Постанова

від 30.01.2024 по справі 916/1248/22

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 січня 2024 року

м. Київ

cправа № 916/1248/22

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Случ О. В. - головуючий, Волковицька Н. О., Могил С. К.

за участю секретаря судового засідання - Росущан К. О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Громадської організації "Товариство "Восток"

на рішення Господарського суду Одеської області від 27.09.2023 (суддя Смелянець Г.Є.)

і постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 18.12.2023 (головуючий суддя Діброва Г. І., судді Принцевська Н. М., Ярош А. І.)

у справі № 916/1248/22

за позовом Громадської організації "Товариство "Восток"

до Южненської міської ради Одеського району Одеської області

про стягнення коштів,

(уповноважені представники сторін у судове засідання не з`явилися)

СУТЬ СПОРУ

1. Позивач, як представник учасників, які входять до складу організації, звернувся з цим позовом до суду, посилаючись на те, що міська рада своїми діями / бездіяльністю завдала позивачеві майнової та немайнової шкоди, оскільки земельну ділянку, на якій розташовані гаражі учасників позивача, передала а оренду іншому підприємству, з чим позивач категорично не погоджується, а також не бажає визнати наявність на цій земельній ділянці об`єктів нерухомого майна - гаражів учасників організації.

2. Суди першої та апеляційної інстанцій з доводами позивача не погодилися, вказавши, що він не обґрунтував якими саме діями, рішеннями чи бездіяльністю ради, йому заподіяно шкоду, як і не довів розмір цієї шкоди.

3. Позивач з рішеннями судів не погоджується, у зв`язку із чим звернувся з касаційною скаргою, посилаючись на те, що справа розглянута з порушеннями норм процесуального права та з неправильним застосуванням норм матеріального права.

4. За результатом розгляду касаційної скарги, Верховний Суд прийшов до висновку про необхідність залишення оскаржуваних судових рішень без змін, про що детально викладено нижче.

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Узагальнений зміст і підстави позовних вимог

5. Громадська організація "Товариство "Восток" (далі - позивач, Громадська організація) звернулася до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до Южненської міської ради Одеської області (далі - відповідач, Рада) в якій просила суд стягнути з відповідача на свою користь кошти у розмірі 1 400 000 грн в якості компенсації за завдану матеріальну і моральну шкоду органом державної влади.

6. Позивач зазначає, що він є Громадською організацією, яка діє з метою задоволення економічних, соціальних та інших потреб її членів на основі поєднання їх особистих та колективних інтересів, розвитку їх самоорганізації, самоуправління та самоконтролю, поділу між ними витрат та можливих ризиків. Назва та статут організації затверджені 11.05.2018 установчими зборами учасників Громадської організації у кількості 26 осіб, про що свідчить протокол №1/2018.

7. Вказує, що члени Громадської організації за власні кошти побудували 1 100 капітальних гаражів на земельній ділянці площею 12 га, яка належала на праві постійного користування Товариству з обмеженою відповідальністю "Істок" на підставі державного акта від 27.03.1997. 16.03.2015 Товариство з обмеженою відповідальністю "Істок" відмовилося від права постійного користування цією земельною ділянкою, у зв`язку із відчуженням об`єктів нерухомості, розташованих на земельній ділянці.

8. Водночас, розпорядженням Одеської обласної державної адміністрації (далі - Одеська ОДА) від 16.05.2016 №290/А-2016 Приватному підприємству "Південьпарксервіс" (далі - ПП "Південьпарксервіс") надано згадану вище земельну ділянку загальною площею 12 га, кадастровий номер 5122785800:01:001:0435 в оренду на 49 років для розміщення та експлуатації будівель і споруд автомобільного транспорту та дорожнього господарства. На підставі згаданого розпорядження, 26.10.2020 між Одеською ОДА (орендодавець) і ПП "Південьпарксервіс" (орендар) укладено договір оренди земельної ділянки.

9. В подальшому, земельну ділянку, кадастровий номер 5122785800:01:001:0435, яка перебуває в оренді ПП "Південьпарксервіс", поділено на дві земельні ділянки площею 8 га, кадастровий номер 5122785800:01:001:0599 і площею 4 га, кадастровий номер 5122785800:01:001:0600, внесено зміни до договору оренди від 26.10.2020 стосовно предмета договору.

10. Позивач не погоджується із передачею в оренду ПП "Південьпарксервіс" земельної ділянки площею 12 га, кадастровий номер 5122785800:01:001:0435, на якій розташовані гаражі Громадської організації, до яких ПП "Південьпарксервіс" не має жодного відношення. Вказує на те, що в Державному земельному кадастрі відсутні відомості щодо вказаної земельної ділянки у зв`язку із її поділом; також вказує на необґрунтований розмір земельної ділянки, переданої в оренду ПП "Південьпарксервіс", у порівнянні із площею об`єктів нерухомості, які належать останньому.

11. Громадська організаціє зазначає, що договір оренди землі від 26.10.2020 порушує публічний порядок, спрямований на порушення конституційних прав позивача та на незаконне заволодіння земельною ділянкою.

12. Окрім того, позивач зазначає, що 08.02.2022 звертався до Ради із заявою про проведення технічної інвентаризації об`єктів нерухомого майна на земельній ділянці кадастровий номер 5122785800:01:001:0599 (площа - 8 га), а саме 1 100 капітальних гаражів, які побудовані на вказаній земельній ділянці громадянами (членами Громадської організації) за власні кошти. Проте відповідач, в порушення приписів статті 30 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" відповіді на вказану заяву не надав.

13. Звідси позивач наголошує, що своєю діяльністю (створення перешкод користування землею та власними гаражами в рамках правового поля) Рада, в порушення принципів добросовісності та "належного урядування" не сприяла позивачеві у виконанні його статутних завдань та обмежує права, свободи та законні інтереси членів Громадської організації.

14. Відповідач проти позову заперечує, посилаючись на безпідставність і недоведеність позовних вимог.

15. Наголошує на тому, що: (1) Громадська організація вже скористалася у справі №420/4957/19 своїм правом на оскарження бездіяльності Одеської ОДА щодо нерозгляду клопотання Громадської організації від 09.07.2019 №5229/01-29/1/1-19 про передачу земельної ділянки у власність у встановленому Земельним кодексом України порядку та оскарження розпорядження голови Одеської ОДА від 16.05.2016 № 290/А-2016 "Про надання земельної ділянки кадастровий номер: 5122785800:01:001:0435 ПП "Південьпарксервіс" в оренду строком на 49 років; (2) відсутні докази на підтвердження того, що члени Громадської організації є власниками або користувачами 1 100 гаражів; (3) Рада не отримувала заяву про проведення технічної інвентаризації об`єктів нерухомого майна, крім того, наведене не відноситься до повноважень Ради; (4) позивач не надав доказів на підтвердження наявності його порушених прав та охоронюваних законом інтересів з боку відповідача, не зазначив у чому саме полягає завдана йому шкода, якими діями чи бездіяльністю її заподіяно позивачеві, а також не обґрунтовано розмір завданої йому шкоди та не вказано якими доказами це підтверджено.

Узагальнений зміст і обґрунтування рішень судів попередніх інстанцій

16. Рішенням Господарського суду Одеської області від 27.09.2023, залишеним без змін постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 18.12.2023, у задоволенні позову відмовлено.

17. Суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, відмовляючи у задоволенні позову виходив із відсутності складу цивільного правопорушення та недоведеності позовних вимог.

18. Так, суди вказали, що виходячи з предмету та підстав позову Громадської організації, остання вважає, що відповідач порушує принцип добросовісності та "належного урядування", а саме: Рада своєю діяльністю, створює перешкоди у користуванні земельною ділянкою та гаражами учасникам Громадської організації, не сприяє позивачеві у виконанні його статутних завдань, обмежує права, свободи та законні інтереси членів Громадської організації (спір, що виник із земельних відносин та щодо прав на нерухоме майно).

19. Ураховуючи те, що позивач позиціонує свої доводи позовної заяви саме як завдання йому шкоди органом державної влади - Радою, суди з урахуванням приписів статей 1173, 1174 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), вказали на необхідність встановлення, якими саме рішеннями, діями чи бездіяльністю Ради позивачеві заподіяно збитки, в чому полягає вина державного органу, а також причинний зв`язок між протиправною поведінкою Ради та заподіяною позивачеві шкодою, що зумовлює настання цивільної відповідальності.

20. Водночас, місцевий господарський суд, висновки якого не були спростовані судом апеляційної інстанції, встановив, що: (1) посилання позивача на те, що договір оренди землі від 26.10.2020 порушує публічний порядок, спрямований на порушення конституційних прав Громадської організації та на незаконне заволодіння земельною ділянкою не підтверджуються відповідними доказами; (2) в матеріалах справи відсутні докази, які підтверджують посилання позивача на те, що на земельній ділянці з кадастровим номером 5122785800:01:001:0599 розташовані 1 100 гаражів учасників Громадської організації, а долучений позивачем технічний паспорт гаража (машино-місця) не містить відомостей щодо кадастрового номера земельної ділянки, на якій розміщений відповідний гараж, а також свідчить про самочинність будівництва; (3) посилання позивача на те, що відповідачем порушені вимоги пункту 34 частини1 статті 26, підпункту 10 пункту "б" статті 30 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", та принципи "належного урядування" є недоведеними.

21. Таким чином, суди дійшли висновку про те, що позивач не довів наявності неправомірних дій та бездіяльності Ради, наявності шкоди та причинного зв`язку між неправомірними діями / бездіяльністю і заподіяною шкодою, які в силу вимог статті 1173 ЦК України є підставою для задоволення позову.

22. Окрім того, позивач не надав жодних доказів на підтвердження факту наявності шкоди та її розміру, окрім здійсненого ним розрахунку. Зокрема, позивач не довів розмір внесків, які сплачували учасники Громадської організації протягом періоду, за який позивач здійснив розрахунок, а також не довів, що до складу громадської організації входить 1 100 членів, на захист яких позивач подав до суду цей позов.

23. В частині позовних вимог про стягнення моральної шкоди, оціненої позивачем у 50 000 грн, суди вказали, що з огляду на приписи статті 23, частини 1 статті 1167, статей 1173, 1174 ЦК України, позивач мав довести, які саме дії (рішення, бездіяльність) спричинили таку шкоду, яку саме шкоду вони заподіяли і який її розмір.

24. Водночас, суди попередніх інстанцій встановили, що позивач не надав доказів того, що незаконні рішення, дії чи бездіяльність відповідача призвели до приниження його ділової репутації, а також доказів завдання йому, як юридичній особі, моральної (немайнової) шкоди.

Касаційна скарга

25. Не погодившись із прийнятими рішеннями, Громадська організація звернулася до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій просить рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції скасувати, справу направити на новий розгляд.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Узагальнені доводи касаційної скарги

26. У поданій касаційній скарзі Громадська організація вказує на те, що підставою касаційного оскарження судових рішень у справі, що розглядається, є пункт 4 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу (далі - ГПК України) з огляду на наявність підстав, передбачених пунктом 2 частини 1, пунктом 3 частини 3 статті 310 цього Кодексу.

27. Позивач вказує, що співвідповідачем у цій справі мало бути ПП "Південьпарксервіс", водночас ухвалою місцевого господарського суду від 01.02.2023 позовні вимоги до вказаного підприємства безпідставно залишені без розгляду. Не погоджується з діями судді Смілянець Г. Є., яка спочатку залучила ПП "Південьпарксервіс" як співвідповідача, а потім залишила без розгляду позовні вимоги в цій частині з огляду на те, що позивач не усунув недоліки в частині позовних вимог до ПП "Південьпарксервіс". Вказує на необґрунтовану відмову в задоволенні його заяви про відвід судді Смілянець Г. Є. від розгляду цієї справи в суді першої інстанції.

28. Посилається на неврахування висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 25.03.2020 у справі № 640/9124/19, від 21.11.2022 у справі № 754/16978/21, від 17.04.2018 у справі №523/9076/16-ц, від 28.10.2020 у справі № 761/23904/19, від 20.01.2021 у справі № 203/2/19, від 19.07.2023 у справі №990/53/23, від 23.02.2021 у справі № 757/7499/17-ц.

29. Зазначає про те, що суд апеляційної інстанції залишив поза увагою посилання позивача в апеляційній скарзі про те, що: суд першої інстанції відмовив у задоволені клопотань про огляд та про витребування доказів; відповідач не надав адекватної відповіді на жодне із поставлених позивачем питань. Суд апеляційної інстанції не дотримався принципу вірогідності доказів, передбаченого статтею 79 ГГПК України, під час надання оцінки долученим позивачем, на підтвердження викладених ним обставин, доказам, не надав конкретної та чіткої відповіді на аргументи позивача, проігнорував заяви про постановлення окремих ухвал.

Відзив

30. Рада не надала відзив на касаційну скаргу, що відповідно до частини 3 статті 295 ГПК України не перешкоджає перегляду оскаржуваних судових рішень.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Оцінка аргументів учасників справи і висновків суду попередньої інстанції

31. Згідно з частинами 1 - 2 статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

32. Підставою касаційного оскарження судових рішень у справі, що розглядається, Громадська організація, зокрема, зазначає пункт 4 частини 2 статті 287 ГПК України з огляду на наявність підстав, передбачених пунктом 2 частини 1, пунктом 3 частини 3 статті 310 цього Кодексу.

33. Відповідно до пункту 4 частини 2 статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини 1 цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами 1, 3 статті 310 ГПК України.

34. Зокрема, згідно з пунктом 2 частини 1 статті 310 ГПК України судові рішення підлягають обов`язковому скасуванню з направленням справи на новий розгляд, якщо в ухваленні судового рішення брав участь суддя, якому було заявлено відвід, і судом касаційної інстанції визнано підстави його відводу обґрунтованими, якщо касаційну скаргу обґрунтовано такою підставою.

35. Обґрунтовуючи наявність підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 2 частини 1 статті 310 ГПК України, Громадська організація вказує на те, що в суді першої інстанції в ухваленні рішення від 27.09.2023 брала участь суддя Смелянець Г. Є., якій скаржником заявлено обґрунтований відвід, який судом не було задоволено.

36. Так, як убачається з матеріалів справи, після задоволення заяви про самовідвід судді Щавинської Ю. М., справа № 916/1248/22, яка розглядається, передана на розгляд судді Смелянець Г. Є.

37. 02.03.2023, 02.08.2023 і 11.08.2023 Громадська організація подавала заяви про відвід судді Смелянець Г. Є., обґрунтовуючи їх незгодою із прийнятими суддею процесуальними рішеннями та її процесуальними діями.

38. Ухвалами Господарського суду Одеської області від 02.03.2023, від 06.03.2023, від 04.08.2023, від 07.08.2023 заявлений відвід визнавався необґрунтованим, та у задоволені заяв про відвід судді Смелянець Г. Є. було відмовлено.

39. Перевіряючи доводи заявника, позивача у справі, про наявність підстав для відводу судді Смелянець Г. Є. та відхиляючи їх, суд першої інстанції фактично виходив із того, що заявник не погоджується із процесуальними діями та рішеннями судді в цій справі, з огляду на що дійшов висновку про те, що доводи, викладені заявником у заявах про відвід, не можна вважати об`єктивно обґрунтованими, оскільки вони не свідчать про упередженість і необ`єктивність головуючого судді суду першої інстанції, безпосередньо та однозначно не вказують на особисту небезсторонність чи упереджене ставлення до заявника або особисту прихильність до інших учасників справи.

40. Ухвалою Господарського суду Одеської області від 14.08.2023 визнано, що заявлений Громадською організацією завідомо безпідставний відвід судді Смелянець Г. Є. від розгляду справи №916/1248/22 є зловживанням процесуальними правами, подану Громадською організацією заяву (від 11.08.2023 вх.№2-1201/23) про відвід судді Смелянець Г. Є. від розгляду справи № 916/1248/22 залишено без розгляду та з Громадської організації в дохід Державного бюджету України стягнуто штраф у сумі 2 684 грн.

41. Окрім того, суд апеляційної інстанції вказав на необґрунтованість доводів позивача щодо суперечливої поведінки судді Смелянець Г. Є. під час розгляду заяви про збільшення позовних вимог та стягнення із співвідповідача ПП "Південьпарксервіс" 1 400 000 грн та на відсутність порушення норм процесуального права і неправильного застосування норм матеріального права в цій частині.

42. Доводи скаржника, викладені в касаційній скарзі, стосовно незгоди із процесуальними рішеннями судді Смелянець Г. Є., зокрема в частині залишення без розгляду позовних вимог, пред`явлених в межах цього судового провадження до ПП "Південьпарксервіс", зводяться до незгоди із ухвалою Господарського суду Одеської області від 01.02.2023 про залишення позову без розгляду, право на оскарження якої вже було реалізовано позивачем.

43. При цьому, Суд відхиляє процитовані скаржником висновки Верховного Суду, наведені у постановах у справах № 640/9124/19, № 754/16978/21, №523/9076/16-ц, № 761/23904/19, № 203/2/19, оскільки, по-перше, правовідносини у наведених справах очевидно не відповідають критеріям подібності правовідносин, конкретизованим Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19, а, по-друге, таке цитування не доводить порушення чи неправильне застосування судом законодавства під час вирішення заявлених відводів, а лише додатково свідчить про те, що позивач не погоджується з процесуальними рішеннями судді, що відповідно до частини 4 статті 35 ГПК України не може бути підставою для відводу.

44. З урахуванням наведеного вище відсутні підстави для визнання відмови у задоволенні відводів необґрунтованою, адже суд першої інстанції розглянув та відхилив доводи позивача з дотриманням вимог закону, а справа була розглянута у законному складі суду. Висновки місцевого господарського суду також були перевірені апеляційним господарським судом, який не знайшов порушень норм законодавства під час розгляду заявлених Громадською організацією відводів.

45. Інших доводів, окрім тих, які вже визнані судами необґрунтованими та не підтвердженими жодними належними доказами, позивач у касаційній скарзі не наводить, як і не наводить інших підстав для відводу (самовідводу) судді, передбачених статтями 35, 36 ГПК України, чи будь-яких інших порушень норм процесуального права під час розгляду заяв про відвід, а відтак необґрунтованими визнаються доводи скаржника про наявність підстав для скасування постанови суду апеляційної інстанції з підстави, передбаченої пунктом 2 частини 1 статті 310 ГПК України.

46. Звідси Суд також вказує на відсутність жодної невідповідності висновків суду першої інстанції у контексті розгляду заяв позивача про відвід судді Смелянець Г. Є., процитованим скаржником висновкам Верховного Суду, викладеним у постановах у справах № 990/53/23, № 757/7499/17-ц, оскільки будь-яких об`єктивних обставин, які свідчать про необ`єктивність, упередженість чи небезсторонність судді позивач не наводить.

47. Також, в обґрунтування наявності підстави касаційного оскарження, скаржник посилається на пункт 3 частини 3 статті 310 ГПК України, відповідно до якого підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.

48. Як уже було зазначено вище, предметом спору в цій справі є встановлення обставин на підтвердження або спростування підстав для стягнення з Ради на користь позивача матеріальної та моральної шкоди у розмірі 1 400 000 грн (пункт 18 цієї постанови).

49. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суди попередніх інстанцій виходили з того, що позивач не зазначив, якими саме незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю відповідача йому було завдано шкоду та не надав жодного доказу на підтвердження їх незаконності, а також не довів завдання шкоди саме при здійсненні владно-адміністративних повноважень.

50. При цьому, суд апеляційної інстанції вказав, що метою позову є встановлення факту неправомірного надання органом влади земельної ділянки в оренду суб`єкту підприємницької діяльності за умови наявності на такій земельній ділянці об`єктів будівництва учасників Громадської організації, а також незаконна, на думку позивача, організація орендарем відповідних щомісячних оплат за користування земельною ділянкою власниками гаражів (членами Громадської організації), внаслідок чого члени такої організації, від імені яких виступає позивач, вважають себе ошуканими, оскільки вони позбавлені можливості самостійно користуватися спірною земельною ділянкою з огляду на перебування її в оренді у ПП "Південьпарксервіс".

51. Тобто, фактично, з вимог позивача вбачається незгода останнього з тим фактом, що користувачем спірної земельної ділянки є ПП "Південьпарксервіс", а також те, що Рада не вбачає за необхідне встановити факт наявності на спірній земельній ділянці гаражів членів Громадської організації, що по своїй суті не може слугувати обставинами вважати, що відповідач, як орган державної влади здійснив діяння, або не вчиняв дії всупереч приписам законів та інших нормативних актів або діяв поза межами компетенції вищезазначених органів та осіб.

52. Скаржник з такими висновками суду апеляційної інстанції не погоджується та, обґрунтовуючи наявність підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 3 частини 3 статті 310 ГПК України, вказує, зокрема, на те, що суд першої інстанції: (1) безпідставно не взяв до уваги заяву позивача від 06.02.2022 про виправлення помилок у ДЗК, оскільки земельна ділянка з кадастровим номером 5122785800:01:001:0435 площею 12 га відсутня, оскільки така земельна ділянка припинила своє існування як об`єкт цивільних прав; технічний паспорт гаража, розташованого за адресою: Одеська область, Южненська територіальна громада, територія Сичавської сільської ради, автостоянка "Южна-І", гараж № НОМЕР_1 , який станом на 13.09.2021 виготовлений ПП "Варіант" на замовлення ОСОБА_1 та квитанції; (2) необґрунтовано відмовив позивачеві у його клопотаннях, а саме: про огляд доказів за їх місцезнаходженням, про витребування доказів у Ради, а також вказав, що місцевий господарський суд під час винесення рішення у справі не взяв до уваги те, що відповідач не надав адекватної відповіді на поставлені позивачем питання; не відреагував на те, що власник земельних ділянок - Рада не реагує на його звернення, зокрема про те, що більше двадцяти п`яти років тому на земельній ділянці з кадастровим номером 5122785800:01:001:0435 площею 12 га побудовано 1 100 капітальних гаражів громадянами, до яких ПП "Південьпарксервіс" жодного відношення не має, оскільки місця під гаражі на той час було надано Товариству з обмеженою відповідальністю "Істок".

53. Колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду зазначає, що аналогічні доводи позивача були предметом апеляційного розгляду справи, які суд апеляційної інстанції розглянув та надав їм вичерпну оцінку. Касаційна скарга позивача не містить доводів на спростування висновків суду апеляційної інстанції, а лише повторює зміст апеляційної скарги в частині вчинених, на думку позивача, судом першої інстанції процесуальних порушень.

54. Так, суд апеляційної інстанції встановив, що доводи апелянта про те, що суд безпідставно не взяв до уваги заяву позивача від 06.02.2022 про виправлення помилок у ДЗК, технічний паспорт гаража та квитанції про оплату за обслуговування, протирічать суті позовних вимог останнього, оскільки в цьому разі предметом спору є саме встановлення обставин, які слугують підставами для стягнення матеріальної та моральної шкоди, спричиненої діями або бездіяльністю органу державної влади, а не встановлення обставин, пов`язаних із сутністю позовних вимог про приналежність спірної земельної ділянки до будь-яких форм власності, порушених прав осіб, яким належать об`єкти будівництва, розташовані на цій земельній ділянці тощо.

55. Більше того, як убачається з висновків суду першої інстанції, викладених в оскаржуваному рішенні, останній надавав правову оцінку наведеним позивачем обставинам.

56. Доводи позивача, викладені, в тому числі, у касаційній скарзі, стосовно поділу земельної ділянки з кадастровим номером 5122785800:01:001:0435 площею 12 га на дві земельні ділянки та внесення змін до договору оренди землі від 26.10.2020, укладеного між Одеською ОДА і ПП "Південьпарксервіс", також не спростовують висновок суду апеляційної інстанції про те, що вказані доводи по суті спрямовані на встановлення інших фактів ніж ті, що стосуються завдання позивачеві шкоди (пункт 51 цієї постанови), а тому не приймаються Судом до уваги.

57. Доводи касаційної скарги Громадської організації про необґрунтованість відмови суду першої інстанції у клопотаннях про огляд доказів за їх місцезнаходженням та про витребування доказів у Ради, а також про відсутність з боку відповідача адекватної відповіді на поставлені позивачем питання також були розглянуті судом апеляційної інстанції, який: (1) не знайшов порушень норм процесуального права чи неправильного застосування норм матеріального права судом першої інстанції під час відмови позивачеві протокольною ухвалою про огляд капітальних гаражів за їх місцезнаходженням; (2) вказав на те, що клопотання позивача про зобов`язання відповідача надати відповіді на поставлені запитання від 15.08.2022 вх. №1618/22 суд задовольнив та 03.10.2022 за вх.№21405/22 відповідач подав до суду письмові пояснення на виконання ухвали Господарського суду Одеської області від 14.08.2022; (3) клопотання позивача про витребування доказів у відповідача місцевий господарський суд задовольнив частково та зобов`язав Раду надати до суду рішення Ради від 11.11.2022 №7828, які були надані відповідачем.

58. Окрім того, доводи скаржника про те, що суд апеляційної інстанції не надав конкретної та чіткої відповіді на аргументи позивача, викладені у апеляційній скарзі, не знайшли свого підтвердження під час касаційного розгляду справи, оскільки з тексту оскаржуваної постанови вбачається, що апеляційний господарський суд надав належну оцінку доводам позивача, а також долученим до матеріалів справи доказам, в тій мірі, в якій вони стосувалися предмета розгляду цього спору. Незгода позивача з висновками суду апеляційної інстанції не зумовлює їх невідповідність нормам законодавства.

59. При цьому, повторне встановлення обставин справи до повноважень суду касаційної інстанції не входить, а тому доводи позивача про те, що надані ним на підтвердження викладених ним обставин докази, є більш вірогідними, ніж докази, надані відповідачем, до уваги не приймаються та відхиляються.

60. З огляду на наведене вище мотивування, жодної невідповідності висновків суду апеляційної інстанції процитованим скаржником висновкам Верховного Суду, наведених у справах №910/13501/21, №910/18036/17, №917/1307/18, №902/761/18, №917/2101/17, № 11-228сап21, Верховний Суд не вбачає, а цитування скаржником таких висновків визнаються декларативними та відхиляються.

61. З огляду на викладені вище висновки Суду стосовно процитованих скаржником у касаційній скарзі витягів із постанов Верховного Суду, передбачена пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України підстава касаційного оскарження, не отримала підтвердження під час касаційного провадження.

62. Посилання Громадської організації у касаційній скарзі на порушення норм процесуального права, яке полягало у незадоволенні судом апеляційної інстанції клопотань позивача про постановлення окремих ухвал щодо Ради та державного реєстратора Виконавчого комітету Южненської міської ради не ґрунтуються на положеннях ГПК України, оскільки суд не встановив підстав для постановлення окремих ухвал та відповідно до статті 246 ГПК України постановлення окремої ухвали є правом, а не обов`язком суду.

63. Зважаючи на викладене, наведена скаржником підстава касаційного оскарження, передбачена пунктом 4 частини 2 статті 287 ГПК України, не отримала підтвердження під час касаційного провадження, що виключає скасування оскаржуваних судових рішень.

64. Усі інші доводи касаційної скарги Громадської організації підставами касаційного оскарження не обґрунтовані, підставою відкриття касаційного провадження не слугували, направлені на переоцінку встановлених у справі обставин, що виходить за межі касаційного розгляду, передбачені статтею 300 ГПК України, а тому судом касаційної інстанції і не розглядаються.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

65. Суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення (пункт 1 частини першої статті 308 ГПК України). Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань (стаття 309 ГПК України).

66. Враховуючи наведені положення законодавства та висновки, зроблені касаційним судом під час касаційного провадження у цій справі, колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду вирішила, що подана Громадською організацією касаційна скарга є необґрунтованою і задоволенню не підлягає. Водночас прийняті у справі рішення і постанова відповідають правовим нормам, а тому не можуть бути змінені чи скасовані.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 ГПК України, Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Громадської організації "Товариство "Восток" залишити без задоволення.

2. Постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 18.12.2023 і рішення Господарського суду Одеської області від 27.09.2023 у справі № 916/1248/22 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий О. В. Случ

Судді Н. О. Волковицька

С. К. Могил