Рішення

від 05.02.2024 по справі 905/1556/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.:(057) 702-07-99, факс: (057) 702-08-52,

гаряча лінія: (096) 068-16-02, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua,

код ЄДРПОУ: 03499901,UA368999980313151206083020649

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

05.02.2024 Справа №905/1556/23

Господарський суд Донецької області у складі судді Фурсової С.М. розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» (04116, місто Київ, вулиця Шолуденка, будинок №1; код ЄДРПОУ 40121452)

до Підприємства електричних мереж зовнішнього освітлення «Міськсвітло» міста Маріуполя (87528, Донецька область, місто Маріуполь, вулиця Спаська, будинок №18; код ЄДРПОУ 03342638)

про стягнення 61 558,39 гривень, -

без виклику представників сторін

С У Т Ь С П О Р У

Товариство з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» звернулось до Господарського суду Донецької області з позовною заявою до Підприємства електричних мереж зовнішнього освітлення «Міськсвітло» міста Маріуполя про стягнення 61 558,39 гривень, з яких 41 361,30 гривень основна заборгованість, 6 932,43 гривень пеня, 1 993,57 гривень 3 % річних, 11 271,09 гривень інфляційні втрати.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов договору в частині повної і своєчасної оплати спожитого газу у грудні 2021 року - січні 2022 року.

Статтею 12 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що господарське судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку наказного провадження, позовного провадження (загального або спрощеного).

За приписами частини першої пункту 3 статті 12 господарського процесуального кодексу України спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.

Для цілей цього Кодексу визначено поняття малозначних справ, а саме це справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а також справи незначної складності, визнані судом малозначними.

Відповідно до ч.5 ст.252 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Розглянувши матеріали позовної заяви, господарський суд дійшов висновку, що справа не є складною, а ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Ухвалою Господарського суду Донецької області від 04.12.2023 позовну заяву прийнято судом до розгляду та відкрито провадження у справі, вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Також, даною ухвалою встановлено сторонам строк на подання заяв по суті спору та доказів.

Ухвала суду від 04.12.2023 про відкриття провадження у справі була направлена сторонам на відомі електронні адреси.

Також, судом на офіційному сайті Господарського суду Донецької області на веб-порталі «Судова влада» було опубліковано оголошення зі змістом резолютивної частини ухвали про відкриття провадження у справі, роздруківка означеного оголошення наявна в матеріалах справи.

Про хід розгляду справи відповідач міг дізнатись з офіційного веб-порталу Судової влади України «»://reyestr.court.gov.ua/. Названий веб-портал згідно з Законом України «Про доступ до судових рішень» є відкритим для безоплатного цілодобового користування.

Враховуючи вище наведене, відповідач вважається належним чином повідомлений про рух справи.

На електронну адресу суду 27.12.2023 надійшов відзив на позовну заяву, за текстом якого відповідач заперечує проти задоволення позову з підстав наявності укладених договорів з іншими постачальниками газу.

Від позивача 17.01.2024 отримано відповідь на відзив.

З огляду на те, що під час розгляду справи судом було створено учасникам справи необхідні умови для доведення фактичних обставин справи, зокрема, було надано достатньо часу для реалізації кожним учасником спору своїх процесуальних прав, передбачених статтями 42, 46 Господарського процесуального кодексу України, зважаючи на належне повідомлення учасників справи про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без виклику їх уповноважених представників (без проведення судового засідання) та наявність у матеріалах справи доказів, необхідних і достатніх для вирішення спору по суті, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши подані документи, дослідивши матеріали справи, господарський суд -

В С Т А Н О В И В

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Зобов`язання згідно зі ст. ст. 11, 509 Цивільного кодексу України, ст. 174 Господарського кодексу України виникають, зокрема, з договору.

Згідно з ч.1 ст. 633 Цивільного кодексу України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо).

За приписами ч.1 ст. 634 вказаного кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Відповідно до ч.1 ст. 641 Цивільного кодексу України пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття.

Як визначено у ч.ч. 1, 2 ст.642 наведеного нормативно-правового акту відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною. Якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.

Згідно з ч.ч. 1, 3 ст. 12 Закону України «Про ринок природного газу» постачання природного газу здійснюється відповідно до договору, за яким постачальник зобов`язується поставити споживачеві природний газ належної якості та кількості у порядку, передбаченому договором, а споживач зобов`язується оплатити вартість прийнятого природного газу в розмірі, строки та порядку, передбачених договором. Якість та інші фізико-хімічні характеристики природного газу визначаються згідно із нормативно-правовими актами. Постачання природного газу побутовим споживачам здійснюється на підставі типового договору, що затверджується Регулятором та оприлюднюється в установленому порядку. Постачання природного газу постачальником «останньої надії» здійснюється на підставі типового договору, що затверджується Регулятором. Типовий договір постачання природного газу постачальником «останньої надії» може містити окремі умови для різних категорій споживачів. При цьому в межах кожної категорії споживачів договір постачання природного газу постачальником «останньої надії» є публічним.

Права та обов`язки постачальників і споживачів визначаються цим Законом, Цивільним і Господарським кодексами України, правилами постачання природного газу, іншими нормативно-правовими актами, а також договором постачання природного газу.

Відповідно до ч.2 ст. 13 Закону України «Про ринок природного газу» споживач зобов`язаний, зокрема: 1) укласти договір про постачання природного газу; 2) забезпечувати своєчасну та повну оплату вартості природного газу згідно з умовами договорів; 3) не допускати несанкціонованого відбору природного газу; 4) забезпечувати безперешкодний доступ уповноважених представників оператора газотранспортної системи, оператора газорозподільної системи до вузлів обліку природного газу та з метою встановлення вузлів обліку газу; 5) припиняти (обмежувати) споживання природного газу відповідно до вимог законодавства та умов договорів.

Так, за результатами державного конкурсу та на підставі розпорядження Кабінету Міністрів України №917-р від 22.07.2020 Товариство з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» визначено постачальником «останньої надії» на ринку природного газу.

За приписами п.26 ч.1 ст. 1 Закону України «Про ринок природного газу» постачальник «останньої надії» - це визначений Кабінетом Міністрів України постачальник, який не має права відмовити в укладенні договору постачання природного газу на обмежений період часу.

26.10.2021 набула чинності постанова Кабінету Міністрів України від 25.10.2021 №1102 «Про внесення змін до постанов Кабінету Міністрів України від 30 вересня 2015 року №809 від 9 грудня 2020 року №1236».

Пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України №1102 визначено зобов`язання Акціонерного товариства «Магістральні газопроводи України», Товариства з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України», операторів газорозподільних систем забезпечити автоматичне включення оператором газотранспортної системи за участю операторів газорозподільних систем до портфеля постачальника «останньої надії» обсягів природного газу, спожитих з 1 жовтня 2021 року бюджетними установами (в значенні Бюджетного кодексу України), закладами охорони здоров`я державної власності (казенні підприємства та/або державні установи тощо) та закладами охорони здоров`я комунальної власності (комунальні некомерційні підприємства та/або комунальні установи, та/або спільні комунальні підприємства тощо), постачання природного газу яким не здійснювалося жодним постачальником.

Приписами п.1 глави 5 розділу IV Кодексу газотранспортної системи, затвердженого постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг №2493 від 30.09.2015, (далі Кодекс ГТС) (в редакції станом на момент споживання газу) визначено, що постачання природного газу споживачу здійснюється на підставі договору постачання природного газу між постачальником та споживачем, який укладається відповідно до Правил постачання природного газу, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 30 вересня 2015 року №2496 (далі - Правила постачання природного газу), та за умови включення споживача до Реєстру споживачів постачальника в інформаційній платформі у відповідному розрахунковому періоді. Постачальник, крім постачальника «останньої надії», не має права реєструвати споживача у власному реєстрі споживачів постачальника в розрахунковому періоді, не погодженому зі споживачем.

Відповідно до п.2 глави 5 розділу IV Кодексу газотранспортної системи (в редакції станом на момент споживання газу) з моменту реєстрації споживача за постачальником в інформаційній платформі постачальник набуває статусу діючого постачальника для такого споживача (крім майбутніх періодів постачання, які заброньовані за іншими постачальниками в інформаційній платформі, постачання природного газу постачальником «останньої надії» та випадків, передбачених пунктом 6 цієї глави) та вважається, що з цього моменту зазначений постачальник забронював за собою цього споживача на наступні розрахункові періоди та є відповідальним за обсяги споживання природного газу цим споживачем. Реєстрація споживача в Реєстрі споживачів постачальником «останньої надії» здійснюється на період, що не може перевищувати граничний строк постачання, визначений Законом України «Про ринок природного газу» та Правилами постачання природного газу.

Реєстрація споживача, що не є побутовим (крім споживача, що здійснює виробництво теплової енергії, та оператора газорозподільної системи), здійснюється автоматично в Реєстрі споживачів постачальника «останньої надії» на інформаційній платформі оператора газотранспортної системи за умови відсутності на інформаційній платформі інформації про відключення або ініціювання діючим постачальником відключення його об`єкта у випадку, якщо діючому постачальнику було зупинено дію чи анульовано ліцензію на постачання природного газу.

Дата початку постачання природного газу споживачу постачальником «останньої надії» визначається в Реєстрі споживачів постачальника «останньої надії» на інформаційній платформі.

Інформаційна платформа щоденно до 06:00 UTC (08:00 за київським часом) години для зимового періоду та 05:00 UTC (08:00 за київським часом) години для літнього періоду газової доби надсилає операторам газорозподільних систем, оператору газотранспортної системи (щодо прямих споживачів) та постачальнику «останньої надії» перелік ЕІС-кодів споживачів, які були у попередній газовій добі зареєстровані в Реєстрі споживачів постачальника «останньої надії».

Оператори газорозподільних систем, оператор газотранспортної системи (щодо прямих споживачів) протягом трьох діб зобов`язані надати постачальнику «останньої надії» через інформаційну платформу інформацію щодо споживачів, які були зареєстровані в Реєстрі споживачів постачальника «останньої надії», за формою оператора газотранспортної системи, погодженою регулятором.

Як вбачається з матеріалів справи, типовий договір постачання природного газу постачальником «останньої надії» не підписаний з боку відповідача, з цього приводу суд зазначає про наступне.

Відповідно до п.1 розділу І Правил постачання природного газу, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30.09.2015 №2496, ці Правила розроблені на виконання п.17 ч.3 ст.4 Закону України «Про ринок природного газу» та регулюють відносини, які виникають між постачальниками та споживачами природного газу, з урахуванням їх взаємовідносин з операторами газорозподільної системи/газотранспортної системи (далі - Оператори ГРМ/ГТС).

Пунктом 3 розділу І Правил постачання природного газу визначено, що постачання природного газу споживачу здійснюється на підставі договору постачання природного газу між постачальником та споживачем, який укладається відповідно до вимог цих Правил, та після включення споживача до Реєстру споживачів постачальника в інформаційній платформі Оператора ГТС у відповідному розрахунковому періоді в порядку, визначеному Кодексом газотранспортної системи. Постачальник не має права реєструвати споживача у власному Реєстрі споживачів постачальника у розрахунковому періоді, не погодженому зі споживачем.

Згідно з п.1 розділу II Правил постачання природного газу, підставою для постачання природного газу споживачу є: наявність у споживача, об`єкт якого підключений до газорозподільної системи, договору розподілу природного газу, укладеного в установленому порядку між споживачем та Оператором ГРМ, та присвоєння споживачу Оператором ГРМ персонального ЕТС-коду як суб`єкту ринку природного газу; наявність у споживача, об`єкт якого підключений до газотранспортної системи, договору транспортування природного газу, укладеного в установленому порядку між споживачем та Оператором ГТС, та присвоєння споживачу Оператором ГТС персонального ЕІС-коду як суб`єкту ринку природного газу; наявність у споживача укладеного з постачальником договору постачання природного газу та дотримання його умов; включення споживача до Реєстру споживачів постачальника у відповідному розрахунковому періоді; відсутність простроченої заборгованості споживача за поставлений природний газ перед діючим постачальником (за його наявності), що має підтверджуватися письмовою довідкою діючого постачальника або складеним з ним актом звірки взаєморозрахунків, або наявність письмового дозволу діючого постачальника на перехід споживача до нового постачальника.

Згідно з п.1 розділу VI Правил постачання природного газу, постачальник «останньої надії» здійснює постачання природного газу споживачам на умовах договору постачання природного газу, який укладається з урахуванням вимог цього розділу та має відповідати Типовому договору постачання природного газу постачальником «останньої надії», затвердженому постановою НКРЕКП №2501 від 30.09.2015, який є публічним, а його умови - однаковими для всіх споживачів.

Договір постачання природного газу постачальником «останньої надії» укладається у випадках, передбачених пунктом 3 цього розділу, з урахуванням вимог статей 205, 633, 634, 641, 642 Цивільного кодексу України шляхом публічної оферти постачальника «останньої надії» та її акцептування споживачем через факт споживання газу за відсутності іншого постачальника.

Договір постачання природного газу постачальником «останньої надії» не потребує двостороннього підписання.

Договір постачання між постачальником «останньої надії» і споживачем вважається укладеним з дня, визначеного на інформаційній платформі оператора газотранспортної системи днем початку постачання природного газу споживачу в Реєстрі споживачів постачальника «останньої надії» відповідно до Кодексу газотранспортної системи.

Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг №2501 від 30.09.2015, затверджений Типовий договір постачання природного газу постачальником «останньої надії».

Відповідач є бюджетною установою (в значенні Бюджетного кодексу України).

У зв`язку з відсутністю постачання природного газу іншим постачальником оператором газотранспортної системи (далі - Оператор ГТС) за участю операторів газорозподільних систем (далі - оператори ГРМ) об`єми природного газу, спожитого Відповідачем з 01.01.2022 року автоматично включено до портфеля постачальника «останньої надії» - Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України», і спожитий природний газ віднесено до об`ємів, поставлених Позивачем.

Абзацом 2 пункту 1 глави 2 розділу IV Кодексу ГТС визначено, що для кодування використовується ЕІС-код, при цьому згідно з абзацом 4 вказаного пункту глави 2 розділу IV Кодексу ГТС кожному суб`єкту ринку природного газу та/або точці комерційного обліку може бути присвоєно лише один ЕІС-код.

Враховуючи викладене, в інформаційній платформі споживач з ЕІС-кодом 56XS000039IHQ00Q (Відповідач) був закріплений за постачальником «останньої надії» ТОВ «ГК «Нафтогаз України».

Факт включення відповідача до реєстру споживачів постачальника «останньої надії» та віднесення газу, спожитого відповідачем, до портфеля постачальника «останньої надії» з наведених вище підстав підтверджується листом Оператора ГТС від 26.10.2023 № ТОВВИХ-23-15245, інформацією щодо споживачів, які були зареєстровані в Реєстрі споживачів постачальника «останньої надії» від оператора ГРМ (Форма № 10).

Відтак, суд вважає укладеним типовий договір постачання природного газу постачальником між Товариством з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» та Підприємством електричних мереж зовнішнього освітлення «Міськсвітло» міста Маріуполя з огляду на наявність доказів, які підтверджуються фактичне споживання підприємством природного газу у грудні 2021 - січні 2022 року.

Відповідно до п. 2.1 типового договору постачальник зобов`язується постачати природний газ споживачу в необхідних для нього об`ємах (обсягах), а споживач зобов`язується своєчасно сплачувати постачальнику вартість природного газу у розмірі, строки та порядку, визначені цим договором.

За змістом п. 4.1 наведеного договору постачання природного газу здійснюється за ціною, оприлюдненою постачальником на своєму сайті. Така ціна визначається постачальником відповідно до розділу VI Правил постачання. Нова ціна є обов`язковою для сторін з дня, наступного за днем її оприлюднення постачальником на власному сайті.

Цей договір набирає чинності з дня, визначеного інформаційною платформою Оператора ГТС днем початку постачання природного газу споживачу в реєстрі споживачів постачальника відповідно до Кодексу газотранспортної системи. Дія цього договору не може перевищувати шістдесят діб протягом календарного року та триває до кінця календарного місяця, наступного за місяцем, в якому почалося фактичне постачання природного газу постачальником (п. 11.1 договору).

Як вказує позивач, за період з 06.12.2021 по 17.12.2021 відповідачу поставлений природний газ в об`ємі 209,52 куб.м. на суму 10 960,66 гривень, з 01.01.2022 по 31.01.2022 поставлений природний газ в об`ємі 736,00 куб.м. на суму 30 400,64 гривень, проте, рахунки на оплату №2256 та №6321 відповідачем не оплачені.

За змістом п. 4.2 договору, об`єм (обсяг) постачання природного газу Споживачу за розрахунковий період визначається за даними Оператора ГРМ/Оператора ГТС (для прямих споживачів) за підсумками розрахункового періоду, що містяться в інформаційній платформі оператора газотранспортної системи та надані Споживачу Оператором ГРМ відповідно до умов договору розподілу природного газу.

Згідно даних, що містяться в інформаційній платформі оператора газотранспортної системи у період з з 06.12.2021 по 17.12.2021 та з 01.01.2022 по 31.01.2022 обсяги природного газу, використані споживачем Підприємством електричних мереж зовнішнього освітлення «Міськсвітло» міста Маріуполя у вказаний період внесені в алокацію постачальника «останньої надії» Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» та становить: 209,52 куб.м. та 736,00 куб.м. відповідно.

За таких обставин, приймаючи до уваги вищенаведене, а також те, що в матеріалах справи відсутні будь-які докази споживання відповідачем вказаних обсягів природного газу в інших постачальників, проведення розрахунків за спожитий газ, суд погоджується з визначеними Товариством з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» обсягами постачання природного газу та застосованими позивачем цінами.

За твердженням позивача, відповідач, встановлений типовим договором постачання природного газу постачальником «останньої надії», обов`язок щодо оплати природного газу не виконав.

Відтак, Товариством з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» заявлено, вимоги про стягнення основного боргу в сумі 41 361,30 гривень.

Згідно із вимогами ст.ст. 525, 615 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов`язання і одностороння зміна умов договору не допускаються.

За приписами ст.526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За змістом ст.193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Статтею 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до п. 4.3 договору, постачальник зобов`язаний надати Споживачу рахунок на оплату природного газу за цим Договором не пізніше 10 числа календарного місяця, наступного за місяцем постачання природного газу, в обумовлений між Постачальником і Споживачем спосіб (поштою за замовчуванням, через електронний кабінет споживача тощо - якщо Сторонами це окремо обумовлено).

Відповідно до п. 4.4 типового договору, споживач зобов`язаний оплатити рахунок, наданий Постачальником відповідно до пункту 4.3 цього Договору, до закінчення календарного місяця, наступного за місяцем постачання природного газу.

Як вбачається з матеріалів справи, рахунок №2256 за грудень 2021 року на суму 10 960,66 гривень направлявся відповідачу засобами поштового зв`язку 17.01.2022.

Отже, зобов`язання відповідача з оплати наведеного рахунка мало бути виконано не пізніше 31.01.2022.

Рахунок №6321 за січень 2022 року на суму 30 400,64 гривень не направлявся відповідачу, зобов`язання відповідача з оплати наведеного рахунка мало бути виконано не пізніше 28.02.2022.

Щодо заперечень відповідача.

Відповідач заперечуючи проти задоволення позову зазначив, що про існування договірних зобов`язань, які є предметом позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» дізнався лише після відкриття провадження у даній справі. Оскільки, відповідно до Договору №2021/1340 від 13.12.2021, який було укладено між Комунальним підприємством електричних мереж зовнішнього освітлення «Міськсвітло» м. Маріуполя та ТОВ «Прикарпатенерготрейд», останній постачав природний газ відповідачу з моменту підписання вказаного Договору до 31.12.2021 року. Але водночас Договір вважається продовженим на кожний наступний календарний рік на тих же умовах, якщо не пізніше 30 (тридцять) календарних днів до закінчення строку дії Договору жодною із Сторін не буде направлено іншій Стороні письмове повідомлення про припинення строку дії Договору (п.11.1. Договору). Отже у зв`язку із відсутності на той час вищевказаного повідомлення відповідач вважав, що постачання природного газу здійснюється ТОВ «Прикарпатенерготрейд», відповідно до умов вищенаведеного Договору.

У подальшому відповідно до Договору №3070036 від 01.02.2022, постачальника газу було змінено на ТОВ «Енера Суми».

Тобто відповідач ніяким чином не був обізнаний про те, що в нього існують відповідні договірні зобов`язання з позивачем щодо постачання природного газу, постачальником «останньої надії». Про це свідчить також те, що позивачем не виконані умови п. 6.2. Типового договору постачання природного газу постачальником «останньої надії», а саме щодо направлення певного пакету документів.

Відхиляючи доводи відповідача суд виходить з наступного.

Правилами постачання природного газу, затвердженими постановою Національної комісії що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (НКРЕКП) № 2496 від 30.09.2015р. (далі - Правила) врегульовано відносини, які виникають між постачальниками та споживачами природного газу, з урахуванням їх взаємовідносин з операторами газорозподільної системи/ газотранспортної системи (далі - Оператори ГРМ/ГТС).

Так, відповідно до положень пункту 5 глави 1 розділу І Кодексу ГТС інформаційна платформа - електронна платформа у вигляді веб-додатка в мережі Інтернет, функціонування та керування якою забезпечується оператором газотранспортної системи, яка використовується для забезпечення надання послуг транспортування природного газу відповідно до вимог цього Кодексу.

Оператор газотранспортної системи виконує функції адміністратора інформаційної платформи (пункт 5 глави 3 розділу IV Кодексу ГТС), а суб`єкти ринку природного газу (в даному випадку Позивач та Відповідач, як продавець та покупець природного газу відповідно), користуються ресурсами інформаційної платформи, адміністратором якої є Оператор ГТС.

Відповідно до абзацу 1 пункту 2 глави 5 розділу IV Кодексу ГТС з моменту реєстрації споживача за постачальником в інформаційній платформі постачальник набуває статусу діючого постачальника для такого споживача (крім майбутніх періодів постачання, які заброньовані за іншими постачальниками в інформаційній платформі, постачання природного газу постачальником «останньої надії» та випадків, передбачених пунктом 6 цієї глави) та вважається, що з цього моменту зазначений постачальник забронював за собою цього споживача на наступні розрахункові періоди та є відповідальним за обсяги споживання природного газу цим споживачем.

Згідно з абзацом 10 пункту 2 глави 5 розділу IV Кодексу ГТС реєстрація побутового споживача, споживача, що здійснює виробництво теплової енергії, або оператора газорозподільної системи (крім випадку наявності заборгованості оператора газорозподільної системи перед постачальником «останньої надії») здійснюється автоматично в Реєстрі споживачів постачальника «останньої надії» на інформаційній платформі оператора газотранспортної системи за умови відсутності на інформаційній платформі інформації про відключення або ініціювання діючим постачальником відключення його об`єкта у випадках, зокрема, відсутності за три дні до кінцевої дати постачання природного газу поточним постачальником побутового споживача або споживача, що здійснює виробництво теплової енергії, в Реєстрі іншого постачальника. У такому випадку постачання здійснюється з дня, наступного за кінцевим днем постачання попереднім постачальником.

У зв`язку з відсутністю постачання природного газу іншим постачальником, оператором газотранспортної системи (далі - Оператор ГТС) за участю операторів газорозподільних систем (далі - оператори ГРМ) об`єми природного газу, спожитого відповідачем у період з 06.12.2021 по 17.12.2021 та 01.01.2022 по 31.01.2022 автоматично включено до портфеля постачальника «останньої надії» - Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України», і, відповідно, спожитий природний газ віднесено до об`ємів, поставлених позивачем.

Укладений договір постачання природного газу від 13.12.2021 №2021/1340 між відповідачем та ТОВ «Прикарпатенерготрейд» не свідчить, що відповідач споживав газ із ресурсу цього постачальника у грудні 2021.

Згідно п. 1.2.2. та п. 1.5. зазначеного договору обсяги постачання природного газу в кожному розрахунковому періоді визначаються на підставі письмової заяви, що подається не пізніше 25 числа місяця, що передує місяцю постачання.

Такої заяви Відповідачем не було додано до відзиву.

Окрім того, сторони повинні були оформити акти приймання-передачі природного газу згідно п. 4.2. та п. 4.3.1 та здійснити розрахунки.

Акту приймання-передачі природного газу, а також доказів здійснення розрахунків відповідачем також не додано до відзиву.

Натомість матеріали справи містять відповідні акти приймання-передачі природного газу складені позивачем.

Посилання відповідача на укладений договір від 01.02.2022 №3070036 із ТОВ «Енера Суми» не приймається до уваги, адже договір укладений не в межах спірного періоду постачання природного газу.

Отже доказів того, що відповідач у спірний період споживав газ із ресурсу інших постачальників та сплачував за нього грошові кошти суду не надано.

Крім того, Інформаційна платформа має бути доступною всім суб`єктам ринку природного газу та операторам торгових платформ у межах їх прав, визначених цим Кодексом, для забезпечення ними дій, пов`язаних із укладанням угод за короткостроковими стандартизованими продуктами, замовленням, наданням та супроводженням послуг транспортування природного газу, у тому числі для подання номінацій/реномінацій, перевірки величин грошових внесків (фінансової гарантії), а також інших дій, передбачених цим Кодексом - для вчинення вищезазначених дій веб-додаток інформаційної платформи має бути доступним у мережі Інтернет цілодобово, сім днів на тиждень (пункт 2 глави 3 розділу IV Кодексу ГТС).

Таким чином, як позивач так і відповідач, як суб`єкт ринку природного газу мають право на доступ до Інформаційної платформи, однак у межах прав на перегляд відображених відомостей, що стосуються лише їх як постачальника або споживача.

Отже відповідач не був позбавлений можливості ознайомитись з інформацією що постачальника спожитого ним газу та обсягу.

Доводи відповідача про те, що про існування договірних відносин з позивачем та рахунки з спожитий газ ним отримано тільки з позовною заявою спростовуються наявними у справі доказами поштового відправлення.

Відповідачем належних та допустимих доказів в розумінні норм ст.ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, які б спростовували факт наявності заборгованості перед ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України», не представлено.

Таким чином, приймаючи до уваги, що позивач зобов`язання за типовим договором постачання природного газу постачальником «останньої надії» виконав належним чином, враховуючи, що відповідачем порушені взяті на себе за договором обов`язки в частині строку їх виконання та у повному обсязі, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення суми основного боргу в розмірі 41 361,30 гривень є правомірними та такими, що підлягають задоволенню.

За змістом ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

За приписами ст. 611 зазначеного нормативно-правового акту, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

В силу норм ч.1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до ч.1 ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства (ч.2 ст.551 Цивільного кодексу України).

Частиною 3 ст.549 Цивільного кодексу України передбачено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Отже, порушення боржником прийнятих на себе зобов`язань тягне за собою відповідні правові наслідки, які полягають у можливості застосування кредитором до боржника встановленої законом або договором відповідальності.

За змістом п. 4.5 типового договору, у разі порушення споживачем, що не є побутовим, строків оплати за цим Договором він сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України у пункті 11 постанови від 18 грудня 2009 року № 14 «Про судове рішення у цивільній справі», у мотивувальній частині рішення слід наводити дані про встановлені судом обставини, що мають значення для справи, їх юридичну оцінку та визначені відповідно до них правовідносини, а також оцінку всіх доказів, розрахунки, з яких суд виходив при задоволенні грошових та інших майнових вимог. Встановлюючи наявність або відсутність фактів, якими обґрунтовувалися вимоги чи заперечення, визнаючи одні та відхиляючи інші докази, суд має свої дії мотивувати та враховувати, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відтак, суд зобов`язаний належним чином дослідити поданий стороною доказ (в даному випадку - розрахунок пені, 3% річних та інфляційних втрат), перевірити його, оцінити в сукупності та взаємозв`язку з іншими наявними у справі доказами, а у випадку незгоди з ним повністю чи частково - зазначити правові аргументи на його спростування і навести у рішенні свій розрахунок - це процесуальний обов`язок суду.

Перевіривши за допомогою програми інформаційно-пошукової системи «ЛІГА Закон» розрахунок пені за період з 01.02.2022 по 31.08.2022, господарський суд встановив, що він є арифметично вірним, у зв`язку з чим вимоги в цій частині підлягають задоволенню в заявленому розмірі - в сумі 6 932,43 гривень.

Також, позивач заявив до стягнення 3% річних у сумі 1 993,57 гривень нарахованих у період з 01.02.2022 по 30.09.2023 та інфляційні втрати у розмірі 11 271,09 гривень нараховані за період з лютого 2022 по вересень 2023.

За приписами ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши за допомогою калькулятора інформаційної бази ЛІГА:ЗАКОН розрахунок 3% річних, інфляційних втрат за визначені позивачем періоди, господарський суд встановив, що розрахунки є арифметично вірними, у зв`язку з чим вимоги в цій частині підлягають задоволенню в повному обсязі.

З огляду на наведене, позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» до Підприємства електричних мереж зовнішнього освітлення «Міськсвітло» міста Маріуполя підлягає задоволенню у повному обсязі.

Доводи відповідача, викладені у відзиві, щодо наявності підстав для звільнення його від відповідальності не заслуговують на увагу з огляду на таке.

За загальним правилом, обов`язковою передумовою для покладення відповідальності за порушення зобов`язання є вина особи, яка його порушила (частина 1 статті 614 ЦК України), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання.

Суд зазначає, що ст. 617 ЦК України передбачено про звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання особи, яка порушила зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

Таким чином, щодо форс-мажору та застосування даної норми необхідні певні умови: наявність обставин непереборної сили; їх надзвичайний характер; неможливість попередження порушення зобов`язання; причинний зв`язок між обставинами непереборної сили і невиконанням зобов`язання.

У пункті 1 частини першої статті 263 ЦК України наведено ознаки непереборної сили та визначено, що непереборна сила - це надзвичайна або невідворотна за даних умов подія. Отже, непереборною силою є надзвичайна і невідворотна зовнішня подія, що повністю звільняє від відповідальності особу, яка порушила зобов`язання, за умови, що остання не могла її передбачити або передбачила, але не могла її відвернути, та ця подія завдала збитків.

За змістом частини другої статті 218 ГК України, підставою для звільнення від відповідальності є тільки непереборна сила, що одночасно має ознаки надзвичайності та невідворотності.

Так, частина друга статті 218 ГК України передбачає, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі, якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

Так, у довідці №2024/02.0-7.1 від 28.02.2022 ТПП України засвідчила форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили): військову агресію Російської Федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року; ТПП підтвердила, що зазначені обставини з 24 лютого 2022 року до їх офіційного закінчення, є надзвичайними, невідворотними та об`єктивними обставинами для суб`єктів господарської діяльності та/або фізичних осіб по договору, окремим податковим та/чи іншим зобов`язанням/обов`язком, виконання яких/-го настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів і виконання відповідно яких/-го стало неможливим у встановлений термін внаслідок настання таких форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили).

Відтак, Торгово-промислова палата України підтверджує, що зазначені обставини з 24.02.2022 року до їх офіційного закінчення, є надзвичайними, невідворотними, тобто обставинами непереборної сили.

Натомість сертифікат, який видається ТПП України або регіональною ТПП за особистою заявою сторони, має засвідчувати не лише наявність форс-мажорної обставини, а і її вплив на конкретне зобов`язання, що унеможливлює його виконання у термін, передбачений відповідним договором, контрактом, угодою.

Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків, згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт та ситуації, що з ним пов`язані (включаючи, але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, ембарго, діями іноземного ворога): загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибухи, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані положеннями відповідних рішень або актами державних органів влади, закриття морських проток, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також обставини, викликані винятковими погодними умовами чи стихійним лихом - епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха, тощо (ч. 2 ст. 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати України»).

У постанові Верховного Суду від 30.11.2021 у справі № 913/785/17 визначено, що форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру і при їх виникненні сторона, яка посилається на них, як на підставу неможливості виконання зобов`язання, повинна довести наявність таких обставин не тільки самих по собі, але й те, що ці обставини були форс-мажорними саме для цього конкретного випадку виконання господарського зобов`язання.

Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 19.08.2022 у справі №908/2287/17, зазначив, що сертифікат видається торгово-промисловою палатою за зверненням однієї зі сторін спірних правовідносин (сторін договору), яка (сторона) оплачує (за винятком суб`єктів малого підприємництва) послуги торгово-промислової палати. Водночас інша сторона спірних правовідносин (договору) позбавлена можливості надати свої доводи і вплинути на висновки торгово-промислової палати (пункт 75).

Таке засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) може вважатися достатнім доказом про існування форс-мажорних обставин для сторін договору, якщо вони про це домовилися, але не пов`язує суд у випадку виникнення спору між сторонами щодо правової кваліфікації певних обставин як форс-мажорних (пункт 76).

Сертифікат торгово-промислової палати, який підтверджує наявність форс-мажорних обставин, не може вважатися беззаперечним доказом про їх існування, а повинен критично оцінюватися судом з урахуванням встановлених обставин справи та у сукупності з іншими доказами (подібні правові висновки викладено у постановах Верховного Суду від 14.02.2018 у справі № 926/2343/16, від 16.07.2019 у справі № 917/1053/18 та від 25.11.2021 у справі № 905/55/21). Адже визнання сертифіката торгово-промислової палати беззаперечним та достатнім доказом про існування форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) без надання судом оцінки іншим доказам суперечить принципу змагальності сторін судового процесу (пункт 77).

Отже, форс-мажор не є автоматичною підставою для звільнення від виконання зобов`язань. Стороною договору має бути підтверджено не лише факт настання таких обставин, а саме їхня здатність впливати на реальну можливість виконання зобов`язання.

За змістом статті 74 Господарського процесуального кодексу України обов`язок доказування обставин покладається на ту сторону, яка посилається на їх існування.

Згідно з положеннями статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять до предмету доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Натомість, відповідач не надав суду належних доказів того, що Форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), пов`язані з початком 24.02.2022 військової агресії Російської Федерації проти України об`єктивно унеможливили та унеможливлюють на теперішній час виконання грошових зобов`язань за договором, оскільки відповідач є бюджетною установою.

Крім того, форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), пов`язані з початком 24.02.2022 військової агресії Російської Федерації проти України, на які посилається відповідач, не можуть служити підставою для звільнення його від відповідальності за порушення зобов`язання, що мало місце у січні 2022 року, тобто до настання таких обставин.

Щодо зменшення розміру заявлених до стягнення штрафних санкцій.

Відповідно до частини першої статті 233 ГК України у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Згідно з частиною третьою статті 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Також, у пункті 8.38 постанови від 15.09.2020 у справі №902/417/18 Велика Палата Верховного Суду, посилаючись на компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві, вказала, що, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 ЦК України, оскільки всі вони спрямовані на відновлення майнової сфери боржника. Отже, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення, та, зокрема, зазначених вище критеріїв, суд може зменшити загальний розмір відсотків річних як відповідальності за час прострочення грошового зобов`язання.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 902/417/18 зробила й наступні висновки.

Господарські санкції, що встановлюються відповідно до договору чи закону за несвоєчасне виконання зобов`язання, спрямовані передусім на компенсацію кредитору майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку боржника. Такі санкції не можуть розглядатися кредитором як спосіб отримання доходів, що є більш вигідним порівняно з надходженнями від належно виконаних господарських зобов`язань.

Якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов`язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо боржника, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання боржником певних зобов`язань, зокрема з виплати заробітної плати своїм працівникам та іншим кредиторам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним. У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру відповідальності може призводити до явно нерозумних і несправедливих наслідків. Тобто має бути дотриманий розумний баланс між інтересами боржника та кредитора.

При вирішенні питання про зменшення нарахованих штрафних санкцій суд бере до уваги співвідношення розміру заборгованості боржника та розміру пені. Такий підхід є усталеним в судовій практиці (постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі №902/417/18 та Верховного Суду від 23.09.2019 у справі №920/1013/18, від 26.03.2020 у справі №904/2847/19).

Суд звертає увагу, що розмір нарахувань (пені, 3% річних та інфляційних втрат) становить 20 197,09 гривень та складає менше 50% суми основного боргу (48,83%).

Господарський суд зазначає, що загальна сума нарахувань відповідає передбаченим у пункті 6 статті 3, частині третій статті 509 та частинах першій, другій статті 627 Цивільного кодексу України засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права.

При цьому відповідач, як добросовісний споживач, за відсутності рахунків на оплату за спожитий природний газ мав проявити обачність та скористувавшись доступом до Інформаційної платформи ознайомитись з інформацією що спожитого ним газу.

За наведених обставин суд дійшов висновку про відсутність підстав для зменшення розміру здійснених позивачем нарахувань.

Згідно зі ст.129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Керуючись статтями 12, 13, 73, 74, 76, 77, 79, 86, 91, 129, 236-238, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

В И Р І Ш И В

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» до Підприємства електричних мереж зовнішнього освітлення «Міськсвітло» міста Маріуполя про стягнення 61 558,39 гривень, з яких 41 361,30 гривень основна заборгованість, 6 932,43 гривень пеня, 1 993,57 гривень 3 % річних, 11 271,09 гривень інфляційні втрати - задовольнити.

Стягнути з Підприємства електричних мереж зовнішнього освітлення «Міськсвітло» міста Маріуполя (87528, Донецька область, місто Маріуполь, вулиця Спаська, будинок №18; код ЄДРПОУ 03342638) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» (04116, місто Київ, вулиця Шолуденка, будинок №1; код ЄДРПОУ 40121452) 41 361,30 гривень заборгованості, 6 932,43 гривень пені, 1 993,57 гривень 3 % річних, 11 271,09 гривень інфляційних втрат, а також витрати по сплаті судового збору в розмірі 2 147,20 гривень.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Згідно із ст.241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга відповідно до ст.256 Господарського процесуального кодексу України на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення складено та підписано 05.02.2024.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» (04116, місто Київ, вулиця Шолуденка, будинок №1; код ЄДРПОУ 40121452)

Відповідач: Підприємство електричних мереж зовнішнього освітлення «Міськсвітло» міста Маріуполя (87528, Донецька область, місто Маріуполь, вулиця Спаська, будинок №18; код ЄДРПОУ 03342638)

Суддя С.М. Фурсова