Рішення

від 29.01.2024 по справі 275/884/21

БРУСИЛІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 275/884/21

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 січня 2024 року смт. Брусилів

Брусилівський районний суд Житомирської області в складі:

головуючої судді Данилюк О. С.,

при секретарі с/з Марієвській Н.А.,

за участю позивача ОСОБА_1 , позивача ОСОБА_2 , представника позивачів адвоката Василевської О.А., представника співвідповідача ОСОБА_3 адвоката Штундюка О.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт. Брусилів в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Іванківської селищної ради Вишгородського району Київської області, ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, Вишнева міська державна нотаріальна контора Києво - Святошинського району Київської області, про визнання заповіту недійсним, -

В С Т А Н О В И В:

Позивачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулись до Брусилівського районного суду Житомирської області з позовом про визнання заповіту недійсним, в обґрунтування позовних вимог зазначивши наступне. Так, ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_4 , яка на день смерті була зареєстрована АДРЕСА_1 , а фактично проживала в АДРЕСА_2 .

Після смерті ОСОБА_4 позивачам стало відомо, що за життя ОСОБА_4 було складено та посвідчено у приватного нотаріуса Брусилівського районного нотаріального округу Отрищенка О.І. 02 травня 2019 року заповіт, відповідно до якого ОСОБА_4 заповіла ОСОБА_1 житловий будинок АДРЕСА_2 , земельну ділянку площею 4, 55 га, кадастровий номер 1820955100:04:000:0056; земельну ділянку площею 0, 1370 га, кадастровий номер 1820955100:01:0002:0749, земельну ділянку площею 0, 15 га, кадастровий номер 1820955100:01:0002:0723, земельну ділянку площею 0, 0830 га, кадастровий номер 1820955100:01:0002:0748. Відповідно до вказаного заповіту ОСОБА_4 також заповіла ОСОБА_2 квартиру АДРЕСА_3 ; земельну ділянку площею 2, 8971 га, кадастровий номер 1820955100:04:000:0004; та земельну ділянку площею 0, 7123 га, кадастровий номер 1820955100:04:000:0046. Після смерті ОСОБА_4 позивачами було подано заяву про прийняття спадщини до міської державної нотаріальної контори у м. Вишневе. Державний нотаріус прийняв у них заяву про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_4 за заповітом та надав запити на підготовку документів для оформлення спадкових прав. Однак 07 жовтня 2021 року державний нотаріус Вишневої міської державної нотаріальної контори повідомив ОСОБА_2 про те, що до нотаріальної контори надійшов заповіт ОСОБА_4 , який було складено та посвідчено 08 жовтня 2019 року в Жміївській сільській раді Іванківського району Київської області, яким нібито ОСОБА_4 заповіла своє майно іншій особі. Видати копію вказаного заповіту нотаріус відмовився. 08 жовтня 2021 року позивачі отримали у приватного нотаріуса Житомирського районного нотаріального округу Отрищенка О.І. інформацію про реєстрацію в спадковому реєстрі заповіту ОСОБА_4 , посвідченого 08.10.2019 року в Жміївській сільській раді Іванківського району Київської області, який було внесено до реєстру лише 27.09.2021 року, тобто після смерті ОСОБА_4 та через два роки після його складання.

Позивачі вважають, що заповіт на іншу особу, який було посвідчено в Жміївській сільській раді Іванківського району Київської області 08 жовтня 2019 року, не відповідає чинному законодавству та має бути визнаний недійсним, оскільки цей заповіт не був підписаний ОСОБА_4 та не відповідав її волі. Більш того, вказали, що з 08.10.2019 року по 13.10.2019 року ОСОБА_4 разом з позивачами готувалася до поминального обіду на роковини смерті її матері, який відбувся 13.10.2019 року. Вказали, що ОСОБА_4 останній час проживала в АДРЕСА_2 , по сусідству з ними. Позивачу ОСОБА_1 ОСОБА_4 є троюрідною сестрою. ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_4 захворіла. За її проханням ними було викликано екстрену швидку допомогу для доставки її до лікарні, в цей же день перед тим, як швидка допомога доставила ОСОБА_4 до лікарні, вона передала ОСОБА_2 дві папки і пояснила, що в них зберігаються документи на належний їй будинок та земельні ділянки, також показала, де в будинку зберігаються її кошти. Зазначили, що за час перебування ОСОБА_4 в лікарні, ОСОБА_2 неодноразово відвідувала її, привозила чисті речі, продукти харчування, купувала медикаменти. Позивачі постійно спілкувалися з ОСОБА_4 по телефону і з лікарями з приводу її здоров`я. ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 померла в лікарні міста Коростишів. При цьому позивачами було організовано поховання ОСОБА_4 та восени 2021 року встановлено пам`ятник і облагороджено могилу. Після її смерті в двох папках, які їм передала на зберігання ОСОБА_4 , вони виявили заповіт та оригінали документів на майно, що належало на праві власності ОСОБА_4 через це позивачі вважають, що ОСОБА_4 не могла та не посвідчувала іншого заповіту, тим більше в Жміївській сільській раді Іванківського району Київської області.

Просили визнати заповіт від 08.10.2019 року, складений та посвідчений в Жміївській сільській раді Іванківського району Київської області, недійсним.

Ухвалою Брусилівського районного суду Житомирської області від 13.10.2021 р. у вказаній цивільній справі було відкрито загальне позовне провадження.

Також ухвалою Брусилівського районного суду Житомирської області від 13.10.2021 р. було задоволено заяву ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про забезпечення позову та накладено арешт на житловий будинок АДРЕСА_2 ; земельну ділянку площею 4, 55 гектарів кадастровий номер 1820955100:04:000:0056; земельну ділянку площею 0, 1370 гектарів кадастровий номер 1820955100:01:002:0749, земельну ділянку площею 0, 15 гектарів кадастровий номер 1820955100:01:002:0723; земельну ділянку площею 0, 0838 гектарів кадастровий номер 1820955100:01:002:0748, квартиру АДРЕСА_3 ; земельну ділянку площею 2, 8971 гектарів кадастровий номер 1820955100:04:000:0004; земельну ділянку площею 0, 7123 гектарів кадастровий номер 1820955100:04:000:0046 до набрання рішенням суду у вказаній цивільній справі законної сили.

Представником відповідача Іванківської селищної ради Вишгородського району Київської області було подано відзив на позовну заяву ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , в якому вони позовні вимоги не визнали та в їх задоволенні просили відмовити, в обґрунтування своєї позиції зазначивши, що на території Жміївської сільської ради відсутній нотаріус, який міг би посвідчити заповіт, тому головою Жміївської сільської ради Ковальчук Г.І. 08.10.2019 було посвідчено заповіт ОСОБА_4 , який є її особистим розпорядженням на випадок смерті. Вищезгаданий заповіт було власноруч підписано заповідачем. Заповіт був складений у письмовій формі, з зазначенням місця та часу складання. Також зауважили, що Жміївську сільську раду було реорганізовано та приєднано до Іванківської селищної ради Вишгородського району Київської області.

Ухвалою Брусилівського районного суду Житомирської області від 10.11.2021 року за заявою ОСОБА_3 , яка є спадкоємицею майна ОСОБА_4 за оспорюваним заповітом від 08.10.2019, її було залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору.

01 грудня 2021 року третьою особою, яка незаявляє самостійнихвимог щодопредмета спору,ОСОБА_3 було подано до суду пояснення на позовну заяву, в яких вона заперечувала щодо задоволення позовних вимог ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , виходячи з наступного. Так, ОСОБА_3 зазначила, що не має будь-яких претензій щодо частини майна ОСОБА_5 , а саме: житлового будинку, який знаходиться у АДРЕСА_2 ; земельної ділянки площею 0, 1500 га, яка знаходиться в Брусилівському районі Житомирської області, за кадастровим номером 1820955100:01:002:0749; земельної ділянки площею 0, 1370 га, яка знаходиться в Брусилівському районі Житомирської області, за кадастровим номером 1820955100:04:000:0056; земельної ділянки площею 0, 0838 га, яка знаходиться в Брусилівському районі Житомирській області, за кадастровим номером 1820955100:01:002:0723, при цьому вона лише претендує на те майно, яке їй заповідала ОСОБА_4 згідно заповіту від 08.10.2019 року. Також третя особа звернула увагу суду, що в заповіті ОСОБА_4 від 02.05.2019 року не вірно вказано місце народження померлої ОСОБА_4 , а саме:с. Ханжанково замість вірного с. Ханженково, а також не вірно вказано, ким виданий паспорт померлої ОСОБА_4 , - Вишнівським СВМ ТУ МВС України в Київській області замість вірного Вишнівським МВМ ТУ МВС України в Київській області. Вказала, що позивач ОСОБА_1 , стверджуючи у позовній заяві, що померла ОСОБА_4 є його троюрідною сестрою, не надав з цього приводу жодного письмового доказу, який підтверджує родинні зв`язки. Також позивач ОСОБА_2 на підтвердження того, що вона неодноразово відвідувала ОСОБА_4 у лікарні м. Коростишів Коростишівського району Житомирської області та купувала медикаменти, продукти харчування та привозила чисті речі, не надала жодних доказів цього. До того ж ОСОБА_2 заявляє, що вона інвалід 1 групи, то у ОСОБА_3 виникають сумніви щодо можливості ОСОБА_2 їздити на інвалідному візку за 41 км від смт. Брусилова до м. Коростишів провідувати ОСОБА_4 , купувати медикаменти, продукти харчування та інше, якщо сама потребує допомоги. Тому вважає, що до вказаних тверджень ОСОБА_2 необхідно ставитись критично, оскільки вказані обставини не відповідають дійсності та не підтверджуються жодними доказами. Вважає, що позивачка ОСОБА_2 надала довідку, яку їй неправомірно та безпідставно видали у ЦНАП Брусилівської селищної ради 08.10.2021 року за № 3405 про те, що ОСОБА_4 постійно проживала у АДРЕСА_2 . Тоді як ОСОБА_3 відомо, що ОСОБА_4 була офіційно зареєстрована і також проживала у АДРЕСА_1 згідно офіційної відповіді ЦНАП Вишнівської міської ради на запит державного нотаріуса м. Вишневого, Бучанського району, що є у матеріалах спадкової справи. Вказала, що сама вона ( ОСОБА_3 ) проживала поверхом вище по АДРЕСА_4 , тобто була сусідкою ОСОБА_4 . При цьому мати ОСОБА_3 . ОСОБА_6 , 1955 року народження, та ОСОБА_4 проживали у смт. Брусилів, ходили в одну школу Брусилова, а також працювали на одному підприємстві, а саме на Державному підприємстві «Жулянський машинобудівний завод ВІЗАР» у місті Вишневому. Вказала, що вона разом з матір`ю ОСОБА_6 неодноразово спілкувалися та бачилися з ОСОБА_4 , також ОСОБА_4 неодноразово допомагала її матері фінансово у лікуванні тяжкої хвороби. Також вказала, що їй відомо, що ОСОБА_4 періодично здавала в оренду свою квартиру у АДРЕСА_1 . Зазначила, що її мати ОСОБА_6 на початку листопада 2019 року на прохання ОСОБА_4 передала їй заповіт від 08.10.2019 року, згідно якого вона успадкувала після смерті ОСОБА_7 квартиру, яка знаходиться у АДРЕСА_1 ; земельну ділянку площею 4, 5452 га, яка знаходиться в Брусилівському районі Житомирській області, з кадастровим номером 1820955100:04:000:0056; земельну ділянку площею 2, 8971 га, яка знаходиться в Брусилівському районі Житомирській області, з кадастровим номером 1820955100:04:000:0004; земельну ділянку площею 0, 7123 га, яка знаходиться в Брусилівському районі Житомирській області, з кадастровим номером 1820955100:04:000:0046 та грошові вклади. ОСОБА_3 вважає, що позовна заява не містить жодних належних доказів, що підтверджують обставини, якими позивачі обґрунтовують свої позовні вимоги, тому просила у задоволенні позову ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про визнання заповіту недійсним відмовити.

Ухвалою Брусилівського районного суду Житомирської області від 03.12.2021 року за клопотанням позивачів було витребувано письмові докази з Іванківської селищної ради Вишгородського району Київської області, а саме оригінал заповіту, матеріали та документи, складені та посвідчені посадовою особою Жміївської сільської ради Іванківського району Київської області, пов`язані із складанням заповіту ОСОБА_4 08 жовтня 2019 року; у Вишневій міській нотаріальній конторі Києво - Святошинського району Київської області оригінал спадкової справи, яка була відкрита після смерті ОСОБА_4 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_3 ; у приватного нотаріуса Брусилівського районного нотаріального округу Житомирської області Отрищенка О.І. оригінал спадкової справи, яка була відкрита після смерті ОСОБА_8 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_4 , спадкоємцем якої була ОСОБА_4 , а також оригінал заповіту, матеріали та документи, складені та посвідчені приватним нотаріусом, пов`язані із складанням заповіту ОСОБА_4 02 травня 2019 року.

15 грудня 2021 року позивачами було подано до суду відповідь на пояснення третьої особи ОСОБА_3 , згідно яких вважають, що докази щодо того, що померла ОСОБА_4 є троюрідною сестрою ОСОБА_1 , не мають ніякого значення для вирішення питання щодо недійсності заповіту від 08 жовтня 2019 року. Вказали, що зауваження ОСОБА_3 щодо того, що ОСОБА_2 як інвалід 1-ої групи, не може вести звичайний спосіб життя, є недоречними, оскільки ОСОБА_2 , незважаючи на інвалідність, є повністю самостійною, мобільною та соціалізованою людиною, приймає активну участь у різноманітних спортивних заходах та житті громади, з 2016 року працює завідуючою КУ «Трудовий архів Брусинівської селищної ради». Зазначили, що ОСОБА_4 ніколи не працювала разом з матір`ю ОСОБА_3 на підприємстві «Жулянський машинобудівний завод ВІЗАР» у м. Вишневе, оскільки згідно трудової книжки померла ОСОБА_4 працювала з 13.07.1972 по 01.09.2014 року в Державній акціонерній холдинговій компанії «Артем», розташованій у м. Київ, по вул. Юрія Іллєнка, 2/10. Також заперечували, що ОСОБА_4 неодноразово допомагала матері ОСОБА_3 . ОСОБА_6 фінансово у лікуванні тяжкої хвороби, оскільки ОСОБА_4 була звільнена з роботи у 2014 році таз цього часу вона проживала на пенсійні виплати, при цьому доглядала, лікувала та забезпечувала свою похилого віку матір, яка померла у 2018 році. Після її смерті значні кошти ОСОБА_4 витратила на установку пам`ятників батькам. Також ОСОБА_4 ремонтувала та облагороджувала свій дім у АДРЕСА_2 , в якому постійно проживала без реєстрації з 2014 року. А оскільки вона проживала без реєстрації, то не могла оформити субсидію на комунальні послуги, а отже постійно економила на всьому. Просили суд пояснення ОСОБА_3 не приймати до уваги.

Ухвалою Брусилівського районного суду Житомирської області від 16 лютого 2022 року за клопотанням позивачів до участі в справі в якості співвідповідача було залучено ОСОБА_3 .

22.02.2022 року від представника співвідповідача ОСОБА_3 адвоката Штундюка О.А. надійшов відзив на позовну заяву ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , згідно якого представник співвідповідачки вважає позовні вимоги останніх про визнання недійсним заповіту безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню з тих підстав, що на час звернення до суду права позивачів ніким та ніяким чином не порушені. Так, заповіт, складений ОСОБА_4 08.10.2019 року, частково скасував попередній заповіт, який було нею складено 02.05.2019 року, а саме: відповідно до заповіту від 08.10.2019 року ОСОБА_2 втратила право на спадкування за заповітом, а ОСОБА_1 було позбавлено права на спадкування земельної ділянки з кадастровим № 1820955100:04:000:0056, і відновлення цих прав навіть у випадку визнання останнього заповіту ОСОБА_4 від 08.10.2019 року недійсним є неможливим, оскільки спадкування в такому випадку буде здійснюватися за законом. При цьому у зв`язку з тим, що до позовної заяви не долучено жодного доказу, який би підтверджував родинні стосунки ОСОБА_1 та ОСОБА_2 з ОСОБА_4 , тобто що вони є спадкоємцями ОСОБА_9 за законом, то, на думку представника, вони звернулися за захистом прав, яких у них немає та і не може бути, так як вони не входять до кола спадкоємців за законом. З наведених підстав просив у задоволенні позову ОСОБА_1 та ОСОБА_2 відмовити за безпідставністю позовних вимог, так як права позивачів ніяким чином не порушено, а тому і їх відновлення неможливе.

Ухвалою Брусилівського районного суду Житомирської області від 08.08.2022 року у вказаній цивільній справі за клопотанням позивачів було призначено посмертну почеркознавчу експертизу та провадження у справі було зупинено.

Ухвалою Брусилівського районного суду Житомирської області від 03.10.2022 року було поновлено провадження у вказаній справі за клопотанням експерта для витребування додаткових доказів.

Ухвалою Брусилівського районного суду Житомирської області від 14.10.2022 року було витребувано додаткові докази.

Ухвалою Брусилівського районного суду Житомирської області від 20 грудня 2022 року було зупинено провадження у справі та направлено матеріали цивільної справи до Житомирського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру для проведення призначеної експертизи.

Ухвалою Брусилівського районного суду Житомирської області від 06.02.2023 року було поновлено провадження у вказаній цивільній справі для витребування за клопотанням експерта додаткових доказів.

Ухвалами Брусилівського районного суду Житомирської області від 20.02.2023та від 22.03.2023 року було витребувано додаткові докази.

Ухвалою Брусилівського районного суду Житомирської області від 26.04.2023 року було зупинено провадження у справі та направлено матеріали цивільної справи до Житомирського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру для проведення призначеної експертизи.

Ухвалою Брусилівського районного суду Житомирської області від14 серпня 2023 року було поновлено провадження у вказаній справі у зв`язку з надходження висновку експертизи та справу призначено до підготовчого судового засідання.

Ухвалою Брусилівського районного суду Житомирської області від 08.09.2023 року підготовче провадження у вказаній цивільній справі було закрито та справу було призначено до розгляду в судовому засіданні.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_2 заявлені позовні вимоги підтримала та суду пояснила, що з ОСОБА_4 вона була знайома більше 20 років, оскільки мешкала по сусідству з матір`ю ОСОБА_4 . Сама ОСОБА_4 до 2014 року працювала у м. Києві на підприємстві «Артем» та мешкала у м. Вишневе Київської області, однак дуже часто приїжджала до своєї матері. У 2014 році ОСОБА_4 звільнилася з роботи і перебралася жити у смт. Брусилів, щоб доглядати за матір`ю, і з цього часу вони почали спілкуватись дуже часто та дуже близько, зідзвонюючись по декілька разів на день. Їх спілкування нагадувало відносини між близькими родичами, вони допомагали один одному, постійно бували вдома один у одного, разом святкували дні народження та інші свята та проводили разом час. Вона знала, де бувала ОСОБА_4 , куди і коли вона їздила, в тому числі раз на місяць за отриманням пенсії у м. Вишневе та щоб перевірити свою квартиру, яку вона здавала в оренду. Вона знала, з ким спілкувалась ОСОБА_4 , однак ОСОБА_3 позивачка ОСОБА_2 не знає і ніколи не бачила, не було і номеру телефону ОСОБА_3 у записнику ОСОБА_4 . Також вказала, що родичів чи знайомих в Жміївській сільській раді Вишгородського району Київської області у ОСОБА_4 не було та причин їй туди їхати не було також. Стверджувала, що з 06.10.2019 року по 13.10.2019 року ОСОБА_4 готувалась до поминального обіду до роковин смерті своєї матері, а тому 08.10.2019 р. (дата складання оскаржуваного заповіту) нікуди не могла їздити. Тому вважає, що ніякого заповіту 08.10.2019 року ОСОБА_4 не складала, через що просила позов задовольнити.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 позовні вимоги підтримав та пояснив, що він є родичем ОСОБА_4 . Вказав, що його батьки та сам він дуже близько спілкувались з ОСОБА_4 , в якої власних дітей не було, відвідували один одного, постійно зідзвонювались. Вказав, що йому відомо, що його мати та ОСОБА_4 обговорювали заповіт. Також вказав, що ОСОБА_4 була знайома з матір`ю ОСОБА_3 , але вони не спілкувались. Вважає, що в ОСОБА_4 не було причин заповідати своє майно ОСОБА_3 , тому впевнений, що заповіт від 08.10.2019 ОСОБА_4 не підписувала, до Жміївської сільської ради не їздила. Через це просив позов задовольнити та визнати вказаний заповіт недійсним.

Представник позивачів адвокат Василевська О.А. в судовому засіданні позовні вимоги ОСОБА_2 та ОСОБА_1 підтримала, надавши пояснення, аналогічнівикладеним в позовній заяві, просила суд їх задовольнити, оскільки заповіт від 08.10.2019 ОСОБА_4 не підписувала.

Представник відповідача Іванківської селищної ради Вишгородського району Київської області в судове засідання не з`явився, надіслав клопотання про проведення судового засідання в його відсутність, позовні вимоги ОСОБА_2 та ОСОБА_1 не визнав з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву, просиву задоволенні позову відмовити.

Представник співвідповідачки ОСОБА_3 адвокат Штундюк О.А. в судовому засіданні позовні вимоги ОСОБА_1 та ОСОБА_2 не визнав, надав пояснення, аналогічні викладеним у відзиві на позовну заяву, просив у задоволені позову відмовити.

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, Вишневої міської державної нотаріальної контори Києво - Святошинського району Київської області в судове засідання не з`явився, подав до суду заяву про розгляд справи в його відсутність.

Допитана в якості свідка ОСОБА_10 в судовому засіданні пояснила, що є сусідкою позивачів ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , а також померлої ОСОБА_4 . Вказала, що з останньою вона спілкувалась дуже часто, близько та відверто, багато чого обговорювала, в тому числі і бажання ОСОБА_4 укласти заповіт. Тоді свідок порадила написати заповіт на ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , з якими ОСОБА_4 мала дуже близькі, майже родинні стосунки. Зазначила, що від ОСОБА_4 чула про подруг та колег, з якими та спілкувалась, а саме про ОСОБА_11 та ОСОБА_12 . При цьому про ОСОБА_3 вона ніколи від ОСОБА_4 не чула і не знає, хто вона така. Вказала, що ОСОБА_4 з 2014 року постійно проживала в смт. Брусилів. У м. Вишневе ОСОБА_4 їздили тільки по пенсію раз на місяць. При цьому вона ніколи не чула, щоб ОСОБА_4 їздила до Жміївської сільської ради Київської області або що вона мала там знайомих або родичів.

Допитана в якості свідка ОСОБА_13 в судовому засіданні пояснила, що є сусідкою позивачів ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , а також померлої ОСОБА_4 . Вказала, що ОСОБА_4 проживала в смт. Брусилів з 2014 року, доглядала свою матір. Зазначила, що мала з ОСОБА_4 дружні стосунки, спілкувалась кожен день. При цьому у 2019 році їй ОСОБА_4 казала, що своїм спадком вона розпорядилася і положила всі документи на видному місці, щоб ніхто нічого не шукав. Про зміну заповіту ОСОБА_4 їй не говорила нічого. Стверджувала, що ОСОБА_4 нікуди з ОСОБА_14 останні роки не їздила, окрім поїздки раз на місяць до м. Вишневого тільки в день отримання пенсії.

Допитана в якості свідка ОСОБА_15 в судовомузасіданніпояснила, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 її сусіди, померла ОСОБА_4 була її однокласницею, сусідкою, кумою та близькою подругою. ОСОБА_3 вона не знає. Зазначила, що ОСОБА_4 дуже товаришувала з ОСОБА_16 , матір`ю ОСОБА_2 , і ОСОБА_17 , нікого іншого вона у розмовах не згадувала. Також ОСОБА_4 їй казала, що буде ділити спадщину між дочкою ОСОБА_18 і ОСОБА_17 . Вказала, що ОСОБА_4 їздила до м. Вишневого один раз на місяць отримувати пенсію. До Іванківського району Київської області ОСОБА_4 не їздила ніколи, інакше вона б про це знала.

Допитаний в якості свідка ОСОБА_19 в судовомузасіданніпояснив, що є батьком позивача ОСОБА_1 та родичем померлої ОСОБА_4 , з якою він мав дуже добрі родинні стосунки. Вказав, що ОСОБА_4 переїхала до смт. Брусилова доглядати за матір`ю, та він часто допомагав їй по господарству. Вказав, що ОСОБА_4 дуже близько спілкувалась з ОСОБА_2 та її матір`ю ОСОБА_20 , а також з ОСОБА_21 . При цьому вказав, що не знає ОСОБА_3 , ніколи про неї не чув, в тому числі й від ОСОБА_4 . Пригадав, що ще мати ОСОБА_4 за життя говорила, що її хата і пай буде його сину. Вказав, що ОСОБА_4 їздила в м. Вишневе по пенсію раз на місяць.

Допитана в якості свідка ОСОБА_22 в судовомузасіданніпояснила, що мала дуже близькі стосунки з ОСОБА_4 з 2003 року. Після переїзду ОСОБА_4 до смт. Брусилова їх стосунки стали майже родинними, разом вони відмічали свята, дні народження, ОСОБА_4 няньчила її онука, допомагала з доглядом за дочкою ОСОБА_23 , коли та потрапила в аварію. Вказала, що вони з ОСОБА_4 обговорювали абсолютно всі життєві ситуації та питання, знали про всі плани один одного, розпорядок дня, декілька разів на день зідзвонювались та бачились. ОСОБА_4 їздила до Вишневого тільки по пенсію, а на початку 2021 року взагалі перестала туди їздити. Про ОСОБА_3 ОСОБА_4 у розмовах ніколи не згадувала. Коли ОСОБА_4 важко захворіла, перед тим, як поїхати до лікарні, вона віддала їй всі свої гроші, папки з оригіналами документів і ключі на будинок. Вже після смерті ОСОБА_4 , коли вона відкрила папки, то побачила, що в цих документах був заповіт на ОСОБА_1 і ОСОБА_2 . Вказала, що майже тиждень з 06.10.2019 року по 13.10.2019 року ОСОБА_4 готувалась до поминального обіду до роковин смерті своєї матері, а тому 08.10.2019 р. (дата складання оскаржуваного заповіту) нікуди не могла їздити.

Суд, вислухавши пояснення позивачів ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , їх представника адвоката Василевської О.А., представника відповідачки ОСОБА_3 адвоката Штундюка О.А., свідків, дослідивши письмові докази та матеріали справи, встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Так, встановлено, що ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , померла ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Коростишів у віці 67 років (а.с. 9 т. 1).

Згідно довідки, виданої Брусилівською селищною радою Житомирської області № 3405 від 08.10.2021 року, ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 , постійно проживала без реєстрації в АДРЕСА_2 одна (а.с. 11 т.1).

Відповідно до копії заповіту від 02 травня 2019 року, посвідченого приватним нотаріусом Брусилівського районного нотаріального округу Житомирської області Отрищенком О.І., ОСОБА_4 на випадок своєї смерті зробила наступне розпорядження належним їй майном, а саме: квартиру АДРЕСА_3 , а також земельну ділянку площею 2, 8971 гектарів, кадастровий номер 1820955100:04:000:0004; та земельну ділянку площею 0, 7123 гектарів кадастровий номер 1820955100:04:000:0046 ОСОБА_4 заповіла ОСОБА_2 , житловий будинок АДРЕСА_2 , земельну ділянку площею 4, 55 гектарів, кадастровий номер 1820955100:04:000:0056; земельну ділянку площею 0, 1370 гектарів, кадастровий номер 1820955100:01:0002:0749; земельну ділянку площею 0, 15 гектарів, кадастровий номер 1820955100:01:0002:0723; земельну ділянку площею 0, 0830 гектарів, кадастровий номер 1820955100:01:0002:0748 ОСОБА_4 заповіла ОСОБА_1 (а.с. 10 т. 1).

При цьому ОСОБА_2 та ОСОБА_1 як спадкоємці за заповітом ОСОБА_4 від 02.05.2019р. звернулись 23.04.2021 року до Вишневої міської державної нотаріальної контори Київської області з заявами про прийняття спадщини (а.с. 13, 14, т. 1).

Згідно витягу про реєстрацію в Спадковому реєстрі № 64486506 від 23.04.2021 року в Вишневій міській державній нотаріальній конторі Київської області 23.04.2021 року було заведено спадкову справу № 119/2021 після смерті ОСОБА_4 , що померла ІНФОРМАЦІЯ_3 (а.с. 12 т. 1).

Також судом встановлено, що 08.10.2019 року сільським головою Жміївської сільської ради Іванківського району Київської області було посвідчено заповіт ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , згідно якого остання заповіла ОСОБА_3 належні їй: квартиру, яка знаходиться у АДРЕСА_1 ; земельну ділянку площею 4, 5452 га, яка знаходиться в Брусилівському районі Житомирській області, з кадастровим номером 1820955100:04:000:0056; земельну ділянку площею 2, 8971 га, яка знаходиться в Брусилівському районі Житомирській області, з кадастровим номером 1820955100:04:000:0004; земельну ділянку площею 0, 7123 га, яка знаходиться в Брусилівському районі Житомирській області, з кадастровим номером 1820955100:04:000:0046 та грошові вклади (а.с. 60 т. 1).

Вказаний заповіт було зареєстровано в Спадковому реєстрі за № 68372960 27.09.2021р. (а.с. 48-50 т. 1).

При цьому, як випливає з висновку експерта від 02.08.2023р. № СЕ-19/106-23/6739-ПЧ за результатами судової почеркознавчої експертизи, підпис від імені ОСОБА_4 між друкованим текстом «Підпис:» та « ОСОБА_4 » у заповіті ОСОБА_4 від 08.10.2019р, який посвідчений сільським головою Жміївської сільської ради Іванківського району Київської області Ковальчук Г.І. та зареєстрований у реєстрі за № 2, виконаний не ОСОБА_4 , а іншою особою; підпис від імені ОСОБА_4 у комірці стовпця «Розписка про одержання нотаріально оформленого документу» нотаріальної дії № 2 від 08.10.2019 про складання і посвідчення заповіту на 48 сторінці журналу реєстрації нотаріальних дій Жміївської сільської ради Іванківського району Київської області виконаний не ОСОБА_4 , а іншою особою; підпис від імені ОСОБА_4 між друкованим текстом «Підпис:» та « ОСОБА_4 » у заповіті ОСОБА_4 від 08.10.2019р, який посвідчений сільським головою Жміївської сільської ради Іванківського району Київської області Ковальчук Г.І. та зареєстрований у реєстрі за № 2, та підпис від імені ОСОБА_4 у комірці стовпця «Розписка про одержання нотаріально оформленого документу» нотаріальної дії № 2 від 08.10.2019 про складання і посвідчення заповіту на 48 сторінці журналу реєстрації нотаріальних дій Жміївської сільської ради Іванківського району Київської області мають ознаки їх виконання з наслідуванням підпису ОСОБА_4 (а.с. 43-52 т. 3).

У зв`язку з цим позивачі, посилаючись на ч. 2 ст. 1257 ЦК України, вважають заповіт ОСОБА_4 , посвідчений 08.10.2019 року сільським головою Жміївської сільської ради Іванківського району Київської області, недійсним через те, що волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало його волі.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає наступне.

Спірні правовідносини, які виникли між сторонами, регулюються положеннями ЦК України та Порядку вчинення нотаріальних дій посадовими особами органів місцевого самоврядування, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 11 листопада 2011 року № 3306/5.

Відповідно до статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Відповідно до частин першої - п`ятої статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до статей 1233, 1234ЦК України заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті. Право на заповіт має фізична особа з повною цивільною дієздатністю. Право на заповіт здійснюється особисто. Вчинення заповіту через представника не допускається.

Загальні вимоги до форми заповіту та порядку його посвідчення встановлені статтями 1247, 1248 ЦК України, відповідно до яких заповіт складається у письмовій формі, із зазначенням місця та часу його складення. Заповіт має бути особисто підписаний заповідачем. Якщо особа не може особисто підписати заповіт, він підписується відповідно до частини четвертої статті 207 цього Кодексу. Заповіт має бути посвідчений нотаріусом або іншими посадовими, службовими особами, визначеними у статтях 1251-1252 цього Кодексу.

Статтею 1251 ЦК України передбачено, що якщо у населеному пункті немає нотаріуса, заповіт може бути посвідчений уповноваженою на це посадовою особою відповідного органу місцевого самоврядування.

Права, обов`язки та повноваження сільського голови, який є посадовою особою органу місцевого самоврядування, визначені статтею 42 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні». Відповідно до пункту 1.1 Порядку вчинення нотаріальних дій посадовими особами органів місцевого самоврядування, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 11 листопада 2011 року № 3306/5, та положень частини першої статті 37Закону України«Про нотаріат» у сільських населених пунктах на уповноважених на це посадових осіб органу місцевого самоврядування покладено повноваження вчинення такої нотаріальної дії як посвідчення заповітів (крім секретних).

В частині першій статті 1257ЦК України зазначено, що заповіт, складений особою, яка не мала на це права, а також заповіт, складений з порушенням вимог щодо його форми та посвідчення, є нікчемним.

Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені статтею 203 ЦК України.

На заповіт, як односторонній правочин, поширюються загальні правила ЦК України щодо недійсності правочинів.

Згідно із ст.215ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч.ч. 1-3, 5, 6ст. 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відтак, недійсними є заповіти: 1) в яких волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало його волі; 2) складені особою, яка не мала на це права (особа не має необхідного обсягу цивільної дієздатності для складання заповіту); 3) складені з порушенням вимог щодо його форми та посвідчення (відсутність нотаріального посвідчення або посвідчення особами, яке прирівнюється до нотаріального, складання заповіту представником тощо).

Із змісту наведених норм вбачається, що дійсним, тобто таким, що відповідає вимогам закону є заповіт, який посвідчений уповноваженою особою, яка мала на це право в силу закону, відсутні порушення його форми та посвідчення, волевиявлення заповідача було вільним і відповідало його волі.

Згідно правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 5 червня 2019 року по справі № 665/1935/16-ц, та постанові від 15 липня 2019 року по справі № 583/3606/16-ц недійсними є заповіти: 1) в яких волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало його волі; 2) складені особою, яка не мала на це права (особа не має необхідного обсягу цивільної дієздатності для складання заповіту); 3) складені з порушенням вимог щодо його форми та посвідчення (відсутність нотаріального посвідчення або посвідчення особами, яке прирівнюється до нотаріального, складання заповіту представником тощо).

У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 14 травня 2018 року в справі № 756/14304/15-ц (провадження № 61-11896св18) зроблено висновок по застосуванню частини другої статті 1257ЦК України та вказано, що «для дійсності заповіту волевиявлення заповідача має бути вільним та відповідати його внутрішній волі. Воля - це внутрішнє бажання заповідача визначити долю спадщини на випадок своєї смерті шляхом складання особистого розпорядження (заповіту). Волевиявлення - це зовнішній прояв внутрішньої волі, який знаходить своє втілення в заповіті, складеному та посвідченому відповідно до вимог, передбачених ЦК України».

Окремо слід зауважити, що для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду.

При оцінці обраного позивачем способу захисту потрібно враховувати його ефективність. Тобто спосіб захисту має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення та забезпечити поновлення порушеного права.

У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 22 січня 2020 року в справі № 674/461/16-ц (провадження № 61-34764св18) зроблено висновок, що «підпис є обов`язковим реквізитом правочину, вчиненого в письмовій формі. Наявність підпису підтверджує наміри та волю й фіксує волевиявлення учасника (учасників) правочину, забезпечує їх ідентифікацію та цілісність документу, в якому втілюється правочин. Внаслідок цього підписання правочину здійснюється стороною (сторонами) або ж уповноваженими особами».

Як вже зазначалось вище, ст. 1247 ЦК України передбачені вимоги до форми заповіту, який має складатися у письмовій формі, із зазначенням місця та часу його складення, має бути особисто підписаний заповідачем.

Як зазначено в заповіті ОСОБА_4 , посвідченому 08.10.2019 року сільським головою Жміївської сільської ради Іванківського району Київської області, вказаний заповіт складено і підписано в двох примірниках, один з яких залишається на зберіганні в справах виконкому Жміївської сільської ради, а другий видається заповідачу. Заповіт до підписання прочитаний вголос заповідачем і підписаний власноруч (а.с. 60 т 1).

При цьому, як випливає з висновку експерта за результатами проведеної судової почеркознавчої експертизи, підпис на вказаному заповіті від імені ОСОБА_4 виконаний не ОСОБА_4 , а іншою особою.

Крім того, як підтвердили допитані судом свідки, ОСОБА_4 08.10.2019 року фізично не могла бути в с. Жміївка Іванківського району Київської області, де було посвідчено зазначений заповіт, оскільки перебувала у смт. Брусилів та готувалась до роковин з дня смерті матері.

Таким чином, судом встановлено, що зазначений заповіт ОСОБА_4 не підписувала, отже, заповіт від 08.10.2019 року складений з порушенням передбачених ст. 1247 ЦК України вимог щодо форми заповіту, тобто у відповідності до вимог ч. 1 ст. 1257 ЦК України є нікчемним.

Тобто позивачі просять на підставі ст. 1257 ЦК України визнати недійсним правочин, для якого законом встановлена нікчемність.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 10.04.2019 року у справі № 463/5896/14-ц зроблено висновок, що кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства (статті 15, 16 ЦК України). Цивільне право чи інтерес мають бути захищені судом у належний спосіб, який є ефективним. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається (абзац перший частини другої статті 215 ЦК України). Якщо недійсність певного правочину встановлена законом, тобто якщо цей правочин нікчемний, позовна вимога про визнання його нікчемним не є належним способом захисту права чи інтересу позивача.

Таким чином позовні вимоги ОСОБА_2 та ОСОБА_1 щодо визнання заповіту ОСОБА_4 від 08.10.2019р. недійсним по суті є неефективним способом захисту порушених прав, через що у їх задоволенні слід відмовити з наведених вище підстав.

При цьому суд зауважує, що відмова у задоволенні цієї вимоги не означає, що зазначений заповіт є дійсним, що можливо було би трактувати як рішення на користь відповідача, оскільки Верховний Суд чітко вказав, що такі правочини є нікчемними. Аналогічну правову позицію викладено в Постанові Верховного Суду від 30.06.2021 року № 739/516/20.

Разом з тим, суд не погоджується з міркуваннями представника відповідача ОСОБА_3 щодо того, що жодних прав позивачів оспорюваний ними заповіт від 08.10.2019 року не порушує, оскільки останні не є спадкоємцями ОСОБА_4 за законом, отже, навіть, якщо вказаний заповіт є недійсним, то чинність попереднього заповіту не відновлюється і спадкування майна ОСОБА_4 має відбуватись за законом у відповідності до вимог ст. 1254 ЦК України, з огляду на наступне.

Частиною першою статті 216ЦК України передбачено, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю.

Згідно з частиною четвертою статті 1254ЦК України якщо новий заповіт, складений заповідачем, був визнаний недійсним, чинність попереднього заповіту не відновлюється, крім випадків, встановлених статтями 225 і 231 цього Кодексу.

Тлумачення вказаних норм свідчить, що: частина четверта статті 1254ЦК України стосується тільки тих випадків, за яких новий заповіт визнано недійсним через дефект волі заповідача на підставі статті 225ЦК України (заповідач у момент вчинення заповіту не усвідомлював значення своїх дій та (або) не міг керувати ними) чи статті 231ЦК України (заповіт вчинено під впливом насильства), дія попереднього заповіту відновлюється; частина четверта статті 1254ЦК України розрахована тільки на визначення правових наслідків недійсності оспорюваного заповіту (відповідно до статей 225 і 230 ЦК України) і не регулює впливу нікчемності заповіту на відновлення попереднього заповіту; частина четверта статті 1254ЦК України не може регулювати правові наслідки нікчемності заповіту. Це обумовлено тим, що нікчемний заповіт не породжує будь-який правовий результат; при нікчемності другого заповіту слід вести мову не про відновлення чинності першого заповіту, а про те, що вчинення наступного нікчемного заповіту не може скасовувати попередній заповіт; положення частини четвертої статті 1254ЦК України є виключенням із загального правила про наслідки недійсності правочину, а отже, за аналогією застосовані бути не можуть. Також немає підстав застосовувати аналогію закону (частина перша статті 8 ЦК України), оскільки питання наслідків нікчемності правочину (у тому числі й заповіту, як одностороннього правочину) врегульовані частинами першою та другою статті 216 ЦК України.

До аналогічних висновків прийшов у своїй постанові від 01.03.2021р у справі № 473/1848/19 і Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду.

Таким чином, на думку суду, заповіт ОСОБА_4 від 02.05.2019 року не може бути скасований вчиненням нікчемного заповіту від 08.10.2019 року, з огляду на що права позивачів як спадкоємців за заповітом ОСОБА_4 від 02.05.2019 посвідченням спірного заповіту були порушені.

Також суд не приймає до уваги доводи представника відповідача ОСОБА_3 щодо того, що позивачами не доведено, що заповіт від 08.10.2019, який було видано ОСОБА_4 та пред`явлено ОСОБА_3 в нотаріальну контору для оформлення своїх спадкових прав, не відповідав внутрішній волі ОСОБА_4 , оскільки, на думку представника відповідачки, предметом спору у даній цивільній справі та предметом дослідження експерта при проведенні судової почеркознавчої експертизи був примірник заповіту, який зберігався в архіві Жміївської сільської ради Іванківського району Київської області, а не той, що міститься в матеріалах спадкової справи, заведеної до майна померлої ОСОБА_4 , через наступне. Так, як зазначено в обох примірниках заповіту від 08.10.2019 року, і про що вже зазначалось судом вище, вказаний заповіт складено і підписано в двох примірниках, один з яких залишається на зберіганні в справах виконкому Жміївської сільської ради, а другий видається заповідачу. Заповіт до підписання прочитаний вголос заповідачем і підписаний власноруч (а.с. 60 т 1). Тобто обидва примірники оспорюваного заповіту згідно його змісту підписувались ОСОБА_4 одночасно. Більш того, про отримання примірника заповіту міститься підпис ОСОБА_4 в журналі реєстрації нотаріальних дій Жміївської сільської ради Іванківського району Київської області. При цьому експертом встановлено, що в примірнику заповіту, що зберігався в архіві Жміївської сільської ради Іванківського району Київської області, а також в журналі реєстрації нотаріальних дій Жміївської сільської ради Іванківського району Київської області підпис від імені ОСОБА_4 виконано іншою особою. Більш того, з показань свідків судом встановлено, що ОСОБА_4 фізично не могла бути 08.10.2019 року у с. Жміївці при посвідченні спірного заповіту. Отже, вважати, що існують два різні заповіти від 08.10.2019 року ОСОБА_4 , які посвідчувались у Жміївській сільській раді Іванківського району Київської області в цей день, в суду немає підстав, оскільки доказів на підтвердження цього стороною відповідача суду не надано.

Таким чином, оскільки позивачами обраний неналежний спосіб захисту порушеного права, заявлені ними позовні вимоги про визнання заповіту ОСОБА_4 від 08.10.2019 року недійсним задоволенню не підлягають.

На підставі викладеного, ст.ст. 15, 16, 203, 215, 216, 1247, 1257 ЦК України та керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 89, 259, 263-265, 268 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

В задоволеніпозовних вимог ОСОБА_1 , ОСОБА_2 доІванківської селищноїради Вишгородськогорайону Київськоїобласті, ОСОБА_3 ,третя особа,яка незаявляє самостійнихвимог щодопредмета спору,Вишнева міськадержавна нотаріальнаконтора Києво-Святошинського районуКиївської області,про визнаннязаповіту недійсним, відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги.

СУДДЯ О.С. Данилюк