Рішення

від 09.02.2024 по справі 904/6170/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09.02.2024м. ДніпроСправа № 904/6170/23

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮНІВЕРСТРАНС", м. Київ

до Приватного акціонерного товариства "ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ТЕПЛОВОЗОРЕМОНТНИЙ ЗАВОД", м. Дніпро

про стягнення заборгованості за поставлений товар

Суддя Ярошенко В.І.

Без участі (виклику) представників сторін

ПРОЦЕДУРА

Товариство з обмеженою відповідальністю "ЮНІВЕРСТРАНС" звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою до Приватного акціонерного товариства "ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ТЕПЛОВОЗОРЕМОНТНИЙ ЗАВОД" про стягнення заборгованості за договором поставки № 20230 від 23.12.2020 у розмірі 263 938, 57 грн, з яких: основний борг у розмірі 196 490, 75 грн, інфляційні втрати у розмірі 55 311, 22 грн, 3% річних у розмірі 12 136, 60 грн.

Ухвалою суду від 29.11.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін; відповідачу для подання відзиву на позов встановлено 15-тиденний строк з дня отримання даної ухвали.

11.12.2023 від Приватного акціонерного товариства "Дніпропетровський тепловозоремонтний завод" надійшла заява про залишення позовної заяви без руху.

12.12.2023 від Приватного акціонерного товариства "Дніпропетровський тепловозоремонтний завод" надійшло заперечення проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.

13.12.2023 від Приватного акціонерного товариства "Дніпропетровський тепловозоремонтний завод" надійшов відзив на позовну заяву.

Ухвалою суду від 19.12.2023 у задоволенні клопотання Приватного акціонерного товариства "Дніпропетровський тепловозоремонтний завод" про перехід зі спрощеного позовного провадження до загального позовного провадження відмовлено.

За викладених обставин, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами.

В порядку статті 240 Господарського процесуального кодексу України судом прийнято рішення у справі.

АРГУМЕНТИ СТОРІН

Позиція позивача, викладена у позовній заяві

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань за договором поставки № 20230 від 23.12.2020 в частині повної та своєчасної оплати за поставлений товар.

Позиція відповідача викладена у відзиві на позовну заяву

Відповідач заперечує проти задоволення позовних вимог.

Приватне акціонерне товариство "Дніпропетровський тепловозоремонтний завод" посилається на пункт 4.2 договору стверджуючи, що відповідно до умов вищезазначеного пункту в рахунках-фактурах та товарно-транспортних накладних не зазначений код товару згідно УКТ ЗЕД, що з боку позивача є порушенням, у зв`язку з чим у відповідача не настав обов`язок щодо оплати поставленого товару на підставі документів, зміст яких не відповідає умовам Договору.

Також, відповідач вважає, що позивач не має підстав для стягнення з відповідача 3% річних та інфляційних витрат, оскільки така неможливість стягнення прямо передбачена в п. 11.1. Договорів.

Відповідач надає власний контр розрахунок.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ ТА ДОКАЗИ, ЩО ЇХ ПІДТВЕРДЖУТЬ

23.12.2020 між ТОВ «ЮНІВЕРСТРАНС» (далі - Постачальник, позивач) та ПрАТ "Дніпропетровський тепловозоремонтний завод" (далі - Замовник, відповідач) було укладено договір поставки № 20230 (далі - Договір).

Згідно з п. 1.1 договору Постачальник зобов`язується поставити (передати) у власність Замовника товар, найменування, марка й кількість якого вказується в Специфікаціях (додаток № 1), яка є невід`ємною частиною договору, на умовах, що викладені у цьому договорі.

Згідно з пунктами 1.2 - 1.4 договору найменування (асортимент) товару: запчастини до ходової частини тепловозів 2ТЕ10, 2ТЕ116. Кількість товару: згідно специфікації. Ціна товару, що поставляється за договором, вказана в специфікації, що є невід`ємною частиною цього договору.

Підтвердженням якості товару з боку постачальника є наступні документи: паспорт або сертифікат якості, які надаються постачальником товару замовнику при укладанні договору, та при постачанні товару на склад з кожною партією. Постачальник повинен надати замовнику сертифікати відповідності у разі, якщо товар підлягає обов`язковій сертифікації в Україні, (пункт 2.2 договору).

Пунктом 2.6 договору встановлено, що замовник має право повернути постачальнику неякісний товар за його рахунок.

Загальна сума договору складає 5 399 559, 84 грн., в т.ч. ПДВ 899 926, 64 грн. (пункт 3.1 договору).

Ціна цього договору може бути змінена за взаємною згодою сторін (пункт 3.2. договору).

За результатами поставок товару Постачальник готує пакет документів, який підписується уповноваженими представниками сторін. Після цього Замовник здійснює оплату товару протягом 90 банківських днів з дня отримання від Постачальника товару шляхом безготівкового перерахування коштів на розрахунковий рахунок Постачальника (п. 4.2. Договору).

Договір набирає чинності з моменту його підписання і діє до 31.12.2020, але в будь-якому випадку до повного виконання зобов`язань (п. 10.1. договору).

Сторони також уклали специфікацію № 1 до договору, в якій визначили найменування товару, одиниці виміру, кількість та вартість.

Позивач поставив відповідачу товар, що підтверджується наступними видатковими накладними:

- № 2812 від 28.12.2020 на суму 522 368, 06 грн з ПДВ;

- № 3012 від 30.12.2020 на суму 120 463, 20 грн з ПДВ;

- № 1 від 05.02.2021 на суму 240 926, 40 грн з ПДВ;

- № 2 від 05.05.2021 на суму 240 926, 40 грн з ПДВ;

- № 3 від 11.05.2021 на суму 261 184, 03 грнз ПДВ;

- № 4 від 25.05.2021 на суму 240 926, 40 грн з ПДВ;

- № 0911 від 09.11.2021 на суму 522 368, 06 грн з ПДВ;

- № 1 від 24.03.2022 на суму 174 122, 69 грн з ПДВ.

Вказані поставки також підтверджуються товарно-транспортними накладними: № 2812 від 28.12.2020 на суму 522 368, 06 грн, № 3012 від 30.12.2020 на суму 120 463, 20 грн, № Р-1 від 05.02.2021 на суму 240 926, 40 грн, № 3004 від 05.05.2021 на суму 240 926, 40 грн, № Р-3 від 11.05.2021 на суму 261 184, 03 грн, № P-4 від 25.05.2021 року на суму 240 926, 40 грн, № 0911 від 09.11.2021 на суму 522 368, 06 грн, № ЮТ-1 від 24.03.2022 на суму 174 122, 69 грн.

Відповідачем було частково оплачено поставлений товар в сумі 2 126 794, 49 грн. Вказане підтверджується банківськими виписками.

Станом на 23.11.2023 за взаємовідносинами в межах договору поставки № 20230 від 23.12.20 року, заборгованість відповідача перед позивачем складає 196 490, 75 гривень.

04.10.2023 року на виконання умов п. 9.1. договору, в якості досудового врегулювання спору ТОВ "Юніверстранс" на адресу відповідача направлено претензію щодо сплати заборгованості, яка залишена відповідачем без відповіді.

Зазначені обставини і стали причиною звернення позивача до суду з даними позовом. Крім суми основного боргу в розмірі 196 490, 75 грн позивач просить суд стягнути 3 % річних у розмірі 12 136, 60 грн та інфляційні втрати в розмірі 55 311, 22 грн.

ОЦІНКА АРГУМЕНТІВ СТОРІН, ВИСНОВКИ СУДУ

Щодо правовідносин сторін

Частиною 1 статті 712 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

З огляду на наявний в матеріалах справи договір та обставини справи, між позивачем та відповідачем виникли правовідносини з поставки товару.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України).

Щодо суми основного боргу

За приписом частини 1 статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Факт прийняття покупцем товару на загальну суму 196 490, 75 грн підтверджується матеріалами справи.

Виходячи зі змісту умов договору, строк виконання відповідачем зобов`язання з оплати за договором поставки № 20230 від 23.12.2020 є таким, що настав.

За твердженням позивача, відповідач своє зобов`язання з оплати вартості поставленого йому товару не виконав.

Згідно зі статтею 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Положеннями статей 525, 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства тощо. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Слід також зазначити, що відповідно до частини 1 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Пункт 3 частини 2 статті 129 Конституції України визначає одним із принципів судочинства змагальність сторін та свободу в наданні ними своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Згідно з частинами 1, 3 статті 74, частиною 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Отже, обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Доказів на підтвердження повної оплати поставленого позивачем товару на суму 196 490, 75 грн відповідач не надав, доводи позивача щодо наявності боргу, шляхом надання належних доказів, не спростував.

Заперечення відповідача в частині того, що в товарно-транспортних накладних не зазначений код товару згідно УКТ ЗЕД, у зв`язку з чим у відповідача не настав обов`язок щодо оплати поставленого товару на підставі документів, відхиляються судом з наступних підстав.

Суд звертає увагу, що код товарів згідно з УКТ ЗЕД застосовуються для визначення відповідності податкових накладних/розрахунків коригування, які подано для реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних, критеріям ризиковості здійснення операції при здійсненні автоматизованого моніторингу, не зазначення УКТ ЗЕД ніяким чином не впливає на оплату поставленого товару, оскільки достатньо первинних документів для підтвердження операцій.

Згідно зі статтею 1, частиною 1 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - це документ, що містить відомості про господарську операцію. У свою чергу, господарська операція - це дія або подія, що викликає зміну в структурі активів і зобов`язань, власному капіталі підприємства. Метою складання первинних документів є відображення господарських операцій у бухгалтерському обліку.

До первинних документів відноситься, зокрема, видаткова накладна.

Положеннями частини 1, 2 статті 692 ЦК України передбачено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, видаткові накладні сторонами підписані без будь-яких заперечень та зауважень.

Отже, такі заперечення відповідача є безпідставними.

Щодо ненаданням позивачем рахунку-фактури, то суд зазначає, що за своєю правовою природою рахунок на оплату товару не є первинним документом, а є документом, який містить тільки платіжні реквізити, на які потрібно перераховувати грошові кошти в якості оплати за надані послуги, тобто, носить інформаційний характер. Ненадання рахунку не є відкладальною умовою у розумінні приписів статті 212 ЦК України та не є простроченням кредитора у розумінні статті 613 ЦК України, а тому не звільняє Відповідача від обов`язку оплатити товар. Така правова позиція є сталою в судовій практиці і викладена в постановах Верховного Суду від 28.03.2018 у справі № 910/32579/15, від 22.05.2018 у справі № 923/712/17, від 21.01.2019 у справі № 925/2028/15, від 02.07.2019 у справі № 918/537/18, від 29.08.2019 у справі № 905/2245/17, від 26.02.2020 у справі № 915/400/18 і суд не вбачає підстав для відступу від зазначеної позиції у цій справі.

Крім того, товар, зазначений у видаткових накладних, прийнято у позивача без будь-яких зауважень до їх оформлення, про що свідчить підпис представника відповідача на кожній видатковій накладній, а отже товар вважається прийнятим покупцем. Будь-яких зауважень чи претензій щодо кількості поставленого товару чи щодо його якості відповідачем пред`явлено не було.

Тому, вимога про стягнення основного боргу у розмірі 196 490, 75 грн підлягає задоволенню в повному обсязі.

Щодо нарахування 3% річних та інфляційних втрат

У зв`язку з несвоєчасним виконанням відповідачем своїх зобов`язань щодо оплати поставленого товару позивачем нараховано 3 % річних у розмірі 12 136, 60 грн за загальний період з 17.09.2021 по 23.11.2023 та інфляційні втрати в розмірі 55 311, 22 грн за той самий період.

Сторони погодилися, що текст Договору, будь-які матеріали, інформація та відомості, які стосуються Договору, є конфіденційними і не можуть передаватися третім особам без попередньої письмової згоди іншої Сторони Договору, крім випадків, коли таке передавання пов`язане з одержанням офіційних дозволів, документів для виконання Договору або оплати податків, інших обов`язкових платежів, а також у випадках, передбачених чинним законодавством, яке регулює зобов`язання Сторін Договору. Сторони домовилися, що прострочені Замовником грошові зобов`язання, передбачені даним договором, потім виконуватись без урахування індексу інфляції та трьох відсотків річних, тобто розмір процентів та інфляція прирівнюються до нуля відсотків (пункт 11.1 договорів).

У статях 6, 627 Цивільного кодексу України визначено один із загальних принципів цивільного законодавства - свободи договору, відповідно до якого сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За змістом статті 625 Цивільного кодексу України сторони можуть на власний розсуд визначити інший розмір процентів річних. Займенник "інший" в українській мові має значення означального, тобто вказує на ознаку, але не називає її і розуміється як такий, який відрізняється від названого, даного, встановленого і таке інше. У цьому випадку проценти, визначені у договорі, є відмінними від встановлених у статті 3%. Тобто 3% - розмір, який застосовується у випадку, коли сторони не визначили у договорі відповідного розміру. Водночас, сторони вільні у визначенні відмінного від трьох процентів розміру, щодо якого вони дійшли згоди та зазначили його у договорі. Ключовим є сам факт застосування положень частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України та встановлення погодженого розміру, у тому числі якщо він становить 0.

Оскільки частина 2 статті 625 Цивільного кодексу України надає можливість самостійного визначення розміру процентів річних від простроченої суми і дійшовши згоди щодо нього, сторони реалізували таке право у такому значенні, щодо якого у них не виникло заперечень.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 23.07.2019 у справі № 910/4519/18, від 25.06.2020 у справі № 910/4926/19.

Враховуючи положення статей 627, 628 Цивільного кодексу України, оскільки сторони визначили інший розмір процентів, ніж передбачено частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України, позовні вимоги про стягнення 3% річних 12 136, 60 грн не підлягають задоволенню.

Стаття 6 Цивільного кодексу України визначає, що сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов`язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.

Положення частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України прямо встановлюють обов`язок боржника, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення.

Стаття 625 ЦК України наділяє сторін правом на власний розсуд визначити інший розмір процентів річних, тобто такий, що відмінний від 3%. Ставка трьох процентів річних застосовується за замовченням у випадку, коли в договорі не визначена будь-яка інша ставка процентів річних. В даному випадку, сторонами у спірних договорах узгоджено, що грошові зобов`язання, передбачені цими договорами повинні виконуватися без урахування індексу інфляції та із застосуванням нульової відсоткової ставки річних від простроченої суми.

Визначивши у спірних договорах нульову відсоткову ставку, сторони реалізували принцип свободи договору, як одного з основоположних у цивільному законодавстві.

Хоча зобов`язання сплатити проценти річних, передбачених ч. 2 ст. 625 ЦК України і є способом компенсації майнових втрат, однак неможливо відокремити таку компенсацію від права сторін встановлювати відповідний її розмір, який на їх думку буде розумним та справедливим у сукупності з імперативним відшкодуванням матеріальних втрат від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів.

Суд не погоджується із посиланнями відповідача щодо неправомірності стягнення інфляційних втрат.

Слід зазначити, що є обґрунтованими вимоги позивача щодо стягнення інфляційних втрат, оскільки нарахування інфляційних втрат прямо передбачено ст. 625 Цивільного кодексу України, які не можуть бути змінені договором. Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов`язання і на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції.

Об`єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у справі № 905/21/19 наведено формулу за якою можна розрахувати інфляційні втрати: "Х" * "і-1" - 100 грн. = "ЗБ", де "Х" - залишок боргу на початок розрахункового періоду, "і-1" - офіційно встановлений індекс інфляції у розрахунковому місяці та 100 грн - умовна сума погашення боргу у цьому місяці, а "ЗБ" - залишок основного боргу з інфляційною складовою за цей місяць (вартість грошей з урахуванням інфляції у цьому місяці та часткового погашення боргу у цьому ж місяці). При цьому зазначено, що за наступний місяць базовою сумою для розрахунку індексу інфляції буде залишок боргу разом з інфляційною складовою за попередній місяць ("ЗБ" відповідно до наведеної формули), який перемножується на індекс інфляції за цей місяць, а від зазначеного добутку має відніматися сума погашення боржником своєї заборгованості у поточному місяці (якщо таке погашення відбувалося).

У випадку якщо погашення боргу не відбувалося декілька місяців підряд, то залишок основного боргу з інфляційною складовою за перший розрахунковий місяць такого періоду ("ЗБ") перемножується послідовно на індекси інфляції за весь період, протягом якого не відбувалося погашення боргу, та ділиться на 100%.

Зазначена правова позиція також викладена у постанові Верховного Суду від 20.08.2020 у справі № 904/3546/19.

Крім того, об`єднана палата Касаційного господарського суду у постанові від 20 листопада 2020 року у справі № 910/13071/19 надала роз`яснення, що сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця - інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця - інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця.

Отже, якщо період прострочення виконання грошового зобов`язання складає неповний місяць, то інфляційна складова враховується або не враховується в залежності від математичного округлення періоду прострочення у неповному місяці.

Методику розрахунку інфляційних втрат за неповний місяць прострочення виконання грошового зобов`язання доцільно відобразити, виходячи з математичного підходу до округлення днів у календарному місяці, упродовж якого мало місце прострочення, а саме:

- час прострочення у неповному місяці більше півмісяця (> 15 днів) = 1 (один) місяць, тому за такий неповний місяць нараховується індекс інфляції на суму боргу;

- час прострочення у неповному місяці менше або дорівнює половині місяця (від 1, включно з 15 днями) = 0 (нуль), тому за такий неповний місяць інфляційна складова боргу не враховується.

Щодо індексу інфляції слід також зазначити, що показники індексу споживчих цін (індексу інфляції за окремі місяці та сукупного індексу інфляції за певний період часу) обчислюються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері статистики, та публікується в офіційних періодичних виданнях десятковим дробом, з одним числовим знаком після коми (тобто округленими до десятих). Отже, застосування у розрахунку індексу інфляції (сукупного індексу інфляції) з округленням до сотих є неправомірним.

Замовник здійснює оплату поставленого товару протягом 90 банківських днів з дня поставки товару та на підставі отриманого від Постачальника оригіналу рахунку, але не раніше реєстрації податкової накладної, при умові своєчасного надання Постачальником належним чином оформлених рахунку - фактури, видаткової накладної, товарно-транспортної накладної, документів щодо якості на Товар. У документах, а саме: рахунку-фактурі, видатковій накладній, товарно-транспортній накладній, податковій накладній зазначається код товару згідно УКТ ЗЕД (пункт 4.2 договорів).

Частиною 1 ст. 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок інфляційних втрат суд зазначає, що він є невірним.

Позивачем не вірно визначено період нарахування інфляційних втрат за видатковою накладною № 4 від 25.05.2021, оскільки останнім днем оплати є 01.10.2021, то нарахування мають здійснюватися з 02.10.2021 по 24.11.2021.

Здійснивши перерахунок судом встановлено, що сума інфляційних втрат, яка підлягає задоволенню становить 53 591, 24 грн. В частині стягнення інфляційних втрат в розмірі 1 719, 98 грн, слід відмовити.

Щодо витрат на професійну правничу допомогу

Товариство з обмеженою відповідальністю "ЮНІВЕРСТРАНС" в позовній заяві також заявило про стягнення витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 20 000 грн.

Згідно із статтею 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані з залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведення експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпечення доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до ч. 3 ст. 126 ГПК України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

При цьому учасник справи повинен деталізувати відповідний опис лише тією мірою, якою досягається його функціональне призначення - визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат. Надмірний формалізм при оцінці такого опису на предмет його деталізації, за відсутності визначених процесуальним законом чітких критеріїв оцінки, може призвести до порушення принципу верховенства права. У випадку встановленого договором фіксованого розміру гонорару сторона може доводити неспівмірність витрат у тому числі, але не виключно, без зазначення в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги. Зокрема, посилаючись на неспівмірність суми фіксованого гонорару із складністю справи, ціною позову, обсягом матеріалів у справі, кількістю підготовлених процесуальних документів, кількістю засідань, тривалістю розгляду справи судом тощо (постанова Великої Палати Верховного Суду у справі № 922/1964/21 від 16.11.2022).

На підтвердження понесених ним витрат позивач долучив до матеріалів справи: адвокатську угоду № 27/11 про представництво та захист інтересів перед третіми особами, у цивільних господарських, адміністративних та кримінальних справах від 01.10.2023, додаткову угоду № 1 від 01.10.2023, копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю № 4 від 16.04.2013, ордер АЕ № 1016031 від 01.10.2023.

Додатковою угодою № 1 від 01.10.2023 встановлено, що Клієнт та Адвокат даною угодою підтверджують, що Адвокат навиконання Адвокатської угоди № 37/11 про представництво та захист інтересів перед третіми особами надає наступні юридичні послуги: вивчення та аналіз господарських взаємовідносин між Клієнтом та Приватним акціонерним товариством «Дніпропетровський тепловоторемонтний завод» (ПАТ "ДТРЗ"). які виникли на підставі договору поставки № 20230 від 23.12.2020 року, підготовка та направлення претензії на адресу ПАТ '"ДТРЗ" про сплату заборгованості зa договором, збір та відновлення необхідних документів для подачі позову до суду, підготовка позовної заяви, здійснення розрахунків штрафних санкцій за позовом, подача позову до Господарського суду Дніпропетровської області, участь у всіх судових засіданнях до винесення рішення суду першої інстанції, консультування, складання всіх необхідних процесуальних документів (пункт 1 додаткової угоди).

Клієнт сплачує Адвокату фіксований гонорар у розмірі 20 000 гривень після винесення рішення Господарським судом Дніпропетровської області (пункт 2 договору).

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п. 12 ч. 3 ст. 2 Господарського процесуального кодексу України).

Водночас за змістом ч. 4 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини 4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 5 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України).

У розумінні положень ч. 5 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт.

Відповідно до частини 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

Окрім того, при визначенні суми відшкодування суд має виходити із критерію реальності понесення адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України»).

Оцінюючи за цими критеріями вид та обсяг наданих послуг виходячи з переліку, наведеного в додатковій угоді суд констатує, що частина з них не може бути віднесена до таких, які підлягають покладенню на відповідача. Зокрема, такі послуги як «участь у всіх судових засіданнях до винесення рішення суду першої інстанції» та «складання всіх необхідних процесуальних документів», оскільки справа № 904/6170/23 розглядалася в порядку спрощеного позовного провадження без виклику представників сторін, також після подання позову позивачем не було надіслано до суду жодного процесуального документа.

Крім того, суд враховує, що представником позивача неякісно виконані розрахунки 3 % річних та інфляційних втрат, без урахування вимог встановлених договором, у зв`язку з чим суд прийшов висновку про часткове задоволення позову.

Отже, розподілу підлягають витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 10 000 грн. Решта вимог у розмірі 10 000 грн залишаються за позивачем.

СУДОВІ ВИТРАТИ

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача пропорційно задоволеним позовним вимогам у розмірі 3 751, 23 грн.

Відповідач заявив вимогу про розподіл витрат на професійну правничу допомогу, яку викладено в прохальній частині позовної заяви, в порядку частини 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно з положеннями частини 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

З огляду на вищевикладене, суд вважає за необхідне відкласти вирішення питання про розподіл таких витрат.

Керуючись статтями 2, 73, 74, 76-79, 86, 91, 129, 165, 178, 233, 238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

УХВАЛИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Дніпровський тепловозоремонтний завод" (49038, м. Дніпро, вул. Академіка Белелюбського, 7, ідентифікаційний код 00659101) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніверстранс» (04053, м. Київ, вул. Січових Стрільців, буд. 37/41, офіс 35/1; ідентифікаційний код 43485425) основний борг у розмірі 196 490, 75 грн, інфляційні втрати у розмірі 53 591, 24 грн, витрати зі сплати судового збору в розмірі 3 751, 23 грн та витрати на професійну правничу допомогу 10 000 грн.

В іншій частині позову відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Відкласти вирішення питання про розподіл витрат відповідача на професійну правничу допомогу до моменту подання ним доказів понесення цих витрат у порядку, передбаченому частиною 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення суду може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя В.І. Ярошенко