Рішення

від 23.11.2023 по справі 761/33226/20

ШЕВЧЕНКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 761/33226/20

Провадження № 2/761/1227/2023

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 листопада 2023 року Шевченківський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді Юзькової О.

за участі секретаря Марінченко Л.В.,

за участі

позивача ОСОБА_1 ,

представника позивача ОСОБА_2

представника відповідача Павленко А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Києві в спрощеному позовному провадженні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Регіонального відділення Фонду Державного майна України по м. Києву, третя особа: Державне підприємство «Науково-технічний центр оцінки відповідності у будівництві «БудЦентр» про визнання припинених трудових відносин,

ВСТАНОВИВ:

Представник ОСОБА_1 звернувся до суду з даним позовом, мотивуючи заявлені вимоги наступним. 07.04.2017 р. наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України № 117 К/ОС «Про призначення ОСОБА_1 виконуючим обов`язки директора Державного підприємства «Науково-технічний центр оцінки відповідності у будівництві «Буд-Центр» позивача призначено виконуючим обов`язки Державного підприємства «Науково-технічний центр оцінки відповідності у будівництві «Буд-Центр» з 09.04.2017 р. до призначення керівника в установленому законом порядку. Відповідно до постанови КМУ від 31.08.2016 р. № 588 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 12 травня 2015 р. № 271» затверджено Перелік об`єктів власності, що підлягають приватизації у 2016-2017 роках до якого включено Державне підприємство, виконуючим обов`язки директора якого є ОСОБА_1. Згідно з зазначеною постановою функції з управління підприємством передано Фонду державного майна України. У зв`язку зі змінами в законодавстві з урахуванням встановленого переліку видів діяльності підприємства воно не здійснює господарську діяльність, та відповідно, відсутні грошові надходження для нарахування заробітної плати працівникам та здійснення поточних розрахунків. Регіональне відділення Фонду державного майна України по місту Києву (уповноважений орган управління) не здійснює належної моніторингової діяльності по контролю за підприємством. Як наслідок позивач втратив матеріальну та будь - яку іншу зацікавленість у перебуванні на посаді і бажає змінити місце роботи та сферу діяльності. За попереднім погодженням з відповідачем форми, змісту та порядку надання Акту приймання - передачі,10.08.2020 р. за № 13-20 на ім`я в.о. начальника Регіонального відділення Фонду Державного майна України по м. Києву було направлено Акт приймання - передачі документів та направлено зведений акт інвентаризаційний опис необоротних активів підприємства з Фінансовим звітом за І півріччя 2020 р. (вх. № 12-20 від 22.07.3030 р.). 10.09.2020 р. позивачем направлено відповідачу заяву про звільнення з 25.09.2020 р. відповідно до ст. 38 КЗпП України. Жодної відповіді га заяву від Регіонального відділення Фонду Державного майна України по м. Києву не надходило. Отже заява позивача не розглянута протягом передбачених законом строків. За таких обставин представник позивача просить суд визнати припиненими трудові відносини між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по м. Києву та виконуючим обов`язки директора ОСОБА_1 на підставі ст. 38 КЗпП України за власним бажанням з 25 вересня 2020 року з внесенням відповідних даних у Єдиний реєстр юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань; стягнути з відповідача на користь ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу в розмірі 14 450,00 грн.

Провадження у справі відкрито 17.12.2020 р. вирішено питання про її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Відзив на позов представником Регіонального відділення Фонду Державного майна України по м. Києву подано не було.

15.11.2021 р. відповідною ухвалою суду здійснено перехід з розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін в розгляд справи в спрощеному позовному провадженні з повідомленням (викликом) сторін.

Позивач, представник позивача в судовому засіданні підтримали заявлені вимоги, просили задовольнити.

Представник відповідача заперечував щодо задоволення позову. Зазначив, що призначення директора підприємства здійснюється уповноваженим органом управління на умовах, визначених у контракті. Разом з тим, у зв`язку із відсутністю на державному підприємстві посадових осіб, відсутністю у Регіонального відділення приміщень для прийняття майна та документів, відповідач не має можливості прийняти рішення про звільнення ОСОБА_1 з посади виконуючого обов`язки директора ДП «Науково-технічний центр оцінки відповідності у будівництві «Будцентр». Проте, ОСОБА_1 вважає себе звільненим з посади та не вбачає за потрібне надавати Регіональному відділенню будь - яку інформацію та документи щодо перебування майна державного підприємства .

Представник третьої особи в судове засідання не з`явився, про день та час розгляду справи повідомлявся належним чином, причини неявки не повідомив. Правом на подачу відзиву не скористався.

Вислухавши пояснення учасників процесу, дослідивши наявні докази та надавши їм відповідну оцінку суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволення, виходячи з наступного.

Встановлено, що 07.04.2017 р. Міністерством регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України видано наказ № 117 К/ОС, яким призначено ОСОБА_1 виконуючим обов`язки директора Державного підприємства «Науково-технічний центр оцінки відповідності у будівництві «БудЦентр» з 09 квітня 2017 року, до призначення керівника в установленому законом порядку.

Як свідчить Статут державного підприємства «Науково-технічний центр оцінки відповідності у будівництві «БудЦентр» (нова редакція), останнє засновано на державній формі власності та належить до сфери управління Регіонального відділення Фонду державного майна України відповідно до Закону України «Про управління об`єктами державної власності».

Як пояснили в судовому засіданні позивач та його представник, і дана обставина не спростовувалась представником відповідача, підприємство не здійснює господарську діяльність відсутні грошові надходження для нарахування заробітної плати працівникам та здійснення поточних розрахунків.

Натомість наказом Фонду державного майна України від 27.03.2018 р. № 447 «Про затвердження переліків об`єктів малої приватизації, що підлягають приватизації у 2018 році» (зі змінами внесеними наказом ФДМУ від 18.05.2018 № 670) єдиний майновий комплекс державного підприємства «Науково-технічний центр оцінки відповідності у будівництві «БудЦентр» включено до переліку єдиних майнових комплексів державних підприємств і їх структурних підрозділів, у тому числі тих, що передані в оренду.

Як свідчать матеріали справи, 15.03.2020 р., 11.09.2020 р. ОСОБА_1 направляв в адресу Регіонального відділення Фонду державного майна України по м. Києву заяви про звільнення на підставі ст. 38 КЗпП України.

Також з матеріалів справи вбачається, що позивач направляв відповідачу Акт приймання - передачі майна та зведений акт майна та Інвентаризаційний опис необоротних активів підприємства з Фінансовим звітом за І півріччя 2020 р.

25.09.2020 р. ОСОБА_1 направив відповідачу заяву щодо проведення остаточного розрахунку , відповідно до ст. ст. 116,117 КЗпП України у зв`язку із подачею заяви про звільнення відповідно до ст. 38 КЗпП України з 25.09.2020 р.

Регіональним відділенням Фонду державного майна України .

Представником відповідача не оспорювалась та обставина, що рішення по заяві ОСОБА_1 про звільнення прийнято не було.

Відповідно до статті 3 КЗпП до трудових відносин належать відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.

Згідно з частиною четвертою статті 65 ГК у разі найму керівника підприємства з ним укладається договір (контракт), у якому визначаються строк найму, права, обов`язки і відповідальність керівника, умови його матеріального забезпечення, звільнення його з посади, інші умови найму за погодженням сторін.

За частиною шостою статті 65 ГК керівника підприємства може бути звільнено з посади достроково на підставах, передбачених договором (контрактом), відповідно до закону.

Відповідно до п. 10.3 Статуту Державного підприємства призначення директора здійснюється Уповноваженим органом управління на умовах, визначених у контракті, в якому зазначаються строки контракту,, права, обов`язки та відповідальність директора, оплата праці та умови його матеріального забезпечення, порядок і умови розірвання контракту та звільнення з посади директора.

Згідно з частиною першою статтею 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції.

Європейський суд з прав людини вказує, що приватне життя включає право особи на формування та розвиток стосунків з іншими людьми, включаючи стосунки професійного або ділового характеру». Стаття 8 Конвенції «захищає право на особистий розвиток та право встановлювати та розвивати стосунки з іншими людьми та оточуючим світом». Поняття «приватне життя» в принципі не виключає відносини професійного або ділового характеру. Врешті-решт, саме у рамках трудової діяльності більшість людей мають значну можливість розвивати стосунки з оточуючим світом. Отже, обмеження, накладені на доступ до професії, були визнані такими, що впливають на «приватне життя» (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Олександр Волков проти України» (Oleksandr Volkov v. Ukraine, № 21722/11, § 165).

Статтею 43 Конституції України передбачено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.

За приписами 38 КЗпП України (в редакції на час виникнення спірних правовідносин) працівник має право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, попередивши про це власника або уповноважений ним орган письмово за два тижні. У разі, коли заява працівника про звільнення з роботи за власним бажанням зумовлена неможливістю продовжувати роботу (переїзд на нове місце проживання; переведення чоловіка або дружини на роботу в іншу місцевість; вступ до навчального закладу; неможливість проживання у даній місцевості, підтверджена медичним висновком; вагітність; догляд за дитиною до досягнення нею чотирнадцятирічного віку або дитиною з інвалідністю; догляд за хворим членом сім`ї відповідно до медичного висновку або особою з інвалідністю I групи; вихід на пенсію; прийняття на роботу за конкурсом, а також з інших поважних причин), власник або уповноважений ним орган повинен розірвати трудовий договір у строк, про який просить працівник.

Кодекс законів про працю України встановлює загальні вимоги до порядку розірвання трудових відносин, не враховуючи специфіку становища керівника господарського товариства. По суті, директор об`єднує в собі і статус найманого працівника (який визначається на підставі норм трудового права) і статус виконавчого органу господарського товариства (який визначається на підставі норм корпоративного права). Ні норми трудового договору, ні положення Статуту не повинні погіршувати становище директора порівняно з тим обсягом гарантій, наданих йому трудовим законодавством. Тобто, директор завжди може скористатися ст. 38 КЗпП України та ініціювати розірвання трудового договору за власним бажанням.

Зважаючи на обставини встановлені під час розгляду справи відповідач проігнорував повідомлення позивача про звільнення, не розглянув заяву ОСОБА_1 по суті, чим порушив права останнього бути звільненим із займаної посади за власним бажанням та вільно обирати місце роботи на власний розсуд, що охоплюється поняттям «приватне життя», а отже і підлягає захисту.

При цьому суд не може покласти в основу рішення твердження представника відповідача щодо відсутності на підприємстві посадових осіб для покладення на них обов`язків директора, відсутності приміщень для прийняття майна і документів, що унеможливило звільнення ОСОБА_1 з посади, виходячи з вищенаведеного, а також з урахуванням висновків Конституційного Суд України (рішення від 07 липня 2004 року № 14-рп/2004, від 16 жовтня 2007 року № 8-рп/2007 та від 29 січня 2008 року № 2-рп/2008) - визначене статтею 43 Конституції України право на працю розглядає як природну потребу людини своїми фізичними і розумовими здібностями забезпечувати своє життя. Це право передбачає як можливість самостійно займатися трудовою діяльністю, так і можливість працювати за трудовим договором чи контрактом.

Так, свобода праці передбачає можливість особи займатися чи не займатися працею, а якщо займатися, то вільно її обирати, забезпечення кожному без дискримінації вступати у трудові відносини для реалізації своїх здібностей. За своєю природою право на працю є невідчужуваним і по суті означає забезпечення саме рівних можливостей для його реалізації.

Враховуючи порушення права позивача на припинення трудового договору, обраний ним спосіб захисту направлений на відновлення його трудових прав, гарантованих Конституцією України.

Відповідно до пункту 13 частини другої Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» статті 9 Закону України від 15 травня 2003 року № 755-IV «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» в Єдиному державному реєстрі містяться відомості про юридичну особу, про керівника юридичної особи та про інших осіб (за наявності), які можуть вчиняти дії від імені юридичної особи, у тому числі підписувати договори, подавати документи для державної реєстрації тощо: прізвище, ім`я, по батькові, дата народження, реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які мають відмітку в паспорті про право здійснювати платежі за серією та номером паспорта), дані про наявність обмежень щодо представництва юридичної особи.

В ч. 1 ст. 25 вищезазначеного Закону визначено, що державна реєстрація та інші реєстраційні дії проводяться на підставі документів, що подаються заявником для державної реєстрації та судових рішень, що набрали законної сили та тягнуть за собою зміну відомостей в Єдиному державному реєстрі.

Враховуючи вищенаведене, з огляду на приписи ст. 8 Конституції України щодо верховенства права та з огляду на положення ст. 5 ЦПК України, якими передбачено, що у випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону суд приходить до висновку про необхідність захисту прав ОСОБА_1 у спосіб, зазначений у позові.

Відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, відповідно до ч. 3 ст. 133 ЦПК України, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Представник ОСОБА_1 просить суд стягнути на користь позивача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 14 450,00 грн.

Разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи, як це вбачається з положень ч. 1 ст. 134 ЦПК України.

При поданні позовної заяви позивач наводив попередній (орієнтовний) розрахунок позовних вимог, отже позивачем дотримано вимог ч. 1 ст. 134 ЦПК України.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, відповідно до ч. 3 ст. 137 ЦПК України.

Згідно з частиною третьою статті 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Виходячи зі змісту частини четвертої статті 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Суд зауважує, що клопотання про зменшення витрат на правничу допомогу відповідач в порядку частини п`ятої статті 137 ЦПК України до суду не подавав.

Так, як свідчать матеріали справи, 03.04.2020 р. між позивачем та адвокатом Шабельніковим А.І. укладено договір про надання адвокатських послуг № 03/04/20 з додатками.

Представником позивача надано акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 03.04.2020 р., 28.09.2020 р. та 07.10.2020 р., матеріали позову містять опис виконаних робіт та докази сплати наданих адвокатом послуг на суму 14 500,00 грн.

Враховуючи обсяг наданих адвокатом послуг та значення справи для сторін, суд приходить до висновку, що обсяг понесених позивачем витрат на правничу допомогу є реальним та документально підтвердженим, тому з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати на правову допомогу в розмірі 14500,00 грн.

Виходячи з наведеного, керуючись ст. ст. 2-5,11-13,141,196,223,258,259, 352,354 ЦПК України, ст. ст. 8,43 Конституції України, ст. ст. 3,38 КЗпП України

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до Регіонального відділення Фонду Державного майна України по м. Києву, третя особа: Державне підприємство «Науково-технічний центр оцінки відповідності у будівництві «БудЦентр» про визнання припинених трудових відносин задовольнити.

Визнати припиненими трудові відносини між Регіональним відділенням Фонду державного майна України та виконуючим обов`язки директора ОСОБА_1 на підставі ст. 38 КУпАП за власним бажанням з 25 вересня 2020 року з внесенням відповідних даних у Єдиний державний реєстр юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Стягнути з Регіонального відділення Фонду державного майна України (код ЄДРПОУ 19030825, 02000, м. Київ, бул. Тараса Шевченка, 50-Г) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) витрати на правову допомогу у розмірі 14 450 грн. 00 коп.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Київського апеляційного суду, в порядку ст.ст. 353-357 ЦПК України з урахуванням п. 15.5. Перехідних положень ЦПК України протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту рішення .

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя: