується, а сам факт такого включення покладає на платника податків додатковий обов`язок щодо надання пояснень та документів. Суд зазначив, що можливість здійснення заявником господарської діяльності також залежить від можливості складати та реєструвати податкові накладні/розрахунки коригування, сплачувати податкові зобов`язання. Водночас, включення заявника до переліку платників податків, які відповідають критеріям ризиковості, призведе до зупинення господарської діяльності підприємства та настання невідворотних наслідків, в тому числі, отримання збитків та необхідності вивільнення працівників.

Суд першої інстанції також зауважив, що вжиття таких заходів забезпечення позову не зумовлює фактичного вирішення спору по суті, а спрямовано лише на збереження існуючого становища до розгляду справи судом.

Апеляційний суд в повній мірі погодився із викладеними у рішенні суду першої інстанції висновками. Додатково суд апеляційної інстанції процитував висновки, викладені Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 01 березня 2023 року (справа №925/556/21), з урахуванням яких дійшов висновку, що оскаржуване у цій справі рішення зачіпає права не тільки позивача, але і його контрагентів.

Не погоджуючись з вказаними рішеннями судів, Східне МУ ДПС подало касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судами норм процесуального права, просить скасувати судові рішення та ухвалити нове про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову.

На переконання скаржника, суди попередніх інстанцій застосували норму статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) без урахування висновків, викладених Верховним Судом у постановах від 25 лютого 2021 року (справа №380/5012/20), від 08 жовтня 2020 року (справа №280/2284/20), від 03 грудня 2020 року (справа №140/8457/20), від 18 лютого 2021 року (справа №420/7063/20), від 04 березня 2021 року (справа №380/5299/20), від 28 вересня 2023 року (справа №120/9931/22).

Скаржник наголошує, що віднесення платників податків до ризикових є по суті формою здійснення контролюючим органом податкового контролю, який, в тому числі, спрямований і на забезпечення прав та інтересів інших суб`єктів господарювання в частині правильності відображення ними результатів господарської діяльності з метою оподаткування. Поряд з цим за платником податків залишається право належними документами довести реальність здійснення фінансово-господарських операцій у межах своєї господарської діяльності та, у разі доведення таких обставин, на подальше прийняття позитивного рішення про реєстрацію податкових накладних/розрахунків коригування.

Окремо Східне МУ ДПС наголошує на тому, що ні у заяві про забезпечення позову, ні в апеляційній скарзі заявник не навів жодних змістовних економічних та будь-яких інших обґрунтувань (розрахунків), які б свідчили, що внаслідок прийнятого податковим органом рішення ТОВ «АБК Дніпро» зазнало негативних наслідків як-от скорочення обсягів виробництва та реалізації, відмови контрагентів від співпраці тощо. При цьому суди попередніх інстанцій не надали жодної оцінки доводам відповідача, що ТОВ «АБК Дніпро» у період з 21 липня 2023 року (дати прийняття оскаржуваного рішення) по 01 вересня 2023 року зареєструвало 2919 податкових накладних на суму ПДВ 16154043,12 грн й інформація про зупинення їх реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних відсутня. Ці обставини, на переконання скаржника, свідчать про те, що віднесення ТОВ «АБК Дніпро» до переліку платників податків, які відповідають критеріям ризиковості платника податку, жодним чином не вплинуло на можливість складання та реєстрації податкових накладних.

Відповідно до ухвали Верховного Суду від 26 грудня 2023 року касаційне провадження у цій справі відкрито з метою перевірки доводів касаційної скарги про неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

ТОВ «АБК Дніпро» подало відзив на касаційну скаргу, в якому просило залишити її без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій - без змін як законні та обґрунтовані. Наголосило на тому, що підставою для віднесення позивача до ризикових платників слугувала невідома податкова інформація, що стосується контрагентів. В той же час, у постановах від 05 січня 2021 року (справи №640/11321/20, №640/10988/20) Верховний Суд зауважував, що хоча затверджена Порядком №1165 форма рішення і не передбачає конкретизації підстав у разі відповідності пунктам 1-8 критеріїв ризиковості платника податку, така обставина не скасовує для податкового органу обов`язку із доказування, що передбачено частиною другою статті 77 КАС України. Відтак, з огляду на відсутність належної обґрунтованості, підстав та причин віднесення позивача до переліку ризикових платників податків оскаржуване рішення є протиправним та підлягає скасуванню.

Окремо позивач також звернув увагу на те, що рішення від 21 липня 2023 року №12754 призводить до блокування реєстрації податкових накладних і, як наслідок, позбавляє позивача можливості здійснювати господарську діяльність з виробництва спирту коньячного та алкогольних напоїв. Зокрема, ТОВ «АБК Дніпро» не зможе виконувати взяті на себе зобов`язання за укладеними договорами, в тому числі, з реєстрації податкових накладних, що матиме наслідком несплату з боку контрагентів оплати за поставлений товар та застосування ними штрафних санкцій відповідно до умов договорів. Такі обставини у сукупності також впливають на ділову репутацію позивача та призводить як до погіршення господарських взаємовідносин з контрагентами за діючими договорами, так і до ускладнення договірного процесу з новими контрагентами. Про можливість вжиття заходів забезпечення позову шляхом зупинення дії рішення про віднесення платника податків до переліку ризикових вказував Верховний Суд в постанові від 27 вересня 2023 року (справа №420/10012/22).

Заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та відзиву на неї, перевіривши правильність застосування судами норм процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з огляду на таке.

Відповідно до частини першої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Частинами першою та другою статті 150 КАС України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо :

1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або

2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Згідно з положеннями частини першої статті 151 КАС України позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється в безспірному порядку.

Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб (частина друга статті 151 КАС України).

В ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову та підстави його обрання (частина шоста статті 154 КАС України).

Тобто, метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

При цьому заходи забезпечення мають вживатись лише в межах позовних вимог, бути співмірними з ними, а необхідність їх застосування повинна обґрунтовуватись поважними підставами й підтверджуватись належними доказами.

Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Таким чином, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, перевірити, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання рішення суду чи суттєва перешкода у такому виконанні; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

При цьому, вирішуючи питання про вжиття заходів забезпечення позову, суд в ухвалі про забезпечення позову повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів позивача. Також суд має вказати, в чому будуть полягати дії, направлені на відновлення прав позивача, оцінити складність вчинення цих дій, встановити, що витрати, пов`язані з відновленням прав, будуть значними.

Так само суд повинен вказати підстави, з яких він дійшов висновку про існування очевидних ознак протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, цим рішенням, дією або бездіяльністю до ухвалення рішення у справі.

Слід зазначити, що під час вирішення питання щодо забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, оскільки питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті та не можуть вирішуватись ним під час розгляду клопотання про забезпечення позову.

Судові рішення у цій справі наведеним вище вимогам не відповідають. Висновки судів попередніх інстанцій про існування визначених у статті 150 КАС України обставин для вжиття заходів забезпечення позову є хибними з огляду на наступне.

Пунктом 201.16 статті 201 Податкового кодексу України передбачено, що реєстрація податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних може бути зупинена в порядку та на підставах, визначених Кабінетом Міністрів України.

Дійсно, за правилами пункту 6 Порядку №1165 (тут і далі - в редакції, чинній на час прийняття оскаржуваного рішення) у разі коли за результатами автоматизованого моніторингу платник податку, яким складено податкову накладну/розрахунок коригування, відповідає хоча б одному критерію ризиковості платника податку, реєстрація такої податкової накладної/розрахунку коригування зупиняється.

Водночас, підпункт 3 пункту 11 Порядку №1165 передбачає, що у квитанції про зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування зазначається, серед іншого, пропозиція щодо надання платником податку пояснень та копій документів відповідно до Порядку прийняття рішень про реєстрацію/відмову в реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затвердженого наказом Мінфіну від 12 грудня 2019 року №520 (далі - Порядок №520).

В свою чергу, абзацами восьмим-дев`ятим пункту 9 Порядку №520 (в редакції, чинній на час прийняття оскаржуваного рішення) встановлено, що за результатами розгляду поданих додаткових пояснень та копій документів комісія регіонального рівня протягом 5 робочих днів, що настають за днем їх отримання, приймає рішення про реєстрацію/відмову в реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в Реєстрі за формою згідно з додатком 1 до цього Порядку.

Якщо платник податку не надав додаткових пояснень та копій документів на підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній / розрахунку коригування, комісія регіонального рівня приймає рішення про відмову в реєстрації податкової накладної/ розрахунку коригування в Реєстрі протягом 5 робочих днів, що настають за днем граничного строку їх подання, визначеного абзацом шостим цього пункту.

Таким чином, відсутні законодавчі підстави вважати, що зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування є безумовною підставою для відмови в реєстрації цих документів податкової звітності.

При цьому пункт 5 Порядку №1165 визначає, що платник податку, яким складено та/або подано для реєстрації в Реєстрі податкову накладну/розрахунок коригування, що не відповідають жодній з ознак безумовної реєстрації, перевіряється щодо відповідності критеріям ризиковості платника податку (додаток 1), показникам, за якими визначається позитивна податкова історія платника податку (додаток 2). Податкова накладна/розрахунок коригування, що не відповідають жодній з ознак безумовної реєстрації, перевіряються щодо відповідності відображених у них операцій критеріям ризиковості здійснення операцій (додаток 3).

Таким чином, перевірка контролюючим органом на відповідність критеріям ризиковості платника податків здійснюється при реєстрації кожної податкової накладної/розрахунку коригування, незалежно від факту віднесення платника податків до переліку ризикових, та є передбаченим законом заходом контролю.

Висновки судів попередніх інстанцій, що невжиття заходів щодо зупинення дії оскаржуваного позивачем рішення зумовить настання негативних та незворотних наслідків для його господарської діяльності не підтверджений оцінкою судом будь-яких доказів. Так само суди не зазначили, на підставі яких саме доказів визнано підтвердженими доводи позивача, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити ефективність захисту і унеможливити поновлення порушених прав позивача.

Слід зазначити, що належні та допустимі докази в розумінні статей 150, 151 КАС України заявник взагалі не долучав до матеріалів заяви про забезпечення позову. Копія штатного розпису ТОВ «АБК Дніпро» від 15 червня 2023 року, договори поставки від 01 січня 2023 року №П 6949, від 03 жовтня 2019 року №723/19-ПТ, від 11 лютого 2021 року №13860, від 02 січня 2019 року №27446, від 01 січня 2021 року №Р81841, укладені з ТОВ «АШАН УКРАЇНА ГІПЕРМАРКЕТ», ТОВ «АРІТЕЙЛ», ТОВ «ЕПІЦЕНТР К», ТОВ «МЕТРО Кеш енд Кері Україна», ТОВ «АТБ - МАРКЕТ» відповідно (матеріали оскарження ухвали про забезпечення позову а.с.34-94), самі по собі не можуть бути свідченням того, що станом на момент звернення до суду заявник має обґрунтовані підстави вважати, що внаслідок невжиття заходів забезпечення позову у запропонований ним спосіб настануть такі наслідки, які ускладнять чи унеможливлять виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

У світлі викладеного підлягають відхиленню посилання позивача на постанову Верховного Суду від 27 вересня 2023 року (справа №420/10012/22). У межах наведеної ТОВ «АБК Дніпро» справи суди зазначали про доведеність існування загрози завдання шкоди, а також факту зупинення реєстрації всіх без виключення податкових накладних та розрахунків коригування заявника. Існування цих обставин підтверджувалось дослідженими доказами, а не ґрунтувалось на припущеннях ймовірного настання наслідків у майбутньому. Саме це було визначальним для висновку судів про дійсну необхідність вжиття заходів забезпечення позову. Водночас, у межах цієї справи відповідних доказів позивач не надав, а самого лише твердження про можливе настання негативних наслідків для суб`єкта господарювання недостатньо. Отже, обставини у справі, що розглядається, та у наведеній скаржником не є повністю подібними.

При цьому усталеною є позиція Верховного Суду, що безумовно, рішення чи дії суб`єктів владних повноважень справляють певний негативний вплив на суб`єктів господарювання, зокрема, на їх господарську діяльність. Такі рішення можуть завдавати шкоди і мати наслідки, які позивач оцінює негативно. Проте, відповідно до статті 150 КАС України зазначені обставини, навіть у разі їх доведення, не є безумовними підставами для застосування заходів забезпечення позову в адміністративній справі.

З огляду на викладене помилковими є і посилання суду апеляційної інстанції на висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені в постанові від 01 березня 2023 року (справа №925/556/21). Так, предметом судового розгляду у межах зазначеної справи було стягнення з податкового органу збитків, які поніс позивач внаслідок протиправного зупинення реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних. Велика Палата Верховного Суду дійсно вказала, що збільшення податкового кредиту є майновим інтересом покупця товарів/послуг, реалізація якого залежить від продавця, який має визначений законом обов`язок із реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних. Продавець залишається відповідальним перед своїм контрагентом у господарській операції за наслідки невчинення таких дій. В той же час, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що сплата контрагенту штрафних санкцій у будь-якому розмірі не означає, що така обставина становить достатню причину для визнання того, що така сплата знаходиться у причинно-наслідковому зв`язку з протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю контролюючих органів. У межах справи №925/556/21 Суд дійшов висновку, що оскарживши в судовому порядку рішення податкового органу про зупинення реєстрації податкової накладної, яке в подальшому було визнане протиправним та скасоване судом, платник податків запобіг заподіянню збитків своєму контрагенту. Відтак, підстави для стягнення таких збитків з податкового органу були відсутні, з огляду на що Велика Палата Верховного Суду скасувала рішення судів попередніх інстанцій та ухвалила нове про відмову в позові.

Враховуючи викладене, наявні підстави вважати, що справа №925/556/21 ухвалена у неподібних до обставин цієї справи правовідносинах. При цьому висновок суду апеляційної інстанції, що оскаржуване у цій справі рішення зачіпає права не тільки позивача, але і його контрагентів є помилковим та таким, що не відповідає позиції, висловленій Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 01 березня 2023 року (справа №925/556/21).

При цьому суд касаційної інстанції також зазначає, що віднесення певних платників податків до ризикових є по суті формою здійснення контролюючим органом податкового контролю, який, в тому числі, спрямований і на забезпечення прав та інтересів інших суб`єктів господарювання в частині правильності відображення ними результатів господарської діяльності з метою оподаткування. Водночас, за позивачем залишається право належними документами довести реальність здійснення фінансово-господарських операцій у межах своєї господарської діяльності, та у разі повноти документів по даних операціях, подальшого прийняття позитивного рішення про реєстрацію податкових накладних/розрахунків коригування. Та обставина, що надання додаткових документів та пояснень у кожному конкретному випадку вимагає значного часу та зусиль, не може сприйматися як визначена законом підстава для забезпечення позову.

Щодо наявності очевидних ознак протиправності оспорюваного рішення та порушення таким рішенням прав, свобод або інтересів осіб, які звернулися до суду, то вони повинні, насамперед, існувати поза обґрунтованим сумнівом. Тобто, суд, який застосовує заходи забезпечення позову з цих підстав повинен бути переконаний у тому, що відповідне рішення явно суперечить вимогам закону за критеріями, визначеними частиною 2 статті 2 КАС України, порушує права, свободи або інтереси позивачів і вжиття заходів забезпечення позову є дієвим способом запобігання істотним та реальним негативним наслідкам таких порушень. Твердження про «очевидність» порушення до розгляду справи по суті, яке фактично ґрунтується на тих самих аргументах, які покладені в підстави позову, є висновком, який свідчить про правову позицію суду наперед. Тому застосування заходів забезпечення позову з цієї підстави допускається у виключних випадках.

В той же час, позивач у відзиві на касаційну скаргу наводить доводи, які є ідентичними підставам позову, зокрема, в частині обов`язку суб`єкта владних повноважень належним чином конкретизувати та обґрунтувати прийняте ним рішення. Проте, самі по собі такі доводи не можуть розцінюватись як такі, що свідчать про очевидну протиправність прийнятого відповідачем рішення та мають бути оцінені судом під час розгляду справи по суті. Натомість, вжиття заходів забезпечення позову у запропонований позивачем спосіб фактично вирішило спір по суті, що суперечить меті застосування статті 150 КАС України.

Отже, позивачем не доведено необхідність вжиття застосованих судами заходів забезпечення позову з урахуванням положень частини другої статті 150 КАС України, застосовані заходи є такими, що суперечать приписам частини другої статті 151 КАС України, у зв`язку з чим колегія суддів вважає, що рішення судів попередніх інстанцій підлягають скасуванню, а в задоволенні клопотання ТОВ «АБК Дніпро» про забезпечення адміністративного позову слід відмовити.

Відповідно до статті 351 КАС України суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права.

Керуючись ст. 345, 349, 351, 355, 356, 359 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків задовольнити.

Ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 31 липня 2023 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 28 вересня 2023 року скасувати.

В задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Алкогольно-безалкогольний комбінат Дніпро» про забезпечення позову відмовити.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

СуддіМ.М. Гімон В.В. Хохуляк В.П. Юрченко