Рішення

від 07.12.2023 по справі 911/2363/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" грудня 2023 р. м. Київ Справа № 911/2363/23

Розглянувши матеріали справи за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгово-маркетингове агентство «Трістан»

до Державного підприємства спиртової та лікеро-горілчаної промисловості «Укрспирт»

про стягнення 2 308 728,53 грн.

Суддя А.Ю. Кошик

При секретарі судового засіданні Фроль В.В.

За участю представників:

позивача: Литвин В.М.

відповідача: не з`явився

Обставини справи:

Господарським судом Київської області розглядається справа за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгово-маркетингове агентство «Трістан» (надалі позивач) до Державного підприємства спиртової та лікеро-горілчаної промисловості «Укрспирт» (надалі відповідач) про стягнення 2 308 728,53 грн.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 15.08.2023 року відкрито провадження у справі № 911/2363/23 за правилами загального позовного провадження, підготовче судове засідання призначено на 07.09.2023 року.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 07.09.2023 року підготовче засідання відкладено на 28.09.2023 року.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 28.09.2023 року закрито підготовче провадження у справі № 911/2363/23 та призначено справу до судового розгляду по суті на 19.10.2023 року.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 26.10.2023 року розгляд справи № 911/2363/23 перенесено на 16.11.2023 року.

До канцелярії суду 16.11.2023 року від позивача надійшло клопотання б/н від 15.11.2023 року про стягнення судових витрат.

У судовому засіданні 16.11.2023 року представник позивача позовні вимоги підтримав. Розгляд справи відкладався на 07.12.2023 року.

В судове засідання 07.12.2023 року представники сторін не з`явились, позивач подав клопотання про розгляд справи без участі його представника, відповідач відзив на позов не подав, про причини неявки суд не повідомив.

Відповідно до ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 233 Господарського процесуального кодексу України суди ухвалюють рішення, постанови іменем України негайно після закінчення судового розгляду. Рішення та постанови приймаються, складаються і підписуються в нарадчій кімнаті складом суду, який розглянув справу.

Відповідно до ч. 1 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України рішення суду проголошується у судовому засіданні, яким завершується розгляд справи, публічно, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд може проголосити лише вступну та резолютивну частини рішення.

У зв`язку з чим, в судовому засіданні 07.12.2023 року судом закінчено розгляд справи та за результатами оцінки поданих сторонами доказів, у нарадчій кімнаті, прийнято рішення.

Розглянувши матеріали справи та дослідивши надані докази, суд

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з викладених у позові обставин, 30.12.2020 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Торгово-маркетингове агентство «Трістан» (позивач, Продавець) та Державним підприємством спиртової та лікеро-горілчаної промисловості «Укрспирт» (відповідач, Покупець) було укладено Договір поставки № 30-12/2020-04 (надалі - Договір), згідно з умовами якого Продавець (позивач) зобов`язується поставити і передати у власність Покупця (відповідача) сполуки органічні з кисневою функціональною групою н.в.і.у. (ферментні препарати), антисептичні засоби, спиртові дріжджі (далі - Товар), а Покупець (відповідач) зобов`язується прийняти Товар та сплатити його вартість на умовах Договору. Найменування (асортимент), кількість, ціна за одиницю Товару та загальна вартість кожної партії Товару, що поставляється зазначаються Сторонами у видаткових накладних на відповідну партію Товару.

Відповідно до п.3.1. розділу 3 Договору, в редакції узгодженій Сторонами у додатковій угоді №1 від 05.02.2021 року про внесення змін до Договору орієнтовна загальна сума Договору становить 9 300 000,00 грн. без ПДВ, крім того ПДВ 20% всього з ПДВ 11 160 000,00 грн. Ціна за одиницю кожного найменування Товару визначається Сторонами у специфікаціях до цього Договору. Остаточна загальна сума Договору складається з суми вартості Товару поставленого на умовах цього Договору протягом строку його дії.

Пунктами 3.2., 3.3. та 3.5. розділу 3 Договору встановлено, що оплата за поставлений Товар здійснюється протягом 30 (тридцяти) банківських днів з фактичної дати отримання Товару відповідачем (Покупцем). Оплата здійснюється в національній валюті Україні - гривні. Оплата Товару здійснюється шляхом безготівкового перерахування коштів з поточного рахунку Покупця (відповідача) на поточний рахунок Продавця (позивача), що зазначений у реквізитах Сторін Договору. Днем здійснення платежу вважається день списання належних до сплати сум з поточного рахунка Покупцям(відповідача) на поточний рахунок Продавця.

Зобов`язання Покупця по оплаті Товару вважаються виконаними в день здійснення Покупцем платежу відповідно до умов цього пункту.

У відповідності до умов Договору позивач поставив/передав у власність відповідача Товар на загальну суму 10 476 913,20 грн. В той час, як відповідач за отриманий Товар сплатив лише 8 791 879,73 грн. Несплачена відповідачем сума заборгованості за поставлений Товар становить 1 685 033,47 грн.

Неоплаченими залишились поставки за наведеними у позові видатковими накладними, які підписані та скріплені печатками сторін за період з 01.10.2021 року по 07.12.2021 року.

Відповідачу було пред`явлено претензію від 24.04.2023 року вих. №5, яку було зареєстровано у Відповідача за вх.№748 від 26.04.2023 року, яка залишена без відповіді та задоволення.

Строк оплати за Товар встановлений п. 3.2. Договору, згідно якого оплата за поставлений Товар здійснюється протягом 30 (тридцяти) банківських днів з фактичної дати отримання Товару відповідачем (Покупцем). Однак, всі оплати відповідач здійснював з порушеннями.

У зв`язку з чим, позивач на підставі ч.2 ст. 625 Цивільного кодексу України просить стягнути з відповідача також 543 317,83 грн. інфляційних та 80 436,20 грн. 3% річних, нарахованих на суми заборгованості за фактичні періоди прострочення.

Відповідач в ході розгляду спору в судові засідання не з`являвся, позовні вимоги не заперечив та не спростував, відзиву на позов чи доказів повернення коштів не надав.

Згідно з ч.1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ч.2 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п.1 ч.2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч.1 ст. 202 Господарського кодексу України, ст. 599 Цивільного кодексу України зобов`язання, зокрема, припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Стаття 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язання є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених законом або договором.

Відповідно до п. 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною 2 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Як передбачено ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч.1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ч.2 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Таким чином, за наслідками розгляду спору судом встановлено факт прострочення відповідачем оплати поставленого товару на суму 1 685 033,47 грн., що відповідачем не заперечено та не спростовано.

Згідно зі ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання. Суб`єктами права застосування штрафних санкцій є учасники відносин у сфері господарювання, зазначені у статті 2 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як вбачається з наданого позивачем розрахунку, інфляційні та річні правомірно нараховані за період з моменту настання строку оплати на фактично прострочену суму у відповідності до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України.

Таким чином, вимоги позивача про стягнення з відповідача 1 685 033,47 грн. основного боргу, 543 317,83 грн. інфляційних та 80 436,20 грн. 3% річних правомірні, відповідачем не спростовані, тому підлягають задоволенню.

Згідно з ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ст.73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Належними у розумінні ч.1 ст. 76 Господарського процесуального кодексу України є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.

Згідно з ч.2 ст.76 Господарського процесуального кодексу України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Як визначено ст. 79 Господарського процесуального кодексу України, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

За наслідками розгляду спору суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивачем обґрунтовані та доведені, відповідачем не спростовані, тому підлягають задоволенню в повному обсязі.

Згідно з ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається:

1) у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін;

2) у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно з ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються:

1) у разі задоволення позову - на відповідача;

2) у разі відмови в позові - на позивача;

3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до ч. 1 ст.129 Господарського процесуального кодексу України понесені позивачем витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача в повному обсязі в сумі 34 631,891 грн.

Згідно з ч. 1 ст. 16 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою.

Відповідно до ч. 2 ст. 16 Господарського процесуального кодексу України представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Згідно з ч. 1 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Частиною 1 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Згідно з ч. 2 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Згідно з ч. 3 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно з ч. 4 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч.5).

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч.6).

Як визначено ч. 8 ст.129 Господарського процесуального кодексу України, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Як вбачається з матеріалів справи, станом на момент розгляду спору та прийняття рішення у справі позивачем підтверджено понесення витрат на правову допомогу в сумі 29 550,00 грн., які відповідають обсягу адвокатських послуг виходячи зі складності справи.

Керуючись ст.ст. 13, 73, 74, 79, 129, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгово-маркетингове агентство «Трістан» до Державного підприємства спиртової та лікеро-горілчаної промисловості «Укрспирт» про стягнення 2 308 728,53 грн. задовольнити в повному обсязі.

2. Стягнути з Державного підприємства спиртової та лікеро-горілчаної промисловості «Укрспирт» (07400, Київська область, місто Бровари, вулиця Гагаріна, будинок 16, код ЄДРПОУ 37199618) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгово-маркетингове агентство «Трістан» (04116, м. Київ, вул. Ванди Василевської, будинок 12/16, код ЄДРПОУ 32531568) 1 685 033,47 грн. основного боргу, 543 317,83 грн. інфляційних, 80 436,20 грн. 3 % річних, 34 630,94 грн. витрат по сплаті судового збору та 29 550,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

3. Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст.241 Господарського процесуального кодексу України після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку відповідно до ст. ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя А.Ю. Кошик

повний текст рішення складено 08.02.2024 року