Рішення

від 07.02.2024 по справі 760/21508/20

СОЛОМ'ЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа №760/21508/20

2-а/760/792/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 лютого 2024 року Солом`янський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді - Кушнір С.І.

за участю секретаря - Федоренко Д.В.,

розглянувши за правилами спрощеного провадження без повідомлення учасників справи адміністративний позов ОСОБА_1 до Київської митниці Держмитслужби про визнання протиправною та скасування постанови в справі про порушення митних правил, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 01.10.2020 р. звернувся до суду із зазначеним позовом до Київської митниці Держмитслужби, в якому просить:

скасувати постанову Київської митниці Держмитслужби від 24 вересня 2020 р., ухвалену за результатами розгляду матеріалів про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за протоколом № 0823/10000/20 від 06 квітня 2020 р., та якою позивача визнано винним за статтею 485 Митного кодексу України.

Обґрунтовуючи підстави звернення до суду з адміністративним позовом до Київської митниці Держмитслужби про визнання протиправною та скасування постанови в справі про порушення митних правил, позивач ОСОБА_1 посилається на наступне.

Так, в провадженні Київської митниці Держмитслужби знаходилася справа про порушення митних правил за протоколом 0823/10000/20 від 06 квітня 2020 р. про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за статтею 485 Митного кодексу України.

За результатами розгляду справи, 24 вересня 2020 р. ухвалено постанову, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за статтею 485 МК України та накладено штраф в розмірі 422962,26 грн.

Відповідно до змісту постанови у справі 0823/10000/20, ОСОБА_1 , як посадова особа (директор) ТОВ «ДМ-ПРОЕКТ» подав Декларацію відповідності, передбачену технічними регламентами на медичні вироби від 17.03.2020 р. № 17/03, яка є свідченням оцінки відповідності вимогам ТР, що підтверджується відповідним реєстром в Дерлікслужбі, з метою неправомірного застосування ставки ПДВ у розмірі 7 відсотків, якими відповідно до законів України обкладаються товари медичного призначення під час ввезення на митну територію України в режимі імпорту. Дії позивача, за твердженням Київської митниці Держмитслужби, спрямовані на неправомірне звільнення від сплати митних платежів у повному розмірі 140987,42 грн. за ставкою 20% ПДВ.

На доказ чого в протоколі 0823/10000/20 від 06 квітня 2020 р. вказано, що 31 березня 2020 р. до відділу митного оформлення № 1 митного поста «Мартусівка-спеціалізований» подано МД типу «ІМ40ДЕ» №UA100430/2020/003631, зі ставкою 7% ПДВ на товар медичний виріб - Світильник операційний Polaris 600 MedView. Декларант - ТОВ «ДМ-ПРОЕКТ».

До митної декларації разом із іншими документами була надана, зокрема, декларація відповідності, передбачена технічними регламентами на медичні вироби від 17.03.2020 р. № 17/03.

Митний орган в протоколі зазначив, що на момент подачі митної декларації до митного оформлення та контролю, під час перевірки Реєстру осіб, відповідальних за введення медичних виробів, активних медичних виробів, які імплантують, та медичних виробів для діагностики in vitro в обіг на офіційному веб-сайті Держлікслужби (www.dls.gov.ua), встановлено, що відомості щодо уповноваженого представника ТОВ «ДМ-ПРОЕКТ» - відсутні, виріб «Світильник операційний Polaris 600 MedView» до Реєстру не внесено.

У зв`язку з чим, митний орган зробив висновок, що саме не надання уповноваженим представником Повідомлення до Держлікслужби для внесення до Реєстру медичної техніки та виробів медичного призначення є порушенням вимог Технічного регламенту щодо проведення оцінки відповідності та надання дозволу введення в обіг МВ та не дає право застосування ставки ПДВ у розмірі 7 відсотків.

Позивач зазначає, що постанова Київської митниці Держмитслужби про порушення митних правил №0823/10000/20 від 24.09.2020 р. була прийнята з порушенням вимог чинного законодавства України та без достатніх правових підстав, оскільки митницею не доведено події та факту наявності складу адміністративного правопорушення за статтею 485 МК України, а саме факту того, що позивач намагався ухилитися від сплати митних платежів, натомість позивач вважає, що в його діях відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 485 МК України. Крім того, митним органом не доведено факту самого правопорушення, оскільки законодавство не пов`язує наявність або відсутність у відповідному реєстрі відомостей щодо відповідальної особи.

Таким чином, позивач вважає, що оскаржувана постанова винесена із грубим порушенням норм матеріального та процесуального права, під час її складення було допущено необ`єктивність та неповнота дослідження обставин справи, а висновки, які містяться у ній не відповідають фактичним обставинам, що є підставою для її скасування.

На підставі викладеного, просить позов задовольнити.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, 01.10.2020 р. зазначену справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Київської митниці Держмитслужби про визнання протиправною та скасування постанови в справі про порушення митних правил, - передано в провадження судді Солом`янського районного суду м. Києва Кушнір С.І.

Ухвалою Солом`янського районного суду м. Києва від 05.10.2020 року відкрито спрощене позовне провадження у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Київської митниці Держмитслужби про визнання протиправною та скасування постанови в справі про порушення митних правил.

В ухвалі суду учасникам справи було визначено строк на подання відзиву та відповіді на відзив.

13.01.2021 р. до суду від представника Київської митниці Держмитслужби надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого сторона відповідача просить відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі, вважаючи позовні вимоги необґрунтованими, безпідставними та таким, що не підлягають задоволенню. У поданому відзиві на позовну заяву представник відповідача наголошує на тому, що постанова Київської митниці Держмитслужби від 24.09.2020 р. у справі про порушення митних правил № 0823/10000/20, - є законною, обґрунтованою, прийнятою з урахуванням всіх фактичних обставин справи та відповідно до норм чинного законодавства, а підстави для скасування постанови митниці відсутні.

Відповіді на відзив від позивача до суду не надійшло.

Оскільки розгляд справи відбувається в порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи, особи, які беруть участь у справі не викликались.

Відповідно до ч. 1 ст. 269 КАС України у справах, визначених статтями 263-277, 280-283, 285-289 цього Кодексу, заявами по суті справи є позовна заява та відзив на позовну заяву (відзив).

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши надані докази, суд приходить до наступного висновку.

Судом встановлено, що 31.03.2020 р. до зони митного контролю Київської митниці Держмитслужби, митного поста «Мартусівка-спеціалізований» (Київська обл., с. Мартусівка, вул. Моєсеєва, 72), автомобільним транспортом з р.н.з. FH1697/U8147 був доставлений вантаж «прожектори (операційні лампи): світильник операційний Polaris 600 MedView - у комплекті в розібраному стані…».

Одержувачем вантажу виступало ТОВ «ДМ-ПРОЕКТ» (04138, м. Київ, вул. Г. Юри, буд. 9, кім. 414, ЄДРПОУ 35507428). Відправником товарів виступала компанія «Entrydell S.A.» (Швейцарія).

Згідно з інвойсом від 18.03.2020 р. № MEDU-015/01176-0320 фактурна вартість вказаних товарів становить 33359 Євро.

Того ж дня, з метою здійснення митного оформлення та випуску у вільний обіг вказаних товарів, декларантом «ФОП ОСОБА_2 (ЄДРПОУ НОМЕР_1 ) на підставі договору про надання послуг митного брокера від 01.03.2013 р. № 1, укладеного з ТОВ «ДМ-ПРОЕКТ», шляхом електронного декларування до відділу митного оформлення № 1 митного поста «Мартусівка-спеціалізований» подано митну декларацію типу «ІМ40ДЕ» № UA100430/2020/003631 із ставкою 7% ПДВ.

Разом із вказаною митною декларацією до митниці були надані наступні документи:

- зовнішньоекономічний договір № CEDU001/1/01177-0120 від 17.02.2020 р., укладений між ТОВ «ДМ-ПРОЕКТ» (Україна) та компанією «ENTRYDELL S.A.» (Zugerstrasse 76B, 6340 Baa, Швейцарія);

- інвойс від 18.03.2020 р. № MEDU-015/01176-0320;

- CMR від 27.03.2020 № 26032020-04;

- декларація відповідності на медичні вироби від 17.03.2020 р. № 17/03;

- інші, необхідні для здійснення митного контролю та митного оформлення документи, які зазначені в гр. 44 МД.

Під час проведення 01.04.2020 р. митного огляду було встановлено, що товар являє собою «прожектори (операційні лампи): світильник операційний Polaris 600 MedView - у комплекті в розібраному стані. Відповідно до наявного маркування: Виробник: «Dragerwerk AG Co. KGaA, Moislinger Allee 53-55, D-23558 Lubeck, Germany», торгівельна марка - «Drager», країна виробництва - Німеччина.

На підтвердження відповідності виробу вимогам Технічного регламенту щодо медичних виробів, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України № 753 від 02.10.2013 р., та дозволу для надання на ринку та/або введення в експлуатацію і застосування в Україні, ТОВ «ДМ-ПРОЕКТ» подана декларація про відповідність № 17/03 від 17.03.2020 р., складена уповноваженим представником гр. України ОСОБА_1 згідно доручення від 26.11.2018 р. № б/н від виробника «Dragerwerk AG Co. KGaA».

Відповідно до пункту 31 Технічного регламенту щодо медичних виробів, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України № 753 від 02.10.2013 р., Дерлікслужба на підставі отриманої від виробників або їх уповноважених представників інформації забезпечує ведення Реєстру осіб, відповідальних за введення медичних виробів в обіг.

Порядок ведення зазначеного Реєстру осіб, відповідальних за введення медичних виробів, які імплантують, та медичних виробів для діагностики in vitro, форми повідомлень, зазначених в абзаці першому п. 31 Технічного регламенту, перелік відомостей, які зберігаються в реєстрі, та режим доступу до них затверджується Міністерством охорони здоров`я від 10.02.2017 р. № 122.

Так, відповідно до п. 31 Технічного регламенту, будь-який виробник, який під власним іменем вводить медичні вироби в обіг, згідно з процедурами, зазначеними у пунктах 18 і 19 цього Технічного регламенту, а також будь-яка інша фізична особа - підприємець або юридична особа, яка провадить діяльність, зазначену в пунктах 27-30 цього Технічного регламенту, зобов`язана повідомити Держлікслужбі щодо свого місцезнаходження і надати перелік та опис відповідних виробів. Держлікслужба на підставі отриманої від виробників або їх уповноважених представників інформації забезпечує ведення Реєстру осіб.

Реєстр осіб розміщується в електронному вигляді у вільному доступі на офіційному сайті Держлікслужби.

Згідно з ч. 2 ст. 270 Митного кодексу України, правила оподаткування товарів, що переміщуються через митний кордон України, іншими (крім мита) митними платежами встановлюються Податковим кодексом України з урахуванням особливостей, що визначаються Митним кодексом України.

Відповідно до підпункту «в» пункту 193.1 ст. 193 Податкового кодексу України, ставки податку встановлюються від бази оподаткування в розмірі 7 відсотків по операціях з постачання на митній території України та ввезення на митну територію України медичних виробів, які відповідають вимогам відповідних технічних регламентів, що підтверджується документом про відповідність, та дозволені для надання на ринку та/або введення в експлуатацію і застосування в Україні.

Судом встановлено, що у зв`язку з відсутністю у Реєстрі відповідальних за введення медичних виробів в обіг представників ТОВ «ДМ-ПРОЕКТ» під час митного оформлення в режимі «імпорт» медичних виробів «Світильники операційні серії Polaris 600» і, як наслідок, неможливість застосування до операції з постачання на митну територію України медичних виробів ставки податку на додану вартість 7 відсотків, відповідно до підпункту «в» пункту 193.1 ст. 193 Податкового кодексу України, Київською митницею Держмитслужби у відношенні директора ТОВ «ДМ-ПРОЕКТ» ОСОБА_1 складено протокол про порушення митних правил від 06.04.2020 р. № 0823/10000/20 за ознаками правопорушення, передбаченого ст. 485 Митного кодексу України.

З листа Держлікслужи від 10.08.2020 р. № 5987-001.2/005.0/17-20 слідує, що ТОВ «ДМ-ПРОЕКТ» звернулося до Держлікслужби тільки 03.04.2020 р. за вх. № 770/0/005.0-1-20, та за результатами такого розгляду, у Реєстр осіб була внесена інформація щодо особи, відповідальної за введення медичних виробів в обіг ТОВ «ДМ-ПРОЕКТ» стосовно медичного виробу «Світильники операційні серії Polaris 600» відповідно до Декларації про відповідність від 13.03.2020 р. № 17/03 виробництва Dragerwerk AG Co. KGaA, Germany.

24.09.2020 р. за результатами розгляду матеріалів адміністративної справи, винесено постанову у справі про порушення митних правил 0823/10000/20, відповідно до якої громадянина України ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 485 Митного кодексу України, та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 422962,26 грн.

Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 1 ст. 6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Згідно ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Таким чином, суб`єкт владних повноважень зобов`язаний довести правомірність своїх рішень, дій чи бездіяльності, а позивач повинен заперечувати проти доводів суб`єкта владних повноважень.

Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ч. 1 ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Нормами ч.ч. 1-3 ст. 73 КАС України встановлено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Частинами 1, 2 ст. 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Митного кодексу України, законодавство України з питань державної митної справи складається з Конституції України, цього Кодексу, інших законів України, що регулюють питання, зазначені у ст. 7 цього Кодексу, з міжнародних договорів України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також з нормативно-правових актів, виданих на основі та на виконання цього Кодексу та інших законодавчих актів.

Відповідно до ст. 486 МК України завданнями провадження у справах про порушення митних правил є своєчасне, всебічне, повне та об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її з дотриманням вимог закону.

Статтею 487 МК України, передбачено, що провадження у справі про порушення митних правил здійснюється відповідно до цього Кодексу, а в частині, що не регулюється ним, - відповідно до законодавства України про адміністративні правопорушення.

Відповідно до вимог ст. 489 МК України при розгляді справи про порушення митних правил посадова особа зобов`язана з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують та/або обтяжують відповідальність, чи є підстави для звільнення особи, що вчинила правопорушення від адміністративної відповідальності, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

При цьому, доказами у справі про порушення митних правил є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку встановлюються наявність або відсутність порушення митних правил, винність особи у його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи (ст. 495 МК України).

Так, як вбачається зі змісту протоколу про порушення митних правил 0823/10000/20 від 06 квітня 2020 р., вина ОСОБА_1 полягає у незабезпеченні на момент митного оформлення знаходження у Реєстрі осіб, відповідальних за введення медичних виробів, які імплантують, та медичних виробів для діагностики in vitro в обіг відомостей про ТОВ «ДМ-ПРОЕКТ» та медичний виріб. Цей факт дає підстави для митниці стверджувати, що у декларанта не було права застосовувати пільгову ставку ПДВ при імпорті товару на митну територію України.

Так, підставою для винесення оскаржуваної постанови про порушення митних правил стало саме не надання уповноваженим представником ТОВ «ДМ-ПРОЕКТ» Повідомлення до Держлікслужби для внесення до Реєстру медичної техніки та виробів медичного призначення, що є порушенням вимог Технічного регламенту щодо проведення оцінки відповідності та надання дозволу введення в обіг МВ та не дає право застосування ставки ПДВ у розмірі 7 відсотків.

Таким чином, митний орган прийшов до висновку, що керівник ТОВ «ДМ-ПРОЕКТ» ОСОБА_1 своїми діями, спрямованими на ухилення від сплати митних платежів у розмірі 140987,42 грн., вчинив порушення митних правил, відповідальність за яке передбачено ст. 485 Митного кодексу України.

Відповідно до ст. 193.1 Податкового кодексу України, ставки податку в розмірі 7 % від бази оподаткування встановлюються по операціях з постачання на митну територію України та ввезення на митну територію України лікарських засобів, дозволених для виробництва і застосування в Україні та внесених до Державного реєстру лікарських засобів, а також медичних виробів, які внесені до Державного реєстру медичної техніки та виробів медичного призначення або відповідають вимогам відповідних технічних регламентів, що підтверджується документом про відповідність, та дозволені для надання на ринку та/або введення в експлуатацію і застосування в Україні.

Тобто, застосування в митній декларації ставки ПДВ в розмірі 7 % застосовується до виробів:

- які внесені до Реєстру;

- які відповідають технічним регламентам, що підтверджується документом про відповідність дозволені для надання на ринку та/або введення в експлуатацію і застосування в Україні.

Отже, однією з підстав застосування ставки 7 відсотків є відповідність медичного виробу вимогам відповідних технічних регламентів, що підтверджується документом про відповідність, та який дозволений для надання на ринку та/або введення в експлуатацію і застосування в Україні.

Встановлено, що декларант, виконуючи ці вимоги, склав відповідну декларацію про відповідність на медичні вироби від 17.03.2020 р. № 17/03.

Як зазначалося вище, питання відповідності медичного виробу певним вимогам регулюється Технічним регламентом щодо медичних виробів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 02.10.2013 р. № 753. Цей Регламент розроблено на основі Директиви Ради ЄС від 14.06.1993 р. № 93/42/ЄЕС щодо медичних виробів.

Відповідно до статті 56 Угоди між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони, Україна вживає необхідних заходів з метою поступового досягнення відповідності з технічними регламентами ЄС та системами стандартизації, метрології, акредитації, робіт з оцінки відповідності та ринкового нагляду ЄС та зобов`язується дотримуватися принципів та практик, викладених в актуальних рішеннях та регламентах ЄС. Для досягнення цілей, визначених у пункті 1, Україна повинна відповідно до графіку Додатка ІІІ до цієї Угоди:

- імплементувати відповідні положення acquis ЄС до свого законодавства;

- здійснити необхідні адміністративні та інституційні реформи, необхідні для виконання цієї Угоди відповідно до Угоди про оцінку відповідності та прийнятність промислових товарів (далі - Угода АСАА), зазначеної у статті 57 цієї Угоди;

- запровадити ефективну та прозору адміністративну систему, яка необхідна для імплементації цієї Глави.

В статті 2 Технічного регламенту щодо медичних виробів надано визначення терміну введення в обіг. За цим Регламентом - це перша поява медичного виробу, крім медичних виробів, призначених для клінічних досліджень або оцінки характеристик, на ринку України з метою розповсюдження та/або застосування за призначенням незалежно від того, чи є цей медичний виріб новим чи повністю відновленим.

Зважаючи, що статтею 56 глави 3 Розділу IV Угоди про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським Співтовариством з атомної енергії і їх державами-членами, з іншої сторони, передбачено, що Україна вживає необхідних заходів з метою поступового досягнення відповідності технічним регламентам ЄС та системам стандартизації, метрології, акредитації, робіт з оцінки відповідності та ринкового нагляду ЄС та зобов`язується дотримуватися принципів та практик, викладених в актуальних рішеннях та регламентах ЄС.

Для розміщення на ринку імпортної продукції повинні застосуватись ті самі критерії, що й до продукції, виробленої в ЄС, тоді як випуск у вільний обіг визначається митними правилами.

Тобто, порядок введення в обіг, в розумінні законодавства, що регулює обіг медичного обладнання, взагалі не стосується митного чи податкового регулювання, зокрема випуску у вільний обіг. При цьому, імпортер отримує право на сплату ПДВ за ставкою 7% у разі ввезення на митну територію України медичних виробів, які відповідають вимогам відповідних технічних регламентів, що підтверджується документом про відповідність, та дозволені для надання на ринку та/або введення в експлуатацію і застосування в Україні. Вказана норма не передбачає, як умову застосування ставки ПДВ 7%, відображення відповідальної за введення в обіг медичних виробів особи у відповідному Реєстрі осіб.

У листі Держлікслужби на адресу Київської митниці від 29.05.2020 р. № 4020-001.2/005.0/17-20 зазначається, зокрема, що порядок ведення Реєстру осіб базується на повідомленні відповідальних осіб, який за своєю правовою суттю не є дозвільним, а лише інформаційним.

Таким чином, медичний виріб, який був імпортований ТОВ «ДМ-ПРОЕКТ», може вважатися таким, що введений в обіг, коли він передається від імпортера першому покупцю вже на митній території України (перша поява), як про це зазначено в статті 2 Технічного регламенту та в Директиві Ради ЄС від 14 червня 1993 р. № 93/42/ЄЕС.

Відповідно до статті 9 Технічного регламенту, введення в обіг та/або в експлуатацію медичних виробів дозволяється тільки в разі, коли вони повністю відповідають вимогам цього Технічного регламенту, за умови належного постачання, встановлення, технічного обслуговування та застосування їх за призначенням.

Згідно п. 43 Технічного регламенту на медичні вироби (крім тих, що виготовлені на замовлення або призначені для клінічних досліджень), що вважаються такими, що відповідають вимогам, зазначеним у пункті 11 цього Технічного регламенту, перед введенням їх в обіг повинно бути нанесено маркування знаком відповідності технічним регламентам.

Одночасно, стаття 4 Директиви Ради ЄС від 14 червня 1993 р. № 93/42/ЄЕС встановлює, що загальною умовою введення медичного виробу в обіг є наявність на ньому маркування ЄС.

Як вбачається з матеріалів справи, на момент митного контролю за МД UA100430/2020/003631 від 31.03.2020 р. товар, який декларувався, мав маркування ЄС та маркування знаком відповідності технічним регламентам (трилисник), що підтверджується декларацією відповідності за №MDR103-024-1812-001-0 від 21.12.2018 р. та актом митного огляду від 01.04.2020 р., до якого додано фото.

За таких обставин, безумовним допуском медичного виробу в обіг (на ринок) є наявність на ньому маркування ЄС, як це передбачено в статті 4 Директиви Ради ЄС від 14 червня 1993 р. № 93/42/ЄЕС та маркування знаком відповідності технічним регламентам (трилисник).

Таким чином, оскільки ця умова на момент ввезення товару на митну територію України була ТОВ «ДМ-ПРОЕКТ» виконана, декларант мав право на застосування ставки ПДВ в розмірі 7 відсотків.

Разом з цим, в п. 31 Технічного регламенту встановлено, що будь-який виробник, який під власним іменем вводить медичні вироби в обіг, згідно з процедурами, зазначеними у пунктах 18 і 19 цього Технічного регламенту, а також будь-яка інша фізична особа-підприємець або юридична особа, яка провадить діяльність, зазначену в пунктах 27-30 цього Технічного регламенту, зобов`язана повідомити Держлікслужбі щодо свого місцезнаходження і надати перелік та опис відповідних виробів.

Якщо виробник, який під власним іменем вводить в обіг медичні вироби, зазначені в абзаці першому цього пункту, не є резидентом України, він зобов`язаний призначити одного уповноваженого представника, відповідального за введення в обіг цих виробів на ринку України. Такий представник зобов`язаний повідомити Держлікслужбі щодо свого місцезнаходження і надати перелік та опис відповідних виробів.

Відповідно до Порядку ведення Реєстру осіб, відповідальних за введення медичних виробів, активних медичних виробів, які імплантують, та медичних виробів для діагностики in vitro в обіг, форми повідомлень, переліку відомостей, які зберігаються в ньому, та режиму доступу до них, затвердженого наказом МОЗ України від 10.02.2017 р. № 122, Повідомлення про внесення інформації до Реєстру осіб, що містить інформацію, зазначену у абзаці першому пункту 31 Технічного регламенту щодо медичних виробів, абзацах першому - п`ятому пункту 23 Технічного регламенту щодо медичних виробів для діагностики in vitro, а також пункті 33 Технічного регламенту щодо активних медичних виробів, які імплантують, подається до Держлікслужби перед введенням виробів в обіг за формою, наведеною у додатку 2 до цього Порядку.

Отже, враховуючи вказані норми, чинне законодавство встановлює декларативний принцип повідомлення про відповідальних осіб. Наявність або відсутність у відповідному Реєстрі відомостей щодо відповідальної особи законодавство не пов`язує із дозволом для надання на ринку та/або введення в експлуатацію і застосування в Україні.

При цьому, дозвіл для надання на ринку та/або введення в експлуатацію і застосування в Україні не видається окремим державним органом і він не пов`язаний із окремим розпорядчим актом суб`єкта владних повноважень.

Вбачається, що ТОВ «ДМ-ПРОЕКТ» виконало своє зобов`язання і через підрядну організацію ТОВ «8Л-ГРУП» 26 березня 2020 р. звернулося до Держлікслужби із відповідним Повідомленням, що підтверджується листом ТОВ «8Л-ГРУП» від 22.09.2020 р. за № 04/2020. У звязку з чим, на момент митного оформлення свого товару ТОВ «ДМ-ПРОЕКТ» повідомило Держлікслужбу про відповідальну особу.

Статтею 531 МК України визначено, що підставами для скасування постанови про накладення адміністративного стягнення за порушення митних правил або про припинення провадження у справі про порушення митних правил є, в тому числі, відсутність у діях особи, яка притягується до відповідальності, ознак порушення митних правил; необ`єктивність або неповнота провадження у справі або необ`єктивність її розгляду; невідповідність викладених у постанові висновків фактичним обставинам справи; обмеження прав учасників провадження у справі про порушення митних правил та її розгляду; неправильна або неповна кваліфікація вчиненого правопорушення.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Стаття 7 КУпАП передбачає, що ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.

Відповідно до ст. 86 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно зі ст.ст. 73, 74 КАС України належними та допустимими є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановлено законом. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування.

Згідно з ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

За таких обставин, оцінивши надані докази, суд вважає, що відповідач не надав суду доказів правомірності притягнення позивача до адміністративної відповідальності.

Натомість, матеріалами справи доведено наявність у ТОВ «ДМ-ПРОЕКТ» відповідних документів на момент митного оформлення медичних виробів «Світильники операційні серії Polaris 600».

З огляду на викладене, суд вважає, що відповідачем не доведено (в тому числі належними та допустимими доказами) правомірність прийняття оскаржуваної постанови у справі про порушення митних правил № 0823/10000/20 від 24.09.2020 р.

При цьому, суд звертає увагу на те, що згідно зі статтею 458 МК України порушення митних правил є адміністративним правопорушенням, яке являє собою протиправні, винні (умисні або з необережності) дії чи бездіяльність, що посягають на встановлений цим Кодексом та іншими актами законодавства України порядок переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, пред`явлення їх органам доходів і зборів для проведення митного контролю та митного оформлення, а також здійснення операцій з товарами, що перебувають під митним контролем або контроль за якими покладено на органи доходів і зборів цим Кодексом чи іншими законами України, і за які цим Кодексом передбачена адміністративна відповідальність.

Згідно зі статтею 485 МК України заявлення в митній декларації з метою неправомірного звільнення від сплати митних платежів чи зменшення їх розміру неправдивих відомостей щодо істотних умов зовнішньоекономічного договору (контракту), ваги (з урахуванням допустимих втрат за належних умов зберігання і транспортування) або кількості, країни походження, відправника та/або одержувача товару, неправдивих відомостей, необхідних для визначення коду товару згідно з УКТ ЗЕД та його митної вартості, та/або надання з цією ж метою органу доходів і зборів документів, що містять такі відомості, або несплата митних платежів у строк, встановлений законом, або інші протиправні дії, спрямовані на ухилення від сплати митних платежів, а так само використання товарів, стосовно яких надано пільги щодо сплати митних платежів, в інших цілях, ніж ті, у зв`язку з якими було надано такі пільги, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 300 відсотків несплаченої суми митних платежів.

Диспозиція цієї статті передбачає спеціальну протиправну мету дій декларанта щодо заявлення неправдивих відомостей - неправомірне звільнення від сплати митних платежів чи зменшення їх розміру. Наявність спеціальної протиправної мети однозначно вказує на те, що це правопорушення може бути вчинено тільки з умисною формою вини, оскільки на момент подачі митної декларації декларант повинен усвідомлювати факт заявлення неправдивих відомостей та умисно бажати, щоб заявлені ним неправдиві дані вплинули на розмір митних платежів, які йому доведеться сплатити за митне оформлення задекларованого ним товару.

Тобто, для притягнення до відповідальності, згідно зі статтею 485 МК України, необхідно довести факт заявлення в митній декларації з метою неправомірного звільнення від сплати митних платежів чи зменшення їх розміру неправдивих відомостей та/або надання документів, що містять неправдиві відомості, та наявність прямого умислу, що, в свою чергу, відповідачем не доведено і судом під час розгляду справи не встановлено.

З об`єктивної сторони склад правопорушення митних правил, передбаченого вказаною статтею, характеризується наявністю дій, а з суб`єктивної - у формі умислу. Крім того, склад вказаного порушення обумовлює наявність в діях декларанта особливої мети, а саме ухилення від сплати податків та зборів, або зменшення їх розміру, що обумовлює подання митному органу неправдивих відомостей чи документів, що їх містять, необхідних для визначення коду товару згідно з УКТЗЕД та його митної вартості.

Відповідно до правових позицій Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду, викладених в постановах від 06.06.2018 року (справи № 607/1866/17 та № 607/2391/17), для притягнення до відповідальності, згідно зі ст. 485 Митного кодексу України, необхідно доведення факту заявлення в митній декларації, в даному випадку неправдивих відомостей та/або надання документів, що містять неправдиві відомості та наявність прямого умислу.

За змістом статті 10 КУпАП, адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків.

Аналіз диспозиції ст. 485 МК України вказує на те, що з суб`єктивної сторони склад вказаного вище правопорушення обумовлює наявність у діях особливої мети - ухилення від сплати; податків та зборів або зменшення їх розміру, та вини у формі прямого умислу. Диспозиція цієї статті передбачає спеціальну протиправну мету дій декларанта щодо заявлення неправдивих відомостей - неправомірне від сплати митних платежів чи зменшення їх розміру.

Наявність спеціальної протиправної мети вказує на те, що це правопорушення може бути вчинено тільки з умисною формою вини, оскільки на момент подачі митної декларації декларант повинен усвідомлювати факт заявлення неправдивих відомостей та умисно бажати, щоб заявлені ним неправдиві дані вплинули на митних платежів, які йому доведеться сплатити за митне оформлення задекларованого ним товару.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної в постановах від 22.05.2020 у справі № 751/1477/17 від 13.12.2018, № 759/360/17, від 06.06.2018, № 607/1866/17 та № 607/2391/17 для притягнення до відповідальності, згідно ст. 485 МК України, необхідно доведення факту заявлення в митній декларації, в даному випадку неправдивих відомостей та/або надання документів, що містять неправдиві відомості та наявність прямого умислу.

При цьому, Верховний Суд в постанові 12.12.2018 у справі № 759/360/17 зазначив, що за відсутності обґрунтованих доказів, які свідчили саме про умисел декларанта на заниження митних платежів (шляхом повідомлення недостовірної інформації про товар) сам факт неправильного визначення коду згідно з УКТЗЕД не є достатньою підставою для кваліфікації дій позивача як порушення митних правил відповідно до ст. 485 МК України. Тобто, суд зауважує, що для притягнення до відповідальності за ст. 485 МК України необхідно довести факт заявлення в митній декларації з метою неправомірного звільнення від сплати митних платежів чи зменшення їх розміру неправдивих відомостей та/або надання документів, що містять неправдиві відомості та наявність прямого умислу.

Відповідачем не доведено наявність в діях позивача як об`єктивної, так і суб`єктивної сторони правопорушення, передбаченого ст. 485 МК України.

Відповідно до ч. 3 ст. 286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

Враховуючи встановлені судом обставини, правові норми, а також позиції судів вищих інстанцій, суд приходить до висновку, що притягнення позивача до відповідальності за порушення митних правил, передбачених ст. 485 МК України відбулося без повного та належного з`ясування всіх обставин справи і встановлення його вини, а тому оскаржувана постанова підлягає скасуванню, а провадження у справі - закриттю.

З огляду на наведене, позов підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст. 2, 5, 8, 9, 14, 22, 72-79, 76-77, 211, 241-246, 250, 255, 286, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, ст.ст. 458, 467, 485, 489 Митного кодексу України, ст.ст. 7, 9, 247, 251, 280, 283, 284 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до Київської митниці Держмитслужби про визнання протиправною та скасування постанови в справі про порушення митних правил - задовольнити.

Скасувати постанову в справі про порушення митних правил № 0823/10000/20 від 24 вересня 2020 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за статтею 485 Митного кодексу України у вигляді штрафу в сумі 422962,26 гривень.

Провадження у справі про порушення митних правил № 0823/10000/20 за статтею 485 Митного кодексу України відносно ОСОБА_1 - закрити.

Рішення може бути оскаржено до Шостого апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом 10 днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя С.І. Кушнір