Постанова

від 06.02.2024 по справі 908/1307/23

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.02.2024 року м. Дніпро Справа № 908/1307/23

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Кощеєва І.М. (доповідач),

суддів: Чус О.В., Дарміна М.О.

секретар судового засідання: Манець О.В.

представники сторін:

від позивача: Якушев С.О. - адвокат

від відповідача-1: не з`явився

від відповідача-2: не з`явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні

в режимі відеоконференції апеляційну скаргу

ОСОБА_1

на рішення Господарського суду Запорізької області від 01.08.2023 р.

( суддя Зінченко Н.Г., м. Запоріжжя, повний текст складено 18.08.2023 р.)

у справі

за позовом:

Акціонерного товариства Комерційний Банк "ПРИВАТБАНК",

( м. Київ )

до відповідача-1:

Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРОФІРМА АВАНГАРД",

( с. Кузнецівка, Пологівського району, Запорізької області )

до відповідача-2:

ОСОБА_1

( с. Багатівка, Розівського району, Запорізької обл. )

про стягнення 1 177 268,63 грн.

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст позовних вимог.

Акціонерне товариство Комерційний Банк "ПРИВАТБАНК" звернулось до Господарського суду Запорізької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРОФІРМА АВАНГАРД" і до ОСОБА_1 , про стягнення з відповідачів солідарно 1 177 268,63 грн. заборгованості за кредитним договором № 03749000-КД-2 від 17.12.202 1р., що складається з заборгованості за тілом кредиту, в розмірі 546 076,08 грн., заборгованості за відсотками, в розмірі 83 751,83 грн., заборгованості в порядку регресу за сплаченою гарантією в розмірі 546 076,08 грн. та пені, в розмірі 1 364,64 грн..

Заявлені Позивачем вимоги викладені в позовній заяві та ґрунтуються на ст. 193 ГК України, ст. ст. 16, 526, 530, 553, 554, 610, 611, 626, 1054 ЦК України. Позов пред`явлений Позивачем з підстав невиконання відповідачами взятих на себе зобов`язань за кредитним договором № 03749000-КД-2 від 17.12.2021 р., укладеним між Позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю «АГРОФІРМА АВАНГАРД», щодо своєчасного та повного повернення кредитних коштів та сплати процентів за користування кредитом. В забезпечення зобов`язань за кредитним договором позивачем та ОСОБА_1 укладено договір поруки № 03749000-ДП-2/1 від 17.12.2021 р., за умовами якого Відповідач -2 зобов`язався відповідати за повне та своєчасне виконання Відповідачем -1 його боргових зобов`язань перед Позивачем за кредитним договором в повному обсязі таких зобов`язань. Як зазначає Позивач, Відповідач -1 порушив свої зобов`язання за кредитним договором щодо здійснення щомісячних платежів, передбачених графіком платежів. У зв`язку із цим, станом на 10.03.2023 заборгованість за кредитним договором № 03749000-КД-2 від 17.12.2021 р. становить 1 177 268,63 грн., в тому числі заборгованість за тілом кредиту становить 546 076,08 грн., заборгованість по процентам становить 83 751,83 грн., заборгованості в порядку регресу за сплаченою гарантією становить 546 076,08 грн. та пеня на підставі п., п. 6.1, 6.2, 6.8, 6.9 договору гарантії та п., п. 2.11, 2.13, 2.14 додаткової угоди № 1 від 17.12.2021 становить 1 364,64 грн. На підставі викладеного, Позивач просить суд позов задовольнити повністю, стягнути з Відповідачів -1 і -2 солідарно 1 177 268,63 грн. заборгованості за кредитним договором № 03749000-КД-2 від 17.12.2021 р.

У відзиві на позовну ТОВ «АГРОФІРМА АВАНГАРД» зазначено, що дійсно між АК КБ «ПРИВАТБАНК» та ТОВ «АГРОФІРМА АВАНГАРД» укладений кредитний договір № 03749000-КД-2 від 17.12.2021 р., на підставі якого відповідач 1 отримав кредитні кошти в розмірі 1 236 000,76 грн. на придбання сільгосптехніки. Додатком № 1 до кредитного договору є графік платежів, яким передбачено погашення кредиту рівними двічі на рік, при цьому першою датою внесення платежу в 2022 році визначено 01.06.2022 в розмірі 121 350,24 грн. ТОВ «АГРОФІРМА АВАНГАРД» сумлінно виконувало взяті на себе зобов`язання за кредитним договором № 03749000-КД-2 від 17.12.2021 р., про що свідчить внесення платежів протягом 2022 року, а саме 01.03.2022 р. в розмірі 6 610,00 грн., 06.06.2022 р. в розмірі 143 054,49 грн. та 02.11.2022 р. в розмірі 60,53 грн. У зв`язку із повномасштабним вторгненням військ Російської Федерації на територію України та введенням на території України режиму воєнного стану, перебуванням території, де фактично знаходяться виробничі потужності ТОВ «АГРОФІРМА АВАНГАРД» та здійснюється господарська діяльність підприємства, у зоні тимчасово окупованих Російською Федерацією територій України ( з 03.03.2022 по теперішній час ), ТОВ «АГРОФІРМА АВАНГАРД» не здійснює господарську діяльність та призупинило трудові відносини зі своїми працівниками. Таким чином, відповідачі вважають, що порушення умов кредитного договору сталося з незалежних від них причин, внаслідок дії форс-мажорних обставин. Повідомити Позивача про настання форс-мажорних обставин в перші дні окупації не було можливості через відсутність електроенергії, інтернет та мобільного зв`язку. У зв`язку із початком війни та запровадженням режиму воєнного стану змінилося правове регулювання сфери кредитування, зокрема відповідними нормативно-правовими актами встановлено, що боржник звільняється від відповідальності за прострочення виконання грошового зобов`язання, а фінансові установи не мають права застосовувати передбачені договором штрафні санкції у разі такого порушення (неустойки, збільшення відсотків). Крім того, листом від 28.02.2022 р. № 2024/02.0-7.1 Торгово-промислова палата України засвідчила форс-мажорні обставини: військову агресію Російської Федерації проти України. У зв`язку із цим, директор ТОВ «АГРОФІРМА АВАНГАРД» ОСОБА_1 звертався до АК КБ «ПРИВАТБАНК» щодо надання кредитних канікул та/або замороження кредиту за кредитним договором № 03749000-КД-2 від 17.12.2021 р. до завершення воєнного стану в Україні. Проте, позитивного вирішення це питання не знайшло. Також у відзиві на позовну заяву, зазначено, що виконання зобов`язань за кредитним договором № 03749000-КД-2 від 17.12.2021 р. крім поруки забезпечено договором застави сільськогосподарської техніки № 03749000-ДЗ-2/1 від 17.12.2021 р.. Таким чином, враховуючи норми чинного законодавства та умови кредитного договору, Позивач зобов`язаний звернути стягнення на предмет забезпечувального обтяження, а не першочергово використовувати право стягнення з поручителя кредитних коштів. Наведені обставини Відповідачі -1, -2 просять суд врахувати при вирішення спору у даній справі та відмовити в задоволені позову.

2. Короткий зміст оскаржуваного судового рішення у справі.

Рішенням Господарського суду Запорізької області від 01.08.2023 р. позов задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРОФІРМА АВАНГАРД" на користь Акціонерного товариства Комерційний Банк "ПРИВАТБАНК" - 546 076 грн. 08 коп. заборгованості за тілом кредиту, 57 500 грн. 60 коп. заборгованості за відсотками, 546 076 грн. 08 коп. заборгованості у порядку регресу за сплаченою гарантією та 1 364 грн. 64 коп. пені солідарно з ОСОБА_1 . Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційний Банк "ПРИВАТБАНК", 546 076 грн. 08 коп. заборгованості за тілом кредиту, 57 500 грн. 60 коп. заборгованості за відсотками, 546 076 грн. 08 коп. заборгованості у порядку регресу за сплаченою гарантією та 1 364 грн. 64 коп. пені солідарно з Товариством з обмеженою відповідальністю "АГРОФІРМА АВАНГАРД". Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРОФІРМА АВАНГАРД" на користь Акціонерного товариства Комерційний Банк "ПРИВАТБАНК" 8 632 грн. 62 коп. судового збору. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційний Банк "ПРИВАТБАНК", 8 632 грн. 62 коп. судового збору. В задоволені решти позовних вимог відмовлено.

3. Короткий зміст вимог апеляційної скарги.

Не погодившись з вказаним рішенням, звернувся ОСОБА_1 до Центрального апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить суд скасувати рішення та прийняти нове рішення, яким у позові відмовити в повному обсязі.

4. Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу.

Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги, Скаржник вважає рішення незаконним, необгрунтованим, безпідставними, таким, що не відповідає фактичним обставинам справи засобам доказування, а також ухваленим з порушенням норм матеріального та процесуального права.

При цьому Скаржник зазначає, що ТОВ «Агрофірма Авангард» знаходиться за адресою: село Кузнецівка, Пологівського району, Запорізької області, яке є тимчасово окупованою територією, що підтверджується Переліком територій на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією ( в редації наказу Міністерства з питань раінтергації тимчасово окупованих територій України N« 14 від 13.01.2023 р. ). А тому в зв`язку із вище наведеними обставинами, товариство з березня 2022 року господарської діяльності не веде, оскільки не має змоги за даних умов займатись основним видом діяльності пов`язаним із вирощуванням сільськогосподарських культур, доступу до власних адміністративних та господарських приміщень, с/г техніки та обладнання а також створення безпечних умов для життя та здоров`я власних співробітників, адже на всій території яку обробляло товариство велися активно бойові дії із збройними силами Російської Федерації.

Скаржник наголошує на тому, що ТОВ «Агрофірма Авангард», по теперішній перебуває на тимчасово окупованій території, а тому не може здійснювати господарську діяльність, адже дана частини території України, є непідконтрольною територією державі Україна, оскільки перебуває під контролем збройних формувань Російської Федерації, де діє окупаційна адміністрація Російської Федерації.

Водночас, на думку Скаржника, виходячи з ознак форс-мажорних обставин, які необхідно було довести та які у підсумку вплинули на господарську діяльність товариства і неможливість виконання взятих на себе зобов`язань по виконання умов кредитного договору № 03749000-КД-2 від 17.12.2021 р. були доведені у повному обсязі.

Крім того, Скаржника відзначає, що сума пені в розмірі 1 364,64 грн., розрахована Банком за період з 08.03.2023 р. по 10.03.2023 р. Разом з тим, п. 18 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України, норми якого додано Законом України № 2120-ІХ від 15.03.2022 р., що набрав чинності 17.03.2022 року, встановлено, що у період дії в Україні воєнного стану та у 30-денний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної ст. 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24.02.2022 р. за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

5. Узагальнений виклад позиції інших учасників справи.

Від Акціонерного товариства Комерційний Банк "ПРИВАТБАНК" надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому Банк не погоджується з доводами апеляційної скарги, вважає її безпідставною і необґрунтованою.

Зокрема, Банк посилається на те, що Верховний Суд у справі № 910/9258/20 та інших зазначених самим представником Відповідача-1 наголошує на тому, що форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру, і при їх виникненні сторона повинна довести, що ці обставини були форс-мажорними саме для даного випадку виконання зобов`язання», тобто наданий лист № 2024/02.0-7.1 від 28.02.2022 р., виданий Торгово-промисловою палатою України для всіх, навіть не можна вважати універсальним форс-мажорним сертифікатом, бо згідно ст. 14 прим. 1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності. Таким чином, лист № 2024/02.0-7.1 від 28.02.2022 р., виданий Торгово-промисловою палатою України для невизначеного кола осіб є недостатнім доказом, бо не є навіть універсальним форс-мажорним сертифікатом, а є інформаційним листом і подібні сертифікати повинні мати індивідуальний характер під кожен окремий договір, тобто видані для кожного окремого суб`єкта господарської діяльності згідно ст. 14 прим. 1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні». До того ж, форс-мажорні обставини не звільняють Відповідачів від виконання основного зобов`язання - повернення кредиту та сплати процентів.

Банк також вказує на те, що посилання Апелянта на зміст пункту 18 Закону № 2120-ІХ є помилковим, бо «...інші платежі» - це не проценти і за вищевказаний період проценти нараховувалися Банком за звичайною, обумовленою сторонами ставкою у відповідності до ст. ст. 1048, 1054 ЦК України, а також пункту 2.1 Додаткової угоди № 1 до кредитного договору. З приводу пені, то це заборгованість Відповідачів перед державним бюджетом, яку Банк повинен нарахувати та стягнути з солідарних Боржників.

ТОВ "АГРОФІРМА АВАНГАРД" не скористалося своїм правом згідно ч.1 ст. 263 ГПК України та не надало суду відзив на апеляційну скаргу, що згідно ч. 3 ст. 263 ГПК України не перешкоджає перегляду оскаржуваного рішення суду першої інстанції.

6. Рух справи в суді апеляційної інстанції.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11.09.2023 р. для розгляду справи визначена колегія суддів у складі: головуючого судді - Кощеєв І.М. (доповідач), судді - Дармін М.О., Чус О.В..

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 13.09.2023 р. відмовлено у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про звільнення від сплати судового збору за подання апеляційної скарги на рішення суду. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Запорізької області від 01.08.2023 р. у справі №908/1307/23 залишено без руху, надано апелянту строк для усунення недоліків, а саме, для надання суду доказів сплати судового збору, у розмірі 26 488 грн. 54 коп..

Після усунення недоліків апеляційної скарги, ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 28.09.2023 р. відкрито апеляційне провадження у справі та призначити апеляційну скаргу до розгляду в судове засідання на 13.12.2023 р..

Від представника Акціонерного товариства Комерційний Банк "ПРИВАТБАНК" надійшло клопотання про його участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду, з використанням власних технічних засобів. Адреса електронної пошти, що буде використана заявником для входу до системи "EasyCon".

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 16.10.2023 р., судове засідання у справі № 908/1307/23, призначене на 13.12.2023 р., вирішено провести з представником Акціонерного товариства Комерційний Банк "ПРИВАТБАНК" в приміщенні Центрального апеляційного господарського суду ( зал судового засідання № 511 ) в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів в системі відеокоференцзв`язку "EasyCon".

12.12.2023 р. в систему "Діловодство спеціалізованого суду" внесено інформаційну довідку, відповідно до якої, у зв`язку з хворобою судді-доповідача Кощеєва І.М., розгляд справи № 908/1307/23 в судовому засіданні не відбувся.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 18.12.2023 р. розгляд апеляційної скарги призначено в судове засідання на 06.02.2024 р.. З представником Акціонерного товариства Комерційний Банк «ПРИВАТБАНК» судове засідання вирішено провести в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів в підсистеми ЄСІТС.

Відповідачі не скористалися своїм правом участі в судовому засіданні та не забезпечили явку уповноваженого представника, хоча про час та місце судового засідання були повідомлений належним чином.

Беручи до уваги, що неявка вказаних учасників провадження у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи, матеріали справи є достатніми для розгляду апеляційної скарги, апеляційний господарський суд дійшов висновку про розгляд справи за відсутності представників Відповідачів.

У судовому засіданні 06.02.2024 р., проведеному в режимі відеоконференції, була оголошена вступна та резолютивна частини постанови Центрального апеляційного господарського суду.

7. Встановлені судом обставини справи.

17.12.2021 р. між Акціонерним товариством Комерційний Банк «ПРИВАТБАНК» ( Банк ) та Товариством з обмеженою відповідальністю «АГРОФІРМА АВАНГАРД», ( Позичальник ) укладено Кредитний договір № 03749000-КД-2, відповідно до п. 1.1 якого Банк за наявності вільних грошових коштів зобов`язується надати Позичальнику кредит у вигляді згідно з п. А.1 цього Договору з лімітом та на цілі, зазначені у п. А.2 цього Договору, не пізніше 5 днів з моменту, зазначеного у другому абзаці п. 2.1.2 цього Договору, в обмін на зобов`язання Позичальника щодо повернення кредиту, сплати процентів, винагороди, в обумовлені цим договором терміни.

Невідновлювальна кредитна лінія (кредит) надається Банком для придбання Позичальником основних засобів шляхом перерахування кредитних коштів на поточний рахунок Постачальника: ТОВ «КОМПАНІЯ АЛЬБІОН», ЄДРПОУ 35396734.

Згідно п. А.2 Кредитного договору ліміт цього Договору: 1 236 000,76 грн., у тому числі на наступні цілі: - у розмірі 1 213 502,40 грн. на придбання сівалки; - у розмірі 22 498,36 грн. на сплату страхових платежів у випадках та у порядку, передбачених п., п. 2.1.5, 2.2.12 цього Договору.

Відповідно до п.А.3 Кредитного договору термін повернення кредиту: 01.11.2026 р..

Пунктом. 4.1 Кредитного договору сторони узгодили, що за користування кредитом у період з дати списання коштів з позичкового рахунку до дати погашення кредиту згідно з п., п. 1.2, 2.2.3, 2.2.16, 2.3.2, 2.4.1 цього Договору Позичальник сплачує проценти у розмірі, зазначеному у п., п. А.6, А.6.1 цього Договору. У випадку встановлення Банком у порядку, передбаченому п. 2.3.12 цього Договору, зменшеної процентної ставки, умови цього пункту вважаються скасованими з дати встановлення зменшеної процентної ставки.

Згідно п. 6.1 Кредитного договору цей Договір вважається укладеним з моменту його підписання шляхом накладення кваліфікованого електронного підпису усіма його сторонами.

17.12.2021 р. між Акціонерним товариством Комерційний Банк «ПРИВАТБАНК» ( Банк ) та Товариством з обмеженою відповідальністю «АГРОФІРМА АВАНГАРД», ( Позичальник ) укладена Додаткова угода № 1 до Кредитного договору (далі за текстом - Додаткова угода № 1), відповідно до підпункту «а» пункту 1 якої сторони узгодили, що протягом строку кредиту, зазначеного в п. А.3. Кредитного договору, за умови належного виконання Позичальником положень Порядку програми фінансової державної підтримки суб`єктів малого та середнього підприємства та умов цієї Додаткової угоди, Позичальник мас право на отримання фінансової державної підтримки.

Пунктом 2.1. Додаткової угоди № 1 сторони передбачили, що за користування кредитом на умовах та в порядку визначених цією Додатковою угодою, Позичальник сплачує Банку базову процентну ставку. Базова процентна ставка за кредитом змінювана, та становіть на дату укладання цієї Додаткової угоди розмір 14,31 % річних. Розмір базової процентної ставки визначений за формулою: Індекс UIRD (3 місяці) + 7,00 %.

Індекс UIRD - український індекс ставок за депозитами фізичних осіб, що розраховується на основі номінальних ставок ринку депозитів фізичних осіб, які оголошуються банками України на строк 3 місяці. На дату укладання Додаткової угоди № 1 значення індексу береться на дату, що передує даті підписання цієї Додаткової угоди, або остання, що опублікована на офіційному сайті Національного Банку України.

Банк щокварталу з урахуванням зміни зазначеного індексу переглядає розмір базової процентної ставки. При перегляді розміру базової процентної ставки банк використовує розмір індексу UIRD, що офіційно визначений на 14 число останнього місяця календарного кварталу або розміру, що с останнім до цієї дати та опублікованим на сайті Національного Банку України, надалі дата перегляду розміру базової процентної ставки. Датою зміни розміру базової процентної ставки за користування кредитом с 1-ше число першого місяця календарного кварталу, що слідує за кварталом, в якому банк визначив розмір індексу UIRD для розрахунку базової процентної ставки на наступний календарний квартал.

Відповідно до п. 2.2 Додаткової угоди № 1 у випадку прострочення понад 15 днів Позичальником своїх зобов`язань по погашенню кредиту і/або процентів в розмірі, зазначеному в п., п. 2.3, 2.7 цієї Додаткової угоди, Позичальник сплачує Банку проценти за користування кредитом в порядку та розмірі: в період прострочення з 1-го до 15-го включно - в розмірі базової процентної ставки, що діяла на період прострочення; в період з 16 числа місяця, в якому виникла прострочена заборгованість, до дати її погашення - в розмірі, визначеному за формулою: розмір базової процентної ставки з урахуванням її зміни згідно п. 2.1 цієї Додаткової угоди + 5 % річних; в період з дати погашення заборгованості до кінця місяця, в якому існувала заборгованість - в розмірі базової процентної ставки, що діяла на дату сплати.

Індекс UIRD, який офіційно публікується на офіційному сайті НБУ (посилання на інтернет-сайті НБУ: https://bank.gov.ua/ua/statistic/sector-financial у вигляді ексель-таблиці, починаючи з 2011 року) є загальнодоступною інформацією.

До Додаткової угоди № 1 сторонами укладено додаток № 1 «Графік платежів», яким визначено наступні строки погашення заборгованості: 01.06.2022 - 121 350,24 грн.; 01.11.2022 - 121 350,24 грн.; 01.06.2023 - 121 350,24 грн. та 5 624,59 грн. страхового платежу; 01.11.2023 - 121 350,24 грн.; 01.06.2024 - 121 350,24 грн. та 5 624,59 грн. страхового платежу; 01.11.2024 - 121 350,24 грн.; 01.06.2025 - 121 350,24 грн. та 5 624,59 грн. страхового платежу; 01.11.2025 - 121 350,24 грн.; 01.06.2026 - 121 350,24 грн. та 5 624,59 грн. страхового платежу;01.11.2026 - 121 350,24 грн.

Кредитний договір, Додаткова угода та додаток № 1 до неї підписані представниками сторін шляхом накладення кваліфікованого електронного підпису, що підтверджується протоколом створення та перевірки кваліфікованого та удосконаленого електронного підпису.

З метою забезпечення виконання зобов`язань по Кредитному договору 17.12.2021 р. між АТ КБ «ПРИВАТБАНК» ( Кредитор ) та ОСОБА_1 ( Поручитель ), шляхом накладення сторонами своїх електронних цифрових підписів укладено Договір поруки № 03749000-ДП-2/1 (далі - Договір поруки), відповідно до п. 1.1 якого предметом цього Договору є надання поруки Поручителем перед Кредитором за виконання зобов`язань Товариства з обмеженою відповідальністю «АГРОФІРМА АВАНГАРД» ( Боржник ) за Кредитним договором № 03749000-КД-2 від 17.12.2021 р., невідновлювальної кредитної лінії на суму 1 236 000,76 грн., з терміном дії до 01.11.2026 р..

Відповідно до п. 1.3 Договору поруки Поручитель з умовами кредитного договору ознайомлений.

Абз. 3 п. А-11. Договору поруки закріплено, якщо під час виконання кредитного договору зобов`язання Боржника, що забезпечені цим договором поруки, збільшуються, внаслідок чого збільшується обсяг відповідальності Поручителя, Поручитель при укладенні цього Договору поруки дає свою згоду на збільшення зобов`язань за кредитним договором (в тому числі щодо збільшення розміру кредиту, процентної ставки, комісійної винагороди та інших зобов`язань за Кредитним договором) в розмірі таких збільшень Додаткових узгоджень про такі збільшення повідомлення Поручителя та укладення окремої угоди з Поручителем не потрібно.

За умовами п. 1.2 Договору поруки Поручитель відповідає перед Кредитором за виконання зобов`язань за Кредитним договором в тому є розмірі, що і Боржник, включаючи сплату кредиту, процентів, нарахованих за користування кредитом, винагород, штрафів пені та інших платежів, відшкодування збитків.

Згідно з підпунктом «в» пункту 1 Додаткової угоди № 1 від 15.12.2021 р. Позичальник обізнаний проте, що його грошові зобов`язання перед Банком зі сплати основної суми кредиту частково забезпечені гарантією відповідно до Порядку надання державних гарантійна портфельній основі у 2020 році, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.11.2020 р. № 1151. При цьому, Позичальнику відомі та повністю зрозумілі умови надання гарантії, з якими (умовами) він повністю погоджується та вважає їх прийнятними для себе.

31.12.2020 р. Міністром фінансів України, який діє від імені держави за дорученням Кабінету Міністрів України (далі Гарант) та позивачем (далі Бенефіціар) укладено Договір про надання державної гарантії на портфельній основі №13010-05/269 для забезпечення співпраці сторін, пов`язаної з наданням державної підтримки суб`єктам мікропідприємництва та середнього підприємництва у вигляді державних гарантій на портфельній основі на підставі Закону України «Про державний бюджет України на 2020 рік», на виконання Порядку надання державних гарантій на портфельній основі у 2020 році, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.11.2020 №1151(далі - Договір про надання державної гарантії).

Відповідно до п. 2.1 Договору про надання державної гарантії Гарант на умовах цього договору та в межах ліміту гарантії надає на користь Бенефіціара безвідкличну гарантію з метою гарантування виконання принципалами частини своїх грошових зобов`язань перед Бенефіціаром за кредитними договорами, включеними до портфеля.

Даним Договором визначено, що принципал - суб`єкт господарювання, якому надано кредит, включений до портфеля.

Портфель - сукупність усіх кредитів, зобов`язання за якими частково забезпечені гарантією.

За умовами п. п. 2.5, 2.6 Договору про надання державної гарантії ставка індивідуальної гарантії визначається на власний розсуд Бенефіціара для кожного окремого кредиту та не може перевищувати 70 % за кожним окремим кредитом. Ставка гарантії на портфельній основі в будь-який момент не може перевищувати 50 %.

Згідно з п. 5.1 Договору про надання державної гарантії у разі настання гарантійного випадку Бенефіціар направляє Гаранту вимогу, а агенту - копію вимоги разом з інформацією щодо сум, що належать до сплати гарантом, та підтверджувальними документами (лист із зазначенням переліку кредитів, за якими виникла прострочена заборгованість), не пізніше 10 числа місяця, наступного за місяцем, у якому виник гарантійний випадок.

За умовами п. 5.3 Договору про надання державної гарантії Бенефіціар зобов`язаний протягом двох банківських днів з дати направлення відповідної вимоги Гаранту письмово повідомити принципалів за кредитами, включеними до вимоги, про направлення відповідної вимоги Гаранту.

Відповідно до п. 5.5 Договору про надання державної гарантії Гарант на підставі вимог, отриманих від Бенефіціара, з урахуванням інформації агента щодо перевірки вимог, сплачує на рахунок Бенефіціара ССГ (суму сплати за гарантією) згідно з вимогою раз на місць (але не пізніше 30 календарних днів після отримання відповідної вимоги), за умови що Гарант отримав вимогу, яка подана відповідно до умов цього договору, та на момент отримання вимоги не закінчився строк дії гарантії.

Банк свої зобов`язання за Кредитним договором виконав належним чином, на підставі Кредитного договору № 03749000-КД-2 від 17.12.2021 р. перерахував на рахунок ТОВ «КОМПАНІЯ АЛЬБІОН» кредитні кошти у розмірі 1 213 502,40 грн., що підтверджується меморіальним ордером № 163923293 від 21.12.2021 р. з призначенням платежу: «Оплата по договору купівлі-продажу № 6207 АЛ від 16.12.2021 р. з ПДВ» та випискою по рахунку № НОМЕР_1 , за період з 17.12.2021 р. по 10.03.2023 р..

Відповідачі факт отримання від Позивача кредитних коштів в розмірі 1 213 502,40 грн. на підставі Кредитного договору № 03749000-КД-2 від 17.12.2021 р. не заперечували.

Погашення кредиту в порядку та строки, визначені додатком № 1 «Графік платежів» до Додаткової угоди № 1 від 17.12.2021 р. до Кредитного договору № 03749000-КД-2 від 17.12.2021 р., Позичальником не здійснювалося.

Відповідно до підпункту «г» п. 2.3.2 Кредитного договору при настанні будь-якої з подій, зокрема, порушення Позичальником будь-якого з зобов`язань, передбачених умовами цього договору, Банк має право згідно зі ст. 651 ЦК України та ст.188 ГК України здійснити одностороннє розірвання договору з відправленням Позичальнику повідомлення. У зазначену у повідомленні дату цей договір вважається розірваним. При цьому в останні день дії договору Позичальник зобов`язується повернути Банку суму кредиту у повному обсязі, проценти за фактичний термін його користування, повністю виконати інші зобов`язання за цим договором. Одностороння відмова від цього договору не звільняє Позичальника від відповідальності за порушення зобов`язань за цим договором.

У зв`язку з наявністю простроченої заборгованості за Кредитним договором Банк 14.09.2022 р. надіслав Позичальнику електронною поштою на e-mail: ІНФОРМАЦІЯ_1 Повідомлення вих. № 11214ZPBRS0CX від 14.09.2022 р. про розірвання Кредитного договору № 03749000-КД-2 від 17.12.2021 р. з 14.10.2022 р. та вимагав до 14.10.2022 р. сплатити заборгованість, загальний розмір якої станом на 14.09.2022 р. склав 1 150 655,23 грн.

09.02.2023 р. Банк надіслав Гаранту Вимогу від 08.02.2023 р. № 11214ZPBRS0CX про сплату коштів за гарантією № 76.1 в розмірі 546 076,08 грн. на рахунок Банку.

07.03.2023 р. кредит погашено в сумі 546 076,08 грн. за рахунок коштів державної гарантії, що підтверджується відповідною банківською випискою.

Таким чином, залишок несплаченого кредиту на користь Банку складає 546 076,08 грн., а сума сплаченого кредиту в розмірі 546 076,08 грн., яка була перерахована в оплату кредиту за рахунок коштів державної гарантії, пред`явлена Банком до стягнення з Позичальника в порядку регресу на умовах Договору про надання державної гарантії.

09.02.2023 р. Позивач надіслав Позичальнику електронною поштою на e-mail: ІНФОРМАЦІЯ_1 Повідомлення вих. № 11214ZPBRS0CX від 08.02.2023 р. про надсилання Вимоги від 08.02.2023 р. Гаранту.

Відповідно до підпункту «г» п. 2.3.2 Кредитного договору при настанні будь-якої з подій, зокрема, порушення Позичальником будь-якого з зобов`язань,передбачених умовами цього Договору, в т.ч. у випадку порушення цільового використання кредиту, Банк має право згідно зі ст. 651 ЦК України та ст. 188 ГК України здійснити одностороннє розірвання договору з відправленням позичальнику повідомлення. У зазначену у повідомленні дату цей договір вважається розірваним. При цьому в останні день дії договору позичальник зобов`язується повернути банку суму кредиту у повному обсязі, проценти за фактичний термін його користування,повністю виконати інші зобов`язання за цим договором. Одностороння відмова від цього договору не звільняє позичальника від відповідальності за порушення зобов`язань за цим договором

При цьому, згідно з п. 2.3.8 Кредитного договору Банк, незалежно від настання термінів виконання зобов`язань Позичальником за цим Договором, має право вимагати дострокового повернення суми кредиту, сплати процентів та винагород, при настанні умов, передбачених п. 2.3.2 цього Договору або порушення Позичальником вимог п. 1.1 цього Договору в частині вимог щодо цільового використання кредитних коштів, або у випадку зменшення розміру активів Позичальника на 30 і більше процентів у порівнянні з розміром його активів, зазначених у відповідній річній звітності за попередній рік.

За період користування кредитом з 17.12.2021 р. по 01.12.2022 р. Банком нараховані проценти за користування кредитом, залишок заборгованості за якими складає 83 751,83 грн., при цьому починаючи з 02.11.2022 р. кредит винесено на прострочення, а залишок заборгованості за простроченими процентами складає 39 965,84 грн.

З наданих Позивачем до матеріалів справи банківських виписок та розрахунку заборгованості вбачається, що: за період з 17.12.2021 р. по 31.03.2022 р. включно Банком розраховувалася процентна ставка в розмірі 14,31 % річних на суму залишку непогашеної заборгованості; за період з 01.04.2022 р. по 30.06.2022 р. включно Банком розраховувалася процентна ставка в розмірі 14,04 % річних на суму залишку непогашеної заборгованості; за період з 01.07.2022 р. по 30.09.2022 р. включно Банком розраховувалася процентна ставка в розмірі 13,63 % річних на суму залишку непогашеної заборгованості; за період з 01.10.2022 р. по 31.12.2022 р. включно Банком розраховувалася процентна ставка в розмірі 17,70 % річних на суму залишку непогашеної заборгованості. При цьому, з наведених розрахунків вбачається, що Банком не робилося різниці між поточною та простроченою заборгованістю за наданим кредитом ( тілом кредиту ), а тому процентна ставка однакова для всього залишку заборгованості за кредитом, що відповідає умовам Додаткової угоди № 1 від 15.12.2021 р. та умовам Кредитного договору.

Також з наданих Позивачем розрахунків заборгованості вбачається, що у період з 17.12.2021 р. по 10.03.2023 р. Відповідачем -1 здійснено погашення за наданим кредитом (тілом кредиту), а саме: 01.02.2022 р. в сумі 0,73 грн.; 01.03.2022 р. в сумі 3,15 грн. та 06.06.2022 р. в сумі 121 346,36 грн.. Крім того, Відповідачем -1 здійснено погашення процентів за користування кредитом, а саме: 31.12.2021 р. в сумі 2 259,59 грн.; 04.01.2022 р. в сумі 0,41 грн.; 01.02.2022 р. в сумі 7 550,27 грн.; 01.03.2022 р. в сумі 6 606,85 грн.; 26.05.2022 р. в сумі 17 248,58 грн.; 31.05.2022 р. в сумі 7 638,64 грн.; 06.06.2022 р. в сумі 21708,13 грн.; 29.09.2022 р. в сумі 7 119,19 грн.; 30.09.2022 р. в сумі 7 356,50 грн. та 02.11.2022 р. в сумі 60,53 грн.

Зазначені суми погашення тіла кредиту та процентів за користування кредитом враховані Позивачем при розрахунку суму заборгованості по процентам за користування кредитом.

Відповідачами доказів внесення інших платежів за користування кредитом суду надано не було.

Отже, не сплата Відповідачем -1 заборгованості за Кредитним договором № 03749000-КД-2 від 17.12.2021 р. стала підставою для звернення Позивача до суду з позовом у даній справі.

За наслідками розгляду позову господарським судом прийнято оскаржуване рішення у даній справі.

8. Оцінка аргументів учасників справи і висновків суду першої інстанції

Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (ч. 1). Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (ч. 2). Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього (ч. 3). Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ч. 4).

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника Позивача, дослідивши доводи, наведені в апеляційній скарзі, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Рішенням Господарського суду Запорізької області від 01.08.2023 р. стягнуто з ТОВ "АГРОФІРМА АВАНГАРД" на користь АТ КБ "ПРИВАТБАНК" - 546 076 грн. 08 коп. заборгованості за тілом кредиту, 57 500 грн. 60 коп. заборгованості за відсотками, 546 076 грн. 08 коп. заборгованості у порядку регресу за сплаченою гарантією та 1 364 грн. 64 коп. пені солідарно з ОСОБА_1 . Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ КБ "ПРИВАТБАНК"- 546 076 грн. 08 коп. заборгованості за тілом кредиту, 57 500 грн. 60 коп. заборгованості за відсотками, 546 076 грн. 08 коп. заборгованості у порядку регресу за сплаченою гарантією та 1 364 грн. 64 коп. пені солідарно з ТОВ "АГРОФІРМА АВАНГАРД".

Як вбачається із тексту апеляційної скарги Відповідача -2 у цій справі, рішення суду першої інстанції ним оскаржуються лише в частині задоволення позовних вимог, а відтак, враховуючи, що рішення в частині часткової відмови у задоволенні вимог пов`язаних зі стягненням заборгованості по процентам за користування кредитом по Кредитному договору № 03749000-КД-2 від 17.12.2021 р. за період з 14.10.2022 р. по 02.11.2022 р. у розмірі 26 251 грн. 23 коп. сторонами не оскаржується, згідно з ч. 1 ст. 269 ГПК України в цій частині рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку не переглядається.

При цьому, колегія суддів зазначає про те, що при апеляційному перегляді не встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права щодо винесення судом першої інстанції рішення в частині часткової відмови у задоволенні вимог за позовом.

Суд першої інстанції дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог Позивача в частині солідарного стягнення з відповідачів - 546 076 грн. 08 коп. заборгованості за тілом кредиту, 57 500 грн. 60 коп. заборгованості за відсотками, 546 076 грн. 08 коп. заборгованості у порядку регресу за сплаченою гарантією, що колегія суддів вважає вірним з огляду на таке.

Ст. 15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема є договори та інші правочини ( пункт перший частини другої ст. 11 ЦК України ).

Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків (стаття 11 ЦК України).

Згідно із ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами ( ст. 629 ЦК України ).

За змістом частин першої та другої ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до частин першої та третьої ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Позика вважається повернутою в момент зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок або реального повернення коштів позикодавцеві.

Згідно з частиною першою ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Ст. 1050 ЦК України також передбачено, що якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

У статтях 525 526 ЦК України вказано, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язань або одностороння зміна його умов не допускається.

Відповідно до частини першої ст. 598, ст. 599 ЦК України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).

У ст. 611 ЦК України зазначено, що в разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.

Відповідно до частини першої ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідачі -1 і -2 доказів повернення кредитних коштів за Кредитним договором № 03749000-КД-2 від 17.12.2021 р. в повному обсязі суду не надали.

Частиною 1 ст. 554 ЦК України визначено, що у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включно зі сплатою основного боргу, процентів, неустойки, від шкодування збитків, крім випадків, коли поручитель зобов`язався відповідати за виконання зобов`язання частково (ч. 2 ст. 553, ч. 2 ст. 554 ЦК України).

Кредитор має право вимагати виконання обов`язку частково або в повному обсязі як від боржника та поручителя разом, так і від будь-кого з них окремо (ст. 543 ЦК України).

Отже, з огляду на солідарний обов`язок перед кредитором боржника за основним зобов`язанням і поручителем кредитор має право вибору звернення з вимогою до них разом чи до будь-кого з них окремо.

Відповідно до ст. 559 ЦК України порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов`язання, а також у разі зміни зобов`язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності; порука припиняється, якщо після настання строку виконання зобов`язання кредитор відмовився прийняти належне виконання, запропоноване боржником або поручителем; порука припиняється у разі переведення боргу на іншу особу, якщо поручитель не поручився за нового боржника; порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов`язання не пред`явить вимоги до поручителя. Якщо строк основного зобов`язання не встановлений або встановлений моментом пред`явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред`явить позову до поручителя протягом одного року від дня укладення договору поруки.

Жодної з підстав для припинення дії Договору поруки № 03749000-ДП-2/1 від 17.12.2021 р., визначених ст. 559 ЦК України, судом встановлено не було.

Відповідно до ч. 2 ст. 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець мас право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Аналогічні у мови сторони передбачили в Кредитному договорі, а саме: пунктом 2.3.8 встановлено, що «…Банк незалежно від настання термінів виконання зобов`язань Позичальником за цим Договором, має право вимагати дострокового повернення суми кредиту, сплати процентів та винагород, при настанні умов, передбачених п. 2.3.2. цього Договору…»: пунктом 2.3.2 встановлено, що «…при настанні будь-якої з наступних подій:... - порушенні Позичальником будь-якого із зобов`язань, передбачених умовами цього Договору….».

З вищевказаними пунктами Кредитного договору Поручитель був ознайомлений, про що свідчить пункт 1.3 Договору поруки.

В абз. 2 п. А.11 Договору поруки зазначено, якщо під час виконання Кредитного договору зобов`язання Боржника, що забезпечені цим договором збільшуються, внаслідок чого збільшується обсяг відповідальності Поручителя, Поручитель при укладанні цього договору дає свою згоду на збільшення зобов`язань за Кредитним договором (в тому числі щодо збільшення розміру кредиту, процентної ставки, комісійної винагороди та інших зобов`язань за кредитним договором) в розмірі таких збільшень. Додаткових узгоджень про такі збільшення, повідомлення Поручителя та укладання окремої угоди з Поручителем не потрібне.

Відповідно до пункту 2.1.2 Договору поруки Поручитель відповідає перед Кредитором як солідарний Боржник у випадку невиконання Боржником зобов`язань за Кредитним договором, незалежно від факту направлення чи не направлення Кредитором Поручителю передбаченої даної пунктом вимоги.

З урахуванням викладеного, оскільки заборгованість за кредитом (тіло кредиту) в сумі 546 076,08 грн. станом на час прийняття рішення не погашена, розмір вказаної заборгованості відповідає фактичним обставинам справи, то позовна вимога про стягнення з відповідачів солідарно 546 076,08 грн. заборгованості за тілом кредиту підлягає задоволенню судом.

Згідно з ст. 560 ЦК України за гарантією банк, інша фінансова установа, страхова організація (гарант) гарантує перед кредитором (бенефіціаром) виконання боржником (принципалом) свого обов`язку. Гарант відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником.

У п. 6.1 Договору про надання державної гарантії передбачено, що у разі здійснення Гарантом виплати ССГ (суми сплати за гарантією) за будь-яким проблемним кредитом Бенефіціар зобов`язується відобразити в обліку виникнення заборгованості принципала перед бюджетом на суму здійсненої Гарантом виплати ССГ та застосувати інструменти врегулювання заборгованості (в тому числі, але не виключно, за рахунок реалізації предмета забезпечення) за таким проблемним кредитом. Таке звернення стягнення має бути здійснено Бенефіціаром у найкоротші строки.

Пунктом 6.2 Договору про надання державної гарантії встановлено, що з метою реалізації зворотної вимоги (регресу) Гаранта до принципала та на виконання статті 61 Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» та вимог, передбачених пунктами 6.1 та 6.3 цього договору, Бенефіціар, виступаючи на підставі Порядку та цього договору, зобов`язується: застосовувати інструменти врегулювання заборгованості (в тому числі, але не виключно, за рахунок реалізації предмета забезпечення) за проблемним кредитом з метою погашення простроченої заборгованості перед бюджетом та зобов`язань позичальника зі сплати пені, нарахованої відповідно до пункту 6.8 цього договору за таким проблемним кредитом; застосувати заходи щодо стягнення суми, сплаченої гарантом, з усіма процесуальними правами, що надаються позивачу (за винятком права: підпису заяви про повну або часткову відмову від заяви про порушення (відкриття) провадження у справі про банкрутство, підпису заяви про відмову від заяви з грошовими вимогами до боржника; підпису заяви про повне або часткове визнання позову, повну або часткову відмову від позову, про зменшення розміру позовних вимог), в судах, а також органах нотаріату, органах державної виконавчої служби, з приватними виконавцями, арбітражними керуючими, адвокатами.

Згідно з п. 6.3 Договору про надання державної гарантії кошти, отримані внаслідок застосування інструментів врегулювання заборгованості (в тому числі, але не виключно, за рахунок реалізації предмета забезпечення) за проблемним кредитом, перераховуються на рахунок Гаранта в сумі, пропорційній ставці індивідуальної гарантії за таким проблемним кредитом (але не більше загальної суми всіх ССГ, яка була сплачена за таким проблемним кредитом, та пені, нарахованої відповідно до пункту 6.8 цього договору), та зараховуються Гарантом насамперед у рахунок погашення простроченої заборгованості перед бюджетом, у зв`язку з чим Бенефіціар робить відповідний бухгалтерський запис та зменшує заборгованість принципала перед державним бюджетом.

Відповідно до п. 2.13. Додаткової угоди № 1 Позичальник визнає та підтверджує, що Банк має всі повноваження стягувати з нього прострочену перед державою заборгованість та застосовувати інші інструменти врегулювання заборгованості (в тому числі, але не виключно, за рахунок реалізації простроченої заборгованості перед бюджетом та зобов`язань позичальника зі сплати пені, нарахованої відповідно до пункту 2.11. цієї Додаткової угоди).

За змістом п. 2.14. Додаткової угоди № 1 грошові кошти, отримані від звернення стягнення щодо забезпечення або в результаті інших заходів щодо стягнення з Позичальника простроченої заборгованості, направляються, в тому числі в рахунок відшкодування (в порядку регресу) сплачених Гарантом коштів та нарахованої пені (відповідно до п. 2.11. цієї Додаткової угоди), до моменту повного повернення (відшкодування) Гаранту сплачених сум сплати за гарантією та нарахованої пені.

З викладеного вбачається, за Договором про надання державної гарантії Гарант надав Позивачу право здійснювати стягнення з Позичальника на свою користь. Стягнуті суми в подальшому перераховуються у погодженому порядку на рахунок Гаранта. Позичальник, у свою чергу, у п. 2.13 Додаткової угоди № 1 від 17.12.2021 р. до Кредитного договору визнав та підтвердив, що Банк має всі повноваження стягувати з нього прострочену перед державою заборгованість та застосовувати інші інструменти врегулювання заборгованості.

Отже, як слушно зазначив суд першої інстанції - Позивач правомірно пред`явив до відповідачів вимоги про стягнення з них простроченої заборгованості за кредитним договором на свою користь, у тому числі заборгованість у порядку регресу за сплаченою гарантією в розмірі 546 076,08 грн.

Відповідно до п. 2.2 Додаткової угоди № 1 у випадку прострочення понад 15 днів позичальником своїх зобов`язань по погашенню кредиту і/або процентів в розмірі, зазначеному в п. 2.3., 2.7. цієї Додаткової угоди, Позичальник сплачу Банку проценти за користування кредитом в порядку та розмірі: в період прострочення з 1-го до 15-го включно - в розмірі базової процентної ставки, що діяла на період прострочення; в період з 16 числа місяця, в якому виникла прострочена заборгованість до дати її погашення - в розмірі, визначеному за формулою: розмір базової процентної ставки з урахуванням її зміни згідно п. 2.1. цієї Додаткової угоди + 5 % річних; в період з дати погашення заборгованості до кінця місяця, в якому існувала заборгованість в розмірі базової процентної ставки, що діяла на дату сплати.

Згідно із п. 2.10 Додаткової угоди № 1 у випадку порушення Позичальником строку повернення кредиту, зазначеного в п. А.3 Кредитного договору Позичальник зобов`язується сплатити Банку заборгованість за кредитом, а також проценти від суми неповернутого в строк кредиту, які у відповідності до ст. 625 ЦК України встановлюються за домовленістю сторін у розмірі, визначеному за формулою: розмір базової процентної ставки з урахуванням її зміни згідно п. 2.1 цієї Додаткової угоди + 5 % річних.

Умовами Кредитного договору № 03749000-КД-2 від 17.12.2021 р. строк кредитування визначений до 01.11.2026 р. включно.

Згідно з п. 4.7 Кредитного договору розрахунок процентів за користування кредитом здійснюється щоденно з дати списання коштів з позичкового рахунку до майбутньої дати сплати процентів та/або за період, який починається з попередньої дати сплати процентів до поточної дати сплати процентів. Розрахунок процентів здійснюється до повного погашення заборгованості по кредиту на суму залишку заборгованості по кредиту.

Вимогу про погашення заборгованості за Кредитним договором № 03749000-КД-2 від 17.12.2021 р. Позивач пред`явив Позичальнику 14.09.2022 р., зазначивши у Вимозі, що з 14.10.2022 р. Кредитний договір № 03749000-КД-2 від 17.12.2021 є розірваним в односторонньому порядку.

Враховуючи зазначене, стягненню солідарно з відповідачів на користь Позивача підлягає сума прострочених процентів за період з 17.12.2021 р. по 13.10.2022 р. включно в розмірі 57 500,60 грн.

Пунктом 6.8 Договору про надання державної гарантії, сторони обумовили, що на суму простроченої заборгованості перед бюджетом Бенефіціар нараховує пеню згідно з вимогами чинного законодавства у розмірі 120 % облікової ставки НБУ за кожен календарний день прострочения, включаючи день погашення такої простроченої заборгованості перед бюджетом.

Згідно із п. 6.9 Договору про надання державної гарантії пеня нараховується з дати виникнення простроченої заборгованості перед бюджетом за проблемним кредитом до дати погашення такої заборгованості (включно) або до дати, яка настає через 6 календарних місяців з дати здійснення гарантом виплати відповідної ССГ (включно), залежно від того, яка з дат настає раніше.

Аналогічні положення містить п. 2.11 Додаткової угоди № 1 від 17.12.2021 р..

Відповідно до п. 15 Порядку надання державних гарантій на портфельній основі, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 723 від 14.07.2021, на суму простроченої заборгованості позичальника за кредитом, за яким гарантом здійснено виплати на вимогу банку-кредитора, агентом розраховується пеня, на суму якої збільшується заборгованість позичальника та яка стягується з позичальника банком-кредитором відповідно до внутрішніх правил і процедур банку-кредитора та законодавства щодо організації процесу управління проблемними активами в банках.

Як вже зазначалось судом, відповідно до п. 2.13 Додаткової угоди № 1 Позичальник визнає та підтверджує, що Банк має всі повноваження стягувати з нього прострочену перед державою заборгованість та застосовувати інші інструменти врегулювання заборгованості (в тому числі, але не виключно, за рахунок реалізації простроченої заборгованості перед бюджетом та зобов`язань позичальника зі сплати пені, нарахованої відповідно до пункту 2.11 цієї Додаткової угоди).

За змістом п. 2.14 Додаткової угоди № 1 від 17.12.2021 р. грошові кошти, отримані від звернення стягнення щодо забезпечення або в результаті інших заходив щодо стягнення з позичальника простроченої заборгованості, направляються, в тому числі в рахунок відшкодування (в порядку регресу) сплачених гарантом коштів та нарахованої пені (відповідно до п. 2.11. цієї Додаткової угоди), до моменту повного повернення (відшкодування) гаранту сплачених сум сплати за гарантією та нарахованої пені.

Щодо стягнення пені у розмірі 1 364,64 грн. за період з з 08.03.2023 р. по 10.03.2023 р., апеляційний суд зазначає, що Законом України від 16.06.2020 р. № 691-ІХ «Про внесення змін до Господарського кодексу України та Цивільного кодексу України щодо недопущення нарахування штрафних санкцій за кредитами (позиками) у період дії карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби COVID-19» розділ IX "Прикінцеві положення" Господарського кодексу України доповнено пунктом 8 такого змісту: « 8. У разі прострочення позичальником у період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби COVID-19, або/та у тридцятиденний строк після дня завершення дії такого карантину виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від обов`язків сплатити на користь кредитодавця (позикодавця) неустойку, штраф, пеню за таке прострочення».

Тобто законодавцем було скасовано цивільну відповідальність (щодо сплати неустойки, штрафу, пені) за прострочення грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем) на період дії карантину або/та у тридцятиденний строк після дня завершення дії такого карантину.

Постановою Кабінету Міністрів України № 211 від 11.03.2020 р. (зі змінами та доповненнями) «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» з 12.03.2020 р. до 22.05.2020 р. на усій території України установлено карантин.

В подальшому, постановами Кабінету Міністрів України від 20.05.2020 р. № 392, від 22.07.2020 р. № 641, від 09.12.2020 р. № 1236 дія карантину продовжувалась, та існувала увесь час, за який відповідачам здійснено нарахування пені.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 651 від 27.06.2023 р. «Про відміну на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2», на всій території України відмінено карантин з 24 год. 00 хв. 30.06.2023 р., встановлений з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.

Оскільки Позичальник був звільнений від обов`язку сплатити на користь Кредитодавця пеню за прострочення виконання грошового зобов`язання на підставі закону, суд попередньої інстанції дійшов помилкового висновку, що для звільнення від відповідальності Відповідач мав довести наявність форс-мажорних обставин, так як іншого не передбачено умовами договору.

З огляду на приписи пункту 8 розділу IX «Прикінцеві положення» Господарського кодексу України, наведені постанови Кабінету Міністрів України, якими з 12.03.2020 р. було установлено на всій території України карантин, що діяв протягом всього періоду, за який Позивачем нараховується пеня, суд апеляційної інстанції зазначає, що суд попередньої інстанції помилково не застосував вказані норми права та дійшов необґрунтованого висновку про стягнення з відповідачів солідарно пені в розмірі 1 364,64 грн., що суперечить нормам матеріального права.

Зазначене відповідає висновкам Верховного Суду, викладених у постановах Верховного Суду: від 16.12.2021 р. у справі № 922/4076/20, від 26.04.2023 р. у справі № 727/4121/21, від 05.04.2023 р. у справі № 756/7895/21, від 29.06.2023 р. у справі № 904/9570/21.

Доводам Скаржника про наявність форс-мажорних обставин, що стали причиною невиконання ним своїх зобов`язань за Кредитним договором № 03749000-КД-2 від 17.12.2021 р., суд першої інстанції дав належну оцінку, зазначивши наступне.

Ст. 617 ЦК України передбачено, що особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

Відповідно до ч. 2 ст. 218 ГК України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов`язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов`язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

З урахуванням викладеного, місцевий господарський суд обгрунтовано зазначив, що наявність форс-мажорних обставин ( військові дії, окупація ) є підставою лише для не застосування заходів відповідальності ( сплата неустойки: пені та штрафів ), але не є підставою для звільнення від виконання основного зобов`язання: повернення кредиту та сплати процентів.

Згідно з частиною 2 ст. 141 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» військові дії вважаються форс-мажорними обставинами, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору.

Форс-мажор, або ж обставини непереборної сили, - це надзвичайні та невідворотні обставини, настання яких призвело до об`єктивної неможливості виконати зобов`язання. При цьому закон звільняє від відповідальності за порушення зобов`язань, якщо воно стало саме наслідком форс-мажору.

Отже, визначення форс-мажору передбачає, що сам по собі воєнний стан не може бути автоматично форс-мажором, для визнання його таким обов`язково щоб він безпосередньо спричинив неможливість виконати те чи інше договірне зобов`язання.

Таким чином, ознаками форс-мажорних обставин є наступні: вони не залежать від волі учасників цивільних (господарських) відносин; мають надзвичайний характер; є невідворотними; унеможливлюють виконання зобов`язань за даних умов здійснення господарської діяльності.

Як слушно наголосив господарський суд - форс-мажор (у даному випадку - військова агресія проти України) повинен бути у причинному зв`язку з негативними наслідками для підприємницької діяльності. Сторона, яка посилається на вищезгадані обставини, повинна довести, що саме введення воєнного стану призвело до унеможливлення виконання конкретних зобов`язань за договором.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 141 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності за собівартістю.

Керуючись вищевказаною нормою, Торгово-промислова палата України ухвалила рішення спростити процедуру засвідчення форс-мажорних обставин. З метою позбавлення обов`язкового звернення до ТПП України та уповноважених нею регіональних ТПП і підготовки пакету документів у період дії воєнного стану, на сайті Торгово-промислової палати України розміщено загальний офіційний лист щодо засвідчення форс-мажорних обставин.

Зокрема, листом від 28.02.2022 р. № 2024/02.0-7.1, що розміщений в мережі Інтернет, та адресований «Всім кого це стосується», Торгово-промислова палата України (далі - ТПП України) на підставі ст., ст. 14, 14№ Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» від 02.12.1997 № 671/97-ВР, Статуту ТПП України, цим засвідчує форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили): військову агресію Російської Федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, відповідно до Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні». Враховуючи це, ТПП України підтверджує, що зазначені обставини з 24 лютого 2022 року до їх офіційного закінчення, є надзвичайними, невідворотними та об`єктивними обставинами для суб`єктів господарської діяльності та/або фізичних осіб по договору, окремим податковим та/чи іншим зобов`язанням/обов`язком, виконання яких/-го настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів і виконання відповідно яких/-го стало неможливим у встановлений термін внаслідок настання таких форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили).

Разом з цим, незважаючи на те, що такий загальний офіційний лист щодо засвідчення форс-мажорних обставин стосується невизначеного кола осіб, це не означає, що такий лист звільняє від цивільно-правової відповідальності сторону договору. Зокрема, у будь-якому разі стороні необхідно буде довести, що зобов`язання невиконане саме у зв`язку з воєнними діями.

Більш того, 13.05.2022 р. ТПП України опублікувала на своєму сайті пояснення, що в період дії воєнного стану у разі порушення зобов`язань згаданий вище лист від 28.02.2022 р. можна роздрукувати із сайту ТПП України та долучати до повідомлення про форс-мажорні обставини, які унеможливили виконання договірних зобов`язань у встановлений термін, для спроможності обґрунтованого перенесення строків виконання зобов`язань та вирішення спірних питань мирним шляхом. Також вказується, що у разі необхідності сторона, яка порушила свої зобов`язання в період дії форс-мажорних обставин, має право звертатися до ТПП України та уповноважених нею регіональних ТПП за отриманням відповідного Сертифіката про форс-мажорні обставини ( обставини непереборної сили ), дотримуючись порядку, встановленого Регламентом ТПП України від 18.12.2014 р., за кожним зобов`язанням окремо.

З огляду на це, абстрактний та загальний лист ТПП України від 28.02.2022 р. № 2024/02.0-7.1 щодо засвідчення форс-мажорних обставин ( обставин непереборної сили ), зумовлених військовою агресією РФ проти України, не відповідає вимогам конкретизації впливу відповідної форс-мажорної обставини на конкретне зобов`язання ( а доведення причинно-наслідкового зв`язку в такому випадку є обов`язковим ).

Вище наведене у сукупності дає підстави для висновку, що форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості виконання зобов`язання, повинна довести наявність таких обставин не тільки самих по собі, але й те, що ці обставини були форс-мажорними саме для цього конкретного випадку виконання господарського зобов`язання.

Як вірно зазначив господарський суд - всі громадяни, підприємства, установи та організації України знаходяться в однаковому становищі та зазнають негативний вплив воєнних дій та введення на території України режиму воєнного стану, тому позивач у справі (АТ КБ «ПРИВАТБАНК») також знаходиться в несприятливому економічному становищі, а отже правомірно очікує на отримання коштів за Кредитним договором № 03749000-КД-2 від 17.12.2021 р..

Отже, доводи відповідачів, надані в обґрунтування заперечень на позов, не знайшли свого підтвердження матеріалами справи за встановлених судом обставин.

Посилання Скаржника в апеляційній скарзі на постанови Верховного Суду від 05.04.2023 р. по справі № 910/4518/16 та від 25.01.2022 р. по справі № 904/3886/21 відхиляються судом апеляційної інстанції, оскільки правові позиції Верховного Суду, викладені у названих постановах, не є релевантними до обставин цієї справи та відповідне судове рішення приймалося за іншої фактично-доказової бази.

Враховуючи усе вищевикладене, суд апеляційної інстанції вважає позовні вимоги Позивача доведеними та такими, що підлягають задоволенню, але частково.

На підставі викладеного колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що рішення господарського в частині стягнення пені прийнято з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права, у зв`язку з чим апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а зазначене рішення суду в частині стягнення пені підлягає скасуванню із прийняттям нового рішення, яким позов підлягає задоволенню частвово, при цьому в задоволені позовних вимог пов`язаних зі стягненням пені слід відмовити, решту рішення суду першої інстанції слід залишити без змін.

9. Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги

У справі "Руїз Торіха проти Іспанії", ЄСПЛ вказав, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають в достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Межі такого обов`язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватися у світлі обставин кожної справи.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів Скаржника та їх відображення у судовому рішенні, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" ( Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006 р. ).

Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

З огляду на приписи ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини від 23.02.2006 р." Конвенція застосовується судами України як частина національного законодавства, а практика ЄСПЛ, через рішення якого відбувається практичне застосування Конвенції, застосовується судами як джерело права.

Відповідно до ст. 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Рішення господарського суду в частині стянення пені зазначеним вимогам не відповідає.

На підставі викладеного, колегія суддів Центрального апеляційного господарського суду вважає, що місцевим господарським судом в частині стянення пені допущено невірне застосування норм матеріального права та порушені норми процесуального права, що призвело до ухвалення у вказаній частині помилкового рішення, яке відповідно до ст. 277 ГПК України підлягає скасуванню та ухваленню у зазначеній частині нового рішення про відмову у задоволені позову щодо стягнення пені.

Враховуючи наведене та з урахуванням меж розгляду апеляційної скарги в порядку ст. 269 ГПК України, апеляційна скарга Відповідача -2 підлягає частковому задоволенню, а рішення місцевого господарського суду у даній справі має бути частково скасоване.

10. Судові витрати.

Відповідно до п. б ч. 4 ст. 282 ГПК України, у зв`язку зі частковим скасуванням судового акту попередньої інстанції і ухваленням нового рішення у вказаній частині, підлягають новому перерозподілу і судові витрати, понесені у зв`язку з розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанцій.

Відповідно до ч. 4 ст.129 ГПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Зважаючи на часткове задоволення апеляційної скарги Відповідача, розподіл судових витратздійснюється за правилами визначеними статтею 129 Господарського процесуального кодексу України.

На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 269, 270, 273, 275 - 285, 287 ГПК України, Центральний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Господарського суду Запорізької області від 01.08.2023 р. у справі № 908/1307/23 в частині стягнення пені, у розмірі 1 364 грн. 64 коп. скасувати, виклавши резолютивну частину рішення в наступній редакції:

" Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРОФІРМА АВАНГАРД" на користь Акціонерного товариства Комерційний Банк "ПРИВАТБАНК" 546 076 грн. 08 коп. заборгованості за тілом кредиту, 57 500 грн. 60 коп. заборгованості за відсотками, 546 076 грн. 08 коп. заборгованості у порядку регресу за сплаченою гарантією солідарно з ОСОБА_1 , про що видати наказ.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційний Банк "ПРИВАТБАНК" 546 076 грн. 08 коп. заборгованості за тілом кредиту, 57 500 грн. 60 коп. заборгованості за відсотками, 546 076 грн. 08 коп. заборгованості у порядку регресу за сплаченою гарантією солідарно з Товариством з обмеженою відповідальністю "АГРОФІРМА АВАНГАРД", про що видати наказ.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРОФІРМА АВАНГАРД" на користь Акціонерного товариства Комерційний Банк "ПРИВАТБАНК" 8 622 грн. 40 коп. судового збору за подання позову, про що видати наказ.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційний Банк "ПРИВАТБАНК" 8 622 грн. 40 коп. судового збору за подання позову, про що видати наказ.

В задоволені решти позовних вимог відмовити."

Стягнути з Акціонерного товариства Комерційний Банк "ПРИВАТБАНК" на користь ОСОБА_1 31 грн. 40 коп. витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги, про що видати наказ.

Видачу відповідних наказів, з урахуванням необхіних реквізитів, доручити Господарському суду Запорізької області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Право касаційного оскарження, строк на касаційне оскарження та порядок подання касаційної скарги передбачено ст. ст. 286-289 ГПК України.

Повний текст постанови складено 09.02.2024 р.

Головуючий суддя І.М. Кощеєв

Суддя О.В. Чус

Суддя М.О. Дармін