Постанова

від 07.02.2024 по справі 925/476/22

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 лютого 2024 року

м. Київ

cправа № 925/476/22

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Міщенка І.С. - головуючого, Берднік І.С., Зуєва В.А.,

за участю секретаря судового засідання - Кравченко О.В.,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційні скарги Уманської міської ради і Фізичної особи-підприємця Кисіля Ігоря Анатолійовича

на постанову Північного апеляційного господарського суду від 17 жовтня 2023 року (Коробенко Г.П. - головуючий, судді: Козир Т.П., Кравчук Г.А.) у справі

за позовом Приватного акціонерного товариства "Уманьгаз"

до: (1) Уманської міської ради і (2) Фізичної особи - підприємця Кисіля Ігоря Анатолійовича,

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідачів - Державного реєстратора виконавчого комітету Уманської міської ради Ковбасюк А.П.

про визнання недійсним та скасування рішення, визнання недійсними результатів земельних торгів, скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень.

ВСТУП

1. Уманська міська рада (далі - Місто) надала у постійне користування Управлінню експлуатації газового господарства (далі - Управління) для виробничих потреб земельну ділянку в м. Умань.

2. Пізніше Відкрите акціонерне товариство "Уманьгаз", яке вважало себе правонаступником Управління звернулося до Міста із клопотанням про надання згоди на відведення земельної ділянки для влаштування комплексу по обслуговуванню туристів, внаслідок задоволення якого отримало в оренду земельну ділянку, що була сформована за рахунок, зокрема, частини земельної ділянки, яка перебувала на праві постійного користування в Управління.

3. З цього моменту між Відкритим акціонерним товариство "Уманьгаз" та Містом розпочалися договірні орендні правовідносини щодо платного, строкового користування земельною ділянкою площею трохи більше 0,8 га (охоплює близько 0,4 га земельної ділянки наданої Управлінню у постійне користування).

4. Після цього, у зв`язку із закінченням укладеного договору оренди, Місто припинило право оренди земельної ділянки товариства "Уманьгаз" та виставило таке право на земельні торги, переможцем яких став Фізична особа - підприємець Кисіль Ігор Анатолійович (далі - Підприємець Кисіль І.А.).

5. В подальшому до господарського суду звернувся правонаступник Відкритого акціонерного товариства "Уманьгаз" - Приватне акціонерне товариство "Уманьгаз" (далі - ПрАТ "Уманьгаз"), яке оскаржило вказані дії Міста, стверджуючи, що такими діями порушено його право постійного користування на ту частину земельної ділянки за рахунок, якої зокрема, було сформовано орендовану ділянку, що наразі передана у користування Підприємцю Кисілю І.А.

6. Місцевий суд у задоволенні позову відмовив. Апеляційний суд позов задовольнив.

7. Здійснивши касаційне провадження, Верховний Суд постанову апеляційного суду скасував, а цю справу направив новий розгляд. Констатував, що постанову апеляційного суду було прийнято на підставі недопустимого доказу, а також з неправильним застосовуванням норм матеріального права, якими врегульовано питання припинення права постійного користування у випадку його переоформлення у строкове право оренди.

8. Детальні обставини спору та висновки Верховного Суду далі у цій постанові.

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Узагальнений зміст і підстави позовних вимог

9. ПрАТ "Уманьгаз" (далі також "Позивач") звернулося до Господарського суду Черкаської області з позовом до Міста (далі також "Відповідач-1") і Підприємця Кисіля І.А. (далі також "Відповідач-2"), в якому просило:

- визнати недійсним та скасувати рішення Міста від 26.02.2021 № 32-8/8 "Про затвердження переліку земельних ділянок комунальної власності Уманської міської ради, права на які виставляються на земельні торги окремими лотами";

- визнати недійсними результати земельних торгів у формі аукціону № 33439, які проведені 28.05.2021 Містом, що викладені у формі протоколу земельних торгів від 28.05.2021 № 1 з продажу права оренди земельної ділянки, кадастровий номер 7110800000:04:004:0051 і договір оренди землі від 28.05.2021, що укладений за результатами земельних торгів між Відповідачами, об`єктом оренди за яким є земельна ділянка площею 0,8263 га, кадастровий номер 7110800000:04:004:0051;

- скасувати рішення від 03.06.2021 про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 58520851.

10. Позовні вимоги узагальнено обґрунтовані порушенням Відповідачами права Позивача на постійне користування земельною ділянкою, яке перейшло до нього від Управління. Пояснював, що таке порушення полягає у тому, що частина земельної ділянки, яку передано у користування Підприємцеві Кисілю І.А. накладається на земельну ділянку Позивача, що унеможливлює вільне користування нею. Також наполягав, що використання спірної земельної ділянки Відповідачем-2 чи будь-якою іншою особою унеможливить користування Позивачем своїм майном (комунікації, свердловина, громовідвід), яке розташоване на її території та було доступним для нього в період, коли він сам був орендарем цієї ділянки.

Узагальнений зміст і обґрунтування рішень судів попередніх інстанцій

11. Господарський суд Черкаської області рішенням від 09.09.2022 у задоволенні позову відмовив.

12.1. Суд відмітив, що Позивач наполягаючи на переході до нього права постійного користування земельною ділянкою від Управління не надав у справу відомостей з ЄДР юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань про те, правонаступником яких юридичних осіб він є, що би відповідало записам у його статуті. Водночас констатувавши, що в справу не надано доказів і того, що вказану земельну ділянку відбирали у Позивача чи примусово припиняли його користування нею з підстав відсутності прав ПрАТ "Уманьгаз" на цю ділянку у позові відмовив через обрання Позивачем неналежного способу захисту права.

12.2. Місцевий суд виснував, що задоволення позову за вимогами про визнання недійсним і скасування рішення Міста, визнання недійсними результатів земельних торгів, договору оренди землі з новим орендарем і скасування реєстрації права оренди такого орендаря ніяким чином не впливають, зокрема, на усунення проблеми накладки земельних ділянок. Зауважив, що обраний Позивачем спосіб захисту порушеного права не впливає й на припинення подальшого існування спірної земельної ділянки як об`єкта, що може бути переданий в оренду будь-якій іншій особі з тими ж наслідками, з якими незгоден Позивач. При цьому саме Позивач після оформлення спірної земельної ділянки в окремий об`єкт права власності Міста не визначив у належний правовий спосіб із місцевим органом влади свої відносини щодо комунікацій, свердловини та громовідводу, які на ній знаходяться (лися) і забезпечували виробничі потреби ПрАТ "Уманьгаз", а задоволення позову у цій справі таких відносин також не врегулює.

12. Додатковим рішенням від 30.09.2022 Господарський суд Черкаської області стягнув ПрАТ "Уманьгаз" на користь Підприємця Кисіля І.А. 50 000 грн на відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.

13. За наслідками апеляційного перегляду справи постановою від 17.10.2023 Північний апеляційний господарський суд рішення місцевого господарського суду скасував, позов ПрАТ "Уманьгаз" задовольнив. Також суд апеляційної інстанції скасував і додаткове рішення місцевого суду.

14.1. Апеляційний суд не погодився із зауваженнями господарського суду першої інстанції щодо правонаступництва Позивача і вказав, що в матеріалах цієї справи є Висновок експерта за результатами проведення земельно-технічного дослідження від 09.02.22 № 0902/2, мотивувальна частина якого містить твердження експерта про те, що ПрАТ "Уманьгаз" є правонаступником Управління. Враховуючи що вказаний висновок експерта та надані Позивачем для дослідження матеріали учасниками справи не заперечувались, дослідження проводилось судовим експертом, яка має відповідну кваліфікацію та попереджена про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок, апеляційний суд прийняв до уваги твердження експерта про те, що ПрАТ "Уманьгаз" є правонаступником Управління і за таких обставин факт правонаступництва Позивача визнав доведеним.

14.2. Оскільки ПрАТ "Уманьгаз" є правонаступником Управління, отже до нього перейшло право постійного користування земельною ділянкою, яка раніше надавалася останньому.

14.3. В силу приписів Земельного кодексу України право постійного землекористування є безстроковим і може бути припинене лише з підстав, передбачених статтею 141 цього Кодексу, перелік яких є вичерпним. Водночас жодної із передбачених цієї статтею підстав для припинення права постійного користування Позивача на земельну ділянку у спірних правовідносинах не було.

14.4. За наведеного прийняттям оскаржуваного рішення від 26.02.2021 № 32-8/8 "Про затвердження переліку земельних ділянок комунальної власності Уманської міської ради, права на які виставляються на земельні торги окремими лотами" Місто незаконно припинило право постійного землекористування ПрАТ "Уманьгаз" частиною земельної ділянки, що суперечить приписам земельного законодавства і є підставою для скасування такого рішення, тобто задоволення відповідної позовної вимоги. Інші позовні вимоги по суті є похідними від незаконного та протиправного рішення Відповідача-1, а тому також підлягають задоволенню.

14.5. При цьому обрані Позивачем способи захисту права прямо передбачені законодавством, є належними і з огляду на суть спірних правовідносин є вони й ефективними, адже захистять порушене право постійного землекористувача.

Касаційні скарги

14. Не погодившись із постановою апеляційного господарського суду, Відповідачі звернулися до Верховного Суду з касаційними скаргами, у яких просять її скасувати, а рішення і додаткове рішення господарського суду першої інстанції залишити в силі.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Узагальнені доводи касаційної скарги Міста

15. Місто стверджує, що постанову апеляційного господарського суду прийнято з неправильним застосовуванням та порушення правових норм, а також без урахування правових висновків Верховного Суду у подібних правовідносинах.

16. Обґрунтовуючи наведене пояснює, що:

- обставини правонаступництва ПрАТ "Уманьгаз" судом було установлено на підставі недопустимого доказу - Висновку експерта за результатами проведення земельно-технічного дослідження від 09.02.22 № 0902/2, оскільки цей висновок надавався експертом із земельних питань, тобто і міг враховуватись тільки щодо таких питань; вказавши, що Позивач є правонаступником Управління експерт вийшов за межі своїх повноважень і по суті надав оцінку законності процедури, регламентованої нормативно-правовими актами, що прямо забороняється законодавством (не враховано правовий висновок Верховного Суду із постанови від 15.06.2021 у справі № 916/2479/17);

- виснувавши, що жодної із передбачених Земельним кодексом України підстав для припинення права постійного користування Позивача на земельну ділянку у спірних правовідносинах не було, суд апеляційної інстанції не врахував правового висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 15.11.2021 у справі № 906/620/19 про те, що право постійного користування зберігається і є чинним до приведення прав та обов`язків щодо земельної ділянки у відповідність до вимог чинного законодавства й переоформлення права постійного користування у право власності чи оренди; таким чином, навіть у випадку доведеності обставин правонаступництва Позивача від Управління його право постійного користування на частину земельної ділянки, яка виділялась останньому і за рахунок частини якої сформовано спірну земельну ділянку припинилось внаслідок переоформлення у право оренди;

- суд апеляційної інстанції не врахував висновку Верховного Суду щодо застосування частини шостої статті 24 Закону України "Про державний земельний кадастр", який викладено у постанові від 04.10.20223 у справі № 902/1046/22, згідно з яким правило про відмову у проведенні державної реєстрації через накладку земельних ділянок застосовується незалежно від того, чи зареєстровано право власності чи інше речове право на земельну ділянку, яка повністю або частко знаходиться в межах земельної ділянки, яку передбачається зареєструвати, а якщо зареєстроване, то за ким саме; звідси обраний Позивачем спосіб захисту у спірних правовідносинах є неналежним, адже не дозволить йому отримати бажаний ефект позову - зареєструвати своє право постійного користування на земельну ділянку.

Узагальнені доводи касаційної скарги Підприємця Кисіля І.А.

17. Підприємець Кисіль І.А. також наполягає, що апеляційний суд при прийнятті оскаржуваної постанови припустився неправильного застосування і порушення правових норм та не врахував правових висновків Верховного Суду у подібних правовідносинах.

18. Доводячи свою позицію стверджує, що:

- обставини правонаступництва ПрАТ "Уманьгаз" судом було установлено на підставі недопустимого доказу (доводи касаційної скарги подібні тим, що наведені у скарзі Міста і описані вище);

- апеляційний суд проігнорував, що у спірних правовідносинах відбулося переоформлення права постійного користування на частину земельної ділянки у строкове право оренди, а тому якщо ПрАТ "Уманьгаз" і є правонаступником Управління, то його право постійного користування на спірну частину земельної ділянки припинилося (доводи касаційної скарги подібні тим, що наведені у скарзі Міста і описані вище); більше того, дії Позивача у цій справі суперечать його попередній поведінці і є недобросовісними, що є самостійною підставою для відмови у позові; суд апеляційної інстанції щодо суперечливої поведінки Позивача не врахував правових висновків Верховного Суду, які викладені у постановах від 16.06.2021 у справі № 16.06.2021 у справі № 554/4741/19, від 18.04.2022 у справі № 520/1185/16-ц, від 08.02.2022 у справі № 209/3085/20 та ін.;

- суд апеляційної інстанції помилково виснував про належність та ефективність обраного ПрАТ "Уманьгаз" способу захисту, адже ним у цій справі не заявлено вимог про скасування державної реєстрації спірної земельної ділянки, тобто бажаного ефекту позову Позивач у будь-якому випадку не досягне (доводи касаційної скарги подібні тим, що наведені у скарзі Міста і описані вище).

Узагальнені доводи відзиву ПрАТ "Уманьгаз"

19. У відзиві на касаційну скаргу Міста Позивач заперечує проти її задоволення. Скаргу вважає безпідставною та необґрунтованою. Із постановою апеляційного суду погоджується і просить залишити її без змін.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Фактичні обставини справи

20. 24.06.1994 на підставі рішення міськвиконкому Ради народних депутатів Міста від 15.04.1994 № 120 Управлінню було надано право постійного користування земельною ділянкою площею 3,5469 га за адресою: Черкаська обл., м. Умань, вул. Дерев`янка, 19 та було видано державний акт на право постійного користування землею, серія ЧР 23-62.

21. Вказаний Акт було зареєстровано в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за № 13.

22. В подальшому рішенням Міста № 4.12-4/5 від 01.11.2006 земельну ділянку площею 0,8263 га (кадастровий номер 7110800000:04:004:0051), яку сформовано, зокрема, за рахунок частини земельної ділянки, яка надавалась Управлінню було передано Позивачу в тимчасове користування з цільовим призначенням "Для влаштування комплексу по обслуговуванню туристів", з наданням адреси - м. Умань, вул. Дерев`янка, 21.

23. Рішенням Міста від 26.11.2012 № 3.11-30/6 Позивачеві продовжено термін користування земельною ділянкою площею 0,8263 га (кадастровий номер 7110800000:04:004:0051), за адресою м. Умань, вул. Дерев`янка, 21.

24. На підставі рішення Міста від 26.11.2012 між ПрАТ "Уманьгаз" та Містом укладено договір оренди від 03.12.2012, за умовами якого Позивачу було передано в строкове платне користування земельну ділянку площею 0,8263 га (кадастровий номер 7110800000:04:004:0051) за адресою м. Умань, вул. Дерев`янка, 21.

25. Рішенням від 28.08.2018 Місто поновило термін оренди земельної ділянки (кадастровий номер 7110800000:04:004:0051). Строк дії вказаного договору оренди із Позивачем пролонгувався до 28.08.2020.

26. У зв`язку із закінченням строку дії договору від 03.12.2012, рішенням Міста від 12.02.2021 № 21-7/8 було припинено право користування Позивача та вилучено земельну ділянку площею 0,8263 га (кадастровий номер 7110800000:04:004:0051) за адресою: м. Умань, вул. Дерев`янка, 21.

27. Далі ж Місто прийняло рішення від 26.02.2021 № 32-8/8 "Про затвердження переліку земельних ділянок комунальної власності Уманської міської ради, права на які виставляються на земельні торги окремими лотами".

28. У пункті 2 зазначеного рішення вирішено продати право оренди на земельну ділянку, зазначену в переліку до цього рішення, шляхом проведення земельних торгів у формі аукціону.

29. 28.05.2021 були проведені земельні торги у формі аукціону № 33439, результати яких були викладені у формі протоколу земельних торгів від 28.05.2021 № 1 з продажу права оренди земельної ділянки, кадастровий номер: 7110800000:04:004:0051, розташованої за адресою м. Умань, вул. Дерев`янка, 21.

30. За результатами земельних торгів вказана земельна ділянка була передана в оренду Підприємцю Кисілю І.А. за договором оренди землі від 28.05.2021.

31. Право оренди землі за Відповідачем-2 зареєстровано в Державному реєстрі речових прав.

32. Вважаючи рішення Міста від 26.02.2021 № 32-8/8 та похідні від нього правочини та реєстраційні дії незаконними, ПрАТ "Уманьгаз" звернулося до господарського суду з позовом у цій справі.

Оцінка доводів касаційних скарг і висновків суду попередньої інстанції в контексті установлених обставин справи

33. Відповідно до частини першої статті 300 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

34. Верховний Суд заслухав суддю-доповідача, пояснення представників Позивача (Волосна Я.О.) і Відповідача-2 (Мельник О.Ю.), дослідив наведені у касаційних скаргах доводи, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевірив на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом попередньої інстанції норм матеріального і процесуального права та вважає, що касаційні скарги підлягають частковому задоволенню з таких міркувань.

Щодо правонаступництва

35. Правонаступництво - це перехід суб`єктивного права і обов`язку від однієї особи до іншої (правонаступника) в порядку похідного правонабуття. Перехід суб`єктивних прав і обов`язків від одного суб`єкта до іншого відбувається через набуття суб`єктивного права та/чи суб`єктивного обов`язку однією особою і, відповідно, їх втрату іншою. Однак при цьому спостерігається зв`язок між набутими суб`єктивними правами і обов`язками та правовідносинами, в яких перебував їх носій-попередник, з іншими особами, в силу чого і було можливе їх існування.

36. Здійснення правонаступництва є результатом наявності визначеного юридичного складу, тобто сукупності юридичних фактів, необхідних і достатніх для того, щоб отримати відповідний ефект - наступництво в правах та обов`язках.

37. У постанові Верховного Суду від 19.12.2023 у справі № 911/2799/20 виснувано, що питання факту це питання про те, чи була наявна/відсутня певна обставина, що має значення для вирішення певного спору. Фактичні обставини встановлюються через доказування. Доказування дає змогу відтворити той чи інший фрагмент дійсності в асортименті значущості для справи (предмет доказування). Юридична ж кваліфікація фактичних обставин здійснюється через співвіднесення певної обставини з певними юридичними нормами. Отже, юридичний факт передбачена нормами права конкретна життєва обставина (дія, подія), котра є підставою для настання певних юридичних наслідків. Життєвий факт набуває ознак юридичного внаслідок юридичної кваліфікації, правозастосування. Таким чином, юридичний (правовий) факт - це той же самий життєвий факт, але в контексті наявності його правової регламентації.

38. Звідси питання правонаступництва безумовно є питанням права в тому розумінні, що вирішується судом як наслідок застосування матеріальних норм до конкретних обставин (реорганізація юридичної особи, відступлення права і тп), тобто перетворює життєвий факт у юридичний, надаючи йому правового значення.

39. Згідно із частиною першою статті 73 ГПК України наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи суд встановлює на підставі доказів.

40. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків (частина друга статті 73 ГПК України).

41. Відповідно до статті 77 ГПК України ("допустимість доказів") обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

42. Водночас висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені експертові, складений у порядку, визначеному законодавством. Предметом висновку експерта може бути дослідження обставин, які входять до предмета доказування та встановлення яких потребує наявних у експерта спеціальних знань. Предметом висновку експерта не можуть бути питання права (частина перша - друга статті 98 ГПК України).

43. Висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 86 цього Кодексу. Відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивоване в судовому рішенні (стаття 104 ГПК України).

44. Як слідує із оскаржуваної постанови юридичний факт переходу від Управління до ПрАТ "Уманьгаз" усіх прав і обов`язків (в тому числі права користування земельною ділянкою) судом апеляційної інстанції було установлено на підставі Висновку експерта за результатами проведення земельно-технічного дослідження від 09.02.22 № 0902/2, мотивувальна частина якого містить твердження експерта про те, що Позивач є правонаступником Управління.

45. Тобто, як підставно стверджують скаржники у касаційних скаргах, суд апеляційної інстанції в основу оскаржуваної постанови поклав висновок експерта, який висловився щодо питань права, що статтею 98 ГПК України прямо заборонено. Важливо відмітити також, що питання переходу до Позивача прав і обов`язків Управління взагалі не було предметом експертного дослідження, адже на вирішення експерту землевпоряднику ставились питання лише накладки земельних ділянок та його розміру.

46. Звідси обґрунтованими є доводи касаційних скарг про те, що суд апеляційної інстанції встановив суттєві для цієї справи обставини на підставі недопустимого доказу. Та більше того, із обґрунтувань апеляційного суду слідує, що до висновків про правонаступництво ПрАТ "Уманьгаз" він дійшов не самостійно (на підставі оцінки зібраних у справі доказів), а порушивши положення статті 107 ГПК України з посиланням на висновок експерта прийняв їх як данність.

47. Відповідно до пункту 4 частини третьої статті 310 ГПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів.

48. Ураховуючи, що судом касаційної інстанції було підтверджено доводи касаційних скарг про те, що обставини правонаступництва Позивача у спірних правовідносинах судом апеляційної інстанції було установлено на підставі недопустимого доказу, в силу наведених вище приписів ГПК України це є підставою для скасування оскаржуваної постанови та направлення цієї справи на новий розгляд.

49. При цьому суд касаційної інстанції відмічає, що апеляційному господарському суд на новому розгляді справи необхідно надати оцінку усім наявним у справі доказам та установленим на їх підставі юридичним фактам, які підтверджують / не підтверджують обставини правонаступництва ПрАТ "Уманьгаз" у спірних правовідносинах. Ураховуючи ж специфіку цих відносин, а також значний проміжок часу, протягом якого вони сформувалися, Верховний Суд звертає увагу також на необхідності дотримання у цій частині введеного у ГПК України стандарту доказування "вірогідність доказів", який закріплено у статті 79.

50. Згаданою статтею передбачено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

51. Колегія суддів наголошує, що зазначений стандарт підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надають позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію вказаного стандарту доказування необхідним є не надання достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надання саме тієї кількості, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

52. Іншими словами тлумачення змісту статті 79 ГПК України свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були.

53. У цій частині заслуговує на увагу та з`ясування також поведінка Міста, як органу місцевого самоврядування на відповідній території, якої воно дотримувалось в ході довгих правовідносин із Позивачем.

Щодо права постійного користування

54. 25.10.2001 набув чинності Земельний кодекс України, яким, зокрема, було змінено коло суб`єктів, що мають право на оформлення права постійного користування щодо земель комунальної власності.

55. У пункті 6 Перехідних положень Земельного кодексу України в редакції від 15.10.2001 було визначено, що громадяни та юридичні особи, які мають у постійному користуванні земельні ділянки, але за цим Кодексом не можуть мати їх на такому праві, повинні до 01 січня 2008 року переоформити у встановленому порядку право власності або право оренди на них.

56. Рішенням Конституційного Суду України від 22.09.2005 року № 5-рп/2005 визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційними), положення пункту 6 розділу Х "Перехідні положення" Земельного кодексу України щодо зобов`язання переоформити право постійного користування земельною ділянкою на право власності або право оренди без відповідного законодавчого, організаційного та фінансового забезпечення.

57. Водночас відповідно до пункту а) частини першої статті 141 Земельного кодексу України однією з підстав припинення права користування земельною ділянкою є добровільна відмова від права користування земельною ділянкою і рішенням Конституційного Суду України від 22.09.2005 року № 5-рп/2005 наведене положення статті 141 Земельного кодексу України неконституційним не визнавалось.

58. Відповідно до висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 15.11.2021 у справі № 906/620/19 (на нього посилаються скаржники у касаційних скаргах) право постійного користування земельною ділянкою, набуте у встановленому законодавством порядку, відповідно до законодавства, що діяло на момент набуття права постійного користування, не втрачається та не припиняється навіть у тому разі, якщо особа, яка за чинним законом не може набути таке право, не здійснить переоформлення цього права в інший правовий титул.

59. Але у цій же постанові суд касаційної інстанції виснував, що право постійного користування зберігається і є чинним до приведення прав та обов`язків щодо такої земельної ділянки у відповідність до вимог чинного законодавства й переоформлення права постійного користування у право власності чи оренду.

60. Колегія суддів звертає також увагу, що у постанові від 28.08.2019 у справі № 911/2867/18 Верховний Суд вже висновував про припинення права постійного користування на земельну ділянку у зв`язку із його добровільним переоформленням землекористувачем на строкове право оренди.

61. Вказував також, що вирішуючи подібні спори суди в першу чергу мають брати до уваги усталену практику відносин між сторонами, подальшу поведінку сторін та інші обставини, що мають значення, оскільки одним з основних завдань судів при вирішенні спору є індивідуалізація абстрактних приписів норми права стосовно поведінки конкретних суб`єктів у конкретних життєвих обставинах. Судове рішення є логічним висновком з аналізу встановлених фактів та юридичних підстав.

62. Як вже зазначалося, обґрунтовуючи оскаржувану постанову суд апеляційної інстанції вказав, що жодної із підстав, передбачених у статті 141 Земельного кодексу України, з урахуванням рішення Конституційного Суду України № 5-рп/2005 від 22.09.2005 та приписів статей 142-149 цього Кодексу, для припинення прав постійного користування Позивача не існує, оскільки: державний акт на право постійного користування землею серії ЧР 23-62 від 15.04.1996 є чиним, зареєстрованим Містом та не скасований у судовому порядку, а земельна ділянка площею 3,5459 га у встановлений законом спосіб з постійного користування Позивача не вилучалась.

63. Але Верховний Суд констатує, що такі висновки апеляційного господарського суду є передчасними, оскільки роблячи їх суд взагалі усунувся від надання оцінки обставинам спору в частині здійсненого Позивачем переоформлення права користування на частину земельної ділянки, яка відбулася за його ініціативою і тим самим повністю проігнорував наведені висновки Верховного Суду у подібних правовідносинах, на що правомірно скаржаться заявники касаційних скарг.

64. У цій частині цілком підставними є також посилання Підприємця Кисіля І.А. на правові висновки Верховного Суду щодо необхідності дотримання принципу добросовісності у цивільних відносинах та доктрини "заборони суперечливої поведінки".

65. Ураховуючи такі посилання колегія суддів суду касаційної інстанції відмічає, що добросовісність - це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. Цей принцип знаходиться, зокрема, в основі доктрини venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки), яка базується ще на римській максимі - "non concedit venire contra factum proprium" (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці).

66. Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них. Якщо особа, яка має суб`єктивне право (наприклад, право власності), висловила безпосередньо або своєю поведінкою дала зрозуміти, що відмовляється від права власності, то така особа пов`язана своїм рішенням і не вправі його змінити згодом. Спроба особи згодом здійснити право суперечитиме попередній поведінці такої особи і дійсно має призводити до припинення зазначеного права.

67. Відповідно до пункту 1 частини третьої статті 310 ГПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 287 цього Кодексу.

68. Оскільки під час здійснення касаційного провадження підтвердилася наявність підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, з`ясувалося ігнорування судом апеляційної інстанції обставин добровільного й ініційованого ПрАТ "Уманьгаз" входження в оренді правовідносини, суд касаційної інстанції і з цих підстав доходить висновку про необхідність направлення цієї справи на новий розгляд задля усунення виявлених дефектів апеляційного провадження.

Щодо способу захисту

69. Частиною другою статті 15 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

70. Проте наявність права на пред`явлення позову не є безумовною підставою для здійснення судового захисту, а є лише однією з необхідних умов реалізації встановленого права. Гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване у законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права (інтересу), але вимагає, щоб твердження позивача про порушення було обґрунтованим. Таке порушення прав (інтересів) має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених прав або інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.

71. Тобто, захисту підлягає наявне законне і порушене право (інтерес) особи, яка є суб`єктом (носієм) такого права (інтересу) та звернулася за таким захистом до суду. Тому для того, щоб особі було надано судовий захист, суд встановлює, чи особа дійсно має порушене право (інтерес), і чи це право (інтерес) порушено відповідачем.

72. Суд касаційної інстанції виходить з того, що захисту підлягають не теоретичні або примарні права, а права практичні та ефективні. При цьому, відсутність порушеного права (інтересу) встановлюється при розгляді справи по суті та є підставою для прийняття судового рішення про відмову в позові.

73. У постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 14.10.2019 у справі № 910/6642/18 зроблено висновок про стадійність захисту права, зокрема вказано на те, що під час вирішення господарського спору суд з`ясовує, чи існує у позивача право або законний інтерес; якщо так, то чи має місце його порушення, невизнання або оспорення відповідачем; якщо так, то чи підлягає право або законний інтерес захисту і чи буде такий захист ефективний за допомогою того способу, який визначено відповідно до викладеної в позові вимоги. В іншому випадку у позові слід відмовити.

74. Оскільки суд апеляційної інстанції в ході здійснення апеляційного провадження у цій справі допустився ряду наведених вище порушень правових норм і як наслідок не встановив обставин, які дають можливість стверджувати про наявність порушеного права Позивача у спірних правовідносинах, суд касаційної інстанції вважає передчасними його висновки й щодо ефективності обраного ПрАТ "Уманьгаз" способу захисту. Співставлення ж висновків попередньої судової інстанції із вже наявними висновками суду касаційної інстанції колегія суддів наразі здійснити не може, позаяк таке співставлення знаходиться у прямій залежності від вагомих обставин справи (наявність / відсутність порушеного права постійного користування), які апеляційному суду ще належить встановити на новому розгляді.

Висновки за результатами розгляду касаційних скарг

75. Пунктом 2 частини першої статті 308 ГПК України передбачено, що суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанції повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд.

76. З урахуванням наведених у цій постанові мотивів Верховний Суд дійшов висновку про застосовування своїх повноважень передбачених саме наведеним процесуальним приписом і як наслідок до часткового задоволення касаційних скарг, скасування оскаржуваної постанови апеляційного господарського суду з направленням цієї справи на новий розгляд цьому ж суду.

77. Під час нового розгляду апеляційному суду належить врахувати вищевикладене, повно та всебічно перевірити фактичні обставини справи, надати належну оцінку зібраним у справі доказам, доводам та запереченням сторін і в залежності від встановленого та вимог Закону постановити законне і обґрунтоване рішення.

Судові витрати

78. Враховуючи, що суд касаційної інстанції дійшов висновку про направлення цієї справи на новий розгляд розподіл судових витрат в силу положень статті 129 ГПК України не здійснюється.

Керуючись статтями 300, 301, 306, 308, 310, 314 - 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційні скарги Уманської міської ради і Фізичної особи-підприємця Кисіля Ігоря Анатолійовича задовольнити частково.

2. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 17 жовтня 2023 року у справі № 925/476/22 скасувати.

3. Справу № 925/476/22 направити на новий розгляд до господарського суду апеляційної інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Міщенко І.С.

Судді Берднік І.С.

Зуєв В.А.