Постанова

від 29.01.2024 по справі 925/798/23

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"29" січня 2024 р. Справа№ 925/798/23

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Алданової С.О.

суддів: Корсака В.А.

Євсікова О.О.

при секретарі судового засідання Алчієвій І.В.

за участю представників сторін згідно протоколу судового засідання

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Одеська залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця»

на рішення Господарського суду Черкаської області від 06.09.2023

у справі № 925/798/23 (суддя: Кучеренко О.І.)

за позовом Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Одеська залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Маркетингові технології»

про стягнення 144 500,00 грн та зобов`язання вчинити дії

ВСТАНОВИВ:

Акціонерне товариство «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Одеська залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця» звернулось до Господарського суду Черкаської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Маркетингові технології», у якому просить суд:

- стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Маркетингові технології» на користь акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Одеська залізниця» акціонерного товариства «Українська залізниця» штрафні санкції відповідно до умов Договору на надання рекламних послуг №ОД-ДН-2-21-469д-НЮ з 15.05.2022 до 15.05.2023 у розмірі 144 500,00 грн,

- звільнити земельну ділянку регіональної філії «Одеська залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця» від рекламного засобу товариства з обмеженою відповідальністю «Маркетингові технології», шляхом демонтажу засобу, який розташований за адресою в`їзд у місто Черкаси біля перехрестя вул.Сумгаїтська з вул.Можайського, Соснівський район, Черкаська область та відшкодувати судові витрати.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач після закінчення строку дії Договору не виконав обов`язку щодо демонтажу рекламної конструкції, у зв`язку із чим зобов`язаний сплатити неустойку та заборгованість за надані послуги.

Рішенням Господарського суду Черкаської області від 06.09.2023 у справі № 925/798/23 позов задоволено частково; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Маркетингові технології» на користь Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Одеська залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця» 106,54 грн неустойки; ухвалено звільнити земельну ділянку регіональної філії «Одеська залізниця» акціонерного товариства «Українська залізниця» від рекламного засобу Товариства з обмеженою відповідальністю «Маркетингові технології», шляхом демонтажу рекламного засобу, який розташований за адресою в`їзд у місто Черкаси біля перехрестя вул.Сумгаїтська з вул.Можайського, Соснівський район, Черкаська область; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Маркетингові технології» на користь Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Одеська залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця» 2685,98 грн судового збору; в іншій частині позову відмовлено.

Приймаючи рішення у даній справі, місцевий господарський суд зазначив, що строк дії Договору закінчився 30.06.2021, оскільки він не містить умов щодо його пролонгації чи продовження, а будь-яких додаткових угод сторонами до матеріалів справи надано не було. Зауважив, що після 30.06.2021 у відповідача відсутній обов`язок із внесення плати за договором №ОД-ДН-2-21-469д-НЮ від 22.09.2021, тому вимоги позивача про стягнення з відповідача 15000,00 грн заборгованості за надані послуги є безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню. Підкреслив, що після закінчення строку дії договору, відповідач не здійснив у визначений строк демонтаж власного рекламного засобу, тому за умовами договору зобов`язаний сплатити на користь позивача відповідний розмір неустойки, у межах шестимісячного строку. Вказав на те, що відповідач ухиляється від виконання покладеного на нього договором зобов`язання щодо здійснення демонтажу власних рекламних конструкцій.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, АТ «Українська залізниця» звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Черкаської області від 06.09.2023 у справі № 925/798/23 в частині відмови у задоволенні позовних вимог АТ «Українська залізниця» до ТОВ «Маркетингові технології» про стягнення з ТОВ «Маркетингові технології» на користь АТ «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Одеська залізниця» АТ «Українська залізниця» штрафних санкцій у розмірі 144393,46 грн та постановити нове рішення, яким позовні вимоги позивача в частині стягнення з ТОВ «Маркетингові технології» штрафних санкцій відповідно до умов договору на надання рекламних послуг № ОД/ДН-2-21-469д-НЮ з 15.05.2022 по 15.05.2023 у розмірі 144500,00 грн - задовольнити у повному обсязі. В іншій частині рішення Господарського суду Черкаської області від 06.09.2023 у справі № 925/798/23 апелянтом не оскаржується.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог щодо стягнення штрафних санкцій на суму 144393,46 грн. є незаконним та необґрунтованим, таким що прийнято на підставі неправильно встановлених обставин, які мають значення для справи, внаслідок неправильної оцінки досліджених доказів та неправильного застосування норм матеріального права. Зокрема скаржник вважає, що позивач та відповідач у період з липня 2021 року до квітня 2022 року щомісячно продовжували дію Договору №ОД/ДН-2-21-469д-НЮ про надання рекламних послуг шляхом надсилання рахунків за надані послуги, підписання актів наданих послуг та відповідно оплати таких послуг. Зауважує, що рішення суду не містить порядку розрахунку стягнутих судом першої інстанції штрафних санкцій. Наголошує, що плата за послуги нараховується за весь час розміщення замовником рекламних засобів до фактичної дати здійснення демонтажу.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13.10.2023 апеляційна скарга у справі № 925/798/23 передана на розгляд колегії суддів у складі: Алданова С.О. (головуючий), Корсак В.А., Євсіков О.О.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 16.10.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства «Українська залізниця» на рішення Господарського суду Черкаської області від 06.09.2023 у справі № 925/798/23; розгляд апеляційної скарги Акціонерного товариства «Українська залізниця» на рішення Господарського суду Черкаської області від 06.09.2023 у справі № 925/798/23 призначено на 20.11.2023, яке у подальшому було відкладено на 29.01.2024; запропоновано учасникам судового процесу подати відзив, заперечення на апеляційну скаргу та інші заяви/клопотання, протягом 10 днів з дня отримання даної ухвали.

14.11.2023 на адресу суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому відповідач просить залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. Свої доводи обґрунтовує тим, що про відсутність наміру пролонгації Договору позивачу стало відомо з направлених відповідачем листів, а тому посилання на здійснення відповідачем конклюдентних дій, направлених на виконання Договору, є безпідставним. Зауважує, що визначені Договором штрафні санкції є необґрунтовано завищеними.

Представник позивача в судовому засіданні 29.01.2024 вимоги апеляційної скарги підтримав, просив рішення суду першої інстанції скасувати в частині відмови у задоволенні позову та прийняти нове про задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні 29.01.2024 проти вимог апеляційної скарги заперечував, просив залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Відповідно до ст. 269, ч. 1 ст. 270 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. У суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених при перегляді справ в порядку апеляційного провадження.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази в їх сукупності, заслухавши пояснення присутніх учасників справи, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, Північний апеляційний господарський суд дійшов висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення вимог апеляційної скарги та скасування рішення суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Як було вірно встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, 22.09.2021 між Акціонерним товариством «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Одеська залізниця» в особі начальника виробничого підрозділу «Шевченківська дирекція залізничних перевезень» філії «Одеська залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця» (виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Маркетингові Технології» (замовник) було укладено Договір про надання рекламних послуг №ОД-ДН-2-21-469д-НЮ (далі Договір). За умовами цього договору виконавець приймає на себе зобов`язання надати замовнику послуги з тимчасового розміщення на території та/або об`єктах регіональної філії «Одеська залізниця» рекламних засобів замовника з можливістю подальшого експонування реклами (далі послуги) у визначений сторонами строк, а замовник зобов`язується приймати і оплачувати зазначені послуги (пункт 1.1 Договору).

Місце розміщення, тип рекламних засобів, строки та вартість надання послуг визначаються додатком №1 до цього договору, який є невід`ємною складовою частиною цього договору (пункт 1.2 Договору).

Виконання робіт, пов`язаних із монтажем (встановленням), експлуатацією, обслуговуванням, утримання та демонтажем власних рекламних засобів, здійснюються замовником самостійно та за власний рахунок (пункт 1.4 Договору).

Виконавець зобов`язується надавати замовнику послуги на території та/або об`єктах регіональної філії «Одеська залізниця» на підставі, у порядку та на умовах цього договору; завчасно надавати замовнику акти наданих послуг (пункти 2.1.1 та 2.1.4 Договору).

Замовник зобов`язується належним чином виконувати умови цього договору й додатків до нього, дотримуватись вимог законодавства України про рекламу, про благоустрій населених пунктів та законодавства про розміщення зовнішньої реклами поза межами населених пунктів; своєчасно сплачувати послуги виконавця відповідно до розділу 3 цього договору; щомісячно, протягом 3 робочих днів з дати отримання від виконавця акта наданих послуг, приймати надані послуги шляхом підписання, тобто погодження, акту наданих послуг; привести у належний санітарно-технічний стан територію та/або об`єкти у разі припинення дії договору чи односторонньої відмови виконавця (розірвання) від цього договору; протягом 2 тижнів після припинення/розірвання дії договору виконати демонтаж власних рекламних засобів самостійно та за власний рахунок у присутності представників виконавця згідно з проектною документацією, дотриманням норм техніки безпеки, електробезпеки, пожежної безпеки та санітарних норм із залученням особи, яка має таку ліцензію/дозвіл на підставі окремого договору. Такий демонтаж власних рекламних засобів замовника посвідчується відповідним актом, що погоджується сторонами шляхом підписання (пункти 2.2.4., 2.2.15, 2.2.17-2.2.19 Договору).

Ціна договору складається із сукупної вартості усіх послуг, що надаються виконавцем протягом строку його дії, визначена додатком №1 до цього договору та становить 3750,00 грн, у тому числі ПДВ (пункт 3.1 Договору).

Вартість послуг за місяць становить 1250,00 грн, у тому числі ПДВ (пункт 3.2 Договору).

Розрахунки проводяться в національній валюті України у безготівковій формі щомісячно, на підставі наданого виконавцем рахунку шляхом 100% передоплати вартості послуг не пізніше ніж 3 банківські дні до початку місяця, у якому будуть надаватися послуги (пункт 3.3 Договору).

При несвоєчасному демонтажу замовником власних рекламних засобів, виконавцем протягом першого місяця нараховується неустойка у розмірі 10% від щомісячної вартості послуг за кожен день прострочення виконання зобов`язання, у подальшому з другого місяця неустойка збільшується до 30% від щомісячної вартості послуг за кожен день прострочення виконання зобов`язання (пункт 4.9 Договору).

Після закінчення строку дії договору та нездійснення замовником демонтажу власних рекламних засобів, плата за послуги нараховується за весь час розміщення замовником рекламних засобів до фактичної дати здійснення демонтажу (пункт 4.10 Договору).

Сторони встановили строк позовної давності щодо стягнення та нарахування штрафних санкцій замовнику за цим договором тривалістю 2 роки відповідно до частини 1 статті 259 Цивільного кодексу України (пункт 4.11 Договору).

Усі зміни та доповнення до цього договору, у тому числі пов`язані із початком та закінченням періоду проведення рекламної кампанії, вносяться сторонами за взаємною згодою шляхом укладення додаткових угод, які є його невід`ємною і складовою частиною та мають юридичну силу, якщо вони підписані уповноваженими представниками сторін (пункт 5.1 Договору).

Договір набирає чинності з моменту його укладення і діє до 30.06.2021, а в частині розрахунків до повного виконання (пункт 6.1 Договору).

Закінчення строку дії цього договору не звільняє сторони від відповідальності за порушення його умов, якщо такі мали місце під час дії цього договору (пункт 6.2 Договору).

Договір підписаний уповноваженими представниками замовника та виконавця та скріплений відповідними печатками підприємств.

До договору між виконавцем та замовником підписані додатки: додаток 1 «Розрахунок вартості надання рекламних послуг»; додаток 2 «Протокол узгодження договірної ціни».

Згідно з додатком 1 «Розрахунок вартості надання рекламних послуг», сторони за договором уклали цю додаткову угоду, в якій визначили вид робіт: послуга по тимчасовому розміщенню на території та об`єктах філії «Одеська залізниця» спеціальної рекламної конструкції замовника з можливістю подальшого експонування на ній рекламоносіїв - двосторонній білборд 3м х 6м. Період проведення рекламної кампанії з 01.04.2021 до 30.06.2021. Адресна програма: в`їзд в місто Черкаси, біля перехрестя вул. Сумгаїтська з вул. Можайського, Соснівський район, Черкаська область. Вартість робіт на 01.04.2021: 34,72 грн * 18 м2 * 2 = 1250,00 грн. Загальна вартість в місяць 1250,00 грн, в тому числі ПДВ 20%.

У додатку 2 «Протокол узгодження договірної ціни» сторонами за Договором досягнуто погодження про договірну ціну рекламних послуг, що виконуватимуться за договором на розміщення реклами від 22.09.2021 в сумі 1250,00 грн в місяць.

22.05.2023 комісією позивача складено акт про перевірку стану рекламоносіїв, розміщених у місті Черкаси на території та об`єктах регіональної філії «Одеська залізниця» Акціонерного товариства «Укрзалізниця» на предмет візуального санітарно-технічного стану та якості експонування реклами. У пункті 1.28 зазначено, що стаціонарна рекламна конструкція (білборд однобічний) 3,0 м * 6,0 м, місце розташування: місто Черкаси, біля перехрестя вул. Сумгаїтська з вул. Можайського, Соснівський район, власник Товариство з обмеженою відповідальністю «Маркетингові Технології», Договір від 22.09.2021 №ОД-ДН-2-21-469д-НЮ, знаходиться в задовільному естетичному стані, табличка з маркуванням в наявності.

Відповідач протягом періоду з 01.04.2021 до 30.06.2021 оплатив відповідачу вартість послуг у повному обсязі, перерахувавши на користь позивача 3750,00 грн, що підтверджується платіжним дорученням №836 від 14.05.2021 на суму 1250,00 грн, №848 від 31.05.2021 на суму 1250,00 грн, №861 від 29.06.2021 на суму 1250,00 грн (а.с.72-74), а також довідкою позивача №115 від 23.05.2023, згідно з якою відповідач сплатив на користь позивача 3750,00 грн за надані рекламні послуги у період з 01.04.2021 до 30.06.2021.

Позивачем у матеріали справи також надані рахунки на оплату послуг по рекламі за період з липня 2021 року до квітня 2022 року: №139/72 від 20.07.2021 на суму 1330,00 грн, №139/82 від 26.07.2021 на суму 1330,00 грн, №139/97 від 16.08.2021 на суму 1330,00 грн, №139/109 від 13.09.2021 на суму 1330,00 грн, №139/125 від 26.10.2021 на суму 1429,60 грн, №139/136 від 19.11.2021 на суму 1429,60 грн, №139/142 від 13.12.2021 на суму 1429,60 грн, №139/7 від 17.01.2022 на суму 1429,60 грн, №139/18 від 15.02.2022 на суму 1449,18 грн, №139/31 від 28.03.2022 на суму 1429,60 грн та акти виконаних робіт №8 від 31.08.2021 на суму 1330,00 грн, №9 від 30.09.2021 на суму 1330,00 грн, №10 від 31.10.2021 на суму 1330,00 грн та №11 від 30.11.2021 на суму 1429,60 грн, які, на думку позивача, підтверджують факт продовження строку дії договору та наявність господарських відносин між позивачем та відповідачем.

Відповідач виставлені позивачем рахунки оплатив у повному обсязі, що підтверджується наданими позивачем платіжними інструкціями та визнається позивачем у справі.

Згідно з довідкою №114 від 23.05.2023 відповідач сплатив на користь позивача 13897,60 грн за надані рекламні послуги у період з 01.07.2021 до 31.05.2022.

Разом з тим, у матеріалах справи відсутні докази на підтвердження обставин сплати відповідачем послуг за спірний період з 15.05.2022 по 15.05.2023.

Позивач звернувся до відповідача із претензією №03-55/172 від 13.07.2022, у якій просив відповідача у десятиденний строк з дня отримання цієї претензії, перерахувати 4288,80 грн за надані рекламні послуги на рахунок позивача.

У відповідь на претензію позивача, відповідач надіслав лист №12 від 18.07.2022, у якому вказав, що у зв`язку із запровадженням воєнного стану, рекламні послуги не замовляються, рекламний носій не задіяний в роботі, кошти у Товариства з обмеженою відповідальністю «Маркетингові Технології» відсутні у зв`язку з призупиненням господарської діяльності. У своєму листі відповідач також зазначив, що настання форс-мажорних обставин звільняє особу від відповідальності за порушення зобов`язання за договором.

За доводами позивача, з 01.05.2022 у відповідача виникло зобов`язання протягом двох тижнів після дати припинення договірних відносин демонтувати рекламні конструкції власними силами відповідно до підпункту 2.2.15 пункту 2.2 договору, проте зобов`язання з демонтажу конструкції, яке відповідач повинен був виконати до 14.05.2022, не було виконане відповідачем та з 15.05.2022 таке зобов`язання є простроченим, та у відповідача виник обов`язок зі сплати на користь позивача неустойки.

Відповідач у добровільному порядку свого обов`язку з демонтажу рекламних конструкцій не виконав, з травня 2022 року до травня 2023 року плату за розміщення рекламного засобу не сплатив, що і стало підставою для звернення позивача з цим позовом до суду для примусового стягнення з відповідача штрафних санкцій та звільнення земельної ділянки позивача від рекламного засобу, який належить відповідачу.

За приписами частини другої статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Правовідносини, які виникли між сторонами у справі за своєю правовою природою є відносинами з надання послуг, на підставі укладеного між сторонами договору, які урегульовані зокрема главою 63 Цивільного кодексу України. Відповідно до частини 1 статті 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором (частина 1 статті 903 Цивільного кодексу України).

Статтею 905 Цивільного кодексу України визначено, що строк договору про надання послуг встановлюється за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом або іншими нормативно-правовими актами.

Як вже зазначалось вище, між позивачем та відповідачем, як замовником, був укладений договір, предметом якого є надання замовнику послуги з тимчасового розміщення на території та/або об`єктах регіональної філії «Одеська залізниця» рекламних засобів замовника з можливістю подальшого експонування реклами.

Закон України «Про рекламу» визначає засади рекламної діяльності в Україні, регулює відносини, що виникають у процесі виробництва, розповсюдження та споживання реклами.

Згідно з положеннями статті 1 цього Закону: виробник реклами - особа, яка повністю або частково здійснює виробництво реклами; внутрішня реклама - реклама, що розміщується всередині будинків і споруд; зовнішня реклама - реклама, що розміщується на спеціальних тимчасових і стаціонарних конструкціях, розташованих на відкритій місцевості, а також на зовнішніх поверхнях будинків, споруд, на елементах вуличного обладнання, над проїжджою частиною вулиць і доріг.

Зовнішня реклама на територіях, будинках та спорудах розміщується за згодою їх власників або уповноважених ними органів (осіб). Розміщення зовнішньої реклами на територіях та об`єктах поза населеними пунктами провадиться лише за згодою їх власників або уповноважених ними органів (осіб).

Постановою КМУ №2067 від 29.12.2003 затверджено Типові правила розміщення зовнішньої реклами.

Місце розташування рекламного засобу - площа зовнішньої поверхні будинку, споруди, елемента вуличного обладнання або відведеної території на відкритій місцевості у межах населеного пункту, що надається розповсюджувачу зовнішньої реклами в тимчасове користування власником або уповноваженим ним органом (особою).

Спеціальні конструкції - тимчасові та стаціонарні рекламні засоби (світлові та несвітлові, наземні та неназемні (повітряні), плоскі та об`ємні стенди, щити, панно, транспаранти, троли, таблички, короби, механічні, динамічні, електронні табло, екрани, панелі, тумби, складні просторові конструкції, аеростати, повітряні кулі тощо), які використовуються для розміщення реклами (пункт 1 Типових правил).

На територіях, будинках і спорудах зовнішня реклама розміщується за згодою їх власників або уповноважених ними органів (осіб) з урахуванням архітектурних, функціонально-планувальних, історико-культурних чинників, типології елементів місцевого середовища та з додержанням правил благоустрою територій населених пунктів.

Плата за тимчасове користування місцем розташування рекламних засобів, що перебуває у комунальній власності, встановлюється у порядку, визначеному органами місцевого самоврядування, а місцем, що перебуває у державній або приватній власності, - на договірних засадах з його власником або уповноваженим ним органом (особою). При цьому площа місця розташування рекламного засобу визначається як сума площі горизонтальної проекції рекламного засобу на це місце та прилеглої ділянки завширшки 0,5 метра за периметром горизонтальної проекції цього засобу. Для неназемного та недахового рекламного засобу площа місця дорівнює площі вертикальної проекції цього засобу на уявну паралельну їй площину (пункт 32 Типових правил).

Як було вірно встановлено судом першої інстанції, відповідачем на підставі договору на території (земельній ділянці), яка належить до сфери розпорядження філії «Одеська залізниця», було розміщено рекламну конструкцію замовника - двосторонній білборд розміром 3м х 6м.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 статті 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (частина перша статті 628 Цивільного кодексу України).

Як зазначено вище плата за тимчасове користування місцем розташування рекламних засобів, що перебуває у державній або приватній власності встановлюється на договірних засадах з його власником або уповноваженим ним органом (особою).

Умовами Договору сторони погодили, що ціна договору складається із сукупної вартості усіх послуг, що надаються виконавцем протягом строку його дії, визначена додатком №1 до цього договору та становить 3750,00 грн, вартість послуг за місяць становить 1250,00 грн.

Відповідно до статті 631 Цивільного кодексу України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору. Договір набирає чинності з моменту його укладення. Сторони можуть встановити, що умови договору застосовуються до відносин між ними, які виникли до його укладення. Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.

У договорі сторони погодили, що строк його дії становить 3 місяці з 01.04.2021 до 30.06.2021 (пункт 6.1 договору та додаток 1 до договору).

Таким чином, умовами договору сторони фактично визначили, що позивач надає відповідачу місце для розміщення його рекламної конструкції та визначили розмір плати за таке тимчасове користування місцем протягом строку дії цього договору.

Як вбачається з матеріалів справи, у період з 01.04.2021 до 30.06.2021 відповідач вніс таку плату у повному обсязі, перерахувавши на користь позивача 3750,00 грн, що підтверджується належними доказами, що містяться у матеріалах справи.

Надаючи оцінку доводам скаржника про те, що сторони щомісячно продовжували дію Договору шляхом надсилання рахунків за надані послуги, підписання актів наданих послуг та відповідно оплати таких послуг, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Строк (термін) виконання зобов`язання може збігатися зі строком договору, а може бути відмінним від нього, зокрема, коли сторони погодили строк (термін) виконання ними зобов`язання за договором і визначили строк останнього, зазначивши, що він діє до повного виконання вказаного зобов`язання, що також узгоджується з висновками Великої Палати Верховного Суду у постанові від 28 березня 2018 року по справі № 444/9519/12".

Припинення зобов`язання слід відрізняти від закінчення строку дії договору. Закінчення строку дії договору означає, що між його сторонами у майбутньому не будуть виникати взаємні права та обов`язки, що випливали із цього договору. Але ті зобов`язання, які вже існують на момент закінчення строку дії договору, будуть існувати і після його закінчення доти, доки вони не будуть припинені на підставах, встановлених договором або законом (пункт 68 постанови колегії суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 10 лютого 2021 року у справі № 908/288/20).

Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору (частина четверта статті 631 ЦК України).

Закінчення строку договору, який був належно виконаний лише однією стороною, не звільняє другу сторону від відповідальності за невиконання чи неналежне виконання нею її обов`язків під час дії договору (пункт 116 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 січня 2022 року у справі № 910/17048/17 (провадження № 12-85гс20)).

Отже, після закінчення строку дії договору сторони все ще несуть відповідальність за порушення договірних умов, що мали місце впродовж дії договору.

Разом з тим, доводи скаржника щодо продовження дії договору у зв`язку з оплатою відповідачем рахунків позивача, колегією суддів оцінюються критично, оскільки умовами договору сторони визначили строк дії договору до 30.06.2021, а умов щодо його пролонгації чи продовження договір не містить.

Місцевим господарським судом також вірно встановлено, що будь-яких додаткових угод про продовження терміну дії договору після 30.06.2021 матеріали справи не містять.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку про те, що укладений між сторонами 22.09.2021 Договір є припиненим, внаслідок закінчення терміну, на який його було укладено.

За змістом наведених норм із закінченням строку договору на який його було укладено, договір є припиненим, що означає припинення дії (чинності) для сторін всіх його умов, а їх невиконання (невиконання окремих його умов) протягом дії договору є невиконанням зобов`язання за цим договором, що має відповідні наслідки (настання відповідальності за невиконання чи неналежне виконання обов`язків під час дії договору тощо), однак не зумовлює продовження дії (чинність) договору в цілому або тих його умов, що не були виконані (неналежно виконані) стороною (сторонами).

Колегія суддів зауважує, що згідно п. 4.10 Договору після закінчення строку його дії та нездійснення замовником демонтажу власних рекламних засобів, плата за послуги нараховується за весь час розміщення замовником рекламних засобів до фактичної дати демонтажу.

З урахуванням наведеного та встановлених вище обставин невиконання відповідачем свого зобов`язання в частині демонтажу рекламних засобів, а також враховуючи межі заявлених позовних вимог, судова колегія приходить до висновку про те, що вимога позивача про стягнення з відповідача 15000,00 грн заборгованості (1250 грн. у місяць за період з травня 2022 року по травень 2023 року) за надані послуги відповідають п 4.10 Договору, є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Крім того, за умовами договору замовник зобов`язується протягом 2 тижнів після припинення/розірвання дії договору виконати демонтаж власних рекламних засобів самостійно та за власний рахунок.

Відповідно до п. 4.9 Договору при несвоєчасному демонтажу замовником власних рекламних засобів, виконавцем протягом першого місяця нараховується неустойка у розмірі 10% від щомісячної вартості послуг за кожен день прострочення виконання зобов`язання, у подальшому з другого місяця неустойка збільшується до 30% від щомісячної вартості послуг за кожен день прострочення виконання зобов`язання.

Відповідно до частини 2 статті 193 ГК України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Згідно з частиною 1 статті 216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції (частини 1, 2 статті 217 ГК України).

Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення (частина 1 статті 218 ГК України).

Відповідно до статті 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання. Суб`єктами права застосування штрафних санкцій є учасники відносин у сфері господарювання.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (стаття 549 ЦК України).

Частиною 6 статті 232 ГК України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Колегія суддів зауважує, що після закінчення строку дії договору 30.06.2021, відповідач не здійснив у визначений Договором двохтижневий строк демонтаж власного рекламного засобу, тому за умовами договору зобов`язаний сплатити на користь позивача відповідний розмір неустойки, у межах шестимісячного строку.

Разом з тим, позивач просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Маркетингові технології» на користь акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Одеська залізниця» акціонерного товариства «Українська залізниця» штрафні санкції відповідно до умов Договору на надання рекламних послуг №ОД-ДН-2-21-469д-НЮ за період з 15.05.2022 до 15.05.2023.

Таким чином, заявлений позивачем період, за який він просить стягнути з відповідача неустойку, знаходиться поза межами визначеного чинним законодавством шестимісячного строку від дня, коли ТОВ «Маркетингові технології» мало виконати свої зобов`язання за Договором в частині своєчасного демонтажу рекламного засобу.

Відповідно до частини першої статті 237 ГПК при ухваленні рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин; 4) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; 5) як розподілити між сторонами судові витрати; 6) чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову.

При ухваленні рішення суд не може виходити у рішенні за межі позовних вимог (частина друга статті 237 ГПК).

Верховний Суд у постанові від 01.02.2023 у справі №914/3203/21 зазначив, що принцип диспозитивності покладає на суд обов`язок вирішувати лише ті питання, про які його просять учасники спірних правовідносин. Формування змісту та обсягу позовних вимог є диспозитивним правом позивача та позов має чітко виражену ціль, яка втілюється у формі позовних вимог, що їх викладає позивач у позовній заяві. Отже, кожна сторона сама визначає стратегію свого захисту, зміст своїх вимог і заперечень, а також предмет та підстави позову, тягар доказування лежить на сторонах спору, а суд розглядає справу виключно у межах заявлених ними вимог та наданих доказів. Суд не може вийти за межі позовних вимог та в порушення принципу диспозитивності самостійно обирати правову підставу та предмет позову. Відповідно, право особи звернутися до суду з самостійно визначеними позовними вимогами узгоджується з обов`язком суду здійснити розгляд справи в межах таких вимог.

За таких обставин, судова колегія приходить до висновку, що заявлені позивачем вимоги в частині стягнення з відповідача неустойки, за визначений у позовній заяві період, задоволенню не підлягають.

Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з ч. ч. 1-3 ст.13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Аналогічна норма міститься у ч.1 ст. 74 ГПК України.

Отже, за загальним правилом, обов`язок доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини. При цьому доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості. Розподіл між сторонами обов`язку доказування визначається предметом спору.

Змагальність сторін є одним із основних принципів господарського судочинства, зміст якого полягає у тому, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, тоді як суд, зберігаючи об`єктивність та неупередженість, зобов`язаний вирішити спір, керуючись принципом верховенства права.

Згідно ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до ст. 277 ГПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення, зокрема, є нез`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи.

Таким чином, доводи скаржника про те, що рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог щодо стягнення штрафних санкцій на суму 144393,46 грн. є незаконним та необґрунтованим, таким що прийнято на підставі неправильно встановлених обставин, які мають значення для справи, внаслідок неправильної оцінки досліджених доказів та неправильного застосування норм матеріального права, - частково знайшли своє підтвердження під час перегляду справи судом апеляційної інстанції.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів Північного апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Одеська залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця» підлягає частковому задоволенню, рішення Господарського суду Черкаської області від 06.09.2023 у справі № 925/798/23 - скасуванню в частині стягнення 106,54 грн неустойки з прийняттям нового рішення про задоволення позовних вимог в частині стягнення 15000,00 грн плати за послуги.

Оскільки суд апеляційної інстанції дійшов висновку про часткове задоволення апеляційної скарги та прийняття нового рішення в частині, судовий збір, згідно приписів ст. 129 ГПК України, покладається на відповідача відповідно до задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 129, 269, п. 2 ч. 1 ст. 275, ст. ст. 277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Одеська залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця» на рішення Господарського суду Черкаської області від 06.09.2023 у справі № 925/798/23 задовольнити частково.

2. Рішення Господарського суду Черкаської області від 06.09.2023 у справі № 925/798/23 скасувати в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Маркетингові технології» на користь Акціонерного товариства «Українська залізниця», в особі регіональної філії «Одеська залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця», 106,54 грн неустойки, ухвалити в цій частині нове рішення.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Маркетингові технології» (бульвар Шевченка, 132, м.Черкаси, 18031, ідентифікаційний код 31855379) на користь Акціонерного товариства «Українська залізниця» (вул.Є.Ґедройця, 5, м.Київ, 03150 ідентифікаційний код 40075815) в особі регіональної філії «Одеська залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця» (вул.Пантелеймонівська, 19, м.Одеса, 65012, ідентифікаційний код 40081200) 15000,00 (п`ятнадцять тисяч) грн. плати за послуги.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Маркетингові технології» (бульвар Шевченка, 132, м.Черкаси, 18031, ідентифікаційний код 31855379) на користь Акціонерного товариства «Українська залізниця» (вул.Є.Ґедройця, 5, м.Київ, 03150 ідентифікаційний код 40075815) в особі регіональної філії «Одеська залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця» (вул.Пантелеймонівська, 19, м.Одеса, 65012, ідентифікаційний код 40081200) витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 962 (дві тисячі дев`ятсот шістдесят дві) грн. 62 коп. за подання позовної заяви та 417 (чотириста сімнадцять) грн. 93 коп за подання апеляційної скарги.

5. В іншій частині рішення Господарського суду Черкаської області від 06.09.2023 у справі № 925/798/23 - залишити без змін.

6. Доручити Господарському суду Черкаської області видати накази на виконання постанови Північного апеляційного господарського суду.

7. Справу № 925/798/23 повернути до Господарського суду Черкаської області. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, що передбачені ст.ст. 287 289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено 09.02.2024.

Головуючий суддя С.О. Алданова

Судді В.А. Корсак

О.О. Євсіков