Рішення

від 09.02.2024 по справі 916/3660/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"09" лютого 2024 р.м. Одеса Справа № 916/3660/23

Господарський суд Одеської області у складі судді Цісельського О.В.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу №916/3660/23

за позовом: Публічного акціонерного товариства Акціонерного банку «Укргазбанк» (вул. Єреванська, № 1, м. Київ, 03087, код ЄДРПОУ 23697280)

до відповідача: Приватного підприємства «ВКФ «Чайка-2-Азов» (вул. Набережна, № 25, с. Щасливцеве, Генічеський р-н, Херсонська обл., 75580, код ЄДРПОУ 35667269)

про стягнення 113 766,68 грн,

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст позовних вимог та заперечень.

Публічне акціонерне товариство акціонерний банк «Укргазбанк» звернулося до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до Приватного підприємства «ВКФ «Чайка-2-Азов», в якій просить суд стягнути з відповідача прострочену заборгованість по кредиту у сумі 100 000,00 грн, прострочену заборгованість по відсоткам у сумі 13 766,68 грн та судові витрати.

Позовні вимоги обґрунтовані невиконанням відповідачем прийнятих на себе за укладеним між сторонами договором про приєднання до правил надання кредиту на умовах овердрафту в АБ «Укргазбанк» №268/21/2021/WO-4 від 20.09.2021 в частині повернення кредитних коштів та сплати процентів.

Позивач у справі зазначив, що починаючи з 20.09.2021 виконав свої зобов`язання за спірним договором про приєднання, відкривши відповідачу ліміт кредитування у розмірі загального ліміту 100000,00 грн та надавши йому ці кредитні кошти, проте станом на 18.08.2023 позичальник має прострочену заборгованість по кредиту (овердрафту) у розмірі 100000,00 грн та по нарахованим, але не сплаченим відсоткам за користування кредитними коштами у розмірі 13766,68 грн.

Відтак, у зв`язку із допущенням відповідачем прострочення виконання зобов`язань за договором приєднання, у позивача, на його переконання, виникло право стягнути з відповідача усю наявну заборгованість у загальному розмірі 113766,68 грн.

Відповідач відзив на позов не надав, своїм правом на захист не скористався.

Інші заяви по суті справи до суду не надходили.

2. Процесуальні питання, вирішені судом.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23.08.2023 позовна заява вх.№4177/23 була передана на розгляд судді Цісельському О.В.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 28.08.2023 було прийнято позовну заяву (вх.№ №4177/23 від 23.08.2023) до розгляду та відкрито провадження у справі № 916/3660/23, постановлено справу № 916/3660/23 розглядати за правилами спрощеного позовного провадження, в порядку ст.ст.247-252 ГПК України без виклику сторін. Роз`яснено сторонам про можливість звернення до суду у строк визначений ч. 7 ст. 252 ГПК України з клопотанням про призначення проведення розгляду справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Позивачу - ПАТ АБ «Укргазбанк» ухвала суду про відкриття провадження у справі від 28.08.2023 була надіслана на електронну адресу - onitsenko@ukrgasbank.com, що була зазначена позивачем у позовній заяві, та доставлена до електронного кабінету.

Відповідачу - ПП «ВКФ «Чайка-2-Азов» ухвала суду про відкриття провадження у справі від 28.08.2023 направлялась на його адресу: вул. Набережна, № 25, с. Щасливцеве, Генічеський р-н, Херсонська обл., 75580.

Втім, судове повідомлення не було доставлено на адресу відповідача у зв`язку із призупиненням АТ «Укрпошта» приймання та пересилання поштових відправлень до тимчасово окупованих територій України та районів ведення бойових дій, на території яких не працюють відділення поштового зв`язку у зв`язку з повномасштабною збройною агресією Російської Федерації проти України - до поштового відділення 75580, про що працівниками відділу канцелярії суду складено відповідну довідку, що долучена судом до матеріалів справи.

Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» постановлено ввести в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року.

Наразі відповідними Указами Президента України строк, на який на території України введено режим воєнного стану, продовжено.

Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 06.12.2022 № 1364 «Деякі питання формування переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією» наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України наказом № 309 від 22.12.2022, зареєстрований в у Міністерстві юстиції України 23.12.2022 за № 1668/39004, затверджено Перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією.

До вказаного Переліку (з урахуванням наступних змін і доповнень) внесена вся територія Генічеського району.

При цьому, пунктом 21 розділу XI «Перехідні положення» Господарського процесуального кодексу України передбачено, що особливості судових викликів та повідомлень, направлення копій судових рішень учасникам справи, у разі якщо адреса їх місця проживання (перебування) чи місцезнаходження знаходиться на тимчасово окупованій території України або в районі проведення антитерористичної операції, визначаються законами України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» та «Про здійснення правосуддя та кримінального провадження у зв`язку з проведенням антитерористичної операції».

Питання провадження господарської діяльності на тимчасово окупованих територіях врегульовано Законом України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України».

Відповідно до частини першої статті 12-1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», якщо остання відома адреса місця проживання (перебування), місцезнаходження чи місця роботи учасників справи знаходиться на тимчасово окупованій території, суд викликає або повідомляє учасників справи, які не мають офіційної електронної адреси, про дату, час і місце першого судового засідання у справі через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, яке повинно бути розміщене не пізніше ніж за двадцять днів до дати відповідного судового засідання.

Суд викликає або повідомляє таких учасників справи про дату, час і місце інших судових засідань чи про вчинення відповідної процесуальної дії через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, яке повинно бути розміщене не пізніше ніж за десять днів до дати відповідного судового засідання або вчинення відповідної процесуальної дії.

З метою повідомлення відповідача про розгляд справи 04.09.2023 на офіційній сторінці Господарського суду Одеської області веб-порталу «Судова влада України» (розділ «Оголошення про виклик») розміщене відповідне оголошення, яке також долучено судом до матеріалів справи.

Стаття 42 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що прийняття участі у судовому засіданні є правом сторони.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 120 ГПК України.

Також, за приписами частини 1 статті 9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.

Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України «Про доступ до судових рішень» усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 3 Закону України «Про доступ до судових рішень» для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України «Про доступ до судових рішень»).

Ухвала Господарського суду Одеської області по справі № 916/3660/23 було оприлюднено в Єдиному державному реєстрі судових рішень, що вбачається за веб-адресою: https://reyestr.court.gov.ua/.

Таким чином, суд зазначає, що відповідач також не був позбавлений права та можливості за власною ініціативою скористатися вільним доступом до електронного реєстру судових рішень в Україні, в силу положень наведеної статті 2, 4 Закону України «Про доступ до судових рішень», та за відомим номером даної справи № 916/3660/23 ознайомитися із змістом ухвали Господарського суду Одеської області та порядком розгляду даної справи з метою забезпечення представництва своїх інтересів.

Крім того, суд зазначає, що відповідач зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання та в розумні інтервали часу - вживати заходів, щоб дізнатись про стан розгляду справи.

Суд вважає, що ним було виконано умови Господарського процесуального кодексу України стосовно належного повідомлення відповідача про розгляд справи.

З урахуванням викладеного, за об`єктивних обставин розгляд даної позовної заяви був здійснений судом без невиправданих зволікань настільки швидко, наскільки це було можливим за вказаних умов, у межах розумного строку в контексті положень Господарського процесуального кодексу України та Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Суд враховує, що учасники судового провадження, безвідносно до отримання/неотримання поштової кореспонденції, в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження, про що неодноразово наголошував Європейський суд з прав людини, зокрема, у рішенні від 03.04.2008 по справі «Пономарьов проти України», рішенні від 26.04.2007 по справі «Олександр Шевченко проти України», рішенні від 14.10.2003 по справі «Трух проти України».

За наведених обставин суд доходить висновку, що судом було вчинено всі необхідні дії щодо повідомлення відповідача про відкриття провадження у справі, вчинення відповідних процесуальних дій та надано можливість викласти свої, зокрема, заперечення проти задоволення позовних вимог, натомість відповідач не вживав заходів щодо реалізації наданого йому права навести свої доводи та міркування, заперечення проти заяв, доводів і міркувань інших осіб, передбачене статтею 42 Господарського процесуального кодексу України, зокрема, шляхом подання відзиву на позовну заяву та надання доказів.

Згідно з ч.ч.5, 7 ст. 252 ГПК України ст.252 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням /викликом/ сторін. Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п`яти днів з дня отримання відзиву.

Клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням /викликом/ сторін від учасників справи до суду не надходило.

В силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Розумність тривалості провадження повинна визначатися з огляду на обставини справи та з урахуванням таких критеріїв: складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади, а також ступінь важливості предмета спору для заявника (рішення Суду у справах «Савенкова проти України», no. 4469/07, від 02.05.2013, «Папазова та інші проти України», no. 32849/05, 20796/06, 14347/07 та 40760/07, від 15.03.2012).

Європейський суд щодо тлумачення положення «розумний строк» в рішенні у справі «Броуган (Brogan) та інші проти Сполученого Королівства» роз`яснив, що строк, який можна визначити «розумним», не може бути однаковим для всіх справ, і було б неприродно встановлювати один строк в конкретному цифровому виразі для усіх випадків. Таким чином, у кожній справі виникає проблема оцінки розумності строку, яка залежить від певних обставин.

Разом з цим, на підставі Указів Президента України №64/2022 від 24.02.2022 «Про введення воєнного стану в Україні» та №259/2022 від 14.03.2022, №133/2022 від 18.04.2022, №341/2022 від 17.05.2022, №573/2022 від 12.08.2022, №757/2022 від 07.11.2022, №58/2023 від 06.02.2023, №254/2023 від 01.05.2023 № 451/2023 від 26.07.2023, № 734/2023 від 06.11.2023 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» починаючи з 24.02.2022 на території України діє режим воєнного стану.

За приписами ст. 10 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» встановлено, що у період воєнного стану не можуть бути припинені повноваження Президента України, Верховної Ради України, Кабінету Міністрів України, Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, а також судів, органів прокуратури України, органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, та органів, підрозділи яких здійснюють контррозвідувальну діяльність.

При цьому, статтею 3 Конституції України визначено, що людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави.

Відповідно до статті 26 Закону України «Про правовий режим воєнного стану», правосуддя на території, на якій введено воєнний стан, здійснюється лише судами. На цій території діють суди, створені відповідно до Конституції України. Скорочення чи прискорення будь-яких форм судочинства забороняється. У разі неможливості здійснювати правосуддя судами, які діють на території, на якій введено воєнний стан, законами У країни може бути, змінено територіальна підсудність судових справ, що розглядаються в цих судах, або в установленому законом порядку змінено місце знаходження судів.

Отже, навіть в умовах воєнного або надзвичайного стану конституційні права на судовий захист не можуть бути обмежені.

Відповідно до статті 248 ГПК України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Частиною 1 статті 7 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» визначено, що кожному гарантується захист його прав, свобод та інтересів у розумні строки незалежним, безстороннім і справедливим судом, утвореним законом.

Згідно з частиною 3 зазначеної статті судова система забезпечує доступність правосуддя для кожної особи відповідно до Конституції та в порядку, встановленому законами України.

Відповідно до ч.1 ст.13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

При цьому, суди повинні забезпечувати безпеку учасників судового провадження, запобігти створенню перешкод для реалізації ними права на судовий захист та визначених законом процесуальних прав в умовах воєнного стану, коли реалізація учасниками справи своїх прав і обов`язків є суттєво ускладненою. Судовий захист є одним із найефективніших правових засобів захисту інтересів фізичних та юридичних осіб.

З огляду на наведене, рішення у справі прийнято судом з урахуванням об`єктивних обставин та в умовах неможливості розгляду відповідного спору у визначений ст.248 Господарського процесуального кодексу України строк.

Матеріали справи свідчать про те, що судом було створено всім учасникам судового процесу належні умови для доведення останніми своїх правових позицій, надання ними доказів, які, на їх думку, є достатніми для обґрунтування своїх вимог та заперечень. Окрім того, судом було вжито всіх заходів, в межах визначених чинним законодавством повноважень, щодо всебічного, повного та об`єктивного дослідження всіх обставин справи.

Водночас суд зауважує, що відповідно до пунктів 3 та 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч.9 ст.165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Відповідно до ч. 2 ст. 178 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Згідно статті 114 ГПК України, суд має встановлювати розумні строки для вчинення процесуальних дій. Строк є розумним, якщо він передбачає час, достатній, з урахуванням обставин справи, для вчинення процесуальної дії, та відповідає завданню господарського судочинства.

Таким чином, суд продемонстрував достатню старанність, щоб дозволити сторонам, які повинні знати про правила, що застосовуються до надіслання судових повідомлень учасникам справи, визначитися з провадженням у відкритій господарській справі та скористатись своїми правами і обов`язками, передбаченими статтями 42, 46 ГПК України, вважає їх повідомленими належним чином.

Отже, оскільки відповідач правом на подання заперечення щодо розгляду справи в спрощеному провадженні, а також відзиву на позов не скористався, враховуючи вжиті судом заходи із забезпечення повідомлення відповідача про розгляд судом справи №916/3660/23 засобами поштового зв`язку, суд, зважаючи на достатність в матеріалах справи доказів, дійшов висновку в контексті гарантій ст. 6 ратифікованої Україною Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини 1950 року щодо розумного строку розгляду справи, про необхідність розгляду справи по суті за наявними матеріалами.

Під час розгляду справи по суті судом були досліджені всі письмові докази, що містяться в матеріалах справи.

У відповідності до ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, розгляду справи без повідомлення /виклику/ учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

09.02.2024 судом було постановлено рішення в нарадчій кімнаті у відповідності до ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, без його проголошення.

3. Обставини, встановлені судом під час розгляду справи.

20.09.2021 між Публічним акціонерним товариством Акціонерним банком «Укргазбанк» (Банк) та Приватним підприємством «ВКФ «Чайка-2-Азов» (Позичальник) було укладено Договір №268/21/2021/WO-4 про приєднання до Правил надання кредиту на умовах овердрафту в АБ «Укргазбанк» за умовами якого позичальник у повному обсязі акцептує Правила надання кредиту на умовах овердрафту в АБ «Укргазбанк».

Ліміт овердрафту встановлюється в розмірі 100 000,00 (п. 1 Договору). Ліміт овердрафту встановлюється з 20 вересня 2021 року по 19 вересня 2022 року (включно) (п. 3 Договору).

За користування овердрафтом, в межах строку кредитування, визначеного п. 3 цього Договору про приєднання, позичальник сплачує банку проценти за користування кредитними коштами, виходячи із встановленої банком базової процентної ставки, в розмірі 20,3% процентів річних в національній валюті (п. 4 Договору).

За користування кредитними коштами, що не повернуті в строки/терміни, передбачені Договором про надання кредиту на умовах овердрафту (прострочена заборгованість), процентна ставка встановлюється в розмірі 30,3% річних (п. 5 Договору).

Інші умови надання кредитних коштів, не передбачені цим договором про приєднання, регулюються положеннями Правил надання кредиту на умовах овердрафту в АБ «Укргазбанк» (п 9).

Підписанням цього договору про приєднання позичальник підтверджує, що всі умови договору про надання кредиту на умовах овердрафту (в тому числі інформаційні додатки) є зрозумілими та не потребують додаткового тлумачення (п. 11).

Додатком 1 визначено тарифи на кредитні операції.

29.06.2022, шляхом підписання електронними цифровими підписами, сторони уклади додаткову угоду № 1 до договору №268/21/2021/WO-4 від 20.09.2021, відповідно до умов п.п. 1-4 якої сторони домовились викласти п. 3 договору в новій редакції та визначили, що ліміт овердрафту встановлюється з 20 вересня 2021 року по 31 жовтня 2022 року.

Сторони домовились перенести строк сплати процентів та комісій, нарахованих та несплачених (в т.ч. прострочених) станом на дату укладання цієї додаткової угоди із встановленням графіку погашення відтермінованих процентів та комісій в жовтні 2022 року, в дату платежу за процентами та комісіями, встановлену договором.

Також, сторони домовились відмінити обов`язкове обнуління овердрафту на період з 24 лютого 2022 року по 31 жовтня 2022 року, а доступний ліміт овердрафту з дати підписання цієї додаткової угоди встановлюється в розмірі 100000,00 грн.

Договір, тарифи та додаткова угода підписано ПП «ВКФ «Чайка-2-Азов» без заперечень та зауважень.

Зазначений Договір про приєднання є договором на приєднання відповідно до ст. 634 ЦК України. Публічна пропозиція (оферта) у розумінні ст.ст. 640-644 ЦК України укласти із Банком договір про надання кредиту на умовах овердрафту - Правила надання кредиту на умовах овердрафту в АБ «УКРГАЗБАНК», що затверджені рішенням Кредитної Ради АБ «УКРГАЗБАНК» від 10.07.2018, протокол №137/5 зі змінами згідно рішення Кредитної Ради АБ «УКРГАЗБАНК» від 13.08.2019 року №195/8; від 09.04.2020 року №95/2; від 25.05.2021 № 129/2, від 01.06.2021 № 136/1 та розміщені на офіційному сайті Банку (далі - Правила).

Правилами передбачено, що ці Правила надання кредиту на умовах овердрафту, разом із Договором про приєднання до Правил та всіма додатками та додатковими угодами до них складають Договір про надання кредиту на умовах овердрафту.

Згідно з Правилами датою укладення договору про надання кредиту на умовах овердрафту є дата Договору про приєднання - 20.09.2021.

Відповідно до п. 1.2 Правил підписанням Договору про приєднання позичальник підтверджує своє ознайомлення та повну, безумовну і остаточну згоду з усіма умовами Правил, а також своє волевиявлення стосовно приєднання до Правил.

Згідно п. 1.3. Правил, приєднуючись до Правил позичальник приймає на себе всі обов`язки та набуває всіх прав, передбачених Договором про надання кредиту на умовах овердрафту.

Пунктом 2.1. Правил встановлено, що Банк надає Позичальнику Кредит в межах Ліміту овердрафту, а Позичальник зобов`язується повернути кредит, сплачувати проценти за користування кредитними коштами та комісії передбачені Договором про надання кредиту на умовах овердрафту.

Основні умови кредитування зазначаються в Договорі про приєднання (п. 2.2. Правил).

Відповідно до Правил, які акцептував відповідач, надання кредиту здійснюється шляхом сплати з поточного рахунку позичальника, відкритого в Банку, розрахункових документів на суму, що перевищує залишок на такому рахунку (п. 2.4 Правил).

Відповідно до п. 2.8 Правил датою (днем) надання овердрафту вважається банківський день, на кінець якого виникає дебетове сальдо на поточному рахунку Позичальника, в результаті оплати з поточного рахунку платіжних документів Позичальника на суму, що перевищує кредитовий залишок коштів на такому рахунку.

Датою (днем) повернення овердрафту, наданого Банком, вважається банківський день, на кінець якого на поточному рахунку Позичальника (або на інших рахунках Банку, на яких, згідно з нормами чинного законодавства, може враховуватись (бути перенесено) заборгованість за овердрафтом) відсутнє дебетове сальдо (п. 2.9 Правил).

Згідно п. 2.10 Правил кредитні кошти, надані Банком в межах ліміту овердрафту, повинні бути повернуті Позичальником в повному обсязі не пізніше: останнього дня строку, на який встановлено ліміт овердрафту; кінця банківського дня, визначеного як день настання терміну/строку виконання Позичальником будь-яких грошових зобов`язань за Договором про надання кредиту на умовах овердрафту, у т.ч. внаслідок застосування Банком вимоги дострокового повного/часткового виконання Позичальником своїх зобов`язань за Договором про надання кредиту на умовах овердрафту; кінця останнього банківського дня місяця, наступного за місяцем початку користування овердрафтом.

У відповідності до п. 2.11 Правил погашення овердрафту здійснюється автоматично при надходженні коштів на поточний рахунок Позичальника.

Пунктом 2.17 правил у випадку порушення позичальником строків повернення овердрафту та нарахованої плати за овердрафт, наступного банківського дня суми непогашених у строки платежів визнаються простроченими.

Пунктом 3.1 Правил обумовлено, що за користування кредитними коштами Позичальник сплачує Банку проценти, виходячи із встановленої Банком базової процентної ставки, розмір якої зазначається у Договорі про приєднання. У відповідності до п.п. 3.3, 3.4, 3.5., 3.7 Правил у разі перенесення заборгованості з поточного рахунку на окремий рахунок для обліку кредитної заборгованості, проценти за користування кредитними коштами нараховуються на щоденні дебетові залишки по поточному рахунку. Нарахування здійснюється починаючи з дня надання овердрафту згідно з п. 2.8 Правил по день, що передує дню повної сплати овердрафту виходячи із процентної ставки та межах строку кредитування, визначених у Договорі про приєднання. При розрахунку процентів за користування кредитними коштами використовується метод «факт/360», виходячи із фактичної кількості днів у місяці та банківського року з розрахунку 360 днів у році. Проценти за користування кредитними коштами нараховуються Банком щомісячно, не пізніше останнього банківського дня місяця, за період з дати надання овердрафту по останній календарний день місяця, в якому наданий овердрафт, та надалі з першого по останній календарний день місяця, в день дострокового розірвання договору про надання кредиту у формі овердрафту, в день закінчення строку, на який надано овердрафт, за період з першого календарного дня місяця, в якому відбувається погашення овердрафту, по день, що передує дню повного погашення заборгованості за овердрафтом, а у разі настання події припинення до дня настання події припинення, що визначені в п. 5.4.2 цих Правил.

Сплата процентів за користування кредитними коштами здійснюється щомісячно, не пізніше 15-го числа місяця, наступного за місяцем користування овердрафтом, а також в день, зазначений в письмовому повідомленні Банку про дострокове розірвання договору про надання кредиту на умовах овердрафту, в день закінчення строку, на який надано овердрафт. Проценти за користування кредитними коштами сплачуються з урахуванням положень п. 3.12 цих правил (п. 3.8 правил).

За користування кредитними коштами, що не повернуті в строки/терміни, передбачені Договором про надання кредиту на умовах овердрафту (прострочена заборгованість), процентна ставка встановлюється в розмірі визначеному в Договорі про приєднання (п. 3.11 Правил).

Згідно з п. 3.12. Правил нарахування процентів за користування кредитними коштами, що не повернуті в строки/терміни, передбачені Договором про надання кредиту на умовах овердрафту (прострочена заборгованість) здійснюється починаючи з дня виникнення простроченої заборгованості, включаючи такий день до дня погашення такого прострочення або настання події припинення, визначеної в п.5.4.2. цих Правил. Сторони узгодили, що в разі настання події припинення, Банк зупиняє нарахування процентів за користування кредитними коштами з дати визначених для такої події у п. 5.4.2., а Позичальник зобов`язується сплатити на користь Банку платежі визначені в п. 5.4. цього Договору у випадку їх виникнення.

Відповідно до пп. 4.3.3, 4.3.4 Правил, Позичальник зобов`язаний повністю погасити заборгованість за основним боргом за овердрафтом перед Банком не пізніше строку, зазначеного в Договорі про приєднання, а також здійснювати погашення заборгованості за основним боргом за овердрафтом на умовах, визначених договором про надання кредиту у формі овердрафту у випадку перевищення фактичної заборгованості Позичальника за основним боргом за овердрафтом ліміту овердрафту за результатами його перегляду. У випадку застосування Банком права вимагати дострокового повного виконання Позичальником своїх зобов`язань за договором про надання кредиту у формі овердрафту достроково повернути овердрафт, погасити нараховані проценти за користування кредитними коштами, комісії та можливі штрафні санкції у випадках, передбачених зазначеним договором.

Пунктом 4.3.5. Правил встановлено, що позичальник зобов`язується своєчасно сплачувати (погашати) плату за овердрафт та проценти за користування кредитними коштами, що не повернуті в строки/терміни, передбачені Договором про надання кредиту на умовах овердрафту, на умовах та в порядку, передбачених Договором про надання кредиту у формі овердрафту.

На виконання умов цього договору, позивач встановив відповідачу ліміт овердрафту у розмірі 100 000,00 грн. за поточним рахунком позичальника №IBAN НОМЕР_1 та здійснював розрахункове обслуговування рахунку в межах ліміту овердрафту, що підтверджується виписками по особовому рахунку відповідачаза період з 20.09.2021 по 18.08.2023.

Як вбачається з банківських виписок ПП «ВКФ «Чайка-2-Азов» за період з 20.09.2021 по 18.08.2023, відповідач почав користуватись лімітом овердрафту з 20.09.2021 та станом на 18.08.2023 кредитний ліміт в повному обсязі на рахунок банку повернуто не було у зв`язку з чим 03.2022 утворилась заборгованість у розмірі 100000,00 грн.

Банківськими виписками також підтверджується, що відповідач здійснював частково оплату простроченої заборгованості за процентами, а саме: 05.11.2021 у розмірі 1308,28 грн; 03.12.2021 у розмірі 1407,19 грн; 05.01.2022 у розмірі 1633,30 грн; 04.02.2022 у розмірі 1680,20 грн; 03.06.2022 у розмірі 1380,03 грн.

Невиконання відповідачем своїх зобов`язань за договором про приєднання до правил надання кредиту на умовах овердрафту в АБ «Укргазбанк» №268/21/2021/WO-4 від 20.09.2021 стало підставою для звернення позивача до господарського суду з відповідним позовом.

4. Норми права, з яких виходить господарський суд при прийнятті рішення.

Відповідно до ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно з ч. 1 ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

За змістом ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобов`язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно з ч. 1 ст. 175 Господарського Кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 2 ст. 345 ГК України кредитні відносини здійснюються на підставі кредитного договору, що укладається між кредитором і позичальником у письмовій формі. У кредитному договорі передбачаються мета, сума і строк кредиту, умови і порядок його видачі та погашення, види забезпечення зобов`язань позичальника, відсоткові ставки, порядок плати за кредит, обов`язки, права і відповідальність сторін щодо видачі та погашення кредиту.

Частинами 1, 2, 4 ст. 202 ЦК України передбачено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.

У відповідності з ч. ч. 1, 5 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 207 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Згідно з ст.509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Статтями 525, 526 ЦК України, що кореспондуються за змістом з положеннями ст. 193 ГК України, передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Ст. 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

За ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з ч.1 ст.611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно з ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частиною 1 статті 627 ЦК України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За змістом статей 626, 628 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1 ст. 634 Цивільного кодексу України передбачено, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Частиною 1 ст. 638 Цивільного кодексу України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Статтею 639 Цивільного кодексу України встановлено, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Згідно з ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Відповідно до ч. 1 ст. 1049 Цивільного кодексу України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок (ч. 3 ст. 1049 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст.1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною 2 ст.1054 Цивільного кодексу України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч.ч.1-2 ст.1056-1 ЦК України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про банки і банківську діяльність», банком є юридична особа, яка на підставі банківської ліцензії має виключне право надавати банківські послуги, відомості про яку внесені до Державного реєстру банків. Банківський кредит - будь-яке зобов`язання банку надати певну суму грошей, будь-яка гарантія, будь-яке зобов`язання придбати право вимоги боргу, будь-яке продовження строку погашення боргу, яке надано в обмін на зобов`язання боржника щодо повернення заборгованої суми, а також на зобов`язання на сплату процентів та інших зборів з такої суми.

Згідно зі ст. 55 Закону України «Про банки і банківську діяльність», відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно-правовими актами Національного банку України та угодами (договорами) між клієнтом та банком.

5. Висновки господарського суду за результатами вирішення спору.

Предметом позову у цій справі є матеріально-правова вимога про стягнення 113 766,68 грн заборгованості за умовами кредитного договору, укладеного шляхом підписання договору про приєднання до Правил надання кредиту на умовах овердрафту в АБ «Укргазбанк» №268/21/2021/WO-4 від 20.09.2021, сторонами якого є суб`єкти господарювання. За таких обставин, враховуючи приписи статей 4, 20, 45 ГПК України, даний позов підлягає розгляду в порядку господарського судочинства.

Правила надання кредиту на умовах овердрафту в АБ «Укргазбанк» є публічною пропозицією (офертою) у розумінні статей 640-644 Цивільного кодексу України укласти із Банком Договір про надання кредиту на умовах овердрафту за програмою «Welcome овердрафт». Ці Правила надання кредиту на умовах овердрафту в АБ «Укргазбанк», разом із Договором про приєднання до Правил та всіма додатками та додатковими угодами до них складають Договір про надання кредиту на умовах овердрафту.

Правила набирають чинності з дати їх офіційного оприлюднення на Сайті Банку та діють до дати офіційного оприлюднення заяви про їх відкликання на Сайті Банку.

Приєднання клієнта до Правил (акцептування даної публічної пропозиції у відповідності із ст.ст. 633, 634 Цивільного кодексу України) здійснюється шляхом підписання Договору про приєднання до Правил надання кредиту на умовах овердрафту в АБ «Укргазбанк» за встановленою АБ «Укргазбанк» формою.

Відтак, укладений між Банком та відповідачем договір, який за своєю суттю відноситься до кредитного договору, є підставою для виникнення у сторін за цим договором кредитних правовідносин відповідно до ст.ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України (ст.ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України), і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов`язковим для виконання його сторонами.

Господарський суд враховує правову позицію, викладену у постанові Верховного Суду у складі суддів Об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 19.03.2021 у справі №904/2073/19, відповідно до якої договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Відповідно до статті 1054 Цивільного кодексу України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Тобто, кредитний договір є окремим видом цивільно-правових договорів, який визначає взаємні зобов`язання і відповідальність між комерційним банком і клієнтом з метою одержання останнім кредиту. Кредитний договір є консенсуальним, оплатним та двостороннім. Предметом кредитного договору є грошові кошти (кредит) в будь-якій валюті. Кредитний договір вважається укладеним з моменту досягнення згоди за всіма істотними умовами договору. Правовідносини з надання кредиту за своєю правовою природою є договірними правовідносинами, регулюються самостійно сторонами шляхом укладення договору. На кожну із сторін, яка підписує договір, покладається обов`язок узгодження всіх спірних питань, які виникають під час укладення договору, до моменту його підписання, та самостійного аналізу можливих негативних наслідків при підписанні такого договору, а також кожна сторона не позбавлена права відмовитись від підписання договору, якщо його умови чи частина суперечить інтересам сторони або нормам чинного законодавства.

Відповідач заперечень щодо викладених у договорі умов не висловлював, питання про зміну умов договору не порушував. Сторони погодили умови договору та встановили відповідні зобов`язання з урахуванням загальних принципів цивільного законодавства. Згідно з положеннями статті 526 ЦК України, статей 193, 198 ГК України, зобов`язання повинні виконуватись належним чином і у встановлений строк, відповідно до умов і порядку укладеного між сторонами договору та згідно з вимогами закону, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України), а в силу приписів статті 204 ЦК України правомірність правочину презюмується.

Під час розгляду справи судом встановлено, що між позивачем та відповідачем на підставі кредитного договору №268/21/2021/WO-4 від 20.09.2021 виникли зобов`язальні правовідносини, згідно з якими позивач зобов`язався надати відповідачу кредит, а відповідач, в свою чергу, зобов`язався повернути кредитні кошти та сплатити проценти в обумовлені цим договором терміни.

Суд враховує правову позицію, висвітлену в постанові Верховного Суду від 23.09.2019 у справі № 910/10254/18, згідно з якою банківські виписки з рахунків позичальника є належними та допустимими доказами у справі, що підтверджують рух коштів по конкретному банківському рахунку, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій.

Судом встановлено і матеріалами справи підтверджено, що відповідач отримав від позивача кредитні кошти і заборгованість останнього щодо сплати основної заборгованості складає 100000,00 грн, що підтверджено доданими до позовної заяви виписками по банківським рахункам відповідача та розрахунком заборгованості. Доказів протилежного матеріали справи не містять, відповідачем докази на спростування позовних вимог не подавались. Розрахунок перевірений судом, та встановлено що він виконаний правильно.

За умовами договору про надання кредиту на умовах овердрафту, з урахуванням змін, внесених додатковою угодою № 1, ліміт овердрафту встановлювався до 31 жовтня 2022 року.

При цьому, відповідач свої зобов`язання за договором не виконав, кошти в повному обсязі не сплатив, протилежного суду не доведено. Водночас, строк повернення кредиту та сплати процентів, відповідно до умов кредитного договору та ч. 1 ст. 530 ЦК України, є таким, що настав.

Враховуючи наведені вище приписи законодавства, відсутність доказів проведення розрахунків по отриманому кредиту в повному обсязі, позовні вимоги про стягнення 100000,00 грн заборгованості по основному боргу за кредитом суд вважає правомірними та обґрунтованими.

Здійснивши перерахунок розміру заборгованості по процентам, судом встановлено, що позивачем повністю враховано норми законодавства при розрахунку заборгованості по процентах річних за користування кредитом.

Так, у розрахунку позивача правомірно застосовано процентну ставку, у розмірі 20,3%, яка передбачена договором про надання кредиту на умовах овердрафту, враховано часткове погашення відповідачем відповідних процентів, а також, позивач, як слідує з розрахунку заборгованості, правомірно припинив нарахування відповідачу процентів за користування кредитом 31.10.2022, тобто не вийшов за межі строку погашення кредиту.

Перевіривши розрахунок розміру заборгованості по процентам, судом встановлено, що позивачем правомірно заявлено до стягнення 13766,68 грн процентів за користування кредитом.

Згідно ст.4 ГПК України, право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням. Відмова від права на звернення до господарського суду є недійсною.

Аналіз наведених норм дає змогу дійти висновку, що кожна особа має право на захист свого порушеного, невизнаного або оспорюваного права чи законного інтересу, який не суперечить загальним засадам чинного законодавства. Порушення, невизнання або оспорення суб`єктивного права є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту.

Завданням суду при здійсненні правосуддя, в силу ст.2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» є, зокрема, захист гарантованих Конституцією України та законами, прав і законних інтересів юридичних осіб.

Реалізуючи передбачене ст. 64 Конституції України право на судовий захист, звертаючись до суду, особа вказує в позові власне суб`єктивне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту.

Вирішуючи спір, суд повинен надати об`єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v.Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року).

Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» (Hirvisaari v.Finland), № 49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року) (рішення Європейського суду з прав людини «Серявін та інші проти України»).

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа «Серявін проти України», рішення від 10.02.2010).

За приписами ст.ст. 73, 74 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідно до ст.ст. 76-79 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Контррозрахунку, доказів сплати вказаної заборгованості або належних та допустимих доказів, які би її спростовували, відповідачем суду не подано.

Суд враховує позицію, викладену у постанові Верховного Суду від 08.06.2022 у справі №913/618/21, що доказувати факт здійснення відповідачем оплати, заявленої позивачем до стягнення, має саме відповідач, а не позивач.

Отже, приймаючи до уваги встановлення судом під час розгляду справи обставин наявності у відповідача перед позивачем заборгованості за тілом кредиту та заборгованості за процентами, враховуючи, що бездіяльність відповідача, яка виражається у несплаті цих коштів, суперечить вищевказаним нормам права та договору, а також те, що в установленому порядку відповідач обставини, які повідомлені позивачем, не спростував, суд дійшов висновку, що позов є обґрунтованим, нормативно та документально доведеним, та підлягає задоволенню у повному обсязі.

У зв`язку із задоволенням позову витрати по сплаті судового збору, відповідно до вимог ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 2, 13, 76, 86, 129, 232, 233, 236, 237-240 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов - задовольнити повністю.

2. Стягнути з Приватного підприємства «ВКФ «Чайка-2-Азов» (вул. Набережна, № 25, с. Щасливцеве, Генічеський р-н, Херсонська обл., 75580, код ЄДРПОУ 35667269) на користь Публічного акціонерного товариства Акціонерного банку «Укргазбанк» (вул. Єреванська, № 1, м. Київ, 03087, код ЄДРПОУ 23697280) 100 000 (сто тисяч) грн 00 коп заборгованості по кредиту, 13 766 (тринадцять тисяч сімсот шістдесят шість) грн 68 коп та 2 684 (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири) грн 00 коп судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили в порядку ст.241 ГПК України.

Наказ видати в порядку ст.327 ГПК України.

Повний текст рішення складено 09 лютого 2024 р.

Суддя О.В. Цісельський