Ухвала

від 09.02.2024 по справі 620/17777/23

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

09 лютого 2024 року Чернігів Справа № 620/17777/23

Чернігівський окружний адміністративний суд в складі головуючого судді БаргаміноїН.М., розглянувши в письмовому провадженні заяву Ліквідаційної комісії Управління Міністерства внутрішніх справ України в Чернігівській області про повернення позову у справі за позовом ОСОБА_1 до Ліквідаційної комісії Управління Міністерства внутрішніх справ України в Чернігівській області про визнання неправомірною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Ліквідаційної комісії Управління Міністерства внутрішніх справ України в Чернігівській області про визнання неправомірною бездіяльності відповідача не виплату ОСОБА_1 заробітної плати за період з 01.06.2022 по 10.08.2022 (50 робочих днів*554,86 грн), тобто 27743 грн; зобов`язання відповідача виплатити заробітну плату за період з 01.06.2022 по 10.08.2022 (50 робочих днів * 554,86 грн), тобто 27743 грн; виплату перевести на картковий рахунок позивача в Райфайзен банк Аваль IBAN НОМЕР_1 , ІНП 2789521394.

Ухвалою суду від 12.12.2023 відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

На адресу суду від відповідача надійшла заява про повернення позову у зв`язку з тим, що позивачем пропущено строк звернення до суду.

Вивчивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.

Положеннями частини першої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів (частина третя статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України).

Відповідно до частини шостої статті 7 Кодексу адміністративного судочинства України у разі відсутності закону, що регулює відповідні правовідносини, суд застосовує закон, що регулює подібні правовідносини (аналогія закону), а за відсутності такого закону суд виходить із конституційних принципів і загальних засад права (аналогія права).

Верховний Суд України у постанові від 17.02.2015 (справа № 21-8а15), з-поміж іншого, зазначив, що за загальним правилом пріоритетними є норми спеціального законодавства, а трудове законодавство підлягає застосуванню у випадках, якщо нормами спеціального законодавства не врегульовано спірні правовідносини або коли про це йдеться у спеціальному законі.

Вирішуючи питання про те, якою нормою закону слід керуватися при розгляді цієї справи, суд, зважаючи на гарантування конституційного права на своєчасне одержання винагороди за працю та рівність усіх працівників у цьому праві, наголошує, що положення статті 233 Кодексу законів про працю України в частині, що стосуються строку звернення до суду у справах, пов`язаних з недотриманням законодавства про оплату праці, мають перевагу в застосуванні перед частиною п`ятою статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до частини другої статті 233 Кодексу законів про працю України (у редакції, чинній до змін, внесених згідно із Законом України від 01.07.2022 № 2352-IX) у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

Законом України від 01.07.2022 № 2352-IX, який набрав чинності з 19.07.2022, частини першу і другу статті 233 Кодексу законів про працю України викладено в такій редакції:

«Працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.

Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116)».

Отже, до 19.07.2022 Кодекс законів про працю України не обмежував будь-яким строком право працівника на звернення до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати. Після цієї дати строк звернення до суду з трудовим спором, у тому числі про стягнення належної працівнику заробітної плати, обмежений трьома місяцями з дня, коли працівник дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.

Аналогічний правовий висновок викладений у рішенні Верховного Суду від 06.04.2023 у справі № 260/3564/22 та у постановах від 19.01.2023 у справі № 460/17052/21 і від 25.04.2023 у справі № 380/15245/22.

Водночас, відповідно до пункту 1 Прикінцевих положень Кодексу законів про працю України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтею 233 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Враховуючи, що дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19) припинена 30.06.2023, то строки звернення до суду, встановлені статтею 233 Кодексу законів про працю України (у редакції після внесених згідно із Законом України від 01.07.2022 № 2352-IX), відновили свою дію в частині присічного застосування з 01.07.2023.

Отже, враховуючи звільнення позивача зі служби 10.08.2022, до правовідносин у цій справі застосуванню підлягають норми частини другої статті 233 Кодексу законів про працю України, у редакції після 19.07.2022, які, в свою чергу, передбачають тримісячний строк звернення до суду з позовом про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні. При цьому, перебіг такого строку слід розраховувати з дня одержання працівником письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні.

Згідно частини першої статті 116 Кодексу законів про працю України із змінами, внесеними вже згаданим вище Законом, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про суми, нараховані та виплачені працівникові при звільненні, із зазначенням окремо кожного виду виплати (основна та додаткова заробітна плата, заохочувальні та компенсаційні виплати, інші виплати, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до законодавства, у тому числі при звільненні) роботодавець повинен письмово повідомити працівника в день їх виплати.

Отже, у роботодавця існує обов`язок з письмового повідомлення працівника про нараховані суми, належні працівникові при звільненні.

В той же час, позивач вказав, що жодних повідомлень про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, він не отримував. Відповідачем, в свою чергу, не надано суду доказів повідомлення позивача про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, або про відсутність відповідних нарахувань.

Суд зазначає, що в наказі про звільнення інформація про належні працівникові при звільненні суми також відсутня.

Зважаючи, що позивачу не було письмово повідомлено про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, судом було поновлено строк звернення до суду, про що зазначено в ухвалі від 12.12.2023.

Враховуючи вищевикладене, заява відповідача про повернення позову є необґрунтованою та не підлягає задоволенню.

Керуючись статтями 122, 240, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В:

У задоволенні заяви Ліквідаційної комісії Управління Міністерства внутрішніх справ України в Чернігівській області про повернення позову відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та оскарженню не підлягає.

Суддя Наталія БАРГАМІНА