Рішення

від 09.02.2024 по справі 922/5119/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" лютого 2024 р.м. ХарківСправа № 922/5119/23

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Ємельянової О.О.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом Фізичної особи - підприємця Переходи Івана Сергійовича, АДРЕСА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Медстар Солюшенс", 61003, м. Харків, вул. Клочківська, буд. 3 простягнення 311 682,50 грн.без виклику учасників справи

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа - підприємець Перехода Іван Сергійович звернувся до Господарського суду Харківської області із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Медстар Солюшенс" про стягнення суми боргу у розмірі 305 267,70 грн. за надані послуги з тестування ПП в рамках проекту "РІМС "Медстар" за договором № 25/1122 про надання послу з тестування ІТ - продуктів від 22.11.2022 року за період з червня 2023 року по вересень 2023 року включно, пеню у сумі 5 887,90 грн. за період з 10.11.2023 року по 30.11.2023 року, 3 % річних у розмірі 526,90 грн.

Також до стягнення заявлені судові витрати.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору № 25/1122 про надання послу з тестування ІТ - продуктів від 22.11.2022 року в частині повного та своєчасного розрахунку за надані послуги.

Ухвалою суду від 11.12.2023 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 922/5119/23. Розгляд справи № 922/5119/23 призначено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи за наявними у справі матеріалами. Встановлено відповідачу 15 (п`ятнадцятиденний) строк з дня вручення даної ухвали для подання відзиву на позовну заяву. Встановлено позивачу строк для подання відповіді на відзив - протягом 5 днів з дня отримання відзиву на позов.

Відповідач своїм процесуальним правом на подання відзиву на позовну заяву не скористався.

Як вбачається із матеріалів справи, ухвалу суду від 11.12.2023 року про відкриття провадження у справі було направлено судом на адресу відповідача, яка зазначена позивачем у позовній заяві та яка міститься в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань та зазначена позивачем у позовній заяві (штрих код поштового відправлення 0600237998003), проте 18.12.2023 року копія ухвали суду була повернута поштовим відділенням Укрпошти на адресу суду.

Згідно з пунктами 3, 4, 5 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є: день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Порядок надання послуг поштового зв`язку, права та обов`язки операторів поштового зв`язку і користувачів послуг поштового зв`язку визначають Правила надання послуг поштового зв`язку, затверджені постановою Кабінету Міністрів України №270 від 05.03.2009 року (надалі - Правила), і які регулюють відносини між ними.

Поштові відправлення залежно від технології приймання, обробки, перевезення, доставки/вручення поділяються на такі категорії: прості, рекомендовані, без оголошеної цінності, з оголошеною цінністю. Рекомендовані поштові картки, листи та бандеролі з позначкою "Вручити особисто", рекомендовані листи з позначкою "Судова повістка" приймаються для пересилання лише з рекомендованим повідомленням про їх вручення (пункти 11, 17 Правил).

Пунктом 99 Правил визначено, що рекомендовані поштові відправлення (крім рекомендованих листів з позначкою Судова повістка), рекомендовані повідомлення про вручення поштових відправлень, поштових переказів, адресовані фізичним особам, під час доставки за зазначеною адресою або під час видачі у приміщенні об`єкта поштового зв`язку вручаються адресату, а у разі його відсутності - будь-кому з повнолітніх членів сім`ї, який проживає разом з ним. У разі відсутності адресата або повнолітніх членів його сім`ї до абонентської поштової скриньки адресата вкладається повідомлення про надходження зазначеного реєстрованого поштового відправлення, поштового переказу, рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, поштового переказу.

Рекомендовані поштові відправлення з позначкою Судова повістка, адресовані юридичним особам, під час доставки за зазначеною адресою вручаються представнику юридичної особи, уповноваженому на одержання пошти, під розпис. У разі відсутності адресата за вказаною на рекомендованому листі адресою працівник поштового зв`язку робить позначку адресат відсутній за вказаною адресою, яка засвідчується підписом з проставленням відбитку календарного штемпеля і не пізніше ніж протягом наступного робочого дня повертає його до суду (п. 992 Правил).

Відповідно до пунктів 116, 117 Правил у разі неможливості вручення одержувачам поштові відправлення зберігаються об`єктом поштового зв`язку місця призначення протягом одного місяця з дня їх надходження. Поштові відправлення повертаються об`єктом поштового зв`язку відправнику у разі, зокрема, закінчення встановленого строку зберігання.

Системний аналіз статей 120, 242 Господарського процесуального кодексу України, пунктів 11, 17, 99, 116, 117 Правил свідчить, що у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії або судове рішення направлено судом рекомендованим листом за належною поштовою адресою, яка була надана суду відповідною стороною, і судовий акт повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то необхідно вважати, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії або про прийняття певного судового рішення у справі (аналогічна позиція викладена у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 13.01.2020 року у справі № 910/22873/17 та від 14.08.2020 року у справі № 904/2584/19).

Встановлений порядок надання послуг поштового зв`язку, доставки та вручення рекомендованих поштових відправлень, строк зберігання поштового відправлення забезпечує адресату можливість вжити заходів для отримання такого поштового відправлення та, відповідно, ознайомлення з судовим рішенням.

У постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 24.12.2020 року у справі № 902/1025/19 Верховний Суд звернув увагу на те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у цьому випадку суду (аналогічний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 року у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження № 11-268заі18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2019 року у справі № 913/879/17, від 21.05.2020 року у справі № 10/249-10/19, від 15.06.2020 року у справі № 24/260-23/52-б).

Крім того, постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 19.12.2022 року у справі № 910/1730/22 Верховний Суд зробив висновок, що якщо судове рішення направлено судом за поштовою адресою, яка була надана суду відповідною стороною, і судовий акт повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то необхідно вважати, що адресат повідомлений про прийняття певного рішення суду. Господарського процесуального кодексу України не передбачено обов`язку суду повторно направляти на адреси учасників справи процесуальні документи, які раніше вже повернулися до суду з відміткою про неможливість вручення.

Згідно зі статтею 93 Цивільного кодексу України місцезнаходженням юридичної особи є фактичне місце ведення діяльності чи розташування офісу, з якого проводиться щоденне керування діяльністю юридичної особи (переважно знаходиться керівництво) та здійснення управління і обліку.

Частиною 4 статті 89 Цивільного кодексу України передбачено, що до єдиного державного реєстру вносяться відомості про організаційно-правову форму юридичної особи, її найменування, місцезнаходження, органи управління, філії та представництва, мету установи, а також інші відомості, встановлені законом.

Згідно з частиною 2 статтею 27 Господарського процесуального кодексу України для цілей визначення підсудності відповідно до цього Кодексу місцезнаходження юридичної особи та фізичної особи - підприємця визначається згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

Абзац 1 частини 1 статті 7 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" встановлює, що Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.

Відповідно до пункту 10 частини 2 статті 9 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" в Єдиному державному реєстрі містяться такі відомості про юридичну особу, крім державних органів і органів місцевого самоврядування як юридичних осіб: місцезнаходження юридичної особи.

Відповідно до частин 1, 3 статті 10 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою. Якщо відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, не внесені до нього, вони не можуть бути використані у спорі з третьою особою, крім випадків, коли третя особа знала або могла знати ці відомості.

Отже, інформація щодо місцезнаходження юридичної особи вноситься до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань на підставі відомостей, наданих безпосередньо цією юридичною особою, яка у разі зміни місцезнаходження зобов`язана внести відповідні зміни до ЄДРПОУ.

З матеріалів справи судом встановлено, що копія ухвали про відкриття провадження у справі від 11.12.2023 року направлялась відповідачу на вищевказаною адресою, однак повернута до суду 18.12.2023 року поштовим відділення Укрпошти.

Відповідно до пункту 5 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є, зокрема, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

З огляду на наведене, суд зазначає, що не отримання судової кореспонденції є суб`єктивною поведінкою відповідача

Враховуючи вищевикладене, судом було вжито усіх належних заходів, щодо повідомлення відповідача про розгляд справи у суді.

Відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд, має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Згідно вимог статті 248 Господарського процесуального кодексу України, суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Відповідно до частини 5 статті 252 Господарського процесуального кодексу України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.

При цьому, будь-яких клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідно до вимог статті 252 Господарського процесуального кодексу України від учасників справи не надходило.

Разом з тим, за висновками суду, в матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у справі матеріалами

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши матеріали справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно перевіривши матеріали справи та надані докази, суд встановив наступне.

Як зазначає позивач, між Фізичною особою - підприємцем Перехода Іваном Сергійовичем (позивач, виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Медстар Солюшенс" (відповідач, замовник) було укладено договір № 25/1122 про надання послу з тестування ІТ - продуктів.

Пунктом 8.1. договору сторони погодили, що договір набуває чинності з моменту його підписання обома сторонами і діє до повного виконання сторонами своїх зобов`язань за договором.

За цим договором виконавець зобов`язується надати послуги з тестування ІТ - продуктів, створених на замовлення замовника в рамках проекту "РІМС "Медстар", а замовник приймає та оплачує вказані продукти (пункт 1.1. договору).

Загальні вимоги та обсяги робіт визначаються у поточному режимі відповідним представником замовника з використанням корпоративної електронної системи управління (пункт 1.2. договору).

Пунктом 4.1. договору сторони погодили, що загальна вартість послуг за договором складається із суми наданих виконавцем і прийнятих замовником послуг, на підставі підписаних сторонами актів. Вартість наданих послуг протягом певного періоду узгоджується сторонами в актах наданих послуг.

Згідно пункту 4.2. договору, замовник здійснює оплату вартості послуг на підставі договору та акту наданих послуг.

Пунктом 5.1. договору сторони визначили, що виконавець передає авторські права, а також виключні майнові та особисті немайнові права інтелектуальної власності на результати роботи замовнику одночасно із підписання акта.

За твердженнями позивача, останнім на виконання умов договору було надано відповідачу послуги, про що підтверджується актами, а саме: № 6 від 30.06.2023 року на суму 73 000,00 грн.; № 7 від 31.07.2023 року на суму 83 481,87 грн.; № 8 від 31.08.2023 року на суму 78 709,47 грн.; № 9 від 28.09.2023 року на суму 75 035,29 грн.

Проте, відповідачем в порушення умов договору не здійснено оплату за надані позивачем послуги, та відповідно до акту звіряння взаємних розрахунків за період з 01.01.2023 року по 26.10.2023 року підписаного обома сторонами, за відповідачем наявна заборгованість у загальному розмірі 305 267,70 грн.

Позивачем на адресу відповідача було направлено вимогу від 30.10.2023 року про сплату боргу у розмірі 305 267,70 грн., у якій останній, вимагав протягом 7 календарних днів з моменту отримання сплатити суму боргу у розмірі 305 267,70 грн. та заяву від 30.10.2023 року про розірвання договору, у якій зокрема просив вважати розірваним договір з 30.12.2023 року.

Також позивач зазначає, що відповідачем відповідні заяви були отримані 02.11.2023 року.

Листом від 06.11.2023 року № 348 відповідачем надано відповідь на заяву та вимогу про сплату боргу позивача, у якому зокрема зазначено, що відповідачем 03.11.2023 року було отримано заяву від 30.10.2023 року про намір розірвати договір в односторонньому порядку та вимогу від 30.10.2023 року про сплату боргу на загальну суму 305 267,70 грн. Щодо заборгованості за договором, відповідач зокрема зазначив, що вторгнення 24.02.2022 року на територію України військ російської федерації та триваюча війна, внесла величезні корективи в життя громадян України та підприємства. Також відповідач послався на лист ТПП № 2024/02.0-7.1 від 28.02.2022 року, яким засвідчено, що військова агресія Російської Федерації проти України є форс - мажорною обставиною (обставиною непереборної сили). Також відповідачем зазначено, що останній визнає суму заборгованості і запропоновано графік погашення заборгованості за договором на загальну суму 305 267,70 грн.

Проте відповідачем своїх зобов`язань щодо повної оплати за договором так і не виконано, у зв`язку із чим за розрахунком позивача у останнього утворився борг у розмірі 305 267,70 грн. Вищевказані обставини, стали причиною звернення позивача, із відповідним позовом до суду.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, суд виходить із наступного.

Цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки (стаття 11 Цивільного кодексу України).

Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частиною 1 статті 173 Господарського кодексу України передбачено, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Згідно частини 1 статті 193 Господарського кодексу України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків; договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає із суті договору.

Згідно зі статтею 6 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (стаття 627 Цивільного кодексу України).

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 Цивільного кодексу України).

Як встановлено судом, укладений між сторонами 22.11.2022 року договір № 25/1122 про надання послу з тестування ІТ - продуктів, за своєю правовою природою є договором про надання послуг, який регулюється приписами статей 901-907 Цивільного кодексу України.

Відповідно до статті 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Частиною 2 статті 901 Цивільного кодексу України визначено, що положення глави 63 Цивільного кодексу України можуть застосовуватись до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов`язання.

Згідно статті 902 Цивільного кодексу України, виконавець повинен надати послугу особисто. У випадках, встановлених договором, виконавець має право покласти виконання договору про надання послуг на іншу особу, залишаючись відповідальним в повному обсязі перед замовником за порушення договору.

Частиною 1 статті 903 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

При цьому, частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України із урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Положеннями статті 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).

Договір, відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України, є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до частини 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Як зазначає позивач, на виконання умов договору було надано послуги про що свідчать підписані між сторонами акти надання послуг за договором, а саме: № 6 від 30.06.2023 року на суму 73 000,00 грн.; № 7 від 31.07.2023 року на суму 83 481,87 грн.; № 8 від 31.08.2023 року на суму 78 709,47 грн.; № 9 від 28.09.2023 року на суму 75 035,29 грн., та відповідно до акту звіряння взаємних розрахунків за період з 01.01.2023 року по 26.10.2023 року підписаного обома сторонами, за відповідачем наявна заборгованість у загальному розмірі 305 267,70 грн.

Також позивачем на адресу відповідача було направлено вимога від 30.10.2023 року про сплату суми боргу у розмірі 305 267,70 грн., у якій останній, вимагав на протязі семи календарних днів з моменту отримання цієї вимоги сплатити суму заборгованості у розмірі 305 267,70 грн.

Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.

Враховуючи вищенаведене, та із урахуванням положень статті 530 Цивільного кодексу України, суд дійшов висновку, що відповідач вважається таким, що прострочив виконання зобов`язання щодо сплати суми боргу у загальному розмірі 305 267,70 грн.

Зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених норм, а також враховуючи те, що відповідач в установленому Господарським процесуальним кодексом України порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував, жодних доказів належного виконання умов договору або сплати суми боргу у розмірі 305 267,70 грн. не надав, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення суми боргу у розмірі 305 267,70 грн. є обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Також позивачем було заявлено до стягнення із відповідача пеню у сумі 5 887,90 грн. за період з 10.11.2023 року по 30.11.2023 року, та 3 % річних у розмірі 526,90 грн. відповідно до наданого розрахунку суми позовних вимог.

Щодо стягнення із відповідача 3 % річних у розмір 526,90 грн. за період з 10.11.2023 року по 30.11.2023 року (відповідно до надано розрахунку суми позовних вимог), суд зазначає наступне.

Частиною 2статті 625 Цивільного кодексу України, встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, передбачені частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України нарахування мають компенсаційний, а не штрафний характер, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у отриманні компенсації від боржника. Вимагати сплати суми боргу з урахуванням індексу інфляції, а також відсотків річних є правом кредитора, яким останній наділений в силу нормативного закріплення зазначених способів захисту майнового права та інтересу.

Перевіривши правильність нарахування позивачем 3 % річних у розмірі 526,90 грн. нарахованих на суму боргу 305 267,70 грн. за період з 10.11.2023 року по 30.11.2023 року в онлайн системі "Ліга закон" суд дійшов до висновку, що відповідні нарахування здійснені арифметично вірно, та вони не суперечать вимогами законодавства, та підлягають до задоволення.

Щодо нарахованої позивачем пені у сумі -5 887,90 грн. за період з 10.11.2023 року по 30.11.2023 року, відповідно до наданого розрахунку, суд зазначає наступне.

Обґрунтовуючи позовні вимоги у цій частині, позивач зазначає, що оскільки відповідачем у 7 денний строк не задоволено вимогу та не здійснено сплату заборгованості, позивач звернувся до суду, з нарахуванням усіх можливих штрафних санкцій за порушення виконання грошового зобов`язання, які передбачені законом. Тому позивачем заявлено до стягнення із відповідача розмір пені, який встановлений законом, подвійна облікова ставка НБУ, що становить суму у загальному розмірі 5 887,90 грн. за період з 10.11.2023 року по 30.11.2023 року.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

Згідно частин 1, 3 статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до частини 1 статті 216 Господарського кодексу України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно частини 1 статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Судом здійснено перевірку нарахованої позивачем відповідачу суми пені у сумі 5 887,90 грн. за період з 10.11.2023 року по 30.11.2023 року., та встановлено наступне.

Згідно з Законом України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Аналогічні приписи містяться у частині 2 статті 343 Господарського кодексу України.

Із змісту частини 1 статті 546, частини 1 статті 547 Цивільного кодексу України слідує, що неустойка є одним із видів забезпечення виконання зобов`язання, щодо якого правочин вчиняється у письмовій формі.

Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства (частина 2 статті 551 Цивільного кодексу України).

Відповідно до частини 4 статті 231 Господарського кодексу України у разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

З аналізу вищевикладеного слідує, що законодавець поділяє неустойку на договірну і законодавчо встановлену. Тобто, необхідною умовою виникнення права на неустойку є визначення у законі чи у договорі управненої та зобов`язаної сторони, вид правопорушення за який вона стягується та її розмір.

Приписами частини 6 статті 231 Господарського кодексу України передбачено порядок визначення розміру пені, а саме: у відсотковому співвідношенні від подвійної облікової ставки НБУ.

Однак саме зобов`язання зі сплати пені має визначатися згідно з укладеним сторонами договором, інакше буде порушуватися принцип свободи договору, оскільки сторони мають право і не встановлювати жодних санкцій за порушення строків розрахунку.

Отже, якщо сторони не передбачили умовами договору можливість сплати пені за порушення строків виконання зобов`язань, та не визначали її розміру, то немає підстав для стягнення пені у розмірі, не погодженому в договірному порядку та прямо не встановленому законом.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Касаційного господарського суду Верховного Суду від 05.09.2019 року у справі N 908/1501/18.

При цьому, Законом України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» встановлено обмеження розміру пені, яка може бути стягнута за певний період, а не її розмір. Конкретний розмір пені (відсоток) у будь-якому разі повинен бути встановлений за згодою сторін.

Як вбачається із пункту 7.1. договору сторони погодили, що сторони несуть відповідальність за невиконання, неналежне та / або несвоєчасне виконання своїх обов`язків згідно договору, у відповідності з законодавством України.

З умов договору вбачається, що укладеним сторонами договором, відповідальність покупця за порушення грошового зобов`язання у вигляді пені не передбачена.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов до висновку, про безпідставне та необґрунтоване заявлене позивачем до стягнення із відповідача суми пені 5 887,90 грн. за період з 10.11.2023 року по 30.11.2023 року.

У зв`язку із чим, в частині стягнення пені у сумі 5 887,90 грн. відмовити.

Частинами 1, 2 статті 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 42 Господарського процесуального кодексу України, передбачено, що учасники справи зобов`язані сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; надавати суду повні і достовірні пояснення з питань, які ставляться судом, а також учасниками справи в судовому засіданні; виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом.

Статтею 73 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (стаття 74 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

При цьому, відповідач будь-яких доказів на спростування позовних вимог до суду не надав, та заявлених до стягнення позивачем сум не спростував.

З врахуванням викладеного, господарський суд дійшов висновку, що позов підлягає до задоволенню частково, а саме про стягнення із відповідача суми боргу у розмірі 305 267,70 грн. за надані послуги з тестування ПП в рамках проекту "РІМС "Медстар" за договором № 25/1122 про надання послу з тестування ІТ - продуктів від 22.11.2022 року за період з червня 2023 року по вересень 2023 року включно, 3 % річних у розмірі 526,90 грн.

В частині стягнення пені у сумі 5 887,90 грн. за період з 10.11.2023 року по 30.11.2023 року - відмовити.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить з наступного.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином, судовий збір у даній справі покладається на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог, у зв`язку із чим, до стягнення із відповідача підлягає сума судового збору у розмірі 4 586,92 грн.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 73, 74, 86, 129, 183, 236 - 238, 240-241, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

У позові відмовити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Медстар Солюшенс" (61003, м. Харків, вул. Клочківська, буд. 3, ЄДРПОУ 36625942) на користь Фізичної особи - підприємця Переходи Івана Сергійовича ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) суму боргу у розмірі 305 267,70 грн. за надані послуги з тестування ПП в рамках проекту "РІМС "Медстар" за договором № 25/1122 про надання послу з тестування ІТ - продуктів від 22.11.2022 року за період з червня 2023 року по вересень 2023 року включно, 3 % річних у розмірі 526,90 грн. та судовий збір у розмірі 4 586,92 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В частині стягнення пені у сумі 5 887,90 грн. за період з 10.11.2023 року по 30.11.2023 року - відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Східного апеляційного господарського суду, у межах апеляційного округу, протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення, відповідно до статей 256, 257 Господарського процесуального кодексу України та з урахуванням пункту 17.5 Перехідних положень Кодексу

Інформацію щодо роботи суду та щодо розгляду конкретних судових справ можна отримати на сайті суду, а також за допомогою Телеграм-бота Господарського суду Харківської області https://t.me/GospSud_kh_bot.

Реквізити сторін:

позивача: Фізичної особи - підприємця Переходи Івана Сергійовича ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 );

відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Медстар Солюшенс" (61003, м. Харків, вул. Клочківська, буд. 3, ЄДРПОУ 36625942).

Повне рішення складено "09" лютого 2024 р.

СуддяО.О. Ємельянова