Рішення

від 30.01.2024 по справі 689/1477/23

ЯРМОЛИНЕЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Ярмолинецький районний суд Хмельницької області

Справа № 689/1477/23

Провадження № 2/689/40/24

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

30 січня 2024 року смт. Ярмолинці

Ярмолинецький районний суд Хмельницької області у складі головуючого - судді Мазурчака В.М.,

за участю:

секретаря судового засідання Войт Л.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні загального позовного провадження в залі суду в смт. Ярмолинці цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Селянського (фермерського) господарства «Віталія» за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача ОСОБА_2 про розірвання договору, усунення перешкод у користуванні та володінні, повернення земельної ділянки,

встановив:

1. Стислий виклад позиції Позивача

ОСОБА_1 (далі ОСОБА_1 , Позивач, Орендодавець) звернулася до суду з позовом до Селянського (фермерського) господарства «Віталія» (далі СФГ «Віталія», Відповідач, Орендар) та просила розірвати договір оренди земельної ділянки б/н від 30 січня 2007 року, укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 », що зареєстрований у Ярмолинецькому відділі Хмельницької регіональної філії ЦДЗК, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 30 січня 2007 року за №040776500031, предметом якого є строкове оплатне користування земельною ділянкою площею 2,66 га з кадастровим номером 6825889600:02:005:0006; усунути їй перешкоди у користуванні та володінні належною їй на праві приватної власності ділянкою та повернути її з незаконного володіння та користування СФГ «Віталія» (т.1 а.с. 241-247).

Позов мотивувала тим, що з 20 вересня 2023 року вона набула право приватної власності на земельну ділянку. Зазначила, що бажає самостійно користуватись та володіти своєю ділянкою. Спірний договір містить пункт 36, відповідно до якого перехід права власності на орендовану земельну ділянку до другої особи є підставою для розірвання договору.

2. Стислий виклад заперечень Відповідача

Відповідач заперечував проти позову з підстав: 30 січня 2007 р між СФГ «Віталія» та ОСОБА_2 укладено договір оренди земельної ділянки на 49 років; попри це 08 червня 2016 року між ПП «ГВМ-Агро» (орендар) та ОСОБА_2 (орендодавець) укладено договір оренди цієї ж ділянки, речове право зареєстроване в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно від 08 жовтня 2016 року; до укладання договору з ПП «ГВМ-Агро» та передачі йому ділянки, ОСОБА_2 отримував орендну плату від СФГ «Віталія», що підтверджується відомостями про видачу зерна в рахунок орендної плати орендодавцем СФГ «Віталія» за 2007 р., 2010 р., та 2011 р.; після укладання договору з ПП «ГВМ-Агро» ділянка позивачки перебуває у користуванні ПП «ГВМ-Агро», а тому вимога до СФГ «Віталія» про повернення безпідставна, її слід пред`являти до ПП «ГВМ-Агро»; позивачка намагається захистити своє право користування, однак СФГ «Віталія» на даний час не користується ділянкою.

З посиланням на статті 256, 257, 2060-262, 267 ЦК України просив застосувати позовну давність три роки як підставу для відмови у позові (т.1 а.с. 101-103, т.2 а.с. 25-26).

3. Процесуальні дії та рішення у справі

ОСОБА_2 звернулась до суду разом з іншими позивачами із спільним позовом до СФГ «Віталія» у липні 2022 року (т.1 а.с. 4-17).

Ухвалою від 28 липня 2022 року позовну заяву прийнято до розгляду і відкрито провадження у справі (суддя Кульбаба А.В. ) (т. 1 а.с. 79).

Ухвалою від 21 березня 2023 року заяву про відвід судді Кульбаби А.В. задоволено (т.1 а.с. 96-97).

Ухвалою від 23 березня 2023 року прийнято до розгляду цивільну справу (суддя Шевчик О.М.) (т.1 а.с. 98).

Ухвалою від 09 травня 2023 року заяву про самовідвід судді Шевчик О.М. задоволено (т.1 а.с. 99).

Ухвалою від 17 травня 2023 року прийнято до провадження справу за спільним позовом ОСОБА_4 до відповідача, призначено підготовче судове засідання загального позовного провадження (т.1 а.с. 100).

Ухвалою від 6 червня 2023 року роз`єднані позовні вимоги та виділено в самостійне провадження вимогу ОСОБА_2 до СФГ «Віталія». Призначено підготовче судове засідання з повідомленням учасників справи на 29 червня 2023 року (т.1 а.с. 1-2).

Ухвалою від 03 жовтня 2023 року замінено позивача ОСОБА_2 на його правонаступника ОСОБА_1 , залучено третю особу ОСОБА_2 (т.1 а.с. 228-229).

Ухвалою від 26 жовтня 2023 року прийнято до провадження уточнену позовну заяву правонаступника позивача ОСОБА_2 ОСОБА_1 , призначено у справі підготовче судове засідання з повідомленням учасників справи, встановлено відповідачу СФГ «Віталія» строк для подання до суду відзиву (т. 2 а.с. 4-5).

Ухвалою від 13 листопада 2023 року закрито підготовче судове засідання та призначено справу до судового розгляду по суті у судовому засіданні (т.2 а.с. 15-16).

4. Рішення щодо позову

Дослідивши матеріали справи та подані докази, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, як окремо так і взаємний їх зв`язок, заслухавши пояснення учасників судового процесу, суд приходить до висновку, що позов слід задовольнити частково з підстав.

5. Фактичні обставини, встановлені судом

Громадянин України ОСОБА_2 був власником земельної ділянки площею 2,66 га (2,656 га в ДРРПНМ), кадастровий номер 6825889600:02:005:0006, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1049742268000, цільове призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, адреса: Хмельницька обл., Ярмолинецький р., с/рада Ясенівська.

Ця обставина підтверджена копією державного акта на право приватної власності на землю, що виданий Ясенівською сільською Радою народних депутатів 4 квітня 2005 року та зареєстрований в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за №010576500962; інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (далі спірна земельна ділянка) (т.1 а.с.171-174).

Був укладений договір оренди земельної ділянки б/н від 30 січня 2007 року, укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 », що зареєстрований у Ярмолинецькому відділі Хмельницької регіональної філії ЦДЗК, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 30 січня 2007 року за №040776500031 (т.1 а.с. 46-48, 205-208).

Предметом договору є строкове оплатне користування земельною ділянкою площею 2,66 га з кадастровим номером 6825889600:02:005:0006. Договір укладено на 49 років (пункти 1 та 7 договору).

Серед інших умов сторони погодили пункт 36 договору, відповідно до якого перехід права власності на орендовану земельну ділянку до другої особи, а також реорганізація юридичної особи-орендаря є підставою для зміни або розірвання договору.

Відповідно до акту про передачу та прийом земельної ділянки від 30 січня 2007 року ОСОБА_2 здав, а голова СФГ «Віталія» ОСОБА_5 прийняла спірну земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (т.1 а.с. 48).

20 вересня 2023 року ОСОБА_2 подарував своїй дружині ОСОБА_1 спірну земельну ділянку, що підтверджується договором дарування та витягом з Державного реєстру речових прав (т.1 а.с. 218-219, 220).

Відповідно до копії вимоги від 25 вересня 2023 року, адресованої СФГ «Віталія», нова власниця земельної ділянки ОСОБА_1 на підставі пункту 36 договору оренди земельної ділянки висловила бажання розірвати (припинити) даний договір. Дана вимога направлена на дві адреси Відповідача що підтверджується описами вкладення у цінний лист та накладними (т.1 а.с. 248-249.).

У вересні 2023 року позивачка ОСОБА_1 направила Відповідачу проєкт угоди про розірвання договору (т.2 а.с. 248тил).

6. Зміст спірних правовідносин

Предметом позову є матеріально-правова вимога Позивачки до Відповідача, стосовно якої вона просить прийняти судове рішення. Позивачка просить розірвати договір оренди земельної ділянки; усунути їй перешкоди у користуванні та володінні належною їй на праві приватної власності ділянкою та повернути їй дану спірну земельну ділянку з незаконного володіння та користування СФГ «Віталія».

7. Оцінка судом аргументів учасників справи, норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування

Частинами першою та четвертою статті 41 Конституції України встановлено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Положення цього конституційного принципу кореспондуються із нормами статей 317, 319, 321 ЦК України, згідно яких власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

У статті 3 ЦК України визначені основні засади цивільного законодавства, до яких віднесено свободу договору (пункт 3).

Частиною першою статті 626 ЦК України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до частини першої статті 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до частини першої статті 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

В силу частин першої та другої статті 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Частиною першою статті 93 ЗК України встановлено, що право оренди земельної ділянки це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

Згідно з частиною четвертою статті 124 ЗК України (в редакції на час виникнення спірних правовідносин) передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем.

Відповідно до частини другої статті 792 ЦК України відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

Порядок укладення, зміни, припинення і поновлення договору оренди землі визначається Законом України від 6 жовтня 1998 року №161-ХІV «Про оренду землі» (далі Закон №161-ХІV).

Згідно статті 13 Закону №161-ХІV договір оренди землі це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Відповідно до частини п`ятої статті 32 Закону №161-ХІV перехід права власності на орендовану земельну ділянку до іншої особи (у тому числі в порядку спадкування), реорганізація юридичної особи-орендаря не є підставою для зміни умов або припинення договору, якщо інше не передбачено договором оренди землі.

Цивільне законодавство встановлює презумпцію свободи договору, яка полягає насамперед у вільному волевиявленні особи на вступ у договірні відносини та виборі контрагента, а також у вільному визначенні особою умов договору, в яких фіксуються взаємні права та обов`язки його сторін.

Реалізація принципу свободи договору передбачає також право його сторін змінити (повністю або частково) та припинити (розірвати) договір, якщо інше не передбачено законом або договором.

За загальним правилом зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відносини, пов`язані з орендою землі, здійснюються на договірних засадах.

Договір оренди землі є консенсуальною, двосторонньою та відплатною угодою, при укладенні якої орендодавець зобов`язується передати орендареві земельну ділянку у строкове володіння та користування, а орендар, у свою чергу, зобов`язується використовувати земельну ділянку за цільовим призначенням для особистої мети та вносити орендодавцеві плату за землю (орендну плату).

У разі зміни особи орендаря чи орендодавця договір оренди землі може бути розірваний на вимогу однієї з сторін, якщо така підстава припинення договору передбачена його умовами.

Умовами договору оренди землі сторони визначили, що перехід права власності на орендовану земельну ділянку до другої особи є підставою для розірвання договору (пункт 36).

Отже, наявні підстави для розірвання договору оренди землі. Позивачка просить розірвати договір не у зв`язку з істотним порушенням договору орендарем, а у зв`язку із настанням події, яку сторони, на власний розсуд, керуючись принципом свободи договору, погодили як підставу для розірвання договору оренди земельної ділянки.

Поведінка позивачки ОСОБА_1 щодо розірвання договору оренди є послідовною, добросовісною та не є суперечливою. Так, право орендодавця вимагати розірвання договору оренди на підставі пункту 36 виникло при зміні власника орендованої земельної ділянки. Після набуття права власності на спірну земельну ділянку, ОСОБА_1 одразу ж, у вересні 2023 року, звернулася до Відповідача із заявою на підставі п.36 договору оренди про його розірвання (припинення), надіслала Відповідачу також проєкт угоди про розірвання договору. Будь-яких інших дій вона не вчиняла, які б свідчили про її інші наміри.

Судом не було встановлено істотних обставин для незастосування погоджених сторонами в договорі оренди підстав його розірвання.

Суд відхиляє доводи відповідача про те, що відсутні докази користування відповідачем спірною земельною ділянкою.

Відповідно до висновку постанови Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі №653/1096/16-ц (пункти 40 та 43) цивільне законодавство розрізняє право володіння як складову повноважень власника (частина перша статті 317 ЦК України), як різновид речових прав на чуже майно (пункт 1 частини першої статті 395 ЦК України) та як право, що виникає на договірних засадах, тобто договірне володіння. Враховуючи специфіку речей в обороті, володіння рухомими та нерухомими речами відрізняється: якщо для володіння першими важливо встановити факт їх фізичного утримання, то володіння другими може бути підтверджене, зокрема, фактом державної реєстрації права власності на це майно у встановленому законом порядку. Відповідно до висновку постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 квітня 2023 року у справі №357/8277/19 тимчасове володіння нерухомими речами може бути підтверджене, зокрема, фактом державної реєстрації такого права на це майно у встановленому порядку, тобто суб`єкт, за яким зареєстроване право тимчасового володіння, визнається тимчасовим фактичним володільцем нерухомого майна та його користувачем протягом строку дії договору оренди.

Таким доказам є факт наявності зареєстрованого договору оренди земельної ділянки. Реєстрація проведена за нормами земельного законодавства, що були чинними до 1 січня 2013 року (спірний договір зареєстрований у Ярмолинецькому відділі Хмельницької регіональної філії ЦДЗК, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 30 січня 2007 року за №040776500031).

Статтею 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» визначено засади державної реєстрації прав. Так, відповідно до частини третьої статті 3 цього закону речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до 1 січня 2013 року, визнаються дійсними за наявності однієї з таких умов: 1) реєстрація таких прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення; 2) на момент виникнення таких прав діяло законодавство, що не передбачало їх обов`язкової реєстрації.

Таким чином, сама по собі наявність зареєстрованого у Ярмолинецькому відділі Хмельницької регіональної філії ЦДЗК договору оренди земельної ділянки від 30 січня 2007 року, в силу закону підтверджує право Відповідача користування цією ділянкою. Більше того, Відповідач стверджував, що періодично нею користувався, за що платив орендну плату і за змістом своїх заперечень претендує далі користуватись цією ділянкою.

Судовому захисту підлягає як право так і законний інтерес (пункт 5 частини першої статті 3 ЦК України) порушені, невизнані або оспорювані права, свободи чи інтереси фізичних осіб (стаття 3, пункт 4 частини четвертої статті 265 ЦПК України).

ОСОБА_1 має право самостійно розпоряджатись своє земельною ділянкою (користуватись самостійно, передавати в оренду, вільно обирати орендаря, передати в іпотеку тощо). Наявність зареєстрованого договору порушує це право. За цих обставин право власності Позивача підлягає захисту.

Редакція пункту 36 оспорюваного договору оренди є самостійною підставою для припинення договору у спосіб розірвання. Реалізація цього пункту сторонами не поставлена у залежність від інших пунктів розділу договору «Зміна умов договору і припинення його дії». Суд вважає, що Сторони визначили у цьому пункті право на розірвання і його підставу. Однак, не зафіксували право на розірвання саме в односторонньому порядку за цієї підстави.

У зв`язку з цим у спірних фактичних правовідносинах розірвання договору відбувається не в односторонньому порядку (наприклад, автоматично, чи після повідомлення однієї стороною іншу), а саме в судовому порядку.

У цьому пункті Сторони договору фактично передбачили два запобіжники:

1) право нового власника земельної ділянки не продовжувати орендні правовідносини із попереднім орендарем;

2) суд як незалежний арбітр, а не Сторони, має оцінити (кваліфікувати наявність) підставу розірвання. Судове рішення є підставою для розірвання (припиняє правовідносини, визначає час їх припинення), а не одностороннє волевиявлення однієї із сторін.

Водночас, Позивачем частково невірно ідентифіковано спосіб захисту його права. Так, Позивач кваліфікував свій позов як віндикаційний (керується статтями 387 та 388 ЦК України) та водночас як негаторний (на підставі статті 391 ЦК України).

Вони є взаємовиключними способами захисту прав (перший віндикаційний позов у порядку статтей 387 та 388 ЦК України подається неволодіючим (тим, що втратив титул права власності) власником об`єкта нерухомого майна до володіючого невласника (до того, хто незаконно заволодів титулом власника), а другий негаторний на підставі статті 391 ЦК України подається володіючим (титульним) власником про припинення триваючого порушення фактичним володільцем та користувачем).

Обидва ці способи та означені норми не підлягають застосуванню у спірних правовідносинах та є зайвими, оскільки:

- титул власника Позивачка не втрачала, а Відповідач його не набував (не оформляв), що виключає віндикаційний позов;

- характерною особливістю негаторного позову є відсутність договірних чи інших зобов`язальних правовідносин у позивача-власника та правопорушника-відповідача (див.: п.89-92 висновків постанови Великої Палати Верховного Суду від 2 листопада 2022 року у справі №922/3166/20 та п.94 цієї ж постанови, відповідно до якого Велика Палата Верховного Суду відступає від висновків Верховного Суду про те, що позовна вимога про розірвання договору оренди землі є негаторний позовом).

У зв`язку з тим, що спір виник щодо розірвання договору оренди, то право власника суд захищає за допомогою зобов`язально-правового способу розірвання договору.

Цей спосіб є самодостатнім та ефективним.

Відповідно до вимог частин першої та другої статті 34 Закону України «Про оренду землі» у разі припинення або розірвання договору оренди землі орендар зобов`язаний повернути орендодавцеві земельну ділянку на умовах, визначених договором. Орендар не має права утримувати земельну ділянку для задоволення своїх вимог до орендодавця. У разі невиконання орендарем обов`язку щодо умов повернення орендодавцеві земельної ділянки орендар зобов`язаний відшкодувати орендодавцю завдані збитки.

Отже, наслідком судового рішення про розірвання договору є обов`язок Відповідача (орендаря) повернути земельну ділянку Позивачу (Орендодавцю). Обов`язок визначено законом, а тому відсутня потреба (доцільність) його дублювання у рішенні суду.

Суд відхиляє доводи Відповідача про застосування строку позовної давності, оскільки у позивачки ОСОБА_1 право на розірвання договору виникло 20 вересня 2023 року у момент, коли вона набула право власності на спірну земельну ділянку на підставі договору дарування. Цей момент слід вважати моментом початку перебігу позовної давності частина перша статті 261 ЦК України). З цієї дати ще не пройшло три роки (частина перша статті 257 ЦК України).

Інші доводи Відповідача не впливають на висновки суду, оскільки вони стосуються ОСОБА_2 та виконання ним спірного договору, тобто обставин, що існували до виникнення підстави позову (зміна власника) про розірвання договору. ОСОБА_2 не є учасником спірних матеріальних правовідносин.

8. Розподіл судових витрат

Судовий збір та інші судові витрати покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (частина перша та друга статті 141 ЦПК України).

Судовий збір та інші судові витрати покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (частина перша та друга статті 141 ЦПК України).

Суд стягує з Селянського (фермерського) господарства «Віталія» на користь ОСОБА_1 судові витрати судовий збір у сумі 1073,6 гривень України, який вона сплатила 10 жовтня 2023 року за задоволену позовну вимогу про розірвання договору (т.2 а.с. 251).

Судом задоволено лише позовну вимогу про розірвання договору.

Відповідно до частини першої статті 4 Закону України «Про судовий збір» (Розміри ставок судового збору) судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року. Станом на 01 січня 2023 року прожитковий мінімум для працездатних осіб становить 2684 гривень. Відповідно до підпункту 2 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до суду позовної заяви немайнового характеру, яка подана фізичною особою ставка судового збору встановлюється у розмірі 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тобто у розмірі 1073,6 грн з розрахунку добутку чисел 2684 та 0,4.

На основі викладеного та керуючись статтями 258, 264 та 265 Цивільного процесуального кодексу України,

вирішив:

Позов ОСОБА_1 до Селянського (фермерського) господарства «Віталія» за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача ОСОБА_2 про розірвання договору, усунення перешкод у користуванні та володінні, повернення земельної ділянки, задовольнити частково.

Розірвати договір оренди земельної ділянки б/н від 30 січня 2007 року, укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 », що зареєстрований у Ярмолинецькому відділі Хмельницької регіональної філії ЦДЗК, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 30 січня 2007 року за №040776500031, предметом якого є строкове оплатне користування земельною ділянкою площею 2,66 га з кадастровим номером 6825889600:02:005:0006.

В частині решти вимог у позові відмовити.

Стягнути з Селянського (фермерського) господарства «Віталія» на користь ОСОБА_1 судові витрати судовий збір у сумі 1073,6 гривень України.

Учасники справи,а такожособи,які небрали участіу справі,якщо судвирішив питанняпро їхніправа,свободи,інтереси та(або)обов`язки,мають правооскаржити вапеляційному порядкурішення судуповністю абочастково.Апеляційна скаргана рішеннясуду подаєтьсяпротягом тридцятиднів здня йогопроголошення доХмельницького апеляційногосуду.Учасник справи,якому повнерішення судуне буловручене удень йогопроголошення абоскладення,має правона поновленняпропущеного строкуна апеляційнеоскарження,якщо апеляційнаскарга поданапротягом тридцятиднів здня врученняйому повногорішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано . У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи можуть отримати інформацію щодо даної справи на офіційному веб-порталі судової влади України за веб-адресою: http://ym.km.court.gov.ua/sud2221/, а інформацію про зміст судових рішень у справі - за веб-адресою: http://reyestr.court.gov.ua/.

Відомості про учасників справи:

1. Позивач ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ).

2. Відповідач Селянського (фермерського) господарства «Віталія» (Код ЄДРПОУ 30919703, 02002, м. Київ, вулиця Євгена Сверстюка, будинок 21, офіс 83, 29008, Хмельницька область, місто Хмельницький, вулиця Олега Ольжича, будинок 16, квартира 35)

Повне рішення складено 9 лютого 2024 року.

Суддя В. Мазурчак