Рішення

від 20.04.2021 по справі 761/25709/18-ц

ПЕЧЕРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

печерський районний суд міста києва

Справа № 761/25709/18-ц

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 квітня 2021 року Печерський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді - Підпалого В.В.,

при секретарі - Луцюк А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України, третя особа: Державне підприємство «Сільськогосподарське підприємство державної кримінально-виконавчої служби України (№37)» про поновлення на роботі та визнання контракту продовженим, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (надалі по тексту - Позивач) звернувся із позовом до Міністерства юстиції України (надалі по тексту - Відповідач), третя особа: Державне підприємство «Сільськогосподарське підприємство державної кримінально-виконавчої служби України (№37)», в якому просив суд поновити його на посаді директора підприємства Державне підприємство «Сільськогосподарське підприємство державної кримінально-виконавчої служби України (№37)» - заступника начальника державної установи «Устинівський виправний центр № 37», з виробництва; визнати контракт № 48-15 від 01.09.2015 року укладений між Державною пенітенціарною службою України в особі ОСОБА_4 та ОСОБА_1 продовженим на новий термін до 31.08.2018 року.

Свої вимоги обгрунтовує тим, що 01.09.2015 року його було прийнято на посаду директора ДП «Сільськогогосподарське підприємство устинівського виправного центру управління Державної пенітенціарної служби України в Кіровоградській області (№37), яке в подальшому було перейменовано на «Сільськогосподарське підприємство державної кримінально-виконавчої служби України №37».

31.08.2017 року позивача було звільнено з посади директора підприємства, у зв`язку із закінченням строку дії контракту.

Як зазначив позивач, 05.06.2018 року на виконання постанови Апеляційного суду Кіровоградської області його було поновлено на посаді директора, про що був виданий наказ № 1824к від 10.05.2018 року із змінами, внесеними наказом 1861к від 14.05.2018 року. З вищезгаданими наказами позивач був ознайомлений 05.06.2018 року о 09-15 год., а в 09-30 год. був ознайомлений із наказом від 01.06.2018 року № 2076к, відповідно до якого його було звільнено із посади директора ДП «Сільськогосподарське підприємство кримінально виконавчої служби (№37) - заступника начальника з виробництва за невиконання обов`язків, покладених на нього контрактом.

За таких обставин вважає дії відповідача протиправними, зазначивши, що при винесенні наказу № 2076к від 01.06.2018 року, відповідач перевищив свою компетенцію, оскільки законом на державного секретаря Міністерства покладено обов`язок призначати та звільняти з посади, посади керівників підприємств, установ, організацій, що належать до сфери управління Міністерства, однак закон не передбачає права Державному секретарю делегувати свої повноваження.

Крім того, позивач вказував на те, що відповідач займає посаду начальника управління секретаріату Державного секретаря Міністерства юстиції, тому законодавство не надає прав начальнику структурного підрозділу приймати кадрові рішення.

Як на одну із підстав, з якою позивач не погоджується із наказом про звільнення, зазначив, що відповідно до наказу, відповідач посилається на підпункт 12 п. 12-2 Положення про Міністерство юстиції затвердженого Постановою КМУ № 280 від 02.07.2014 року, в той час як цей пункт врегульовує повноваження Міністерства юстиції, тобто не може бути заснований при винесенні цього наказу.

Поряд з цим, на думку позивача, відповідач упереджено ставиться до нього, оскільки відповідно до наказу про поновлення його на роботі, позивач мав приступити до роботи тільки 05.06.2018 року, в той час як наказ про звільнення був винесений 01.06.2018 року, тобто в той час як він ще не виконував обов`язки директора.

За таких обставин, позивач звернувся до суду із позовом про поновлення на роботі та визнання контракту продовженим на новий термін до 31.08.2018 року.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 11.07.2018 року, передано справу за територіальною підсудністю до Печерського районного суду м. Києва.

Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 31.08.2018 року матеріали цивільної справи повернуто до Шевченківського районного суду м. Києва для усунення недоліків.

Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 05.10.2020 року відкрито провадження в порядку спрощеного позовного провадження без виклику.

18.03.2021 року на адресу суду надійшов відзив від представника відповідача Міністерства юстиції України Фартушної В., відповідно до якого заперечували щодо задоволення позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на наступне. Зокрема, представник відповідача підтвердив той факт, що позивач мав приступити до виконання своїх обов`язків 05.06.2018 року, однак 31.05.2018 року Департаментом ресурсного забезпечення Державної кримінально-виконавчої служби України на ім`я в.о. Державного секретаря, керівника Секретаріату Державного секретаря Міністерства юстиції ОСОБА_3 була подана доповідна записка, в якій зазначалась велика прострочена заборгованість за період роботи позивача. Представник відповідача зазначив, що п.п. ж), ї) п. 5.3 контракту від 01.09.2015 року № 48-15 визначено, що контракт може бути розірвано з ініціативи Органу управління у разі допущення значного зростання обсягів простроченої кредитної заборгованості та з інших підстав. Таким чином, у зв`язку із невиконанням пунктів 1.1, 2.1, 2.4.1, п.п. ж,ї, п. 5.3. контракту №48-18 від 01.09.2015 року наказом Міністерства юстиції України від 01.06.2018 року № 2076/к 05.06.2018 року ОСОБА_1 було звільнено з посади директора державного підприємства «Сільськогосподарського підприємство Державної кримінально-виконавчої служби України (№37)» - заступника начальника державної установи «Устинівський виправний центр (№37)» з виробництва. Позивач погодився з умовами контракту, проте не забезпечив належне виконання покладених на нього обов`язків по управлінню підприємством, звільнення особи відбулося за наявності умов, визначених сторонами в контракті для його розірвання. Щодо повноважень в.о. Державного секретаря, керівника Секретаріату Державного секретаря Міністерства, представник відповідача зазначив, що наказами Міністерства юстиції України від 26.12.2017 року № 5080/к та від 24.05.2018 року № 1969/к визначено перелік осіб, які виконують обов`язки Державного секретаря Міністерства юстиції України, зокрема до яких належить ОСОБА_3 .

Суд, дослідивши матеріали провадження та додані до нього докази, прийшов до наступного висновку.

01.09.2015 року між Державною пенітенціарною службою України в особі голови Державної пенітенціарної служби України та позивачем було укладено контракт №48-15 за умовами якого позивача було прийнято (призначено) на посаду Директора Державного підприємства «Підприємств Устинівського виправного центру управління Державної пенітенціарної служби України в Кіровоградській області (№37)».

Відповідно до наказу Міністерства юстиції України №3590/5 від 06.12.2016 року ДП «СГП УДПтС України в Кіровоградській області (№37)» перейменовано в ДП «СГП Державної кримінально-виконавчої служби України (№37)», що підтверджує запис у трудовій книжці позивача.

Крім того, до трудової книжки позивача під №15 внесено запис про те, що на підставі наказу № 333/к від 27.01.2017 року він вважається таким, що з 31.01.2017 року обіймає посаду директора Державного підприємства «Сільськогосподарське підприємство Державної кримінально-виконавчої служби України (№37) заступника начальника державної установи «Устинівський виправний центр (№37) з виробництва.

Відповідно до наказу Міністерства юстиції України № 3328/к від 29.08.2017 року позивача звільнено з посади директора з 31.08.2017 року, у зв`язку із закінченням терміну дії контракту, на підставі п. 2 ст. 36 КЗпП України.

Дані обставини встановлені рішенням Олександрівського районного суду Кіровоградської області від 21.11.2017 року у справі № 397/1339/17, а відтак доказуванню не підлягають.

Зокрема, рішенням Олександрівського районного суду Кіровоградської області від 21.11.2017 року у справі № 397/1339/17, поновлено ОСОБА_1 на посаді директора державного підприємства «Сільськогосподарське підприємство Державної кримінально-виконавчої служби України № 37)» - заступника начальника державної установи «Устинівський виправний центр № 37» з виробництва. Визнано контракт № 48-15 від 01.09.2015 року, укладений між Державною пенітенціарною службою України в особі голови Державної пенітенціарної служби України та ОСОБА_1 продовжений на новий термін, тобто до 31.08.2018 року.

05.02.2018 року додатковим рішенням Олександрівського районного суду Кіровоградської області, позовні вимоги ОСОБА_1 в частині стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, починаючи з 31.08.2017 року по дату поновлення на роботі залишено без розгляду.

Постановою Апеляційного суду Кіровоградської області від 16.03.2018 року, рішення Олександрівського районного суду Кіровоградської області від 21.11.2017 року та додаткове рішення цього ж суду від 07.12.2017 року скасовано й ухвалено нове рішення, яким позов ОСОБА_1 задоволено. Поновлено ОСОБА_1 на посаді директора державного підприємства «Сільськогосподарське підприємство Державної кримінально-виконавчої служби України (№ 37)» - заступника начальника державної установи «Устинівський виправний центр (№ 37)» з виробництва. Визнано контракт № 48-15 від 01.09.2015 року, укладений між Державною пенітенціарною службою України в особі голови Державної пенітенціарної служби України та ОСОБА_1 продовжений на новий термін, тобто до 31.08.2018 року. Рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на роботі підлягало негайному виконанню.

Наказом в.о. Державного секретаря Міністерства юстиції України ОСОБА_3 від 10.05.2018 року № 1824/к, скасовано наказ Міністерства юстиції України від 29.08.2017 року № 3328/к «Про звільнення ОСОБА_1 ». Поновлено ОСОБА_1 на посаді директора державного підприємства «Сільськогосподарське підприємство Державної кримінально-виконавчої служби України (№37)» - до 31.08.2018 року. ОСОБА_1 приступити до роботи з 15.05.2018 року.

Наказом в.о. Державного секретаря Міністерства юстиції України ОСОБА_3 від 14.05.2018 року № 1861/к, внесено зміни, а саме слова та цифри «15 травня 2018 року» замінено словами та цифрами «05 червня 2018 року».

Наказом в.о. Державного секретаря Міністерства юстиції України ОСОБА_3 від 01.06.2018 року № 2076/к, звільнено ОСОБА_1 з посади директора державного підприємства «Сільськогосподарське підприємство Державної кримінально-виконавчої служби України (№37) - заступника начальника державної установи «Устинівський виправний центр (№37)» з виробництва 05.06.2018 року, у зв`язку із невиконанням обов`язків, покладених на нього контрактом від 01.05.2015 року № 48-15. Підстава: п. 8 ч. 1 ст. 36 КЗпП України, п.п. 1.1, 2.1, 2.4.1, п.п. «ж», «ї» п. 5.3 контракту від 01.09.2015 року № 48-15, доповідна записка Департаменту ресурсного забезпечення Державної кримінально-виконавчої служби України від 31.05.2018 року № 3921/27/48-18.

Позивач, не погоджуючись із своїм звільненням, звернувся до суду із позовом, в якому просив поновити його на роботі та продовжити строк дії контракту.

Так, відповідно до ст. 43 Конституції України, держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності, реалізовує програми професійно-технічного навчання, підготовки і перепідготовки кадрів відповідно до суспільних потреб.

Відповідно до ч. 1,3 ст. 21 КЗпП України, трудовим договором є угода між працівником і роботодавцем (роботодавцем - фізичною особою), за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, а роботодавець (роботодавець - фізична особа) зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін. Трудовим договором можуть встановлюватися умови щодо виконання робіт, які вимагають професійної та/або часткової професійної кваліфікації, а також умови щодо виконання робіт, які не потребують наявності у особи професійної або часткової професійної кваліфікації. Працівник має право реалізувати свої здібності до продуктивної і творчої праці шляхом укладення трудового договору на одному або одночасно на декількох підприємствах, в установах, організаціях, якщо інше не передбачено законодавством, колективним договором або угодою сторін.

Особливою формою трудового договору є контракт, в якому строк його дії, права, обов`язки і відповідальність сторін (в тому числі матеріальна), умови матеріального забезпечення та організації праці працівника, умови розірвання договору, в тому числі дострокового, можуть встановлюватися угодою сторін. Сфера застосування контракту визначається законами України.

Питання щодо порядку укладання контрактів при прийнятті (найманні) на роботу працівників регулюється зокрема постановою Кабінету Міністрів України від 19.03.1994 року № 170 «Про впорядкування застосування контрактної форми трудового договору», наказом Міністерства праці України від 15.04.1994 року № 23 «Про затвердження Типової форми контракту з працівником», зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 28.04.1994 року за № 84/293.

За змістом "Положення про порядок укладання контрактів при прийнятті (найманні) на роботу працівників", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19.03.1994 № 170, прийняття (наймання) на роботу працівників через укладання з ними контракту власником або уповноваженим ним органом може відбуватися у випадках, прямо передбачених законами.

Контракт набуває чинності з моменту його підписання або з дати, визначеної сторонами у контракті, і може бути змінений за згодою сторін, складеною у письмовій формі. Контракт є підставою для видання наказу (розпорядження) про прийняття (найняття) працівника на роботу з дня, встановленого у контракті за угодою сторін.

Відповідно до частин третьої та четвертої статті 24 КЗпП України укладення трудового договору оформлюється наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу про зарахування працівника на роботу.

Як вбачається, на виконання постанови Апеляційного суду Кіровоградської області від 16.03.2018 року у справі № 397/1339/17 наказом Міністерства юстиції України від 10.05.2018 року № 1824/к ОСОБА_1 поновлений на посаді директора державного підприємства «Сільськогосподарське підприємство Державної кримінально-виконавчої служби України (№ 37)» - заступника начальника державної установи «Устинівський виправний центр (№ 37)» з виробництва з 31.08.2017 року, з продовженням контракту № 48-18 від 01.09.2015 року до 31.08.2018 року.

Згідно з пунктом 4 наказу Міністерства юстиції України від 10.05.2018 року №1824/к ОСОБА_1 повинен був приступити до виконання обов?язків з 15.05.2018 року.

Однак, на підставі електронного повідомлення ОСОБА_1 від 14.05.2018 року № 3, у зв?язку із його перебуванням на навчанні в Харківському економічному університеті імені Семена Кузнеця наказом Міністерства юстиції України від 14.05.2018 № 1861/к внесено зміни до наказу Міністерства юстиції України від 10.05.2018 № 1824/к у частині дати, з якої ОСОБА_1 повинен приступити до виконання обов?язків, замінивши її на «05.06.2018 року».

3 наказами Міністерства юстиції України від 10.05.2018 року № 1824/к «Про поновлення на посаді» та від 14.05.2018 N? 1861/к «Про внесення змін до наказу Міністерства юстиції України від 10 травня 2018 N? 1824/к» ОСОБА_1 ознайомлений.

Слід відзначити, що Департамент ресурсного забезпечення Державної кримінально-виконавчої служби України 31.05.2018 на ім?я в.о. Державного секретаря, керівника Секретаріату Державного секретаря Міністерства юстиції ОСОБА_3 була подана доповідна записка № 3921/27/48-18, в якій зазначалась велика прострочена кредиторська заборгованість за період роботи Позивача.

Необхідно зазначити, що п.п. ж), ї) п. 5.3 контракту від 01.09.2015 року № 48-15 визначено, що цей контракт може бути розірвано з ініціативи Органу управління у разі допущення значного зростання обсягів простроченої кредиторської заборгованості та з інших підстав.

У зв?язку із невиконанням пунктів 1.1, 2.1, 2.4.1, підпунктів «ж», «ї» пункту 5.3 контракту № 48-18 від 01.09.2015 року наказом Міністерства юстиції країни від 01.06.2018 № 2076/к 05.06.2018 року ОСОБА_1 було звільнено з посади директора державного підприємства «Сільськогосподарське підприємство Державної кримінально-виконавчої служби України (№ 37)» - заступника начальника державної станови «Устинівський виправний центр (№ 37)» з виробництва.

Згідно із пунктом 8 частини першої статті 36 К3пП України підставами для припинення трудового договору є підстави, передбачені контрактом. Укладаючи контракт, позивач погодився з його умовами. Порушення хоча б одного з пунктів контракту є підставою для його дострокового розірвання.

За таких обставин, позивач погодився з умовами контракту, проте не забезпечив належне виконання покладених на нього обов?язків по управлінню підприємством, звільнення відбулося за наявності умов, визначених сторонами в контракті для його розірвання.

Інших доказів суду надано не було.

Стосовно повноважень в.о. Державного секретаря, керівника Секретаріату Державного секретаря Міністерства при підписанні наказу про звільнення позивача, суд зазначає наступне.

Відповідно до п.8 ч.4 ст.10 Закону України «Про центральні органи виконавчої влади» державний секретар міністерства призначає на посади та звільняє з посад у порядку, передбаченому законодавством про державну службу, державних службовців апарату міністерства, укладає та розриває з ними контракти про проходження державної служби у порядку, передбаченому Кабінетом Міністрів України, присвоює їм ранги державних службовців, приймає рішення щодо їх заохочення та притягнення до дисциплінарної відповідальності.

Згідно з підпунктом 13-1 пункту 12 Положення про Міністерство юстиції України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 02.07.2014 № 228 (у редакції, чинній на момент звільнення позивача, Положення №228) передбачено, що Міністр утворює уповноважені органи з питань пробації, установи виконання покарань, слідчі ізолятори, воєнізовані формування, навчальні заклади, заклади охорони здоров?я, підприємства установ виконання покарань, інші підприємства, установи та організації, створені для забезпечення виконання завдань Державної кримінально-виконавчої служби, в установленому порядку призначає на посаду та звільняє з посади їх керівників, застосовує заходи заохочення та притягує до дисциплінарної відповідальності, вносить подання щодо представлення до відзначення державними нагородами України, а також затверджує їх положення (статути).

Таким чином, уповноваженим органом на укладання та розірвання з підприємства кором державного підприємства «Підприємство Державної кримінально-виконавчої служби України (№4)» контракту (трудового договору), є Міністерство юстиції України в особі Державного секретаря Міністерства юстиції України та Міністра юстиції України, відповідно.

Правове регулювання призначення працівника виконуючим обов?язки за вакантною посадою визначено в роз?ясненні Державного комітету Ради Міністрів СРСР із питань праці та заробітної плати й Секретаріату Всесоюзної Центральної Ради Професійних Спілок «Про порядок оплати тимчасового заступника» від 29.12.1965 N?30/39 (далі - Роз?яснення).

Зокрема, згідно з пунктом 1 Роз?яснення, тимчасовим заступництвом вважається виконання службових обов?язків за посадою тимчасово відсутнього працівника, коли це викликано виробничою необхідністю.

Тимчасове виконання обов?язків за посадою відсутнього працівника покладається на іншого працівника наказом (розпорядженням) підприємства, установи чи організації.

Як зазначив представник відповідача, наказами Міністерства юстиції України від 26.12.2017 року № 5080/к та від 24.05.2018 № 1969/к, визначено перелік осіб, які виконують обов?язки Державного секретаря Міністерства юстиції України.

Відповідно до вищезазначених наказів на ОСОБА_3 покладено виконання обов?язків Державного секретаря Міністерства юстиції України.

Таким чином, дії Міністерства юстиції України та його посадових осіб є правомірними та відповідають законодавству.

Так, згідно зі статтею 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Статтею 76 ЦПК України визначено, що доказами, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до статей 77, 78 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Як вбачається, позивач просить поновити його на роботі, а саме на посаді директора підприємства Державне підприємство «Сільськогосподарське підприємство державної кримінально-виконавчої служби України (№37)» - заступника начальника державної установи «Устинівський виправний центр № 37», з виробництва та визнати контракт № 48-15 від 01.09.2015 року укладений між Державною пенітенціарною службою України в особі ОСОБА_4 та ОСОБА_1 продовженим на новий термін до 31.08.2018 року, посилаючись на те, що у в.о. Державного секретаря, керівника Секретаріату Державного секретаря Міністерства ОСОБА_3 були відсутні повноваження на підписання наказу про звільнення від 01.06.2018 року.

Однак, суд не може погодитися з доводами позивача, оскільки відповідачем були повністю спростовані та доведені факти, які підтверджують у останньої повноваження на підписання зазначеного наказу.

Стосовно тверджень позивача щодо упередженого ставлення до нього відповідача, що проявилося у його звільненні 01.06.2018 року, в той час як позивач повинен був тільки приступити до виконання своїх обов`язків 05.06.2018 року, суд їх відкидає, оскільки як вбачається із доказів, наданих представником відповідача, позивачем були порушені вимоги контракту, що проявилися у допущенні значного зростання обсягів простроченої кредиторської заборгованості, що призвело до розірвання контракту з ініціативи відповідача.

Зважаючи на викладене, підстави для задоволення позову ОСОБА_1 відсутні, неправомірність дій відповідача щодо звільнення останнього, не доведені у встановленому порядку позивачем по справі та не знайшли свого підтвердження належними та допустимими доказами під час розгляду справи.

За таких обставин, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позовних вимог позивача.

У разі відмови у задоволені позову, в порядку передбаченому ст.41 ЦПК, судові витрати покладаються на позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 19, 81, 82,141, 263,353 ЦПК України , -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України, третя особа: Державне підприємство «Сільськогосподарське підприємство державної кримінально-виконавчої служби України (№37)» про поновлення на роботі та визнання контракту продовженим, - відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя В.В. Підпалий

Позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 .

Відповідач: Міністерство юстиції України, код ЄДРПОУ: 00015622, адреса: м. Київ, вул. Городецького, 13.

Третя особа: Державне підприємство «Сільськогосподарське підприємство державної кримінально-виконавчої служби України (№37)», код ЄДРПОУ: 08680264, адреса: Кіровоградська обл., Устинівський р-н, с. Інгульське, вул. Цунтральна, 5.