Ухвала

від 08.02.2024 по справі 200/2815/21-а

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

08 лютого 2024 року

м. Київ

справа № 200/2815/21-а

адміністративне провадження № К/990/4722/24

Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Блажівської Н.Є., перевіривши касаційну скаргу Головного управління ДПС в Донецькій області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 20 травня 2021 року та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 21 серпня 2023 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ТРЕСТ ДОНБАСВОДБУД» до Державної податкової служби України, Головного управління ДПС у Донецькій області про визнання протиправним рішення, зобов`язання вчинити певні дії,

УСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ТРЕСТ ДОНБАСВОДБУД» звернулось до суду з позовом до Державної податкової служби України, Головного управління ДПС у Донецькій області, в якому просило суд визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління ДПС в Донецькій області від 31 гру дня 2020 року № 2288123/34877091 про відмову у реєстрації податкової накладної від 3 грудня 2020 року № 45 та зобов`язати Державну податкову службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних зазначену податкову накладну.

Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 20 травня 2021 року, залишеним без змін постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 21 серпня 2023 року, позов задоволено.

7 лютого 2024 року до Верховного Суду надійшла вдруге касаційна скарга Головного управління ДПС в Донецькій області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 20 травня 2021 року та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 21 серпня 2023 року, у якій скаржник просить скасувати оскаржувані судові рішення.

Так, попередньо подану касаційну скаргу Головного управління ДПС в Донецькій області ухвалою від 2 жовтня 2023 року Верховний Суд повернув на підставі пункту 4 частини п`ятої статті 332 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) визнавши недостатнім приведене у касаційній скарзі обґрунтування для відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України.

При вирішенні питання про відкриття касаційного провадження за цією касаційною скаргою Суд виходить з такого.

Відповідно до частини першої статті 328 КАС учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.

Згідно із частиною четвертою статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.

Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до пункту 4 частини другої статті 330 КАС України у касаційній скарзі зазначаються підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).

Системний аналіз частини четвертої статті 328 КАС України і пункту 4 частини другої статті 330 КАС України дає підстави для висновку, що при касаційному оскарженні судових рішень, зазначених у частині першій статті 328 КАС України, у касаційній скарзі обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення норм процесуального права має обов`язково наводитись у взаємозв`язку із посиланням на відповідний пункт частини четвертої статті 328 КАС України як на підставу для касаційного оскарження судового рішення.

Так, обов`язковою умовою при оскарженні судових рішень на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України є зазначення у касаційній скарзі: норми матеріального права, яка неправильно застосована судами; постанови Верховного Суду і який саме висновок щодо застосування цієї ж норми у ній викладено; висновок судів, який суперечить позиції Верховного Суду; в чому полягає подібність правовідносин у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду i у якій подається касаційна скарга).

Якщо касаційна скарга подається на підставі пункту 2 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається: норма матеріального права, яка неправильно застосована судом апеляційної інстанції; постанови Верховного Суду, у якій викладено висновок щодо правильного застосування норми права, від якого належить відступити; вмотивоване обґрунтування необхідності такого відступу; висновку, який на думку скаржника, відповідає правильному тлумаченню і застосуванню цієї норми.

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України у ній вказуються: норма матеріального права, яка неправильно застосована судом апеляційної інстанції, висновок щодо правильного застосування якої ще не сформульовано Верховним Судом; висновок апеляційного суду, який на переконання скаржника є неправильним; у чому полягає помилка суду при застосуванні відповідної норми права; як на думку скаржника відповідна норма повинна застосовуватися.

Подаючи ж касаційну скаргу на підставі пунктів 1-3 частини четвертої статті 328 КАС України, скаржник повинен вказати норми права, які, на його думку, неправильно застосовані судами, й врегульовують саме спірні правовідносини, а питання щодо їх застосування стояло перед судами попередніх інстанцій.

Також обов`язковою умовою при оскарженні судових рішень на підставі пунктів 1 і 2 частини четвертої статті 328 КАС України є подібність правовідносин у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду і у якій подається касаційна скарга).

Подібність правовідносин означає, зокрема, тотожність суб`єктного складу учасників відносин, об`єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). Зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності в різних рішеннях суду (судів) визначається обставинами кожної конкретної справи.

При цьому, обставини, які формують зміст правовідносин і впливають на застосування норм матеріального права, та оцінку судами їх сукупності не можна вважати подібністю правовідносин.

Отже, касаційна скарга повинна містити посилання на конкретні порушення відповідної норми (норм) права чи неправильність її (їх) застосування. Скаржник повинен зазначити конкретні порушення, що є підставами для скасування або зміни судового рішення (рішень), які, на його думку, допущені судом при його (їх) ухваленні, та навести аргументи в обґрунтування своєї позиції.

У поданій касаційній скарзі скаржник, як на підставу для касаційного оскарження рішення суду першої інстанції та постанови апеляційного суду посилається, зокрема, на пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України, зазначаючи про те, що оскаржувані рішення ухвалені без урахування висновків щодо застосування норми права, викладених у постановах Верховного Суду від 6 березня 2018 року у справі № 804/5444/16, від 29 травня 2020 року у справі № 826/27811/15, від 6 серпня 2019 року у справі № 160/8441/18, від 28 липня 2020 року у справі № 808/2046/14, від 14 травня 2019 року у справі № 825/3990/14, від 6 квітня 2021 року у справі № 805/696/18-а.

Так, предметом оскарження у вказаних скаржником постановах Верховного Суду від 6 березня 2018 року у справі № 804/5444/16, від 28 липня 2020 року у справі № 808/2046/14, від 14 травня 2019 року у справі № 825/3990/14 були податкові повідомлення-рішення щодо збільшення грошових зобов`язань платника та застосування штрафних санкцій за наслідками проведеного заходу податкового контролю й висновками щодо нереальності господарських операцій платника; ненадання документів для проведення перевірки, в тому числі, й у строк, визначений абзацом другим пункту 44.7 статті 44 Податкового кодексу України (постанови Верховного Суду від 29 травня 2020 року у справі № 826/27811/15, від 6 серпня 2019 року у справі № 160/8441/18).

У справі № 805/696/18-а, на постанову Верховного Суду від 6 квітня 2021 року у якій посилається скаржник наводячи тези щодо дискреційного повноваження суб`єкта владних повноважень, зміст заявленого позову склали вимоги позивача визнання дій щодо відмови податкового органу у списанні безнадійного податкового боргу й зобов`язання керівника податкового органу прийняти відповідне рішення.

Однак, посилаючись на висновки Верховного Суду у постановах від 6 березня 2018 року у справі № 804/5444/16, від 29 травня 2020 року у справі № 826/27811/15, від 6 серпня 2019 року у справі № 160/8441/18, від 28 липня 2020 року у справі № 808/2046/14, від 14 травня 2019 року у справі № 825/3990/14 й стверджуючи про те, що судами попередніх інстанцій ухвалено оскаржувані судові рішення з неправильним застосуванням статей 185, 187, 201 Податкового кодексу України, пункту 5 Поряду прийняття рішень про реєстрацію/відмову в реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 12 грудня 2019 року № 520, скаржник не зазначає у чому полягає подібність правовідносин у справах (у яких викладений висновок Верховного Суду i у якій подається касаційна скарга).

В аспекті заявленої підстави касаційного оскарження судових рішень по пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України не є зрозумілим й посилання скаржника щодо «визначення правової позиції Верховного Суду у постанові від 6 квітня 2021 року у справі № 805/696/18-а із зворотного боку».

Про необхідність зазначення висновку щодо застосування конкретної норми права, викладеного у вказаних у касаційній скарзі постановах Верховного Суду, а також дотримання при цьому вимоги щодо подібності правовідносин у справі, що переглядається, і у таких постановах Верховного Суду, у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України, вже наголошував Верховний Суд в ухвалі від 2 жовтня 2023 року, якою повернуто попередню касаційну скаргу Головного управління ДПС в Донецькій області.

У цій ухвалі Суд вже звертав увагу скаржника, що заявник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було неправильно застосовано, а також обґрунтувати у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права та як на думку скаржника відповідна норма повинна застосовуватися. Мають бути також зазначені правові висновки Верховного Суду, стосовно конкретних норм права, які за наявності подібних правовідносин не враховані судом апеляційної інстанції.

Суд також в ухвалі від 2 жовтня 2023 року зауважив на тому, що різниця у встановлених обставинах у сукупності з наданими сторонами доказами об`єктивно впливає на умови застосування правових норм, а тому незмістовними є посилання на подібність правовідносин, яка полягає у загальних характеристиках суб`єктного складу сторін у справах та/або виявлених контролюючим органом порушеннях.

Проте як і у попередньо поданій доводи Головного управління ДПС в Донецькій області у цій касаційній скарзі зводяться також до неправильної та неповної оцінки обставин у цій справі. Також скаржник зазначає про порушення судами норм процесуального права. Однак у касаційній скарзі не зазначає пункт 4 частини четвертої статті 328 КАС України як підставу касаційного оскарження судових рішень.

Усталеною є позиція Верховного Суду про те, що вимогам касаційної скарги щодо скасування судового рішення має кореспондувати викладення у касаційній скарзі підстав для оскарження судових рішень у взаємозв`язку із висновками, які стали підставою для відмови/задоволення позовних вимог. Тобто, вимоги касаційної скарги мають бути сформульовані і відповідати їх безпосередньому обґрунтуванню.

Крім того, скаржник не взяв до уваги, що суд апеляційної інстанції при ухваленні оскаржуваної постанови від 21 серпня 2023 року зазначив про врахування правових висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 16 квітня 2019 року у справі № 826/10649/17, від 28 жовтня 2019 року у справі № 640/983/19, проте у касаційній скарзі Головне управління ДПС в Донецькій області не зазначає, чому ці висновки не підлягали застосуванню у цій справі та/або застосовані неправильно.

Отже, перевіркою змісту поданої вдруге касаційної скарги встановлено, що у ній не викладено належного обґрунтування оскарження судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України.

Відповідно до приписів статті 44 КАС України учасники справи, маючи намір добросовісної реалізації належного їм права на касаційне оскарження судового рішення, повинні забезпечити неухильне виконання вимог процесуального закону, зокрема, щодо форми і змісту касаційної скарги. Частиною першою статті 45 КАС України регламентовано, що учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами. Зловживання процесуальними правами не допускається.

Приведення касаційної скарги у відповідність з вимогами КАС України в частині належного викладення підстав для касаційного оскарження судових рішень, передбачених частиною четвертою статті 328 КАС України, є процесуальним обов`язком сторони, яка не погоджується з судовими рішеннями.

Не заперечуючи проти права на повторне звернення з касаційною скаргою після її повернення, слід зазначити, що таке право не є абсолютним. Це обґрунтовується змістом частини восьмої статті 169 КАС України, відповідно до якої скаржник має право на повторне звернення з касаційною скаргою, якщо будуть усунуті недоліки касаційної скарги, які стали підставою для повернення вперше поданої касаційної скарги і таке звернення відбувається без зайвих зволікань. Також скаржник повинен довести, що повернення вперше поданої касаційної скарги відбулося з причин, які не залежали від особи, яка оскаржує судові рішення.

Однак, звертаючись з касаційною скаргою вдруге скаржник так і не виправив недоліків, які стали підставою для повернення попередньої касаційної скарги.

Суд вчергове звертає увагу скаржника, що суд касаційної інстанції не може самостійно визначати підстави касаційного оскарження, такий обов`язок покладено на особу, яка оскаржує судові рішення, оскільки в ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина третя статті 334 КАС України), а в подальшому саме в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення (частина перша статті 341 КАС України).

У касаційній скарзі скаржник повинен навести мотиви незгоди з судовим рішенням з урахуванням передбачених КАС України підстав для його скасування або зміни (статті 351 - 354 Кодексу) з вказівкою на конкретні висновки суду, рішення якого оскаржується, із одночасним зазначенням норм права (пункт, частина, стаття), які неправильно застосовані цим судом при прийнятті відповідного висновку. Крім того, скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було застосовано без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку, або обґрунтувати необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні.

Отже, касаційна скарга повинна містити посилання на конкретні порушення відповідної норми (норм) права чи неправильність її (їх) застосування. Скаржник повинен зазначити конкретні порушення, що є підставами для скасування або зміни судового рішення (рішень), які, на його думку, допущені судом при його (їх) ухваленні, та навести аргументи в обґрунтування своєї позиції.

Відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження або їх некоректне (помилкове) визначення, або визначення безвідносно до предмета спору у конкретній справі, у якій подається касаційна скарга, унеможливлює її прийняття та відкриття касаційного провадження.

Отже, у поданій касаційній скарзі Головного управління ДПС в Донецькій області не викладені передбачені частиною четвертою статті 328 КАС України підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.

Згідно з пунктом 4 частини п`ятої статті 332 КАС України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.

За таких обставин, касаційна скарга підлягає поверненню як така, що не містить підстави оскарження судових рішень в касаційному порядку.

Одночасно суд роз`яснює, що повернення касаційної скарги не перешкоджає повторному зверненню зі скаргою до суду, якщо буде усунуто обставини, які зумовили її повернення.

Враховуючи викладене та керуючись статтею 332 КАС України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Головного управління ДПС в Донецькій області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 20 травня 2021 року та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 21 серпня 2023 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ТРЕСТ ДОНБАСВОДБУД» до Державної податкової служби України, Головного управління ДПС у Донецькій області про визнання протиправним рішення, зобов`язання вчинити певні дії повернути особі, яка її подала.

Роз`яснити, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до суду касаційної інстанції в порядку, встановленому законом.

Копію ухвали про повернення касаційної скарги надіслати учасникам справи.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання й оскарженню не підлягає.

Суддя Н.Є. Блажівська