Рішення

від 08.02.2024 по справі 460/27490/23

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

08 лютого 2024 року м. Рівне№460/27490/23

Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Дорошенко Н.О., розглянувши за правилами письмового провадження без повідомлення учасників справи, адміністративну справу за позовом

ОСОБА_1 доГоловного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинення певних дій, -В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області та просить визнати протиправною бездіяльність щодо ненарахування та невиплати підвищення до пенсії як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення, у розмірі, визначеному статтею 39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28.02.1991 №796-XII (далі Закон №796-XII); зобов`язати нарахувати та виплатити підвищення до пенсії як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення, у розмірі, визначеному статтею 39 Закону № 796-XII, з 21.09.2023.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач має статус особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи; проживає в населеному пункті, який відноситься до зони гарантованого добровільного відселення; є непрацюючим пенсіонером. Зазначив, що Рішенням Конституційного Суду України від 17.07.2018 у справі №6-р/2018 відновлено дію статті 39 Закону № 796-XII, яка із 17.07.2018 є чинною у редакції до 01.01.2015. Однак, нарахування та виплату позивачу вказаної доплати відповідачем здійснено не було, чим порушено право на отримання соціальної допомоги, визначеної Законом.

Ухвалою від 05.12.2023 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні). Встановлено строк для подання відповідачем відзиву.

Відповідач подав відзив, у якому заперечив проти позовних вимог. Зокрема, зазначив, що позивач зареєстрований за адресою АДРЕСА_1 , на даний населений пункт не поширюється доплата по ст. 39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", адже він не відноситься до зони гарантованого добровільного відселення. До позову позивач долучив довідку №1440 від 09.10.2023 про місце реєстрації в с. Суховоля Вараського району Рівненської області з 21.09.2023. Однак місцем постійного проживання особи вважається адреса, за якою людина проживає більше шести місяців. Отже немає підстав для задоволення позовних вимог з 21.09.2023. Звернув увагу на порушення позивачем чинного законодавства при реєстрації місця проживання в зоні гарантованого добровільного відселення. Також вказав, що в електронній пенсійній справі відсутнє посвідчення потерпілого внаслідок Чорнобильської катастрофи. За наведеного, вважає відсутніми підстави для нарахування позивачу спірного підвищення до пенсії. Просив у задоволенні позовних вимог відмовити.

З`ясувавши доводи та аргументи сторін, на яких ґрунтуються їх вимоги та заперечення, перевіривши їх дослідженими доказами, суд встановив та врахував таке.

Матеріалами справи стверджено, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Рівненській області з 01.10.2023, йому призначено виплату пенсії у зв`язку з взяттям на облік від Управління ПФУ в м. Івано-Франківську. Не працює. З 21.09.2023 зареєстрований та проживає в населеному пункті, який згідно з постановою Кабінету Міністрів Української РСР від 23.07.1991 №106 відноситься до 3 зони гарантованого добровільного відселення. Відповідно до посвідчення категорії 4 позивач є особою, яка потерпіла від Чорнобильської катастрофи.

Вважаючи протиправною поведінку органу Пенсійного фонду щодо невиплати підвищення до пенсії як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення, позивач звернувся до суду з позовом.

Відповідно до ч. 3 ст. 291 КАС України при вирішенні справи суд враховує правові висновки, викладені в рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 21.01.2019 у зразковій справі №240/4937/18, та постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у цій справі (провадження №11-150заі19).

Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров`я та єдиний порядок визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення, визначає Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28.02.1991 №796-XII (далі Закон №796-XII).

Стаття 39 Закону №796-ХІІ у редакції, чинній до 01.01.2015, була викладена так:

1. Громадянам, які працюють на територіях радіоактивного забруднення, провадиться доплата в таких розмірах:

- у зоні безумовного (обов`язкового) відселення - три мінімальні заробітні плати;

- у зоні гарантованого добровільного відселення - дві мінімальні заробітні плати;

- у зоні посиленого радіоекологічного контролю - одна мінімальна заробітна плата.

2. Пенсії непрацюючим пенсіонерам, які проживають на цих територіях, і стипендії студентам, які там навчаються, підвищуються у розмірах, встановлених частиною першою цієї статті. Пенсіонерам, які працюють у зонах радіоактивного забруднення, оплата праці додатково підвищується на 25 процентів від розміру мінімальної заробітної плати.

3. Громадянам, які працюють у зоні відчуження, а також у зоні безумовного (обов`язкового) відселення після повного відселення жителів, за рішенням Адміністрації зони відчуження, встановлюється доплата згідно з положенням, затвердженим Кабінетом Міністрів України.

01.01.2015 набрав чинності Закон України від 28.12.2014 №76-VIII Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України, підпунктом 7 пункту 4 розділу І якого виключено, зокрема, статтю 39 №796-XII.

04.02.2016 прийнято Закон України №987-VIII, який згідно з розділом ІІ Прикінцеві положення набрав чинності з 01.01.2016 і який включив до Закону №796-ХІІ статтю 39 такого змісту:

Стаття 39. Доплата громадянам, які працюють у зоні відчуження

Громадянам, які працюють у зоні відчуження, встановлюється доплата у порядку і розмірах, визначених Кабінетом Міністрів України.

Рішенням Конституційного Суду України від 17.07.2018 №6-р/2018 підпункт 7 пункту 4 розділу І Закону України від 28.12.2014 №76-VIII визнаний таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним).

Стаття 39 у редакції Закону №987-VIII, яка чинна з 01.01.2016, врегульовує питання доплат виключно особам, які працюють у зоні відчуження. Однак редакція статті 39, яка була чинна до 01.01.2015, врегульовувала питання здійснення доплат таким категоріям громадян: 1) особам, які працюють на територіях радіоактивного забруднення (у зоні безумовного (обов`язкового) відселення, у зоні гарантованого добровільного відселення, у зоні посиленого радіоекологічного контролю); 2) непрацюючим пенсіонерам, які проживають на цих територіях; 3) студентам, які там навчаються; 4) пенсіонерам, які працюють у зонах радіоактивного забруднення; 5) громадянам, які працюють у зоні відчуження, а також у зоні безумовного (обов`язкового) відселення після повного відселення жителів.

Таким чином, відновлення дії попередньої редакції нормативно-правового акта - статті 39 Закону №796-ХІІ до внесення змін Законом України від 28.12.2014 №76-VIII спричиняє колізію правозастосування з огляду на чинність із 01.01.2016 статті 39 Закону №796-ХІІ у редакції Закону України від 04.02.2016 №987-VIII. Ця колізія має вирішуватися з додержанням принципу верховенства права (статті 3, 8 Конституції України та стаття 6 КАС України) в частині визнання людини, її прав та свобод найвищими цінностями, які визначають зміст та спрямованість держави, з урахуванням дискреції держави щодо визначення порядку та розміру гарантій, зумовленої фінансово-економічними можливостями для збереження справедливого балансу між інтересами особи та суспільства, без порушення сутності відповідних прав.

Такий підхід до розуміння наслідків визнання неконституційними нормативно-правових актів (або окремих положень) та усунення колізії, що виникла внаслідок цього, забезпечує стабільність конституційного ладу в Україні, гарантування конституційних прав і свобод людини і громадянина, цілісність, непорушність та безперервність дії Конституції України, її верховенство як Основного Закону держави на всій території України.

Отже, з моменту ухвалення Конституційним Судом України Рішення від 17.07.2018 №6-р/2018 відновлено право на отримання підвищення до пенсії непрацюючим пенсіонерам, які проживають на території радіоактивного забруднення, на підставі статті 39 Закону №796-ХІІ.

Як свідчать матеріали справи, позивач є непрацюючим пенсіонером, має статус особи потерпілої внаслідок Чорнобильської катастрофи, з 21.09.2023 проживає у зоні гарантованого добровільного відселення.

Суд не бере до уваги аргументи відповідача про порушення порядку реєстрації місця проживання та термін проживання позивача на території зони радіоактивного забруднення, оскільки вказані обставини не зумовлюють такого правового наслідку, як невиплата особі спірного підвищення до пенсії, а відтак не впливають на оцінку спірних правовідносин.

Матеріалами судової справи підтверджено, що відповідно до рішення Володмирецького об`єднаного управління ПФУ 956180121233 від 26.09.2023 про перерахунок пенсії позивачу здійснено перерахунок пенсії з 01.10.2023 у зв`язку з взяттям на облік від УПФ України в м. Івано-Франківську (тобто до 01.10.2023 позивач перебував на обліку в іншому органі Пенсійного фонду, де й отримував пенсію). Відповідачем при взятті позивача на облік та призначенні йому виплати пенсії враховано адресу проживання позивача в АДРЕСА_2 , що відноситься до зони гарантованого добровільного відселення.

З огляду на наведене, оскільки з 01.10.2023 позивача взято на облік в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Рівненській області, суд вважає, що саме з 01.10.2023 відповідач повинен нараховувати і виплачувати позивачу підвищення до пенсії, передбачене статтею 39 Закону №796-ХІІ.

Суд не бере до уваги доводи відповідача про відсутність в пенсійній справі позивача посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи. З наданих позивачем доказів суд встановив, що позивач звертався до відповідача із заявою про нарахування та виплату підвищення до пенсії відповідно до статті 39 Закону № 796-ХІІ. Орган Пенсійного фонду листом від 16.11.2023 в задоволенні такої заяви відмовив, покликаючись на те, що позивач не відноситься до категорії осіб, які працюють в зоні відчуження, а тому не має права на отримання спірного підвищення до пенсії. Таким чином, відмова відповідача в здійсненні позивачу відповідного нарахування не була зумовлена відсутністю посвідчення потерпілого від наслідків аварії на ЧАЕС, відповідач на таку обставину взагалі не вказував.

Крім цього, з наданих відповідачем доказів вбачається, що до переведення на облік в Управління Пенсійного фонду України в м. Івано-Франківську позивач перебував на обліку у Володимирецькому об`єднаному управлінні ПФУ Рівненської області, де отримував додаткову пенсію особам, віднесеним до 4 категорії ЧАЕС, що підтверджується рішенням від 03.09.2018 про призначення пенсії. Отже, суд встановив, що в електронній пенсійній справі позивача наявні відомості про його статус як постраждалого внаслідок Чорнобильської катастрофи 4 категорії.

За таких обставин суд дійшов висновку, що ненарахування та невиплата позивачу з 01.10.2023 (з дати взяття на облік) підвищення до пенсії, передбаченого статтею 39 Закону №796-ХІІ, є протиправною бездіяльністю ГУ ПФУ в Рівненській області, яка порушує право позивача на соціальний захист, визначене Законом №796-XII.

З урахуванням правових висновків Верховного Суду за результатами розгляду зразкової справи №240/4937/18 порушене право підлягає відновленню шляхом зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити з 01.10.2023 щомісячне підвищення до пенсії у розмірі, визначеному статтею 39 Закону №796-XII, що дорівнює двом мінімальним заробітним платам (згідно із законом про Державний бюджет України на відповідний рік), без обмеження певним строком.

Оскільки в період з 21.09.2023 по 30.09.2023 позивач перебував на обліку в іншому органі Пенсійного фонду і не отримував жодних пенсійних виплат від Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області, суд зазначає, що відповідач в такому періоді в межах спірних правовідносин прав та інтересів позивача не порушував. Отже в частині позовних вимог за період з 21.09.2023 по 30.09.2023 включно позов задоволенню не підлягає.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною першою статті 2 КАС України визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

За наведених обставин, позов слід задовольнити частково.

Документально підтверджені судові витрати по сплаті судового збору суд присуджує на користь позивача відповідно до ч. 3 ст. 139 КАС України.

Керуючись статтями 241-246, 255, 263, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинення певних дій задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 з 01.10.2023 підвищення до пенсії як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення, у розмірі, визначеному статтею 39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 з 01.10.2023 підвищення до пенсії як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення, у розмірі, визначеному статтею 39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", що дорівнює двом мінімальним заробітним платам (згідно із законом про Державний бюджет України на відповідний рік).

В решті позову відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області судові витрати по сплаті судового збору в сумі 536,80 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Повний текст рішення складений 08 лютого 2024 року

Учасники справи:

Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 , ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_1 )

Відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (вул. Олександра Борисенка, буд. 7,м. Рівне,Рівненська обл.,33028, ЄДРПОУ/РНОКПП 21084076)

Суддя Н.О. Дорошенко