Ухвала

від 06.02.2024 по справі 914/2629/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, місто Львів, вулиця Личаківська, 128

УХВАЛА

06.02.2024 Справа № 914/2629/23

Господарський суд Львівської області у складі судді Запотічняк О.Д.

за участю секретаря судового засідання Яремко В.Я.

розглянувши у підготовчому засіданні справу

за позовом: Акціонерного товариства Банк Кредит Дніпро, м. Київ,

до відповідача 1: Фермерське господарство Колос -1, м. Львів

до відповідача 2: ОСОБА_1 , с. Змагання, Херсонська обл.,

про: стягнення 1 691 973,11 грн

за участю представників сторін:

від позивача: не з`явився;

від відповідача-1: ОСОБА_2 ;

від відповідача-2: не з`явився;

встановив:

На розгляд Господарського суду Львівської області подано позов Акціонерного товариства Банк Кредит Дніпро до Фермерського господарства Колос -1 та ОСОБА_1 про солідарне стягнення 1 691 973,11 грн.

Ухвалою суду від 31.08.2023 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи постановлено здійснювати за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 03.10.2023.

22.01.2024 року через систему Електронний суд позивачем було подано заяву про вжиття заходів забезпечення позову (Вх.№ 284/24).

Подальший хід розгляду справи викладено в ухвалах суду. Так, зокрема ухвалою від 23.01.2024 суд відклав розгляд справи та заяви про забезпечення позову на 06.02.2024, у зв`язку із оголошенням повітряної тривоги у місті Дніпро, в ході підготовчого засідання 23.01.2024 представник позивача надав пояснення по суті заяви про забезпечення позову.

В судове засідання 06.02.2024 з`явився представник відповідача 1 в режимі відеоконференції, заперечив щодо заяви про забезпечення позову, просив у задоволенні такої відмовити. Представник позивача та відповідача 2 не з`явились, причин не явки не вказали.

Як вбачається із заяви про забезпечення позову, АТ Банк Кредит Дніпро просить суд вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на належне ОСОБА_1 нерухоме майно, в межах ціни позову у розмірі 1 691 973,11 грн, та заборонити його відчуження, а саме на земельну ділянку: реєстраційний номер: 195480965238, кадастровий номер: 6523882000:02:005:0014, опис об`єкта: площа (га): 2; цільове призначення: для ведення особистого селянського господарства, адреса: Херсонська обл., Нижньосірогозький р., с/рада Вільненська. Крім того, в прохальній частині заяви також просить визначити, що під час виконання ухвали суду про забезпечення позову загальна вартість арештованого майна не може перевищувати ціни позову, що складає 1 691 973,11 гривень.

Заява мотивована тим, що станом на 15.05.2023 року Позичальник (відповідач 1) не виконав умови Кредитного договору № 111021-АТ від 11.10.2021 щодо своєчасного погашення заборгованості за кредитом в розмірі 6 124 321,30 грн. Відповідач 2, як поручитель за кредитним договором, ОСОБА_1 - ухиляється від виконання свого обов`язку і не реагує на вимогу Банку, хоча інформація з реєстру нерухомого майна показує, що він (поручитель) має майнові можливості для погашення заборгованості. На думку Банку, ОСОБА_1 не зацікавлений у погашенні боргу і у разі задоволення позову так само буде ухилятися від його виконання як керівник і власник Фермерського господарства.

Позивач посилається на те, що станом на сьогодні, процедура відчуження нерухомого майна є досить швидкою, ОСОБА_1 , розуміючи невідворотність настання майнової відповідальності за рішенням суду, з метою уникнення відповідальності, може за дуже короткий проміжок часу здійснити відчуження належних йому об`єктів нерухомого майна, що в подальшому зробить неможливим виконання рішення суду про стягнення заборгованості у зв`язку з відсутністю майна у боржника.

Відтак, з метою унеможливлення власником здійснення дій за яких буде неможливо виконати рішення суду, Банк вважає за доцільне та можливе просити суд в оперативному порядку забезпечити позов шляхом накладення арешту в межах суми позову на грошові кошти та майно відповідача 2.

Представник відповідача 1 заперечив щодо поданої заяви в судовому засіданні та зазначив, що станом на момент розгляду справи земельна ділянка, на яку Банк просить накласти арешт знаходиться на окупованій території, відтак відчуження такої відбутись не може.

Відповідно до ст. 136 ГПК України, господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Забезпечення позову є засобом, спрямованим на запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, що полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судових актів. Забезпечення позову застосовується як гарантія задоволення законних вимог позивача.

Відповідно до роз`яснень Пленуму Вищого господарського суду України наданих у постанові Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову від 26.12.2011 №16 у вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Суд також враховує положення пункту 3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. №16 про адекватність заходу до забезпечення позову. Згідно з цим пунктом постанови, адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Метою вжиття заходів забезпечення позову є уникнення можливого порушення у майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання. Подібний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2020 у справі №753/22860/17 та постанові Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.03.2023 у справі № 905/448/22.

Вирішуючи питання про вжиття заходів забезпечення позову, господарський суд має оцінити обґрунтованість доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням таких умов: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між заявленим заходом щодо забезпечення позову і предметом позовної вимоги; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду, імовірності ускладнення чи не поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача у разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками цього судового процесу.

Слід зауважити, що за загальним правилом умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтована вірогідність утруднення або неможливість виконання майбутнього рішення суду у разі невжиття заходів забезпечення позову.

Особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову.

З урахуванням наведеного, заява про забезпечення позову повинна бути обґрунтованою з поданням належних і допустимих доказів, що підтверджують можливість виникнення в подальшому ускладнень при виконанні судового рішення, ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Обґрунтування необхідності забезпечення позову полягає у доказуванні обставин, з якими пов`язано вирішення питання про забезпечення позову.

Доказування повинно здійснюватися за загальними правилами відповідно до ст.ст. 73, 74 ГПК України.

Отже, у кожному конкретному випадку, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суду належить встановити наявність обставин, які свідчать про те, що в разі невжиття таких заходів наявні підстави вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову. При цьому обов`язок доказування наявності таких обставин покладається на заявника/

Варто зазначити, що законом не визначається перелік відповідних доказів, які повинна надати особа до суду під час звернення з заявою про забезпечення позову, а тому суди у кожному конкретному випадку повинні оцінювати їх на предмет достатності, належності, допустимості та достовірності.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов`язання тощо).

Як вбачається з матеріалів справи, предметом спору є солідарне стягнення з відповідачів 1, 2 заборгованості за кредитним договором у сумі 1 691 973,11 грн.

Як на підставу для вжиття заходів забезпечення позову позивач вказує на те, що існують об`єктивні підстави вважати, що відповідачі взагалі можуть не виконати наявні перед позивачем грошові зобов`язання, про що свідчить, зокрема, свідоме протиправне ігнорування виконання таких зобов`язань.

В свою чергу, посилається на постанову Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.03.2023 у cправі № 905/448/22 в якій зазначено, що у випадку подання позову про стягнення грошових коштів можливість відповідача в будь-який момент як розпорядитися коштами, які знаходяться на його рахунках, так і відчужити майно, яке знаходиться у його власності, є беззаперечною, що в майбутньому утруднить виконання судового рішення, якщо таке буде ухвалене на користь позивача. За таких умов вимога надання доказів щодо очевидних речей (доведення нічим не обмеженого права відповідача в будь-який момент розпорядитися своїм майном) свідчить про застосування судом завищеного або навіть заздалегідь недосяжного стандарту доказування, що порушує баланс інтересів сторін.

Суд зазначає, що позивач дійсно не може надати докази перерахування відповідачем грошових коштів зі своїх рахунків.

Однак, заявник не надав і жодного доказу і не навів жодного обґрунтування, із якими діюче законодавство пов`язує доцільність застосування заходів забезпечення позову та які б свідчили про неможливість або істотне ускладнення виконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів, а посилання заявника на потенційну можливість настання в майбутньому негативних наслідків - імовірне невиконання рішення суду, без надання відповідного обґрунтування, в тому числі доказів вчинення відповідачем певних дій, спрямованих на ухилення від виконання судового рішення у даній справі у разі задоволення позову, не є достатньою підставою для вжиття заходів забезпечення позову. Водночас, позивач не надає жодних доказів своїх припущень, суд критично відноситься до тверджень позивача, що він не повинен доводити вчинення певних дій відповідачем, оскільки вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення.

Така правова позиція викладена Верховним Судом, зокрема у постановах від 13.01.2020 у справі №922/2163/17, від 08.11.2019 у справі №904/421/19.

Аналіз наведених позивачем обґрунтувань доцільності вжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на нерухоме майно Відповідача -2, не дає підстав вважати, що є необхідність у забезпеченні позову, саме лише посилання на наявність заборгованості відповідачів перед позивачем не є належною підставою для накладення арешту на нерухоме майно відповідача -2.

Разом з тим, позивачем не надано суду жодних доказів які б підтверджували факт проведення відповідачем 2 будь-яких дій спрямованих на відчуження належного йому нерухомого майна (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, укладення договорів поруки чи застави).

Крім того, у поданій заяві Банк просить визначити, що загальна вартість арештованого майна не може перевищувати ціни позову, що складає 1 691 973,11 гривень, однак до матеріалів справи не долучено доказів щодо вартості земельної ділянки на яку Банк просить накласти арешт, а відтак неможливо визначити ціну ділянки чи перевищить вона вартість об`єкту.

По суті подана позивачем заява ґрунтується на припущеннях щодо можливого ухилення від виконання рішення суду у цій справі у разі задоволення позову, а відтак і щодо неможливості чи істотного ускладнення в майбутньому виконання такого рішення.Виходячи зі змісту заяви та доказів, наявних у матеріалах доданих до заяви, суд дійшов висновку про безпідставність заяви про забезпечення позову, оскільки необхідність у застосуванні судом таких заходів достатньо не обґрунтована.

За таких обставин, оскільки, заявником не доведено те, що невжиття, визначених ним заходів, забезпечення позову, може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, а також те, що спірна земельна ділянка знаходиться на окупованій росією території , суд дійшов висновку про відмову у задоволенні поданої заяви Акціонерного товариства Банк Кредит Дніпро (Вх.№ 284/24) про забезпечення позову.

Враховуючи неявку представника позивача та відповідача - 2 в судове засідання, з метою надання сторонам права реалізувати принцип змагальності, забезпечення участі представників у судовому засіданні та з метою повного, всестороннього і всебічного дослідження всіх обставин справи, суд відкладає розгляд справи.

Керуючись статтями 136, 137, 140, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Відмовити Акціонерному товариству Банк Кредит Дніпро у задоволенні заяви про забезпечення позову Вх. № 284/24 від 22.01.2024 року.

2. Розгляд справи відкласти на 27.02.2024 на 15:20 год., яке відбудеться в приміщенні Господарського суду Львівської області (адреса: 79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128).

Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та може бути оскаржена до Західного апеляційного господарського суду в порядку та строки, передбачені ст.ст. 254-257 ГПК України.

Веб-адреса сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі, що розглядається - lv.arbitr.gov.ua/sud5015/.

Суддя Запотічняк О.Д.