Постанова

від 07.02.2024 по справі 300/1523/23

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 лютого 2024 рокуЛьвівСправа № 300/1523/23 пров. № А/857/23241/23

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:

головуючого суддіШавеля Р.М.,

суддівБруновської Н.В. та Хобор Р.Б.,

з участю секретаря судового засідання - Василюк В.Б.,

а також сторін (їх представників):

від позивача Єжов О.Ю.;

від відповідача - Гавадзин М.В.;

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові апеляційну скаргу Головного управління ДПС в Івано-Франківській обл., утвореного як відокремлений підрозділ Державної податкової служби, на додаткове рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 23.10.2023р. в адміністративній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Завод ДК Орісіл» до Головного управління ДПС в Івано-Франківській обл., утвореного як відокремлений підрозділ Державної податкової служби, про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення щодо зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість та застосування штрафних (фінансових) санкцій (суддя суду І інстанції: Кафарський В.В., час та місце ухвалення додаткового рішення суду І інстанції: 13 год. 47 хв. 23.10.2023р., м.Івано-Франківськ; дата складання повного тексту додаткового рішення суду І інстанції: 24.10.2023р.),-

В С Т А Н О В И В:

27.03.2023р. (згідно з відомостями ярлика на поштовому відправленні) Товариство з обмеженою відповідальністю «Завод ДК Орісіл» (надалі позивач, платник податків, субєкт господарювання, ТзОВ «Завод ДК Орісіл») звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив визнати протиправним та скасувати винесене Головним управлінням ДПС в Івано-Франківській обл., утвореним як відокремлений підрозділ Державної податкової служби (надалі відповідач, податковий/контролюючий орган, ГУ ДПС в Івано-Франківській обл.) податкове повідомлення-рішення № 001323/0701 від 10.03.2023р., яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість /ПДВ/, задекларовану на рахунок платника в банку, в розмірі 1741370 грн. та застосовані штрафні (фінансові) санкції в сумі 870685 грн.; стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача понесені судові витрати по сплаті судового збору (Т.1, а.с.2-18; Т.3, а.с.25).

Згідно ухвали суду від 17.04.2023р. розгляд справи здійснено судом першої інстанції за правилами загального позовного провадження із повідомленням (викликом) сторін в судове засідання (Т.3, а.с.32-33).

Під час розгляду справи 11.10.2023р. за допомогою системи «Електронний суд» позивач скерував на адресу суду клопотання про стягнення судових витрат з відповідача, в якій просив стягнути на його користь понесені судові витрати на професійну правничу допомогу (Т.5, а.с.206 і на звороті).

12.10.2023р. за допомогою системи «Електронний суд» позивач надіслав до суду клопотання про долучення доказів, згідно якого просив стягнути на його користь за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ДПС в Івано-Франківській обл. судові витрати на проведення експертизи ТзОВ «Бюро економіко-правових експертиз» в сумі 20000 грн., на проведення експертиз Івано-Франківською торгово-промисловою палатою /ТПП/ в сумі 50532 грн., а також відшкодувати витрати на професійну правничу допомогу Адвокатського об`єднання /АО/ «Юрконс» в сумі 73800 грн. (Т.6, а.с.1-27).

Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 11.10.2023р. заявлений позов задоволено; визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення № 001323/0701 від 10.03.2023р.; стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача понесені судові витрати в розмірі 26840 грн. сплаченого судового збору (Т.5, а.с.42-58).

Згідно додаткового рішення суду від 23.10.2023р. заяву ТзОВ «Завод ДК Орісіл» про ухвалення додаткового рішення задоволено частково; стягнуто на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача ГУ ДПС в Івано-Франківській обл. витрати на професійну правничу допомогу в сумі 30000 грн. та витрати на проведення експертизи в сумі 3076 грн.; в задоволенні решти заяви відмовлено (Т.6, а.с.61-66).

Не погодившись з винесеним судовим рішенням (додатковим), його оскаржив відповідач ГУ ДПС в Івано-Франківській обл., який покликаючись на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, що в цілому призвело до помилкового вирішення спору, просить суд апеляційної інстанції скасувати додаткове рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою у задоволенні позову відмовити (Т.6, а.с.72-85).

Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує тим, що визначений судом розмір витрат на правову допомогу є завищеним. При цьому, адвокат вже був ознайомлений з обставинами справи та позицією інших учасників щодо предмету та суті спору, оскільки в провадженні судів першої та апеляційної інстанції перебувають аналогічні справи.

Щодо долучених письмових доказів експертного висновку № В-259 від 30.05.2023р. та висновку експерта за результатами проведення економічної експертизи № 06/06-23 від 06.06.2023р., протоколів допиту осіб наголошує на тому, що такі докази підлягають оцінці судом поряд з іншими доказами по справі.

Позивачем ТзОВ «Завод ДК Орісіл» скеровано до апеляційного суду відзив на апеляційну скаргу, в якому останній вважає її необґрунтованою і такою, що не підлягає до задоволення. Наголошує на тому, що суд першої інстанції правильно застосував норми матеріального права та ухвалив законне і справедливе додаткове судове рішення, яке також відповідає усталеній судовій практиці по наведеній категорії справ (Т.6, а.с.110-117).

Заслухавши суддю-доповідача по справі, представника відповідача на підтримання поданої скарги, заперечення представника позивача, перевіривши матеріали справи та апеляційну скаргу в межах наведених у ній доводів, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення, з наступних підстав.

Апелянтом ГУ ДПС в Івано-Франківській обл. оскаржується додаткове рішення суду щодо розподілу судових витрат, зокрема, про стягнення з відповідача на користь позивача понесених витрат на правову допомогу в розмірі 30000 грн. та витрат на проведення експертизи в сумі 3076 грн.

Згідно з ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до роз`яснень, які наведені в п.13.1 постанови Пленуму ВАС України № 7 від 20.05.2013р. «Про судове рішення в адміністративній справі» у разі часткового оскарження судового рішення суд апеляційної інстанції в описовій частині свого рішення повинен зазначити, в якій частині рішення суду першої інстанції не оскаржується, і при цьому не має права робити правові висновки щодо неоскарженої частини судового рішення.

Рішення суду першої інстанції в частині, що не оскаржена особою, яка подала апеляційну скаргу, не може бути скасовано або змінено апеляційним судом (п.13.2 цієї постанови).

Враховуючи, що додаткове рішення суду першої інстанції не оскаржується в частині відмови в задоволенні інших вимог заяви позивача про стягнення судових витрат, тому в цій частині додаткове судове рішення не переглядається судом апеляційної інстанції.

Приймаючи додаткове рішення, суд першої інстанції керувався тим, що долученими до матеріалів справи доказами доведено факт надання адвокатом позивачу ТзОВ «Завод ДК Орісіл» правничої допомоги в межах розгляду цієї справи.

Водночас, понесені витрати підлягають стягненню на користь позивача частково лише в розмірі 30000 грн.

Також оскільки висновки проведеної експертизи стосуються предмету спору лише частково (відповіді на четверте та п`яте питання), тому стягненню підлягають витрати в розмірі 3076 грн. (15,38 % від загальної кількості питань, поставлених на вирішення судово-економічної експертизи).

Колегія суддів вважає висновки суду першої інстанції щодо стягнення витрат на правову допомогу адвоката та витрат, пов`язаних із проведенням експертизи, такими, що не відповідають фактичним обставинам справи та нормам чинного законодавства, з наступних причин.

Стаття 59 Конституції України гарантує кожному право на правову допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Компенсація витрат на професійну правничу допомогу здійснюється у порядку, передбаченому ст.134 КАС України.

За змістом п.1 ч.3 ст.134 КАС України розмір витрат на правничу допомогу адвоката, серед іншого, складає гонорар адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, які визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

В силу вимог процесуального закону суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат (у даному випадку, за наявності заперечень учасника справи), що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципом справедливості як одного з основних елементів принципу верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, зважаючи на складність справи, якість підготовленого документу, витрачений адвокатом час тощо є неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Таким чином, при визначенні суми відшкодування судових витрат суд повинен керуватися критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та суті виконаних послуг. Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені, договором на правову допомогу, актами приймання-передачі наданих послуг, платіжними документи про оплату таких послуг та розрахунком таких витрат.

Отже, склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.

Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування зазначених витрат.

Позивачем заявлено до відшкодування витрати, пов`язані з професійною правничою допомогою, отриманою в суді першої інстанції від адвоката, в загальному розмірі 73800 грн.

На підтвердження факту надання правової допомоги адвокатом позивачем представлено наступні письмові докази (в копіях):

довідку № 11/10 від 11.10.2023р., видану АО «Юрконс»;

свідоцтво про реєстрацію адвокатського об`єднання № 564 від 19.02.2008р.;

свідоцтво про державну реєстрацію юридичної особи серії А01 № 202542 від 12.03.2008р.;

договір про надання правничої допомоги від 04.10.2022р.;

платіжну інструкцію № 5154 від 12.10.2023р. на суму 73 800 грн.;

акт про надання правової допомоги № 3 від 11.10.2023р. із деталізацією щодо видів правової допомоги, наданої позивачу, зокрема: підготовка, написання та подання позову до ГУ ДПС в Івано-Франківській обл., аналіз відзиву, підготовка та написання відповіді на відзив, аналіз клопотання про надання письмових документів (доказів) та пояснень відповідача, підготовка та написання додаткових пояснень у справі, аналіз пояснень, збір доказів, включаючи проведення опитування персоналу позивача та ТзОВ «Орісіл» та складання відповідних протоколів опитування, підготовка заяв, клопотань та письмових пояснень у справі, підготовка та участь (представництво) у судових засіданнях;

рахунок на оплату № 3 від 11.10.2023р. на суму 73800 грн.;

доповнення № 2 від 11.10.2023р. до додатку № 2 до договору про надання правничої допомоги від 04.10.2022р.;

доповнення № 1 від 17.04.2023р. до додатку № 2 до договору про надання правничої допомоги від 04.10.2022р.;

додаток № 2 від 17.03.2023р. до договору про надання правничої допомоги від 04.10.2022р. (Т.6, а.с.7-16).

Вирішуючи питання темпоральних меж подання заяви про стягнення витрат на правову допомогу, а також доказів на підтвердження їх фактичного понесення та розміру, колегія суддів об`єднаної палати Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду в справі № 340/2823/21 зауважила, що вказівка у ч.7 ст.139, ч.3 ст.143 КАС України на судові дебати, до закінчення яких сторона може заявити суду прохання (вимогу, клопотання) про розподіл витрат на професійну правничу допомогу, потрібно розуміти не як єдино можливу стадію розгляду справи по суті, на якій дозволяється повідомити суду про цю обставину. Це є останній етап - перед виходом суду до нарадчої кімнати для ухвалення судового рішення за наслідками розгляду справи - для того, щоб сторона могла заявити про необхідність подати докази на підтвердження розміру понесених витрат, які підлягають розподілу за наслідками розгляду справи.

Проте, підстави для розподілу судових витрат, зокрема, витрат на правничу допомогу, мають існувати до того, як справа буде розглянута по суті, і з цим пов`язується ухвалення додаткового рішення в цій частині.

Якщо ж до завершення розгляду сторона не заявила суду про розподіл витрат на професійну правничу допомогу, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді, й, відповідно, не надала документів, які ці витрати підтверджують, суд у такому випадку не має підстав розподіляти ці витрати.

Не виникне підстав для їх розподілу шляхом ухвалення додаткового судового рішення відповідно до ст.252 КАС України й тоді, коли заява про розподіл витрат на правничу допомогу, як і докази, які ці витрати підтверджують, будуть подані суду вже після того, як цей суд розгляне справу й ухвалить відповідне рішення.

У свою чергу, заява про вирішення питання щодо відшкодування витрат, які позивач поніс у зв`язку з розглядом справи, а також докази на їх підтвердження, не були подані в межах строку, встановленого ч.7 ст.139 КАС України.

Зокрема, заяву про відшкодування витрат на правову допомогу від 12.10.2023р., а також документи, які підтверджують понесені витрати, позивач подав до суду першої інстанції лише 12.10.2023р., тобто після того, як суд першої інстанції ухвалив рішення по справі від 11.10.2023р.

До цього позивач та його представник із заявами такого змісту не зверталися; документів, які б підтверджували понесені ним витрати на правничу допомогу до суду першої інстанції не подавали, відповідно суд, ухвалюючи рішення у справі, не мав підстав та обов`язку вирішувати таке питання, як і призначати судове засідання для його вирішення.

Зазначення у прохальній частині адміністративного позову узагальненої вимоги про стягнення судових витрат за результатами вирішення спору (яка може потребувати подальшого уточнення), подача проміжної заяви від 11.10.2023р. без чітких вимог не може розцінюватись як належне звернення до суду із заявою про відшкодування судових витрат (в тому числі на правову допомогу), адже за такого викладу прохальної частини, без наведення жодних мотивів та обґрунтувань, представлення відповідних документів, суд фактично позбавлений можливості встановити склад таких витрат, факт їх понесення та розмір.

Окрім цього, підстави для розподілу судових витрат, зокрема, витрат на правничу допомогу, мають існувати до того, як справа буде розглянута по суті, із цим пов`язується ухвалення додаткового рішення в цій частині.

Передбачена процесуальними нормами можливість подати суду протягом п`яти днів докази на підтвердження витрат на правничу допомогу з метою розподілу цих витрат й ухвалення з цього питання додаткового судового рішення є не способом заявити суду про необхідність вирішення цього питання (про яке сторона не висловлювалася раніше), а механізмом довести суду факт понесення цих витрат, як умову для їх розподілу.

З представлених документів убачається, що їх не тільки надали після того, як суд першої інстанції завершив розгляд справи, але й оформили після того, як суд ухвалив рішення від 11.10.2023р. по справі.

Зокрема, 11.10.2023р. були укладені доповнення № 2 до додатку № 2 до договору про надання правничої допомоги від 04.10.2022р., складено акт про надання правової допомоги, в якому міститься врахування участі адвоката в судового засідання від 11.10.2023р.; оплата послуг проведена 12.10.2023р.

За описаної ситуації суд першої інстанції не міг вирішувати питання про відшкодування на користь позивача витрат, пов`язаних з наданням професійної правничої допомоги, адже вимоги позивача, заявлені за посередництва його адвоката, про їх відшкодування основуються на обставинах, які набули об`єктивної форми після того, як суд розглянув і задовольнив його позов.

Іншими словами, колегія суддів не заперечує того, що позивач, звернувшись із позовом до суду, отримав правничу допомогу адвоката, як і того, що витрати, які він у зв`язку з цим фактично поніс чи міг (або ще має) понести, охоплюються поняттям судових витрат у значенні ст.134 КАС України. Але про ці обставини позивач не повідомив суду до ухвалення рішення від 11.10.2023р.

За таких обставин та відповідно до вимог ст.139 КАС України заявлені до стягнення витрати на професійну правничу допомогу адвоката не підлягають відшкодуванню.

При вирішенні наведеного питання щодо відшкодування витрат на правову допомогу колегія суддів враховує правову позицію Верховного Суду по наведеній категорії справ, яка викладена у постанові Великої Палати від 27.06.2018р. у справі № 826/1216/16, від 16.11.2022р. у справі № 922/1964/21, в постановах Касаційного адміністративного суду від 05.09.2019р. у справі № 826/841/17, від 19.09.2019р. у справі № 826/8890/18, від 07.07.2023р. у справі № 340/2823/21, які в силу приписів ч.5 ст.242 КАС України та ч.6 ст.13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» є обов`язковими під час вирішення наведеного спору.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до переконливого висновку про те, що у задоволенні заяви про винесення додаткового судового рішення стосовно стягнення судових витрат (понесених витрат на професійну правничу допомогу адвоката) слід відмовити, із вищевикладених підстав.

Окрім цього, в частині понесених витрат, пов`язаних із проведенням експертиз, що були проведені на замовлення позивача в експертних установах, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з ст.101 КАС України висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені перед експертом, складений у порядку, визначеному законодавством.

Предметом висновку експерта може бути дослідження обставин, які входять до предмета доказування та встановлення яких потребує наявних у експерта спеціальних знань.

Предметом висновку експерта не можуть бути питання права.

Висновок експерта може бути наданий на замовлення учасника справи або на підставі ухвали суду про призначення експертизи.

Висновок експерта викладається у письмовій формі і приєднується до справи.

Суд має право за заявою учасників справи або з власної ініціативи викликати експерта для надання усних пояснень щодо його висновку.

У висновку експерта повинно бути зазначено: коли, де, ким (ім`я, освіта, спеціальність, а також, за наявності, свідоцтво про присвоєння кваліфікації судового експерта, стаж експертної роботи, науковий ступінь, вчене звання, посада експерта), на якій підставі була проведена експертиза, хто був присутній при проведенні експертизи, питання, що були поставлені експертові, які матеріали експерт використав. Інші вимоги до висновку експерта можуть бути встановлені законодавством.

У висновку експерта має бути зазначено, що він попереджений (обізнаний) про відповідальність за завідомо неправдивий висновок, а у випадку призначення експертизи судом - також про відповідальність за відмову без поважних причин від виконання покладених на нього обов`язків.

Якщо під час підготовки висновку експерт встановить обставини, що мають значення для справи, з приводу яких йому не були поставлені питання, він має право включити до висновку свої міркування про ці обставини.

Із змісту ст.104 КАС України слідує, що учасник справи має право подати до суду висновок експерта, складений на його замовлення.

Порядок проведення експертних досліджень та складення висновків експерта за результатами проведеного позасудового експертного дослідження визначається відповідно до законодавства.

Якщо позасудове експертне дослідження пов`язане з повним або частковим знищенням об`єкта експертизи або зміною його властивостей, експерт має повідомити про це особу, яка до нього звернулася, в порядку, визначеному частиною четвертою статті 106 цього Кодексу.

Висновок експерта, складений за результатами позасудового експертного дослідження, під час якого був повністю або частково знищений об`єкт експертизи, який є доказом у справі, або змінено його властивості, не замінює сам доказ та не є підставою для звільнення від обов`язку доказування.

Висновок експерта, складений за результатами позасудового експертного дослідження, під час якого був повністю або частково знищений об`єкт експертизи або змінено його властивості, до розгляду судом не приймається, крім випадків, коли особа, яка його подає, доведе можливість проведення додаткової та повторної експертизи з питань, досліджених у висновку експерта.

У висновку експерта зазначається, що висновок підготовлено для подання до суду та експерт обізнаний про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок.

Експерт, який склав висновок за зверненням учасника справи, має такі самі права і обов`язки, що й експерт, який здійснює експертизу на підставі ухвали суду.

За заявою учасника справи про наявність підстав для відводу експерта, який підготував висновок на замовлення іншої особи, такий висновок судом до розгляду не приймається, якщо суд визнає наявність таких підстав.

Висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 90 цього Кодексу. Відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивованим у судовому рішенні (ст.108 КАС України).

Відповідно до ч.3 ст.132 КАС України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати:

1) на професійну правничу допомогу;

2) сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду;

3) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз;

4) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;

5) пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

Згідно з ч.ч.4-8 ст.137 КАС України у випадках, коли сума витрат на оплату робіт (послуг) спеціаліста, перекладача, експерта або проведення експертизи повністю не була сплачена учасниками справи попередньо (авансом), суд стягує ці суми на користь спеціаліста, перекладача, експерта чи експертної установи зі сторони, визначеної судом відповідно до правил про розподіл судових витрат, встановлених цим Кодексом.

Розмір витрат на підготовку експертного висновку на замовлення сторони, проведення експертизи, залучення спеціаліста, перекладача чи експерта встановлюється судом на підставі договорів, рахунків та інших доказів.

Розмір витрат на оплату робіт (послуг) залученого стороною спеціаліста, перекладача чи експерта має бути співмірним із складністю відповідної роботи (послуг), її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт (надання послуг).

У разі недотримання вимог щодо співмірності витрат суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на оплату робіт (послуг) спеціаліста, перекладача чи експерта, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат, які підлягають розподілу між сторонами.

Згідно висновків, викладених Великою палатою Верховного Суду в постанові від 22.11.2023р. у справі № 712/4126/22 системний аналіз положень процесуального законодавства дозволяє констатувати таке:

(1) витрати, пов`язані із залученням експертів та проведенням експертизи, належать до судових витрат;

(2) висновок експерта може бути підготовлений як на підставі ухвали суду про призначення експертизи, так і на замовлення учасника справи;

(3) у разі подання учасником справи до суду висновку експерта, складеного на його замовлення, у такому висновку має бути зазначено, що його підготовлено для подання до суду та що експерт обізнаний про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок. При цьому інша сторона може подати до суду заяву про наявність підстав для відводу експерта, який підготував висновок на замовлення іншої особи, і в разі, якщо суд визнає наявність таких підстав, зазначений висновок не приймається судом до розгляду;

(4) при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує не те, коли замовлено експертизу та отримано висновок експерта - до чи після звернення позивача до суду із позовом, а те, чи пов`язані безпосередньо ці витрати з розглядом справи.

Відшкодування витрат за проведення експертизи не обмежується випадком її призначення та проведення після відкриття провадження у справі. Відтак сторона, на користь якої ухвалено рішення, має право на відшкодування витрат за експертизу, проведену до подання позову, якщо такі витрати пов`язані з розглядом справи, зокрема якщо судом враховано відповідний висновок експерта як доказ.

Відмова у відшкодуванні судових витрат за проведення експертизи стороні, на користь якої ухвалене судове рішення (особливо, якщо суд врахував відповідний висновок експерта як доказ), не відповідає вимогам розумності та правової визначеності, «підриває» конструкцію забезпечення передбачуваності застосування процесуальних норм, а тому не є такою, що відповідає верховенству права.

Зі справи відомо, що у зв`язку з розглядом справи позивач поніс витрати на складання Висновку Івано-Франківської ТПП № В-256 від 30.05.2023р. та Цінової довідки Івано-Франківської ТПП № В-260 від 30.05.2023р. в сумі 50532 грн.

На підтвердження понесених витрат позивач представив:

акт виконаних робіт № В-259 від 30.05.2023р., назва послуги: експертиза товару по кількості, дослідження вартості нових товарів в країні придбання за одиницю. Вартість наданої послуги складає 24 58 грн.;

рахунок-акт виконаних робіт від 28.11.2022р., назва послуги: підтвердження виробника товару. Вартість наданої послуги складає 6720 грн.;

акт виконаних робіт № В-260 від 24.05.2023р., назва послуги: експертиза товару по кількості, дослідження вартості нових товарів в країні придбання за одиницю. Вартість наданої послуги складає 19254 грн.;

платіжна інструкція № 4630 від 17.05.2023р. на суму 43812 грн.;

платіжна інструкція № 4332 від 30.11.2022р. на суму 6720 грн.

Окрім того, представником ТзОВ «Завод ДК Орісіл» заявлено вимоги щодо стягнення з відповідача витрат на проведення експертизи, складеної ТзОВ «Бюро економіко-правових експертиз» у сумі 20000 грн., на підтвердження яких суду надано:

договір про надання послуг № 334 від 12.05.2023р.;

додаток до договору № 334 від 12.05.2023р.;

висновок експерта за результатами проведення судово-економічної експертизи № 06/06-23 від 06.06.2023р.;

акт надання послуг № 25 від 06.06.2023р. на суму 20000 грн.;

платіжні інструкції № 4623 від 16.05.2023р. на суму 10000 грн. та № 4691 від 07.06.2023р. на суму 10000 грн.

Під час розгляду справи суд першої інстанції не враховував зазначені висновки експертизи як доказ під час розгляду справи та ухвалення судового рішення. Також такі висновки не були враховані під час апеляційного розгляду справи, за наслідками якого апеляційний суд прийняв своє рішення.

Звідси, правові підстави для відшкодування позивача розмір витрат, понесених на оплату вартості експертних висновків, складених за його замовленнями, колегія суддів не убачає.

З огляду на вищевикладене, доводи апеляційної скарги є суттєвими і складають підстави для висновку про неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, що призвело до помилкового винесення додаткового судового рішення та стягнення на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу адвоката та витрат, пов`язаних із проведенням експертиз, через що додаткове рішення суду підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови про відмову в задоволенні заяви про винесення додаткового рішення та відшкодування витрат на професійну правничу допомогу і витрат, пов`язаних із проведенням експертиз, з вищевикладених мотивів.

Оскільки вимоги апеляційної скарги в частині оскарження додаткового рішення суду сформульовані апелянтом некоректно, тому стосовно додаткового рішення суду апеляційній вимоги підлягають до часткового задоволення.

Керуючись ст.139, ч.3 ст.243, ст.310, п.2 ч.1 ст.315, п.п.1, 4 ч.1 ст.317, ч.1 ст.321, ст.ст.322, 325, 329 КАС України, апеляційний суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС в Івано-Франківській обл., утвореного як відокремлений підрозділ Державної податкової служби, задовольнити частково.

Додаткове рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 23.10.2023р.в адміністративній справі № 300/1523/23 скасувати та прийняти нову постанову, якою в задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Завод ДК Орісіл» про винесення додаткового рішення та відшкодування витрат на професійну правничу допомогу і витрат, пов`язаних із проведенням експертиз, відмовити.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня проголошення судового рішення; у випадку оголошення судом апеляційної інстанції лише вступної та резолютивної частини судового рішення зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя Р. М. Шавель судді Н. В. Бруновська Р. Б. Хобор Дата складання повного тексту судового рішення: 09.02.2024р.