Рішення

від 15.01.2024 по справі 911/13/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" січня 2024 р. м. Київ Справа № 911/13/23

Господарський суд Київської області в складі

головуючого судді Христенко О.О.

за участю секретаря Любицької Д-М.О.

розглянувши справу № 911/13/23

за позовомПершого заступника керівника Пологівської окружної прокуратури

Запорізької області в інтересах держави в особі

1. Гуляйпільської міської ради, Запорізька обл., Пологівський р-н,

м. Гуляйполе

2. Комунального некомерційного підприємства Гуляйпільська міська

лікарня Гуляйпільської міської ради, Запорізька обл., Пологівський

р-н, м. Гуляйполе

до Товариства з обмеженою відповідальністю Вектор Трейд, м. Славутич

Київської області

про стягнення 7 300,00 грн

за участю представників:

прокурор:Галась О.М., посвідчення № 055447 від 21.02.2020;

від позивача: 1. не з`явився;

2. не з`явився;

від відповідача:не з`явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Перший заступник керівника Пологівської окружної прокуратури Запорізької області (далі-прокурор) звернувся до Господарського суду Київської області з позовом в інтересах держави в особі 1. Гуляйпільської міської ради (далі-позивач 1) та 2. Комунального некомерційного підприємства «Гуляйпільська міська лікарня» Гуляйпійської міської ради (далі-позивач 2) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Вектор Трейд» (далі-відповідач) про стягнення 7 300,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що згідно з пунктом 71 підрозділу 2 розділу XX Податкового кодексу України від опадаткввання ПДВ звільняються ті товари, назва яких відповідає назві товарів (медичних виробів, основних компонентів), міжнародному непатентованому найменуванню (назві) лікарських виробів, що включені до Переліку № 224, та за умови дотримання вимог встановлених у примітках до Переліку № 224. Таким чином, постачальник, з яким укладено договір про закупівлю товарів, в даному випадку комплект одягу № УКТЗЕД 6210109800 та респіратор стандарт № УКТЗЕД 6307909800 за державні кошти, починаючи з 17 березня 2020 року і до останнього числа місяця, в якому завершується дія карантину, повинен визначати вартість таких товарів без ПДВ. Однак, як зазначено прокурором, до ціни товару, поставленого за Договором № 46 від 25.03.2020 включений податок на додану вартість в сумі 7 300,00 грн, який відповідачем повернутий не був.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 09.01.2023 відкрито провадження у справі № 911/13/23, розгляд справи в порядку загального позовного провадження призначений в підготовчому засіданні на 01.02.2023.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 01.02.2023 підготовче засідання у справі № 911/13/23 було відкладео на 06.03.2023.

03.03.2023 через систему Електронний суд та через канцелярію суду 06.03.2023 від Пологівської окружної прокуратури Запорізької області надійшло клопотання № 56/2-3253-22 від 02.03.2023 (вх. № суду 1753/23 та вх. № суду 4176/23) про зупинення провадження у справі до розгляду Великою Палатою Верховного Суду справи № 905/1907/21.

В підготовчому засіданні 06.03.2023 прокурор підтримав подане ним клопотання про зупинення провадження у справі, вказуючи на те, що у справі № 905/1907/21 Верховним Судом, поміж іншого, будуть вирішуватись питання щодо можливості звернення прокурора із позовом в інтересах, зокрема, комунального закладу та можливості/неможливості стягнення коштів на користь комунального підприємства, а отже вирішення таких питань ставить в залежність вирішення спору у справі № 911/13/23, в якій позивачем 2 прокурорм вказане саме комунальне підприємство.

Ухвалою господарського суду від 06.03.2023 клопотання Пологівської окружної прокуратури Запорізької області № 56/2-3253-22 від 02.03.2023 (вх. № суду 1753/23 та вх. № суду 4176/23) про зупинення провадження у справі задоволено; провадження у справі № 911/13/23 зупинено до розгляду Великою Палатою Верховного Суду справи № 905/1907/21.

30.10.2023 через канцелярію суду від прокурора надійшло клопотання №56/2-3253-22 від 26.10.2023 (вх. № 20435/23) про поновлення провадження у справі № 911/13/23, оскільки постановою Великої Палати Верховного Суду від 21.06.2023 у справі № 905/1907/21 касаційну скаргу заступника керівника Черкаської обласної прокуратури на ухвалу Господарського суду Донецької області від 20.01.2022 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 01.09.2022 задоволено частково.

Ухвалою господарського суду від 07.11.2023 поновлено провадження у справі № 911/13/23; підготовче засідання у справі № 911/13/23 призначено на 29.11.2023.

10.11.2023 через канцелярію Господарського суду Київської області від прокурора надійшла заява № 56/2-4326 вих-23 від 07.11.2023(вх. № суду 21231/23) про зміну предмета позову, в якій прокурор просить суд кошти в сумі 7 300,00 грн, за стягненням яких звернувся прокурор, стягнути саме на користь Гуляйпільської міської ради.

Так, прокурор зазначає про те, що у спірних правовідносинах КНП " Гуляйпільська міська лікарня» Гуляйпільської міської ради діє як розпорядник бюджетних коштів нижчого рівня та є замовником товару в обсязі та в межах видатків, визначених Гуляйпільською міською радою. В свою чергу, міська рада, будучи засновником КНП "Гуляйпільська міська лікарня", яка фінансує його діяльність, здійснює управління ним та контроль за його фінансово-господарською діяльністю, зобов`язана контролювати питання ефективності використання бюджетних коштів при укладенні договору про закупівлю, у зв`язку із чим Гуляйпільська міська рада є особою, уповноваженою на вжиття заходів представницького характеру для захисту інтересів територіальної громади під час укладення договору, а тому виступає належним позивачем у даній справі. Тому прокурор вважає, що кошти мають бути стягнуті саме на користь міської ради, у зв`язку з чим прокурор просив прийняти до розгляду позовні вимоги в наданій редакції.

Ухвалою суду від 29.11.2023 підготовче засідання у справі № 911/13/23 було відкладено на 20.12.2023.

Ухвалою суду від 20.12.2023 закрито підготовче провадження у справі № 911/13/23, справу призначено до розгляду по суті на 15.01.2024.

Присутнім в судових засіданнях прокурором були підтримані позовні вимоги, з урахуванням заяви № 56/2-4326 вих-23 від 07.11.2023 (вх. № суду 21231/23) про зміну предмета позову, вважаючи їх обгрунтованими та такими, що підлягають задоволенню з підстав, викладених у позові; представник позивача 1 в судові засідання жодного разу не з`явився, однак 23.01.2023 на електронну адресу суду останнім було надіслано клопотання (вх. № 1249/23), в якому позивач 1 підтримав заявлені позовні вимоги та повідомив про неможливість прибуття повноважного представника в судові засідання; представник позивача 2 жодного разу в засідання суду не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, письмових пояснень з приводу позовних вимог, які підлягають розгляду до суду не надіслав.

Відповідач в засідання суду жодного разу не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, відзив на позов до суду не надіслав.

Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 11 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Згідно з ч. 4 ст. 89 Цивільного кодексу України відомості про місцезнаходження юридичної особи вносяться до Єдиного державного реєстру.

За приписами частини 1 статті 7 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб-підприємців з Єдиного державного реєстру.

З метою повідомлення відповідача про розгляд справи судом та про його право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвали суду від 09.01.2023, 01.02.2023, 07.11.2023, 29.11.2023, 20.12.2023 були направлені судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: Київська область, м. Славутич, вул. Промислова, 6/1, будбаза, що підтверджується наявним у матеріалах справи списком згрупованих поштових відправлень «рекомендований лист».

Проте, зазначені поштові конверти, разом із ухвалами суду були повернуті на адресу суду із відмітками «за закінченням терміну зберігання».

Згідно з ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Суд звертає увагу на те, що направлення листів рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним. При цьому отримання зазначених листів адресатом перебуває поза межами контролю відправника. Схожа правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 р. у справі №800/547/17 (П/9901/87/18), провадження №11-268заі18.

З урахуванням зазначеного, суд дійшов висновку, що відповідач був належним чином повідомлений про розгляд справи Господарським судом Київської області та про його право подати відзив на позовну заяву.

У даному випадку судом також враховано, що за приписами частини 1 статті 9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.

Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України «Про доступ до судових рішень» усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 3 Закону України «Про доступ до судових рішень» для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному вебпорталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України «Про доступ до судових рішень»).

Враховуючи наведене, господарський суд зазначає, що відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись з процесуальними документами у справі № 911/13/23 у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Відповідно до ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Таким чином, матеріали справи свідчать, що всім учасникам справи надано можливість для висловлення своєї правової позиції.

Частиною першою ст. 202 ГПК України передбачено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, що мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд Київської області -

ВСТАНОВИВ:

Комунальним некомерційним підприємством «Гуляйпільська міська лікарня» Гуляйпільської міської ради на веб-порталі Уповноваженого органу опубліковано оголошення про проведення відкритих торгів UA-2020-03-25-00266-с щодо закупівлі товарів за кодом ДК 021:2015:33140000-3 - медичні матеріали.

За результатами проведення торгів переможцем визначено Товариство з обмеженою відповідальністю «Вектор Трейд» з остаточною пропозицією 43 800,00 грн.

25.03.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Вектор Трейд» (постачальник) та Комунальним некомерційним підприємством «Гуляйпільська міська лікарня» Гуляйпільської міської ради (покупець) укладений Договір поставки № 46, предметом якого є закупівля виробів медичного призначення, код ДК 021:2015:33140000-3 - медичні матеріали (п. 1.1 договору).

Пунтктом 3.1 договору визначено, що ціна товару є динамічною і визначається на момент подання заявки покупцем. Сума договору становить 43 800,00 грн з ПДВ.

Умовами п. 9.1 договору визначено, що договір діє з моменту підписання, до закінчення - 31.12.2020.

У Специфікації № 1 від 25.03.2020 сторонами визначено найменування товару, його кількість, ціну за одиницю та загальну вартість. Відповідно до Специфікації № 1 від 25.03.2020 обумовлена поставка товару - Комплект одягу (комбінезони) в кількості 20 штук та Респіратор стандарт в кількості 200 штук, на загальну суму 43 800,00 грн, в т.ч. ПДВ 7 300,00 грн.

Відповідно до видаткової накладної № РН-9/612 від 25.03.2020 Товариством з обмеженою відповідальністю «Вектор Трейд» передано, а КНП «Гуляйпільська міська лікарня» Гуляйпільської міською радою отримано вказаний товар - Комплект одягу (комбінезони) в кількості 20 штук та Респіратори стандарт в кількості 200 штук, на загальну суму 43 800,00 грн, в т.ч. ПДВ 7 300,00 грн.

Платіжним дорученням № 49 від 25.03.2020, на виконання умов договору КНП «Гуляйпільська міська лікарня» Гуляйпільської міської ради на рахунок ТОВ «Вектор Трейд» перераховано грошові кошти в сумі 43 800,00 грн, в т.ч. 7 300,00 грн податку на додану вартість.

Як вбачається з матеріалів справи прокурор звертався до Гуляйпільської міської ради та КНП «Гуляйпільська міська лікарня» Гуляйпійської міської ради з листами № 56/2-3076ВИХ-21 від 20.08.2021, № 56/2-3896ВИХ-21 від 13.10.2021, № 56/2-4297ВИХ-21 від 08.11.2021, № 56/2-4942ВИХ-21 від 09.12.2021, в яких просив повідомити чи здійснено повернення ПДВ за спірним договором. Так, прокурор зазначав про необхідність з`ясування обставин фактичного повернення суб`єктами господарювання на рахунок КНП «Гуляйпільська міська лікарня» Гуляйпійської міської ради податку на додану вартість, оскільки договором про закупівлю визначена ціна товару, з урахуванням ПДВ, що порушує норми п. 71 підрозділу 2 розділу XX Податкового кодексу України та має бути повернута ТОВ «Вектор Трейд».

У відповідь листами № 1679/17 від 13.210.2021 та № 2025/01-17 від 10.12.2021 КНП «Гуляйпільська міська лікарня» Гуляйпійської міської ради вказувала на те, що сума ПДВ за Договром № 46 від 25.03.2020, Товариством з обмеженою відповідальністю «Вектор Трейд» лишається не повернутою.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627 ЦК України).

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Зокрема, при укладенні господарського договору сторони зобов`язані у будь-якому разі погодити ціну, яка є істотною умовою господарського договору (ст.ст. 628, 638 Цивільного кодексу України, ст.ст. 180, 189 Господарського кодексу України).

Ціна у господарському договорі визначається в порядку, встановленому цим Кодексом, іншими законами, актами Кабінету Міністрів України. За згодою сторін у господарському договорі може бути передбачено доплати до встановленої ціни за продукцію (роботи, послуги) вищої якості або виконання робіт у скорочені строки порівняно з нормативними (ч. 5 ст. 180 ГК України).

Відповідно до статті 11 Закону України "Про ціни і ціноутворення" вільні ціни встановлюються суб`єктами господарювання самостійно за згодою сторін на всі товари, крім тих, щодо яких здійснюється державне регулювання цін.

Отже, сторони на договірних засадах передбачають формування ціни за договором.

Податок на додану вартість визначено у підпункті 14.1.178 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України як непрямий податок, який нараховується та сплачується відповідно до норм розділу V цього Кодексу. Об`єктом оподаткування ПДВ є операції платників податку, зокрема, з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу (п. "а" п. 185.1 ст. 185 Податкового кодексу України).

За своєю правовою сутністю ПДВ є часткою новоствореної вартості та сплачується покупцем (замовником послуг).

Згідно підпункту 5 пункту 1 рішення Ради національної безпеки і оборони України №87 від 13.03.2020, введеного в дію Указом Президента України №87/2020 від 13.03.2020 «Про невідкладні заходи щодо забезпечення національної безпеки в умовах спалаху гострої респіраторної хвороби COVID- 19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2», передбачено розроблення та внесення на розгляд Верховної Ради України законопроекту про внесення змін до Закону України «Про публічні закупівлі» щодо непоширення дії названого Закону на випадки, якщо предметом закупівлі є засоби медичного призначення та спеціалізоване медичне обладнання для надання допомоги хворим на COVID- 19.

На виконання рішення РНБО України 17.03.2020 Верховною Радою України прийнято Закон України № 530-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)», що цього ж дня набрав чинності, згідно якого розділ Х «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про публічні закупівлі» доповнено пунктом 3-1 такого змісту: «Установити, що дія цього Закону не поширюється на випадки, якщо предметом закупівлі є товари, роботи чи послуги, необхідні для виконання заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню, локалізацію та ліквідацію спалахів, епідемій та пандемій коронавірусної хвороби (COVID-19). Перелік таких товарів, робіт чи послуг та порядок їх закупівлі затверджуються Кабінетом Міністрів України».

Також, пунктом 4 розділу І цього ж Закону підрозділ 2 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України доповнено пунктом 71, за змістом якого тимчасово, для здійснення заходів щодо запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19) звільняються від оподаткування податком на додану вартість операції з ввезення на митну територію України лікарських засобів, медичних виробів та/або медичного обладнання, необхідних для виконання заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню, локалізацію та ліквідацію спалахів, епідемій та пандемій коронавірусної хвороби (COVID-19), перелік яких визначено Кабінетом Міністрів України.

Законом України від 30.03.2020 № 540-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID- 19)» пункт 71 підрозділу 2 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України викладено в новій редакції, згідно якої від оподаткування податком на додану вартість звільняються такі операції:

- з ввезення на митну територію України товарів (в тому числі лікарських засобів, медичних виробів та/або медичного обладнання), необхідних для виконання заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню, локалізацію та ліквідацію спалахів, епідемій та пандемій коронавірусної хвороби (COVID-19), перелік яких визначено Кабінетом Міністрів України;

- з постачання на митній території України товарів (у тому числі лікарських засобів, медичних виробів та/або медичного обладнання), необхідних для виконання заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню, локалізацію та ліквідацію спалахів, епідемій та пандемій коронавірусної хвороби (COVID-19), перелік яких визначено Кабінетом Міністрів України.

При цьому норми пункту 71 підрозділу 2 розділу ХХ Податкового кодексу України застосовуються до операцій, здійснених в період, починаючи з 17.03.2020 і до останнього числа місяця, в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID- 19).

У разі здійснення операцій, звільнених від оподаткування ПДВ відповідно до пункту 71 підрозділу 2 розділу ХХ Кодексу, положення пункту 198.5 статті 198 та статті 199 розділу V Кодексу не застосовуються, та податкові зобов`язання з ПДВ при здійсненні таких операцій не нараховуються.

Постановою Кабінету Міністрів України від 20.03.2020 № 224 (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) затверджено Перелік лікарських засобів, медичних виробів та/або медичного обладнання, необхідних для здійснення заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню, локалізацію та ліквідацію спалахів, епідемій та пандемій коронавірусної хвороби (COVID-19), які звільняються від сплати ввізного мита та операції з ввезення яких на митну територію України звільняються від оподаткування податком на додану вартість (далі - Перелік). Зокрема, згідно з Переліком до Медичного обладнання для закладів охорони здоров`я, що надають допомогу хворим на COVID-19, включено такі засоби індивідуального захисту як Комплект одягу (код УКТЗЕД 6210109800), Респіратор стандарт (код УКТЗЕД 6307909800).

Окрім того, відповідно до приміток до Переліку, в яких роз`яснено порядок його застосування - визначення відповідності товарів наведеному переліку, було визначено, що: коди згідно з УКТЗЕД наводяться у цьому переліку довідково. Основною підставою для звільнення від оподаткування податком на додану вартість товарів, що ввозяться на митну територію України, є відповідність таких товарів назві товару (медичного виробу, основного компонента), міжнародному непатентованому найменуванню (назві) лікарського засобу, які зазначені в переліку.

2. Для цілей цього переліку:

1) медичні вироби означають медичні вироби, активні медичні вироби у значенні, наведеному в Технічному регламенті щодо медичних виробів, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 2 жовтня 2013 р. № 753 (Офіційний вісник України, 2013 р., № 82, ст. 3046), Технічному регламенті щодо медичних виробів для діагностики in vitro, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 2 жовтня 2013 р. № 754 (Офіційний вісник України, 2013 р., № 82, ст. 3047), Технічному регламенті щодо активних медичних виробів, які імплантують, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 2 жовтня 2013 р. № 755 (Офіційний вісник України, 2013 р., № 82, ст. 3048);

2) термін "засоби індивідуального захисту" вживається у значенні, наведеному в Технічному регламенті засобів індивідуального захисту, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 27 серпня 2008 р. № 761 (Офіційний вісник України, 2008 р., № 66, ст. 2216) є медичними виробами.

Таким чином, якщо лікарські засоби, дезінфекційні засоби, антисептики, медичні вироби, медичне обладнання, засоби індивідуального захисту включено до Переліку №224, то операції платника податку з постачання на митній території України таких засобів (обладнання) звільняються від оподаткування ПДВ.

Вартість товарів, що включені до Переліку № 224, повинна визначатися без ПДВ з настання дати запровадження пільги, встановленої пунктом 71 підрозділу 2 розділу ХХ Кодексу, відповідно до змін, внесених Законом № 540, тобто з 17.03.2020.

Отже, товар, поставлений відповідачем, віднесений до товару, операції з постачання якого звільняються від оподаткування, адже включений до Переліку з дотриманням передбачених приміткою до Переліку умов.

Частиною 1 статті 1212 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Загальна умова частини 1 статті 1212 Цивільного кодексу України звужує застосування інституту безпідставного збагачення у зобов`язальних (договірних) відносинах, бо отримане однією зі сторін у зобов`язанні підлягає поверненню іншій стороні на підставі цієї статі тільки за наявності ознаки безпідставності такого виконання.

Для виникнення зобов`язання з безпідставного збагачення необхідна наявність наступних умов: 1) збільшення майна в однієї особи (вона набуває нові цінності, збільшує кількість та вартість належного їй майна або зберігає майно, яке неминуче мало б вибути із її володіння); 2) втрата майна іншою особою, тобто збільшення або збереження майна в особи є наслідком втрати або недоотримання цього майна іншою особою; 3) причинний зв`язок між збільшенням майна в однієї особи і відповідною втратою майна іншою особою; 4) відсутність достатньої правової підстави для збільшення майна в однієї особи за рахунок іншої особи, тобто обов`язковою умовою є збільшення майна однієї сторони (набувача), з одночасним зменшенням його в іншої сторони (потерпілого), а також відсутність правової підстави (юридичного факту) для збагачення.

Відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином, тобто мала місце помилка, обман, випадковість або інші підстави набуття або збереження майна, які не можна віднести до підстав виникнення цивільних прав та обов`язків, передбачених нормами статті 11 Цивільного кодексу України.

У випадку, коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, стаття 1212 Цивільного кодексу України може бути застосована тільки після того, як така правова підстава у встановленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або була відсутня взагалі.

Положення глави 83 Цивільного кодексу України "Набуття, збереження майна без достатньої правової підстави" застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Зокрема, набуття відповідачем як однією зі сторін зобов`язання коштів за рахунок іншої сторони не в порядку виконання договірного зобов`язання, а поза підставами, передбаченими договором, внаслідок перерахування на рахунок відповідача понад вартість товару, який було поставлено, виключає застосування до правовідносин сторін норм зобов`язального права, а є підставою для застосування положень статті 1212 Цивільного кодексу України.

Оскільки відповідачем отримана від покупця сума ПДВ за угодою поставки, при цьому, що відповідний товар не підлягав оподаткуванню в силу закону, суд приходить до висновку про наявність правових підстав для стягнення з відповідача безпідставно набутих коштів в сумі 7 300,00 грн, оскільки неповернення відповідачем зазначеної суми, має наслідком збагачення відповідача за рахунок лікарні поза підставою, передбаченою законом. Аналогічної правової позиції з приводу аналогічних правовідносин дотримується Верховний Суд у постанові від 10.02.2022 у справі №916/707/21.

Відповідач не забезпечив участі представника у судових засіданнях, письмових пояснень чи доказів повернення коштів не надав.

Отже, у даному випадку, позовні вимоги щодо стягнення 7 300,00 грн податку на додану вартість підлягають задоволенню, оскільки відповідачем грошові кошти були набуті всупереч умов наведеного законодавства.

Щодо участі прокурора у цій справі, оцінка обґрунтованості порушення інтересів держави в особі органу, визначеного прокурором позивачем, суд відзначає.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 131-1 Конституції України передбачено, що прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Згідно з ч. 3 ст. 53 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах (ч.4 ст. 53 ГПК України).

Отже, прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній заяві обґрунтовує: 1) в чому полягає порушення інтересів держави, 2) необхідність їх захисту, 3) визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає 4) орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що у випадку, коли держава вступає в цивільні правовідносини, вона має цивільну правоздатність нарівні з іншими їх учасниками. Держава набуває і здійснює цивільні права й обов`язки через відповідні органи, які діють у межах їхньої компетенції. Поведінка органів, через які діє держава, розглядається як поведінка держави у відповідних, зокрема цивільних, правовідносинах. Тому у відносинах, в які вступає держава, органи, через які вона діє, не мають власних прав і обов`язків, а наділені повноваженнями (компетенцією) представляти державу у відповідних правовідносинах. Також звертала увагу, що в судовому процесі держава бере участь у справі як сторона через її відповідний орган, наділений повноваженнями у спірних правовідносинах (постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 у справі № 587/430/16-ц (пункти 26, 27), від 23.11.2021 у справі №359/3373/16-ц (пункти 80, 81), від 05.10.2022 у справах № 923/199/21 (підпункти 8.16, 8.17) і №922/1830/19 (підпункти 7.1, 7.2)).

У пункті 55 постанови від 14.12.2022 у справі № 2-3887/2009 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що ці висновки актуальні також щодо участі територіальної громади в цивільних правовідносинах та судовому процесі.

Питання представництва інтересів держави прокурором у суді врегульовано у ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", якою визначено, що представництво прокурором держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів держави, у випадках та порядку, встановлених законом. Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті, крім випадку, визначеного абзацом четвертим цієї частини.

Абзацом 3 ч. 3 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" визначено заборону здійснення прокурором представництва в суді інтересів держави в особі державних компаній, а також у правовідносинах, пов`язаних із виборчим процесом, проведенням референдумів, діяльністю Верховної Ради України, Президента України, створенням та діяльністю медіа, а також політичних партій, релігійних організацій, організацій, що здійснюють професійне самоврядування, та інших громадських об`єднань.

При цьому у постанові від 21.06.2023 у справі №905/1907/21 Велика Палата Верховного Суду підтвердила свої висновки, викладені у пункті 9 постанови від 06.07.2021 у справі № 911/2169/20, про те, що заборона на здійснення прокурором представництва в суді інтересів держави в особі державних компаній, передбачена абзацом третім частини третьої статті 23 Закону № 1697-VII, має застосовуватись з урахуванням положень абзацу першого частини третьої цієї статті, який передбачає, що суб`єкт, в особі якого прокурор може звертатись із позовом в інтересах держави, має бути суб`єктом владних повноважень незалежно від наявності статусу юридичної особи. Разом з цим слід враховувати, що у контексті засадничого положення частини другої статті 19 Конституції України відсутність у Законі № 1697-VII інших окремо визначених заборон на здійснення представництва прокурором, окрім спеціальної заборони на представництво державних компаній, не слід розуміти як таку, що розширює встановлені в абзаці першому частини третьої статті 23 Закону № 1697-VII межі для здійснення представництва прокурором законних інтересів держави.

Поняття "інтереси держави" визначив Конституційний Суд України у своєму рішенні від 08.04.1999 №3-рп/99, зазначивши, що державні інтереси закріплюються як нормами Конституції України, так і нормами інших правових актів. Інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорони землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання тощо.

Наявність інтересів держави повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному випадку звернення прокурора з позовом. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 07.12.2018 у справі № 924/1256/17 та у постанові Верховного Суду від 15.05.2019 у справі № 911/1497/18.

У даній справі Перший заступник керівника Пологівської окружної прокуратури Запорізької області звернувся в інтересах держави в особі Гуляйпйської міської ради та Комунального некомерційного підприємства «Гуляйпільська міська лікарня» Гуляйпійської міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю «Вектор Трейд» із вимогами про стягнення 7 300,00 грн податку на додану вартість.

Обґрунтовуючи підстави представництва інтересів держави в особі Комунального некомерційного підприємства «Гуляйпійська міська лікарня» Гуляйпільської міської ради прокурор у позовній заяві вказував, що у спірних правовідносинах вказане підприємство є розпорядником бюджетних коштів, що проводив відповідну закупівлю, та стороною договору, умови якого належним чином не виконано.

Суд зазначає, що відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, Комунальне некомерційне підприємство «Гуляйпільська міська лікарня» Гуляйпільської міської ради є юридичною особою, комунальним підприємством, засновником якого є Гуляйпільська міська рада. Безпосереднє управління вказаним закладом здійснює директор, який в установленому порядку користується майном і розпоряджається коштами цього закладу, планує і організовує діяльність підприємства, укладає угоди з юридичними та фізичними особами.

За приписами ст. 78 Господарського кодексу України (далі - ГК України) комунальне унітарне підприємство утворюється компетентним органом місцевого самоврядування в розпорядчому порядку на базі відокремленої частини комунальної власності і входить до сфери його управління.

Орган, до сфери управління якого входить комунальне унітарне підприємство, є представником власника - відповідної територіальної громади і виконує його функції у межах, визначених цим Кодексом та іншими законодавчими актами.

Майно комунального унітарного підприємства перебуває у комунальній власності і закріплюється за таким підприємством на праві господарського відання (комунальне комерційне підприємство) або на праві оперативного управління (комунальне некомерційне підприємство).

Комунальне унітарне підприємство не несе відповідальності за зобов`язаннями власника та органу місцевого самоврядування, до сфери управління якого воно входить.

Органами управління комунального унітарного підприємства є: керівник підприємства, який призначається (обирається) органом, до сфери управління якого належить підприємство, або наглядовою радою цього підприємства (у разі її утворення) і є підзвітним органу, який його призначив (обрав); наглядова рада підприємства (у разі її утворення), яка в межах компетенції, визначеної статутом підприємства та законом, контролює і спрямовує діяльність керівника підприємства.

Особливості господарської діяльності комунальних унітарних підприємств визначаються відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом щодо діяльності державних комерційних або казенних підприємств, а також інших вимог, передбачених законом (ч. 10 ст. 78 ГК України).

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 55, ч. 1 ст. 63 ГК України комунальне некомерційне підприємство є господарською організацією, учасником господарських відносин, що діє на основі комунальної власності територіальної громади

Правовий статус розпорядників бюджетних коштів, їх повноваження та відповідальність визначені положеннями Бюджетного кодексу України (далі - БК України) та підзаконними нормативно-правовими актами, зокрема, постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2002 № 228, якою затверджено Порядок складання, розгляду, затвердження та основні вимоги до виконання кошторисів бюджетних установ (далі - Порядок).

Відповідно до ч. 1 ст. 22 БК України за обсягом наданих повноважень розпорядники бюджетних коштів поділяються на головних розпорядників бюджетних коштів та розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня.

Пунктом 18 ч.1 ст. 2 БК України передбачено, що головні розпорядники бюджетних коштів-бюджетні установи в особі їх керівників, які відповідно до статті 22 цього Кодексу отримують повноваження шляхом встановлення бюджетних призначень.

Розпорядник нижчого рівня - розпорядник, який у своїй діяльності підпорядкований відповідному головному розпоряднику та (або) діяльність якого координується через нього (абз. 3 п. 7 Порядку).

Бюджетне асигнування - повноваження розпорядника бюджетних коштів, надане відповідно до бюджетного призначення, на взяття бюджетного зобов`язання та здійснення платежів, яке має кількісні, часові та цільові обмеження. Бюджетне зобов`язання - будь-яке здійснене відповідно до бюджетного асигнування розміщення замовлення, укладення договору, придбання товару, послуги чи здійснення інших аналогічних операцій протягом бюджетного періоду, згідно з якими необхідно здійснити платежі протягом цього ж періоду або у майбутньому. Бюджетне призначення - повноваження головного розпорядника бюджетних коштів, надане цим Кодексом, законом про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет), яке має кількісні, часові і цільові обмеження та дозволяє надавати бюджетні асигнування (п.п. 6, 7 та 8 ч.1 ст. 2 БК України).

Пунктом 5 Порядку визначено, що установам можуть виділятися бюджетні кошти тільки за наявності затверджених та погоджених у випадках, передбачених цим Порядком, кошторисів, планів асигнувань загального фонду бюджету, планів надання кредитів із загального фонду бюджету, планів спеціального фонду, а закладам фахової передвищої та вищої освіти, науковим установам та закладам охорони здоров`я також за наявності затверджених та погоджених у випадках, передбачених цим Порядком, планів використання бюджетних коштів і помісячних планів використання бюджетних коштів. Установи мають право брати бюджетні зобов`язання та здійснювати платежі в межах бюджетних асигнувань, установлених затвердженими та погодженими у випадках, передбачених цим Порядком, кошторисами, планами асигнувань загального фонду бюджету, планами надання кредитів із загального фонду бюджету, планами спеціального фонду, а заклади фахової передвищої та вищої освіти, наукові установи та заклади охорони здоров`я також установлених затвердженими та погодженими у випадках, передбачених цим Порядком, планами використання бюджетних коштів і помісячними планами використання бюджетних коштів.

За змістом абз. 2 п. 43 Порядку розпорядники мають право провадити діяльність виключно, зокрема в межах бюджетних асигнувань, затверджених кошторисами, планами асигнувань загального фонду бюджету, планами надання кредитів із загального фонду бюджету, планами спеціального фонду.

Враховуючи наведене, а також правову позицію Великої Палати Верховного Суду, викладену в постанові від 21.06.2023 у справі № 905/1907/21, суд дійшов висновку, що КНП «Гуляйпільська міська лікарня» Гуляйпільської міської ради у відносинах, які виникли щодо закупівлі товарів за кодом ДК 021:2015:330140000-3 медичні матеріали за Договром № 46 від 25.03.2020, діє як розпорядник бюджетних коштів нижчого рівня (отримувач бюджетних коштів) та є замовником зазначеного товару в обсязі та в межах видатків, що визначені розпорядниками бюджетних коштів вищого рівня.

Отже, у спірних правовідносинах КНП «Гуляйпільська міська лікарня» Гуляйпільської міської ради виступає не як суб`єкт владних повноважень, а як сторона у зобов`язальних правовідносинах. Подібна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21.06.2023 у справі № 905/1907/21.

За таких обставин суд дійшов висновку про відсутність підстав для представництва прокурором інтересів держави в особі КНП «Гуляйпільська міська лікарня» Гуляйпільської міської ради.

Відповідно до правових висновків, викладених в постановах Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18 та від 06.07.2021 у справі № 911/2169/20, якщо після відкриття провадження у справі з урахуванням наведених учасниками справи аргументів та наданих доказів суд установить відсутність підстав для представництва прокурором інтересів держави в суді, суд залишає позовну заяву, подану прокурором в інтересах держави в особі компетентного органу, без розгляду відповідно до положень п. 2 ч.1 ст. 226 ГПК України.

З огляду на викладене та зважаючи на встановлені судом обставини, позов, поданий прокурором в інтересах держави в особі КНП «Гуляйпільська міська лікарня» Гуляйпільської міської ради підлягає залишенню без розгляду на підставі п. 2 ч.1 ст. 226 ГПК України.

Також прокурор визначив позивачем у справі Гуляйпільську міську раду.

Відповідно до ст. 7 Конституції України в Україні визнається і гарантується місцеве самоврядування.

Відповідно до ст. 2 Закону "Про місцеве самоврядування в Україні" місцеве самоврядування в Україні - це гарантоване державою право та реальна здатність територіальної громади - жителів села чи добровільного об`єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища, міста - самостійно або під відповідальність органів та посадових осіб місцевого самоврядування вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України. Місцеве самоврядування здійснюється територіальними громадами сіл, селищ, міст як безпосередньо, так і через сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи, а також через районні та обласні ради, які представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст.

За приписами ч. 1 ст. 10 вищевказаного Закону сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

Згідно з ст. 18-1 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" орган місцевого самоврядування може бути позивачем та відповідачем у судах загальної юрисдикції, зокрема, звертатися до суду, якщо це необхідно для реалізації його повноважень і забезпечення виконання функцій місцевого самоврядування.

Територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, землю, природні ресурси, підприємства, установи та організації, в тому числі банки, страхові товариства, а також пенсійні фонди, частку в майні підприємств, житловий фонд, нежитлові приміщення, заклади культури, освіти, спорту, охорони здоров`я, науки, соціального обслуговування та інше майно і майнові права, рухомі та нерухомі об`єкти, визначені відповідно до закону як об`єкти права комунальної власності, а також кошти, отримані від їх відчуження. Право комунальної власності територіальної громади захищається законом на рівних умовах з правами власності інших суб`єктів. Об`єкти права комунальної власності не можуть бути вилучені у територіальних громад і передані іншим суб`єктам права власності без згоди безпосередньо територіальної громади або відповідного рішення ради чи уповноваженого нею органу, за винятком випадків, передбачених законом (чч.ч. 1, 8 ст. 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні").

Частинами 1, 4 ст. 61 вказаного Закону передбачено, що органи місцевого самоврядування в селах, селищах, містах, районах у містах (у разі їх створення) самостійно складають та схвалюють прогнози відповідних місцевих бюджетів, розробляють, затверджують і виконують відповідні місцеві бюджети згідно з Бюджетним кодексом України. Самостійність місцевих бюджетів гарантується власними та закріпленими за ними на стабільній основі законом загальнодержавними доходами, а також правом самостійно визначати напрями використання коштів місцевих бюджетів відповідно до закону.

За висновками Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду, викладеними у постанові від 22.12.2022 у справі № 904/123/22, органам місцевого самоврядування надано широкі права для здійснення економічного і соціального розвитку на своїй території. Так, частинами першою та другою статті 143 Конституції України передбачено, зокрема, що територіальні громади села, селища, міста безпосередньо або через утворені ними органи місцевого самоврядування управляють майном, що є в комунальній власності; затверджують програми соціально-економічного та культурного розвитку і контролюють їх виконання; затверджують бюджети відповідних адміністративно-територіальних одиниць і контролюють їх виконання; утворюють, реорганізовують та ліквідовують комунальні підприємства, організації і установи, а також здійснюють контроль за їх діяльністю; вирішують інші питання місцевого значення, віднесені законом до їхньої компетенції.

Згідно зі статтею 172 ЦК України територіальні громади набувають і здійснюють цивільні права та обов`язки через органи місцевого самоврядування у межах їхньої компетенції, встановленої законом.

Комунальне некомерційне підприємство Гуляйпільська міська лікарня Гуляйпільської міської ради, яке створено за рішенням Гуляйпільської міської ради від 30.10.2020 № 1 Про прийняття комунальних підприємств та майна із спільної власності територіальних громад сіл, селища, міста Гуляйпільського району у комунальну власність Гуляйпільської міської територіальної громади і відповідно до Статуту, затвердженого рішенням Гуляйпільської міської ради № 1 від 30.10.2020, є закладом охорони здоров?я - комунальним унітарним некомерційним підприємством Гуляйпільської міської ради (далі- Засновник), яке призначене реалізувати конституційне право людини на отримання кваліфікованої вторинної (спеціалізованої) медичної допомоги. (п. 1.1 розділу 1 Статуту).

Підприємство є правонаступником усього майна, всіх прав та обов?язків комунального некомерційного підприємства Гуляйпільської центральної районної лікарні Гуляйпільської районної ради ( п. 1.2 Статуту).

Водночас, підприємство створене на базі комунальної власності Гуляйпільської міської територіальної громади (п. 1.3 Статуту).

Пунктом 5.2 Статуту визначено, що майно Підприємства є комунальною власністю і закріплюється за ним на праві оперативного управління. Майно Підприємства становлять необоротні та оборотні активи, основні засоби та грошові кошти, а також інші цінності, передані Засновником.

Таким чином, Гуляйпільська міська рада здійснює контроль за діяльністю КНП «Гуляйпільська міська лікарня Гуляйпільської міської ради, у тому числі за ефективним використанням ним фінансових ресурсів.

Гуляйпільська міська рада на запит прокурора щодо вжиття заходів № 56/2-4297Вих-21 від 08.11.2021, листом № 3306/02-17 від 11.11.2021 повідомила про відсутність інформації щодо повернення лікарні коштів ПДВ, а також повідомило про відсутність фінансової можливості для звернення до суду. Разом з тим, не заперечувала щодо здійснення прокуром представництва її інтересів у суді.

З зазначеного витікає, що незважаючи на те, що прокурором було повідомлено уповноважені органи про допущені порушення при укладенні даних договорів, маючи відповідні повноваження для захисту економічних інтересів, ефективних заходів до захисту інтересів держави не вжили.

Вказане свідчить про нездійснення Гуляйпільською міською радою захисту законних інтересів держави та відповідно до статті 23 Закону України «Про прокуратуру» є підставою для вжиття прокурором заходів представницького характеру та пред`явлення відповідного позову, ураховуючи, що інтереси держави на цей час залишаються незахищеними.

Чинним законодавством чітко не визначено, що необхідно розуміти під нездійсненням або неналежним здійсненням суб`єктом владних повноважень своїх функцій, у зв`язку із чим прокурор у кожному випадку обґрунтовує та доводить наявність відповідних фактів самостійно з огляду на конкретні обставини справи. При цьому враховуються висновки Верховного Суду, зроблені при розгляді інших справ за участю прокурора (ухвали від 07.05.2018 у справі № 910/18283/17, від 10.07.2018 у справі № 812/1689/16, постанови від 25.04.2018 у справі № 806/1000/17, від 13.06.2018 у справі № 687/379/17-ц, № 924/1256/17).

На думку Верховного Суду, нездійснення захисту полягає у тому, що уповноважений суб`єкт владних повноважень за наявності факту порушення інтересів держави, маючи відповідні повноваження для їх захисту, всупереч цим інтересам за захистом до суду не звернувся.

Така поведінка (бездіяльність) уповноваженого державного органу та органу місцевого самоврядування може вчинятися з умислом чи з необережності; бути наслідком об`єктивних (відсутність коштів на сплату судового збору, тривале не заповнення вакантної посади юриста) чи суб`єктивних (вчинення дій на користь можливого відповідача, інших корупційних або кримінально караних дій) причин.

Прокурор може підтвердити наявність підстав для представництва інтересів держави в суді шляхом надання належного обґрунтування, підтвердженого достатніми доказами, зокрема, але не виключно, повідомленням прокурора на адресу відповідного суб`єкта владних повноважень про звернення до суду, запитами, а також копіями документів, отриманих від суб`єкта владних повноважень, що свідчать про наявність підстав для відповідного представництва.

Вирішуючи питання щодо наявності підстав для представництва суд не повинен установлювати саме протиправність бездіяльності компетентного органу чи його посадової особи. Частиною сьомою статті 23 Закону України Про прокуратуру передбачено, що в разі встановлення ознак адміністративного чи кримінального правопорушення прокурор зобов`язаний здійснити передбачені законом дії щодо порушення відповідного провадження.

Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України Про прокуратуру, і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження його бездіяльності. Якщо прокурору відомо причини такого не звернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові, але якщо з відповіді компетентного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим (аналогічні висновки викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385" 8 та Верховного суду від 30.07.2020 справа №904/5598/18).

Таким чином, оскільки уповноваженим органом не вжито заходів до захисту порушених інтересів держави, прокурор, у відповідності з вимогами ст. 131-1 Конституції України та ст. 53 ГПК України, має всі правові підстав для звернення до суду з даним позовом з метою забезпечення належного та своєчасного захисту порушених інтересів держави.

Приписами статей 73, 74 Господарського процесуального кодексу України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ст. 76 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Статтею 77 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Враховуючи зазначене, позовні вимоги першого заступника керівника Пологівської окружної прокуратури Запорізької області в інтересах держави в особі Гуляйпільської міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю «Вектор Трейд» про стягнення 7 300,00 грн підлягають задоволенню, а сума ПДВ за стягненням яких звернувся прокурор пядлягає стягненню на користь Гуляйпільської міської ради.

Судовий збір відповідно до ст.ст. 123, 129 ГПК України покладається судом на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 123, 129, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов першого заступника керівника Пологівської окружної прокуратури Запорізької області в інтересах держави в особі Комунального некомерційного підприємства «Гуляйпільська міська лікарня» Гуляйпійської міської ради про стягнення 7 300,00 грн залишити без розгляду.

2. Позов першого заступника керівника Пологівської окружної прокуратури Запорізької області в інтересах держави в особі Гуляйпільської міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю «Вектор Трейд» про стягнення 7 300,00 грн задовольнити.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Вектор Трейд» (07100, Київська область, м. Славутич, Будбаза, вул. Промислова, 6/1, код ЄДРПОУ 32912249) на користь Гуляйпільської міської ради (70200, Запорізька область, Пологівський район, м. Гуляйполе, вул. Шевченка, 15, приміщення 2, код ЄДРПОУ 20519023) 7 300 (сім тисяч триста) грн 00 коп податку на додану вартість.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Вектор Трейд» (07100, Київська область, м. Славутич, Будбаза, вул. Промислова, 6/1, код ЄДРПОУ 32912249) на користь Запорізької обласної прокуратури (69002, м. Запоріжжя, вул. Матросова, 29-а, код ЄДРПОУ 02909973) 2 481 (дві тисячі чотириста вісімдесят одну) грн 00 коп судового збору.

Видати накази.

Дане рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга може бути подана протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту рішення відповідно до ст. ст. 240-241 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст підписано - 08.02.2024.

Суддя О.О. Христенко