Постанова

від 09.02.2024 по справі 335/9186/23

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

09 лютого 2024 року м. Дніпросправа № 335/9186/23Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Білак С.В. (доповідач), суддів: Суховарова А.В., Юрко І.В., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Департаменту патрульної поліції на рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 25.10.2023 року в адміністративній справі №335/9186/23 (головуючий суддя І першої інстанції Мінаєв М.М.) за позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в Запорізькій області Департаменту патрульної поліції про визнання протиправною та скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення,-

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 (далі позивач) звернувся до Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя з позовом до Управління патрульної поліції в Запорізькій області Департаменту патрульної поліції (далі відповідач), в якому просив визнати протиправною та скасувати постанову про адміністративне правопорушення серії БАБ №721983 від 12.09.2023 року, що винесена старшим інспектором ВДБР УПП в Запорізькій області майором поліції Журавським Антоном Ростиславовичем.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що вказаною постановою на позивача накладено адміністративне стягнення за ч.ч. 2, 3 ст.140 КУпАП в розмірі 510,00 грн.

Вважає, що оскаржувана постанова є незаконною та такою, що підлягає скасуванню, оскільки позивач не є належним суб`єктом правопорушень, бо проведення ремонтних робіт проводило Товариство з обмеженою відповідальністю «РЕМШЛЯХБУД» (код ЄДРПОУ 20488682), яке не провело погодження з уповноваженим підрозділом Національної поліції України щодо проведення ремонтних робіт на автомобільних дорогах в місті Запоріжжя.

Рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 25 жовтня 2023 року позовні вимоги задоволено.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просив рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що судом при прийнятті рішення неповно з`ясовано обставини справи та не прийнято до уваги доводи відповідача. Оскаржувана постанова винесена в межах та у спосіб, визначені чинними процесуальним законодавством, бо позивач є дорожнім робітником ТОВ «РЕМШЛЯХБУД» та який здійснював будівельні роботи з реконструкції тротуару, заміну асфальтобетонного покриття без відповідної схеми організації дорожнього руху, погодженої з органами Національної поліції України та без позначеного місця виконання робіт відповідними технічними засобами регулювання дорожнього руху, дорожніми знаками, чим порушив вимоги п. 1.5 та 32.1 ПДР, ДСТУ 4100, ДСТУ 8749, внаслідок чого відносно позивача було винесено Постанову про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху.

Позивач не надав суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу. Відповідно до частини четвертої статті 304 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Судом апеляційної інстанції справа розглянута в порядку статті 311 КАС України.

Відповідно до частин першої та другої статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Колегія суддів, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та відзиву на скаргу, встановила наступне.

Постановою про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії БАБ №721983 від 12 вересня 2023 року, прийнятою старшим інспектором ВДБР УПП в Запорізькій області майором поліції Журавським А.Р., позивача визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.ч. 2, 3 ст.140 КУпАП, та застосовано до нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 510,00 грн..

Зі змісту постанови вбачається, що 12 вересня 2023 року о 14 год. 05 хв. позивач в м. Запоріжжя, по вул. Сєдова, 5, здійснював роботи з реконструкції тротуару, заміну асфальтобетонного покриття без відповідної схеми організації дорожнього руху, погодженої з органами Національної поліції, та без позначеного місця виконання робіт відповідними технічними засобами регулювання дорожнього руху, дорожніми знаками, чим порушив вимоги п. п. 1.5, 32.1 Правил дорожнього руху, ДСТУ 4100, ДСТУ 8749.

Не погодившись з вказаною постановою, позивач оскаржив її до суду.

Апеляційний суд, переглядаючи рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, зазначає про таке.

Частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з пунктом 11 частини 1 статті 23 Закону України «Про Національну поліцію» від 02.07.2015 року № 580-VIII поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.

Статтею 222 Кодексу України про адміністративні правопорушення встановлені повноваження органів Національної поліції щодо розгляду справ про адміністративні правопорушення.

Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.

Національна поліція України уповноважена через своїх співробітників притягувати осіб до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративних правопорушень у сфері безпеки дорожнього руху.

Статтею 280 КУпАП визначено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до статті 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Згідно із статтею 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом. Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами.

Статтею 245 КУпАП встановлено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Стаття 280 КУпАП закріплює обов`язок посадової особи при розгляді справи про адміністративне правопорушення з`ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна дана особа в його вчиненні.

Апеляційний суд зазначає, що наявність чи відсутність адміністративного правопорушення встановлюється уповноваженою особою на підставі доказів, якими, відповідно до статті 251 КУпАП, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Відповідно до ч. 1, ч. 2 статті 283 КУпАП постанова у справі по адміністративне правопорушення повинна містити: найменування органу (прізвище, ім`я та по батькові, посада посадової особи), який виніс постанову; дату розгляду справи; відомості про особу, стосовно якої розглядається справа(прізвище,ім`я та по батькові (за наявності), дата народження, місце проживання чи перебування; опис обставин, установлених підчас розгляду справи; зазначення нормативного акту, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення; прийняте у справі рішення.

Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності, можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.

Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду у постанові від 26.04.2018 року у справі №338/1/17 зробив висновок про те, що сама постанова про адміністративне правопорушення не може розцінюватись як беззаперечний доказ вчинення правопорушення, оскільки саме по собі описання адміністративного правопорушення не може бути належним доказом вчинення особою такого порушення. Така постанова по своїй правовій природі є рішенням суб`єкта владних повноважень щодо наслідків розгляду зафіксованого правопорушення, якому передує фіксування цього правопорушення.

Частиною другою статті 140 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за порушення визначеного законодавством порядку погодження з уповноваженим підрозділом Національної поліції: встановлення рекламо носіїв, технічних засобів організації дорожнього руху, проведення будь-яких робіт на автомобільних дорогах, вулицях, залізничних переїздах; розроблення проектної документації на будівництво, реконструкцію і ремонт автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів та об`єктів дорожнього сервісу; здійснення пасажирських перевезень за встановленими маршрутами руху транспортних засобів загального користування.

Крім того, частиною третьою статті 140 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за порушення нормативів щодо обладнання на автомобільних дорогах, вулицях, залізничних переїздах місць: провадження робіт, залишення дорожніх машин, будівельних матеріалів, конструкцій тощо, а так само не усунення після закінчення робіт перешкод і не приведення автомобільної дороги, вулиці, залізничного переїзду в стан, що гарантує безперешкодний і безпечний рух транспортних засобів та пішоходів.

З диспозиції цих норм встановлено, що суб`єктом даного правопорушення можуть бути службові особи відповідних суб`єктів господарювання, які зобов`язані дотримуватись відповідного порядку погодження під час здійснення своєї господарської діяльності.

Крім того, оскільки ч. 3 ст. 140 КУпАП є бланкетною нормою права, при викладенні обставин правопорушення має бути зазначено конкретний пункт, статтю, частину статті відповідного нормативного акту, порушення якого інкриміноване особі.

Колегія суддів, погоджується з висновком суду першої інстанції, що оскаржувана постанова вказаним вимогам не відповідає.

Згідно з ч. 2 статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до статті 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Крім того, як свідчать надані позивачем докази, він дійсно працює дорожнім робітником в ТОВ «РЕМШЛЯХБУД», яке на підставі Договору № 68 від 26.07.2023 року, укладеного з Департаментом муніципального управління Запорізької міської ради, виконує ремонтні роботи по вул. Сєдова, 5 у м. Запоріжжя.

Відповідно до посадової інструкції дорожнього робітника 2-го розряду, затвердженої наказом директора ТОВ «РЕМШЛЯХБУД», до обов`язків такого працівника не входить вчинення дій, передбачених ч. 2 ст. 140 КУпАП, а також забезпечення нормативів, зазначених у ч. 3 ст. 140 КУпАП.

Суд погоджується із стороною позивача у тому, що постанова винесена щодо неналежного суб`єкту правопорушення.

Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду відсутні.

Згідно частини першої статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 77, 243, 250, 308, 310, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Департаменту патрульної поліції на рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 25 жовтня 2023 року в адміністративній справі №335/9186/23 залишити без задоволення.

Рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 25 жовтня 2023 року в адміністративній справі №335/9186/23 залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та не може бути оскаржена в касаційному порядку, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України.

Головуючий - суддяС.В. Білак

суддяА.В. Суховаров

суддяІ.В. Юрко