Рішення

від 08.02.2024 по справі 910/15357/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

08.02.2024Справа №910/15357/23

Суддя Господарського суду міста Києва Бойко Р.В., розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовом Приватного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал"

до Житлово-будівельного кооперативу "Дніпровець-3"

про стягнення заборгованості у розмірі 189 790,83 грн,

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2023 року Приватне акціонерне товариство "Акціонерна компанія "Київводоканал" звернулось до Господарського суду міста Києва із позовом до Житлово-будівельного кооперативу "Дніпровець-3" про стягнення заборгованості у розмірі 189 790,83 грн.

В обґрунтування позовних вимог Приватне акціонерне товариство "Акціонерна компанія "Київводоканал" вказує, що у Житлово-будівельного кооперативу "Дніпровець-3" наявний борг за Договором №10430/4-07 на надання послуг з водопостачання та приймання стічних вод через приєднані мережі від 03.04.2012 з оплати наданих у період з 01.08.2022 по 31.07.2023 послуг з водопостачання та водовідведення у розмірі 137 692,82 грн.

Крім того, у зв`язку з порушенням відповідачем своїх грошових зобов`язань за Договором №10430/4-07 від 03.04.2012 позивач стверджує про наявність правових підстав для стягнення з Житлово-будівельного кооперативу "Дніпровець-3" нарахованих за період з 30.08.2022 по 31.07.2023 інфляційних втрат у розмірі 4 608,03 грн, 3% річних у розмірі 1 913,41 грн, пені у розмірі 31 807,29 грн, а також штрафу у розмірі 13 769,28 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.10.2023 відкрито провадження у справі №910/15357/23; вирішено здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (без проведення судового засідання); відмовлено у задоволенні клопотання Приватного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін; визначено сторонам строки для подання заяв по суті спору.

Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.

Згідно приписів ч. 7 ст. 120 Господарського процесуального кодексу України учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Вказана ухвала суду від 03.10.2023 була надіслана відповідачу 06.10.2023 на адресу, яка вказана у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (04136, м. Київ, вул. Маршала Гречка, буд. 12-Б), рекомендованим листом з повідомленням про вручення, що підтверджується відтиском печатки про відправлення на зворотному боці ухвали, та у відповідності до рекомендованого повідомлення про вручення №060050708079 ухвала суду від 03.10.2023 була вручена Житлово-будівельному кооперативу "Дніпровець-3" 09.10.2023.

Статтею 113 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що строки, в межах яких вчиняються процесуальні дії, встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені, - встановлюються судом.

За приписами ч. 8 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України відзив подається в строк, встановлений судом, який не може бути меншим п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі. Суд має встановити такий строк подання відзиву, який дозволить відповідачу підготувати його та відповідні докази, а іншим учасникам справи - отримати відзив не пізніше першого підготовчого засідання у справі.

Пунктом 5 резолютивної частини ухвали Господарського суду міста Києва від 03.10.2023 у справі №910/15357/23 встановлено Житлово-будівельному кооперативу "Дніпровець-3" строк на подання відзиву з долученими до нього доказами та з доказами його направлення позивачу - протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення даної ухвали.

Отже, Житлово-будівельний кооператив "Дніпровець-3" вправі був подати відзив на позов у строк до 24.10.2023 включно.

Відповідач своїм правом на подання відзиву на позов у визначений у відповідності до положень Господарського процесуального кодексу України строк не скористався, відтак справа підлягає вирішенню за наявними матеріалами з огляду на приписи ч. 9 ст. 165 та ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва встановив наступне.

03.04.2012 між Публічним акціонерним товариством "Акціонерна компанія "Київводоканал" (постачальник) та Житлово-будівельним кооперативом "Дніпровець-3" (абонент) укладено Договір №10430/4-07 на надання послуг з водопостачання та приймання стічних вод через приєднані мережі (надалі - Договір), у відповідності до п. 1.1 якого постачальник зобов`язався надавати абоненту послуги з постачання питної води та приймання від нього стічних вод у систему каналізації м. Києва за адресами об`єктів водоспоживання, зазначеними у дислокації об`єктів водоспоживання та водовідведення (яка є невід`ємною частиною цього Договору) та на підставі пред`явлених абонентом умов (дозволу) на скид стічних вод у систему каналізації м. Києва (далі - умови), а абонент зобов`язався здійснювати своєчасну оплату наданих йому постачальником послуг на умовах цього договору та дотримуватися порядку користування питною водою з комунальних водопроводів і приймання стічних вод, що встановлені Правилами користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, затверджених наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 27.06.2008 №190 (далі - Правила користування), Правилами приймання стічних вод підприємств у комунальні та відомчі системи каналізації населених пунктів України, затвердженими наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 19.02.2002 за №37, зареєстрованими в Міністерстві юстиції 26.04.2002 за №403/6691 (далі - Правила приймання), Правилами приймання стічних вод абонентів у систему каналізації міста Києва, затверджених Розпорядженням Виконавчого органу Київської міської ради від 12.10.2011 за №1879, зареєстрованими в головному управлінні юстиції у м. Києві 17.10.2011 за №44/903 (далі - Міські правила приймання), а також дотримуватися норм, визначених іншими нормативними актами, що регулюють правовідносини, які виникають за цим договором.

Відповідно до п. 1.3 Договору обсяг води, що підлягає постачанню та прийняттю в систему каналізацій, надається абонентом у вигляді нормативного розрахунку (погодинного, добового, помісячного, річного обсягу постачання послуг), який узгоджується з постачальником і є невід`ємною частиною договору. Обсяг поставки води підлягає узгодженню з постачальником кожного наступного року з моменту укладення договору. Загальний обсяг поставлених за цим договором послуг визначається загальною кількістю наданих абоненту протягом дії договору кубічних метрів води та прийнятих у міську каналізацію стічних вод.

Згідно з п. 2.1.1 Договору облік поставленої води та кількість прийнятих стоків здійснюється за показаннями лічильника, зареєстрованого у постачальника, окрім випадків, передбачених Правилами користування. У випадку наявності у абонента декількох об`єктів водоспоживання, облік спожитої ним води здійснюється з урахуванням показань всіх лічильників, зареєстрованих за абонентом. Обсяг наданої води для поливу визначається за показаннями лічильника. В разі технічної неможливості встановлення лічильника, кількість поставленої для поливу води може визначатися за узгодженим з постачальником розрахунком на підставі наданих абонентом офіційних документів, якими визначена площа поливу.

У пункті 2.1.2 Договору визначено, що зняття показань з лічильника (-ків) здійснюється як правило, щомісячно представником постачальника у присутності представника абонента у строки згідно з графіком обслуговування постачальника. Для абонента із стабільним об`ємом водоспоживання (до 30 м.куб. із незначним коливанням) зняття показань з лічильника може здійснюватися постачальником поквартально, при цьому останній направляє абоненту щомісячно розрахункові документи на оплату наданих послуг, виходячи із його середньодобового споживання води. Показання засобу (-ів) обліку за відповідний період можуть бути прийняті до розрахунків постачальником від абонента в письмовому вигляді. В разі, якщо абонент не забезпечить присутності свого представника для зняття показань, дані, що зняті постачальником, є підставою для виставлення розрахункових документів на оплату наданих послуг.

Кількість стічних вод, які надходять у міську каналізаційну мережу, визначається за показаннями засобів обліку стічних вод або за кількістю води, що надходить із комунального водопроводу та інших джерел водопостачання згідно з показаннями засобів обліку води та/або іншими способами визначення об`ємів стоків у відповідності до Правил користування. (п. 2.1.4 Договору)

У пункті 2.1.6 Договору вказано, що облікові дані абонента щодо кількості та вартості спожитих ним послуг підлягають обов`язковому звірянню у постачальника. Абонент щоквартально, не пізніше 10-го числа наступного за звітним кварталом місяця та в інші строки (з письмовою вимогою постачальника) направляє до останнього письмовий звіт по обсягам наданих послуг (за встановленою постачальником формою) та проводить з останнім звіряння обсягів наданих послуг у відповідному обліковому періоді, а також звіряння по проведених розрахунках за надані послуги. Для проведення звіряння абонент направляє свого представника до постачальника із необхідними для цього обліковими та бухгалтерськими документами. Звіряння вважається проведеним з моменту отримання постачальником підписаного повноважними особами акту звіряння розрахунків. В разі невиконання абонентом цього пункту договору, облікові дані постачальника щодо кількості та вартості наданих послуг та проведених абонентом розрахунків вважаються безумовно погодженими абонентом.

За умовами п. 2.2.1 Договору постачальник щомісячно направляє до банківської установи абонента розрахункові документи (в електронному вигляді - дебетові повідомлення або у паперовому вигляді вимоги-доручення тощо) для оплати за надані послуги з постачання питної води та приймання стічних вод у систему каналізації м. Києва відповідно до встановлених тарифів. Тарифи на послуги з водопостачання та водовідведення встановлюються уповноваженими органами відповідно із чинним законодавством та не підлягають узгодженню сторонами. В разі зміни тарифів у період дії цього договору постачальник доводить абоненту нові тарифи у розрахункових документах без внесення додаткових змін до цього договору стосовно строків їх введення та розмірів.

Згідно з п. 2.2.3 Договору в разі неотримання від постачальника поточного щомісячного розрахункового документу, абонент здійснює оплату вартості наданих йому послуг, не пізніше 5-го числа наступного місяця, платіжним дорученням, виходячи з діючого тарифу та фактичної кількості наданих йому послуг.

Пунктом 2.2.4 Договору визначено, що у разі незгоди щодо кількості або вартості отриманих послуг, зазначених у розрахунковому документі, абонент зобов`язаний у десятиденний строк з дня направлення постачальником розрахункового документа до банківської установи абонента, письмово повідомити про це постачальника та у цей же строк направити представника з обґрунтовуючими документами для проведення звіряння та підписання акту. В іншому випадку відмова абонента оплатити розрахунковий документ постачальника вважатиметься безпідставною.

У пункті 4.2 Договору сторонами було погоджено, що у разі порушення строків виконання зобов`язання по оплаті за надані послуги, абонент сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу. Нарахування пені припиняється через один рік від дня, коли зобов`язання мало бути виконано. Оплата абонентом пені не звільняє останнього від оплати несплаченого рахунку в повному обсязі.

У пункті 4.6 Договору вказано, що за безпідставну відмову оплатити направлений рахунок або вимогу щодо оплати абонент сплачує постачальнику штраф у розмірі 10% від суми, яку відмовився сплатити. Сплата штрафу не звільняє абонента від обов`язку оплатити рахунок постачальника.

Цей договір укладається строком на один рік і набуває чинності з моменту його підписання сторонами. Договір вважається пролонгованим на новий строк, якщо за 20 днів до припинення його дії жодна із сторін письмово не повідомить іншу сторону про його припинення. Відносини сторін до укладення нового договору регулюються даним договором (п. 7.1 Договору).

Дислокацією житлового фонду, що є невід`ємною частиною Договору сторони визначили адресу об`єктів споживання, а саме: вул. Маршала Гречка, буд. 12- Б.

Спір у справі виник у зв`язку з твердженнями позивача, що ним у період з 01.08.2022 по 31.07.2023 належним чином виконано свої зобов`язання за Договором з надання відповідачу послуг водопостачання та водовідведення, в той час як Житлово-будівельним кооперативом "Дніпровець-3" не виконано свої зобов`язання з оплати наданих послуг, у зв`язку з чим наявні правові підстави для стягнення з останнього боргу у розмірі 137 692,82 грн, інфляційних втрат у розмірі 4 608,03 грн, 3% річних у розмірі 1 913,41 грн, пені у розмірі 31 807,29 грн, а також штрафу у розмірі 13 769,28 грн.

Дослідивши зміст укладеного між позивачем та відповідачем Договору, суд прийшов до висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором надання послуг водопостачання та водовідведення, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання в т.ч. Глави 63 Цивільного кодексу України, Закону України "Про житлово-комунальні послуги" та Закону України "Про питну воду та питне водопостачання".

Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов`язань, а саме майново-господарських зобов`язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов`язковим для виконання сторонами.

Крім того, враховуючи відсутність в матеріалах справи доказів письмового повідомлення за 20 календарних днів до закінчення строку дії договору однією із сторін іншої сторони про припинення дії договору, суд дійшов висновку, що вказаний Договір був автоматично пролонгованим, в тому числі на 2022-2023 роки у відповідності до п. 7.1 Договору.

Частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України визначено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Матеріали справи свідчать про те, що між позивачем та відповідачем у справі виникли зобов`язання, які мають ознаки договору про надання послуг, відповідно до якого в силу вимог ст. 901 Цивільного кодексу України одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Частиною 5 статті 633 Цивільного кодексу України передбачено, що актами цивільного законодавства можуть бути встановлені правила, обов`язкові для сторін при укладенні і виконанні публічного договору.

Укладений між позивачем та відповідачем Договір, предметом якого є надання та оплата послуг водопостачання та водовідведення, відноситься до публічних договорів, оскільки його умови повністю відповідають положенням статті 633 Цивільного кодексу України.

Оскільки предметом спірного договору є надання позивачем послуг з водопостачання та водовідведення відповідачу, то сторони, разом з умовами договору також зобов`язані виконувати і вимоги спеціальних нормативно-правових актів, які регулюють взаємовідносини особи, що надає послуги з водовідведення та особи, що користується послугами з водовідведення.

Тому відповідно до частини 5 статті 633 Цивільного кодексу України у вказаному договорі за згодою сторін були встановлені правила, обов`язкові для них при виконанні цього договору.

Так, в п. 1.1 вказаного Договору зазначено, що постачальник зобов`язується надавати абоненту послуги з постачання питної води та водовідведення, а абонент зобов`язується розраховуватися за вищезазначені послуги згідно умов договору та Правил користування системами комунального водопостачання та водовідведення в містах та селищах України, затверджених наказом Держитлокомунгоспу України №65 від 01.07.1994.

Попри наведене, наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 27.06.2008 №190 затверджено Правила користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, затвердженими (надалі - Правила №190), у зв`язку з чим втратили чинність Правила користування системами комунального водопостачання та водовідведення в містах та селищах України, затверджені наказом Держитлокомунгоспу України №65 від 01.07.1994.

Правила користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України визначають порядок користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення населених пунктів України. Ці Правила є обов`язковими для всіх юридичних осіб незалежно від форм власності і підпорядкування та фізичних осіб - підприємців, що мають у власності, господарському віданні або оперативному управлінні об`єкти, системи водопостачання та водовідведення, які безпосередньо приєднані до систем централізованого комунального водопостачання та водовідведення і з якими виробником укладено договір на отримання питної води, скидання стічних вод (п. 1.1 Правил №190)

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про питну воду та питне водопостачання" зазначеного закону питна вода - вода, призначена для споживання людиною (водопровідна, фасована, з бюветів, пунктів розливу, шахтних колодязів та каптажів джерел), для використання споживачами для задоволення фізіологічних, санітарно-гігієнічних, побутових та господарських потреб, а також для виробництва продукції, що потребує її використання, склад якої за органолептичними, мікробіологічними, паразитологічними, хімічними, фізичними та радіаційними показниками відповідає гігієнічним вимогам. Питна вода не вважається харчовим продуктом в системі питного водопостачання та в пунктах відповідності якості питної води; водовідведення - діяльність із збирання, транспортування та очищення стічних вод за допомогою систем централізованого водовідведення або інших споруд відведення та/або очищення стічних вод.

Згідно з ст. 19 Закону України "Про питну воду та питне водопостачання" послуги з питного водопостачання та/або централізованого водовідведення надаються споживачам підприємством питного водопостачання та/або централізованого водовідведення на підставі договору з об`єднаннями співвласників багатоквартирних будинків, житлово-будівельними кооперативами та іншими об`єднаннями власників житла, яким передано право управління багатоквартирними будинками та забезпечення надання послуг з водопостачання та/або централізованого водовідведення водовідведення на підставі укладених ними договорів.

Відповідно до ч. 2 ст. 22 Закону України "Про питну воду та питне водопостачання" споживачі питної води зобов`язані, окрім іншого, своєчасно вносити плату за використану питну воду відповідно до встановлених тарифів на послуги централізованого водопостачання.

Також на зазначені правовідносини поширює свою дію Закон України "Про житлово-комунальні послуги", який регулює основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов`язки.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" виконавець комунальної послуги - суб`єкт господарювання, що надає комунальну послугу споживачу відповідно до умов договору; споживач житлово-комунальних послуг - індивідуальний або колективний споживач; індивідуальний споживач - фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об`єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги; житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг.

Згідно зі ст. 5 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" до житлово-комунальних послуг належать:

1) житлова послуга - послуга з управління багатоквартирним будинком.

Послуга з управління багатоквартирним будинком включає:

- забезпечення утримання спільного майна багатоквартирного будинку, зокрема прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, якщо прибудинкова територія, за даними Державного земельного кадастру, знаходиться у власності або користуванні співвласників багатоквартирного будинку відповідно до вимог законодавства, виконання санітарно-технічних робіт, обслуговування внутрішньобудинкових систем (крім обслуговування внутрішньобудинкових систем, що використовуються для надання відповідної комунальної послуги у разі укладення індивідуальних договорів з обслуговуванням внутрішньобудинкових систем про надання такої послуги, за умовами яких обслуговування таких систем здійснюється виконавцем), утримання ліфтів тощо;

- купівлю електричної енергії для забезпечення функціонування спільного майна багатоквартирного будинку;

- поточний ремонт спільного майна багатоквартирного будинку;

- інші додаткові послуги, які можуть бути замовлені співвласниками багатоквартирного будинку;

2) комунальні послуги - послуги з постачання та розподілу природного газу, постачання та розподілу електричної енергії, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, поводження з побутовими відходами.

На підтвердження надання послуг та їх обсягу за Договором позивачем до позову долучені наряди-завдання на технічне обслуговування вузлів обліку води №4206 від 07.09.2021, №1041 від 20.12.2021; акти обстеження водопостачання та водовідведення об`єкту №290850 від 23.08.2022, №290849 від 23.08.2022; підписані сторонами акти обстеження та зняття показань з вузла обліку за серпень, вересень 2022 року та січень, березень, квітень травень 2023 року; фотографії лічильників; розрахунки (основні нарахування, перерахунки) обсягів спожитих послуг з централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, водовідведення атмосферних опадів та додаткових послуг на об`єктах споживача за період з березня по липень 2023 року.

Суд зазначає, що матеріали справи не містять доказів незгоди відповідача щодо кількості або вартості отриманих послуг за Договором, наданих Приватним акціонерним товариством "Акціонерна компанія "Київводоканал" та у встановлений договором строк не направлено свого представника з обґрунтовуючими документами для проведення звіряння (як це передбачено п. 2.2.4 Договору), а тому надані послуги вважаються прийнятими відповідачем без заперечень та зауважень у повному обсязі.

Таким чином, суд дійшов висновку, що у відповідача, який отримував послуги з водопостачання та водовідведення у період з березня по липень 2023 року та споживав їх, виник прямий обов`язок відповідно до зазначених норм Правил та законодавчих актів з оплати за фактичне користування наданими послугами у відповідний місяць, в якому послуги з водопостачання та водовідведення були надані та спожиті відповідачем.

Так, за розрахунками Приватного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал", правильність здійснення яких відповідачем не заперечувалась, у період з серпня 2022 року по липень 2023 року ним було надано Житлово-будівельному кооперативу "Дніпровець-3" послуги загальною вартістю 137 692,82 грн.

У частині 1 статті 9 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" передбачено, що споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором.

Відповідно до п. 18 постанови Кабінету Міністрів України "Про затвердження правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення" від 21.07.2005 №630, розрахунковим періодом для оплати послуг є календарний місяць. Плата за послуги вноситься не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим, якщо договором не встановлено інший строк.

Згідно з п. 2.2.3 Договору в разі неотримання від постачальника поточного щомісячного розрахункового документу, абонент здійснює оплату вартості наданих йому послуг, не пізніше 5-го числа наступного місяця, платіжним дорученням, виходячи з діючого тарифу та фактичної кількості наданих йому послуг.

Судом враховано положення п. 2.2.2 Договору, якими передбачено, що послуги оплачуються абонентом у п`ятиденний строк з дня направлення постачальником розрахункового документу до банківської установи абонента, проте вважає за необхідне керуватись п. 2.2.3 Договору, оскільки ненадання рахунку (розрахункового документу) не є відкладальною умовою у розумінні приписів статті 212 Цивільного кодексу України та не є простроченням кредитора у розумінні статті 613 Цивільного кодексу України, а тому не звільняє відповідача від обов`язку оплатити товар (постанова Верховного Суду у справі від 29.04.2020 №920/1343/21, від 26.02.2020 у справі №915/400/18 та інші). А отже, сторонами у п. 2.2.2 Договору не було погоджено строк/терміну оплати відповідачем наданих йому послуг, натомість такий строк був погоджений у п. 2.2.3 Договору.

При цьому, у даному випадку суд не застосовує приписи частини 5 статті 254 Цивільного кодексу України, у відповідності до якої якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день, оскільки дана норма визначає порядок обрахунку строку, який визначений у календарних днях, а не терміну, який визначений певним числом місяця.

Наведене тлумачення законодавства суд обґрунтовує тим, що сторони, погоджуючи строк (у календарних днях від певної події), не мають можливості перебачити, на який саме день припаде закінчення такого строку. В той же час, погоджуючи термін (число місяця), сторони не позбавлені можливості визначити за допомогою календаря на який саме день припаде настання строку виконання зобов`язання, а відтак у відповідності ст.ст. 6, 627, 628 Цивільного кодексу України не позбавлені можливості визначити, що сторона договору має виконати своє зобов`язання до відповідного числа місяця.

Із стилістики викладення положень ст.ст. 251, 252, 253, 254, 530 Цивільного кодексу України вбачається, що законодавець не передбачав можливість застосування приписів ст. 254 Цивільного кодексу України при визначенні закінчення терміну, оскільки норми ст.ст. 253, 254 цього Кодексу чітко визначають, що мова йде про строк та не містять жодного посилання на термін, на противагу нормі ст. 530 Кодексу, де законодавець посилається і на строк, і на термін.

Так, відповідач як добросовісний суб`єкт господарських правовідносин, маючи на меті належним чином виконати своє зобов`язання з оплати наданих йому послуг не пізніше 5-го числа наступного за звітним місяця міг завчасно встановити останній робочий (банківський) день, у який таке зобов`язання підлягало виконанню.

Тобто станом на дату укладення Договору, враховуючи погодження сторонами терміну оплати (а не строку), сторони мали можливість достеменно встановити відповідні числа місяця, в які підлягали виконанню зобов`язання з оплати наданих послуг за кожен місяць протягом всього терміну дії договору.

Оскільки відповідач міг завчасно визначити останній день виконання зобов`язання з оплати наданих послуг у кожному місяці для його виконання послуг не пізніше 5-го числа наступного за звітним місяця, то відповідно підстави для застування частини 5 статті 254 Цивільного кодексу України та перенесення термінів оплати (у разі їх припадання на вихідний/святковий/неробочий день) відсутні.

Таким чином, з огляду на те, що у спірний період відповідач фактично споживав житлово-комунальні послуги, суд дійшов висновку, що відповідач повинен був здійснювати оплату за спожиті послуги не пізніше 5-го числа наступного за звітним місяця, тож починаючи з 06 числа кожного місяця наступного за розрахунковим відбувалось прострочення виконання грошового зобов`язання.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується з нормами ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 Цивільного кодексу України).

Позивач стверджує, а відповідачем не спростовано таких тверджень, що Житлово-будівельним кооперативом "Дніпровець-3" не виконано своїх зобов`язань з оплати наданих йому у період з серпня 2022 року по липень 2023 року послуг.

Частиною 3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України визначено обов`язок сторін довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

За приписами частини 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (ст. 610 Цивільного кодексу України).

Керуючись приписами ст. 13, 73, 74, 79 Господарського процесуального кодексу України, суд приходить до висновку, що подані Приватним акціонерним товариством "Акціонерна компанія "Київводоканал" докази підтверджують наявність у Житлово-будівельного кооперативу "Дніпровець-3" обов`язку із оплати наданих позивачем послуг, який відповідачем у визначений Договором строк не був виконаний, у зв`язку з чим виник борг у розмірі 137 692,82 грн, тому позовна вимоги в частині стягнення з відповідача основного боргу підлягає задоволенню.

Крім того, у зв`язку з порушенням відповідачем своїх грошових зобов`язань за Договором позивач стверджує про наявність правових підстав для стягнення з Житлово-будівельного кооперативу "Дніпровець-3" нарахованих за період з 30.08.2022 по 31.07.2023 інфляційних втрат у розмірі 4 608,03 грн, 3% річних у розмірі 1 913,41 грн, пені у розмірі 31 807,29 грн, а також штрафу у розмірі 13 769,28 грн.

Судом встановлено, що відповідач обов`язку по сплаті грошових коштів у визначений Договором строк не виконав, допустивши прострочення виконання грошового зобов`язання, тому дії відповідача є порушенням договірних зобов`язань (ст. 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом або договорами відповідальності.

Житлово-будівельний кооператив "Дніпровець-3" не навів обставин, з якими законодавство пов`язує можливість звільнення його від відповідальності за порушення зобов`язання.

Позивач просить суд стягнути з відповідача нараховану за період з 30.08.2022 по 31.07.2023 пеню у розмірі 31 807,29 грн, а також штраф у розмірі 13 769,28 грн.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання (частина 1 статті 230 Господарському кодексі України).

Виконання зобов`язання (основного зобов`язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом (ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України).

У відповідності до норм частини 1 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

За приписами ч. 2 ст. 549 Цивільного кодексу України штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

У пункті 4.2 Договору сторонами було погоджено, що у разі порушення строків виконання зобов`язання по оплаті за надані послуги, абонент сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу. Нарахування пені припиняється через один рік від дня, коли зобов`язання мало бути виконано. Оплата абонентом пені не звільняє останнього від оплати несплаченого рахунку в повному обсязі.

З пункту 34.2 Договору вбачається, що сторонами було визначено розмір пені (подвійна облікова ставка НБУ), порядок нарахування пені (від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу) та строк такого нарахування (один рік від дня, коли зобов`язання мало бути виконано), а відтак приписи ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, які обмежують період нарахування штрафних санкцій піврічним терміном, до спірних правовідносин не застосовуються.

Попри наведене, відповідно до підпункту 4 пункту 3 Розділу ІІ Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)", на період дії карантину або обмежувальних заходів, пов`язаних із поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19), та протягом 30 днів з дня його відміни забороняється нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені) за несвоєчасне здійснення платежів за житлово-комунальні послуги.

Згідно з п. 5 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг.

Отже, положення підпункту 4 пункту 3 Розділу ІІ Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)" поширюються на взаємовідносини сторін за Договором.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 року №211 "Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19" з 12.03.2020 на усій території України встановлено карантин, дія якого тривала до 30.06.2023.

Тобто в період з 12.03.2020 по 30.07.2023 (через 30 днів з дня відміни карантину) забороняється нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені) за несвоєчасне здійснення платежів за житлово-комунальні послуги.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Північного апеляційного господарського суду від 08.04.2021 у справі №910/16264/20 та від 20.04.2021 у справі №910/14601/20.

Таким чином, правомірним є нарахування пені на суму боргу у розмірі 126 258,41 грн (оскільки строк оплати за послуги вартістю 11 434,41 грн, надані у липні 2023 року, настав лише 05.09.2023, тобто після визначеного позивачем періоду нарахування) за 31.07.2023.

Здійснивши перерахунок заявленої до стягнення пені у інформаційно-пошуковій системі "Ліга:Закон", суд приходить до висновку, що правомірним є стягнення з Житлово-будівельного кооперативу "Дніпровець-3" пені у 152,20 грн.

У пункті 4.6 Договору вказано, що за безпідставну відмову оплатити направлений рахунок або вимогу щодо оплати абонент сплачує постачальнику штраф у розмірі 10% від суми, яку відмовився сплатити. Сплата штрафу не звільняє абонента від обов`язку оплатити рахунок постачальника.

Зважаючи на те, що матеріали справи не містять доказів оплати відповідачем спожитих у період з серпня 2022 року по липень 2023 року послуг, в той час як на момент звернення Приватного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" із позовом до суду встановлені законодавством обмеження щодо нарахування передбаченого п. 4.6 Договору штрафу за несвоєчасне здійснення платежів за житлово-комунальні послуги припинили свою дію, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для стягнення з Житлово-будівельного кооперативу "Дніпровець-3" штрафу у розмірі 10% від суми боргу, що становить 13 769,28 грн.

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд, здійснивши перерахунок у інформаційно-пошуковій системі "Ліга:Закон" заявлених до стягнення позивачем 3% річних та інфляційних втрат з урахуванням визначених судом дат, з яких відповідач є таким, що прострочив виконання свого зобов`язання з оплати послуг (тобто, з 06 числа наступного за звітним місяця) та визначеної позивачем кінцевої дати нарахування - 31.07.2023, прийшов до висновку, що правомірним буде стягнути з Житлово-будівельного кооперативу "Дніпровець-3" інфляційні втрати у розмірі 4 544,52 грн та 3% річних у розмірі 1 850,09 грн.

Відмінність між заявленими позивачем до стягнення сумами 3% річних і інфляційний втрат та встановленими судом сумами, стягнення яких є правомірним, полягає у тому, що, по-перше, відповідачем невірно визначено дати, з яких відповідач є таким, що прострочив виконання своїх грошових зобов`язань у кожному місяці, Так, Приватне акціонерне товариство "Акціонерна компанія "Київводоканал" нараховує Житлово-будівельному кооперативу "Дніпровець-3" 3% річних та інфляційні втрати то з першого числа місяця, наступного за розрахунковим, то з останніх чисел поточного місяця, хоча сторонами у п. 2.2.3 Договору було погоджено, що абонент має сплати послуги не пізніше 5 числа наступного за звітним місяця.

По-друге, розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція). Однак, позивач, розраховуючи суму інфляції за надані у червні 2023 року послуги, не врахував дефляцію у липні 2023 року (тобто виходив із того, що за вказаний період сума інфляції становить 0, а невід`ємне значення).

За таких обставин, позовні вимоги Приватного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" підлягають частковому задоволенню, а з Житлово-будівельного кооперативу "Дніпровець-3" підлягають стягненню сума боргу у розмірі 137 692,82 грн, штраф у розмірі 13 769,28 грн, пеня у розмірі 152,20 грн, інфляційні втрати у розмірі 4 544,52 грн та 3% річних у розмірі 1 850,09 грн.

Щодо розподілу судових витрат позивача на оплату судового збору.

В поданій через відділ діловодства до суду позовній заяві Приватним акціонерним товариством "Акціонерна компанія "Київводоканал" заявлено до відповідача одну вимогу майнового характеру - про стягнення коштів у загальному розмірі 189 790,83 грн, за розгляд якої підлягав сплаті судовий збір у розмірі 2 846,86 грн.

В той же час, Приватним акціонерним товариством "Акціонерна компанія "Київводоканал" за звернення до Господарського суду міста Києва із спірною майновою вимогою сплачено судовий збір у розмірі 2 846,87 грн (платіжна інструкція №3361 від 20.09.2023).

Тобто позивачем при зверненні до суду із даним позовом було надмірно сплачено судовий збір у сумі 0,01 грн.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Таким чином, судовий збір у сумі 0,01 грн не підлягає розподілу між сторонами за наслідками розгляду спору у справі №910/15357/23, а може бути повернутий за клопотанням особи, яка його сплатила - Приватного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал".

Щодо судового збору, який підлягав сплаті позивачем за звернення до суду із даним позивом, - 2 846,86 грн, то суд на підставі п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладає його на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 13, 74, 79, 129, 231, 232, 236-241, 252 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва -

ВИРІШИВ:

1. Позов Приватного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" задовольнити частково.

2. Стягнути з Житлово-будівельного кооперативу "Дніпровець-3" (04136, м. Київ, вул. Маршала Гречка, буд. 12-Б; ідентифікаційний код 23377902) на користь Приватного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" (01015, м. Київ, вул. Лейпцизька, буд. 1-А; ідентифікаційний код 03327664) борг у розмірі 137 692 (сто тридцять сім тисяч шістсот дев`яносто дві) грн 82 коп., штраф у розмірі 13 769 (тринадцять тисяч сімсот шістдесят дев`ять) грн 28 коп., пеню у розмірі 152 (сто п`ятдесят дві) грн 20 коп., інфляційні втрати 4 544 (чотири тисячі п`ятсот сорок чотири) грн 52 коп., 3% річних у розмірі 1 850 (одна тисячя вісімсот п`ятдесят) грн 09 коп. та судовий збір у розмірі 2 370 (дві тисячі триста сімдесят) грн 13 коп. Видати наказ.

3. В іншій частині в задоволенні позову відмовити.

4. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 08.02.2024.

Суддя Р.В. Бойко