Рішення

від 01.02.2024 по справі 904/4619/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01.02.2024м. ДніпроСправа № 904/4619/23

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АВІДАЛЬ", м. Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ІСПОЛІН ПЛЮС", м. Дніпро

про стягнення заборгованості в розмірі 395 758, 04 грн.

Суддя Ліпинський О.В.

Секретар судового засідання Літвін Д.Е.

Представники

від позивача Мінченко Я.В.

від відповідача не з`явився

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "АВІДАЛЬ" (далі - Позивач) звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ІСПОЛІН ПЛЮС" (далі - Відповідач) про стягнення заборгованості в розмірі 395 758,04 грн., з яких: 207 462,00 грн. основного боргу, 96 946,05 грн. пені, 7 529,00 грн. 3% річних, 33 806,19 грн. інфляційних втрат.

Крім того, за змістом позовної заяви позивач просить суд стягнути з відповідача витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 15 000,00 грн.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням Відповідачем зобов`язань за договором поставки № 31-01/5/2022 від 31.01.2022 року.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 28.08.2023 року відкрито провадження у справі №904/4619/23 за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання.

Відповідач подав відзив на позовну заяву, за змістом якого визнав заявлені вимоги в частині стягнення штрафних санкцій за несвоєчасну оплату товару, поставленого позивачем за видатковими накладними №АВ000013929 від 13.08.22; №АВ000015140 від 29.08.22; №АВ000015692 від 02.09.22; №АВ000016184 від 08.09.22; №АВ000016454 від 12.09.22.

В частині стягнення заборгованості за товар на підставі видаткових накладних №АВ000017123 від 19.09.22; №АВ000017319 від 20.09.22;№АВ000017789 від 26.09.22 грн. та нараховані на відповідну заборгованість штрафні санкції, Відповідач проти позову заперечував, посилаючись на те, що не отримував від Позивача товар за вказаними накладними. При цьому, Відповідач зазначив, що вказані накладні, є сфабрикованими, бо з боку директора ТОВ «Ісполін Плюс» Тарасової Л.М. не підписувалися та не засвідчувалися печаткою товариства.

12.12.2023 року Відповідачем заявлено клопотання про призначення у справі комплексної судової почеркознавчо-технічної експертизи з метою дослідження видаткових накладних №АВ000017123, №АВ000017319, №АВ000017789 на предмет вчинення на них підпису директором ТОВ ІСПОЛІН ПЛЮС Тарасовою Л.М. та засвідчення їх печаткою підприємства.

11.01.2024 року суд закрив підготовче провадження та призначив справу до розгляду по суті в засіданні на 01.02.2024 року.

Відповідач в судове засідання не з`явився, причини неявки суду не повідомив. Про розгляд справи був повідомлений належним чином, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа до його електронного кабінету (том. 2, а.с. 26).

В порядку ст.ст. 233, 240 ГПК України, в судовому засіданні 01.02.2024 року оголошено вступну та резолютивну частини судового рішення, складання повного рішення відкладено на строк до п`яти днів із дня закінчення розгляду справи.

Розглянувши матеріали справи у відкритому судовому засіданні, заслухавши зміст та підстави вимог позивача, оголосивши стислий зміст заперечень відповідача, дослідивши подані докази, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

31.01.2022 року між Позивачем (Постачальником) та Відповідачем (Покупцем) було укладено Договір поставки №31-01/5/2022 (надалі - Договір).

Згідно п. 1.1. Договору Постачальник зобов`язується в порядку та на умовах, визначених цим Договором, поставити молочну продукцію (надалі за текстом - Товар), а Покупець зобов`язується в порядку та на умовах, визначених цим Договором, прийняти і оплатити вартість товару.

Відповідно до п. 1.2. Договору ціна, асортимент, та кількість Товару, що поставляється за даним Договором, визначаються Сторонами у видаткових накладних, що є невід`ємною частиною Договору. Партією Товару вважається Товар поставлений за кожною окремою видатковою накладною.

Пунктом 1.3. Договору передбачено, що в підтвердження наявності повноважень у відповідних представників Сторін на оформлення супровідної документації (підписання з відбитком печатки/штампу) у місці поставки, Покупець надає перелік уповноважених осіб, визначених в Додатку №2 даного Договору.

Загальна ціна Договору складається з сумарної вартості усіх видаткових накладних, що оформляються Сторонами під час дії цього Договору (п. 2.1. Договору).

Згідно п. 2.2. Договору кількість та ціна на товар на окрему партію товару вказуються у видаткових накладних, що виписуються на кожну партію, та завіряються уповноваженими представниками Сторін.

Розрахунки за кожну поставлену партію товару здійснюються в безготівковому порядку, протягом 7 календарних днів з моменту поставки товару. Підставою для оплати є видаткова, або товаротранспортна накладна підписана уповноваженими представниками сторін (п.2.4. Договору).

Відповідно до п. п. 4.1., 4.2. Договору відвантаження товару здійснюється в строк не пізніше двох банківських днів і моменту надходження заявки Покупця відповідної партії Товару шляхом відвантаження Товару автотранспортом та за рахунок Постачальника на склад (місце поставки) визначений Покупцем або на умовах самовивозу товару Покупцем зі складу Постачальника за рахунок Покупця, відповідно до умов поставки, погоджених Сторонами. Датою (моментом) поставки товару вважається дата фактичної передачі Товару уповноваженому представнику Покупця та підписання ним видаткових, або товаротранспортних накладних.

Пунктом 4.6. Договору передбачено, що Постачальник зобов`язаний в установлені строки скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи, та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних

Як вбачається з матеріалів справи, в період з 13.08.2022 року по 26.09.2022 року, Позивачем здійснено на користь Відповідача поставку товару на загальну суму 500 148,00 грн. з ПДВ, що підтверджується видатковими накладними:

№АВ000013929 від 13.08.22 p., на суму 22 200,00 грн.;

№АВ000015140 від 29.08.22 p. на суму 103 530,00 грн.;

№АВ000015692 від 02.09.22 p., на суму 14 196,00 грн.;

№АВ000016184 від 08.09.22 р. на з суму 15 600,00 грн.;

№АВ000016454 від 12.09.22 p. на суму 137 160,00 грн.;

№АВ000017123 від 19.09.22 р. на суму 54 702,00 грн.;

№АВ000017319 від 20.09.22 p., на суму 31 200,00 грн.;

№АВ000017789 під 26.09.22 p. на загальну суму 121 560,00 грн.

Доставка товару Відповідачу підтверджується доданими у справу товарно-транспортними накладними (том 1, а.с. 188-201).

На виконання вимог ст. 201 Податкового кодексу України Позивачем було складено та зареєстровано податкові накладні:

№83 від 13.08.2022 року, на загальну суму 22 200,00 гри.;

№283 від 29.08.2022 року, на загальну суму 103 530,00 грн.;

№3 від 02.09.2022 року, на загальну суму 14 196,00 грн.;

№54 від 08.09.2022 року, па загальну суму 15 600,00 грн.;

№64 від 12.09.2022 року, на загальну суму 137 160,00 грн.;

№465 від 19.09.2022 року, на загальну суму 54 702,00 грн.;

№466 від 20.09.2022 року, на загальну суму 31 200,00 грн.;

№467 від 26.09.2022року, на загальну суму 121 560,00 грн.

В період з 30.08.2022 року по 16.03.20232 року, Відповідач здійснив оплату товару на загальну суму 292 686,00 грн. (том 1, а.с. 13-16), у зв`язку з чим заборгованість останнього перед Позивачем склала 207 462,00 грн., що становить суму поставки за видатковими накладними №АВ000017123, №АВ000017319, №АВ000017789.

На час розгляду справи в суді, доказів сплати заборгованості сторонами не надано.

Згідно вимог статті 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до положень статті 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною першою статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що у якщо в зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідач у відзиві на позов стверджує, що не отримував від Позивача товар за видатковими накладними №АВ000017123 від 19.09.22 на суму 54 702,00 грн.; №АВ000017319 від 20.09.22, на суму 31 200,00 грн.;№АВ000017789 від 26.09.22 на суму 121 560,00 грн. При цьому, Відповідач вказує, що зазначені накладні з його боку підписані не уповноваженими особами.

Відповідно до пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Згідно з пунктом 201.7 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, тобто спричиняють правові наслідки.

Підставою для виникнення в платника права на податковий кредит з податку на додану вартість є факт реального здійснення операцій з придбання товарно-матеріальних цінностей з метою їх використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку, а також оформлення відповідних операцій належним чином складеними первинними документами, які містять достовірні відомості про їх обсяг та зміст.

Встановлюючи правило щодо обов`язкового підтвердження сум податкового кредиту, врахованих платником ПДВ при визначенні податкових зобов`язань, законодавець, безумовно, передбачає, що ці документи є достовірними, тобто операції, які вони підтверджують, дійсно мали місце.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 29.06.2021 у справі № 910/23097/17.

З урахуванням наведеного Верховний Суд зазначив, що оцінюючи податкові накладні у сукупності з іншими доказами у справі, господарські суди повинні враховувати фактичні дії як постачальника так і покупця щодо відображення ними в податковому та бухгалтерському обліку постачання спірного товару.

Якщо сторона заперечує факт передачі товару за договором поставки за видатковими накладними, але одночасно реєструє податкові накладні на придбання товарів від постачальника та формує як покупець податковий кредит за фактом поставки товару на підставі спірних видаткових накладних, і жодним чином не пояснює свої дії та правову підставу виникнення в платника права на податковий кредит з ПДВ за цими накладними, то така поведінка сторони не є добросовісною та розумною. У такому випадку дії сторони з реєстрації податкових накладних засвідчують волю до настання відповідних правових наслідків, тому податкова накладна, виписана однією стороною в договорі (постачальником) на постачання послуг на користь другої сторони (покупця), може бути допустимим доказом факту прийняття товару від контрагента на визначену суму, якщо покупець вчинив юридично значимі дії, зокрема, відобразив податковий кредит за вказаною господарською операцією з контрагентом.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 03.06.2022 у справі № 922/2115/19.

Під час розгляду даної справи, на виконання вимог ухвали суду Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області надано копію податкової декларації ТОВ «ІСПОЛІН ПЛЮС» з податку на додану вартість за вересень жовтень 2022 року.

Згідно відомостей вказаної податкової декларації, Відповідачем до розділу ІІ (Податковий кредит) внесено дані про придбання товарів/послуг та необоротних активів за основною ставкою на суму 3 375 213,00 грн. з ПДВ. Відповідно до даних Додатку 1 до податкової декларації, зокрема, Розділу ІІ, таблиці 2.1., загальний обсяг придбання (3 375 213,00 грн. з ПДВ) включає в себе операції з придбання товару від постачальника з індивідуальним податковим номером 426688226501, який належить Товариству з обмеженою відповідальністю "АВІДАЛЬ".

Зазначена Відповідачем в декларації сума придбання від постачальника ТОВ "АВІДАЛЬ", становить 374 418,00 грн. з яких: 312 015,00 грн. обсяг постачання без ПДВ, 62 403, 00 грн. ПДВ (№ з/п 26), що відповідає сумі здійснених Позивачем у вересні 2022 року поставок за видатковими накладними №АВ000015692 від 02.09.22 p., на суму 14 196,00 грн.; №АВ000016184 від 08.09.22 р. на з суму 15 600,00 грн.; №АВ000016454 від 12.09.22 p. на суму 137 160,00 грн., які оплачені Відповідачем в повному обсязі, та сумі поставок за видатковими накладними №АВ000017123 від 19.09.22 р. на суму 54 702,00 грн.; №АВ000017319 від 20.09.22 p., на суму 31 200,00 грн.; №АВ000017789 від 26.09.22 p. на суму 121 560,00 грн., факт отримання товару за якими, Відповідач заперечує.

Таким чином, зазначеними вище доказами підтверджується, що після отримання від Позивача товару за спірними видатковими накладними, відповідні операції були відображені Відповідач в податковій звітності, чим засвідчено волю останнього до настання правових наслідків, які породжує факт поставки товару. При цьому, доказів в підтвердження того, що відображені в податковій декларації Відповідача за вересень 2022 року операції з Позивачем, відносяться до інших господарських правовідносин, а не до договору поставки № 31-01/5/2022 від 31.01.2022 року, до матеріалів справи не надано.

За викладених обставин, суд приходить до висновку про підтвердження матеріалами справи факту прийняття Відповідачем товару за спірними видатковими накладними, що є підставою для виникнення в нього обов`язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар.

Суд не вбачає підстав для задоволення клопотання Відповідача про призначення у справі судової експертизи з метою дослідження видаткових накладних №АВ000017123, №АВ000017319, №АВ000017789 на предмет вчинення на них підпису директором ТОВ ІСПОЛІН ПЛЮС Тарасовою Л.М. та засвідчення їх печаткою підприємства, адже незалежно від того, чи були такі накладні підписані особисто директором Відповідача, формування податкового кредиту за вказаними операціями, свідчить про підтвердження відповідачем реальності, а також відповідності обсягу та змісту операцій за вказаними накладними.

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема - сплата неустойки (ст. 611 Цивільного кодексу України).

Відповідно до положень ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

За своєю правовою природою, неустойка (пеня, штраф) є видом забезпечення виконання зобов`язання.

Пунктом п. 5.2. Договору сторони погодили, що за прострочення платежу, Покупець сплачує Постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла у період, за який нарахована пеня, від простроченої суми за кожний день прострочення, а також, додатково сплачує штраф у розмірі десяти відсотків від суми несплаченого (простроченого) боргу.

У зв`язку з порушенням зобов`язань в частині дотримання строків оплати товару, що був поставлений Відповідачу за видатковими накладними №АВ000013929 від 13.08.22; №АВ000015140 від 29.08.22; №АВ000015692 від 02.09.22; №АВ000016184 від 08.09.22; №АВ000016454 від 12.09.22; №АВ000017123 від 19.09.22; №АВ000017319 від 20.09.22; №АВ000017789 під 26.09.22, Позивач розрахував та вимагає стягнення з Відповідача суми пені в загальному розмірі 96 946,05 грн., яка розрахована за загальний період прострочення з 23.08.2022 року по 16.08.2023 року, по кожній накладній окремо (том 1, а.с. 4, 5).

Відповідно ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошових зобов`язань на вимогу кредитора, зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Крім стягнення пені, Позивач розрахував та вимагає стягнення з Відповідача суми трьох процентів річних у розмірі 7 529,00 грн., а також, інфляційних втрат у розмірі 33 806,19 грн., які розраховані за загальний період прострочення з 23.08.2022 року по 16.08.2023 року.

Здійснивши перевірку складених Позивачем розрахунків пені, відсотків річних та інфляційних втрат, суд дійшов висновку, що нарахування проведено арифметично правильно.

З урахуванням встановлених обставин щодо здійснення Позивачем поставки товару та порушення Відповідачем своїх зобов`язань в частині сплати за нього визначеної договорам суму, суд вважає вимоги позивача такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі в розмірі 395 758, 04 грн., з яких: 207 462,00 грн. основного боргу, 96 946,05 грн. пені, 7 529,00 грн. 3% річних, 33 806,19 грн. інфляційних втрат.

У складі судових витрат Позивач просить стягнути з Відповідача витрати на правничу допомогу в розмірі 15 000,00 грн.

Статтею 123 ГПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, зокрема, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Пунктом 1 частини 4 статті 129 ГПК України визначено, що у разі задоволення позову, судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються на відповідача.

Відповідно до ч. 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Згідно положень ч. 3 ст. 126 ГПК України, для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до ч. 4 ст. 126 ГПК України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Аналіз положень ч.ч. 3, 4 ст. 126 ГПК України свідчить про те, що співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката таким критеріям як складність справи та ціна позову, встановлюється судом за матеріалами справи, при цьому, відповідність зазначеного розміру критеріям часу, витраченого адвокатом, а також обсягу наданих послуг, встановлюється виключно за поданими учасниками справи доказами, зокрема, актами наданих послуг (щодо обсягу наданих послуг), детальним описом робіт (щодо витраченого часу на надання послуг).

Як убачається з матеріалів справи, з першою заявою по суті спору (позовна заява) Позивач просив суд стягнути з Відповідача витрати на професійну правничу допомогу (фіксований гонорар) в розмірі 15 000,00 грн.

На підтвердження розміру відповідних витрат, Позивачем надані до суду наступні докази:

- копію договору про надання правової допомоги від 15.09.2020 № 15-09/7/20;

- копію замовлення №09-08/23 від 09.08.2023 року;

- копію акту надання послуг № 139 від 16.08.2023 року;

- копію платіжної інструкції № 4339 від 16.08.2023 року

- копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю;

Згідно п. 4.1.1. Договору № 15-09/7/20 Клієнт зобов`язаний сплатити гонорар Адвокатському Бюро в розмірі та в строк окремо погоджені між ними у відповідному Додатку до цього Договору.

Замовленням №09-08/23 від 09.08.2023 року сторони погодили, що правовою правничою допомогою є судовий захист інтересів Клієнта, у справі за позовом ТОВ «Авідаль» до ТОВ «Ісполін Плюс» про стягнення заборгованості та штрафних санкцій за договором поставки № 31-01/5/2022 від 31.01.2022 року.

Пунктом 2 замовлення, фіксований розмір гонорару (винагороди) за надання правових (правничих) послуг визначено сторонами в сумі 15 000,00 грн.

Витрати, які підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у встановленому Законом України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" порядку.

За змістом статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").

Як вбачається з матеріалів справи, Відповідач просить суд зменшити суму витрат на правову допомогу до розміру 7 000,00 грн.

За змістом положень частини п`ятої статті 126 ГПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, недотримання на її думку, вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт.

Виходячи з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, зважаючи на час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець, тривалість розгляду справи, господарський суд дійшов висновку про відсутність підстав для зменшення розміру витрат Позивача на оплату правничої допомоги, в зв`язку з чим, відповідні витрати підлягають відшкодуванню в заявленому розмірі - 15 000,00 грн.

В силу вимог ст. 129 ГПК України, судові витрати покладаються на Відповідача.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 76-79, 126, 129, 202, 233, 236-241, 326 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити в повному обсязі.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ІСПОЛІН ПЛЮС" (49000, м. Дніпро, вулиця Артільна, будинок 2, код ЄДРПОУ 33667686) на корить Товариства з обмеженою відповідальністю "АВІДАЛЬ" (03039,м. Київ, Провулок Руслана Лужевського, будинок 14, корпус 1, офіс 3-Б код ЄДРПОУ42668821) 207 462, 00 грн. заборгованості, 96 946, 05 грн. пені, 7 529, 00 грн. 3% річних, 33 806, 19 грн. інфляційних втрат, 5 936,37 грн. витрат зі спати судового збору, 15 000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили у відповідності до ст. 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 09.02.2024

Суддя О.В. Ліпинський