Ухвала

від 08.02.2024 по справі 910/1257/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову

м. Київ

08.02.2024Справа № 910/1257/24

Господарський суд міста Києва у складі судді Пукаса А.Ю., розглянувши матеріали заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Альянс Будівельників України» про забезпечення позову у справі № 910/1257/24

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Альянс Будівельників України» (вул. Богдана Хмельницького, буд. 17/52, поверх 4, м. Київ, 01054; ідентифікаційний код 37354345)

до 1) Акціонерного банку «Банк інвестицій та заощаджень» (вул. Юрія Іллєнка, 83-Д, м. Київ, 04119; ідентифікаційний код 33695095)

2) Державного підприємства «Ізмаїльський морський торговельний порт» (вул. Портова, 7, м. Ізмаїл, Одеська обл., 68600; ідентифікаційний код 01125815)

про визнання банківської гарантії такою, що не підлягає виконанню,

без виклику представників учасників процесу,

РОЗГЛЯД СПРАВИ СУДОМ

До Господарського суду міста Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «Альянс Будівельників України» (далі за текстом - ТОВ «Альянс Будівельників України», Позивач) з позовом до Акціонерного банку «Банк інвестицій та заощаджень» (далі за текстом - АТ «Банк інвестицій та заощаджень», Відповідач-1), Державного підприємства «Ізмаїльський морський торговельний порт» (далі за текстом - ДП «Ізмаїльський морський торговельний порт», Відповідач-2), в якому Позивач просить суд визнати договір про надання банківської гарантії 2662/23-ТГ від 30.08.2023 (далі за текстом - Договір) таким, що не підлягає виконанню.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.02.2024 позовну заяву ТОВ «Альянс Будівельників України» залишено без руху, Позивачу встановлено п`ятиденний строк на усунення недоліків.

Разом із позовною заявою Позивачем подано заяву про забезпечення позову.

КОРОТКИЙ ЗМІСТ ЗАЯВИ

Із поданої заяви про забезпечення позову вбачається, що Позивач просить суд вжити заходи забезпечення позову шляхом заборони АТ «Банк інвестицій та заощаджень» сплачувати банківську гарантію за договором про надання банківської гарантії 2662/23-ТГ від 30.08.2023 року до набрання рішенням законної сили у даній справі.

В обґрунтування поданої заяви Позивач зазначає про те, що ним не порушено основного зобов`язання, забезпеченого гарантією у зв`язку з чим сплата коштів Відповідачу-2 в розмірі наданої банківської гарантії порушить майнові права Позивача.

Так, Позивач вказує, що обраний ним захід забезпечення позову є тимчасовим, на період вирішення спору по суті та має на меті зупинення вчинення на час розгляду справи дій, які матимуть відповідні юридичні наслідки у вигляді ускладнення чи унеможливлення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів заявника, за захистом яких він звернувся до суду.

У випадку невжиття заходів забезпечення позову, гарант (Банк) може у безспірному порядку перерахувати на користь бенефіціара суму банківської гарантії, яка є предметом позовних вимог за первісним позовом у цій справі, а відтак ефективний захист у даному судовому процесі втрачає свій зміст, оскільки виплата коштів гарантом за Банківською гарантією, яка є предметом позовних вимог, під час розгляду цього спору знівелює значення судового рішення у випадку задоволення позову. У такому випадку для ефективного захисту своїх прав та законних інтересів Позивачу необхідно буде ініціювати новий судовий спір про стягнення з бенефіціара безпідставно отриманих грошових коштів (стаття 1212 Цивільного кодексу України).

Відтак, Позивач зазначає, що обраний до вжиття захід забезпечення позову є співмірним із заявленими ним позовними вимогами, є обґрунтованим та адекватним, дозволить не допустити безпідставне списання грошових коштів за виданою банківською гарантією та дозволить виконати рішення суду за результатами вирішення спору у цій справі, забезпечить позивачу захист його майнових прав.

МОТИВИ ТА ДЖЕРЕЛА ПРАВА, З ЯКИХ ВИХОДИТЬ СУД

Статтею 136 Господарського процесуального кодексу України (далі за текстом - ГПК України) передбачено, що господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Частиною 1 статті 137 ГПК України закріплено вичерпний перелік заходів забезпечення позову.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 137 ГПК позов забезпечується забороною відповідачу вчиняти певні дії.

Згідно з рішенням Конституційного Суду України від 16.06.2011 № 5-рп/2011 у справі № 1-6/2011 судочинство охоплює, зокрема, інститут забезпечення позову, який сприяє виконанню рішень суду і гарантує можливість реалізації кожним конституційного права на судовий захист, встановленого статтею 55 Конституції України.

Забезпечення позову за правовою природою є засобом запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, метою якого є запобігання можливому порушенню в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, що полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому ґарантується виконання судових актів. Цим забезпечується можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову. Тобто, забезпечення позову застосовується як гарантія задоволення законних вимог позивача.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача (боржника) або пов`язаних з ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача або особи, яка звернулася з відповідними вимогами у справі про банкрутство.

Вжиття заходів забезпечення позову відповідно до статті 136 ГПК України є правом суду, а за наявності відповідних виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку підстав для забезпечення позову.

Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами (частина 4 статті 137 ГПК України).

Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається.

Обрані заходи до забезпечення позову не повинні мати наслідком повне припинення господарської діяльності суб`єкта господарювання, якщо така діяльність, у свою чергу, не призводитиме до погіршення стану належного відповідачеві майна чи зниження його вартості.

У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення у разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку з вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Метою вжиття заходів щодо забезпечення позову є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.

У випадку звернення до суду з вимогами немайнового характеру не має взагалі застосуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, а має застосовуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

При цьому в таких немайнових спорах має досліджуватися, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, оскільки позивач не зможе їх захистити в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду. Аналогічна правова позиції викладена у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.08.2018 у справі № 910/1040/18.

Із врахуванням викладеного вище та враховуючи обґрунтування поданої заявником заяви про забезпечення позову, суд дійшов висновку щодо відсутності підстав для її задоволення з огляду на відсутність доказів того, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів Позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

При цьому суд зазначає, що подання в подальшому позову про стягнення коштів у випадку позитивного рішення у даній справі та за наслідками сплати банком коштів бенефіціару за банківською гарантію не є за своєю суттю ускладненням чи унеможливленням ефективного захисту прав Позивача, та відповідно не призведе до жодних невідворотних наслідків.

З поміж викладеного суд звертає увагу Позивача на презумпцію правомірності правочину згідно частини 1 статті 204 Цивільного кодексу України, а заявлене забезпечення позову шляхом заборони Відповідачу-1 сплачувати банківську гарантію за Договором фактично є тотожнім задоволенню позовних вимог, що відповідно до частини 11 статті 137 ГПК України не допускається.

При цьому наявність факту порушення боржником основного зобов`язання, забезпеченого гарантією, встановлюється гарантом при настанні гарантійного випадку, на який видано гарантію, та розгляді вимоги кредитора про сплату грошової суми, в якій останній повинен вказати, у чому полягає порушення принципалом основного зобов`язання, і, відповідно, гарант здійснює платіж по гарантії лише у випадку невиконання чи неналежного виконання принципалом основного зобов`язання, що забезпечене.

Натомість відсутність такого порушення основного зобов`язання, забезпеченого гарантією, може бути, зокрема, підставою для відмови у задоволенні вимог бенефіціара (кредитора) гарантом при розгляді вимоги кредитора про сплату грошової суми за гарантією.

Обставини відсутності чи наявності порушення боржником основного зобов`язання підлягають дослідженню і встановленню під час розгляду справи по суті, суд не може забезпечувати позов у спосіб, який буде сприяти невиконанню зобов`язання, зокрема шляхом заборони гаранту вчиняти дії щодо виконання банківської гарантії.

З огляду на викладене вище, суд не вбачає підстав для задоволення поданої заяви та вжиття заходів забезпечення позову.

За приписами статей 73-79 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Відповідно до частини 1 статті 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно статтею 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам у цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Стаття 129 Конституції України відносить до основних засад судочинства змагальність сторін.

За загальним правилом обов`язок доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини. Обов`язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення. Це стосується позивача, який повинен доказати факти, на підставі яких пред`явлено позов, а також відповідача, який має можливість доказувати факти, на підставі яких він будує заперечення проти позову.

Відповідно до частин 1 та 6 статті 140 ГПК України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи.

Про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.

ВИСНОВКИ СУДУ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ ЗАЯВИ

Підсумовуючи викладене, дотримуючись принципу змагальності, рівності та верховенства права, суд дійшов висновку, що заява Позивача про забезпечення позову не підлягає задоволенню, оскільки є необґрунтованою, а спосіб забезпечення є тотожнім задоволенню позовних вимог.

Керуючись статтями 136-139, 140, статтею 234 та 235 ГПК України, Господарський суд міста Києва,

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Альянс Будівельників України» про забезпечення позову у справі № 910/1257/24 - відмовити.

Ухвала набрала законної сили 08.02.2024 та може бути оскаржена протягом десяти днів з моменту її підписання до Північного апеляційного господарського суду.

Повний текст ухвали підписано: 08.02.2024

Суддя Антон ПУКАС