Ухвала

від 08.02.2024 по справі 200/9562/21

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

08 лютого 2024 року

м. Київ

справа №200/9562/21

адміністративне провадження № К/990/146/24

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Дашутіна І. В.,

суддів - Шишова О. О., Яковенка М. М.,

перевіривши касаційну скаргу Головного управління ДПС у Донецькій області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 09 травня 2023 року та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 31 серпня 2023 року у справі № 200/9562/21 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕТС» до Головного управління ДПС у Донецькій області, треті особи: Товариство з обмеженою відповідальністю «ТОТАЛ ЕНЕРДЖІК», Товариство з обмеженою відповідальністю «КАССІС СТОР», Товариство з обмеженою відповідальністю «САГЛА ГРУП», Товариство з обмеженою відповідальністю «БК «МАРСАЛ», про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

установив:

Головне управління ДПС у Донецькій області звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 09 травня 2023 року та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 31 серпня 2023 року у справі № 200/9562/21.

Ухвалою Верховного Суду від 15 січня 2024 року зазначену касаційну скаргу залишено без руху з мотивів її невідповідності вимогам статті 329 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) та надано 10-денний строк з моменту отримання копії цієї ухвали для усунення недоліків касаційної скарги, а саме, подання обґрунтованого клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження із зазначенням інших поважних причин пропуску такого строку.

На виконання вимог ухвали про залишення касаційної скарги без руху, скаржником надіслано заяву про поновлення строку на касаційне оскарження, в обґрунтування якої останній зазначає про те, що ця судова справа супроводжувалась Головним управлінням ДПС у Львівській області, на той час Головне управління ДПС у Донецькій області функцій представництва інтересів держави у судах не мала, оскільки переважна більшість працівників перебувала у простої. 23 серпня 2023 року Головним управлінням ДПС у Донецькій області від Головного управління ДПС у Львівській області отримано інформацію по судовим справах, які перебували на супроводженні Головного управління ДПС у Львівській області під час дії наказу ДПС України від 28 липня 2022 року № 490 «Про закріплення виконання окремих повноважень Головного управління ДПС у Донецькій області за Головним управлінням ДПС у Львівській області» та стороною в яких є Головне управління ДПС у Донецькій області. Фактично передача Головному управлінню ДПС у Донецькій області судових справ на супроводження відбулася 23 серпня 2023 року. Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій у цій справі Головне управління ДПС у Донецькій області вже зверталося до Верховного Суду з касаційними скаргами, однак їх було повернуто. Водночас скаржник зауважує, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до Верховного Суду. Також скаржник просить урахувати те, що КАС України не передбачає строкових обмежень звернення до суду протягом року, за умови поважності причин пропуску строку касаційного оскарження. Крім того, дії Головного управління ДПС у Донецькій області свідчать про те, що касаційна скарга повторно подана в межах присічного строку, без суттєвих затримок та зайвих зволікань. Головне управління ДПС у Донецькій області також посилається на правові висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 04 лютого 2021 року у справі № 640/526/19, від 20 листопада 2019 року у справі № 9901/405/19, від 28 квітня 2020 року у справі № 460/2864/18 та ухвалах від 11 січня 2021 року у справі № 420/5784/19, від 12 квітня 2021 року у справі № 826/9100/18.

Розглянувши зазначену заяву про поновлення строку на касаційне оскарження, Верховний Суд дійшов висновку, що наведені скаржником підстави для його поновлення не можуть бути визнані поважними з огляду на таке.

Статтею 129 Конституції України однією із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Аналіз положень статей 5, 13, 328, 329 КАС України дозволяє дійти висновку, що особи, які беруть участь у справі, у разі, якщо не погоджуються із ухваленими судовими рішеннями після їх перегляду в апеляційному порядку, можуть скористатися правом їх оскарження у касаційному порядку, яке повинно бути реалізовано у встановлений вказаним кодексом строк.

Згідно з частиною першою статті 45 КАС України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами. Зловживання процесуальними правами не допускається.

Відповідно до пункту шостого частини п`ятої статті 44 КАС України учасники справи зобов`язані виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки.

Законодавче обмеження строку оскарження судового рішення, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах.

Відповідно до правових висновків Європейського Суду з прав людини, право на суд, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (пункт 33 рішення у справі «Перетяка та Шереметьєв проти України» від 21 грудня 2010 року, заява № 45783/05). Норми, що регулюють строки подачі скарг, безсумнівно, спрямовані на забезпечення належного здійснення правосуддя і юридичної визначеності. Зацікавлені особи мають розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані (пункти 22-23 рішення у справі «Мельник проти України» від 28 березня 2006 року, заява № 23436/03).

Отже, встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених КАС України певних процесуальних дій.

Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

Підстави пропуску строку касаційного оскарження можуть бути визнані поважними, строк поновлено лише у разі, якщо вони пов`язані з непереборними та об`єктивними перешкодами, труднощами, які не залежать від волі особи та унеможливили своєчасне, тобто у встановлений законом процесуальний строк подання касаційної скарги.

Отже, тільки наявність об`єктивних перешкод для своєчасної реалізації прав щодо оскарження судового рішення у касаційному порядку у строк, встановлений процесуальним законом, може бути підставою для висновку про пропуск строку касаційного оскарження з поважних причин.

Верховний Суд також звертає увагу на те, що при вирішенні питання про поновлення строку касаційного оскарження суд надає оцінку обставинам, які слугували перешкодою для своєчасного звернення до суду, у взаємозв`язку інтервалів часу: з моменту закінчення встановленого КАС України строку касаційного оскарження до дати звернення з касаційною скаргою вперше; з моменту повернення вперше поданої касаційної скарги/відмови у відкритті касаційного провадження за вперше поданою касаційною скаргою до дати повторного звернення з касаційною скаргою і так далі.

Як було установлено, відповідач вже реалізовував своє право на касаційне оскарження рішень судів попередніх інстанцій у цій справі. Однак ухвалами Верховного Суду від 02 жовтня 2023 року, від 22 листопада 2023 року та від 26 грудня 2023 року касаційні скарги було повернуто як такі, що не містили обов`язкових підстав касаційного оскарження.

Водночас у своїх ухвалах про повернення раніше поданих касаційних скарг Верховний Суд надавав роз`яснення скаржнику щодо вимог до форми і змісту касаційної скарги в частині викладення підстав касаційного оскарження судових рішень.

Верховний Суд, не заперечуючи проти права на повторне звернення з касаційною скаргою після її повернення, водночас зауважує, що таке право не є абсолютним.

Усталеною є позиція Верховного Суду, що питання оцінки поважності причин пропуску строку (навіть в умовах правового режиму воєнного стану) через невиконання суб`єктом владних повноважень вимог процесуального закону щодо належного оформлення касаційної скарги, та, як наслідок, повернення скаржнику касаційної скарги, не належать до об`єктивних обставин особливого і непереборного характеру і не надають такій особі права у будь-який необмежений час після спливу строку касаційного оскарження реалізовувати право на касаційне оскарження судового рішення.

Скаржник, маючи намір реалізації наданого йому права на касаційне оскарження судового рішення, повинен діяти сумлінно, тобто проявляти добросовісне ставлення до наявних у нього прав і здійснювати їх реалізацію таким чином, щоб забезпечити неухильне виконання своїх процесуальних обов`язків.

Для приведення касаційної скарги у відповідність із вимогами КАС України у скаржника було достатньо часу, а строк, що сплинув на момент подання касаційної скарги після ухвалення постанови суду апеляційної інстанції і виготовлення її повного тексту, не можна вважати розумним та оптимальним для реалізації права на касаційне оскарження судових рішень.

У даному випадку пропуск строку на касаційне оскарження відбувся з суб`єктивних причин, які повністю залежали від волевиявлення суб`єкта владних повноважень - Головного управління ДПС у Донецькій області, утвореного на правах відокремленого підрозділу ДПС України, оскільки дотримання вимог статей 328 і 330 КАС України покладається на особу, яка звертається з касаційною скаргою, а повторне (чергове) звернення з касаційною скаргою на рішення суду, яке набрало законної сили, без дотримання часових обмежень визначених статтею 329 КАС України, свідчить виключно про намагання скаржника домогтися безпідставного поновлення судом строку на касаційне оскарження та нівелювати принцип правової визначеності.

Колегія суддів також не бере до уваги посилання скаржника на практику Верховного Суду щодо поновлення строків на касаційне оскарження, оскільки питання поновлення процесуального строку вирішується в кожному конкретному випадку з урахуванням доводів, наведених у заяві про поновлення такого строку.

Також Верховний Суд вважає за необхідне зауважити, що питання поновлення строку на касаційне оскарження судових рішень у випадку його пропуску з причин, пов`язаних із запровадженням воєнного стану в країні, вирішується в кожному конкретному випадку, виходячи з доводів, наведених у заяві про поновлення такого строку. Однак сам лише факт запровадження воєнного стану не може бути безумовною підставою для поновлення строку на касаційне оскарження судових рішень у всіх абсолютно випадках, зокрема, й у випадку звернення до суду з повторною (черговою) скаргою, оскільки поновлення встановленого процесуальним законом строку для подання касаційної скарги здійснюється судом у виняткових, особливих випадках і лише за наявності обставин об`єктивного й непереборного характеру (підтверджених доказами), які істотно ускладнили або унеможливили своєчасну реалізацію права на касаційне оскарження судового рішення.

Стверджуючи про складний режим функціонування державних органів в умовах воєнного стану, контролюючий орган так і не наводить обґрунтованих доводів та не надає суду належних і допустимих доказів на підтвердження того, яким саме чином наведені ним обставини вплинули на обов`язок скаржника подати касаційну скаргу у цій справі.

Крім того, Верховний Суд зауважує, що доводи скаржника стосовно передбаченої процесуальним законом можливості подання касаційної скарги упродовж строку, визначеного у частині п`ятій статті 333 КАС України, засновані на помилковому розумінні цієї правової норми, оскільки предмет її регулювання не охоплює питання, пов`язані з визначенням часових меж, обчисленням і поновленням строку касаційного оскарження.

Отже, станом на 08 лютого 2024 року недоліки касаційної скарги скаржником не усунуто, поважних причин пропуску строку на касаційне оскарження не зазначено.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на касаційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку касаційного оскарження, визнані судом неповажними.

Ураховуючи те, що наведені скаржником підстави для поновлення строку на касаційне оскарження визнані судом неповажними, у відкритті касаційного провадження у цій справі слід відмовити.

Керуючись статтями 248, 333 КАС України, Верховний Суд

ухвалив:

У задоволенні заяви Головного управління ДПС у Донецькій області про поновлення строку на касаційне оскарження відмовити.

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Головного управління ДПС у Донецькій області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 09 травня 2023 року та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 31 серпня 2023 року у справі № 200/9562/21 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕТС» до Головного управління ДПС у Донецькій області, треті особи: Товариство з обмеженою відповідальністю «ТОТАЛ ЕНЕРДЖІК», Товариство з обмеженою відповідальністю «КАССІС СТОР», Товариство з обмеженою відповідальністю «САГЛА ГРУП», Товариство з обмеженою відповідальністю «БК «МАРСАЛ», про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

Копію ухвали про відмову у відкритті касаційного провадження разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами направити скаржнику.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями і оскарженню не підлягає.

Головуючий І. В. Дашутін

Судді О. О. Шишов

М. М. Яковенко