Рішення

від 08.02.2024 по справі 910/7286/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"08" лютого 2024 р. м. Київ Справа № 910/7286/23

Господарський суд Київської області у складі головуючої судді Третьякової О.О., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження справу №910/7286/23

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Вест Ойл Трейдінг» (79018, м. Львів, вул. Федьковича, 57)

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Ойл Пром Люкс» (07301, Київська область, м. Вишгород, вул. Лугова, буд. 36А, офіс 109/1)

про стягнення 88288,84 грн

без повідомлення (виклику) сторін

обставини справи:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Вест Ойл Трейдінг» (далі позивач) звернулося до Господарського суду м. Києва із позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Ойл Пром Люкс» (далі відповідач) про стягнення 88288,84 грн збитків з підстав нереєстрації податкових накладних.

Позовні вимоги мотивовані тим, що між позивачем в якості покупця та відповідачем в якості постачальника було укладено договір поставки від 03.08.2023 №Н-038-3, надалі договір поставки, за яким відповідач поставив покупцю товари на загальну 1349558,00 грн, в т.ч. ПДВ 88288,84 грн. Позивач посилається на те, що відповідач всупереч вимог п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України як продавець товарів не склав та не зареєстрував в Єдиному реєстрі податкових накладних (ЄРПН) податкову накладну для позивача як покупця товарів. З наведених підстав позивач, посилаючись на ст.22 Цивільного кодексу України та правові позиції Верховного Суду у постанові від 03.08.2021 у справі №917/877/17 та постанові від 03.12.2018 у справі №908/76/18 щодо права особи на відшкодування збитків у разі порушення її цивільного права, заявляє вимоги до відповідача про стягнення 88288,84 грн збитків.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 11.05.2023 у справі №910/7286/23 позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Вест Ойл Трейдінг» передана за підсудністю до Господарського суду Київської області згідно з ч.1 ст.27 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 14.06.2023 у справі №910/7286/23 зазначений позов залишено без руху в порядку ст.174 Господарського процесуального кодексу України для усунення у десятиденний строк недоліків позовної заяви.

В установлений строк позивач подав до Господарського суду Київської області заяву про усунення недоліків позовної заяви, якою усунув недоліки позовної заяви.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 21.07.2023 відкрито провадження у справі №910/7286/23, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін у зв`язку з малозначністю справи в порядку п.1 ч.5 ст.12, ч.1 ст.247, ч.1 ст.250 Господарського процесуального кодексу України, відповідачу визначено строк для подання відзиву на позов та заперечень на відповідь на відзив, позивачу - строк для подання відповіді на відзив та ін.

Ухвалу Господарського суду Київської області від 21.07.2023 про відкриття провадження у даній справі отримано відповідачем 01.08.2023, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення №0600034939788.

В установлений процесуальним законодавством та судом в ухвалі від 21.07.2023 строк відзив на позовну заяву відповідачем не подано.

Згідно з ч.9 ст.165 та ч.2 ст.178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Відповідно до вище перелічених норм Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши подані документи і матеріали, проаналізувавши позовні вимоги, з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, оцінивши наявні докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому їх дослідженні, суд

встановив:

Між Товариством з обмеженою відповідальністю «Ойл Пром Люкс» (далі постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Вест Ойл Трейдінг» (далі покупець) укладено договір поставки від 03.08.2022 №Н-038-3 (далі договір) у електронній формі, відповідно до умов якого постачальник зобов`язується передати, а покупець прийняти і оплатити нафтопродукти, що іменуються далі по тексту «товар». Номенклатура товару, його кількість і ціна встановлюється сторонами у відвантажувальних документах (видаткових накладних) на товар, які є специфікацією в розумінні ст.266 Господарського кодексу України і складають невід`ємну частину договору (п.1.1 договору).

Відповідно до п.2.4 договору фактична кількість поставленого товару відображається в перевізних документах та є підставою для здійснення остаточних розрахунків.

Згідно з п.3.3 договору датою поставки, при поставці товару автомобільним транспортом на умовах DDP, є дата підписання сторонами товарно-транспортних накладних.

За результатами поставки та приймання-передачі товару сторони підписують товарно-транспортні та видаткові накладні (п.4.3 договору).

Відповідно до п.5.1 договору ціна товару включає в себе вартість його доставки, узгоджується сторонами для кожної партії товару окремо та зазначається у видаткових накладних.

Згідно з п.5.2 договору загальна ціна цього договору визначається кількістю отриманого та оплаченого товару покупцем протягом всього строку дії договору.

Відповідно до п.5.3 договору покупець зобов`язується оплатити товар протягом 3-х банківських днів від дати його фактичного отримання.

Цей договір набирає чинності з моменту підписання сторонами договору, та діє до « 31» грудня 2022 року. Якщо жодна зі сторін у термін одного місяця до закінчення терміну дії договору не виявила бажання його розірвати, договір вважається пролонгованим на наступний рік з дати його закінчення або з дати його пролонгації на тих самих умовах (п.9.1 договору).

На виконання умов вказаного договору відповідач поставив позивачу товар на загальну суму 1349558,00 грн, що підтверджується електронними накладними від 06.08.2022 №47 на суму 634641,00 грн (в тому числі ПДВ: 41518,57 грн), від 08.08.2022 №43 на суму 479541,00 грн (в тому числі ПДВ: 31371,84 грн), від 08.08.2022 №46 на суму 235376,00 грн ( в тому числі ПДВ: 15398,43 грн).

Позивач здійснив оплату вартості поставленого відповідачем товару на загальну суму 1349558,00 грн, що підтверджується платіжними інструкціями від 08.08.2022 №12314 на суму 1344558,00 грн (в тому числі ПДВ: 87961,74 грн) та від 09.08.2022 №12347 на суму 5000,00 грн ( в тому числі ПДВ: 327,10 грн). Отже, позивачем здійснено оплату вартості поставленого товару в повному обсязі.

Звертаючись до суду з даним позовом позивач зазначає, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Ойл Пром Люкс» як платник податку на додану вартість (витяг з реєстру платників податку на додану вартість №2013054500146) в порушення вимог Податкового кодексу України не зареєстрував в Єдиному реєстрі податкових накладних, щодо здійснення господарської операції з поставки товару по переліченим вище видатковим накладним.

З огляду на вказане, позивач зазначає що з огляду на бездіяльність відповідача щодо складання та реєстрації податкових накладних, він поніс збитки у розмірі 88288,84 грн внаслідок неотримання суми податкового кредиту.

Відповідно до ст.11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, зокрема з правочинів.

Як передбачено ст.174 Господарського кодексу України однією з підстав виникнення господарського зобов`язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але які йому не суперечать.

Статтею 638 Цивільного кодексу України визначено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Відповідно до ч.1 ст.626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч.1 ст.627 Цивільного кодексу України).

Згідно зі ст.628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

У відповідності до ч.1 ст.202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

За ст.207 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом.

У відповідності до ст.3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі; електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Приписами ч.1 ст.12 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису відповідно до вимог законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги», за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

За приписами статей 509, 526 Цивільного кодексу України, статей 173, 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Стаття 14 Податкового кодексу України визначає, що податок на додану вартість - це непрямий податок, який нараховується та сплачується відповідно до норм розділу V цього Кодексу (п.п.14.1.178.); податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу (п.п.14.1.181).

У відповідності до п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, кваліфікованого електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

При цьому, як визначено п.201.4 ст.201 Податкового кодексу України, платники податку в разі здійснення постачання товарів/послуг протягом періоду, за який складається така податкова накладна, постачання яких має безперервний або ритмічний характер покупцям - платникам податку - можуть складати не пізніше останнього дня місяця, в якому здійснено такі постачання, зведені податкові накладні на кожного платника податку, з яким постачання мають такий характер протягом періоду, за який складається така податкова накладна, з урахуванням усього обсягу постачання товарів/послуг відповідному платнику протягом такого місяця.

Пунктом 201.7. ст.201 Податкового кодексу України визначено, що податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Згідно з п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. Податкові накладні, які не надаються покупцю, а також податкові накладні, складені за операціями з постачання товарів/послуг, які звільнені від оподаткування, підлягають реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних. Підтвердженням продавцеві про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня.

З метою отримання податкової накладної/розрахунку коригування, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, покупець надсилає в електронному вигляді запит до Єдиного реєстру податкових накладних, за яким отримує в електронному вигляді повідомлення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних та податкову накладну/розрахунок коригування в електронному вигляді. Такі податкова накладна/розрахунок коригування вважаються зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних та отриманими покупцем. Датою та часом надання податкової накладної та/або розрахунку коригування в електронному вигляді до центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, є дата та час, зафіксовані у квитанції. Якщо надіслані податкові накладні та/або розрахунки коригування сформовано з порушенням вимог, передбачених відповідно пунктом 201.1 статті 201 та/або пунктом 192.1 статті 192 цього Кодексу, протягом операційного дня продавцю/покупцю надсилається квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі про неприйняття їх в електронному вигляді із зазначенням причин.

Отже, обов`язок із оформлення і реєстрації податкових накладних покладено на платника податку - продавця товарів/послуг, а не платника податку, який формує податковий кредит.

Відповідно до п.187.1 ст.187 Податкового кодексу України датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на рахунок платника податку в банку/небанківському надавачу платіжних послуг як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг, оплата яких здійснюється електронними грошима, - дата зарахування електронних грошей платнику податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, на електронний гаманець, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку. Для документів, складених в електронній формі, датою оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку, вважається дата, зазначена у самому документі як дата його складення відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», незалежно від дати накладення електронного підпису.

Відповідачем не надано доказів на підтвердження факту реєстрації податкових накладних щодо товару, який переданий позивачеві та оплачений ним із дотриманням встановлених вимог.

З наданого до суду скриншоту з електронного кабінету платника податку (позивача) за період з 01.08.2022 по 26.06.2023 року вбачається відсутність у зареєстрованих відомостях щодо податкового кредиту даних постачальника (індивідуальний податковий номер), які б належали відповідачу.

Згідно зі ст.610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст.611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, відшкодування збитків.

Згідно зі ст.20 Господарського кодексу України кожний суб`єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб`єктів захищаються шляхом, зокрема, відшкодування збитків.

За змістом ст.216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Застосування господарських санкцій повинно гарантувати захист прав і законних інтересів громадян, організацій та держави, в тому числі відшкодування збитків учасникам господарських відносин, завданих внаслідок правопорушення, та забезпечувати порядок у сфері господарювання.

Частиною 1 ст.22 Цивільного кодексу України визначено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права має право на їх відшкодування. У відповідності до частини 2 цієї ж статті збитками є втрати, яких особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки; доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Господарський кодекс України збитками визначає витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також неодержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною (ст.224 Господарського кодексу України).

До складу збитків, згідно зі ст.225 Господарського кодексу України що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються зокрема, вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства, додаткові витрати, понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язань другою стороною.

У вигляді упущеної вигоди відшкодовуються ті доходи, які могли б бути реально отримані при належному виконанні боржником зобов`язання за договором.

Відповідно ст. 226 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який вчинив господарське правопорушення, зобов`язаний вжити необхідних заходів щодо запобігання збиткам у господарській сфері інших учасників господарських відносин або щодо зменшення їх розміру, а у разі якщо збитків завдано іншим суб`єктам, - зобов`язаний відшкодувати на вимогу цих суб`єктів збитки у добровільному порядку в повному обсязі, якщо законом або договором сторін не передбачено відшкодування збитків в іншому обсязі.

Відповідно до п.6.7 договору постачальник гарантує своєчасність подання податкової звітності, що буде відображати правовідносини, що є предметом даного договору, до контролюючих органів, правильність та коректність цієї звітності.

Для відшкодування збитків, завданих порушенням господарських зобов`язань, особа, яка звертається до суду з відповідними вимогами, повинна довести належними, допустимими та достатніми доказами такі факти:

а) неправомірність поведінки особи (відповідно до ч.1 ст.218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. факт порушення господарського зобов`язання. Протиправна поведінка особи може виявлятися у прийнятті нею неправомірного рішення або у неправомірній поведінці (діях або бездіяльності). Протиправною у цивільному праві вважається поведінка, яка порушує імперативні норми права або санкціоновані законом умови договору, внаслідок чого порушуються права іншої особи).

б) наявність збитків. Під збитками слід розуміти втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

в) причинно-наслідковий зв`язок між протиправною поведінкою та збитками (причинно-наслідковий зв`язок є обов`язковою умовою відповідальності, та полягає у тому, що наслідки у вигляді збитків є об`єктивним, безпосереднім та невідворотним наслідком неправомірної поведінки (порушення господарського зобов`язання). Збитки, настання яких можливо було уникнути, не мають безпосереднього причино-наслідкового зв`язку із порушенням господарського зобов`язання та не належать до відшкодування).

При цьому принципи господарсько-правової відповідальності виходять з презумпції вини особи, яка порушила своє господарське зобов`язання, та покладають та таку особу обов`язок доведення відсутності вини (ч.2 ст.614 Цивільного кодексу України; ч.2 ст.218 Господарського кодексу України).

Враховуючи викладені обставини справи, суд встановив, що відповідач в порушення вимог п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України належним чином не зареєстрував податкові накладні, у зв`язку з чим позивач був позбавлений права включити суми ПДВ до складу податкового кредиту та, відповідно, скористатись правом на зменшення податкового зобов`язання на суму 88288,84 грн, а відтак, розмір збитків доведено позивачем належними та допустимими доказами.

Разом із тим, положення п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, не передбачають можливості включення покупцем товарів/послуг суми ПДВ до податкового кредиту у разі невиконання продавцем обов`язку зі складення та реєстрації податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних, при цьому, покупець зазначених товарів/послуг має право додати до податкової декларації скаргу на такого продавця, однак подання такої скарги згідно з наведеною нормою у редакції, чинній після 01.01.2015, не є підставою для включення ним сум податку до складу податкового кредиту.

Відповідні висновки щодо застосування п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України у відповідній редакції, викладені у постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.08.2018 у справі №917/877/17.

Разом з тим, Верховний Суд, виходячи з того, що відповідач з порушенням вимог п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України не зареєстрував податкові накладні, у зв`язку з чим позивач був позбавлений права включити суми ПДВ до складу податкового кредиту та, відповідно, скористатись правом на зменшення податкового зобов`язання, дійшов висновку про доведеність усіх елементів складу господарського правопорушення, що є підставою для задоволення вимог про стягнення збитків у вигляді суми ПДВ, на яку позивач, в результаті неналежного виконання відповідачем своїх зобов`язань не мав змоги отримати податковий кредит, отже зменшити суму зобов`язань із сплати ПДВ.

Оскільки відповідач не зареєстрував в установленому законом порядку податкові накладні по вищепереліченим господарським операціям, позивач поніс збитки у вигляді неотриманого податкового кредиту, які (збитки) відповідач повинен відшкодувати позивачу.

Відповідно до ст.13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Відповідно до ст.73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ст.74 Господарського процесуального кодексу України).

Належними у розумінні ч.1 ст.76 Господарського процесуального кодексу України є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.

Згідно з ч.2 ст.76 Господарського процесуального кодексу України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

За приписами ч.1 ст.77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування (ч.1 ст.79 Господарського процесуального кодексу України).

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

За таких обставин суд вважає, що вимога позивача про стягнення з відповідача 88288,84 грн збитків є правомірною, обґрунтованою, документально підтвердженою, відповідачем не запереченою та належним чином не спростованою, а отже такою, що підлягає задоволенню в повному обсязі.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат зі сплати судового збору та на професійну правничу допомогу, суд керується п.2 ч.1 та п.1 ч.4 ст.129 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до яких судові витрати покладаються у разі задоволення позову на відповідача.

В підтвердження витрат на професійну правничу допомогу в сумі 10000,00 грн позивачем подано суду (в копіях) договір про надання юридичних послуг від 01.05.2023 №37, укладений між позивачем та адвокатським об`єднанням «Лекс Вектор»; свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю від 04.10.2002 №2142, видане Сєрову Олександру Володимировичу; ордер від 07.06.2023 №1189239 на представництво інтересів позивача адвокатом Сєровим Олександром Володимировичем; рахунок №1 від 12.05.2023 на суму 10000,00 грн, сформований адвокатом Сєровим Олександром Володимировичем на оплату позивачем; платіжну інструкцію від 12.05.2023 №21307 на суму 10000,00 грн про сплату позивачем 10000,00 грн (оплата гонорару за договором про надання юридичних послуг №37 від 01.05.2023р. рах №1 від 12.05.2023р. Без ПДВ).

Розмір витрат позивача на професійну правничу допомогу є співмірним із складністю справи та обсягом виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); а також ціною позову.

Таким чином, з огляду на задоволення позову, на користь позивача за рахунок відповідача підлягають відшкодуванню судові витрати зі сплати судового збору в сумі 2684,00 грн та витрати на професійну правничу допомогу в сумі 10000,00 грн.

Керуючись ст.2, 7, 8, 11, 14, 18, 20, 73-80, 129, 233, 236-238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

вирішив:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Вест Ойл Трейдінг» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Ойл Пром Люкс» про стягнення 88288,84 грн збитків задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Ойл Пром Люкс» (07301, Київська обл., Вишгородський р-н, м. Вишгород, вул. Лугова, буд. 36А, офіс 109/1, ідентифікаційний код 44354637) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Вест Ойл Трейдінг» (79018, Львівська обл., м. Львів, вул. Федьковича, 57, ідентифікаційний код 43640880) 88288 (вісімдесят вісім тисяч двісті вісімдесят вісім) грн 84 коп. збитків, 10000 (десять тисяч) грн 00 коп. витрат на професійну правничу допомогу та 2684 (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири) грн 00 коп. витрат по сплаті судового збору.

3. Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Північного апеляційного господарського суду в порядку, передбаченому ст.257 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складено та підписано 08.02.2024.

Суддя О.О. Третьякова