Постанова

від 09.02.2024 по справі 640/35633/21

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 лютого 2024 року

м. Київ

справа №640/35633/21

касаційне провадження № К/990/19767/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Гончарової І.А.,

суддів - Пасічник С.С., Ханової Р.Ф.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві

на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 16 березня 2023 року (колегія суддів у складі: головуючий суддя - Костюк Л.О.; судді - Бужак Н.П., Кобаль М.І.)

у справі № 640/35633/21

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЗОВНІШНЬОТОРГОВЕЛЬНА ФІРМА СМАРТ»

до Головного управління ДПС у м. Києві

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И В:

У грудні 2021 року Товариство з обмеженою відповідальністю «ЗОВНІШНЬОТОРГОВЕЛЬНА ФІРМА СМАРТ» (далі - ТОВ «ЗФ СМАРТ»; позивач; платник) звернулося до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у м. Києві (далі - ГУ ДПС у м. Києві; відповідач; контролюючий орган) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 06 серпня 2021 року № 00595470704.

Окружний адміністративний суд м. Києва рішенням від 08 листопада 2022 року в задоволенні адміністративного позову відмовив повністю, дійшовши висновку про неможливість ідентифікувати наявний на складі товар та встановити фактичний залишок товару саме ТОВ «ЗФ СМАРТ», що обумовлює безпідставність включення ним до розрахунку бюджетного відшкодування податку на додану вартість за березень 2021 року сум податку, сплачених у ціні відповідних товарно-матеріальних цінностей.

Шостий апеляційний адміністративний суд постановою від 16 березня 2023 року рішення суду першої інстанції скасував та прийняв нове - про задоволення позову.

ГУ ДПС у м. Києві звернулося до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 16 березня 2023 року, а рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 08 листопада 2022 року залишити в силі.

В обґрунтування своїх вимог відповідач посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права. При цьому наголошує на тому, що подання платником уточнюючого розрахунку додатково підтверджує факт неправомірного заявлення ним до бюджетного відшкодування за березень 2011 року суми податку на додану вартість у розмірі 29000000,00 грн.

Верховний Суд ухвалою від 03 липня 2023 року відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою ГУ ДПС у м. Києві.

14 серпня 2023 року від позивача надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому він зазначив, що доводи касаційної скарги не спростовують правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права.

Переглядаючи оскаржуване судове рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судом апеляційної інстанції норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ним норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на таке.

Судами з`ясовано, що відповідачем проведено перевірку ТОВ «ЗФ СМАРТ» з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість на поточний рахунок платника податку за березень 2021 року, за результатами якої складено акт від 15 червня 2021 року № 46830/26-15-07-04-02/40990824.

Перевіркою встановлено порушення позивачем вимог пункту 200.4 статті 200 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - ПК України) з огляду на виявлення відсутності права на отримання бюджетного відшкодування за період березень 2021 року в розмірі 29000000,00 грн та врахування такої суми від`ємного значення при наданні бюджетного відшкодування податку на додану вартість, що мотивовано неможливістю ідентифікувати наявний на складі ТОВ «ЗФ СМАРТ» товар та встановити фактичний його залишок.

На підставі зазначеного акта перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 06 серпня 2021 року № 00595470704, згідно з яким відмовлено в бюджетному відшкодуванні податку на додану вартість у розмірі 29000000,00 грн.

Надаючи оцінку правомірності прийняття контролюючим органом названого акта індивідуальної дії, Верховний Суд виходить із такого.

Згідно з пунктом 50.1 статті 50 ПК України у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу) платник податків самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов`язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку.

Платник податків має право не подавати такий розрахунок, якщо відповідні уточнені показники зазначаються ним у складі податкової декларації за будь-який наступний податковий період, протягом якого такі помилки були самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявлені.

Платник податків, який самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє факт заниження податкового зобов`язання минулих податкових періодів, зобов`язаний, за винятком випадків, установлених пунктом 50.2 цієї статті: а) або надіслати уточнюючий розрахунок і сплатити суму недоплати та штраф у розмірі трьох відсотків від такої суми до подання такого уточнюючого розрахунку. Цей штраф не застосовується у разі подання уточнюючого розрахунку до податкової декларації з податку на прибуток підприємств за попередній податковий (звітний) рік з метою здійснення самостійного коригування відповідно до статті 39 цього Кодексу у строк не пізніше 1 жовтня року, наступного за звітним; б) або відобразити суму недоплати у складі декларації з цього податку, що подається за податковий період, наступний за періодом, у якому виявлено факт заниження податкового зобов`язання, збільшену на суму штрафу у розмірі п`яти відсотків від такої суми, з відповідним збільшенням загальної суми грошового зобов`язання з цього податку.

Якщо після подачі декларації за звітний період платник податків подає нову декларацію з виправленими показниками до закінчення граничного строку подання декларації за такий самий звітний період або подає у наступних податкових періодах уточнюючу декларацію внаслідок виконання вимог пункту 169.4 статті 169 цього Кодексу, то штрафи, визначені у цьому пункті, не застосовуються.

Пунктом 50.2 статті 50 ПК України передбачено, що платник податків під час проведення документальних планових та позапланових перевірок (з урахуванням термінів продовження, зупинення або перенесення термінів її проведення) не має права подавати уточнюючі податкові декларації (розрахунки) до поданих ним раніше податкових декларацій з відповідного податку і збору за звітний (податковий) період, який перевіряється контролюючим органом.

Це правило не поширюється на випадки, встановлені абзацом третім пункту 50.1 статті 50 цього Кодексу.

Системний аналіз наведених положень дає підстави для висновку, що платник податків може скористатися своїм правом на виправлення значень податкових зобов`язань у разі самостійного виявлення помилки шляхом відображення відповідних сум в податковій декларації за звітний податковий період або внесення змін до податкової звітності у порядку, визначеному статтею 50 ПК України. При цьому таке право має бути реалізоване не пізніше закінчення 1095 дня, що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації та/або граничного строку сплати грошових зобов`язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання

Встановлене пунктом 50.2 статті 50 ПК України обмеження стосується виключно подання уточнюючого розрахунку та виключно в період здійснення контрольного заходу (документальної планової та позапланової перевірки). При цьому норми ПК України не визначають, що уточнюючі розрахунки неможливо подати і після проведення перевірки.

Більш того, можливість уточнення показників податкової звітності за періоди, які вже перевірено контролюючим органом, передбачена пунктом 50.3 статті 50 ПК України, згідно з яким у разі якщо платник податків подає уточнюючий розрахунок до податкової декларації, поданої за період, що перевірявся, або не подає уточнюючий розрахунок протягом 20 робочих днів після дати складення довідки про проведення електронної перевірки, якою встановлено порушення податкового законодавства, відповідний контролюючий орган має право на проведення позапланової перевірки платника податків за відповідний період.

Таким чином, платник податків може скористатися правом подання уточнюючого розрахунку у період після проведення перевірки і до прийняття контролюючим органом податкового повідомлення-рішення за наслідками такої перевірки, а контролюючий орган, приймаючи у такому випадку відповідне податкове повідомлення-рішення за наслідками перевірки, повинен встановити дійсний обов`язок платника зі сплати податку з урахуванням даних уточнюючого розрахунку.

Наведене правозастосування узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними в постановах від 21 серпня 2019 року у справі № 805/4187/16-а, від 24 лютого 2020 року у справі № 440/4443/18 та від 22 квітня 2021 року у справі № 360/3701/19.

У розглядуваній ситуації судом апеляційної інстанції з`ясовано, що позивач, користуючись правом подання уточнюючого розрахунку відповідно до положень статті 50 ПК України та з урахуванням термінів, передбачених нормами ПК України, у період після проведення перевірки і до прийняття контролюючим органом податкового повідомлення-рішення 11 червня 2021 року подав уточнюючий розрахунок податкових зобов`язань з податку на додану вартість у зв`язку з виправленням самостійно виявлених помилок за березень 2021 року. Зазначений уточнюючий розрахунок прийнято ГУ ДПС у м. Києві, що останнім не заперечується.

Вказаним уточнюючим розрахунком ТОВ «ЗФ СМАРТ» зменшено задекларовані в податковій декларації з податку на додану вартість за звітний (податковий) період березень 2021 року показники в частині заявлених сум податку на додану вартість до бюджетного відшкодування на рахунок платника в банку в загальному розмірі 29000000,00 грн.

У зв`язку з цим на момент прийняття контролюючим органом оскаржуваного податкового повідомлення-рішення в інтегрованій картці платника була відсутня переплата з податку на додану вартість у розмірі 29000000,00 грн, що відповідачем не заперечувалося, однак не враховано без належного мотивування причин цього.

З огляду на викладене та враховуючи, що за правилами частини другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази, а суд апеляційної інстанції не допустив порушення норм процесуального права, які б могли вплинути на встановлення дійсних обставин справи, та правильно застосував норми матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги ГУ ДПС у м. Києві без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанції - без змін.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 351, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві залишити без задоволення.

Постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 16 березня 2023 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач І. А. Гончарова

Судді С. С. Пасічник

Р. Ф. Ханова