Ухвала

від 09.02.2024 по справі 557/184/24

ГОЩАНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження 2-о/557/12/2024

Справа 557/184/24

У Х В А Л А

про залишення заяви без руху

09 лютого 2024 року с-ще Гоща

Суддя Гощанського районного суду Рівненської області Оленич Ю.В., розглянувши матеріали заяви ОСОБА_1 , який діє в інтересах ОСОБА_2 , заінтересована особа: Острозька міська рада про встановлення факту належності правовстановлюючого документу,

ВСТАНОВИВ:

У лютому 2024 року представник заявниці ОСОБА_2 адвокат Андріюк С.М. звернувся до суду із заявою, в якій просить встановити факт належності правовстановлюючого документу державного акта на право приватної власності на землю серії ІІ-РВ №018113, виданого Сіянцівською сільською радою народних депутатів Острозького району Рівненської області 09 січня 2002 року, для тітки заявниці - ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Перевіривши вищезазначену заяву та додані до неї матеріали, суддя приходить висновку про те, що вона підлягає залишенню без руху, оскільки подана без додержання вимог ст.ст. 175, 318 ЦПК України.

Статтею 293 ЦПК України визначено, що окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Справи окремого провадження розглядаються судом з додержанням загальних правил, встановлених цим Кодексом, за винятком положень щодо змагальності та меж судового розгляду. Інші особливості розгляду цих справ встановлені цим розділом (ч. 3 ст. 294 ЦПК України).

Відповідно до п. 3 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» №5 від 31 березня 1995 року із змінами, вирішуючи питання про прийняття заяв про встановлення фактів, що мають юридичне значення, судам необхідно враховувати, що ці заяви повинні відповідати як загальним правилам щодо змісту і форми позовної заяви, так і вимогам щодо її змісту. Якщо в заяві не зазначено, з яких причин неможливо одержати або відновити документ, що посвідчує даний факт, якими доказами цей факт підтверджується або до заяви не приєднано довідки про неможливість одержання чи відновлення необхідних документів, суддя постановляє ухвалу про залишення заяви без руху і надає заявникові строк для виправлення недоліків. У разі невиконання цих вказівок заява вважається неподаною і повертається заявникові, про що суддя постановляє мотивовану ухвалу.

Згідно з ч. 1 ст. 315 ЦПК України суд, серед іншого, розглядає справи про встановлення факту належності правовстановлюючих документів особі.

Чинне цивільне процесуальне законодавство відносить до юрисдикції суду справи про встановлення фактів, від яких залежить виникнення, зміна або припинення суб`єктивних прав громадян. Проте не завжди той чи інший факт, що має юридичне значення, може бути підтверджений відповідним документом через його втрату, знищення архівів тощо. Тому закон у певних випадках передбачає судовий порядок встановлення таких фактів.

Справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, належать до юрисдикції суду за таких умов: факти, що підлягають встановленню, повинні мати юридичне значення, тобто від них мають залежати виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян. Для визначення юридичного характеру факту потрібно з`ясувати мету встановлення; встановлення факту не пов`язується з подальшим вирішення спору про право.

Згідно ст. 318 ЦПК України у заяві про встановлення юридичного факту повинно бути зазначено, який факт заявник просить встановити та з якою метою; причини неможливості одержання або відновлення документів, що посвідчують цей факт; докази, що підтверджують факт. До заяви додаються докази, що підтверджують викладені в заяві обставини, і довідка про неможливість відновлення втрачених документів.

Важливе значення має вимога про обов`язкове зазначення у заяві мети встановлення юридичного факту, оскільки мета дає можливість зробити висновок, чи дійсно цей факт є юридичним і чи тягне він правові наслідки.

Метою звернення заявника до суду із заявою про встановлення факту належності правовстановлюючого документу є виникнення спадкових прав ОСОБА_2 , тобто оформлення права на спадщину після смерті тітки ОСОБА_3 .

Порядок правового регулювання діяльності нотаріату в Україні встановлено Законом України від 02 вересня 1993 року «Про нотаріат» (далі - Закон).

Частиною першою статті 1 вказаного Закону встановлено, що нотаріат в Україні - це система органів і посадових осіб, на які покладено обов`язок посвідчувати права, а також факти, що мають юридичне значення, та вчиняти інші нотаріальні дії, передбачені цим Законом, з метою надання їм юридичної вірогідності.

Відповідно до пункту 1 глави 13 розділу І Наказу Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року №296/5 «Про затвердження Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України», нотаріус відмовляє у вчиненні нотаріальної дії у випадках, передбачених Законом.

Пунктом 3 глави 13 розділу І Наказу №296/5 від 22 лютого 2012 року визначено, що нотаріус на вимогу особи, якій відмовлено у вчиненні нотаріальної дії, зобов`язаний викласти причини відмови в письмовій формі і роз`яснити порядок її оскарження. У цих випадках нотаріус протягом трьох робочих днів виносить постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії.

Згідно пункту 1 глави 14 розділу І Наказу №296/5 від 22 лютого 2012 року нотаріальна дія або відмова у її вчиненні, нотаріальний акт оскаржуються до суду.

Тобто, законодавцем визначено, що спадкоємці мають звернутися із відповідною заявою до нотаріуса, на підставі якої той заводить спадкову справу, а у випадку неможливості оформити процедуру спадкування та видати свідоцтво про право на спадщину, нотаріус зобов`язаний відмовити у видачі свідоцтва про право на спадщину, про що він виносить відповідну постанову. Вказана відмова нотаріуса є підставою для звернення до суду.

Таким чином, передумовою звернення до суду за захистом порушених, невизнаних або оспорюваних прав є наявність постанови нотаріуса про відмову у вчиненні нотаріальної дії.

Якщо нотаріусом обґрунтовано відмовлено у вчиненні нотаріальної дії, особа вправі звернутися до суду із заявою, у тому числі й про встановлення юридичних фактів. В протилежному випадку - дії нотаріуса можуть бути оскаржені в передбаченому законом порядку.

В пункті 24 постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 30 травня 2008 року «Про судову практику в справах про спадкування» роз`яснено, що при розгляді справ про спадкування слід перевіряти наявність або відсутність спадкової справи стосовно спадкодавця у державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини, наявність у матеріалах справи обґрунтованої постанови про відмову нотаріуса у вчиненні нотаріальної дії, зокрема відмови у видачі свідоцтва про право на спадщину.

Однак, у матеріалах справи відсутня постанова про відмову нотаріуса у вчиненні нотаріальної дії.

Тому заявнику на виконання вищевказаних вимог законодавства, необхідно надати суду постанову нотаріуса про відмову у видачі свідоцтва про право на спадщину (вчинення нотаріальних дій) після смерті тітки ОСОБА_3 , яка є передумовою для звернення до суду за захистом своїх прав та інтересів.

За таких обставин, заяву ОСОБА_1 , який діє в інтересах заявниці, належить залишити без руху і надати останнім строк для усунення зазначених вище недоліків, що відповідатиме приписам ч. 1 ст. 185 ЦПК України.

При вирішенні питання про залишення позовної заяви без руху враховується практика Європейського суду з прав людини (рішення Суду у справі «De Geouffre de la Pradelle проти Франції», №12964/87, § 28, від 16 грудня 1992 pоку), де зазначено, що реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких не допустити судовий процес у безладний рух.

У зв`язку з наведеним, означені вище вимоги не є порушенням права на справедливий судовий захист, залишення заяви без руху жодним чином не перешкоджає заявниці у доступі до правосуддя після усунення недоліків заяви.

Звертається увага заявниці та її представника і на те, що якісна підготовка справи до розгляду, спрямована в першу чергу на захист інтересів самих учасників справи.

Керуючись ст.ст. 175, 177, 185 ЦПК України, суддя

ПОСТАНОВИВ:

Заяву ОСОБА_1 , який діє в інтересах ОСОБА_2 , заінтересована особа: Острозька міська рада про встановлення факту належності правовстановлюючого документу - залишити без руху та надати заявниці строк для усунення недоліків протягом п`яти днів з дня вручення копії ухвали про залишення позовної заяви без руху.

У випадку не усунення недоліків у визначений судом термін, заява буде вважатися неподаною та повернута заявниці.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя Ю.В. Оленич