Рішення

від 09.02.2024 по справі 308/22593/23

УЖГОРОДСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 308/22593/23

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 лютого 2024 року місто Ужгород

Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області у складі:

головуючого судді Шепетко І. О.,

за участі секретаря судового засідання ПетришинаН.А.,

позивача ОСОБА_1

представника позивача Лешанич Л.В.,

представника відповідача КудренкоВ.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу в порядку спрощеного позовного провадження за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) про визнання незаконним та скасування рішення, -

в с т а н о в и в:

Представник позивача Лешанич Леся Вікторівна, яка діє в інтересах позивача ОСОБА_1 , звернулась до Ужгородського міськрайонного суду із позовною заявою до Військової частини НОМЕР_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) про визнання незаконним та скасування рішення начальникавідділу адміністративно-юрисдикційноїдіяльності штабу підполковникаСергія Курдельчукавід 03.11.2023про примусовевидворення зУкраїни ОСОБА_1

Свої вимоги мотивує тим, що 03 листопада 2023 року начальником відділу адміністративно-юрисдикційної діяльності штабу підполковником Сергієм Курдельчуком, було прийнято рішення про примусове видворення з України ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , за межі території України.

Також зазначає, що рішення відповідач обґрунтовує тим, що 02 листопада 2023 року о 13 годині 00 хвилин інспектором моніторингу обстановки на напрямку 363 прикордонного знаку «У», на відстані 700 метрів до державного кордону, на ділянці відповідальності впс « ІНФОРМАЦІЯ_3 » в межах контрольованого прикордонного району був виявлений та затриманий громадянин російської федерації ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ), ІНФОРМАЦІЯ_2 за порушення законодавства про правовий статус іноземців та осіб без громадянства, а саме проживав на території України без документів на право перебування (проживання) на території України, чим порушив вимоги ч.3 статті 3, статті 4 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», відповідальність за яке передбачена частиною 3 ст. 203 КУпАП. Також, відповідачем було зазначено, що 11.01.2023 стосовно ОСОБА_1 ГУ ДМС України в Закарпатській області було прийнято рішення про примусове повернення до країни походження або третьої країни, та покладено на нього обов`язок покинути територію України до 20.01.2023.

Проте звертає увагу, що оспорюване рішення вважає незаконним, таким, що грубо порушує норми національного законодавства та ратифікованих міжнародних договорів.

В обґрунтування зазначеного, вказує, що причиною невиконання ОСОБА_1 рішення ГУ ДМС України в Закарпатській області про примусове повернення є те, що це рішення оскаржувалося (справа №308/965/23) і після того, як касаційна інстанція залишила без змін оскаржуване рішення ГУ ДМС України в Закарпатській області про примусове повернення до країни походження або третьої країни та обов`язок покинути територію України до 20.01.2023 (ухвала від 15.08.2023 року), ОСОБА_1 не було роз`яснено, в який термін він повинен покинути Україну. Отже, в нього не було свідомого наміру порушувати правила перебування на території України, в нього була відсутня чітка інструкція, яким чином діяти.

Зазначає, що 24 вересня 2018 року ГУ ДМС України в Закарпатській області ОСОБА_1 було видано Дозвіл на імміграцію в Україну (документ №99) на підставі п.3, ч.3, ст.4 Закону України «Про імміграцію». У вересні 2019 році, коли ОСОБА_1 звернувся повторно до ГУ ДМС України в Закарпатській області із проханням продовжити Дозвіл на імміграцію в Україну, йому сказали зачекати, про готовність Дозволу його повідомлять по телефону. В подальшому такий дозвіл він не отримав.

Однак, 11.01.2023 у ході проведення цільових профілактичних заходів з нагляду та контролю за виконанням законодавства в міграційній сфері в м. Ужгороді, працівниками відділу організації запобігання нелегальній міграції, реадмісії та видворення ГУ ДМС у Закарпатській області було встановлено, що ОСОБА_1 проживає в Україні з порушенням правил, тому було прийняте рішення про примусове повернення ОСОБА_1 до країни походження та покладено на нього обов`язок покинути територію України до 20.01.2023 року. Зазначене рішення оскаржувалося ОСОБА_1 в судовому порядку.

Після того, як оскарження рішення ГУ ДМС України в Закарпатській області про примусове повернення не дало очікуваного результату, ОСОБА_1 звертався до ГУ ДМС України в Закарпатській області із проханням отримати громадянство України. Адже ОСОБА_3 (прізвище було змінено після укладення шлюбу на Мессінгер) народився ІНФОРМАЦІЯ_4 в с. Грабаровка Пирятинського району Полтавської області в українській сім`ї: мати ОСОБА_4 , батько ОСОБА_5 . Однак, зі слів позивача, він отримав від працівників ГУ ДМС України усну відмову.

Вважає, що в межах даного правового спору необхідно встановити наявність обґрунтованих підстав вважати, що іноземець або особа без громадянства, стосовно якого (якої) прийнято рішення про примусове видворення ухилятиметься від виконання рішення про його примусове видворення, перешкоджатиме проведенню процедури видворення чи реадмісії відповідно до міжнародних договорів України про реадмісію або якщо існує ризик його втечі, а так само у разі відсутності в іноземця або особи без громадянства, стосовно якого прийнято рішення про примусове видворення, документа, що дає право на виїзд з України.

Зазначає, що відповідач не подав жодного доказу негативної поведінки позивача в Україні, яка б свідчила про його намір ухилитися від добровільного виконання рішення Державної міграційної служби про примусове повернення, намір ухилятися від виконання рішення про примусове видворення, перешкоджання проведенню процедури видворення або існування ризику втечі.

Звертає увагу, що ОСОБА_1 має постійне місце для проживання в місті Ужгороді. Він мешкає у свого похресника ОСОБА_6 , за адресою АДРЕСА_1 , позивач має довіреність від власника майна на управління та розпорядження цією квартирою.

Також вважає, що оскільки ОСОБА_1 є українцем за територіальним походженням та висловлювався проти диктаторської політики путіна, він ставав жертвою переслідувань в росії і тому підпадає під захист Управління Верховного Комісара ООН у справах біженців і повинен, зокрема, бути захищеним від примусового повернення до країни, де існуватиме загроза його життю і свободі. Приймаючи рішення про примусове видворення ОСОБА_1 , допускається грубе порушення Конвенції ООН «Про статус біженців» від 28.07.1951 року, що ратифікована Україною 8 липня 2002 року. Конвенція ООН містить принцип невислання (non-refoulement), який означає, що … жодна держава не має права вислати чи повернути біженця до кордонів країни, де для його/її життя чи свободи існуватиме загроза… (стаття 33 Конвенції).

Додатково зазначила, що відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України №188-р від 26 лютого 2022 «Про тимчасове закриття деяких пунктів пропуску через державний кордон та пунктів контролю», зараз відсутня реальна можливість виконати процедуру видворення через державний кордон та пункти контролю, що ведуть до росії.

Ухвалою Ужгородського міськрайонного суду від 21.12.2023 у задоволенні заяви представника позивача адвоката ЛешаничЛ.В. про забезпечення позову у справі відмовлено.

Ухвалою Ужгородського міськрайонного суду від 21.12.2023 відкрито провадження у справі у порядку спрощеного позовного провадження, відповідачу надано строк на подання відзиву.

05.01.2024 військовою частиною НОМЕР_1 подано відзив на позовну заяву, в якому просять у задоволенні позовних вимог відмовити.

В обґрунтування своєї позиції зазначили, що громадянин російської федерації ОСОБА_7 о 13 год 00 хв 02.11.2023 був затриманий на ділянці відповідальності відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_3 », в контрольованому прикордонному районі на околиці населеного пункту Соломоново Ужгородського району Закарпатської області за порушення законодавства України про правовий статус іноземців та осіб без громадянства, а саме: проживання без документів на право проживання/перебування на території України, яке вчинив повторно протягом року, тобто своїми діями порушив вимоги частини 3 статті 3, статті 4 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», відповідальність за яке передбачена частиною 3 статті 203 Кодексу України про адміністративні правопорушення: «Порушення іноземцями та особами без громадянства законодавства про правовий статус іноземців та осіб без громадянства».

В подальшому, відповідно до вимог статті 263 КУпАП, позивач був затриманий в адміністративному порядку на термін до трьох діб з метою з`ясування обставин правопорушення.

В ході роботи з громадянином рф було встановлено, що Головним Управлінням ДМС України в Закарпатській області стосовно нього 11.01.2023 винесено постанову, якою визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 203 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу 5100 (п`ять тисяч сто) грн.

11.01.2023 було прийнято рішення № 7 про примусове повернення до країни походження або третьої країни та зобов`язано його покинути територію України в термін до 20.01.2023. Дане рішення відповідачу доведено під особистий підпис у відповідності до вимог статті 30 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», що підтверджується наявною копією рішення № 7 про примусове повернення на сторінці № 3. Станом на 02.11.2023 громадянин рф ОСОБА_1 рішення ГУ ДМС України в Закарпатські області не виконав, документів, що підтверджують причину не виконання рішення про примусове повернення не має. Відповідно, прийнято рішення про заборону в`їзду в Україну строком на три роки, до 22.05.2026.

Отже, вважають, що позивач є нелегальним мігрантом, оскільки втратив законні підстави для перебування на території України та ухилявся від виїзду з території України та виконання рішення про примусове повернення.

Додатково зазначили, що прийняте Головним Управлінням ДМС України в Закарпатській області рішення про примусове повернення до країни походження або третьої країни, позивачем оскаржувалось (справа № 308/965/23, адміністративне провадження № К/990/26980/23), за результатами оскарження, касаційну скаргу на рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 20.04.2023 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 19.07.2023 у справі № 308/965/23 за позовом громадянина рф ОСОБА_1 до ГУ ДМС України в Закарпатській області про визнання протиправним та скасування рішення про примусове повернення та про накладення адміністративного стягнення та зобов`язати вчинити дії, повернуто відповідачу

Проте, всупереч вищенаведеному громадянин рф ОСОБА_1 не виконав вимоги Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» щодо виконання ним рішенням про примусове повернення, прийняте Головним Управлінням ДМС України в Закарпатській області.

На підставі вищевикладеного, НОМЕР_2 прикордонним загоном Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України стосовно громадянина російської федерації ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ), ІНФОРМАЦІЯ_2 , за порушення іноземцями та особами без громадянства законодавства України про правовий статус іноземців та осіб без громадянства, керуючись вимогами абзацу 6 статті 2 Закону України «Про Державну прикордонну службу України» та частини 1 статті 30 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» було прийнято рішення про примусове видворення з України іноземців та осіб без громадянства.

Зазначають, що оскаржується рішення про примусове видворення з України іноземців та осіб без громадянства, прийняте НОМЕР_2 прикордонним загоном 03.11.2023, в зв`язку з чим посилання позивача на обставини, які мали місце в період з 24.09.2018 по 11.01.2023 між громадянином російської федерації ОСОБА_1 та ГУ ДМС України в Закарпатській області, тобто до затримання позивача представниками НОМЕР_2 прикордонного загону Державної прикордонної служби України, не стосуються предмету позову. Вважають, що всі обставини та докази законності проживання/перебування іноземця на території України, були уважно вивчені та враховані при прийняті відповідних рішень ГУ ДМС України в Закарпатській області та правова оцінка яким надана винесенням ухвали Верховним Судом від 15.08.2023 у справі № 308/965/23

Також зазначають, що громадянин рф ОСОБА_1 , 02.11.2023 був затриманий без будьяких документів, що посвідчують особу та надають право на законність проживання/перебування, постійне місце проживання в Україні, виїзду з України (це підтверджується протоколом про адміністративне затримання від 02.11.2023, протоколом особистого огляду, огляду речей та вилучення речей і документів), твердження громадянина рф про наявність власного бізнесу на території України не підтверджується жодними доказами, громадянин рф ОСОБА_1 , не відноситься до осіб, яким надано статус біженця і не є особою, яка потребує додаткового захисту, підстав вважати, що позивач підпадає під захист статті 3 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод або статті 31 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянств», не має, до матеріалів справи не долучено жодних достовірних доказів.

Враховуючи все вищенаведене просили у задоволенні позову відмовити.

В судове засідання з`явився позивач, позовні вимоги підтримав, зазначив, що він не знав про те, що перебував в Україні без законних підстав, оскільки звертався до міграційної служби щоби легалізувати своє становище.

В судове засідання з`явився представник позивача, позовні вимоги підтримала, просила їх задовольнити. Додатково зазначила, що рішення № 7 про примусове повернення до країни походження позивач у належний спосіб не отримував.

У судове засідання з`явився представник відповідача, щодо вимог позову заперечив з підстав наведених у відзиві на позовну заяву, пояснення надав аналогічні викладеним у відзиві.

Заслухавши пояснення учасників справи., дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані докази, виходячи з їх належності та допустимості, суд приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що відповідно до протоколу про адміністративне затримання позивач ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ), ІНФОРМАЦІЯ_2 , 02 листопада 2023 року о 13 годині 00 хвилин інспектором моніторингу обстановки на напрямку 363 прикордонного знаку «У», на відстані 700 метрів до державного кордону, на ділянці відповідальності впс « ІНФОРМАЦІЯ_3 » в межах контрольованого прикордонного району був виявлений та затриманий на термін до 3 діб з метою встановлення особи та з`ясування обставин правопорушення у зв`язку з порушенням законодавства про правовий статус іноземців та осіб без громадянства, а саме проживав на території України без документів на право перебування (проживання) на території України. Правопорушення вчинене повторно протягом року.

03.11.2023 начальником відділу адміністративно-юрисдикційної діяльності штабу НОМЕР_2 прикордонного загону підполковником ОСОБА_8 , за результатам розгляду матеріалів щодо громадянина російської федерації ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ), ІНФОРМАЦІЯ_2 , прийнято рішення про примусове видворення за межі території України.

Крім того, доданими до відзиву копіями документів підтверджується, що 03.11.2023 на адресу Головного управління Державної міграційної служби України в Закарпатській області НОМЕР_2 прикордонним загоном було скеровано лист № 21/2/10922-23-Вих «Про надання інформації», в якому було проінформовано про затримання представниками НОМЕР_2 прикордонного загону ДПС України громадянина російської федерації ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , за порушення законодавства про правовий статус іноземців та осіб без громадянства, а саме проживання на території України без документів на право проживання (перебування) в Україні.

07.11.2023 на адресу НОМЕР_2 прикордонного загону надійшов лист № 2101.04.3-10775/2101.01-23 від ГУ ДМС України в Закарпатській області, в якому зазначено, що згідно обліків ГУ ДМС України в Закарпатській області громадянин російської федерації ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , перебуває на території України без законних підстав. Посвідкою на тимчасове або постійне проживання в Україні не документований.

В силу абз. 1 ч. 8 ст. 26 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», примусове повернення не застосовується до іноземців та осіб без громадянства, які не досягли 18-річного віку, до іноземців та осіб без громадянства, на яких поширюється дія Закону України "Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту", а так само не може бути застосовано до осіб, які не мають документів, що посвідчують особу та дають право на виїзд з України (такі іноземці та особи без громадянства затримуються у встановленому законом порядку з метою ідентифікації, документування та забезпечення передачі відповідно до міжнародних договорів України про реадмісію або примусового видворення відповідно до цього Закону).

Відповідно ч. 1 ст.289 КАС України за наявності обґрунтованих підстав вважати, що іноземець або особа без громадянства, стосовно якого (якої) прийнято рішення про примусове видворення або реадмісію, ухилятиметься від виконання рішення про його (її) примусове видворення, перешкоджатиме проведенню процедури видворення чи реадмісії відповідно до міжнародних договорів України про реадмісію або якщо існує ризик його (її) втечі, а так само у разі відсутності в іноземця або особи без громадянства, стосовно якого (якої) прийнято рішення про примусове видворення, документа, що дає право на виїзд з України, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів, його територіальний орган чи підрозділ, орган охорони державного кордону, орган Служби безпеки України подає до місцевого загального суду як адміністративного суду за місцезнаходженням зазначених органів (підрозділів) або за місцезнаходженням пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, позовну заяву про застосування судом до іноземця або особи без громадянства одного з таких заходів:

1) затримання з метою ідентифікації та/або забезпечення примусового видворення за межі території України;

2) затримання з метою забезпечення передачі відповідно до міжнародних договорів України про реадмісію;

3) взяття на поруки підприємством, установою чи організацією;

4) зобов`язання внести заставу.

Частиною 5 статті 26 Закону №3773-VI визначено, що іноземець або особа без громадянства зобов`язані самостійно залишити територію України у строк, зазначений у рішенні про примусове повернення. Частиною першою статті 30 Закону №3773-VI визначено, що центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів, органи охорони державного кордону (стосовно іноземців та осіб без громадянства, які затримані ними у межах контрольованих прикордонних районів під час спроби або після незаконного перетинання державного кордону України) або органи Служби безпеки України можуть лише на підставі винесеної за їх позовом постанови адміністративного суду примусово видворити з України іноземця та особу без громадянства, якщо вони не виконали в установлений строк без поважних причин рішення про примусове повернення.

Іноземці та особи без громадянства, які не мають законних підстав для перебування на території України, затримані в установленому порядку та підлягають примусовому видворенню за межі України, у тому числі прийняті відповідно до міжнародних договорів України про реадмісію, розміщуються в пунктах тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, протягом строку, необхідного для їх ідентифікації та забезпечення примусового видворення (реадмісії) за межі України, але не більш як на вісімнадцять місяців (ч.4 ст.30 Закону №3773-VI).

Рішенням Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 03.11.2023 позов військової частини НОМЕР_1 Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України до громадянина російської федерації ОСОБА_1 про затримання з метою ідентифікації та забезпечення видворення за межі території України задоволено та затримано громадянина російської федерації ОСОБА_1 з метою ідентифікації та забезпечення видворення за межі території України на строк до двох місяців.

Також матеріалами справи встановлено, що 24 вересня 2018 громадянину російської федерації ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженцю с. Грабарівка Пирятинського району Полтавської області, надано Дозвіл на імміграцію в Україну №99 на постійне проживання, з терміном дії строком 1 рік, до 24.09.2019 року. Доказів продовження строку дії вказаного дозволу до суду надано не було.

11.01.2023 першим заступником начальника Головного управління Державної міграційної служби України в Закарпатській області Бердар О.М. відносно ОСОБА_1 винесено постанову про накладення адміністративного стягнення серія ПН МЗК №001201 за порушення ч. 1, 3 ст.3, ст.9 ЗУ «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», п.19 Порядку, затвердженого ПКМУ №1983 від 26.12.2002 р., відповідальність за яке передбачена ч. 1ст. 203 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 5100,00 грн.

Як наслідок, 11.01.2023 головним спеціалістом Валерій Опаленик за результатами розгляду матеріалів щодо громадянина рф ОСОБА_1 прийнято рішення №7 про примусове повернення до країни походження або третьої країни іноземця або особи без громадянства.

Рішенням Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 20.04.2023 року у задоволенні позову ОСОБА_1 до Головного управління Державної міграційної служби України в Закарпатській області про визнання протиправним та скасування рішення про примусове повернення до країни походження або третьої країни, скасування постанови про накладення адміністративного стягнення та зобов`язання вчинити дії, - відмовлено.

Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 19.07.2023, вказане рішення залишено без змін.

Ухвалою Верховного Суду від 15.08.2023 касаційну скаргу ОСОБА_1 , на рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 20.04.2023 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 19.07.2023 у справі №308/965/23 повернуто скаржнику.

Відмовляючи у задоволенні адміністративного позову, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що матеріали справи не містять жодного звернення ОСОБА_1 за період з 25 вересня 2019 року до 11 січня 2023 року до органів Державної міграційної служби України щодо вирішення питання оформлення ним документів на постійне проживання в Україні.

Крім цього вказується, що ОСОБА_1 після закінчення дозволеного строку перебування, не виїхав з території України. Документів про продовження строку перебування в Україні, у встановлений законом строк (за три робочих дні до закінчення встановленого строку їх перебування на території України) не подавав. Крім того, з метою продовження строку перебування в Україні, отримання посвідки на тимчасове проживання, дозволу на імміграцію після 24.09.2019 року не звертався. Доказів протилежного суду не надав. З питань визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту до компетентних органів не звертався.

Вказане свідчить про те, що фактично на даний час позивачем по справі не виконано рішення відповідного органу про примусове повернення його до країни походження або третьої країни іноземця або особи без громадянства.

Доказів наявності законних підстав для перебування на території України громадянин рф ОСОБА_1 до матеріалів справи та в судовому засіданні не надано.

Згідно з рішенням про примусове повернення від 11.01.2023 позивач, отримавши дозвіл на імміграцію в Україну 24.09.2018 строком на 1 (один) рік, вчасно не звернувся до органів ДМС для оформлення дозвільних документів на проживання в Україні, та, після закінчення дозволеного терміну перебування в Україні, не покинув територію України у встановлений законодавством строк, не звертався до органів та підрозділів міграційної служби з заявою і документами, необхідними для вирішення питання про визнання його біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту не звертався також.

22.05.2023 начальником управління у справах іноземців та осіб без громадянства ГУ ДМС у Закарпатській області Василем Гусаком прийнято рішення №152 про заборону громадянину росії ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , паспортний документ громадянина росії № НОМЕР_3 , в`їзду в Україну строком на 3 (три) роки з 22.05.2023 по 22.05.2026 року. Підставою для накладення заборони на в`їзд було невиконання ОСОБА_1 постанови про накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу 5100,00 грн. накладене на підставі постанови МЗК №001201 від 11.01.2023.

За змістом ч. 3 ст. 5 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», іноземці та особи без громадянства, зазначені у частинах четвертій - п`ятнадцятій, вісімнадцятій та двадцятій статті 4 цього Закону, отримують посвідку на тимчасове проживання.

Статтею 17 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» визначено, що іноземцю або особі без громадянства, які тимчасово перебувають на території України, може бути продовжено строк перебування в Україні на період існування обґрунтованих підстав для подальшого перебування.

Нелегальні мігранти та інші іноземці та особи без громадянства, які вчинили кримінальні, адміністративні або інші правопорушення, несуть відповідальність відповідно до закону (ст. 23 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства»).

Відповідно до положень ст. 26 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», іноземець або особа без громадянства можуть бути примусово повернуті в країну походження або третю країну, якщо їх дії порушують законодавство України з прикордонних питань про правовий статус іноземців та осіб без громадянства або суперечать інтересам забезпечення національної безпеки України чи охорони громадського порядку, або якщо це необхідно для охорони здоров`я, захисту прав і законних інтересів громадян України за рішенням центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів, органу Служби безпеки України або органу охорони державного кордону. У рішенні про примусове повернення зазначається строк, протягом якого іноземець або особа без громадянства повинні виїхати з України. Зазначений строк не повинен перевищувати 30 днів з дня прийняття рішення. Рішення про примусове повернення може бути оскаржено до суду. Іноземець або особа без громадянства зобов`язані самостійно залишити територію України у строк, зазначений у рішенні про примусове повернення. Контроль за правильним і своєчасним виконанням рішення про примусове повернення іноземця або особи без громадянства здійснюється органом, що його прийняв.

Відповідно до ст. 30 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів, його територіальні органи та територіальні підрозділи, органи охорони державного кордону або органи Служби безпеки України можуть приймати рішення про примусове видворення з України іноземців та осіб без громадянства, якщо такі особи затримані за незаконне перетинання (спробу незаконного перетинання) державного кордону України або є обґрунтовані підстави вважати, що іноземець або особа без громадянства ухилятиметься від виконання рішення про примусове повернення, або якщо така особа не виконала у встановлений строк без поважних причин рішення про примусове повернення, а також в інших передбачених законом випадках. Рішення про примусове видворення іноземців та осіб без громадянства може бути оскаржено в порядку, передбаченому законом.

Отже, передумовою для прийняття рішення про примусове видворення, в контексті конкретної ситуації, є наявність чинного рішення про примусове повернення до країни походження або третьої країни та встановлення обставини про те, що іноземець не виконав у встановлений строк рішення про примусове повернення, тобто не виїхав з території України без поважних причин.

У даному випадку судом не встановлено наявності поважних причин невиконання позивачем рішення про примусове повернення від 11.01.2023 року у розумний строк після набрання законної сили рішення у справі №308/965/23. Якими є обґрунтовані причини невиконання вказаного рішення в зазначений період, позивач суду не навів.

За змістом ст. 31 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», іноземець або особа без громадянства не можуть бути примусово повернуті чи примусово видворені або видані чи передані до країн: де їх життю або свободі загрожуватиме небезпека за ознаками раси, віросповідання, національності, громадянства (підданства), належності до певної соціальної групи або політичних переконань; де їм загрожує смертна кара або страта, катування, жорстоке, нелюдське або таке, що принижує гідність, поводження чи покарання; де їх життю або здоров`ю, безпеці або свободі загрожує небезпека внаслідок загальнопоширеного насильства в ситуаціях міжнародного або внутрішнього збройного конфлікту чи систематичного порушення прав людини, або природного чи техногенного лиха, або відсутності медичного лікування чи догляду, який забезпечує життя; де їм загрожує видворення або примусове повернення до країн, де можуть виникнути зазначені випадки.

Суд не приймає до уваги твердження сторони позивача про те, що на нього мають розповсюджуватись положення 31 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», оскільки при застосування норм вказаної статті закону необхідним є встановлення зазначених у ній обставин стосовно конкретної людини, тобто позивача у справі, і позивач не звільняється від доказування наявності таких обставин саме щодо нього.

Обставини, зазначені у ст. 31 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», і зокрема ті, на які посилається позивач, у даному випадку мають індивідуальний характер, а позивачем не доведено, що він, до прикладу, має публічну антиросійську позицію щодо агресії рф проти України, висвітлював цю позицію у будь-яких соціальних мережах чи розповсюджував її будь-яким іншим способом, і така позиція позивача із цього приводу відома чи реально може бути відома державним, правоохоронним органам росії та/або громадянам росії, що, в свою чергу, вказувало б на наявність реальної небезпеки незаконного переслідування позивача на території рф. Крім того, рішення про примусове видворення передбачає не обов`язково повернення до країни походження/громадянської приналежності, а й до будь-якої третьої країни, якщо позивач має побоювання за свою безпеку та можливість мобілізації.

Суд у даній справі також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).

Ураховуючи всі встановлені судом обставини та з огляду на наведені положення чинного законодавства України суд дійшов висновку, що рішення про примусове видворення прийняте відповідачем в межах своїх повноважень, у спосіб встановлений законом, рішення є законним, мотивованим та обґрунтованим, а тому не підлягає скасуванню і відповідно підстав для задоволення позову не вбачається.

Рішення про примусове повернення позивача є чинним і його позивач не виконав без поважних причин, що і стало підставою для ухвалення відповідачем рішення про примусове видворення. Посилання сторони позивача не стосуються оскаржуваного рішення про видворення, адже вони пов`язані з причинами пропуску позивачем строку для подання документів на продовження терміну дії Дозволу на імміграцію, що загалом стосується рішення про примусове повернення, а не рішення про примусове видворення.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 19 Конституції України, ст.ст. 77, 241-246, 250, 251, 255, 288, 295, 297 КАС України, Законом України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», суд, -

у х в а л и в:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) про визнання незаконним та скасування рішення відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , адреса тимчасово утримання: Волинський пункт тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні ДМС України, вул. Перемоги, 27 с. Журавичі, Ківерцівський равйон, Волинська область, 45213;

Представник позивача: Лешанич Леся Вікторівна, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю №21/2827 від 14.06.2021, видане Радою адвокатів Закарпатської області на підставі рішення №103 від 13.06.2021;

Відповідач: військова частина НОМЕР_1 Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України, місцезнаходження: АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ: 144321707.

Суддя І.О. Шепетко