Ухвала

від 09.02.2024 по справі 344/2001/24

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 344/2001/24

Провадження № 1-кс/344/977/24

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 лютого 2024 року м. Івано-Франківськ

Слідчий суддя Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області ОСОБА_1 , з участю секретаря ОСОБА_2 , слідчого ОСОБА_3 , володільця майна ОСОБА_4 , з участю ОСОБА_5 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду клопотання старшого слідчого СВ Івано-Франківського РУП ГУНП в Івано-Франківській області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_3 про арешт майна в рамках кримінального провадження №12023091010003233 від 12.10.2023 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 191 КК України, -

В С Т А Н О В И В:

Слідчий звернувся з вказаним клопотанням, в обґрунтування якого зазначив, що слідчим відділом Івано-Франківського РУП ГУНП в Івано-Франківській області проводиться досудове розслідування у межах кримінального провадження № 12023091010003233 від 12.10.2023 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 191 КК України.

У ході досудового розслідування встановлено, що ОСОБА_4 , перебуваючи на посаді директора ТОВ «Станіслав Комфорт», код ЄДРПОУ 44392866, будучи у злочинній змові із начальником виробництва ТОВ «Станіслав Комфорт» - ОСОБА_6 , в умовах воєнного стану на території України, зловживаючи своїми службовими становищами, незаконно привласнили грошові кошти та майно ТОВ «Станіслав Комфорт».

Як зазначено у клопотанні, в органу досудового розслідування станом на теперішній час є достатньо підстав вважати, що колишній директор ТОВ «Станіслав Комфорт» - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , житель АДРЕСА_1 , будучи у злочинній змові із колишнім начальником виробництва ТОВ «Станіслав Комфорт» - ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , жителем АДРЕСА_2 , а також з іншими особами, зловживаючи своїми повноваженнями, незаконно привласнили грошові кошти та товаро-матеріальні цінності товариства.

02 лютого 2024 року в період часу із 07:52 год по 09:45 год, на підставі ухвали слідчого судді Івано-Франківського міського суду ОСОБА_7 у справі № 344/1484/24 від 26.01.2024, проведено обшук у квартирі

АДРЕСА_3 , де фактично проживає ОСОБА_4 , у ході якого вилучено:

- банківська платіжна картка АТ КБ «Приватбанк» за № НОМЕР_1 ;

- мобільний телефон марки «Samsung Galaxy A23»;

- наказ № 04 від 15.03.2023, виданий директором ТОВ «Станіслав Комфорт» ОСОБА_4 ;

- грошові кошти у загальній сумі 7 500 доларів США;

- грошові кошти у загальній сумі 15 700 євро.

02 лютого 2024 року вищевказані речі та документи визнано речовим доказом у кримінальному провадженні.

Незастосування заходу забезпечення кримінального провадження накладення арешту на майно, на думку органу досудового розслідування, може призвести до приховування, пошкодження, зникнення, втрати, підробки документів або настання інших наслідків, які можуть перешкоджати завданням кримінального провадження.

Підставою накладення арешту на вказане майно, як випливає зі змісту клопотання, є сукупність достатніх підстав та розумних підозр вважати, що воно є доказом вчинення злочину та з метою забезпечення відшкодування шкоди, завданої внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Слідчий в судовому засіданні клопотання підтримав, однак зазначив, що вже після проведення обшуку, стосовно вилучених грошових коштів у 7 500 доларів США були надані докази їх належності іншій особі (військовослужбовцю ЗСУ), у звязку з чим у частині арешту коштів 7 500 доларів США слідство не наполягає. В іншій частині слідчий просив клопотання задовольнити.

ОСОБА_4 в судовому засіданні протии клопотання в частині арешту мобільного телефону та грошових коштів заперечив, посилаючись на те, що мобільний телефон потрібен йому для користування, а грошові кошти належать його дружині та є її особисто приватною власністю (аліменти на дітей від колишнього чоловіка та частка від продажу приміщення її колишнього подружжя).

В судовому засіданні громадянка ОСОБА_5 (дружина ОСОБА_4 ) вказала, що вилучені кошти в сумі 7500,00 доларів США належать її товаришу військовослужбовцю ЗСУ (які вона зберігала), а 15 700 євро є її особистими заощадженнями за рахунок отримуваних аліментів від колишнього чоловіка та від продажу спільного з ним майна.

Заслухавши пояснення учасників процесу, дослідивши матеріали клопотання та надані документи, слідчий суддя вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 131 КПК України заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження.

Відповідно до п. 7 ч. 2 ст. 131 КПК України передбачені такі види заходів забезпечення кримінального провадження, як арешт майна.

При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод і законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.

Так, при вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного і обґрунтованого рішення слідчий суддя, згідно зі ст. ст. 94, 132, 173 КПК України, повинен врахувати: існування обґрунтованої підозри щодо вчинення злочину та достатність доказів, що вказують на вчинення злочину; правову підставу для арешту майна; можливий розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням; наслідки арешту майна для третіх осіб; розумність і співмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.

Відповідні дані мають міститися і у клопотанні слідчого чи прокурора, який звертається з проханням арештувати майно, оскільки, згідно ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб`єкт, який ініціює таке обмеження, повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.

Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.

Згідно з ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення:

1) збереження речових доказів;

2) спеціальної конфіскації;

3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи;

4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Ч. 10 ст. 170 КПК України передбачено, що арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна. Не може бути арештовано майно, якщо воно перебуває у власності добросовісного набувача, крім арешту майна з метою забезпечення збереження речових доказів.

Ст. 173 КПК України визначено порядок вирішення питання про арешт майна.

Так, згідно ч.ч. 1, 3 ст. 173 КПК України слідчий суддя, суд відмовляють у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 цього Кодексу.

При вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати:

1) правову підставу для арешту майна;

2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу);

3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу);

3-1) можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу);

4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу);

5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження;

6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

Так, на підставі наданих до клопотання документів слідчим суддею встановлено, що слідчим відділом Івано-Франківського РУП ГУНП в Івано-Франківській області проводиться досудове розслідування у межах кримінального провадження № 12023091010003233 від 12.10.2023 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 191 КК України.

Предметом досудового розслідування є встановлення обставин, що ОСОБА_4 , перебуваючи на посаді директора ТОВ «Станіслав Комфорт», код ЄДРПОУ 44392866, будучи у злочинній змові із начальником виробництва ТОВ «Станіслав Комфорт» - ОСОБА_6 , в умовах воєнного стану на території України, зловживаючи своїми службовими становищами, незаконно привласнили грошові кошти та майно ТОВ «Станіслав Комфорт».

02 лютого 2024 року на підставі ухвали слідчого судді Івано-Франківського міського суду у справі № 344/1484/24 від 26.01.2024, проведено обшук у квартирі

АДРЕСА_3 , де фактично проживає ОСОБА_4 .

У ході проведення обшуку вилучено:

- банківську платіжну картку АТ КБ «Приватбанк» за № НОМЕР_1 ;

- мобільний телефон марки «Samsung Galaxy A23»;

- наказ № 04 від 15.03.2023, виданий директором ТОВ «Станіслав Комфорт» ОСОБА_4 ;

- грошові кошти у загальній сумі 7 500 доларів США;

- грошові кошти у загальній сумі 15 700 євро.

Постановою слідчого від 02.02.2024 року вищевказані вилучені у ході обшуку речі, документ та грошові кошти визнано речовими доказами.

Правовою підставою накладення арешту на вказане майно слідчим у клопотанні визначено:

- збереження речових доказів;

- відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

В судовому засіданні слідчим також надано суду копію позовної заяви у кримінальному провадженні, відповідачем у якій є ОСОБА_4 .

Відповідно до ч.3 ст.170 КПК України у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

Так, відповідно до ч.1 ст.98 КПК України речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

На думку слідчого судді, вилучені в ході обшуку 02.02.2024 року банківська платіжна картка АТ КБ «Приватбанк» за № НОМЕР_1 ; мобільний телефон марки «Samsung Galaxy A23»; наказ № 04 від 15.03.2023, виданий директором ТОВ «Станіслав Комфорт» ОСОБА_4 відповідають критерію речового доказу та повинні бути досліджені слідчим в ході досудового розслідування, а тому застосування щодо даних речей такого заходу забезпечення кримінального провадження, як арешт майна, є доцільним.

В частині накладення арешту на грошові кошти в сумі 7500,00 доларів США слідчому судді надано відповідні документи, з якими погодився слідчий, з обґрунтуванням того, що дані грошові кошти є власністю третьої особи ОСОБА_8 , та не ма.ть відношення до даного кримінального провадження.

Слідчий в цій частині в судовому засіданні на накладенні арешту не наполягав, а тому слідчий суддя вважає за необхідне відмовити в накладенні арешту на дані грошові кошти у 7500, 00 доларів США.

Стосовно накладення арешту на грошові кошти в сумі 15 700 євро, слідчий суддя зауважує таке.

Підставою накладення арешту, як вже було зазначено, слідчим зазначено збереження речових доказі та забезпечення цивільного позову.

При цьому, будь-яких доказів на підтвердження того, що грошові кошти в сумі 15 700,00 Євро були знаряддям вчинення конкретного кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження № 12023091010003233, чи є предметами, що були об`єктом кримінально протиправних дій, грошима, цінностями та іншими речами, набутими кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення, тобто можуть вважатися речовими доказами в даному кримінальному провадженні № 12023091010003233, на даному етапі органом досудового розслідування не надано, а слідчим суддею таких обставин зі змісту матеріалів клопотання не встановлено.

Експертизи вартості можливої завданої шкоди станом на даний час не проведено.

ОСОБА_4 у кримінальному провадженні №12023091010003233 підозра не оголошувалася.

Громадянкою ОСОБА_5 , яка є дружиною ОСОБА_4 надано слідчому судді документи на підтвердження того факту, що протягом 2022-2023 років нею отримувалися аліменти від колишнього чоловіка у достатніх розмірах на утримання дітей, які, з її слів, вона конвертувала у валюту Євро та заощаджувала для дітей.

Слідчий судя звертає увагу на те, що статтями 7, 16 КПК України встановлено, що загальною засадою кримінального провадження є недоторканість права власності. Позбавлення або обмеження права власності під час кримінального провадження здійснюється лише на підставі вмотивованого судового рішення, ухваленого в порядку, передбаченому цим Кодексом.

У відповідності до усталеної практики Європейського Суду з прав людини в контексті вищевказаних положень, володіння майном повинно бути законним (див. рішення у справі «Іатрідіс проти Греції» [ВП], заява N 31107/96, п. 58, ECHR 1999-II).

Крім того, у справі «Ізмайлов проти росії» (п. 38 рішення від 16 жовтня 2008 р.) ЄСПЛ встановив, що для того, щоб втручання вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити «особистий і надмірний тягар для особи».

Аналіз відповідних норм КПК України, що регламентують питання арешту майна, свідчить про те, що арешт майна може бути накладений щодо будь-якого майна, навіть майна осіб не причетних до вчинення злочину, якщо вказане майно містить ознаки речового доказу, може бути використане стороною обвинувачення в процесі доказування.

Якщо ж майно не містить ознак речового доказу, то таке майно може бути арештовано виключно в тому разі, якщо воно належить певній особі та вказана особа має певний процесуальний статус (підозрюваний, обвинувачений, юридична особа - суб`єкт спеціальної конфіскації).

В ході розгляду даного клопотання про арешт майна слідчим не доведено, що грошові кошти в сумі 15 700,00 євро, які було вилучено під час обшуку за місцем проживання ОСОБА_4 відповідають критерію речового доказу, як і не доведено, що на даний час є підстави для вирішення питання про накладення арешту з метою забезпечення цивільного позову (з огляду, перш за все, на відсутність у ОСОБА_4 статусу підозрюваного на даний час).

За таких обставин, враховуючи вищевикладене, слідчий суддя приходить до висновку про те, що в поданому до суду клопотанні про арешт майна, та в судовому засіданні, слідчим не доведено наявність передбачених процесуальним законом підстав для накладення арешту на грошові кошти в сумі 15 700,00 Євро, які було вилучено під час обшуку за місцем проживання ОСОБА_4 , перелік яких відповідно до вимог чинного КПК України є вичерпним.

Отже, на підставі вищенаведеного та враховуючи наявність правових підстав для часткового задоволення клопотання, та з метою забезпечення збереження речових доказів (банківської карточки, мобільного телефону та документу), оскільки, незастосування накладення арешту, на ці речі може призвести до наслідків, визначених ч. 11 ст. 170 КПК України, зокрема, таких як їх зникнення, втрати або пошкодження майна чи настання інших наслідків, які можуть перешкоджати кримінальному провадженню, а також правову підставу для арешту майна та наслідки арешту майна для інших осіб, керуючись засадами розумності та співмірності, вважаю, що клопотання слід задовольнити частково.

Керуючись ст.ст. 170-173, 309, 395 КПК України, -

У Х В А Л И В:

Клопотання задовольнити частково.

Накласти арешт із забороною на відчуження, розпорядження та користування на речі та документи, які вилучені в ході проведення обшуку за адресою: АДРЕСА_1 , де фактично проживає ОСОБА_4 , а саме:

- банківську платіжну картку АТ КБ «Приватбанк» за № НОМЕР_1 ;

- мобільний телефон марки «Samsung Galaxy A23»;

- наказ № 04 від 15.03.2023, виданий директором ТОВ «Станіслав Комфорт» ОСОБА_4 ;

- до його скасування у встановленому Кримінальним процесуальним кодексом України порядку, зокрема

В задоволенні решти вимог клопотання відмовити.

Ухвала підлягає до негайного виконання та може бути оскаржена безпосередньо до Івано-Франківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 5 днів з дня її оголошення.

Повний текст ухвали складено та підписано 09.02.2024 року.

Слідчий суддя ОСОБА_1