Рішення

від 08.02.2024 по справі 904/5771/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08.02.2024м. ДніпроСправа № 904/5771/23

Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Загинайко Т.В. розглянув за правилами спрощеного позовного провадження справу

за позовом Дніпропетровського воєнізованого гірничорятувального (аварійно-рятувального) загону Державної служби України з надзвичайних ситуацій (49068, м. Дніпро, просп. Свободи, буд. 136; ідентифікаційний код 33974259)

до Акціонерного товариства "Об`єднана гірничо-хімічна компанія" (03035, м. Київ, вул. Сурікова, буд. 3; ідентифікаційний код 36716128) в особі філії "Вільногірський гірничо-металургійний комбінат" Акціонерного товариства "Об`єднана гірничо-хімічна компанія" (51700, м. Вільногірськ Дніпропетровської обл., вул. Степова, буд. 1; ідентифікаційний код 39389830)

про стягнення 100 981 грн. 51 коп.

Без повідомлення (виклику) представників сторін.

ПРОЦЕДУРА:

Позивач - Дніпропетровський воєнізований гірничорятувальний (аварійно-рятувальний) загін Державної служби України з надзвичайних ситуацій звернувся до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою (вх.№5430/23 від 01.11.2023) до відповідача - Акціонерного товариства "Об`єднана гірничо-хімічна компанія" в особі філії "Вільногірський гірничо-металургійний комбінат" Акціонерного товариства "Об`єднана гірничо-хімічна компанія" про стягнення 100 981 грн. 51 коп., що складає 100 000 грн. 00 коп. - заборгованості за аварійно-рятувальне обслуговування за договором від 09.02.2023 №043-2 на постійне та обов`язкове обслуговування аварійно-рятувальною службою об`єктів та окремих територій, 250 грн. 00 коп. - інфляційного збільшення та 731 грн. 51 коп. - 3% річних.

Також просить стягнути з відповідача судові витрати по справі.

Позовну заяву було подано без додержання вимог, встановлених статтями 162, 164, 172 Господарського процесуального кодексу України, у зв`язку з чим ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 06.11.2023 про залишення позовної заяви без руху позовну заяву залишено без руху, встановлено позивачу строк для усунення недоліків - 7 днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

У подальшому, позивачем подано клопотання (вх.№58439/23 від 15.11.2023) про долучення доказів та заяву (вх.№58446/23 від 15.11.2023) про усунення недоліків, відповідно до яких позивачем було виправлено недоліки позовної заяви та виконано вимоги суду, зазначені в ухвалі суду від 06.11.2023.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 20.11.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами.

Відповідач у відзиві (вх.№64626/23 від 18.12.2023) на позовну заяву просить в задоволенні позовної заяви відмовити в повному обсязі, посилаючись на те, що: - у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні" (з подальшим продовженням) на всій території України було введено воєнний стан; - 28.02.2022 Торгово-промислова палата України у листі №2024/02.0-7.1 засвідчила, що військова агресія Російської Федерації проти України та введення воєнного стану в Україні є форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) та з 24.02.2022 до їх офіційного закінчення є надзвичайними, невідворотними та об`єктивними обставинами для суб`єктів господарської діяльності; - встановлення режиму воєнного стану на території України істотно вплинуло на виробничі процесі відповідача та на можливості реалізації продукції, яка виробляється; - впали показники виробництва продукції, було скорочено виробництво основних концентратів, неможливим стало вивезення продукції через морські порти, відбулося перевантаження діючих маршрутів транспортування продукції підприємства на експорт; - відповідачем було здійснено оплату та виконано свої зобов`язання за Договором на загальну суму 200 000 грн. 00 коп., що свідчить про те, що в умовах воєнного стану відповідачем вживається усіх залежних від нього заходів щодо належного виконання зобов`язань за Договором.

Суд вважає за необхідне зазначити, що судом до матеріалів справи долучено роздруківки трекінгів АТ "Укрпошта", з яких вбачається, що ухвалу суду від 20.11.2023 відповідачу було вручено 25.11.2023 (відправлення №4930001089970); поштове відправлення (№5170003193218), в якому містився відзив на позовну заяву було прийнято АТ "Укрпошта" 06.12.2023 (а.с.61-62).

Отже, відповідачем подано відзив у встановлений судом строк.

Позивач відповіді на відзив не надав.

Отже, суд дійшов висновку, що матеріали справи містять достатньо документів, необхідних для вирішення спору по суті та прийняття обґрунтованого рішення, оскільки у відповідача було достатньо часу для подання доказів погашення спірної заборгованості, у разі їх наявності, чого відповідачем зроблено не було.

Враховуючи достатність часу, наданого учасникам справи для подання доказів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивної господарського процесу, закріплені у статті 129 Конституції України та статтях 13, 14, 74 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених Господарським процесуальним кодексом України, висловлення своєї правової позиції у спорі та надання відповідних доказів.

Справа розглядається відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод протягом розумного строку з урахуванням введення в Україні воєнного стану.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ ТА ДОКАЗИ, ЩО ЇХ ПІДТВЕРДЖУЮТЬ

Як вбачається, між позивачем - Дніпропетровським воєнізованим гірничорятувальним (аварійно-рятувальним) загоном Державної служби України з надзвичайних ситуацій, як аварійно-рятувальною службою, та відповідачем - Акціонерним товариством "Об`єднана гірничо-хімічна компанія" в особі філії "Вільногірський гірничо-металургійний комбінат" Акціонерного товариства "Об`єднана гірничо-хімічна компанія", як об`єктом, було укладено договір від 09.02.2023 №043-2 на постійне та обов`язкове обслуговування аварійно-рятувальною службою об`єктів та окремих територій (надалі - Договір) (а.с.7-12).

Предметом Договору є організація та здійснення аварійно-рятувальною службою постійного та обов`язкового аварійно-рятувального обслуговування об`єкта з метою своєчасного реагування та виконання аварійно-рятувальних послуг при виникненні на об`єкті надзвичайної ситуації, а також профілактичної діяльності із запобігання (профілактики) виникненню надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру, спрямованій на поліпшення техногенної безпеки об`єктів (територій) та підвищення рівня підготовленості об`єкта до рятування людей та ліквідації надзвичайних ситуацій (Послуги пожежних і рятувальних служб) код 75250000-3 по ДК021:2015) (пункт 1.1 Договору).

Інформація щодо послуг, які виконуються за договором, міститься у технічному завданні (Додаток №3 до Договору) (пункт 1.2 Договору).

Пунктом 3.12 Договору визначено, що об`єкт зобов`язаний оплачувати відповідно до умов договору постійне та обов`язкове обслуговування аварійно-рятувальною службою об`єкта, у тому числі відшкодувати витрати, що пов`язані з ліквідацією надзвичайних ситуацій.

Відповідно до пункту 4.1 Договору ціна на послуги постійного та обов`язкового аварійно-рятувального обслуговування (функціонування структурних підрозділів) аварійно-рятувальної служби у режимі постійної готовності до виконання необхідного комплексу аварійно-рятувальних робіт в умовах надзвичайної ситуації або загрози її виникнення у кількості 1 оперативна ціна одиниці складає 50 000,00 грн. без ПДВ. Ця ціна встановлена сторонами на основі розрахунку (додаток №1 до Договору), який виконаний згідно з вимогами наказу МНС №495/369 від 15.12.2003 "Про затвердження Порядку визначення розмірів оплати за обслуговування об`єктів та окремих територій державними аварійно-рятувальними службами" зареєстрований в Міністерстві юстиції України від 25.12.2003 за №1222/8543 та є невід`ємною частиною договору. Оплата за виконання аварійно-рятувальних послуг виконується за фактичними витратами на їх виконання на підставі підтверджувальних документів (акт приймання - передачі наданих послуг). Датою оплати вважається день списання грошових коштів з рахунку об`єкту. За взаємною згодою сторін ціна обслуговування згідно з договором може змінюватись шляхом внесення змін і доповнень до договору.

Ціна договору сформована у відповідності до протоколу узгодження договірної ціни (Додаток 2 до Договору) складає 300 000,00 грн. без ПДВ, яка розрахована згідно розрахунку ціни (Додаток 1 до Договору) аварійно-рятувальної служби та є невід`ємною частиною договору. Об`єкт здійснює оплату послуг шляхом перерахування коштів на рахунок аварійно-рятувальної служби зазначений у розділі 10 цього договору (пункт 4.2 Договору).

Розрахунок за надані послуги здійснюється продовж 10 банківських днів з дати підписання акта приймання-передачі наданих послуг. Акт приймання-передачі наданих послуг складається аварійно-рятувальною службою та передається об`єкту у термін 3 робочих днів після звітного місяця. Об`єкт зобов`язаний у термін 3 робочих днів розглянути та підписати даний Акт. За наявністю зауважень та незгоди з актом приймання-передачі наданих послуг сторони зобов`язані у термін 5 робочих днів виправити усі суперечення (пункт 4.3 Договору).

Договір набирає чинності з моменту підписання та діє до 31.07.2023, але згідно частини 3 статті 631 ЦКУ сторони встановили, що умови договору застосовуються до відносин між ними, які виникли до його укладання, а саме з 01.02.2023 (пункт 9.1 Договору).

Сторони встановили, що умови договору застосовуються до відносин між ними, які виникли до його укладання (пункт 9.2 Договору).

Відповідно до пункту 9.4 Договору при відмові від послуг аварійно-рятувальної служби об`єкт повинен не пізніше як за 30 календарних днів письмово попередити про це іншу сторону.

Зміни і доповнення до договору вносяться лише письмово за згодою сторін (пункт 9.5 Договору).

Також сторонами було підписано Протокол узгодження договірної ціни (Додаток №2 до Договору), відповідно до якого сторонами досягнуто згоди про розмір договірної ціни - 300 000 грн. 00 коп. без ПДВ, з розрахунку 50 000 грн. 00 коп. без ПДВ в місяць на постійне та обов`язкове здійснення державною аварійно-рятувальною службою аварійно-рятувального обслуговування об`єкту (а.с.12).

На виконання умов Договору у період з 01.06.2023 по липень 31.7.2023 включно позивач надав, а відповідач прийняв послуги за Договором на загальну суму 100 000 грн. 00 коп. без ПДВ, що підтверджується актами приймання-передачі наданих послуг по договору від 09.02.2023 №043-2, копії яких містяться в матеріалах справи, а саме:

- від 30.06.2023 №148 (за червень 2023) на суму 50 000 грн. 00 коп. без ПДВ (а.с. 13);

- від 31.07.2023 №183 (за липень 2023) на суму 50 000 грн. 00 коп., без ПДВ (а.с. 14).

Як вбачається, вказані акти підписані представниками сторін без будь-яких зауважень.

Позивачем у період з 30.06.2023 по 31.07.2023 було виписано рахунки на загальну суму 100 000 грн. 00 коп., а саме:

- від 30.06.2023 №148 (за червень 2023) на суму 50 000 грн. 00 коп., без ПДВ (а.с. 15);

- від 31.07.2023 №183 (за липень 2023) на суму 50 000 грн. 00 коп., без ПДВ (а.с. 16).

Позивач стверджує, що виконав свої зобов`язання за Договором, проте сплата відповідачем за послуги, надані позивачем у період з 01.06.2023 по 31.07.2023 включно, не проведена, у зв`язку з чим у відповідача склалася заборгованість перед позивачем на загальну суму 100 000 грн. 00 коп. через що позивачем здійснено нарахування 3% річних та інфляційних; відповідач проти цього заперечує та посилається на форс-мажорні обставини, внаслідок настання яких він не має можливості провести сплату за надані за Договором послуги, що і стало причиною виникнення спору та звернення позивача з позовом до суду.

ОЦІНКА АРГУМЕНТІВ СТОРІН, ВИСНОВКИ СУДУ

Щодо правовідносин сторін

Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема є договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно зі статтею 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Укладений між сторонами Договір за своєю правовою природою є договором про надання послуг.

Відповідно до статті 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов`язання.

Частиною 1 статті 903 Цивільного кодексу України визначено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до частини 1 статті 173 Господарського процесуального кодексу України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Частиною 1 статті 175 Господарського кодексу України встановлено, що майново- господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частинами 1-3 статті 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Статтею 530 Цивільного кодексу України визначено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Як вбачається з умов Договору, строк оплати за надані послуги є таким, що настав, а саме:

- за актом від 30.06.2023 №148 (за червень 2023) на суму 50 000 грн. 00 коп. без ПДВ -14.07.2023 (акт підписано 30.06.2023 + 10 банківських днів);

- за актом від 31.07.2023 №183 (за липень 2023) на суму 50 000 грн. 00 коп., без ПДВ - 14.08.2023 (акт підписано 31.07.2023 + 10 банківських днів).

Статтями 525 та 526 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова вiд зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином вiдповiдно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Враховуючи, що сплата відповідачем не проводилася, сума заборгованості за надані за Договором послуги у період з 01.06.2023 по 31.07.2023 включно складає 100 000 грн. 00 коп. без ПДВ. (50 000 грн. 00 коп. без ПДВ (борг за червень 2023) + 50 000 грн. 00 коп. без ПДВ (борг за липень 2023)).

Як вбачається, у відзиві на позовну заяву відповідач погоджується, що заборгованість перед позивачем за Договором складає 100 000 грн. 00 коп.

На момент розгляду справи доказів погашення заборгованості перед позивачем відповідачем не надано.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судових рішеннях у справі, питання вичерпності висновків судів, суд враховує, що Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Відповідно до частини 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до частини 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

З урахуванням викладеного позовні вимоги про стягнення заборгованості за надані за Договором послуги за період з 01.06.2023 по 31.07.2023 включно в розмірі 100 000 грн. 00 коп. є правомірними.

Щодо нарахування 3% річних та інфляційних нарахувань

Згідно з частинами 1, 2 статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання; боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як вбачається позивачем зазначено, що інфляційні нарахування на суму заборгованості за актом від 31.07.2023 у розмірі 250 грн. 00 коп. здійснено за період з 22.08.2023 по 31.10.2023, проте при перевірці розрахунку судом встановлено, що фактично розрахунок здійснено за вересень 2023.

З урахуванням викладеного, суд погоджується з наданим розрахунком, вважає його арифметично правильним.

Також позивачем нараховано 3% річних у зв`язку із простроченням оплати за надані за Договором послуги в розмірі 731 грн. 51 коп. за загальний період з 17.07.2023 по 31.10.2023 включно.

Суд погоджується з наданим розрахунком річних, вважає його арифметично правильним.

З урахуванням викладеного позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Щодо заперечень відповідача

Щодо посилань відповідача на наявність форс-мажорних обставин суд вважає за необхідне зазначити таке.

Згідно з частиною 2 статті 218 Господарського кодексу України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов`язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов`язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, у тому числі: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії тощо (частина 2 статті 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні").

Відповідно до статті 14 та частини 1 статті 14-1 Закону України "Про Торгово-промислові палати в Україні" ТПП України засвідчує форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), за зверненнями суб`єктів господарської діяльності та фізичних осіб. ТПП України та уповноважені нею регіональні ТПП засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб`єктів малого підприємництва видається безкоштовно.

Форс-мажорні обставини не мають преюдиціального (заздалегідь встановленого) характеру. При їх виникненні сторона, яка посилається на дію форс-мажорних обставин, повинна це довести. Сторона, яка посилається на конкретні обставини, повинна довести те, що вони є форс-мажорними, в тому числі, саме для конкретного випадку. Виходячи з ознак форс-мажорних обставин, необхідно також довести їх надзвичайність та невідворотність. Те, що форс-мажорні обставини необхідно довести, не виключає того, що наявність форс-мажорних обставин може бути засвідчено відповідним компетентним органом.

Вказана правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 22.06.2022 у справі №904/5328/21 та від 25.01.2022 у справі № 904/3886/21.

Схожі принципи закладено в узагальнених нормах європейського звичаєвого права.

Так, у Принципах міжнародних комерційних договорів (Принципи УНІДРУА в редакції 2016 року) у статті 7.1.7 "Непереборна сила (форс-мажор)" вказано, що сторона звільняється від відповідальності за невиконання зобов`язання, якщо доведе, що невиконання сталося внаслідок перешкоди, яка знаходилась поза її контролем, та неможливо обґрунтовано очікувати, що цю перешкоду можна було передбачити в момент укладення контракту, чи уникнути або подолати її, або її наслідки. Якщо перешкода лише тимчасова, звільнення від відповідальності повинно діяти протягом такого строку, який є обґрунтованим, враховуючи наслідки дії перешкоди для виконання контракту. Сторона, яка не в змозі виконати зобов`язання, має повідомити іншу сторону про виникнення перешкоди та її вплив на можливість виконання. Якщо повідомлення не отримане іншою стороною протягом розумного строку після того, як сторона яка не в змозі здійснити виконання, дізналася або могла дізнатися про перешкоду, вона несе відповідальність за збитки, які стали результатом неотримання повідомлення.

Такі ж положення містяться і у Принципах Європейського договірного права, у статті 8.108(3) яких вказано, що сторона, яка не виконує зобов`язання, повинна забезпечити, щоб повідомлення про виникнення перешкоди та її вплив на можливість сторони виконати зобов`язання друга сторона отримала протягом обґрунтованого часу після того, як сторона, яка не виконує зобов`язання, дізналася або повинна була дізнатися про такі обставини. Друга сторона має право на відшкодування будь-яких збитків внаслідок втрат, спричинених через неотримання такого повідомлення.

За загальним правилом, неможливість виконати зобов`язання внаслідок дії обставин непереборної сили відповідно до вимог законодавства є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання (частина 1 статті 617 Цивільного кодексу України).

Тобто, можливе звільнення від відповідальності за невиконання, а не від виконання в цілому.

В будь-якому разі сторона зобов`язання, яка його не виконує, повинна довести, що в кожному окремому випадку саме ці конкретні обставини мали непереборний характер саме для цієї конкретної особи. І кожен такий випадок має оцінюватись судом незалежно від наявності засвідчених компетентним органом обставин непереборної сили.

Верховний Суд у постанові від 25.01.2022 по справі № 904/3886/21 зазначив, що форс-мажорні обставини не мають преюдиціальний (заздалегідь встановлений) характер, а зацікавленій стороні необхідно довести (1) факт їх виникнення; (2) те, що обставини є форс-мажорними (3) для конкретного випадку. Виходячи з ознак форс-мажорних обставин, необхідно також довести їх надзвичайність та невідворотність.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд і у постанові від 16.07.2019 по справі №917/1053/18, зазначивши, що лише посилання сторони у справі на наявність обставин непереборної сили та надання підтверджуючих доказів не може вважатися безумовним доведенням відповідних обставин, яке не потребує оцінки суду. Саме суд повинен на підставі наявних у матеріалах доказів встановити, чи дійсно такі обставини, на які посилається сторона, є надзвичайними і невідворотними, що об`єктивно унеможливили належне виконання стороною свого обов`язку.

Як вбачається, відповідачем не надано жодного доказу на підтвердження аргументів, викладених у відзиві на позовну заяву.

Таким чином, відповідачем не надано належних та допустимих, у розумінні статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, доказів існування форс-мажорних обставин у взаємовідносинах із позивачем по Договору.

Окрім цього, суд вважає за необхідне зазначити, що матеріали справи не містять відомостей про те, що позивач перебуває в кращому становищі порівняно з відповідачем, з огляду на запровадження в державі воєнного стану.

З урахуванням наведеного суд вважає, що стороною договору має бути підтверджено не факт настання таких обставин, а саме їхня здатність впливати на реальну можливість виконання зобов`язання, тому суд відхиляє заперечення відповідача як недоведені документально і такі, що ґрунтуються на бажанні уникнути виконання зобов`язань зі сплати за надані за Договором послуги та можливої відповідальності за прострочення виконання вказаних зобов`язань.

До того ж суд вважає за необхідне зазначити про те, що відповідач, посилаючись на форс-мажорні обставини, які настали 24.02.2022, не враховує, що Договір між сторонами було укладено 09.02.2023, тобто вже після вторгнення Російської Федерації та введення в Україні воєнного стану, що унеможливлює застосування положень щодо форс-мажорних обставин.

Пунктом 3 частини 2 статті 129 Конституції України визначено одним із принципів судочинства змагальність сторін та свободу в наданні ними своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

З урахуванням викладеного суд не приймає, відхиляє аргументи відповідача.

СУДОВІ ВИТРАТИ

Щодо судового збору

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Частиною 3 статті 4 Закону України "Про судовий збір" визначено, що при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.

Як вбачається, позовна заява у даній справі була подана позивачем до суду в електронній формі через "Електронний суд".

Отже, стягненню з відповідача на користь позивача підлягає 2 147 грн. 20 коп. - витрат на сплату судового збору.

Керуючись пунктом 19.1 Розділу ХІ Перехідних положень, статтями 123, 129, 232, 236, 237, 238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов Дніпропетровського воєнізованого гірничорятувального (аварійно-рятувального) загону Державної служби України з надзвичайних ситуацій (49068, м. Дніпро, просп. Свободи, буд. 136; ідентифікаційний код 33974259) до Акціонерного товариства "Об`єднана гірничо-хімічна компанія" (03035, м. Київ, вул. Сурікова, буд. 3; ідентифікаційний код 36716128) в особі філії "Вільногірський гірничо-металургійний комбінат" Акціонерного товариства "Об`єднана гірничо-хімічна компанія" (51700, м. Вільногірськ Дніпропетровської обл., вул. Степова, буд. 1; ідентифікаційний код 39389830) про стягнення 100 981 грн. 51 коп. - задовольнити.

2. Стягнути з Акціонерного товариства "Об`єднана гірничо-хімічна компанія" (03035, м. Київ, вул. Сурікова, буд. 3; ідентифікаційний код 36716128) в особі філії "Вільногірський гірничо-металургійний комбінат" Акціонерного товариства "Об`єднана гірничо-хімічна компанія" (51700, м. Вільногірськ Дніпропетровської обл., вул. Степова, буд. 1; ідентифікаційний код 39389830) на користь Дніпропетровського воєнізованого гірничорятувального (аварійно-рятувального) загону Державної служби України з надзвичайних ситуацій (49068, м. Дніпро, просп. Свободи, буд. 136; ідентифікаційний код 33974259) 100 000 (сто тисяч) грн. 00 коп. - заборгованості, 250 (двісті п`ятдесят) грн. 00 коп. - інфляційних нарахувань, 731 (сімсот тридцять одна) грн. 51 коп. - 3% річних та 2 147 (дві тисячі сто сорок сім) грн. 20 коп. - витрат на сплату судового збору.

Видати наказ.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Т.В. Загинайко

Дата підписання рішення,

оформленого відповідно до статті 238 ГПК України,

09.02.2024