Постанова
від 09.02.2024 по справі 160/5085/23
ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

09 лютого 2024 року м. Дніпросправа № 160/5085/23

Третій апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів: головуючого - судді Ясенової Т.І. (доповідач),

суддів: Головко О.В., Суховарова А.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Дніпрі адміністративну справу за апеляційною скаргою Дніпровського квартирно-експлуатаційного управління та Міністерства оборони України на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11.07.2023 (суддя Луніна О.С.) в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України, Дніпровського квартирно-експлуатаційного управління про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом до Міністерства оборони України, Дніпровського квартирно-експлуатаційного управління, в якому просив:

- визнати протиправними дії Міністерства оборони України та Квартирно- експлуатаційного відділу м. Дніпро щодо відмови у підготовці та направленні до Кам`янської міської ради документів про виключення з числа службового житла та надання для постійного проживання ОСОБА_1 квартири АДРЕСА_1 , розподіленій ОСОБА_1 у складі сім`ї 5 (п`ять) осіб, на підставі Ордеру на службове жиле приміщення №24 від 04.07.2019, виданого Адміністрацією Дніпровського району Кам`янської міської ради на підставі рішення Виконавчого комітету Кам`янської міської ради від 26.06.2019 №176;

- зобов`язати Міністерство оборони України затвердити список надання постійного житла у Збройних Силах України в частині виключення з числа службового житла та надання для постійного проживання ОСОБА_1 квартири АДРЕСА_1 , розподіленій ОСОБА_1 у складі сім`ї 5 (п`ять) осіб, на підставі Ордеру на службове жиле приміщення № 24 від 04.07.2019, виданого Адміністрацією Дніпровського району Кам`янської міської ради на підставі рішення Виконавчого комітету Кам`янської міської ради від 26.06.2019 №176;

- зобов`язати Квартирно-експлуатаційний відділ м. Дніпро подати до Кам`янської міської ради клопотання (подання), разом з належно оформленими документами, про виключення з числа службового житла та надання для постійного проживання ОСОБА_1 квартири АДРЕСА_1 , розподіленій ОСОБА_1 у складі сім`ї 5 (п`ять) осіб, на підставі Ордеру на службове жиле приміщення № 24 від 04.07.2019, виданого Адміністрацією Дніпровського району Кам`янської міської ради на підставі рішення Виконавчого комітету Кам`янської міської ради від 26.06.2019 №176.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11.07.2023 задоволено позовні вимоги, а саме суд:

Визнав протиправними дії Міністерства оборони України та Дніпровського квартирно-експлуатаційного управління щодо відмови у підготовці та направленні до Кам`янської міської ради документів про виключення з числа службового житла та надання для постійного проживання ОСОБА_1 квартири АДРЕСА_1 , розподіленій ОСОБА_1 у складі сім`ї 5 (п`ять) осіб, на підставі Ордеру на службове жиле приміщення №24 від 04.07.2019, виданого Адміністрацією Дніпровського району Кам`янської міської ради на підставі рішення Виконавчого комітету Кам`янської міської ради від 26.06.2019 №176.

Зобов`язав Міністерство оборони України (Повітрофлотський проспект, 6, м. Київ, 03168, код ЄДРПОУ 00034022) затвердити список надання постійного житла у Збройних Силах України в частині виключення з числа службового житла та надання для постійного проживання ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) квартири АДРЕСА_1 , розподіленій ОСОБА_1 у складі сім`ї 5 (п`ять) осіб, на підставі Ордеру на службове жиле приміщення № 24 від 04.07.2019, виданого Адміністрацією Дніпровського району Кам`янської міської ради на підставі рішення Виконавчого комітету Кам`янської міської ради від 26.06.2019 №176.

Зобов`язав Дніпровське квартирно-експлуатаційне управління (вул. Феодосіївська, 13, м. Дніпро, 49000, код ЄДРПОУ 08004581) подати до Кам`янської міської ради клопотання (подання), разом з належно оформленими документами, про виключення з числа службового житла та надання для постійного проживання ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) квартири АДРЕСА_1 , розподіленій ОСОБА_1 у складі сім`ї 5 (п`ять) осіб, на підставі Ордеру на службове жиле приміщення № 24 від 04.07.2019, виданого Адміністрацією Дніпровського району Кам`янської міської ради на підставі рішення Виконавчого комітету Кам`янської міської ради від 26.06.2019 №176.

Дніпровське квартирно-експлуатаційне управління, не погодившись з судовим рішенням суду першої інстанції, звернувся до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просив скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким відмовити у задоволені позовних вимог.

В обґрунтування скарги зазначено, що виключення квартир з числа службових для забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей здійснюється на підставі клопотання КЕУ, КЕВ (КЕЧ) району за встановленим порядком.

Інструкцією з організації забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей жилими приміщеннями, затвердженою наказом Міністерства оборони України від 31 липня 2018 року №380 (далі - Інструкція № 380), визначена певна процедура яка передує зверненню Дніпровського КЕУ з поданням до Кам`янської міської ради клопотання про виключення зазначеної квартири з числа службових.

Позивач звернувся до КЕВ м. Дніпро із заявою від 15.10.2020 (вх. №2752/1 від 15.10.2020) про вирішення питання з виключення квартири АДРЕСА_3 , що перебуває в його користуванні на підставі ордеру №24 від 04.06.2019, виданого за рішенням виконавчого комітету Камянської міської ради №176 від 26.06.2019, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_4 з числа службового та забезпечити його ним для постійного проживання з подальшим зняттям з квартирного обліку.

КЕВ м. Дніпро у відповіді №525/4253 від 28.10.2020 на звернення позивача повідомив йому, що згідно окремого доручення заступника Міністра оборони України №і9360/з від 12.12.2019 з метою створення службового житлового фонду у гарнізонах Збройних Сил України надані відповідні розпорядження стосовно не подання командирами військових частин ЗСУ до Квартирно-експлуатаційних відділів (частин, районів) пропозицій щодо виключення житла з числа службового до окремого розпорядження.

КЕВ м. Дніпро разом з листом №525/5200 від 21.12.2021 направив на розгляд Комісії з контролю за розподілом житла в гарнізонах Збройних сил України списки та облікові справи військовослужбовців та осіб звільнених в запас або відставку , для виключення наданого їм житла з числа службового в постійне проживання зі зняттям з квартирного обліку, серед яких була справа ОСОБА_1

15.06.2022 Центральне управління інженерно-інфраструктурного забезпечення Командування сил логістики Збройних сил України листом №370/2/3747 повідомив що облікові справи військовослужбовців Дніпропетровського гарнізону направляються до КЕВ м. Дніпро без реалізації на підставі рішення Міністра оборони України №2551/з/1 від 25.05.2022.

01.08.2022 Квартирно-експлуатаційним відділом у м. Дніпро повторно подано начальнику Центрального управління інженерно-інфраструктурного забезпечення командування Сил логістики Збройних Сил України для перевірки та на розгляд Комісії з контролю за розподілом житла в гарнізонах ЗС України список та облікову справу військовослужбовця підполковника ОСОБА_1 , звільненого в запас для виключення наданого йому житла з числа службового в постійне користування зі зняттям з квартирного, обліку.

Скаржник зазначає, що без затвердженого заступником Міністра оборони України Списку надання постійного житла в Збройних силах України у Дніпровського квартирно-експлуатаційного управління відсутні правові підстави для звернення до Кам`янської міської ради з клопотання про виключення з числа службового житла та надання для постійного проживання позивачеві квартири за адресою АДРЕСА_4 ., а вимога до Дніпровського КЕУ щодо зобов`язання вчинити певні дії є передчасною. Таким чином, суд належним чином не дослідив докази на які посилались відповідачі під час розгляду справи та у зв`язку з цим неправильним чином застосував положення Інструкції №380.

Від позивача надійшов відзив на скаргу Дніпровського квартирно-експлуатаційного управління, в якому просив залишити її без задоволення, а рішення суду залишити без змін.

В обґрунтування зазначено зокрема, що скаржник посилається на те, що без затвердженого заступником Міністра оборони України списку надання постійного житла в Збройних Силах України, у КЕВ м. Дніпро відсутні правові підстави для звернення до Кам`янської міської ради з клопотанням про виключення з числа службового житла та надання для постійного проживання мені квартири, а вимога до КЕВ м. Дніпро щодо зобов`язання вчинити певні дії, є передчасною.

Так, КЕВ м. Дніпро листом №525/5200 від 21.12.2021 направив на розгляд Комісії з контролю за розподілом житла в гарнізонах Збройних Сил України списки та облікові справи військовослужбовців та осіб звільнених в запас або відставку, для виключення наданого їм житла з числа службового в постійне проживання зі зняттям з квартирного обліку, серед яких була справа ОСОБА_2

15.06.2022 Центральне управління інженерно-інфраструктурного забезпечення Командування сил логістики Збройних Сил України листом №370/2/3747 повідомив, що облікові справи військовослужбовців Дніпропетровського гарнізону направляються до КЕВ м. Дніпро без реалізації на підставі рішення Міністра оборони України №2551/з/1 від 25.05.2022.

01.08.2022 КЕВ м. Дніпро повторно подано начальнику Центрального управління інженерно-інфраструктурного забезпечення командування Сил логістики Збройних Сил України для перевірки та на розгляд Комісії з контролю за розподілом житла в гарнізонах ЗС України список та облікову справу військовослужбовця підполковника ОСОБА_2 , для виключення наданого йому житла з числа службового в постійне користування зі зняттям з квартирного обліку.

Зазначено, що рішення суду першої інстанції ухвалене з врахуванням правової позиції Верховного Суду, висловленій у типових даному предмету спору справах.

З вказаного предмета спору сформував правовий висновок Верховний Суд в постановах від 08.05.2019 у справі № 640/11725/17, від 04.03.2020 у справі №636/1514/19, від 15.072020 у справі №636/1527/19, від 12.11.2020 у справі №640/10473/19, від 03.02.2021 у справі № 636/1480/19, від 18.02.2021 у справі №636/3680/19, від 16.06.2021 у справі № 636/5008/19, від 23.09.2021 у справі № 636/655/20, від 04.11.2021 у справі №636/2897/19, які є типовими даній справі.

Зокрема Верховний Суд в постанові від 23.09.2021 у справі № 636/655/20, залишаючи касаційну скаргу КЕВ м. Харкова без задоволення а рішення судів першої та апеляційної інстанції без змін, зазначив: «Виключення квартир з числа службових для забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей здійснюється на підставі клопотання КЕУ, КЕВ (КЕЧ) району за встановленим порядком. Суд обґрунтовано виходив із того, що КЕВ міста Харкова не надав доказів на підтвердження обґрунтованості відмови у поданні клопотання за заявою військовослужбовця про розгляд питання про виключення житла з числа службового при наявності відповідного клопотання з цього приводу. Немотивована бездіяльність КЕВ міста Харкова обмежує права позивача на забезпечення житлом, гарантовані Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Так, позивач має право на забезпечення житлом, зокрема право на виключення житла з числа службового та забезпечення ним для постійного проживання.

Внаслідок бездіяльності відповідача, позивач фактично позбавлений можливості реалізувати свої права на житло, що є порушенням житлових прав у розумінні статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод».

Позивач зазначає, що законодавець та Кабінет Міністрів України чітко визначив суб`єкта в системі Збройних Сил України, уповноваженого на вчинення дій, спрямованих на виключення житлового приміщення з числа службового - квартирно-експлуатаційний орган. Тому ефективним способом захисту порушеного мого майнового права має бути саме зобов`язання КЕВ м. Дніпро підготувати та подати відповідне клопотання (подання) до виконавчого комітету Кам`янської міської ради.

Питання ж виготовлення та погодження КЕВ м. Дніпро такого клопотання і супутніх документів в середині відомства - Міністерства оборони України, не має випливати на практичну можливість реалізації гарантованого законом мого права.

Позивач наголошує, що ним дотримано процедуру, визначену Розділом VII Інструкції №380, зокрема:

-на виконання п. З Розділу VII Інструкції №380 рішенням житлової комісії військової частини НОМЕР_2 , оформленого протоколом №8 від 28.08.2020, постановлено: «Надати ОСОБА_3 трьохкімнатну квартиру, яка знаходиться за адресою АДРЕСА_5 для постійного проживання шляхом виключення її з числа службового на склад сім`ї п`яти осіб»;

-на виконання п. З Розділу VII Інструкції №380 протокол №8 від 28.08.2020 житлової комісії військової частини НОМЕР_2 був оголошений наказом командира військової частини НОМЕР_2 від 31.08.2020 №258 та переданий з обліковою справою до КЕВ м. Дніпро;

-на виконання п. 4 Розділу VII Інструкції№380 КЕВ м. Дніпро погоджено отримані документи та включено зазначену житлову площу в «Список надання житлової площі для постійного проживання у військовій частині НОМЕР_2 Дніпропетровського гарнізону, шляхом виключення зі складу службових приміщень» (Далі - Список), який був затверджений 16.08.2020;

-на виконання п. 4 Розділу VII Інструкції№380 КЕВ м. Дніпро 01.08.2022 зазначені списки з пакетом документів у встановленому порядку листом за вихідним №525/2010 були направленні для узагальнення та внесення на розгляд Комісії з контролю за забезпеченням військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей житловими приміщеннями.

Таким чином, системний аналіз вимог вище вказаних нормативно-правових актів та правовідносин у справі дає підстави для обґрунтованого висновку, що позивач набув право на зміну статусу з службового на постійне раніше отриманого житла, виконав визначені законодавством вимоги для реалізації цього права, при цьому таке право було підтверджене рішеннями уповноважених колегіальних органів системи Збройних Сил України - житловою комісією військової частини, КЕВ м. Дніпро, однак в порушення вимог Закону №2011-XII, Порядку №1081, Інструкції №380 відповідне рішення колегіального органу не було затверджене заступником Міністра оборони України.

При цьому здійснення посилання Міністерством оброни України на рішення заступника Міністра оборони України від 04.11.2022 №2551/3/5, як на підставу відмови у підготовці подання для виключення розподіленого житла з числа службового, є безпідставним, так як таке рішення не є нормативно-правовим актом та по своєму змісту суперечать актам вищої юридичної сили - ЖК УРСР, Закону №2011-XII, Порядку №1081, Інструкції №380.

Міністерство оборони України, не погодившись з судовим рішенням суду першої інстанції, звернувся до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просив скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким відмовити у задоволені позовних вимог.

В обґрунтування скарги зазначено, що Центральним управлінням інженерно- інфраструктурного забезпечення Командування Сил логістики Збройних Сил України (військова частина НОМЕР_3 ) за вих. № 370/2/8860 від 17.11.2022 повернуто до Квартирно-експлуатаційного відділу м. Дніпра без реалізації облікову справу позивача у відповідності до рішення заступника Міністра оборони України від 04.11.2022 № 2551/з/5.

Тобто Центральним управлінням інженерно- інфраструктурного забезпечення Командування Сил логістики Збройних Сил України облікову справу позивача не було направлено на розгляд до Комісії з контролю за забезпеченням військовослужбовців ЗС України та членів їх сімей житловими приміщеннями, а повернуто до Квартирно-експлуатаційного відділу м. Дніпра.

Центральне управління інженерно-інфраструктурного забезпечення Командування Сил логістики Збройних Сил України (військова частина НОМЕР_3 ) є підпорядкованим підрозділом Генерального штабу Збройних Сил України, який призначений для планування логістичного забезпечення Збройних Сил України, як зазначено вище є відповідальним за підготовку матеріалів на розгляд Комісії з контролю за забезпеченням військовослужбовців ЗС України та членів їх сімей житловими приміщеннями.

Відповідно до Положення про Генеральний штаб Збройних Сил України, затвердженого указом Президента України від 30 січня 2019 року № 23/2019, Генеральний штаб Збройних Сил України є головним органом військового управління з планування оборони держави, стратегічного планування застосування Збройних Сил України (далі - Збройні Сили) та визначених сил і засобів інших складових сил оборони (далі - інші складові сил оборони), координації і контролю за виконанням завдань у сфері оборони органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування та силами оборони у межах, визначених законами України, актами Президента України та Кабінету Міністрів України. Генеральний штаб здійснює стратегічне керівництво силами та засобами Збройних Сил, інших складових сил оборони, які залучаються до здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації у Донецькій та Луганській областях.

Скаржник з посиланням на положення Інструкції № 380 зазначає, що облікова справа позивача та список розподілу житлової площі не направлялися на розгляд Комісії з контролю чи на затвердження заступнику Міністра оборони України. Комісією з контролю та заступником Міністра оборони України не приймалося рішення щодо позивача в частині погодження надання житла для постійного проживання шляхом виключення з числа службового чи відмови, а тому визнання дій Міністерства оборони України протиправними є передчасним.

Також посилається на те, що зазначена інформація в позовній заяві про погодження Комісією з контролю питання виключення житлового приміщення, яке займає позивач з числа службового є недостовірною, документального підтвердження серед додатків до позову не має. Також позивачем вказано про направлення відповідного списку на затвердження заступнику Міністра оборони України та в подальшому винесення рішення заступником Міністра оборони України про відмову у затверджені списку в частині позивача, вказане також є невірним та на підтвердження зазначеного позивачем не надано документального підтвердження.

На думку скаржника залучення Міністерства оборони України є безпідставним, необґрунтованим та таким, що не відповідає вищенаведеним приписам законодавства, оскільки облікова справа позивача та Список розподілу не направлялися на розгляд Комісії з контролю чи на затвердження заступнику Міністра оборони України.

Суд не надав діям Центрального управління інженерно-інфраструктурного забезпечення Командування Сил логістики Збройних Сил України (військова частина НОМЕР_3 ) належної оцінки. Суд не врахував клопотання Міністерства оборони України про залучення до участі у справі співвідповідача.

Відповідно до п. 11 Тимчасового порядку організації роботи комісії з контролю за забезпеченням військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей жилими приміщеннями, затвердженого заступником Міністра оборони України Ігорем ХАЛІМОНОМ, інформаційне та організаційне забезпечення роботи Комісії з контролю, а також підготовка матеріалів на розгляд Комісії здійснюється Центральним управлінням інженерно-інфраструктурного забезпечення Командування Сил логістики Збройних Сил України (військова частина НОМЕР_3 ).

31.08.2022 Міністром оборони України прийнято рішення № 20241/з/2 наступного змісту: «З метою збереження житлового фонду Міністерства оборони України та у зв`язку з реформуванням шляхів забезпечення військовослужбовців, осіб звільнених з військової служби в запас або відставку та членів їх сімей житлом в межах чинного законодавства, вимагаю надати відповідні розпорядження стосовно не подання командирами військових частин, керівниками установ та організацій до квартирно-експлуатаційних відділів (частин районів) пропозицій щодо виключення житла із числа службового до окремого розпорядження».

На виконання вищевказаного, заступником Міністра оборони України 04.11.2022 було прийняте рішення №2551/з/5 яким визначено подавати пропозиції щодо надання житла для постійного проживання шляхом виключення із числа службового членам сімей військовослужбовців, які загинули (померли) або пропали безвісти, як виняток, у зв`язку з неможливістю надання іншого житла.

Крім цього, Протоколом засідання Комісії з контролю за забезпеченням військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей жилими приміщеннями від 16.11.2022 № 142, Комісією з контролю було прийнято рішення такого змісту: «Житловим комісіям військових частин (об`єднаним), житловим комісіям та комісії з контролю в подальшій роботі врахувати рішення заступника Міністра оборони України від 04.11.2022 № 2551/з/5».

Таким чином, Комісія з контролю власним рішенням, яке є обов`язковим для виконання, відповідно до п. 5 Розділу VII Інструкції № 380, визначила обов`язковим до виконання рішення заступника Міністра оборони України від 04.11.2022 № 2551/з/5.

Також, позивачем надано в додатках до позову Посвідчення учасника бойових дій серії НОМЕР_4 видане 15.11.2019, але у Витязі з протоколу №10 засідання житлової комісії військової частини НОМЕР_2 від 17.12.2019 розглянуто питання щодо зарахування позивача в списки осіб, які користуються правом першочергового отримання житлового приміщення, як учасника бойових дій з 20.07.2015. Тобто у вказаному документі невірно вказано дачу набуття статусу учасника бойових дій. Аналогічна помилка допущена в Списку з розподілу житлової площі позивачу.

Від позивача надійшов відзив на скаргу Міністерства оборони України, в якому просив залишити її без задоволення, а рішення суду залишити без змін.

В обґрунтування зазначено зокрема, що відповідач посилається на те, що облікова справа позивача та список розподілу житлової площі не направлялися на розгляд Комісії з контролю чи на затвердження заступнику Міністра оборони України; Комісією з контролю та заступником Міністра оборони України не приймалося рішення щодо позивача в частині погодження надання житла для постійного проживання шляхом виключення з числа службового чи відмови, а тому визнання дій Міністерства оборони України протиправними є передчасним, а залучення Міністерства оборони України як відповідача, є безпідставним.

На виконання вказаного, заступником Міністра оборони України 04.11.2022 було прийняте рішення №2551/з/5 яким визначено подавати пропозиції щодо надання житла для постійного проживання шляхом виключення із числа службового членам сімей військовослужбовців, які загинули (померли) або пропали безвісти, як виняток, у зв`язку з неможливістю надання іншого житла.

Тобто, попереду позивача на квартирному обліку перебувають інші особи, які мають рівнозначні пільги або ж інші пільги визначені відповідно до вищевказаного рішення заступника Міністра оборони України, тому надати позивачу житло (шляхом виключення його з числа службових) раніше них немає законних підстав. В іншому разі відбудеться порушення прав цих осіб, які потребують забезпечення житлом, а також до порушення ст. 24 Конституції України щодо рівності громадян перед законом, також відбудеться порушення прав осіб, які перебувають в інших списах черговості забезпечення житлом.

Позивач зазначає, що як правильно встановлено судом, він має право на забезпечення житлом, зокрема право на виключення житла з числа службового та забезпечення ним для постійного проживання.

Позивач наголошує, що ним дотримано всі умови, що визначені Інструкцією №380, реалізації права, гарантованого ст. 12 Закону №2011-ХП для виключення займаної квартири з числа службового житла з подальшим наданням її в статусі постійного житла, як дотримано процедуру, визначену Розділом VII Інструкції №380 щодо направлення документів для зміни статусу житла на затвердження заступнику Міністра оборони України.

Саме рішення Міністра оборони України від 31.08.2022 № 20241/з/2 та рішення заступника Міністра оборони України від 04.11.2022 №2551/з/5, які не є нормативно-правовими актами та суперечать своїм змістом положенням закону, стали підставою повернення документів без затвердження.

Тому визнання дій Міністерства оборони України протиправними не може бути передчасним, як і не може бути безпідставним залучення Міністерства оборони України як відповідача, позаяк відмова у зміні статусу розподіленого житла зі «службова» на «постійне» зумовлене саме рішенням Міністра оборони України від 31.08.2022 №20241/з/2 та рішенням заступника Міністра оборони України від 04.11.2022 №2551/3/5.

Щодо посилання на те, що Центральним управлінням інженерно-інфраструктурного забезпечення Командування Сил логістики Збройних Сил України повернуто до Квартирно-експлуатаційного відділу м. Дніпра без реалізації облікову справу у відповідності до рішення заступника Міністра оборони України від 04.11.2022 № 2551/з/5, тобто облікову справу не було направлено на розгляд до Комісії з контролю за забезпеченням військовослужбовців ЗС України та членів їх сімей житловими приміщеннями, позивач зазначає, що запровадженні в середини відомства внутрішньо-відомчі процедури направлення та погодження документів не мають ставитися в залежність з реалізацією особою права, що встановлене законом.

Позивач зазначає, що не направлення Центральним управлінням документів на розгляд комісії та в подальшому на затвердження заступнику Міністра оборони України, було зумовлено виконанням управлінням саме відповідного рішення заступника Міністра оборони України - не направляти такі документи.

Тобто заступник Міністра оборони України використав свої повноваження та прийняв відповідне рішення, яке виконав підлеглий відомчий орган, повернувши поданні щодо нього документи до КЕМ м. Дніпро без затвердження.

Позивач зазначає, що законом регламентовано, що виключення квартир з числа службових для забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей здійснюється на підставі клопотання КЕУ. КЕВ (КЕЧ) району. поданого до виконавчих органів районної, міської, районної у місті ради (стаття 118 ЖК УРСР, пункт 11 Порядку №1081).

Тобто законодавець та Кабінет Міністрів України чітко визначив суб`єкта в системі Збройних Сил України, уповноваженого на вчинення дій, спрямованих на виключення житлового приміщення з числа службового - квартирно-експлуатаційний орган.

А тому ефективним способом захисту порушеного мого майнового права має бути саме зобов`язання МО України затвердити список надання постійного житла у Збройних Силах України в частині виключення з числа службового житла та надання для постійного проживання, та зобов`язання КЕВ м. Дніпро підготувати і подати відповідне клопотання (подання) до виконавчого комітету Кам`янської міської ради.

Питання ж виготовлення та погодження такого клопотання і супутніх документів в середині відомства Міністерства оборони України, не має випливати на практичну можливість реалізації гарантованого законом мого права.

Вказаним обставинам та застосування до них норм матеріального права, з позиції забезпечення дотримання принципу ефективності захисту порушеного права, вірно дав оцінку суд першої інстанції.

Відповідно до частини 1 статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Суд, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційних скарг та відзивів, здійснюючи апеляційний перегляд у межах доводів та вимог апеляційних скарг, відповідно до частини 1 статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України, встановив наступне.

Позивач є учасником бойових дій відповідно до посвідчення серії НОМЕР_4 , дата видачі 15.11.2019, та ветераном військової служби відповідно до посвідчення серії НОМЕР_5 , дата видачі 10.01.2022.

Відповідно до посвідчення серії НОМЕР_6 , позивач є членом багатодітної сім`ї зі складом: дружина ОСОБА_4 ; син ОСОБА_5 ; донька ОСОБА_6 ; донька ОСОБА_7 .

Позивач проходив військову службу у лавах Збройних Сил України з 1995 року.

23.02.2001 позивач звернувся з рапортом до начальника штабу в/ч НОМЕР_7 , в якому просив зарахувати його на квартирний облік для отримання житлової площі.

Відповідно до витягу з протоколу №3 засідання житлової комісії військової частини НОМЕР_7 від 23.02.2011 ухвалено зарахувати на квартирний облік складом сім`ї одна особа ОСОБА_8 з 23.02.2001.

04.11.2016 позивач звернувся з рапортом до командира військової частини НОМЕР_2 , в якому просив зарахувати на квартирний облік для поліпшення умов у м. Дніпро з сім`єю 5 осіб.

Відповідно до витягу з протоколу №5 засідання житлової комісії військової частини НОМЕР_2 від 04.11.2016 постановлено зарахувати офіцера відділу бойової підготовки військової частини НОМЕР_2 майора ОСОБА_1 на квартирний облік в загальну чергу з 23.02.2001, а також в списки осіб, які користуються правом першочергового отримання житлового приміщення, як багатодітна родина, з 20.07.2015, зі складом сім`ї 5 осіб, в тому числі: дружина ОСОБА_4 , 1979 р.н.; син - ОСОБА_5 , 2002 р.н.; донька ОСОБА_6 , 2004 р.н.; донька ОСОБА_6 , 2015 р.н.

04.12.2018 позивачем подано рапорт командиру військової частини НОМЕР_2 на отримання службового житла в м. Дніпро на сім`ю з 5 осіб.

04.12.2018 позивачем подано рапорт командиру військової частини НОМЕР_2 , в якому надано згоду на отримання постійної або службової житлової площі за адресою: АДРЕСА_4 .

04.07.2019 адміністрацією Дніпровського району Кам`янської міської ради видано ОСОБА_1 ордер на службове приміщення №24 з сім`єю 5 чоловік на право зайняття службового жилого приміщення жилою площею 55,6 кв.м., яке складається з 3 кімнат за адресою: АДРЕСА_5 . Підстава видачі ордера: рішення виконавчого комітету Кам`янської міської ради від 26.06.2019 №176.

13.12.2019 позивачем подано рапорт командиру військової частини НОМЕР_2 , в якому просив внести зміни до облікової справи у зв`язку з набуттям пільги на першочергове отримання жилих приміщень (отриманням статусу учасника бойових дій).

Відповідно до витягу з протоколу №10 засідання житлової комісії військової частини НОМЕР_2 від 17.12.2019 постановлено зарахувати офіцера відділу планування забезпечення мобілізаційного розгортання та державного оборонного замовлення управління логістики штабу військової частини НОМЕР_2 майора ОСОБА_1 в списки осіб, які користуються правом першочергового отримання житлового приміщення, як багатодітна родина та як учасника бойових дій з 20.07.2015, зі складом сім`ї 5 осіб, e тому числі: дружина ОСОБА_4 , 1979 р.н.; син - ОСОБА_5 , 2002 р.н.; донька ОСОБА_6 , 2004 р.н.; донька ОСОБА_6 , 2015 р.н.

28.07.2020 позивачем подано рапорт командиру військової частини НОМЕР_2 , в якому просив надати для постійного проживання шляхом виключення з числа службового трьохкімнатну квартиру, що знаходиться за адресою АДРЕСА_5 , в якій він мешкає з родиною у складі 5 осіб, зі зняттям з квартирного обліку.

Відповідно до витягу з протоколу №8 засідання житлової комісії військової частини НОМЕР_2 від 28.08.2020 постановлено надати старшому офіцеру відділення планування оборонних ресурсів військової частини НОМЕР_2 підполковнику ОСОБА_1 трьох кімнатну квартиру АДРЕСА_1 , жилою площею 93,5 кв.м. для постійного проживання шляхом виключення її з числа службового на склад сім`ї 5 осіб, в тому числі: дружина ОСОБА_4 , син ОСОБА_5 , донька ОСОБА_6 , донька ОСОБА_7 , з подальшим зняттям з квартирного обліку.

31.08.2020 командиром військової частини НОМЕР_2 прийнято наказ №258од «Про оголошення протоколу засідання житлової комісії військової частини НОМЕР_2 від 28.08.2020 №8», яким затверджено протокол засідання житлової комісії військової частини НОМЕР_2 від 28.08.2020 №8; виключено житло з числі службового та надано його для постійного проживання; надано старшому офіцеру відділення планування оборонних ресурсів військової частини НОМЕР_2 підполковнику ОСОБА_1 трьох кімнатну квартиру АДРЕСА_1 , жилою площею 93,5 кв.м. для постійного проживання шляхом виключення її з числа службового на склад сім`ї 5 осіб, в тому числі: дружина ОСОБА_4 , син ОСОБА_5 , донька ОСОБА_6 , донька ОСОБА_7 , з подальшим зняттям з квартирного обліку.

15.10.2020 позивач звернувся із заявою до начальника КЕВ м. Дніпро, в якій просив вирішити питання про виключення квартири АДРЕСА_3 , що перебуває в користуванні позивача на підставі ордеру від 04.07.2019 №24, виданого за рішенням виконавчого комітету Кам`янської міської ради від 26.06.2019 №176 та знаходиться за адресою: АДРЕСА_4 з числа службового та забезпечити позивача ним для постійного проживання з подальшим зняттям з квартирного обліку.

Відповіді позивачем не отримано.

На підставі наказу командира військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині) від 05.11.2021 №249 підполковника ОСОБА_1 , старшого офіцера відділення планування оборонних ресурсів штабу, звільненого наказом командувача Повітряних Сил Збройних Сил України (по особовому складу) від 28.10.2021 №676 з військової служби у запас відповідно до пункту 2 частини 5 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» за підпунктом «б» (за станом здоров`я), з правом носіння військової форми одягу, вирішено вважати, що справи та посаду здав та направлено для зарахування на військовий облік до Кам`янського районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки Дніпропетровської області.

З 05.11.2021 позивача виключено зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення.

У наказі від 05.11.2021 №249 зазначено, що вислуга років ОСОБА_1 у Збройних Силах України становить: календарна 26 років 03 місяці 07 днів, пільгова 27 років 05 місяців 23 дні.

У наказі від 05.11.2021 №249 вказано, що ОСОБА_1 службовим житлом від Міністерства оборони України забезпечений за адресою: АДРЕСА_5 .

01.08.2022 Квартирно-експлуатаційним відділом у м. Дніпро подано начальнику Центрального управління інженерно-інфраструктурного забезпечення командування Сил логістики Збройних Сил України для перевірки та на розгляд Комісії з контролю за розподілом житла в гарнізонах ЗС України список та облікову справу військовослужбовця підполковника ОСОБА_1 , звільненого в запас для виключення наданого йому житла з числа службового в постійне користування зі зняттям з квартирного обліку.

17.11.2022 начальником Центрального управління інженерно-інфраструктурного забезпечення командування Сил логістики Збройних Сил України направлено до Квартирно-експлуатаційного відділу у м. Дніпро лист №370/2/8860, в якому вказано, що відповідно до рішення заступника Міністра оборони України від 04.11.2022 №2551/з/5 направлена без реалізації облікова справа військовослужбовця Дніпропетровського гарнізону підполковника ОСОБА_1 .

28.11.2022 ОСОБА_1 подано скаргу до Міністерства оборони України, в якій, зокрема, просив надати право повторно подати облікову справу №16 через квартирно-експлуатаційний відділ м. Дніпро на розгляд Комісії контролю за розподілом житла в гарнізонах Збройних Сил України для виключення наданого житла з числа службового в постійне проживання зі зняттям з квартирного обліку у відповідності до наказу Міністерства оборони України №380 від 31.07.2018.

23.12.2022 Міністерством оборони України за вих. №370/7999 надано відповідь на скаргу, в якій вказано, що облікова справа військовослужбовця Дніпропетровського гарнізону підполковника ОСОБА_1 була повернута без реалізації на виконання рішення заступника Міністра оборони України № 2551/3/5 від 04.11.2022 щодо надання командирами військових частин, керівниками установ та організацій пропозицій щодо надання житла для постійного проживання шляхом виключення з числа службових членам сімей військовослужбовців, які загинули (померли) або пропали безвісти, як виняток, у зв`язку з неможливістю надання іншого житла.

Повідомлено про те, що відповідно до п. 7 Розділу 1 Інструкції з організації забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей жилими приміщеннями, затвердженої наказом Міністерства оборони України № 380 від 31.07.2018, питання, пов`язані із забезпеченням житлом військовослужбовців та членів їх сімей, вирішуються за місцем проходження військової служби та перебування їх на обліку.

3 урахуванням вищевикладеного, для повторного розгляду питання щодо забезпечення постійним житлом запропоновано звернутися у встановленому Інструкцією з організації забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей жилими приміщеннями, затвердженої наказом Міністерства оборони України № 380.

28.11.2022 позивач звернувся зі скаргою до Міністерства юстиції України.

26.12.2022 листом Головного управління майна та ресурсів Міністерства оборони України за вих. №503/К-171/2/111 повідомлено, що сам по собі факт проживання в службових жилих приміщеннях робітників і службовців, які припинили трудові відносини з підприємством, установою, організацією не є підставою для виключення цих приміщень з числа службових.

28.11.2022 позивач звернувся до Квартирно-експлуатаційного відділу м. Дніпро із заявою про надання повторного клопотання щодо облікової справи №16 на розгляд Комісії з контролю за розподілом житла в гарнізонах Збройних Сил України для виключення наданого позивачу житла з числа службового в постійне проживання зі зняттям з квартирного обліку у відповідності до Наказу Міністерства оборони України №380 від 31.07.2018.

06.01.2023 Квартирно-експлуатаційним відділом м. Дніпро надано лист за вих. №525/78, яким повідомлено, що на звернення позивача до Квартирно-експлуатаційного відділу м. Дніпро від 09.12.2022 № 3002 щодо виключення житла, в якому проживає позивач за адресою: АДРЕСА_5 , з числа службового і отримання постійного ордеру на вказане житло надається інформація, що КЕВ м. Дніпро за вих. від 01.08.2022 року № 525/2010 направляв на розгляд Комісії з контролю за розподілом житла в гарнізонах 3С України облікову справу. Але в зв`язку з виходом рішення заступника Міністра оборони України від 04.11.2022 №2551/3/5, яким дозволено надання житла для постійного проживання шляхом виключення його з числа службових членам сімей військовослужбовців, які загинули (померли) або пропали безвісті, справа позивача була повернута без реалізації за вих. ЦУІІЗ від 17.11.2022 № 370/2/8860.

Для відповіді щодо відмови в знятті статусу службової з квартири, в якій проживає позивач рекомендовано звернутись до Міністерства оборони України.

Не погоджуючись з відмовами у підготовці та направленні до Кам`янської міської ради документів про виключення з числа службового житла та надання для постійного проживання ОСОБА_1 квартири АДРЕСА_1 , розподіленій ОСОБА_1 у складі сім`ї 5 (п`ять) осіб, на підставі Ордеру на службове жиле приміщення №24 від 04.07.2019, виданого Адміністрацією Дніпровського району Кам`янської міської ради на підставі рішення Виконавчого комітету Кам`янської міської ради від 26.06.2019 №176, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Згідно із статтею 3 Конституції України, людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави.

Положеннями статті 47 Конституції України передбачено, що кожен має право на житло. Держава створює умови, за яких кожний громадянин матиме змогу побудувати житло, придбати його у власність або взяти в оренду. Громадянам, які потребують соціального захисту, житло надається державою та органами місцевого самоврядування безоплатно або за доступну для них плату відповідно до закону.

Закон України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22.10.1993 № 3551-ХІІ (далі - Закон № 3551) визначає правовий статус ветеранів війни, забезпечує створення належних умов для їх життєзабезпечення, сприяє формуванню в суспільстві шанобливого ставлення до них.

Статтею 1 Закону № 3551 визначено, що закон спрямований на захист ветеранів війни шляхом: створення належних умов для підтримання здоров`я та активного довголіття; організації соціального та інших видів обслуговування, зміцнення матеріально-технічної бази створених для цієї мети закладів і служб та підготовки відповідних спеціалістів; виконання цільових програм соціального і правового захисту ветеранів війни; надання пільг, переваг та соціальних гарантій у процесі трудової діяльності відповідно до професійної підготовки і з урахуванням стану здоров`я.

Відповідно до статті 5 Закону № 3551 учасниками бойових дій є особи, які брали участь у виконанні бойових завдань по захисту Батьківщини у складі військових підрозділів, з`єднань, об`єднань всіх видів і родів військ Збройних Сил діючої армії (флоту), у партизанських загонах і підпіллі та інших формуваннях як у воєнний, так і у мирний час.

За приписами статі 6 Закону № 3551 учасниками бойових дій визнаються: військовослужбовці (резервісти, військовозобов`язані) Збройних Сил України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, військовослужбовці військових прокуратур, особи рядового та начальницького складу підрозділів оперативного забезпечення зон проведення антитерористичної операції центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, державну політику у сфері державної митної справи, поліцейські, особи рядового, начальницького складу, військовослужбовці Міністерства внутрішніх справ України, Управління державної охорони України, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, Державної служби України з надзвичайних ситуацій, Державної пенітенціарної служби України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів (пункт 19).

Приписами статті 12 Закону № 3551 встановлено перелік пільг учасників бойових дій та особам, прирівняним до них.

Положеннями пункту 14 частини 1 цієї норми, визначено, що згадана категорія осіб має право на першочергове забезпечення жилою площею осіб, які потребують поліпшення житлових умов, та першочергове відведення земельних ділянок для індивідуального житлового будівництва, садівництва і городництва, першочерговий ремонт жилих будинків і квартир цих осіб та забезпечення їх паливом. Учасники бойових дій, які дістали поранення, контузію або каліцтво під час участі в бойових діях чи при виконанні обов`язків військової служби, забезпечуються жилою площею, у тому числі за рахунок жилої площі, що передається міністерствами, іншими центральними органами виконавчої влади, підприємствами, установами та організаціями у розпорядження місцевих рад та державних адміністрацій, - протягом двох років з дня взяття на квартирний облік;

Визначення основних засад державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлення єдиної системи їх соціального та правового захисту, гарантування військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливих умов для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулювання відносин у цій галузі здійснює Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців і членів їх сімей» від 20 грудня 1991 року № 2011-XII (далі - Закон № 2011-ХІІ).

Згідно із статтею 1-2 Закону № 2011-ХІІ військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими в Конституції України та законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами.

У зв`язку з особливим характером військової служби, яка пов`язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.

Відповідно до статті 2 Закону № 2011-ХІІ, ніхто не вправі обмежувати військовослужбовців та членів їх сімей у правах і свободах визначених законами України.

Згідно з частиною 1 статті 12 Закону № 2011-ХІІ, держава забезпечує військовослужбовців жилими приміщеннями або за їх бажанням грошовою компенсацією за належне їм для отримання жиле приміщення на підставах, у межах норм і відповідно до вимог, встановлених Житловим кодексом Української РСР, іншими законами, в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Військовослужбовцям, які мають вислугу на військовій службі 20 років і більше, та членам їх сімей надаються жилі приміщення для постійного проживання або за їх бажанням грошова компенсація за належне їм для отримання жиле приміщення. Такі жилі приміщення або грошова компенсація надаються їм один раз протягом усього часу проходження військової служби за умови, що ними не було використано право на безоплатну приватизацію житла, з урахуванням особливостей, визначених пунктом 10 цієї статті.

Положенням статті 125 ЖК Української РСР передбачено, що осіб, які пропрацювали на підприємстві, в установі, організації, що надали їм службове жиле приміщення, не менш як десять років, не може бути виселено із службового житла без надання іншого жилого приміщення.

Механізм забезпечення житловими приміщеннями військовослужбовців - осіб офіцерського (у тому числі осіб, які проходять військову службу за призовом осіб офіцерського складу), старшинського і сержантського, рядового складу (крім військовослужбовців строкової служби) Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, правоохоронних органів спеціального призначення та Держспецтрансслужби, Держспецзв`язку, розвідувальних органів, посади в яких комплектуються військово-службовцями, у тому числі звільнених в запас або у відставку, що залишилися перебувати на обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, у військових частинах, закладах, установах та організаціях (далі - військові частини) після звільнення (далі - військовослужбовці) та членів їх сімей, визначений Порядком № 1081.

Відповідно до частини 1 пункту 3 Порядку № 1081, військовослужбовцям, які мають вислугу на військовій службі 20 років і більше, та членам їх сімей надається житло для постійного проживання.

Згідно із частиною 3 ,4 пункту 3 Порядку № 1081, забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей житлом для постійного проживання провадиться шляхом надання один раз протягом усього часу проходження військової служби житла новозбудованого, виключеного з числа службового, вивільненого або придбаного у фізичних чи юридичних осіб, надання кредиту для спорудження (купівлі) житла. Житлові приміщення надаються військовослужбовцям у межах норм, встановлених законодавством.

Тобто, законодавством прямо передбачено право військовослужбовців самостійно визначатись, яким способом (шляхом) вони бажають реалізувати своє право на забезпечення житлом для постійного проживання.

Відповідно до частини 2 пункту 11 Порядку № 1081, житлове приміщення виключається з числа службового, якщо відпала потреба в його використанні, а також якщо в установленому порядку його виключено з числа житлових приміщень.

Виключення житлового приміщення з числа службового провадиться згідно з рішенням виконавчого органу районної, міської, районної у місті ради за клопотанням начальника гарнізону, командира військової частини та квартирно-експлуатаційного органу.

Згідно із пунктом 22 Порядку № 1081, облік військовослужбовців, які потребують поліпшення житлових умов (далі - облік), ведеться у військових частинах та квартирно-експлуатаційних органах.

Зміст та методику забезпечення жилими приміщеннями військовослужбовців Збройних Сил України (крім військовослужбовців строкової служби), а також осіб, звільнених в запас або відставку, що залишилися перебувати після звільнення з військової служби на обліку осіб, які потребують поліпшення житлових умов шляхом надання жилих приміщень для постійного проживання (далі - військовослужбовці), та членів їх сімей, у тому числі членів сімей військовослужбовців, які загинули (померли), зникли безвісти під час проходження військової служби, що перебувають на обліку осіб, які потребують поліпшення житлових умов (далі - члени їх сімей), визначено в Інструкції № 380.

Розділом VІІ «Надання житлових приміщень для постійного проживання» Інструкції №380 передбачено порядок та умови виключення квартир з числа службових.

Так, пунктом 1 розділу VІІ Інструкції визначено, що особи, які потребують поліпшення житлових умов шляхом надання житлових приміщень для постійного проживання, забезпечуються жилим приміщенням згідно з чергою у військовій частині, що визначається часом зарахування на облік (включення до списків осіб, які користуються правом першочергового одержання житлових приміщень, або до списків осіб, які користуються правом позачергового одержання житлових приміщень) за рішенням житлової комісії військової частини (об`єднаної житлової комісії), яке затверджується наказом командира військової частини.

Відповідно до п.3 розділу VІІ Інструкції для прийняття рішення про надання житлових приміщень для постійного проживання житлова комісія військової частини (об`єднана житлова комісія) розглядає документи облікових справ військовослужбовців.

Після розгляду документів облікової справи житлова комісія військової частини (об`єднана житлова комісія) приймає рішення про надання житлового приміщення для постійного проживання.

Затверджений командиром військової частини протокол засідання житлової комісії військової частини (об`єднаної житлової комісії) разом з обліковою справою направляється військовою частиною до КЕУ, КЕВ (КЕЧ) району, що є підставою для видання наказу командира військової частини про надання військовослужбовцю житлового приміщення для постійного проживання.

Згідно з п. 4 розділу VІІ Інструкції, на підставі отриманих документів КЕУ, КЕВ (КЕЧ) району готує список надання житлової площі для постійного проживання (далі - Список надання постійного житла).

Список надання постійного житла, підписаний начальником КЕУ, КЕВ (КЕЧ) району, з обліковою справою військовослужбовця, витягом із наказу командира військової частини про надання військовослужбовцю жилого приміщення для постійного проживання, копією протоколу засідання житлової комісії військової частини (об`єднаної житлової комісії) направляється до ГКЕУ для узагальнення та внесення на розгляд Комісії з контролю.

Пунктом 5 розділу VІІ Інструкції визначено, що для розгляду Списку надання постійного житла Комісією з контролю на її засідання можуть запрошуватися голови житлових комісій військових частин (об`єднаних житлових комісій).

За результатами розгляду Списку надання постійного житла Комісія з контролю приймає рішення окремо щодо кожного військовослужбовця про: погодження надання постійного житла; відмову в погодженні надання постійного житла із зазначенням причини такої відмови.

Рішення Комісії з контролю оформлюється протоколом.

У разі прийняття Комісією з контролю рішення щодо відмови в погодженні надання постійного житла воно підлягає новому розподілу у встановленому цією Інструкцією порядку протягом одного місяця та є підставою для скасування наказу командира військової частини про надання військовослужбовцю житлового приміщення для постійного проживання.

Рішення Комісії з контролю є обов`язковим для виконання КЕУ, КЕВ (КЕЧ) району, військовими комісаріатами та військовими частинами.

Згідно з п. 6 розділу VІІ Інструкції, ГКЕУ на підставі рішення Комісії з контролю готує Список надання постійного житла у Збройних Силах України, що подається на затвердження заступнику Міністра оборони України (згідно з розподілом обов`язків).

Відповідно до п. 7 розділу VІІ Інструкції, затверджений Список надання постійного житла у Збройних Силах України є підставою для оформлення протягом десяти робочих днів КЕУ, КЕВ (КЕЧ) району та подання до виконавчих органів районної, міської, районної у місті ради документів для видачі ордеру на постійну житлову площу, який є єдиною підставою для вселення в надане житлове приміщення.

До виконавчих органів районної, міської, районної у місті ради КЕУ, КЕВ (КЕЧ) району надає облікову справу військовослужбовця разом з витягом із Списку надання постійного житла у Збройних Силах України, копію протоколу житлової комісії військової частини (об`єднаної житлової комісії), витяг із наказу командира військової частини про надання військовослужбовцю житлового приміщення для постійного проживання.

Відповідно до пункту 10 розділу VIІ Інструкції № 380, військовослужбовці, які мають вислугу на військовій службі 20 років і більше, а також особи, звільнені з військової служби за станом здоров`я, віком, у зв`язку із скороченням штатів, особи з інвалідністю І чи ІІ групи, члени сімей військовослужбовців, які загинули (померли) або пропали безвісти під час проходження військової служби, що забезпечені службовими житловими приміщеннями незалежно від місця його знаходження, мають право на виключення цього житла з числа службового та забезпечення ним для постійного проживання за умови перебування на обліку та в порядку, визначеному пунктами 3-7 цього розділу.

Виключення квартир з числа службових для забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей здійснюється на підставі клопотання КЕУ, КЕВ (КЕЧ) району за встановленим порядком.

Конституційний Суд неодноразово розглядав питання, пов`язані з реалізацією права на соціальний захист, і сформулював правову позицію, згідно з якою Конституція України виокремлює певні категорії громадян України, які потребують додаткових гарантій держави, зокрема, гарантії соціального захисту. До них, насамперед, належать громадяни, які відповідно до ст.17 Конституції України перебувають на службі у військових формуваннях та правоохоронних органах держави, забезпечуючи суверенітет і територіальну цілісність України, її економічну та інформаційну безпеку, а саме у Збройних Силах України, органах СБУ, податковій, міліції, прокуратурі, тощо (рішення КСУ від 06.07.1999 № 8-рп/99 у справі щодо права на пільги та від 20.03.2002 № 5-рп/2002 у справі щодо пільг, компенсацій, гарантій).

Із урахуванням вищевикладених норм, суд апеляційної інстанції зазначає, що визначальними обставинами - матеріальними підставами для визнання права на виключення житла з числа службового є: перебування позивача на військовій службі, наявність календарної вислуги від 20 років, перебування на квартирному обліку та, до того ж, наявність статусу учасника бойових дій, що надає право на забезпечення постійним житлом, у тому числі і шляхом виключення квартири з числа службових.

Аналогічний висновок щодо застосування норм матеріального права, викладений у постанові Верховного Суду від 04.03.2020 у справі № 636/1514/19.

Верховний Суд у цій постанові погодився з правовим висновком суду першої і апеляційної інстанції та підсумував, що визначальними обставинами - матеріальними підставами для задоволення позовних вимог (визнання права на виключення житла з числа службового та зобов`язання подання відповідного клопотання КЕВ м. Харків) є: перебування позивача на військовій службі, наявність календарної вислуги від 20 років, перебування на квартирному обліку та, до того ж, наявність статусу учасника бойових дій, що надає право на забезпечення постійним житлом, в тому числі і шляхом виключення квартири з числа службових.

Матеріали справи свідчать, що у позивача наявні усі, визначені пунктом 10 Інструкції № 380, умови для реалізації права на виключення житла, яке займає позивач, з числа службового та забезпечення ним для постійного проживання у встановленому порядку.

Колегія суддів наголошує, що за наявності умов, визначених пунктом 10 Інструкції № 380, виключення житла зі службового здійснюється в порядку, визначеному пунктами 3-7 розділу 7 Інструкції № 380.

Так, з приписів законодавства вбачається, що для дотримання всіх необхідних етапів зняття із житла статусу «службового» за заявою військовослужбовця, необхідним є наявність не тільки клопотання КЕВ, а й клопотання начальника гарнізону та командира військової частини, що у даному випадку було дотримано позивачем.

Вимоги Інструкції №380 визначені п. 1-4 виконанні позивачем та Квартирно-експлуатаційним відділом м. Дніпро, так, список надання житлової площі та копія облікової справи позивача направлялись до Центрального управління інженерно-інфраструктурного забезпечення Командування Сил логістики Збройних Сил України.

При цьому, 17.11.2022 начальником Центрального управління інженерно-інфраструктурного забезпечення командування Сил логістики Збройних Сил України направлено до Квартирно-експлуатаційного відділу у м. Дніпро лист №370/2/8860, в якому вказано, що відповідно до рішення заступника Міністра оборони України від 04.11.2022 №2551/з/5 направлена без реалізації облікова справа військовослужбовця Дніпропетровського гарнізону підполковника ОСОБА_1 .

Суд зазначає, що з огляду на приписи Інструкції, ГКЕУ наділено повноваженнями щодо узагальнення та внесення на розгляд Комісії з контролю Списків які надійшли, та не наділено повноваженнями розглядати та задовольнити або відмовити погодженні надання постійного житла, оскільки вказані повноваження відносять до Комісії з контролю.

Як правильно зазначено судом першої інстанції, позивач не оскаржує дії Центрального управління інженерно-інфраструктурного забезпечення командування Сил логістики Збройних Сил України.

Проте, позивач повторно звертався до Міністерства оборони України та Квартирно-експлуатаційного відділу м. Дніпро зі скаргою та заявою, в яких, зокрема, просив надати право повторно подати облікову справу №16 через Квартирно-експлуатаційний відділ м. Дніпро на розгляд Комісії контролю за розподілом житла в гарнізонах Збройних Сил України для виключення наданого житла з числа службового в постійне проживання зі зняттям з квартирного обліку у відповідності до наказу Міністерства оборони України №380 від 31.07.2018.

06.01.2023 Квартирно-експлуатаційним відділом м. Дніпро надано лист за вих. №525/78, яким повідомлено, що на звернення позивача до Квартирно-експлуатаційного відділу м. Дніпро від 09.12.2022 № 3002 щодо виключення житла, в якому проживає позивач за адресою: АДРЕСА_5 , з числа службового і отримання постійного ордеру на вказане житло надається інформація, що КЕВ м. Дніпро за вих. від 01.08.2022 року № 525/2010 направляв на розгляд Комісії з контролю за розподілом житла в гарнізонах 3С України облікову справу. Але в зв`язку з прийняттям рішення заступника Міністра оборони України від 04.11.2022 №2551/3/5, яким дозволено надання житла для постійного проживання шляхом виключення його з числа службових членам сімей військовослужбовців, які загинули (померли) або пропали безвісті, справа позивача була повернута без реалізації за вих. ЦУІІЗ від 17.11.2022 № 370/2/8860.

За змістом частини другої статті 55 Конституції України, кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Відповідно до частин першої та третьої статті 124 Основного Закону України правосуддя в Україні здійснюють виключно суди; юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення; у передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

Згідно статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

У Рішенні Конституційного Суду України від 25 листопада 1997 року № 6-зп Суд зазначив, що частину другу статті 55 Конституції України необхідно розуміти так, що кожен, тобто громадянин України, іноземець, особа без громадянства має гарантоване державою право оскаржити в суді загальної юрисдикції рішення, дії чи бездіяльність будь-якого органу державної влади, органу місцевого самоврядування, посадових і службових осіб, якщо громадянин України, іноземець, особа без громадянства вважають, що їх рішення, дія чи бездіяльність порушують або ущемляють права і свободи громадянина України, іноземця, особи без громадянства чи перешкоджають їх здійсненню, а тому потребують правового захисту в суді.

Окрім того, Конституційний Суд України, вирішуючи питання, порушені в конституційному зверненні і конституційному поданні щодо тлумачення частини другої статті 55 Конституції України, в Рішенні від 14 грудня 2011 року № 19-рп/2011 зазначив, що права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави (частина друга статті 3 Конституції України). Для здійснення такої діяльності органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи наділені публічною владою, тобто мають реальну можливість на підставі повноважень, встановлених Конституцією і законами України, приймати рішення чи вчиняти певні дії. Особа, стосовно якої суб`єкт владних повноважень прийняв рішення, вчинив дію чи допустив бездіяльність, має право на захист.

Рішення, прийняті суб`єктами владних повноважень, дії, вчинені ними під час здійснення управлінських функцій, а також невиконання повноважень, встановлених законодавством (бездіяльність), можуть бути оскаржені до суду відповідно до частин першої, другої статті 55 Конституції України, статей 2, 5 КАС України.

При цьому обов`язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб`єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражені права чи інтереси особи, яка стверджує про їх порушення.

Неодмінним елементом правовідносин є їх зміст, тобто суб`єктивне право особи та її юридичний обов`язок. Відтак, судовому захисту підлягає суб`єктивне право особи, яке порушується у конкретних правовідносинах.

У Рішенні від 1 грудня 2004 року № 18-рп/2004 Конституційний Суд України розтлумачив, що поняття «охоронюваний законом інтерес» треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об`єктивного і прямо не опосередкований у суб`єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загально-правовим засадам.

Отже, охоронюваний законом інтерес полягає у прагненні особи набути певних матеріальних або нематеріальних благ з метою задоволення певних потреб, якщо такі прагнення є абстрактними, тобто випливають із певного суб`єктивного права у конкретних правовідносинах. Тому порушення охоронюваного законом інтересу, яке дає підстави для звернення особи за судовим захистом, є створення об`єктивних перешкод на шляху до здобуття відповідного матеріального та/або нематеріального блага.

При цьому, позивач на власний розсуд визначає чи порушені його права, свободи чи інтереси рішеннями, дією або бездіяльністю суб`єкта владних повноважень. Водночас, задоволення відповідних вимог особи можливе лише в разі об`єктивної наявності порушення, тобто встановлення, що рішення, дія або бездіяльність протиправно породжують, змінюють або припиняють права та обов`язки у сфері публічно-правових відносин.

Суд наголошує, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абзац 10 пункту 9 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 30 січня 2003 року N 3-рп/2003).

За правилами частини першої статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Частиною першою статті 5 КАС України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

Колегія суддів зазначає, що у постановах Верховного Суду від 31 липня 2018 року у справі № 826/11415/16, від 2 листопада 2018 року у справі № 826/22323/15, від 22 листопада 2018 року у справі № 826/14323/16 та від 14 лютого 2019 року у справі № 820/10582/15 сформульовано висновок, відповідно до якого адміністративне судочинство спрямоване на захист саме порушених прав осіб у сфері публічно-правових відносин, тобто для задоволення позову адміністративний суд повинен установити, що в зв`язку з прийняттям рішення чи вчиненням дій (допущення бездіяльності) суб`єктом владних повноважень порушуються права, свободи чи охоронювані законом інтереси позивача; підставами для визнання протиправним та скасування рішення суб`єкта владних повноважень є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт.

У Рішенні від 1 грудня 2004 року у справі № 18-рп/2004 (справа про охоронюваний законом інтерес) Конституційним Судом України розтлумачено поняття «охоронюваний законом інтерес», що вживається у законах України у логічно-смисловому зв`язку з поняттям «права», а саме зазначено, що цей термін треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об`єктивного і прямо не опосередкований у суб`єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загально правовим засадам.

Вищезазначений підхід був застосований Верховним Судом у постанові від 14 лютого 2022 року у справі № 210/3729/17 (2-а/210/204/17).

У розумінні приписів законодавства, вказана відмова відповідачів є рішенням суб`єкта владних повноважень, які у даному випадку у відповідності до приписів Інструкції № 380, з огляду на виконання позивачем та КЕУ положень п.1-4 інструкції, повинні були розглянути подані позивачем зі скаргою та заявою документи та прийняти відповідне рішення.

Колегія суддів зазначає, що у спірних правовідносинах Інструкцією № 380 відповідачі, наділені повноваженнями приймати рішення, що впливають на можливість реалізації позивачем соціальних гарантій забезпечення жилими приміщеннями в силу його особливого статусу, визначеного Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», тобто внаслідок проходження ним військової служби. На час розгляду справи, відсутні законодавчі норми, які б обмежували встановлену чинним законодавством можливість реалізації права позивача на виключення його квартири з числа службових.

Так, рішення суб`єкта владних повноважень повинно ґрунтуватися на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення. Мають значення, як правило, ті обставини, які передбачені нормою права, що застосовується. Суб`єкт владних повноважень повинен врахувати усі ці обставини, тобто надати їм правову оцінку: прийняти до уваги або відхилити. У разі відхилення певних обставин висновки повинні бути мотивованими, особливо, коли має місце несприятливе для особи рішення.

Принцип обґрунтованості рішення вимагає від суб`єкта владних повноважень враховувати як обставини, на обов`язковість урахування яких прямо вказуєзакон, так і інші обставини, що мають значення у конкретній ситуації. Для цього він має ретельно зібрати і дослідити матеріали, що мають доказове значення у справі, наприклад, документи, пояснення осіб, тощо.

При цьому, суб`єкт владних повноважень повинен уникати прийняття невмотивованих висновків, обґрунтованих припущеннями та неперевіреними фактами, а не конкретними обставинами. Так само недопустимо надавати значення обставинам, які насправді не стосуються справи. Несприятливе для особи рішення повинно бути вмотивованим.

Прийняття рішення, вчинення (не вчинення) дії вимагає від суб`єкта владних повноважень діяти добросовісно, тобто з щирим наміром щодо реалізації владних повноважень та досягнення поставлених цілей і справедливих результатів, з відданістю визначеним законом меті та завданням діяльності, передбачувано, без корисливих прагнень досягти персональної вигоди, привілеїв або переваг через прийняття рішення та вчинення дії.

Колегія суддів зазначає, що порушення процедури при прийнятті рішення суб`єктом владних повноважень саме по собі може бути підставою для визнання його протиправним та скасування у разі, коли таке порушення безпосередньо могло вплинути на зміст прийнятого рішення.

Матеріали справи свідчать, що єдиною підставою для відмови у повторному поданні облікової справи №16 через квартирно-експлуатаційний відділ м. Дніпро на розгляд Комісії контролю за розподілом житла в гарнізонах Збройних Сил України для виключення наданого житла з числа службового в постійне проживання зі зняттям з квартирного обліку у відповідності до наказу Міністерства оборони України №380 від 31.07.2018, є прийняття рішення заступником Міністра оборони України №2551/з/5 від 04.11.2022.

У відповідності до статті 15 Закону України «Про центральні органи виконавчої влади», міністерство у межах своїх повноважень, на основі і на виконання Конституції та законів України, актів Президента України та постанов Верховної Ради України, прийнятих відповідно до Конституції та законів України, актів Кабінету Міністрів України видає накази, які підписує міністр.

Отже, лист заступника міністра не є наказом, який обов`язковий до виконання.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що зазначене рішення заступника Міністра оборони України за своєю суттю є листом (відповіддю на лист № 503/7632 від 25.10.2022 Начальника Головного управління майна та ресурсів Міністерства оборони України), має рекомендаційний характер та за змістом цього листа лише пропонується подавати до квартирно-експлуатаційних відділів (частин районів) пропозиції щодо надання житла для постійного проживання шляхом виключення з числа службових членам сімей військовослужбовців, які загинули (померли) або пропали безвісті, як виняток у зв`язку із неможливістю надання іншого житла. Вказаний лист не містить будь-яких заборон щодо розгляду пропозицій щодо надання житла військовослужбовцям та членам їх сімей для постійного проживання шляхом виключення з числа службових. Більш того, лист заступника Міністра оборони від 04.11.2022 №2551/з/5 не суперечить рішенню Міністра оборони України від 26.09.2022 №20241/з/3 щодо продовження встановленим порядком, відповідно до чинного законодавства, розгляд пропозицій із забезпечення військовослужбовців житлом для постійного проживання шляхом виключення його зі службового фонду Міністерства оборони України, яке є чинним та підлягає виконанню.

Крім того, лист не забороняє відповідачам виконати вимоги Інструкції №380, розглянувши та прийнявши рішення щодо повторного направлення облікової справи позивача на розгляд Комісії контролю за розподілом житла в гарнізонах Збройних Сил України для виключення наданого житла з числа службового в постійне проживання зі зняттям з квартирного обліку.

Отже, унаслідок бездіяльності відповідача, позивач фактично позбавлений можливості реалізувати свої права на житло, що є порушенням житлових прав у розумінні статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, якою передбачено, що кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції. Органи державної влади не можуть втручатись у здійснення цього права, за винятком випадків, коли втручання здійснюється згідно із законом і є необхідним у демократичному суспільстві в інтересах національної та громадської безпеки чи економічного добробуту країни, для запобігання заворушенням чи злочинам, для захисту здоров`я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб.

Таким чином, не подаючи відповідне клопотання прямо порушує конституційні права позивача на житло та гарантії, передбачені Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», в той час як чинним законодавством не встановлено підстав для відмови у поданні клопотання про виключення житлового приміщення з числа службового до виконавчого органу відповідної ради.

Аналогічні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від12листопада 2020 року в справі № 640/10473/19, від 03 лютого 2021 року всправі № 636/1480/19, від 04 березня 2020 року в справі № 636/1514/19, від 16червня 2021 року в справі № 636/5008/19, що свідчить про сталість судової практики у спірних правовідносинах.

Тобто, відмовляючи у повторному направленні облікової справи позивача на розгляд Комісії контролю за розподілом житла в гарнізонах Збройних Сил України для виключення наданого житла з числа службового в постійне проживання зі зняттям з квартирного обліку, відповідачі діяли не у спосіб, встановлений законом, а з порушенням вимог Інструкції №380, чим порушили права позивача.

Колегія суддів зазначає, що метою адміністративного судочинства є ефективний захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень (ст. 2 КАС України). Відтак, обираючи спосіб захисту прав позивача, суди мали б зважати на ефективність такого захисту.

Ця мета перегукується зі статтею 13 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод. Відповідно до неї кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Європейський суд з прав людини у своїх численних рішеннях сформував сталу практику оцінки ефективності засобу юридичного захисту. Засіб юридичного захисту, якого вимагає стаття 13, має бути "ефективним" як з практичної, так і з правової точки зору, тобто таким, що або запобігає стверджуваному порушенню чи його повторенню в подальшому, або забезпечує адекватне відшкодування за те чи інше порушення, яке вже відбулося. Навіть якщо якийсь окремий засіб юридичного захисту сам по собі не задовольняє вимоги статті 13, задоволення її вимог може забезпечуватися за допомогою сукупності засобів юридичного захисту, передбачених національним законодавством.

Засіб юридичного захисту має бути "ефективним" в теорії права та на практиці, зокрема, в тому сенсі, що можливість його використання не може бути невиправдано ускладнена діями або бездіяльністю органів влади держави-відповідача (рішення від 18.12.1996 у справі "Аксой проти Туреччини" (Aksoy v. Turkey), п. 95).

При оцінці ефективності необхідно враховувати не тільки формальні засоби правового захисту, а й загальний правовий і політичний контекст, в якому вони діють, й особисті обставини заявника (рішення від 24.07.2012 у справі "Джорджевич проти Хорватії", п. 101; рішення від 06.11.1980 у справі "Ван Остервійк проти Бельгії", п.п. 36-40). Отже, ефективність засобу захисту оцінюється не абстрактно, а з урахуванням обставин конкретної справи та ситуації, в якій опинився позивач після порушення.

Відповідно до частини першої статті 124 Конституції України правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. При цьому за своєю суттю правосуддя визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абзац 10 п. 9 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 30.01.2003 № 3-рп/2003).

Питання ефективності правового захисту аналізувалося у рішеннях національних судів. Зокрема, у рішенні від 16.09.2015 у справі № 21-1465а15 Верховний Суд України дійшов висновку, що рішення суду, у випадку задоволення позову, має бути таким, яке б гарантувало дотримання і захист прав, свобод, інтересів позивача від порушень з боку відповідача, забезпечувало його виконання та унеможливлювало необхідність наступних звернень до суду. Спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.

Верховний Суд у своїй практиці неодноразово посилався на те, що "ефективний засіб правового захисту" у розумінні ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату. Винесення рішень, які не призводять безпосередньо до змін в обсязі прав та забезпечення їх примусової реалізації - не відповідає зазначеній нормі Конвенції. (Постанова Великої палати Верховного Суду від 28.03.2018 у справі № 705/552/15-а, постанови Верховного Суду від 18.04.2018 у справі №826/14016/16, від 11.02.2019 у справі № 2а-204/12).

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що з метою повного та ефективного захисту прав позивача необхідно визнати протиправними дії Міністерства оборони України та Дніпровського квартирно-експлуатаційного управління щодо відмови у підготовці та направленні до Кам`янської міської ради документів про виключення з числа службового житла та надання для постійного проживання ОСОБА_1 квартири АДРЕСА_1 , розподіленій ОСОБА_1 у складі сім`ї 5 (п`ять) осіб, на підставі Ордеру на службове жиле приміщення №24 від 04.07.2019, виданого Адміністрацією Дніпровського району Кам`янської міської ради на підставі рішення Виконавчого комітету Кам`янської міської ради від 26.06.2019 №176, зобов`язати Міністерства оборони України затвердити список надання постійного житла у Збройних Силах України в частині виключення з числа службового житла та надання для постійного проживання ОСОБА_1 квартири АДРЕСА_1 , розподіленій ОСОБА_1 у складі сім`ї 5 (п`ять) осіб, на підставі Ордеру на службове жиле приміщення № 24 від 04.07.2019, виданого Адміністрацією Дніпровського району Кам`янської міської ради на підставі рішення Виконавчого комітету Кам`янської міської ради від 26.06.2019 №176; та зобов`язати Дніпровського квартирно-експлуатаційного управління подати до Кам`янської міської ради клопотання (подання), разом з належно оформленими документами, про виключення з числа службового житла та надання для постійного проживання ОСОБА_1 квартири АДРЕСА_1 , розподіленій ОСОБА_1 у складі сім`ї 5 (п`ять) осіб, на підставі Ордеру на службове жиле приміщення № 24 від 04.07.2019, виданого Адміністрацією Дніпровського району Кам`янської міської ради на підставі рішення Виконавчого комітету Кам`янської міської ради від 26.06.2019 №176.

З урахуванням викладеного, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для задоволення позову.

Доводи апеляційних скарг не дають підстав для висновку про те, що при розгляді справи судом першої інстанції було допущено неправильне застосування норм матеріального чи порушення норм процесуального права.

Статтею 316 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини, що мають значення для справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому відсутні підстави для скасування рішення суду.

Керуючись статями 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційні скарги Дніпровського квартирно-експлуатаційного управління та Міністерства оборони України залишити без задоволення.

Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11.07.2023 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повної постанови у випадках, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України.

Головуючий - суддяТ.І. Ясенова

суддяО.В. Головко

суддяА.В. Суховаров


Суд	Третій апеляційний адміністративний суд
Дата ухвалення рішення	09.02.2024
Оприлюднено	12.02.2024
Номер документу	116896592
Судочинство	Адміністративне
Категорія	Справи зі спорів з приводу реалізації публічної політики у сферах праці, зайнятості населення та соціального захисту громадян та публічної житлової політики, зокрема зі спорів щодо публічної житлової політики

Ясенова Т.І.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

Телеграм Вайбер

Опендатабот для телефону

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

🇺🇦 Зроблено в Україні

Постановавід 09.02.2024 по справі 160/5085/23ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Судовий реєстр по справі —160/5085/23

Постанова від 09.02.2024

Постанова
від 09.02.2024 по справі 160/5085/23
ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД