Рішення

від 09.02.2024 по справі 904/6316/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09.02.2024м. ДніпроСправа № 904/6316/23

Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Татарчука В.О., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) представників сторін справу

За позовом Державного підприємства "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" (Київська обл., Бориспільський р-н, с. Гора)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Клео-Гамма Трейдінг" (м. Дніпро)

про стягнення заборгованості та штрафних санкцій

СУТЬ СПОРУ:

Державне підприємство "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" звернулось з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Клео-Гамма Трейдінг" про стягнення заборгованості в загальному розмірі 757,44грн, з якої: 337,79грн основного боргу, 279,86грн пені, 22,18грн трьох відсотків річних, 117,61грн інфляційних втрат. Судові витрати по сплаті судового збору та на відправку засобами поштового зв`язку кореспонденції іншим учасникам справи просить покласти на відповідача.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх грошових зобов`язань за договором про надання послуг з прийняття обладнання систем автоматичного протипожежного захисту клієнта під спостереження на пульт централізованого нагляду №02.1.2-25-212 від 01.07.2009 в частині своєчасної та повної оплати за послуги за період з липня 2021 року по серпень 2021 року.

Зважаючи на те, що ціна позову у даній справі не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, враховуючи приписи ст. 12, ч. 1 ст. 247, ч. 7 ст. 250 ГПК України, ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 11.12.2023 справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін за наявними в матеріалах справи документами. Зобов`язано відповідача надати відзив на позовну заяву протягом 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.

Відповідач відзив на позовну заяву не надав.

З приводу дотримання прав відповідача під час розгляду даної справи судом, слід зазначити таке.

Господарським судом направлялася ухвала суду від 11.12.2023 на адресу відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: 49000, Дніпропетровська обл., м. Дніпро, вул. Святослава Хороброго, буд. 12.

Однак, поштовий конверт з ухвалою суду від 11.12.2023 був повернутий працівниками поштового зв`язку з відміткою: "адресат відсутній за вказаною адресою" (а.с. 59-62 том 1).

Частиною 11 статті 242 ГПК України передбачено, що у разі відсутності в учасника справи електронного кабінету суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Згідно з положеннями частини 6 статті 242 ГПК України, днем вручення судового рішення є:

- день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення (пункт 3);

- день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду (пункт 4);

- день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси (пункт 5).

Порядок надання послуг поштового зв`язку, права та обов`язки операторів поштового зв`язку і користувачів послуг поштового зв`язку визначають Правила надання послуг поштового зв`язку, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 №270, і які регулюють відносини між ними.

Відповідно до пунктів 116, 117 Правил надання послуг поштового зв`язку, у разі неможливості вручення одержувачам поштові відправлення зберігаються об`єктом поштового зв`язку місця призначення протягом одного місяця з дня їх надходження.

Поштові відправлення повертаються об`єктом поштового зв`язку відправнику у разі, зокрема, закінчення встановленого строку зберігання.

Суд зазначає, що у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії або судове рішення направлено судом рекомендованим листом за належною поштовою адресою, яка була надана суду відповідною стороною, за відсутності відомостей у суду про наявність у такої сторони інших засобів зв`язку та/або адреси електронної пошти, необхідність зазначення яких у процесуальних документах передбачена ст. ст. 162, 165, 180 ГПК України, і судовий акт повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то необхідно вважати, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії або про прийняття певного судового рішення у справі.

Встановлений порядок надання послуг поштового зв`язку, доставки та вручення рекомендованих поштових відправлень, строк зберігання поштового відправлення забезпечує адресату можливість вжити заходів для отримання такого поштового відправлення та, відповідно, ознайомлення з судовим рішенням.

Враховуючи відсутність в матеріалах справи підтверджень наявності порушень оператором поштового зв`язку вимог Правил надання послуг поштового зв`язку, суд вважає, що факт неотримання відповідачем поштової кореспонденції, якою суд, з додержанням вимог процесуального закону, надсилав ухвалу для вчинення відповідних дій за належною адресою та яка повернулася до суду у зв`язку з її неотриманням адресатом, залежав від волевиявлення самого адресата, тобто мав суб`єктивний характер та є наслідком неотримання адресатом пошти під час доставки за вказаною адресою і незвернення самого одержувача кореспонденції до відділення пошти для отримання рекомендованого поштового відправлення.

З огляду на правильність наявної в матеріалах справи адреси відповідача, враховуючи вищевикладені обставини, а також термін зберігання поштової кореспонденції відділенням поштового зв`язку і її повернення до суду "адресат відсутній за вказаною адресою", суд дійшов висновку, що останнім днем строку для подання відзиву на позов необхідно вважати 02.02.2024, оскільки 18.12.2023 - день проставлення поштової відмітки про причину повернення конверту, яким направлялась відповідачу ухвала суду про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у справі за якою було зобов`язано надати відповідача відзив на позов.

Будь-яких клопотань про продовження зазначеного процесуального строку у порядку, передбаченому частиною 2 статті 119 Господарського процесуального кодексу України, до суду від відповідача не надходило, поважних причин пропуску наведеного строку суду також не повідомлено.

Станом на 09.02.2024 відповідач відзив на позов не надав.

Згідно із частиною 1 статті 118 Господарського процесуального кодексу України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку.

Слід також зауважити, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частина 3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України).

При цьому, за змістом статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі.

Сторони у розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатися про стан відомого їм судового провадження, та зобов`язані сумлінно користуватися наданими їм процесуальними правами (рішення Європейського суду з прав людини від 03.04.2008 у справі "Пономарьов проти України").

Судом також враховано, що в силу вимог частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Враховуючи предмет та підстави позову у даній справі, суд приходить до висновку, що матеріали справи містять достатньо документів, необхідних для вирішення спору по суті та прийняття обґрунтованого рішення. Відповідач мав достатньо часу для подання відзиву на позовну заяву, однак не зробив цього, будь-яких заперечень чи відомостей щодо викладених у позовній заяві обставин відповідачем до суду не надано.

Таким чином, суд вважає, що відповідач не скористався своїм правом на надання відзиву на позовну заяву та вважає можливим розглянути справу за наявними у ній матеріалами.

Відповідно до ст. 248 ГПК України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Положеннями пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 04.11.1950, ратифікованої Верховною Радою України (Закон України від 17.07.1997 №475/97-ВР) встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Розумним, зокрема, вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.

З огляду на практику Європейського суду з прав людини, критеріями розумних строків є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника.

Відповідно до п. 10 ч. 3 ст. 2 ГПК України одним з основних засад господарського судочинства є розумність строків розгляду справи судом.

Враховуючи достатність часу наданого сторонами для подання заяв по суті справи чи з процесуальних питань, суд вважає за можливе завершити розгляд справи.

Згідно з ч. 4 ст. 240 ГПК України, у зв`язку з розглядом справи без виклику учасників справи, рішення прийнято без його проголошення.

Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши фактичні обставини, сукупно оцінивши докази, які мають значення для справи, господарський суд,-

УСТАНОВИВ:

01.07.2009 між Державним підприємством "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" (далі аеропорт, позивач) та Товариства з обмеженою відповідальністю "Авіакомпанія "Аеро-Чартер" (яке в подальшому змінило найменування на ТОВ "Клео-Гамма Трейдінг") (далі клієнт, відповідач) укладено договір про надання послуг з прийняття обладнання систем автоматичного протипожежного захисту клієнта під спостереження на пульт централізованого нагляду №02.1.2-25-212 (далі договір).

Відповідно до пункту 1.1 договору (в редакції додаткової угоди №1 від 13.02.2018), аеропорт надає, а клієнт отримує та оплачує послуги, пов`язані з прийняттям обладнання систем автоматичного протипожежного захисту (АПЗ) клієнта під спостереження на пульт централізованого нагляду (ПЦН) аеропорту, перелік яких наведений у п. 3.1 договору, надалі послуги, на підставі вимог Кодексу цивільного захисту України та Правил пожежної безпеки в Україні. Об`єкт Клієнта, який обладнаний АПЗ: нежитлове приміщення №13 на 1-му поверсі бізнес-центру вантажного терміналу.

Договір є чинним з дати підписання уповноваженими представниками сторін акту цільового обстеження об`єкту Ф-93-11-18 та діє до 31.12.2009. Акт цільового обстеження об`єкту є невід`ємною частиною договору (п. 1.2 договору).

Договір вважається продовженим на кожний наступний рік, якщо жодна із сторін протягом місяця до закінчення строку дії договору не заявила про його розірвання (п. 1.3 договору).

Згідно з підпунктом 2.2.3 пункту 2.2 розділу 2 договору клієнт зобов`язаний своєчасно сплатити за разові послуги за підключення обладнання систем АПЗ до ПЦН.

Підпунктом 2.2.4 пункту 2.2 розділу 2 договору передбачено зобов`язання клієнта своєчасно сплачувати щомісячну абонплату за послуги, визначені в п. 3.1 договору.

Відповідно до п. 3.1 договору (в редакції додаткової угоди №1 від 13.02.2018) сплата за договором здійснюється згідно з вартостями, розробленими та затвердженими аеропортом.

За змістом п. 3.3 договору (в редакції додаткової угоди №1 від 13.02.2018) вартість послуг може змінюватися аеропортом в односторонньому порядку у разі зміни витрат аеропорту, пов`язаних з наданням послуг та інших випадках, передбачених чинним законодавством України.

Так, аеропорт листом №25-22-434 від 17.11.2020 «Про зміну вартості послуг» (а.с. 14 том 1) повідомив клієнта про зміну вартості послуги. Листом визначено вартість послуг: оперативне забезпечення працездатності обладнання АПЗ за один сповіщувач щомісячно у розмірі 25,00грн без ПДВ, технічне обслуговування та додаткові послуги щодо обладнання систем АПЗ за одну людино-годину у розмірі 370,00грн без ПДВ.

Відповідно до пункту 3.5 розділу 3 договору, аеропорт щомісячно виставляє клієнту рахунок за надані послуги за звітний місяць та акт приймання-здачі виконаних послуг. Клієнт з 10-го числа місяця, що слідує за звітним, самостійно одержує в бухгалтерії аеропорту рахунок та акт приймання-здачі виконаних послуг. Сплата рахунку проводиться клієнтом до 20 числа того ж місяця. Акт про надання послуг клієнт зобов`язаний підписати та повернути в бухгалтерію аеропорту протягом 5-ти днів з дати його отримання. Якщо протягом 5-ти днів акт не буде повернутий аеропорту він вважається підписаний сторонами. Акт про надання послуг підписується керівниками сторін або призначеними ними уповноваженими особами за умови надання іншій стороні копії документу про надання таких повноважень.

Підпунктом 3.5.1 пункту 3.5 розділу 3 договору (в редакції додаткової угоди №1 від 13.02.2018) передбачено, що клієнт несе відповідальність за вчасне отримання рахунку та акту приймання-здачі виконаних послуг. Датою отримання рахунку та акту приймання-здачі виконаних послуг вважається 10 число кожного місяця незалежно від дати його фактичного отримання.

Пунктом 3.8 розділу 3 договору передбачено, що стягнення заборгованості по оплаті за договором здійснюється з нарахуванням пені за кожну добу затримки від суми заборгованості у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня.

Договір підписаний сторонами та скріплений печатками.

Згідно зі статтею 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

В матеріалах справи відсутні докази того, що спірний договір визнавався недійсним в судовому порядку.

Так, жодна із сторін письмово не виявила бажання припинити дію договору.

Відтак, договір про надання послуг з прийняття обладнання систем автоматичного протипожежного захисту клієнта під спостереження на пульт централізованого нагляду №02.1.2-25-212 від 01.07.2009 був чинним протягом періоду нарахування спірної заборгованості.

Як зазначає позивач та підтверджується матеріалами справи з моменту укладання між сторонами договору про надання послуг з прийняття обладнання систем автоматичного протипожежного захисту клієнта під спостереження на пульт централізованого нагляду №02.1.2-25-212 від 01.07.2009, до нього вносилися зміни шляхом укладання між сторонами додаткової угоди №1 від 13.02.2018 (а.с. 10, 11 том 1).

Також, між сторонами була укладена додаткова угода №2 від 01.09.2021 до договору.

За змістом п. 1 додаткової угоди №2 сторони дійшли згоди розірвати договір з 01.09.2021.

Пунктом 2 додаткової угоди №2 визначено, що розриваючи договір, сторони домовились, що не звільняються від відповідальності за його порушення, що мало місце під час дії договору.

Позивач зазначає, що на виконання умов договору, в період його дії, а саме в липні та серпні 2021 року, на виконання пункту 3.5 договору, ДП МА «Бориспіль» було виставлено наступні рахунки-фактури та акти приймання-здачі виконаних послуг:

- рахунок №14/464 від 31.07.2021 та акт від 31.07.2021 на суму 290,88грн;

- рахунок №14/514 від 31.08.2021 та акт від 31.08.2021 на суму 46,91грн (а.с. 15, 16 том 1).

Загалом вартість послуг за період з липня 2021 року по серпень 2021 року склала 337,79грн.

Як зазначає позивач, відповідач за надані послуги за період з липня 2021 року по серпень 2021 року у сумі 337,79грн не сплатив, що і стало причиною виникнення спору.

Предметом доказування у цій справі є обставини щодо виконання/невиконання відповідачем своїх договірних зобов`язань з оплати послуг та наявність/відсутність підстав для застосування штрафних санкції.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі з огляду на наступне.

За змістом ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору (ст. 626 Цивільного кодексу України).

Згідно з ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно з ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до статей 174, 193 Господарського кодексу України, господарський договір є підставою для виникнення господарських зобов`язань, які повинні виконуватись належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів (ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України).

Суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України).

За своєю правовою природою укладений між сторонами договір є договором про надання послуг.

Згідно з частиною 1 статті 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до частини 1 статті 903 Цивільного кодексу України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Згідно з частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до статтей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим до виконання.

Враховуючи визначений контрагентами у пункті 3.5 договору порядок розрахунків за надані послуги, а саме щомісячно до 20-го числа місяця, що слідує за звітним, враховуючи підпункт 3.5.1 договору, суд зазначає, що строк оплати є таким, що настав за послуги надані у липні 2021 року 20.08.2021 (прострочення з 21.08.2021), за послуги надані у серпні 2021 року 20.09.2021 (прострочення з 21.09.2021).

Доказів виконання зобов`язання щодо повної оплати вартості наданих послуг за липень 2021 року та серпень 2021 року в загальній сумі 337,79грн відповідач на момент розгляду спору не надав.

Відповідно до статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Згідно зі статтею 73 Кодексу, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. (ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України )

Відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Заперечення відповідача про те, що сума боргу за спірний період є меншою ніж та яка заявлена позивачем до стягнення, не приймаються судом, оскільки таке заперечення не підтверджується належними доказами, а наданий акт звірки взаємних розрахунків, який не підписаний сторонами, не є таким.

З огляду на викладене, вимоги позивача щодо примусового стягнення зазначеної вище суми, слід визнати обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.

Окрім вимоги про стягнення основного боргу позивач просить стягнути з відповідача пеню згідно з п. 3.8 договору в загальному розмірі 279,86грн, 3% річних 22,18грн, інфляційні втрати 117,61грн, які розраховані на підставі ст. 625 ЦК України, відповідно до розрахунку, викладеного позивачем у позовній заяві (а.с. 2, 3 том 1).

Згідно з частиною першою статті 199 Господарського кодексу України виконання господарських зобов`язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами. До відносин щодо забезпечення виконання зобов`язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

За частиною першою статті 546 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до п. 3.8 договору стягнення заборгованості по оплаті за договором здійснюється з нарахуванням пені за кожну добу затримки від суми заборгованості у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня..

Заявлена позивачем пеня розрахована у загальній сумі 279,86грн за загальний період з 21.08.2021 по 01.11.2023.

Перевіркою здійсненого позивачем розрахунку пені судом порушень не встановлено.

Наслідки прострочення грошового зобов`язання, коли боржник повинен сплатити грошові кошти, але неправомірно не сплачує їх, врегульовані законодавством.

Згідно з частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Заявлені позивачем до стягнення інфляційні втрати розраховані у загальній сумі 117,61грн за загальний період з вересня 2021 року по вересень 2023 року.

Перевіркою здійсненого позивачем розрахунку інфляційних втрат судом порушень не встановлено.

Позивачем також заявлено до стягнення 3% річних, які розраховані у загальній сумі 22,18грн за загальний період з 21.08.2021 по 01.11.2023.

Перевіркою здійсненого позивачем розрахунку 3% річних судом порушень не встановлено.

На підставі викладеного з урахуванням встановлених обставин у справі, вимоги позивача підлягають задоволенню в повному обсязі, шляхом стягнення з відповідача 337,79грн основного боргу, 22,18грн 3% річних, 279,86грн пені, 117,61грн інфляційних втрат.

Судом були досліджені всі документи, які надані сторонами по справі та надана їм правова оцінка.

Щодо судового збору суд зазначає наступне.

Згідно з частиною 2 статті 123 Господарського процесуального кодексу України, розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

За подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру сплачується судовий збір в розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а за подання до господарського суду позовної заяви немайнового характеру - 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб (ст. 4 Закону України "Про судовий збір").

Відповідно до Закону України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" прожитковий мінімум для працездатних осіб з 1 січня 2023 року становить 2684,00 грн.

Згідно із ч. 3 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті (в тому числі позовної заяви), в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.

При зверненні з позовом до суду позивач сплатив судовий збір в розмірі 2147,20грн згідно з платіжною інструкцією №2194 від 30.11.2023.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача і стягненню на користь позивача підлягають 2147,20грн витрат по сплаті судового збору та 200,00грн витрат пов`язаних із розглядом справи.

Керуючись ст.ст. 2, 46, 73, 74, 76, 77-79, 86, 91, 129, 231, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Державного підприємства "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Клео-Гамма Трейдінг" про стягнення заборгованості в загальному розмірі 757,44грн, з якої: 337,79грн основного боргу, 279,86грн пені, 22,18грн трьох відсотків річних, 117,61грн інфляційних втрат задовольнити в повному обсязі.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Клео-Гамма Трейдінг" (49000, Дніпропетровська обл., м. Дніпро, вул. Святослава Хороброго, буд. 12, ідентифікаційний код 24598568) на користь Державного підприємства "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" (08300, Київська область, Бориспільський р-н, с. Гора, вул. Бориспіль-7, ідентифікаційний код 20572069) 337,79грн основного боргу, 22,18грн 3% річних, 279,86грн пені, 117,61грн інфляційних втрат, 2147,20грн витрат по сплаті судового збору та 200,00грн витрат пов`язаних із розглядом справи.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення складено: 09.02.2024.

Суддя В.О. Татарчук