Рішення

від 08.02.2024 по справі 914/3413/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08.02.2024 Справа № 914/3413/23

Господарський суд Львівської області у складі судді Трускавецького В. П., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Омега», м. Дрогобич Львівська область,до відповідача:Санаторію «Нафтуся Прикарпаття», с. Модричі Дрогобицький район Львівська область,про:стягнення 8'210,44 грн.Судові процедури.

1.17 листопада 2023 року на розгляд суду подано позов ТзОВ «Омега» до Санаторію «Нафтуся Прикарпаття» про стягнення 8'210,44 грн, з яких: 3'670,91 грн інфляційні втрати та 4'539,53 грн три відсотки річних.

2.Ухвалою суду від 22.11.2023 позовну заяву прийнято та відкрито провадження у справі, розгляд справи постановлено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

3.12 січня 2024 року від відповідача через систему «Електронний суд» надійшло клопотання у якому зазначені заперечення проти позову та проти заявлених витрат на правову допомогу, заявлено клопотанням про зменшення трьох відсотків річних та інфляційних втрат, клопотанння про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу, а також клопотання про повернення заяви позивачу без її розгляду.

4.16 січня 2024 року через систему «Електронний суд» позивачем подано додаткові пояснення у справі (заперечення на клопотання відповідача).

5.25 січня 2024 року через систему «Електронний суд» позивачем подано докази на підтвердження обсягу виконаних адвокатом робіт та витраченого ним часу.

6.05 лютого 2024 року відповідачем подано суду додаткові пояснення, а 08.02.2024 доповнення до них.

Аргументи сторін.

Обґрунтування позивача.

7.Санаторій «Нафтуся Прикарпаття» був боржником за судовим наказом у справі № 914/3323/22 від 30.12.2022 про стягнення боргу у сумі 247'424,20 грн. Вказанй наказ виконано 27.09.2023. За період невиконання судового наказу стягнувач просить стягнути з боржника заявлені у цьому позові три відсотки річних та інфляційні втрати, а також заявляє про нарахування інфляційних втрат та трьох відсотків річних до моменту виконання рішення суду.

8.Правовими підставами позову визначено норми статей 625 ЦК України, ч. 10 ст. 238 ГПК України.

9.Розрахунок судових витрат складаються з судового збору 2'684,00 грн та витрат на правову допомогу в розмірі 6'000,00 грн.

Позиція відповідача.

10.Зазначає про безпідставне нарахування трьох відсотків річних та інфляційних втрат на судовий збір. Вказує про неправильність наданих розрахунків.

11.Відповідно до статті 233 ГК України та статтей 3, 551 ЦК України просить зменшити розмір інфляційних втрат та трьох відостків річних на 90%. Заявлене обгрунтовує ступенем виконання відповідачем своїх зобов`язань та погашенням останнім всієї суми заборгованості, стягнутої за судовим наказом. Відсутністю доказів понесення позивачем збитків, поведінку відповідача, яка свідчить про вжиття ним заходів до виконання зобов`язання (адже у Санаторію «Нафтуся Прикарпаття» не було грошових коштів, необхідних для сплати заборгованості за судовим наказом, і лише вчинення останнім дій, спрямованих на пошук кредитора мало наслідком отримання таких коштів в позику, та відповідно стягнення таких на користь позивача в межах виконавчого провадження). З огляду на загальні засади, встановлені статтею 3 Цивільного кодексу України, а саме, справедливості, добросовісності та розумності, враховуючи інтереси обох сторін, відповідч заявив відповідне клопотання про зменшення.

12.Також відповідачем надано заперечння щодо витрат на правову допомогу, у яких вказано, що сума є завищеною, аджн справа є незначної складності, типовою, підготовка позову не потребувала затрати великого об`єму часу. Зазначено про подання 11 типових позовів до того ж відповідача з тиж же підстав. Зазначаено про відсутність актів приймання-передачі виконаних робіт та детального опису робіт, а поданий розрахунок не підтверджує витрат на професійну правничу допомогу відповідно до вимог процесуального закону. Як наслідок зазначено про необгрунтовваність заявлених витрат. У випадку якщо суд дійде висновку про наявність підстав для розподілу заявлених витрат просить зменшити розмір таких на 99%.

Заперечення позивача.

13.Стаття 625 ЦК України розміщена у розділі І «Загальні положення про зобов`язання» книги 5 ЦК України. Відтак, приписи розділу І книги 5 ЦК України поширюються як на договірні зобов`язання, так і на недоговірні (деліктні) зобов`язання. Положення ст. 625 ЦК України поширюються, в тому числі, на правовідносини, пов`язані із не виконанням судового рішення.

14.Безпідставними є доводи відповідача про те, що: «заявлені у цій справі до стягнення суми донарахованих інфляційних втрат та процентів річних спрямовані на отримання доходів кредитором та в жодному випадку не носять компенсаційного характеру». Такі висновки не відповідають фактичним обставина справи та не узгоджуються із висновками Верховного Cуду в аналогічних спорах.

15.Таким чином доводи відповідача про те, що заявлені у цій справі до стягнення суми донарахованих інфляційних втрат та процентів річних спрямовані на отримання доходів кредитором та в жодному випадку не носять компенсаційного характеру, є безпідставними.

16.Щодо зменшення заявлених до стягнення сум, позивач вказує, що посилання відповідача на приписи частини 3 статті 551 ЦК України є безпідставним, оскільки зазначене положення стосується неустойки (штрафу або пені), а тому не може бути застосовано судом в цій справі, де предметом позову є стягнення з відповідача 3 % річних та інфляційних втрат (правова природа яких є зовсім інша, ніж неустойки) у зв`язку із несвоєчасними виконання ним судового рішення.

17.Окрім того, зазначаючи про можливість судом зменшення розміру нарахованих позивачем 3 % річних, безпідставним є посилання відповідача на постанову Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 902/417/18. Наведене свідчить про неможливість застосування до спірних правовідносин в даній справі висновку Великої Палати Верховного Суду у справі № 902/417/18.

18.Щодо зменшення правничої допомоги на 99 відсотків, позивач зазначає, що доводи відповідача про відмову в задоволенні вимог про відшкодування витрат на правову допомогу у зв`язку із тим, що позивачем не надано документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, є неспроможними.

19.Щодо заявленого клопотання про залишення позову без розгляду, відповідач вважає, що позивач не мав зареєстрованого електронного кабінету ЄСІТС на момент звернення до суду із позовною заявою, а тому відповідно до частини 4 ст. 170 Господарського процесуального кодексу України, суд повинен повернути позивачу без розгляду позовну заяву та заяву про компенсацію витрат на професійну правничу допомогу. Однак, такі доводи є помилковими. З цього приводу слід зазначити, що ТзОВ «Омега» має зареєстрований Електронний кабінет в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі. На підтвердження чого надав відповідь про наявність в Товариства з обмеженою відповідальністю «Омега» зареєстрованого Електронного кабінету ЄСІТС.

Обставини справи.

20.З матеріалів справи № 914/3323/22, які судом отримано з архіву суду встановлено, що 27.12.2022 за заявою ТзОВ «Омега» (заявник за судовим наказом / позивач у даній справі) звернувся до суду з заявою про видачу судового наказу. Свої вимоги обгрунтував наявністю основного боргу у розмірі 165'806,21 грн, на які також нарахував 59'744,96 грн інфляційних втрат і 20'769,92 грн трьох відсотків річних. У прохальній частині заяви просив суд стягнути з Санаторію «Нафтуся Прикарпаття» 247'424,20 грн заборгованості та 24'990,52 грн судових витрат. Періодом нарахування інфляційних втрат та трьох відсотків річних визначено з 01.01.2018 по 23.02.2022.

21.30 грудня 2022 року Господарським судом Львівської області видано судовий наказ у справі № 914/3323/22 згідно з яким стягнуло з Санаторію «Нафтуся Прикарпаття» 247'424,20 грн заборгованості, а також 248,10 грн судового збору. Судовий наказ набрав законної сили 16.02.2023. Також, ухвалою Господарського суду Львівської області від 30.12.2022 відмовлено у видачі судового наказу на стягнення з Санаторію «Нафтуся Прикарпаття» витрат на професійну правничу допомогу.

22.27.09.2023 з боржника Санаторію «Нафтуся Прикарпаття» в примусовому порядку стягнуто в повному обсязі заборгованість відповідно до судового наказу № 914/3323/22.

23.У зв`язку з тривалим невиконанням судового наказу, для відновлення порушених прав та законних інтересів позивач звернувся до суду із даним позовом. Відповідач проти позову заперечив, водночас у випадку задоволення позовних вимог просив зменшити нараховані відсотки та інфляційні втрати, а також витрати на правову допомогу.

Позиція суду.

24.У статті 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання незалежно від підстав його виникнення. Приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов`язань.

Щодо позицій ВП ВС у подібних правовідносинах, на які посилається позивач, як на подібні зі спірними.

25.Велика Палата дала відповідь на питання: «Які правовідносини слід вважати подібними?. П. 25. Таку спільність або тотожність рис слід визначати відповідно до елементів правовідносин. Із загальної теорії права відомо, що цими елементами є їх суб`єкти, об`єкти та юридичний зміст, яким є взаємні права й обов`язки цих суб`єктів. Отже, для цілей застосування приписів процесуального закону, в яких вжитий термін «подібні правовідносини», зокрема пункту 1 частини другої статті 389 (пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України; пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України) та пункту 5 частини першої статті 396 ЦПК України (пункту 5 частини першої статті 296 ГПК України; пункту 5 частини першої статті 339 КАС України) таку подібність слід оцінювати за змістовим, суб`єктним та об`єктним критеріями. П. 31. Отже, у кожному випадку порівняння правовідносин і їхнього оцінювання на предмет подібності слід насамперед визначити, які правовідносини є спірними. А тоді порівнювати права й обов`язки сторін саме цих відносин згідно з відповідним правовим регулюванням (змістовий критерій) і у разі необхідності, зумовленої цим регулюванням, - суб`єктний склад спірних правовідносин (види суб`єктів, які є сторонами спору) й об`єкти спорів. Тому з метою застосування відповідних приписів процесуального закону не будь-які обставини справ є важливими для визначення подібності правовідносин» (див. постанову ВП ВС від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19).

26.Постанова ВП ВС від 11.04.2018 у справі № 758/1303/15-ц. У цій справі позовна заява мотивована тим, що постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 24 січня 2013 року відповідач був зобов`язаний провести позивачеві перерахунок і виплату одноразової грошової допомоги, призначеної відповідно до статей 9 і 16 Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей». З огляду на те, що відповідач порушив грошове зобов`язання з виплати одноразової грошової допомоги у сумі 250632,00 грн, позивач просив стягнути на його користь інфляційні втрати та три проценти річних.

27.Постанова ВП ВС від 10.04.2018 у справі № 910/10156/17 спірні правовідносини стосувались нарахування трьох відсотків річних на суму повернення безпідставно одержаних чи збережених грошей. Тому у разі прострочення виконання зобов`язання, зокрема щодо повернення безпідставно одержаних чи збережених грошей, нараховуються 3 % річних від простроченої суми відповідно до частини 2 статті 625 ЦК.

28.Постанова ВП ВС від 16.05.2018 у справі № 686/21962/15-ц. Предмет спору стосування стягнення інфляційних втрат і 3 % річних за несвоєчасне виконання вироку Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 22 червня 2009 року в частині стягнення з відповідача на користь позивача 770000 грн матеріальних збитків та 10000 грн відшкодування моральної шкоди.

29.Постанова ВП ВС від 19.06.2019 у справі № 646/14523/15-ц. На обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначила, що рішенням Апеляційного суду Харківської області від 30 жовтня 2014 року стягнуто з ДКСУ за рахунок коштів Державного бюджету України шляхом списання коштів з Єдиного казначейського рахунку, зокрема на її на користь 93800,00 грн на відшкодування моральної шкоди. Вказане рішення апеляційного суду набрало законної сили з моменту його ухвалення - 30 жовтня 2014 року, проте виконано і кошти сплачені лише 04 листопада 2015 року з простроченням виконання, що є підставою для стягнення сум відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України.

30.Постанова ВП ВС від 19.07.2023 у справі № 910/16820/21 стосувалась звернення до Моторного (транспортного) страхового бюро України з позовом про стягнення на користь позивача 773,32 грн - 3 % річних, 4 986,72 грн інфляційних втрат, 2 294,83 грн пені, всього 8 054,87 грн. У справі йшлось про те, що на вимогу Позивача МТСБУ здійснило виплату в розмірі 9179,30 грн, однак невиплаченими лишилися суми 3 % річних, інфляційних втрат та пені, нараховані у зв`язку з простроченням страховиком виконання зобов`язань за Договором страхування.

31.Спірні правовідносини у справі № 914/3413/23 стосуються можливості нарахування трьох відсотків річних та інфляційних втрат за період з 17.02.2023 по 27.09.2023 на суму основного боргу + суму трьох відсотків річних за період з 01.01.2018 по 23.02.2022 + суму інфляційних втрат за цей же період, які стягнуті на підставі рішення суду, яке виконане 27.09.2023. Тобто, спірні правовідносини стосуютються можливості застосування ч. 2 ст. 625 ЦК за новий період до основного зобов`язання разом з уже застосованою ч. 2 ст. 625 за попередній період.

32.Так, суд констатує, що правовідносини у даній справі є відмінними від правовідносин, які описані у вищезазначениї позиціях ВП ВС на які посилається позивач.

33.Таким чином, висновок позивача зроблений в абз. 9 сторінки 3 позову: «Відтак, положення ст. 625 ЦК України поширюється, в тому числі, на правовідносини, повязані із невиконанням судового рішення» не стосується даних спірних відносин.

34.У постанові від 07.04.2020 у справі № 910/4590/19 Велика Палата Верховного Суду, аналізуючи правову природу правовідносин, які виникають на підставі положень статті 625 ЦК України, зробила висновок про те, що зобов`язання зі сплати інфляційних втрат та трьох процентів річних є акцесорним, додатковим до основного, залежить від основного зобов`язання і поділяє його долю.

Щодо різних висновків у практиці судів вищих інстанцій.

35.Стягнення відповідальності, передбаченої статті 625 ЦК України, за порушення грошового зобов`язання у зв`язку з невиконанням судового рішення, яким вже стягнуто відповідальність, передбачену статтею 625 ЦК України, за порушення грошового зобов`язання, не ґрунтується на нормах чинного законодавства та свідчить про недобросовісну поведінку кредитора (див. постанову Верховного Суду від 09.02.2022 у справі № 757/42885/19).

36.КЦС у складі ВС у вищевказаній постанові виснував, що не є грошовим зобов`язанням судове рішення, яким вже стягнуто відповідальність, передбачену статтею 625 ЦК України за порушення будь-якого грошового зобов`язання, оскільки в такому випадку таке рішення носить не зобов`язальний характер щодо сплати грошового зобов`язання боржника перед кредитором, а виконує роль санкції за прострочення боржником грошового зобов`язання, які являють собою міру цивільно-правової відповідальності, що застосовується до всіх грошових зобов`язань у розмірі 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

37.Вподальшому, при новому касаційному перегляді цієї ж вищевказаної справи, КЦС ВС у іншому складі, скасував постанову апеляційного суду від 16.08.2023 у справі № 757/42885/19 прийняту при новому розгляді у частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення 3% річних та інфляційних втрат за невиконання постанови Київського апеляційного суду від 18 липня 2019 року у справі № 752/18635/15-ц 3 % річних у розмірі 4 486,00 грн та інфляційних втрат у розмірі 6 323,61 грн. Рішення Печерського районного суду м. Києва від 14 липня 2020 року змінив, виклавши абзац четвертий у такій редакції: «за невиконання постанови Київського апеляційного суду від 18 липня 2019 року № 752/18635/15-ц 3% річних у розмірі 4486 грн та інфляційні втрати у розмірі 6323,61 грн.

38.Західний апеляційний господарський суду у постанові від 13.06.2023 у справі № 914/252/23 зазначив, що у даній же справі позивач нараховує 3 % річних та інфляційні втрати на підставі ст. 625 ЦК України на вже нараховані та сплачені 3 % річних, інфляційні втрати та пеню. Колегія суддів апеляційної інстанції погоджується із висновками суду першої інстанції про необґрунтованість вимог позивача, оскільки останній не вправі здійснювати нарахування на підставі ст. 625 ЦК України на неустойку та кошти, які і так вже нараховані на підставі ст. 625 ЦК України

39.Вирішення судом спору про стягнення грошових коштів за договором не змінює природи зобов`язання та підстав виникнення відповідного боргу (див. постанові ВП ВС від 04.06.2019 у справі № 916/190/18).

40.Відтак, враховуючи положення ч. 2 ст. 625 зазначеного Кодексу, нарахування інфляційних втрат на суму боргу входять до складу грошового зобов`язання оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за неналежне виконання зобов`язання.

41.Вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції є правом кредитора, яким останній наділений в силу нормативного закріплення зазначених способів захисту майнового права та інтересу.

42.Нарахування інфляційних втрат здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання.

43.Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому, до розрахунку мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

44.Така правова позиція викладена у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 05.07.2019 у справі № 905/600/18.

45.Так, у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 05.07.2019 у справі № 905/600/18, з урахуванням правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної у постанові від 04.06.2019 у справі № 916/190/18, зазначено, що нарахування інфляційних втрат за наступний період з урахуванням збільшення суми боргу на індекс інфляції попереднього місяця є обґрунтованим, оскільки інфляційні втрати не є штрафними санкціями, а входять до складу грошового зобов`язання.

46.Розглянувши заявлені вимоги про стягнення 3'670,91 грн інфляційних втрат та 4'539,53 грн трьох відсотків річних нарахованих за період з 17.02.2023 по 27.09.2023 на суму судового наказу № 914/3323/22 від 30.12.2022, а саме: на 247'672,30 грн (247'424,20 грн (165'806,21 грн основний борг + 59'744,96 грн інфляційні втрати +20'769,92 грн три відсотки річних) + 248,20 грн судовий збір), суд зазначає, що частково погоджується з доводами позивача щодо порядку та правильності здійснення відповідних нарахувань.

47.Зокрема, позивачем необгрнутовано нараховано заявлені суми на день фактичної сплати.

48.Також, позивачем необгрунтовано нараховано відсотки річні на уже стягнуті та сплачені відсотки, а також безпідставно нараховано інфляційні втрати та відсотки на судовий збір.

49.Щодо нарахування інфляційних втрат та трьох відсотків річних на судовий збір, то такі є безпідставними з огляду на таке.

50.Норми статті 625 ЦК України регулюють цивільні правовідносини (ст. 1 ЦК України) і стосуються відповідальності за порушення цивільного грошового зобов`язання, яке є цивільним правовідношенням в силу приписів ст. 509 ЦК України. За загальновизнаним принципом права цивільні правовідносини лежать у площині матеріального права. Тоді як приписи ст. 326 ГПК України стосуються відповідальності за порушення процесуальних зобов`язань учасників справи за невиконання судового рішення. Ці зобов`язання не виходять за межі площини процесуальних правовідносин. Процесуальні правовідносини стосуються порядку здійснення судочинства у господарських судах та повноважень господарських судів (ст. 1 ГПК України). До цих правовідносин не застосовуються правові інститути матеріального права.

51.Аналогічно й щодо правових інститутів судового збору, витрат на професійну правничу допомогу та повноважень суду з їх розподілу між учасниками справи. Наведені правові інститути не передбачені та не встановлені нормами ЦК України. Такі зобов`язання не є цивільними грошовими зобов`язаннями.

52.Вказана обставина унеможливлює висновок суду про те, що відповідальність, встановлена ст. 625 ЦК України, може поширюватись на зобов`язання, які передбачені ГПК України. Адже такий висновок суду суперечитиме приписам ст. 1 ЦК України.

53.Отже, правильним є нарахування трьох відсотків річних на суму основного боргу за обраний позивачем період, за виключенням дня стягнення коштів в примусовоому порядку, тобто з 17.02.2023 по 26.09.2023. Водночас, інфляційні втрати нараховуються з урахування вищевказаних правил, тобто на суму основного боргу з урахуванням інфляційного збільшення за передній період на період з 17.02.2023 по 26.09.2023.

54.Таким чином здійснивши власні розрахунки, суд зазначає, що задоволенню підлягають 3'343,04 ггрн інфляційних втрат та 3'025,40 грн трьох відсотків річних.

55.Щодо заявлених відповідачем посилань про можливість зменшення відповідних нарахувань на 90 відсотків. Чинним законодавством передбачено можливість зменшення лише відсотків, а не відсотків разом з інфляційними втратами. Окрім того, заявлене зменшення має буде підтверджено відповідними доказами важкого фінансового стану, неможливість вчасного виконання грошового зобов`язання, загрозою банкрутства чи повного зупинення діяльності, тощо. У даній справі відповідач не надав жодного доказу на підтвердження заявленої позиції, а тому у задоволенні клопотання про зменшення нарахованих сум слід відмовити.

56.Також суд погоджується із запереченними позивача наведеними щодо клопотання відповідача про залишення позову без розгляду, та визнає такі обгрунтованими, а заявлене клопотання безпідставним.

57.Стаття 238 ГПК України визначає зміст судового рішення та встановлює, що саме повинно/може бути зазначено в судовому рішенні.

58.Згідно з приписами ч. 10 ст. 238 ГПК України суд, приймаючи рішення про стягнення боргу, на який нараховуються відсотки або пеня, може зазначити в рішенні про нарахування відповідних відсотків або пені до моменту виконання рішення з урахуванням приписів законодавства України, що регулюють таке нарахування. Остаточна сума відсотків (пені) у такому випадку розраховується за правилами, визначеними у рішенні суду, органом (особою), що здійснює примусове виконання рішення суду і відповідні дії (рішення) якого можуть бути оскаржені в порядку, передбаченому розділом VI цього Кодексу.

59.Приписи ч. 10 ст. 238 ГПК України носять диспозитивний характер та надають право виключно суду вирішувати питання доцільності застосування механізму стягнення відсотків, пені. Вимога позивача про зазначення в рішенні про нарахування відповідних відсотків або пені до моменту виконання рішення за своєю правовою природою є клопотанням заявленим до суду, задоволення якого убезпечує позивача від повторних звернень з вимогами про стягнення нарахування після ухвалення рішення.

60.Подальша реалізація ч. 10 ст. 238 ГПК України після ухвалення рішення та видачі виконавчого документу відображена у ч. 11, 12 ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження» якими передбачено, що якщо у виконавчому документі про стягнення боргу зазначено про нарахування відсотків або пені до моменту виконання рішення, виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження розраховує остаточну суму відсотків (пені) за правилами, визначеними у виконавчому документі.

61.Розглянувши заявлене позивачем клопотання, беручи до уваги факт повного виконання судового наказу № 914/3323/22, суд вважає необгрунтованим заявлене клопотання. Окрім того, заявлене нарахування щодо інфляційних втрат не передбачено чинним процесуальним законодавством.

Судові витрати.

62.Пунктом 2 частини першої статті 129 Господарського процесуального кодексу України встановлено, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Відтак, з відповідача підлягає до стягнення 2'081,98 грн відшкодування витрат на оплату судового збору.

63.Відповідно до статті 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

64.Розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву (частина восьма ст. 129 ГПК України).

65.Позивачем разом із позовною заявою подано заяву про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 6 тис.грн.

66.Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

67.Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3 згаданої статті).

68.За змістом статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

69.Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (ст. 30 Закону).

70.Адвокатський гонорар може існувати в двох формах фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення. Так, при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки підставою для виплати гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв.

71.За змістом п. 1 ч. 2 ст. 126, ч. 8 ст. 129 ГПК України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.

72.Відповідно до ч. 4 ст. 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

73.У застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який, тим не менш, повинен ґрунтуватися на більш чітких критеріях, визначених у вищенаведеній нормі.

74.Зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог частини четвертої статті 126 Господарського процесуального кодексу України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони.

75.Загальне правило розподілу судових витрат визначено у частині 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України. Разом із тим, у частині 5 наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

76.Зокрема, відповідно до частини 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

77.При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат. Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, визначені також положеннями частин 6, 7, 9 статті 129 цього Кодексу.

78.Таким чином, зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони.

79.Водночас під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

80.У такому випадку суд, керуючись частинами 5-7, 9 статті 129 зазначеного Кодексу, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

81.Відповідно до ч. 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має, сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

82.Частиною 1 статті 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» передбачено, що адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.

83.Як встановлено судом, між Адвокатським бюро «Віталія Репака» та ТзОВ «Омега» було укладено Договір про надання правової допомоги № 49 від 03.11.2023. За умовами цього Договору Клієнт доручає, а Адвокатське бюро приймає, на себе зобов`язання надавати необхідну правову допомогу Клієнту у справі, зокрема: підготовка/подання позовної заяви в Господарський суд Львівської області до Санаторію «Нафтуся Прикарпаття» про стягнення 3 % річних та інфляційних втрат у зв`язку із несвоєчасним виконанням судового наказу №914/3323/22 від 30.12.2022; участь адвоката в судових засіданнях у даній справі; здійснення інших процесуальних дій в даній справі необхідних для захисту прав та інтересів Клієнта. Для захисту прав та законних інтересів Клієнта в даній справі Адвокатське бюро має право представляти інтереси Клієнта в будь-яких установах, органах, в тому числі, але не виключно: в судах (будь-якої інстанції та будь-якої юрисдикції), -в органах місцевого самоврядування, в державних органах (у тому числі, але. не виключно: правоохоронних, контролюючих), в органах державної казначейської служби, в приватних нотаріусів, в державних нотаріальних конторах, в органах державної виконавчої служби, перед приватними виконавцями, -в комунальних підприємствах, перед фізичними та юридичними особами (п. 1.1. Договору).

84.За надання правової допомоги, передбаченої цим Договором, Клієнт виплачує Адвокатському бюро Гонорар, який складається з Основного гонорару та Гонорару успіху. Розмір основного гонорару становить 6000,00 грн (п. 4.1., 4.2. Договору).

85.Відповідно до закріпленого на законодавчому рівні принципу співмірності, розмір витрат на послуги адвоката при їхньому розподілі визначається з урахуванням складності справи, часу, витраченого адвокатом на надання правничої допомоги, обсягу наданих послуг та виконаних робіт, ціни позову, а також значення справи для сторони.

86.Ґрунтуючись на вказаному принципі, при здійсненні дослідження та оцінки наданих сторонами доказів суд враховує, зокрема, пов`язаність витрат на правову допомогу з розглядом справи, обґрунтованість витрат та їхню пропорційність до предмета спору.

87.Крім того, у численних постановах Верховний Суд зазначає, що при визначенні розміру витрат на правничу допомогу на підставі поданих сторонами доказів, суд має виходити з критеріїв: їхньої реальності (тобто встановлення їхньої дійсності та необхідності); розумності їхнього розміру (виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін).

88.Аналогічні критерії застосовуються Європейським судом з прав людини при визначенні розміру справедливої компенсації потерпілій стороні на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зазначений підхід ілюструється у рішеннях ЄСПЛ від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (§80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (§34-36), від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (§95).

89.Окрім того, застосовуючи вищевказані критерії Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними й неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

90.За висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним в постанові від 19 лютого 2020 року в справі № 755/9215/15-ц, саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони.

91.Між тим, розмір витрат на правничу допомогу встановлюється судом на підставі оцінки доказів щодо детального опису робіт, здійснених адвокатом, та здійснених витрат, понесених у зв`язку із наданням такої допомоги.

92.Тобто, питання розподілу судових витрат пов`язане із суддівським розсудом (дискреційні повноваження).

93.Проаналізувавши подані адвокатом позивача матеріали, суд вважає, що відображена у цих доказах інформація щодо характеру та обсягу виконаної адвокатом роботи (наданих послуг) не повністю відповідає критерію їх реальності та розумності.

94.Отже, із аналізу матеріалів справи, виходячи з конкретних обставин справи, з урахуванням складності справи, обсягу наданих послуг та виконаних робіт, ціни позову, з урахуванням заперечень позивача щодо розподілу судових витрат, а також того, що розмір заявлених витрат на професійну правову допомогу не повністю відповідає критеріям їхньої реальності та розумності, суд дійшов висновку, що відшкодуванню підлягає 2'327,10 грн. Виходячи з такого розрахунку, пропорційно до задоволених позовних вимог розраховуючи з 50 відсотків від заявлених до стягнення витрат, понесених позивачем за розгляд справи у суді першої інстанції. Інша частина покладається на позивача.

95.Таким чином, суд здійснивши відповідну оцінку заявлених до відшкодування витрат на професійну правничу допомогу вказує, що позивачу підлягає відшкодуванню 2'327,10 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Керуючись ст.ст. 2, 10, 12, 13, 20, 46, 73, 74, 76, 79, 129, 130, 165, 191, 232, 233, 235, 236, 237, 238, 240, 241, 247 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1.Позовні вимоги задовольнити частково.

2.Стягнути з Санаторію «Нафтуся Прикарпаття» (82186, Львівска область, Дрогобицький район, с. Модричі, вул. Курортна, 1; ідентифікаційний код 20795071) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Омега» (82100, Львівська область, м. Дрогобич, вул. Лемківська, буд. 16; ідентифікаційний код 22402762) 3'343,04 ггрн інфляційних втрат, 3'025,40 грн трьох відсотків річних, 2'081,98 грн відшкодування витрат на оплату судового збору та 2'327,10 грн витрат на професійну правничу допомогу.

3.У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Рішення господарського суду може бути оскаржено в порядку, визначеному розділом IV Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Трускавецький В.П.