Ухвала

від 09.02.2024 по справі 420/609/23

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

09 лютого 2024 р.м. ОдесаСправа № 420/609/23

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

судді-доповідача Скрипченка В.О.,

суддів Коваля М.П. та Осіпова Ю.В.,

розглянувши можливість відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою Одеської митниці на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 20 березня 2023 року по справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська кабельна компанія» до Одеської митниці про визнання протиправними та скасування рішення щодо визначення (корегування) митної вартості товару, картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, -

В С Т А Н О В И В :

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 20 березня 2023 року адміністративний позов ТОВ «Українська кабельна компанія» був задоволений.

28 квітня 2023 року через систему "Електронний суд" Одеська митниця подала апеляційну скаргу на вказане рішення.

Ухвалою судді П`ятого апеляційного адміністративного суду від 06 червня 2023 р. апеляційну скаргу було залишено без руху з підстав не сплати апелянтом судового збору. Апелянту надано десятиденний строк з моменту отримання копії ухвали для усунення зазначених у ній недоліків.

Враховуючи те, що вимоги ухвали судді П`ятого апеляційного адміністративного суду від 06 червня 2023 р. залишились не виконаними, недоліки апеляційної скарги у встановлений строк не усунуті - ухвалою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 03 липня 2023 р. апеляційну скаргу Одеської митниці - повернуто апелянту.

22 грудня 2023 р. відповідач повторно подав апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції від 20 березня 2023 р., у якій, зокрема, заявлено клопотання про поновлення строку оскарження судового рішення. В обґрунтування доводів клопотання вказано, що неможливість сплати судового збору пов`язана із ненадходженням коштів, зокрема, на сплату судового збору. Окрім того, відповідач зазначає, що на підтвердження реального наміру здійснити апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції до апеляційної скарги надано докази сплати судового збору у повному обсязі.

Ухвалою судді П`ятого апеляційного адміністративного суду від 18 січня 2024р. апеляційну скаргу було залишено без руху.

Вказану ухвалу суду отримано апелянтом 18 січня 2024 року, що підтверджується довідкою про доставку документу до електронного кабінету в ЄСІТС.

Колегія суддів акцентує увагу скаржника на тому, що залишаючи апеляційну скаргу без руху, суд апеляційної інстанції вказав на необхідності подання до апеляційного суду обґрунтованої заяви про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду із зазначенням поважних підстав для поновлення такого строку, з підтверджуючими доказами та матеріалами.

30 січня 2024 року від апелянта надійшло клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції.

В поданому клопотанні про поновлення строку звернення із апеляційною скаргою (наступної вимоги заяви, поданої на виконання ухвали апеляційного суду) апелянт зазначає, що процесуальний строк звернення до суду покликаний забезпечувати принцип правової визначеності і є гарантіє захисту прав сторін спору.

Акцентуючи увагу на тому, що у кожному конкретному випадку суд має надавати оцінку причинам пропуску строку та їх поважності, апелянт просить враховувати своєчасне первинне звернення із апеляційною скаргою і наявність у нього права на повторне апеляційне оскарження судового рішення; вжиття апелянтом усіх можливих заходів задля забезпечення права на апеляційне оскарження рішення та приведення скарги у відповідність до вимог КАС України; подання повторної скарги в розумний строк після одержання апелянтом відповідної ухвали апеляційного суду про повернення скарги; добросовісне ставлення учасника до реалізації своїх прав на апеляційне оскарження та приведення апеляційної скарги у відповідність до норм КАС України. Також апелянт повторно посилається на те, що апеляційна скарга по даній справі вже подавалась, при цьому сплату судового збору в умовах воєнного часу проведено тільки після отримання фінансування. Представник апелянта наголошує, що закон не виключає можливості поновлення суб`єкту владних повноважень процесуального строку на апеляційне оскарження судового рішення, пропущеного через фінансову неспроможність сплатити судовий збір. Крім того, апелянт посилається на вчинення ним послідовних та регулярних дій, спрямованих на отримання відповідного фінансування, що підтверджується відповідними виписками та листами.

Розглянувши зазначене клопотання, суд дійшов висновку, що зазначені в обґрунтування пропуску апелянтом строку апеляційного оскарження причини не є поважними з огляду на наступне.

Як зазначено у п. 6 ч. 5 ст. 44 КАС України, учасники справи зобов`язані виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки.

Законодавче обмеження строку оскарження судового рішення, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах.

При вирішенні питання про поновлення строку суд надає оцінку обставинам, які слугували перешкодою для своєчасного звернення до суду, у взаємозв`язку інтервалів часу: з моменту закінчення встановленого КАС України строку апеляційного оскарження до дати звернення з апеляційною скаргою вперше; з моменту повернення вперше поданої апеляційної скарги/відмови у відкритті апеляційного провадження за вперше поданою апеляційною скаргою до дати повторного звернення з апеляційною скаргою і так далі.

Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

Підстави пропуску строку апеляційного оскарження можуть бути визнані поважними, строк поновлено лише у разі, якщо вони пов`язані з непереборними та об`єктивними перешкодами, труднощами, які не залежать від волі особи та унеможливили своєчасне, тобто у встановлений законом процесуальний строк подання касаційної скарги. Отже, тільки наявність об`єктивних перешкод для своєчасної реалізації прав щодо оскарження судового рішення у апеляційному порядку у строк, встановлений процесуальним законом, може бути підставою для висновку про пропуск строку апеляційного оскарження з поважних причин.

Згідно висновків Верховного Суду у межах справ № 826/9136/17, №806/2321/16 у ситуації з пропуском строків державними органами поважними причинами пропуску строку апріорі не може виступати необхідність дотримання внутрішньої процедури виділення та погодження коштів на сплату судового збору податковим органом чи тимчасова відсутність таких коштів. Це пов`язано з тим, що держава має дотримуватись принципу "належного урядування" та не може отримувати вигоду від порушення правил та обов`язків, встановлених нею ж. Відсутність у суб`єкта владних повноважень коштів для своєчасної сплати судового збору є суто суб`єктивною причиною, а негативні наслідки, які настали у зв`язку з такою причиною є певною мірою відповідальністю за неналежне виконання своїх процесуальних обов`язків, які для усіх учасників справи мають бути рівними. Суб`єкт владних повноважень, який діє від імені держави, не може та не повинен намагатись отримати вигоду від фінансових складнощів, які склались у нього на поточний день, шляхом уникнення або зволікання виконання ним своїх процесуальних обов`язків, в тому числі і щодо сплати судового збору.

Таким чином, довготривала процедура погодження та сплати судового збору, не може бути визнана поважною причиною пропуску строку апеляційного оскарження та, як наслідок, не є підставою для порушення принципу правової визначеності щодо остаточного рішення.

Крім того, у пункті 74 рішення Європейського Суду з прав людини «Лелас проти Хорватії» суд звернув увагу на те, що «держава, чиї органи влади не дотримувалися своїх власних внутрішніх правил та процедур, не повинна отримувати вигоду від своїх правопорушень та уникати виконання своїх обов`язків. Ризик будь-якої помилки, зробленої органами державної влади, повинна нести держава, а помилки не повинні виправлятися за рахунок зацікавленої особи, особливо якщо при цьому немає жодного іншого приватного інтересу».

З урахуванням наведеного та беручи до уваги, що особа, яка утримується за рахунок державного бюджету, має право в межах бюджетних асигнувань здійснити розподіл коштів з метою забезпечення сплати судового збору, суд вважає, що обставини, пов`язані з фінансуванням установ чи організацій з державного бюджету, відсутністю в ньому коштів, призначених для сплати судового збору тощо, не є поважною причиною при вирішенні питання про поновлення чи продовження строку, встановленого законом або судом.

Аналогічні висновки викладені зокрема у судових рішеннях Верховного Суду від 23 грудня 2019 року (справа №2040/6272/18), від 23 грудня 2019 року (справа №160/815/19) від 12 грудня 2019 року (справа №160/8755/18), від 14 листопада 2019 року (справа №826/13980/18).

Відповідно до ч. 1 ст. 295 КАС України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Згідно із ч.ч. 2, 3 ст. 295 КАС України учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, зокрема, рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.

Так, рішення суду першої інстанції прийнято у порядку спрощеного позовного провадження 20.03.2023 року.

Із скаргою на судове рішення апелянт звернувся 22.12.2023 року, тобто із пропуском строку, передбаченого ч.ч. 1, 2 ст. 295 КАС України.

Апеляційний суд також враховує, що апелянт у визначений строк вже звертався із апеляційною скаргою на рішення суду та ухвалою судді П`ятого апеляційного адміністративного суду від 06.06.2023 року було залишено без руху апеляційну скаргу та апелянту наданий десятиденний термін для усунення недоліків скарги шляхом подання документу про оплату судового збору, проте обставини справи свідчили, що встановлений судом строк на усунення недоліків скарги є не достатнім для апелянта, ухвалою судді П`ятого апеляційного адміністративного суду від 21.06.2023 року продовжено апелянту строк на усунення недоліків скарги.

Ухвалою судді П`ятого апеляційного адміністративного суду від 03.07.2023 року, оскільки у визначений строк вимоги апеляційного суду не було виконано та недоліки скарги апелянтом не усунуто, апеляційну скаргу Одеської митниці повернуто особі, яка її подала.

Апеляційний суд вважає за необхідне зазначити, що відповідно до ч.ч. 1, 2, 3 ст. 44 КАС України учасники справи мають рівні процесуальні права та обов`язки.

Учасники справи зобов`язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Учасники справи мають право, зокрема: подавати заяви та клопотання; оскаржувати судові рішення у визначених законом випадках; користуватися іншими визначеними законом процесуальними правами.

Згідно із ч. 5 вказаної статті КАС України учасники справи зобов`язані, зокрема, виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки.

Відповідно до ч. 1 ст. 121 КАС України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Апеляційний суд звертає увагу на відсутність у апелянта об`єктивних і непереборних обставин у реалізації своїх процесуальних прав на момент первинного звернення із скаргою.

У тому числі, на переконання апеляційного суду, відсутність фінансової можливості не є поважною причиною пропуску строку апеляційного оскарження. Як свідчить зміст клопотання, апелянтом також необґрунтовано ту обставину, що розмір судового збору за подання апеляційної скарги у цій справі значно впливає на фінансову можливість органу виконати вимоги чинного законодавства.

Без належного обґрунтування у клопотанні залишаються обставини, пов`язані із відсутністю фінансування на оплату судового збору, як поважна підстава у несвоєчасному вчиненні певних процесуальних дій та їх залежність від звернення, у тому числі без невиправданих зволікань, із скаргою на рішення суду.

Пропущений строк апеляційного оскарження є неспівмірним із процесуальним строком, визначеним КАС України, та обставинами, які могли б бути враховані апеляційним судом під час невідкладного і протягом розумного терміну апеляційного оскарження рішення суду.

Апелянтом не доведено та апеляційним судом не встановлено ґрунтовних обставин, що об`єктивно та непереборно вплинули на своєчасність вчинення учасником певних процесуальних дій у визначений порядок та протягом розумного строку.

Апеляційний суд одночасно враховує рівність учасників в адміністративній справі, а, відповідно, і наявність законних очікувань іншого учасника на своєчасну визначеність у спірних правовідносинах.

Таким чином, доводи апелянта про поважність причин пропуску процесуального строку, а також об`єктивність перешкод в оскарженні рішення суду у визначений термін, не знаходять свого підтвердження.

У справі Європейського суду з прав людини «Стаббігс та інші проти Великобританії» визначено, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях зазначає про те, що процесуальні строки (строки позовної давності) є обов`язковими для дотримання. Правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані (рішення Європейського суду у справі «Перез де Рада Каванілес проти Іспанії» від 28.10.1998 року, заява № 28090/95, пункт 45). Реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.

Пунктом 4 ч. 1 ст. 299 КАС України передбачено, що суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.

З огляду на викладене, оскільки апелянт не навів інших поважних причин пропуску строку звернення із скаргою, враховуючи норми процесуального законодавства, у відкритті апеляційного провадження слід відмовити.

Керуючись ст.ст. 121, 295, 298, 299, 325, 321, 329 КАС України, апеляційний суд -

У Х В А Л И В :

Відмовити у задоволенні клопотання Одеської митниці про визнання поважними причин пропуску строку на апеляційне оскарження та поновлення процесуального строку на апеляційне оскарження рішення Одеського окружного адміністративного суду від 20 березня 2023 року.

Відмовити у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Одеської митниці на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 20 березня 2023 року по справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська кабельна компанія» до Одеської митниці про визнання протиправними та скасування рішення щодо визначення (корегування) митної вартості товару, картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня вручення учаснику справи повного судового рішення.

Суддя-доповідач В.О.Скрипченко

Суддя М.П.Коваль

Суддя Ю.В.Осіпов