Ухвала

від 06.02.2024 по справі 522/7233/22

ПРИМОРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ОДЕСИ

Справа № 522/7233/22

Провадження по справі № 1-кс/522/701/24

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(повний текст)

06 лютого 2024 року м. Одеса

Слідчий суддя Приморського районного суду м. Одеси ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , за участю слідчого ОСОБА_3 , захисника ОСОБА_4 , власника майна ОСОБА_5 , розглянувши клопотання старшого слідччого СВ відділу поліції № 5 ОРУП № 1 ГУНП в Одеській області ОСОБА_3 , по матеріалам кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42022163030000027 від 02.06.2022 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191, ч. 2 ст. 28, ч.1 ст.366 КК України, про арешт майна, -

ВСТАНОВИВ:

Слідчим відділенням відділу поліції №5 Одеського РУП №1 Головного управління Національної поліції в Одеській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42022163030000027 від 02.06.2022 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191, ч. 2 ст. 28, ч.1 ст.366 КК України, за фактами розтрати та привласнення бюджетних коштів службовими особами Управління капітального будівництва Одеської міської ради та ТОВ «ЛІНККОР» (код ЄДРПОУ 38194207) під час виконання умов договору № 69-20/П від 22.06.2020.

Нагляд за додержанням законів під час здійснення досудового розслідування у формі процесуального керівництва здійснюється Приморською окружною прокуратурою.

У вчиненні кримінальних правопорушень, викладених в клопотанні слідчого, обґрунтовано підозрюється ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець м. Одеса, громадянин України, директор ТОВ «ЛІНККОР», зареєстрований та фактично проживаючий за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимий.

25.01.2024 ОСОБА_5 було повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 2 ст. 28, ч.1 ст.366 КК України.

Так, ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні особливо тяжкого кримінального правопорушення, за яке передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від семи до дванадцяти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років та з конфіскацією майна.

Згідно інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №352079397 від 27.10.2023 підозрюваний ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , має на праві приватної власності наступне майно:

1. Господарча будівля (гараж) за адресою: АДРЕСА_2 ;

2. Житловий будинок за адресою: АДРЕСА_3 ;

3. Квартира за адресою: АДРЕСА_4 ; (приватна спільна часткова власність частка власності)

4. Домоволодіння за адресою: АДРЕСА_5 ;

5. Житловий будинок з господарчими будівлями та спорудами за адресою: АДРЕСА_6 ; (приватна спільна часткова власність 51/400 частка власності).

Враховуючи викладене,у органу досудового слідства виникла необхідність накласти арешт на зазначене майно, заборонивши відчуження, розпорядження та користування, підставою якого є те що існують безспірні підстави та підозри, що вказане майно підлягає конфіскації.

Позиція учасників судового розгляду.

Слідчий в судовому засіданні підтримав клопотання в повному обсязі та просив накласти арешт на зазначені в клопотанні об`єкти нерухомості.

Адвокат ОСОБА_4 та власник майна ОСОБА_5 в судовому засіданні частково заперечували проти накладення арешту на зазначене майно, посилаючись на необґрунтованість клопотання, повідомивши суду, що більшість об`єктів нерухомості не належить ОСОБА_5 .

Вивчивши матеріали, які обґрунтовують доводи клопотання, вислухавши думку учасників судового розгляду, приходжу до висновку, що клопотання підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Мотиви суду.

Відповідно до ст. 131 КПК України, арешт майна є одним із заходів забезпечення кримінального провадження.

Частина 3 ст. 132 КПК України зазначає, що застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що:

1) існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження;

2) потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, прокурора;

3) може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, прокурор звертається із клопотанням.

При розгляді клопотання про арешт майна встановлюються такі обставини:1) правова підстава для арешту майна; 2) достатність доказів, що вказують на вчинення особою кримінального правопорушення; 3) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; 4) наслідки арешту майна для підозрюваного та/або інших осіб.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.

Метою накладення арешту є відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), конфіскації майна як виду покарання.

Відповідно до ч.5 ст.170 КПК України, у випадку, передбаченому пунктом 3 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності достатніх підстав вважати, що суд у випадках, передбачених Кримінальним кодексом України, може призначити покарання у виді конфіскації майна або застосувати до юридичної особи захід кримінально-правового характеру у виді конфіскації майна.

На даному етапі слідчий суддя не вирішує питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, оцінювати докази з точки зору їх достатності, допустимості для визнання особи винуватою чи невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення.

З дослідженого клопотання слідчого встановлено, що в провадженні СВ ВП№5 ОРУП № 1 ГУНП в Одеській області знаходиться кримінальне провадження № 42022163030000027 від 02.06.2022 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191, ч. 2 ст. 28, ч.1 ст.366 КК України.

25.01.2024 року в рамках вказаного кримінального провадження гр ОСОБА_5 було повідомлено про підозру у вчиненні злочинів, найтяжчий з яких за ч.5 ст. 191 КК України за кваліфікуючими ознаками: заволодіння чужим майном, шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем, за попередньою змовою групою осіб, в особливо великих розмірах.

Відтак, ОСОБА_5 підозрюється в тому, перебуваючи на посаді директора ТОВ «ЛІНККОР», у період часу з квітня 2021 року по листопад 2021 року, більш точного часу у ході досудового слідства встановити не видалось за можливе, перебуваючи в невстановленому досудовим слідством місці, за попередньою змовою з невстановленими досудовим слідством особами, шляхом зловживання своїм службовим становищем, складання та видачі службовою особою завідомо неправдивих офіційних документів, шляхом внесення до них завідомо неправдивих відомостей про обсяги та вартість фактично виконаних будівельних робіт з капітального ремонту будівлі, стадіону та елементів благоустрою території ОЗОШ № 56, за адресою: м. Одеса, вул. Тініста, 1, заволодів бюджетними коштами територіальної громади м. Одеси у сумі 2 000 112,08 грн., що в 600 і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян і є особливо великим розміром, та використав їх на власний розсуд на цілі, не пов`язані із виконанням умов Договору, що спричинило збитки територіальній громаді м. Одеси особі Одеської міської ради на вказану суму.

Санкція ч.5 ст. 191 КК України передбачає покарання у виді позбавленням волі на строк від семи до дванадцяти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років та з конфіскацією майна.

З досліджених матеріалів клопотання слідчого та витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта підозрюваний ОСОБА_5 має у приватній власності об`єкт нерухомого майна господарча будівля (гараж) за адресою: АДРЕСА_2 ; житловий будинок за адресою: АДРЕСА_3 ; квартира за адресою: АДРЕСА_4 ; (приватна спільна часткова власність частка власності) домоволодіння за адресою: АДРЕСА_5 ; житловий будинок з господарчими будівлями та спорудами за адресою: АДРЕСА_6 ; (приватна спільна часткова власність 51/400 частка власності).

Відповідно до ч. 10 ст. 170 КПК України арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна. Не може бути арештовано майно, якщо воно перебуває у власності добросовісного набувача, крім арешту майна з метою забезпечення збереження речових доказів.

В цьому кримінальному провадженні необхідність арешту нерухомого майна обумовлена сукупністю підстав вважати, що це майно може підлягати конфіскації як виду покарання у випадку прийняття в подальшому відповідного рішення судом. Адже підозрюваному ОСОБА_5 інкриміноване діяння, кримінально-правовою санкцією за які передбачена конфіскація майна.

Також слідчий суддя вважає доведеними необхідність арешту майна, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 цього Кодексу, зокрема перетворення та відчуження.

Відтак, ризиками, для запобігання яких необхідне накладення арешту, є можливість відчуження цього майна власником підозрюваним ОСОБА_5 . Адже, усвідомлюючи можливість настання негативних наслідків майнового характеру у зв`язку з притягненням ОСОБА_5 до кримінальної відповідальності, вона може вчинити відповідні дії з метою забезпечення його недоторканності під час конфіскації (зокрема, укласти відповідні договори на користь третіх осіб).

Накладення арешту на нерухоме майно не є припиненням права власності на нього або позбавленням таких прав. Такий захід є лише тимчасовим обмеженням права власності, яке полягає у тимчасовій забороні розпоряджатись чи відчужити майно, що за своєю сутністю є найменш обтяжливим способом арешту та не призведе до порушення конституційних прав особи, яка ним володіє. Отже, таке обмеження є розумним і співмірним з огляду на завдання кримінального провадження. З урахуванням досліджених обставин в цьому кримінальному провадженні потреби досудового розслідування виправдовують саме такий ступінь втручання у права та свободи особи. Окремо слід зазначити, що жодних негативних наслідків арешту майна ОСОБА_5 для третіх осіб не вбачається.

Враховуючи встановлені під час судового засідання обставини, вимоги ч. 11 ст. 170, ч. 4, 5 ст. 173 КПК України, а також тимчасовий характер застосування цього заходу забезпечення кримінального провадження, слідчий суддя вважає за можливе накласти арешт обмеживши права власності лише в частині розпорядження майном та його відчуження з метою запобігання його зміни чи знищенню, оскільки право розпорядження майном - це можливість його власника визначати долю такого майна, що зокрема полягає в можливості зміни фізичної сутності майна аж до його повного знищення або шляхом відмови від права на майно, а право відчуження полягає у можливості переходу прав власності від однієї особи до іншої.

Відповідно до ст. 174 КПК України підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження судом.

Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

Слідчий суддя на підставі розумної оцінки сукупності отриманих даних дійшов висновку, що надані слідчим документи є достатніми для застосування в рамках даного кримінального провадження такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешт майна, а тому необхідно задовольнити клопотання слідчого шляхом накладення арешту на нерухоме майно, наклавши при цьому заборону розпорядження та відчуження майна.

Керуючись ст. ст. 167-173, 376 КПК України, слідчий суддя, -

УХВАЛИВ:

Клопотання старшого слідччогоСВ відділуполіції №5ОРУП №1ГУНП вОдеській області ОСОБА_3 про накладення арешту на майно - задовольнити.

Накласти арешт на нерухоме майно, яке перебуває у власності ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_1 , заборонивши право розпорядження та відчуження майна, заборонивши будь-яким суб`єктам державної реєстрації речових прав на нерухоме майно які уповноважені здійснювати реєстраційні дії в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, в тому числі нотаріусам, іншим акредитованим суб`єктам, посадовим особам здійснювати будь-які реєстраційні дії щодо об`єкту нерухомого майна, а саме:

- господарча будівля (гараж) за адресою: АДРЕСА_2 ;

- житловий будинок за адресою: АДРЕСА_3 ;

- квартира за адресою: АДРЕСА_4 ; (приватна спільна часткова власність частка власності)

- домоволодіння за адресою: АДРЕСА_5 ;

- житловий будинок з господарчими будівлями та спорудами за адресою: АДРЕСА_6 ; (приватна спільна часткова власність 51/400 частка власності).

Виконання ухвали покласти на слідчого старшого слідччогоСВ відділуполіції №5ОРУП №1ГУНП вОдеській області ОСОБА_3 або інших слідчих з групи у вказаному кримінальному провадженні.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Одеського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Повний текст ухвали слідчого судді складено та проголошено 09.0.2024 року о 09:30 годині в залі суду №131.

Слідчий суддя: ОСОБА_6

06.02.2024