Рішення

від 09.02.2024 по справі 240/26964/22

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 лютого 2024 року м. Житомир справа № 240/26964/22

категорія 106030000

Житомирський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Окис Т.О., розглянувши у порядку загального позовного провадженн (у письмовому провадженні) справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити дії,

установив:

У жовтні 2022 року ОСОБА_1 (далі позивач, ОСОБА_1 ) звернулася у суд з позовом, у якому просить визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 (далі відповідач, В/ч НОМЕР_1 ), яка полягає у не включенні до складу грошового забезпечення, з якого обчислено одноразову грошову допомогу при звільненні сум додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168, та індексації, а також зобов`язати відповідача провести перерахунок і виплату такої допомоги, обчисливши її розмір із місячного грошового забезпечення з урахування сум додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168, та індексації.

На обґрунтування позовних вимог зазначає, що відповідач протиправно при обрахунку одноразової грошової допомоги при звільненні не врахував у складі грошового забезпечення позивача, з якого проведений розрахунок, суми додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168, та індексації, що мало наслідком виплату такої у меншому розмірі.

Ухвалою суду від 11 листопада 2022 року позов прийнято до провадження, призначено до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи та визначено відповідачу строк для подання відзиву на позов.

Сторони належним чином повідомлені про розгляд справи судом, що підтверджується доказами, які містяться в матеріалах справи.

13 грудня 2022 року до суду надійшов відзив, у якому відповідач просить в задоволенні позову відмовити. Зазначає, що додаткова винагорода, передбачена постановою Уряду від 28 лютого 2022 року №168, не має постійного характеру, оскільки визначена для виплати у період дії воєнного стану, для певної категорії військовослужбовців та за умови видання відповідного наказу командиром. Також зауважує, що згідно приписів Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 07 червня 2018 року №260, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 26 червня 2018 року за №745/32197 (далі Порядок №260), врахування винагород при розрахунку одноразової грошової допомоги при звільненні не передбачено. Акцентує увагу на тому, що індексація не складової грошового забезпечення, а тому твердження позивача про її врахування при розрахунку одноразової допомоги при звільненні є безпідставним.

Ухвалою суду від 20 грудня 2022 року провадження у справі було зупинено.

Ураховуючи предмет спору, характер спірних правовідносин, значимість справи для сторін, з метою повного та всебічного встановлення обставин справи по суті, суд, ухвалою від 21 листопада 2023 року, поновив провадження у справі, перейшов до розгляду справи за правилами загального позовного провадження з призначенням підготовчого судового засідання на 05 грудня 2023 року.

У підготовчому судовому засіданні представник позивача наполягав на задоволенні позову з викладених у ньому підстав.

Представник відповідача проти задоволення позову заперечував.

Ухвалою від 05 грудня 2023 року суд закрив підготовче судове засідання та призначив справу до судового розгляду по суті у судовому засіданні на 07 грудня 2023 року.

У судове засідання представники сторін не прибули, належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи.

Відповідно до частини 1 статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Згідно частини 9 цієї правової норми, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Суд установив, що позивач проходила військову службу у В/ч НОМЕР_1 .

Наказом командира від 23 серпня 2022 року №221 позивача, згідно з наказом командира Військової чатсини НОМЕР_2 від 23 липня 2022 року №96, відповідно до пункту 3 частини 5 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», звільнено з військової служби у відставку за підпунктом «б» (за станом здоров`я) і вважати такою, що справи здала.

Названим наказом визначено виплатити компенсацію за 26 календарних днів щорічної основної відпустки за 2022 рік, додаткову винагороду на період дії воєнного стану пропорційно дням участі по 23 серпня 2022 року включно, вихідну допомогу у розмірі 50% місячного грошового забезпечення за 24 роки, грошову компенсацію за речове майно.

Оскільки розрахунок одноразової грошової допомоги при звільненні, на переконання позивача, проведений не у повному обсязі, у вересні 2022 року до відповідача було направлено адвокатський запит.

За результатами розгляду такого, листом від 04 жовтня 2022 року відповідач повідомив, що до складу грошового забезпечення, з якого нараховано та виплачено одноразову грошову допомогу при звільненні, не включаються суми індексації та додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168.

Уважаючи таку бездіяльність протиправною, позивач звернулася з відповідним позовом до суду.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для її розгляду і вирішення спору по суті, суд дійшов до таких висновків.

Приписами частини 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни здійснюється Законом України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25 березня 1992 року № 2232-XII з наступними змінами та доповненнями у редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин (далі Закон України № 2232-XII).

Відповідно до частини 4 статті 2 цього Закону порядок проходження військової служби, права та обов`язки військовослужбовців визначаються цим та іншими законами, відповідними положеннями про проходження військової служби, що затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами.

Згідно зі статтею 40 Закону України № 2232-XII гарантії правового і соціального захисту громадян України, які виконують конституційний обов`язок щодо захисту Вітчизни, забезпечуються відповідно до законів України «Про Збройні Сили України», «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», «Про державні гарантії соціального захисту військовослужбовців, які звільняються із служби у зв`язку з реформуванням Збройних Сил України, та членів їхніх сімей» та іншими законами.

Частиною 5 статті 17 Конституції України передбачено, що держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.

Права, пільги та соціальні гарантії військовослужбовців визначаються Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20 грудня 1991 року № 2011-XII з наступними змінами та доповненнями у редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин (далі Закон України № 2011-XII).

Пунктом 1 статті 9 цього Закону передбачено, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

Пунктами 2 та 3 цієї правової норми установлено, що до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.

Пунктом 4 статті 9 Закону України №2011-ХІІ визначено, що грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.

Постановою Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30 серпня 2017 року № 704, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин (далі Постанова №704) затверджено тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу.

Відповідно до пункту 2 Постанови №704 грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Отже, до складу грошового забезпечення військовослужбовців входять чотири види складових: посадовий оклад; оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення; одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Пунктом 2 статті 15 Закону України №2011-XII врегульовано питання виплати військовослужбовцям одноразової грошової допомоги.

Так, згідно підпункту 1 цього пункту військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби та військової служби за призовом осіб офіцерського складу, виплачується одноразова грошова допомога в таких розмірах:

50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби які звільняються з військової служби за станом здоров`я.

Відповідно до статті 9 Закону України №2011-ХІІ, пункту постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30 серпня 2017 року № 704 наказом Міністерства оборони України від 07 червня 2018 року №260, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 26 червня 2018 року за №745/32197 затверджено Порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам.

Відповідно до пункту 1 розділу І названого Порядку у редакції на час виникнення спірних правовідносин (далі Порядок №260) вона визначає механізм та умови виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України, Державної спеціальної служби транспорту України та деяким іншим особам.

Питання щодо виплати одноразової грошової допомоги у разі звільнення з військової служби, врегульовані розділом ХХХІІ Порядку №260.

Згідно пункту 1 цього розділу військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), які звільняються зі служби за станом здоров`я, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.

Пунктом 5 зазначеного розділу передбачено, що одноразова грошова допомога у разі звільнення з військової служби обчислюється з розміру місячного грошового забезпечення, до якого включаються:

звільненим із займаних посад щомісячні основні та додаткові види грошового забезпечення (крім винагород) за останньою займаною посадою.

Надаючи правову оцінку позовним вимогам про визнання протиправною бездіяльності В/ч НОМЕР_1 в частині не включення до складу місячного грошового забезпечення, з якого розраховано суму грошової допомоги для оздоровлення, індексації, суд зауважує на таке.

Основним нормативно-правовим актом, що визначає правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України є Закон України «Про індексацію грошових доходів населення» від 03 липня 1991 року №1282-XII.

Статтею 1 названого Закону з наступними змінами та доповненнями у редакції на час виникнення спірних правовідносин (далі Закон України №1282-XII) визначено, що індексація грошових доходів населення встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг; поріг індексації це величина індексу споживчих цін, яка надає підстави для проведення індексації грошових доходів населення.

Згідно статті 2 названого Закону індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема оплата праці (грошове забезпечення).

У частині 6 цієї правової норми вказано, що індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.

Положеннями статті 4 Закону України №1282-ХІІ закріплено, що індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка.

Обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з місяця введення в дію цього Закону.

Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений у частині першій цієї статті.

Підвищення грошових доходів населення у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому опубліковано індекс споживчих цін.

Згідно з частинами 1 та 2 статті 5 Закону України №1282-XII підприємства, установи та організації підвищують розміри оплати праці у зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів. Підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з Державного бюджету України, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів Державного бюджету України.

Частиною 2 статті 6 Закону України №1282-XII визначено, що порядок проведення індексації грошових доходів населення визначається Кабінетом Міністрів України.

З метою реалізації наведеної бланкетної норми Кабінет Міністрів України постановою від 17 липня 2003 року №1078 затвердив «Порядок проведення індексації грошових доходів населення» (далі Порядок №1078), який визначає правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення і поширюється на підприємства, установи та організації незалежно від форми власності і господарювання, а також на фізичних осіб, що використовують працю найманих працівників.

Індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру: пенсії; стипендії; оплата праці найманих працівників підприємств, установ, організацій у грошовому виразі, яка включає оплату праці за виконану роботу згідно з тарифними ставками (окладами) і відрядними розцінками, доплати, надбавки, премії, гарантійні та компенсаційні виплати, передбачені законодавством, а також інші компенсаційні виплати, що мають постійний характер; грошове забезпечення військовослужбовців, поліцейських, осіб рядового і начальницького складу, посадових осіб митної служби; розмір аліментів, визначений судом у твердій грошовій сумі; допомога по безробіттю, що надається відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття; суми відшкодування шкоди, заподіяної фізичній особі каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, а також суми, що виплачуються особам, які мають право на відшкодування шкоди у разі втрати годувальника, крім щомісячних страхових виплат потерпілим на виробництві (з урахуванням виплат на необхідний догляд за потерпілим) та членам їх сімей (пункт 2 Порядку №1078).

Пунктом 6 Порядку №1078 встановлено, що виплата сум індексації грошових доходів здійснюється за рахунок джерел, з яких провадяться відповідні грошові виплати населенню, а саме: підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з державного бюджету, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів державного бюджету.

Аналіз наведених положень дає підстави для висновку, що індексація має спеціальний статус виплати з боку держави у формі відшкодування знецінення грошових доходів громадян, зокрема, пенсії, стипендії; оплати праці (грошового забезпечення), які мають систематичний характер, а тому індексація є невід`ємною складовою частиною сум грошового забезпечення.

Отже, враховуючи, що індексація грошового забезпечення має систематичний (щомісячний) характер, а її правова природа полягає у підтриманні купівельної спроможності рівня заробітної плати (грошового забезпечення) внаслідок її знецінення через подорожчання споживчих товарів і послуг, а тому вона має бути врахована у складі грошового забезпечення військовослужбовців для розрахунку одноразової грошової допомоги у разі звільнення.

Аналогічний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 24 жовтня 2018 року у справі №820/3211/17, від 29 квітня 2020 року у справі №240/10130/19 та від 21 грудня 2021 року у справі №820/3423/18.

Згідно довідки від 04 жовтня 2022 року №151 у період з 01 березня по 23 серпня 2022 року позивач отримувала індексацію грошового забезпечення.

Не зазначення у переліку складових грошового забезпечення, названих у пункті 5 розділом ХХХІІ Порядку №260, які підлягають врахуванню під час розрахунку одноразової грошової допомоги у разі звільнення, індексації, на переконання суду, не звільняє відповідача від обов`язку урахувати відповідну суму, з огляду на наведені вище положення Закону України №1282-ХІІ та Порядку №1078.

Як убачається зі змісту прохальної частини позову, ОСОБА_2 оскаржує саме бездіяльність відповідача щодо обчислення та виплати йому одноразової грошової допомоги у разі звільнення в заниженому розмірі, без урахування суми індексації. Проте, бездіяльність є пасивною формою поведінки. Натомість, відповідачем здійснено нарахування та виплату такої допомоги, однак у зменшеному розмірі.

Ураховуючи наведене суд уважає, що належним способом захисту прав позивача буде саме визнання протиправними дій відповідача. З огляду на викладене суд приходить до висновку, що дії відповідача щодо нарахування та виплати позивачу одноразової грошової допомоги у разі звільнення у заниженому розмірі, без урахування суми індексації є протиправними.

Надаючи правову оцінку вимогам позивача в частині визнання протиправної бездіяльності відповідача щодо проведення нарахування та виплати одноразової грошової допомоги у разі звільненні з сум грошового забезпечення без урахування додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168, суд зауважує на таке.

Як вже було зазначено вище, згідно приписів Закону України №2011-ХІІ та Постанови №704 грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

На виконання Указів Президента України від 24 лютого 2022 року № 64 «Про введення воєнного стану в Україні» та № 69 «Про загальну мобілізацію» Кабінетом Міністрів України прийнято постанову «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» від 28 лютого 2022 року № 168 (далі Постанова № 168).

Відповідно до пункту 1 Постанови № 168 (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) установлено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, військовим прокурорам Офісу Генерального прокурора, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, співробітникам Служби судової охорони, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським, а також особам рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, які несуть службу в органах і установах зазначеної Служби в межах територіальних громад, які розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні), виплачується додаткова винагорода в розмірі до 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць (крім осіб рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, яким така винагорода виплачується пропорційно часу проходження служби в розрахунку на місяць), а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.

Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).

Пунктом 5 Постанови № 168 визначено, що ця постанова набирає чинності з дня її опублікування та застосовується з 24 лютого 2022 року.

Слід наголосити, що постановою Кабінету Міністрів України від 07 липня 2022 року №793 Постанову №168 доповнено пунктом 21, згідно якого, у редакції Постанови №43, установлено, що керівники відповідних міністерств та державних органів визначають порядок і умови виплати додаткової винагороди, одноразової грошової допомоги, розміри виплати додаткової винагороди в розмірі до 30000 гривень.

З метою врегулювання виплати військовослужбовцям додаткової винагороди, передбаченої Постановою № 168, Міністром оборони України надіслана телеграма від 25 березня 2022 року № 248/1298, пунктом 2 якої передбачалося, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям (у тому числі військовослужбовцям строкової служби та курсантам вищих військових навчальних закладів і військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти) встановлювати виплату щомісячної додаткової винагороди (пропорційно із розрахунку на місяць) в розмірах: 100000 грн військовослужбовцям, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (пропорційно часу участі у таких діях або заходах); 30000 грн іншим військовослужбовцям (із дня призову (прийняття) на військову службу до дня виключення із списків особового складу військової частини у зв`язку зі звільненням з військової служби).

Пунктами 5, 6 вказаної Телеграми передбачено, що виплату додаткової винагороди в розмірі 100000 гривень або 30000 гривень здійснювати на підставі наказів: командирів (начальників) військових частин (військових навчальних закладів, установ, організацій) особовому складу військової частини; керівника вищого органу військового управління командирам (начальникам) військових частин.

Накази про виплату додаткової винагороди за минулий місяць видавати до 5 числа поточного місяця на підставі рапортів командирів підрозділів.

Наведеними вище положеннями Порядку №260 закріплено, що розрахунок одноразової грошової допомоги у разі звільненні проводиться з посадового окладу, окладу за військовим званням і щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (крім винагород).

При цьому, Законом України №2011-ХІІ передбачено, що відповідні допомоги розраховуються з місячного грошового забезпечення.

Отже, положення Порядку №260 у відповідній частині протирічать приписам нормативно-правового акта вищої юридичної сили.

Під час розгляду аналогічного спору щодо правомірності врахування додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 22 вересня 2010 року №889 «Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних Сил, Державної прикордонної служби, Національної гвардії, Служби зовнішньої розвідки та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Державної служби з надзвичайних ситуацій» (далі Постанова №889) у складі грошового забезпечення військовослужбовця, з якого здійснюється розрахунок одноразової грошової допомоги при звільненні, Велика Палат Верховного Суду в постанові від 10 листопада 2021 року у справі №825/997/17, дійшла таких висновків:

«Відповідно до змісту Положення про Міністерство оборони України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26 листопада 2014року № 671 (у редакції, чинній на час затвердження Інструкції №550), одним з основних завдань Міністерства оборони України як центрального органу виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України, було встановлення порядку грошового забезпечення.

63. Зазначене повноваження Міністерства оборони України корелює із пунктами 1 інструкцій №550 та 595.

64. Водночас Велика Палата Верховного Суду наголошує, що встановлення підзаконним нормативно правовим актом порядку та умов виплати щомісячної додаткової грошової винагороди не може звужувати чи заперечувати права на отримання такої винагороди, встановленого актом вищої юридичної сили.

65. Ієрархічні колізії нормативно-правових актів долаються шляхом застосування норми, яка закріплена в нормативно-правовому акті, що має вищу юридичну силу.

66. Враховуючи правове регулювання спірних правовідносин, застосуванню підлягають норми Закону № 2011-ХІІ та постанови №889, а не інструкцій №595 та 550.

67. Нормами Закону № 2011-ХІІ також встановлено право військовослужбовців на виплату одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби.

68. З наведених вище мотивів до спірних правовідносин не підлягають застосуванню норми Інструкції №260 в частині обмеження включення до грошового забезпечення, з якого нараховується одноразова грошова допомога, щомісячної додаткової грошової винагороди.

69. Відтак щомісячна додаткова грошова винагорода входить до складу грошового забезпечення військовослужбовців, з якого обчислюється одноразова грошова допомога при звільненні з військової служби.».

З огляду на викладене, суд не приймає до уваги положення Порядку №260, які обмежують включення до складу грошового забезпечення, з якого здійснюється розрахунок одноразової грошової допомоги у разі звільнення, сум винагород.

При цьому, суд зауважує, що для врахування винагороди до складу грошового забезпечення, з якого здійснюється розрахунок такої допомоги, винагорода має носити щомісячний та постійний характер.

Як убачається зі змісту Постанови №168 додаткова винагорода має щомісячний характер. Посилання відповідача на те, що така може бути виплачена тільки на підставі наказу командира та у випадку дотримання умов для її призначення, суд до уваги не приймає, оскільки всі складові грошового забезпечення виплачуються на підставі відповідних наказів, а також у випадку дотримання визначених нормативно-правовими актами умов, необхідних для їх призначення і виплати.

Аналогічні висновки наведені у названій вище постанові Великої Палати Верховного Суду.

Однак, аналіз положень Постанови №168 дає підстави для висновку, що передбачена такою додаткова винагорода виплачується тільки у період дії воєнного стану, тобто визначена для нарахування і виплати у певний проміжок часу.

Наведене, на переконання суду, свідчить про те, що відповідна винагорода носить тимчасовий характер, хоч і виплачується щомісяця.

Аналогічних висновків дійшли Восьмий апеляційний адміністративний суд у постанові від 09 січня 2024 року у справі №460/2217/23, Сьомий апеляційний адміністративний суд у постанові від 17 січня 2024 року у справі №240/1237/23, Третій апеляційний адміністративний суд у постанові від 31 січня 2024 року у справі №340/3322/23.

З огляду на вказане, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Ураховуючи відсутність документально підтверджених судових витрат, питання про їх розподіл суд не вирішує.

Керуючись положеннями статей 2, 9, 72-77, 139, 242-246, 251, 292, 293, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

вирішив:

Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги при звільненні у заниженому розмірі, без урахування суми індексації.

Зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 провести перерахунок та виплату ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги при звільненні з урахуванням суми індексації, з урахуванням раніше виплачених сум.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене протягом 30 днів з дати його ухвалення шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду.

Суддя Т.О. Окис