Рішення

від 07.02.2024 по справі 380/24020/23

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 лютого 2024 рокусправа № 380/24020/23Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Москаля Р.М., розглянув за правилами спрощеного позовного провадження (в порядку письмового провадження) адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Перша українська виробнича компанія» до Львівської митниці про визнання протиправним та скасування рішення,

В С Т А Н О В И В:

На розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява товариства з обмеженою відповідальністю «Перша українська виробнича компанія» (далі ТОВ «ПУВК», позивач) до Львівської митниці з вимогою визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товару № UA209000/2023/000122/1 від 13.06.2023.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що між ТОВ «ПУВК» (покупець) та JARMAG Sp. Z.o.o. (Польща) (продавець) укладений зовнішньоекономічний контракт № JM К016/2022 від 15 листопада 2022 року, відповідно до умов якого позивач придбав волокна штапельні, синтетичні, непіддані кардо чи гребенечесанню і не оброблені іншим способом, з поліефіру, використовується для власних виробничих потреб, як сировина для виробництва нетканих матеріалів: - поліефірне штапельне силіконізоване волокно HCS 7ДЕН/64мм вторинне. Кількість - 13787,00 кг (51 рулон), - поліефірне штапельне силіконізоване волокно HCS 15ДЕН/64мм вторинне. Кількість - 8940,86 кг (33 рулони). Для підтвердження заявленої митної вартості товару до митниці разом з митною декларацією декларантом позивача були подані документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості, визначені ст.53 Митного кодексу України, а саме: сертифікат якості від 23.12.2022, сертифікат якості від 26.12.2022, пакувальний лист від 07.06.2023, рахунок проформа № К/11300/23/676 від 02.06.2023, рахунок фактура № 23К00177 від 07.06.2023, автотранспортна накладна від 07.06.2023, сертифікат про походження товару № PL/MF/AT 0101618 від 07.06.2023, прайс лист від 01.06.2023, банківський платіжний документ, що стосується товару від 05.06.2023, рахунок фактура про надання транспортно експедиційних послуг № З23- 004372 від 07.06.2023, довідка про транспортні витрати від 07.06.2023, зовнішньоекономічний контракт № JM К016/2022 від 15.11.2022, додаткова угода № 1 від 21.02.2023 р. до зовнішньоекономічного контракту № JM К016/2022 від 15.11.2022, договір-заявка № З23-004372 про перевезення від 05.06.2023, експортна митна декларацію країни відправлення № 23PL322010E0332168 від 07.06.2023. Позивач пояснює, що митна вартість товару визначалась декларантом за основним методом згідно п.1 ч.1 статті 57 Митного кодексу України (далі - МК) (ціною договору). У процесі здійснення процедури митного контролю та оформлення, посадовою особою митниці повідомленням було вказано на виявлення розбіжностей та витребувано у декларанта додатково документи. Стверджує, що на вимогу митного органу надав такі документи: платіжне доручення SWIFT від 06 липня 2023 року на суму 19 209,43 дол. США, акт надання послуг № З23-004372 від 15 червня 2023, платіжна інструкція № 468 від 15 червня 2023. Позивач вказує, що в процесі здійснення процедури митного контролю посадовою особою відповідача зазначено, що митна вартість імпортованого товару за ціною договору не може бути визнана у зв`язку з тим, що декларантом не подано додаткових документів, витребуваних митницею, а подані до митного оформлення та на вимогу митного органу документи містять розбіжності та неточності. Виходячи з викладеного, митниця не погодилась із задекларованою митною вартістю та прийняла рішення про коригування митної вартості. Позивач не погоджується з таким рішенням відповідача та вказує, що дійсна вартість ввезених товарів визначена у договорі, тому рішення суперечить вимогам законодавства, є безпідставним та необґрунтованим. Просив задовольнити позову у повному обсязі.

Відповідач позов не визнає. Представниця відповідача просить суд відмовити в задоволенні позову в повному обсязі з мотивів, викладених у відзиві на позовну заяву (а.с.50-57). Стверджує, що відповідач правомірно прийняв оскаржуване рішення. Відповідач посилається на норми статті 52 Митного кодексу України, відповідно до яких орган декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню. Зазначає, що митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів. Оскільки надані ТОВ «ПУВК» документи містили розбіжності та не містили всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари це обумовлювало необхідність запитувати від декларанта/уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 МК додаткові документи та відомості. Надіслані на вимогу митного органу документи не усувають виявлені невідповідності. Інших документів на вимогу не надано. Львівська митниця вважає, що рішення про коригування митної вартості № UA209000/2023/000122/1 від 13.06.2023 прийняте з дотриманням вимог чинного законодавства та не підлягає скасуванню.

Львівська митниця подала клопотання про розгляд цієї справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Необхідність такого розгляду цієї справи обґрунтовує необхідністю дослідженням доказів для повного та всебічного встановлення всіх обставин справи. Суд враховує характер спірних правовідносин у цій справі, предмет та підстави позову, склад учасників справи, а також те, що позиція учасників справи щодо оцінки зібраних у справі доказів викладена ними в заявах по суті спору. За таких обставин суд не встановив підстав для розгляду справи в судовому засіданні з повідомленням/викликом сторін, тому відмовляє у задоволенні цього клопотання.

Позивач подав відповідь на відзив, де навів аргументи, аналогічні за змістом до тих, що викладені у позовній заяві.

Суд дослідив аргументи учасників справи, наведені у заявах по суті справи, долучені до матеріалів справи копії письмових доказів та встановив такі фактичні обставини справи і відповідні їм правовідносини:

ТзОВ «Перша українська виробнича компанія» (покупець) та JARMAG Sp. z o. o. (Польща) (продавець) уклали зовнішньоекономічний Контракт № JM К016/2022 від 15 листопада 2022 року, відповідно до умов якого позивач придбав волокна штапельні, синтетичні, непіддані кардо чи гребенечесанню і не оброблені іншим способом, з поліефіру, використовується для власних виробничих потреб, як сировина для виробництва нетканих матеріалів: - поліефірне штапельне силіконізоване волокно HCS 7ДЕН/64мм вторинне. Кількість - 13787,00 кг (51 рулон), - поліефірне штапельне силіконізоване волокно HCS 15ДЕН/64мм вторинне. Кількість - 8940,86 кг (33 рулони). Відповідно до п. 1.1 Зовнішньоекономічного контракту Продавець зобов`язується поставити, а Покупець зобов`язується прийняти та оплатити сировину у кількості та вартості, вказаних у рахунку-фактурі/інвойсі, який додається до кожної партії товару і є невід`ємною частиною цього контракту. Відповідно до п. 1.2 Зовнішньоекономічного Контракту умови поставки по даному Контракту FCA/DAP/CPT та вказуються в рахунку-фактурі/інвойсі на кожну окрему партію поставки (у відповідності Інкотермс 2010).

З метою митного оформлення товарів декларант подав Львівській митниці митну декларацію № 23UA209160006479U9 від 09.06.2023 разом з копіями документів на товар, що підтверджують їх заявлену митну вартість, зокрема: - сертифікат якості від 23.12.2022, - сертифікат якості від 26.12.2022, - пакувальний лист від 07.06.2023, - рахунок проформа №К/11300/23/676 від 02.06.2023, - рахунок фактура № 23К00177 від 07.06.2023, - автотранспортна накладна від 07.06.2023, - сертифікат про походження товару № PL/MF/AT 0101618 від 07.06.2023, - прайс лист від 01.06.2023, - банківський платіжний документ, що стосується товару від 05.06.2023, - рахунок фактура про надання транспортно експедиційних послуг № З23- 004372 від 07.06.2023, - довідка про транспортні витрати від 07.06.2023, - зовнішньоекономічний контракт № JM К016/2022 від 15.11.2022, - додаткова угода № 1 від 21.02.2023 р. до зовнішньоекономічного контракту № JM К016/2022 від 15.11.2022, - договір-заявка № З23-004372 про перевезення від 05.06.2023, - експортна митна декларацію країни відправлення № 23PL322010E0332168 від 07.06.2023.

Позивач визначив митну вартість товарів, обравши для цього основний метод, - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції).

За наслідками опрацювання наданих документів Львівська митниця надіслала повідомлення про надання документів на підтвердження митної вартості: «а саме: - зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який замінює його, та додатки до нього у разі їх наявності;- якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи що стосуються оцінюваного товару за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; - якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування; - транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів (рахунок на перевезення, договір на перевезення); - виписку з бухгалтерської документації; - каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; - копію митної декларації країни відправлення; - висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини. Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару».

Позивач просив визнати та погодити митну вартість на основі поданих документів, а також на вимогу додатково надав такі документи: платіжне доручення SWIFT від 06 липня 2023 року на суму 19 209,43 дол. США, акт надання послуг № З23-004372 від 15 червня 2023, платіжна інструкція № 468 від 15 червня 2023.

За результатами опрацювання поданої декларації та документів Львівська митниця прийняла Рішення про коригування митної вартості товарів № UA209000/2023/000120/2 від 12.06.2023 (а.с. 27, далі - оскаржуване рішення).

У рішенні Львівської митниці про коригування митної вартості товарів № UA209000/2023/000120/2 від 12.06.2023, в графі 33 зазначено таке: «Відповідно до п.1 ч. 4 ст. 54 МКУ здійснено контроль наявності в підтверджуючих документах усіх відомостей в кількісному виразі, використаних при обчисленні митної вартості. В рамках реалізації положень статей 52,53,54,55,58,335 Митного кодексу України від 13.03.2012 № 4495-VI (далі-МКУ), за результатами опрацювання документів, наданих для підтвердження заявленої митної вартості товару, митна вартість не може бути визнана з наступних причин: -подані до митного оформлення документи згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій та третій статті 53 МКУ, не містять всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за товар; - надані декларантом на запит митного органу документи не містять всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена. До митного оформлення заявлено товар - поліефірне штапельне силіконізоване волокно вторинне на умовах поставки FCA PL Gdansk, відповідно до положень Інкотермс -2010, термін FCA (Free Carrier (... named place) Франко перевізник (… назва місця) означає, що продавець доставить товар, який пройшов митне очищення, зазначеному покупцем перевізнику до названого місця, Відповідно до частини 10 статті 58 Митного кодексу України, до митної вартості товарів додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо зони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, зокрема; - витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; - витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов`язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; - витрати на страхування цих товарів. Відповідно до Правил заповнення декларації митної вартості, затверджених Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 № 599, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 18 червня 2012 р. за № 984/21296, у розділі Б «Складові митної вартості, гривень» зазначаються витрати (складові митної вартості), передбачені частиною десятою статті 58 Кодексу, що не включені до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, підтверджені документально (договорами, рахунками, товаротранспортними накладними, розрахунками на основі транспортних тарифів тощо). Для підтвердження витрат на транспортування декларантом відповідне до частини другої статті 53 МКУ подаються транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів. До зазначених документів можуть належати: (акт виконаних робіт (наданих послуг)) від виконавця договору (контракту) про надання транспортно-експедиційних послуг, що містить реквізити сторін, суму та умови платежу, інші відомості, відповідно до яких встановлюється належність послуг до товарів; банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунка-фактури; калькуляція транспортних витрат (якщо перевезення товарів здійснюється з використанням власного транспортного засобу). FCA - Франко-перевізник, товар доставляється перевізнику замовника, поставка вважається виконаною: - у випадку, якщо обумовлене місце передачі товару знаходиться у продавця (не вданому випадку, оскільки місце знаходження Продавця м. Люблін), - коли товар завантажений на визначений покупцем засіб перевезення. У всіх інших випадах, - коли товар готовий до відгрузки перевізнику на засобах перевезення продавця. Рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору про перевезення не містить відомості про такі складові митної вартості як навантаження та страхування товару до місця ввезення на митну територію України. Отже в даному випадку витрати на завантаження товару на транспортний засіб можливо не включені до митної вартості оцінюваного товару. Дата рахунку не відповідає заявленому в ЕМД. Також в даному рахунку зазначені експедиційні послуги, які не враховані в митній вартості оцінюваного товару. Вартість перевезення відповідно до рахунку № 323-004372 від 07.06.2023. по території України зазначена по маршруту Рава-Руська - Великі Мости, Дніпро, однак у графі 3 (місце призначення) автотранспортної ! накладної CMR від 07.06.2023р. № б/н зазначено м. Великі Мости, що суттєво зменшує відстань та відповідно витрати на перевезення товару після перетину кордону. Таким чином, відомості щодо складових митної вартості, а саме - належним чином розподілена вартість транспортування оцінюваних товарів до місця ввезення на митну територію України, не підтверджено документально та не піддаються обчисленню, що є порушенням вимог положень частини 21 статті 58 МКУ. За результатом аналізу поданих документів встановлено наступне: - в автотранспортній накладній СМР від 07.06.2023 відсутні відомості у графі 5 (документи), 22 (печатка відправника), що суперечить вимогам статті 6 Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів (Женева, 19 травня 1956) та ЗУ «Про приєднання України до Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів» від 01.08.2006 № 57-V. - виявлено розбіжності щодо умов оплати товару, а саме: згідно зовнішньоекономічного договору від 15.11.2022 № JM К016/2022 пункт 3.1. - 100% передоплата на розрахунковий рахунок Продавця, вказаний в Контракті. Доповненням до договору від 21.02.2023 № 1 обумовлено порядок оплати за товар: 30% передоплата, залишок 30 днів після відвантаження товару (без внесення змін у відповідний пункт контракту 3.1., хоча пункт 7.1. про право власності на товар посилається саме на цей пункт- 100% передоплата). Відповідно до рахунку-фактури № 23К00177 фактурна вартість становить 27273,43 дол. США, та зазначено післяоплата, однак до митного оформлення надано банківський платіжний документ у якому сума не відповідає інвойсу. -В інвойсі № 23К00177 відсутні відомості щодо зовнішньоекономічного договору та рахунку-проформи. А також містить розбіжності щодо ваги брутто/нетто із проформою. У наданому прайс-листі продавця також зазначено передоплата, таким чином порушено вимоги частини 2 статті 53 МКУ щодо надання платіжних та/або бухгалтерських документів, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару.

Таким чином, Львівською митницею були встановлені невідповідності у поданих документах та відсутність належних відомостей, які обґрунтовують заявлені числові значення митної вартості, визначеної за основним методом. Відповідно до частини 2-3 статті 53 Митного кодексу України декларанту і виставлена вимога про надання додаткових документів, для підтвердження митної вартості: додатки до зовнішньоекономічного договору (контракту) у разі їх наявності; рахунок-проформу; якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару (видаткові, податкові накладні); транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів (оплата попередніх аналогічних поставок, заявки на транспортні послуги, акт виконаних робіт (наданих послуг)); якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування; договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; виписку з бухгалтерської документації; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; копію митної декларації країни відправлення; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини; переклади документів відповідно до вимог ст.254 МКУ. Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару. На вимогу декларантом надіслано: проформу-інвойс, імпортну декларацію відправника (вартість та вага не відповідають заявленому), прайс-лист відправника (не виробника), посередницький інвойс від виробника у якому опис товару не відповідає оцінюваному (відсутній термін регенероване (вторинне)), відповідь на вимогу про не можливість надання інших документів. У відповідності до ч.5 ст.54 МКУ, де зазначено, що при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів митний орган має право упевнюватись в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості, що позиціонується з положеннями ст.17 Угоди про застосування статті VII ГАТТ/СОТ від 1994 р., та відповідно до вимог п. 2 ч. 6 ст. 54 МКУ, у зв`язку з неподанням декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 МКУ, заявлену митну вартість не визнано. Проведено консультації з декларантом згідно з ст.57 МКУ. Неможливо застосувати наступні методи визначення митної вартості, а саме методу 2а (ст. 59 МКУ) з причини відсутності в митного органу та декларанта інформації про ідентичні товари. Застосовано метод 2б (ст. 60 МКУ). Митний кодекс України від 13.03.2012 року № 4495-VI розділ ІІІ. Джерелом інформації для коригування митної вартості слугувала МД від 20.01.2023 № UA209160/2023/000704, де рівень митної вартості такого подібного товару становить 1,5711 дол. США за кг. Коригування на обсяг партії не проводилось».

За результатами розгляду митної декларації та поданих до неї документів, інспектор митниці прийняв рішення про відмову у митному оформленні товарів з підстави прийняття 12.06.2023 Львівською митницею рішення про коригування митної вартості товарів №UA209000/2023/000120/2.

З метою отримання товару у вільний обіг декларант подав нову митну декларацію з митною вартістю, визначеною відповідно до вимог оскарженого рішення про коригування, якій присвоєно номер № 23UA209160006615U0, така була оформлена Львівською митницею, після чого оскаржив рішення про коригування митної вартості до суду.

При прийнятті рішення суд керується такими нормами права:

Митний Кодекс України (далі - МК України) визначає засади організації та здійснення митної справи в У країні, регулює економічні, організаційні, правові, кадрові та соціальні аспекти діяльності митної служби України, спрямований на забезпечення захисту економічних інтересів України, створення сприятливих умов для розвитку її економіки, захисту прав та інтересів суб`єктів підприємницької діяльності та громадян, а також забезпечення додержання законодавства України з питань митної справи.

Частиною першою статті 246 МК України визначено, що метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.

Митне оформлення розпочинається з моменту подання органу доходів і зборів декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання органом доходів і зборів від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію (частина перша статті 248 МК України).

Частиною першою статті 257 МК України визначено, що декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії або їх електронні (скановані) копії, засвідчені електронним цифровим підписом декларанта або уповноваженої ним особи.

Відповідно до частини шостої статті 257 МК України умови та порядок декларування, перелік відомостей, необхідних для здійснення митного контролю та митного оформлення, визначаються цим Кодексом. Положення про митні декларації та форми цих декларацій затверджуються Кабінетом Міністрів України, а порядок заповнення таких декларацій та інших документів, що застосовуються під час митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, - центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Приписами статті 49 МК України визначено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Частинами першою, другою статті 51 МК України визначено, що митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.

Відповідно до частини першої статті 52 МК України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Відповідно до частини четвертої статті 58 МК України митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.

Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця. Платежі необов`язково повинні бути здійснені у вигляді переказу грошей (зокрема, але не виключно). Такі платежі можуть бути здійснені шляхом акредитива, інкасування або за допомогою інших розрахунків (вексель, передача цінних документів тощо) (частини п`ята, сьома статті 58 МК України).

Відповідно до частини другої статті 52 МК України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; 2) подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації.

Стаття 53 МК України визначає перелік документів, що подаються декларантом для підтвердження заявленої митної вартості. У випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення (частина перша статті 53 МК України).

Згідно з частиною другою статті 53 МК України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Частина п`ята статті 53 містити норми, відповідно до яких забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Відповідно до частини третьої статті 53 МК України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Частиною першою статті 55 МК України визначено, що рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Під час митного оформлення при прийнятті органом доходів і зборів письмового рішення про коригування митної вартості товарів декларант або уповноважена ним особа може здійснити коригування заявленої митної вартості у строк, встановлений частиною другою статті 263 цього Кодексу. Декларант може провести консультації з органом доходів і зборів з метою обґрунтованого вибору методу визначення митної вартості на підставі інформації, яка наявна в органі доходів і зборів (частина четверта, п`ята статті 55 МК України).

Відповідно до частини першої статті 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Частиною другою статті 57 МК України визначено, що основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу (частина третя статті 57 МК України). Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності (частина четверта статті 57 МК України).

Частиною восьмою статті 57 МК України визначено, що у разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Згідно з частиною першою статті 64 МК України у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GAТТ). Частиною другою статті 64 МК України визначено, що митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) органами доходів і зборів митних вартостях.

Як зазначено в частині четвертій статті 64 МК України у разі якщо ця стаття застосовується органом доходів і зборів, він на вимогу декларанта або уповноваженої ним особи зобов`язаний письмово поінформувати їх про митну вартість, визначену відповідно до положень цієї статті, та про використаний при цьому метод.

Відповідно до частини сьомої статті 55 МК України у випадку незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів орган доходів і зборів за зверненням декларанта або уповноваженої ним особи випускає товари, що декларуються, у вільний обіг за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю цих товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та забезпечення сплати різниці між сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною органом доходів і зборів, шляхом надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу. Строк дії таких гарантій не може перевищувати 90 календарних днів з дня випуску товарів.

Згідно з частиною другою статті 55 МК України прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити:

1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана органом доходів і зборів; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування; 5) інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною органом доходів і зборів; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному органом доходів і зборів відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.

Відповідно до статті 55 МК України наказом Міністерства фінансів України №598 від 24.05.2012 серед іншого затверджено Правила заповнення рішення про коригування митної вартості товарів. В пункті 2.1 цих Правил у розділі заповнення графи 33 «Обставини прийняття Рішення та джерела інформації, що використовувалися митним органом для визначення митної вартості» зазначено, що у графі також вказується про проведення процедури консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору методів визначення митної вартості товарів відповідно до вимог статей 59-61 Кодексу. Результати проведеної консультації, а також причини, через які не можуть бути застосовані методи визначення митної вартості товарів за ціною договору щодо ідентичних, подібних (аналогічних) товарів (наприклад, відсутня інформація щодо вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів), фіксуються у графі. Посилання на використання цінової бази Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби у Рішенні допускається тільки при визначенні митної вартості відповідно до положень статей 59, 60 та 64 Кодексу з обов`язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, з поясненнями щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо. У випадку визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу (стаття 64 Кодексу) зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні.

Відповідно до частини п`ятої статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. При вирішенні цього спору суд враховує такі висновки Верховного Суду:

- «…органи доходів і зборів мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше. Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву в правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає органу доходів і зборів право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів», постанова від 18.12.2018 у справі № 821/110/18;

- « … витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України […] Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації», постанова від 17.07.2019 у справі № 809/872/17;

- «… у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, митний орган повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням другорядних методів», постанова від 05.03.2019 у справі № 815/143/174;

- «… в силу частини другої статті 55 Митного кодексу України та вимог наказу Міністерства фінансів України № 598 від 24 травня 2012 року «Про затвердження форми рішення про коригування митної вартості товарів, Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів та Переліку додаткових складових до ціни договору» - рішення про коригування митної вартості товару повинно містити обґрунтування причин, через які митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, а також обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування. Зазначення в рішенні лише формальних посилань на неможливість перевірки задекларованої митної вартості суперечить наведеним вимогам законодавства», постанова від 21.12.2018 у справі № 815/1670/17. В цій постанові Верховний Суд зазначив, що відсутність в рішеннях обґрунтувань розрахунку скоригованої митної вартості є самостійною підставою для їх скасування.

При прийнятті рішення суд керується такими мотивами:

аналіз наведених вище норм МК України дозволяє зробити такі висновки:

- основним методом визначення митної вартості товарів є метод «за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції)»;

- закон визначає вичерпний перелік документів, що подаються декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення, а також забороняє вимагати будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в статті 53 МК України;

- митний орган має повноваження витребувати додаткові документи лише за наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;

- закон визначає чіткий перелік обставин, які зумовлюють виникнення обґрунтованого сумніву щодо визначеної декларантом митної вартості товару.

Отже, посадова особа митного органу для прийняття рішення про витребування в декларанта додаткових документів (з метою підтвердження заявленої митної вартості) зобов`язана встановити та чітко викласти обставини, що свідчать про:

- обґрунтованість сумніву щодо вказаної декларантом митної вартості;

- причини, що унеможливлюють перевірку заявленої митної вартості на підставі наданих декларантом документів.

Основним способом реалізації повноважень митного органу в цій ситуації є процедура консультацій з декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості та обов`язок послідовного вибору методів (від першого до резервного) визначення митної вартості.

При цьому єдиною правовою підставою для прийняття митним органом рішення про коригування заявленої декларантом митної вартості товару за резервним методом є наявність сукупності наступних умов:

1) подання суб`єктом господарювання до митного оформлення не повного пакету документів, перелік яких закріплено у статті 53 Митного кодексу України;

2) ненадання на вимогу контролюючого органу додаткової уточнюючої документації на підтвердження саме числового значення заявленої митної вартості;

3) виявлення митним органом розбіжностей у поданій документації, які унеможливлюють визначення безпосередньо митної вартості товару за основним методам (за ціною договору);

4) обґрунтування причин неможливості визначення митної вартості товару за жодним із методів, що передують обраному відповідачем.

Суд встановив, що позивач визначив митну вартість товару за ціною договору, яка зазначена в інвойсі № 23К00177 від 07.06.2023 (27273,43 USD), з урахуванням витрат на транспортні послуги. На підтвердження заявленої митної вартості товару декларант надав митному органу разом з митними деклараціями документи, визначені частиною другою статті 53 МК України, а саме: - сертифікат якості від 23.12.2022, - сертифікат якості від 26.12.2022, - пакувальний лист від 07.06.2023, - рахунок проформа № К/11300/23/676 від 02.06.2023, - рахунок фактура № 23К00177 від 07.06.2023, - автотранспортна накладна від 07.06.2023, - сертифікат про походження товару № PL/MF/AT 0101618 від 07.06.2023, - прайс лист від 01.06.2023, - банківський платіжний документ, що стосується товару від 05.06.2023, - рахунок фактура про надання транспортно експедиційних послуг № З23- 004372 від 07.06.2023, - довідка про транспортні витрати від 07.06.2023, - зовнішньоекономічний контракт № JM К016/2022 від 15.11.2022, - додаткова угода № 1 від 21.02.2023 р. до зовнішньоекономічного контракту № JM К016/2022 від 15.11.2022, - договір-заявка № З23-004372 про перевезення від 05.06.2023, - експортна митна декларацію країни відправлення № 23PL322010E0332168 від 07.06.2023.

Суд враховує, що митний орган має повноваження вимагати додаткові документи лише у разі, коли подані декларантом для митного оформлення документи містять розбіжності, ознаки підробки або відсутні відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомості щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Суд проаналізував зміст наданих декларантом документів та встановив, що такі містять необхідні відомості щодо ціни, яка була фактично сплачена за товар. Так, в інвойсі № 23К00177 від 07.06.2023 чітко вказано вартість товару «волокна штапельні, синтетичні, не піддані кардо чи гребенечесанню і не оброблені іншим способом, з поліефіру, використовується для власних виробничих потреб, як сировина для виробництва нетканих матеріалів: - поліефірне штапельне силіконізоване волокно HCS 7ДЕН/64мм вторинне. Кількість - 13787,00 кг (51 рулон), - поліефірне штапельне силіконізоване волокно HCS 15ДЕН/64мм вторинне. Кількість - 8940,86 кг (33 рулони) (загальна вартість 27273,43 USD).

Оцінюючи аргументи відповідача у цій справі на підтвердження обґрунтованості сумніву посадової особи митниці в задекларованій митній вартості товару суд враховує, що ТОВ «ПУВК» на електронне повідомлення митного органу щодо надання додаткових документів на підтвердження заявленої вартості товару надіслало митниці повідомлення про надання додаткових документів щодо митної декларації МД: № 23UA209160006479U9, додатково надало: платіжне доручення SWIFT від 06 липня 2023 року на суму 19209,43 дол.США, акт надання послуг № З23-004372 від 15 червня 2023, платіжна інструкція № 468 від 15 червня 2023.

Як видно з матеріалів справи, відповідач фактично витребував усі визначені у ст. 53 Митного кодексу України документи, проте не надав суду достатніх доказів того, що подані декларантом для митного оформлення товару документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів в недостовірності наданої інформації. Водночас відповідач обґрунтовує оскаржуване рішення тим, що декларант не подав всіх витребуваних у нього документів. Такі дії митного органу не узгоджуються з положеннями п. 2 ч. 4 ст. 54 МК України та сприяють тому, що декларант, будучи необізнаним стосовно фактичних причин, за яких заявлена ними митна вартість не може бути визнана, не має реальної можливості усунути такі недоліки на стадії здійснення митного контролю правильності визначення задекларованої ним митної вартості товарів.

Щодо тверджень відповідача про невключення митним органом витрат, пов`язаних із транспортуванням товару, суд зазначає, що на підтвердження складових митної вартості товару, пов`язаних із транспортуванням товару, позивач надав митниці договір-заявку №0З23-004372 про перевезення від 05.06.2023, рахунок фактуру про надання транспортно експедиційних послуг № З23- 004372 від 07.06.2023, довідку про транспортні витрати від 07.06.2023, автотранспортну накладну від 07.06.2023, акт надання послуг № З23-004372 від 15 червня 2023, платіжну інструкцію № 468 від 15 червня 2023. Ці докази підтверджують такі обставини: на виконання умов Зовнішньоекономічного контракту, для організації перевезення 05 червня 2023 року позивач звернувся до експедитора ФОП ОСОБА_1 , уклав договір заявку № З23-004372 про надання транспортно експедиційних послуг, на підставі якого позивачу був виставлений рахунок на оплату № З23-004372 на суму 95000 грн, що включав: - послуги перевезення по маршруту: Gdansk, Польща - митний перехід Рава-Руська. Сума послуги 37800 грн; - послуги перевезення по маршруту: митний перехід Рава-Руська Великі Мости, Львівська область - Дніпро, Дніпропетровська область, Україна. Сума послуги 56 800,00 грн; - експедиційні послуги. Сума послуги 400 грн. Аналогічна інформація міститься і у довідці про транспортні витрати, де крім іншого, зазначено, що завантаження здійснено за рахунок продавця; страхування вантажу не проводилося. Крім того, поставка товару здійснювалася на умовах FCA, що означає обов`язок продавця здійснити передачу товару перевізнику або іншій особі, номінованій покупцем, в своїх приміщеннях або в іншому обумовленому місці. Покупець зобов`язаний за свій рахунок укласти договір перевезення товару від названого місця. Відповідно до правил Інкотермс 2010 обов`язок оплати навантаження товару та митного оформлення в країні експорту покладається на продавця товару і не є обов`язком покупця. З огляду на ці мотиви суд дійшов висновку, що позивач під час митного оформлення надав митниці всі необхідні документи, пов`язані із витратами на витрат на завантаження на транспортний засіб та транспортування товару.

Щодо твердження відповідача про неправильно зазначену дату рахунку від експедитора, суд зазначає, що це твердження суперечить фактичним обставинам справи та поданим до митного оформлення документам, оскільки як і у графі 44 митної декларації 23UA209160006479U9 (щодо якої прийнято рішення про відмову в митному оформленні) та графі 44 митної декларації 23UA209160006615U0 (по якій товар відпущено у вільний обіг) та у картці відмови № UA209160/2023/000137, яку складає відповідач при винесенні рішення про коригування митної вартості, вказано реквізити рахунку на оплату: «№ З23-004372, дата 07.06.2023», тобто правильну інформацію про рахунок.

Відповідач стверджує, що позивач не включив до митної вартості усі експедиційні послуги, оскільки у рахунку від експедитора зазначено послуги перевезення за маршрутом: митний перехід Рава-Руська Великі Мости, Львівська область - Дніпро, Дніпропетровська область, Україна, однак у графі 3 (місце призначення) автотранспортної накладної CMR від № б/н зазначено м. Великі Мости, що суттєво зменшує відстань та відповідно витрати на перевезення після перетину кордону. Відповідаючи на цей аргумент суд звертає увагу на те, що відповідно до пункту 5 частини 10 статті 58 МК України при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються витрати на транспортування оцінюваних товарів до місця ввезення на митну територію України. Відповідно до пункту 2 частини 11 статті 58 МК України до митної вартості не включаються витрати або кошти за умови виділення їх з ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, що документально підтверджені та які піддаються обчисленню, витрати на транспортування після ввезення. Таким чином, витрати на транспортування після ввезення товару на митну територію України не включаються до складу митної вартості товару. У вищезазначеному рахунку від експедитора та довідці про транспортні витрати вартість перевезення оцінюваного товару розподілена до ввезення на митну територію України, а саме з Гданську (Польща) до митного переходу Рава-Руська. Такі витрати були включені до митної вартості товару, як того вимагає пункт 5 частини 10 статті 58 МК України. Отже, витрати, пов`язані із перевезенням оцінюваного товару після ввезення на митну територію України, не входять до митної вартості товару, а тому посилання відповідача на необхідність включення таких витрат суперечить МКУ.

Щодо зауважень митного органу до заповнення СMR, суд зазначає, що у наданій позивачем автотранспортній накладній наявні усі необхідні відомості, передбачені Конвенцією про договір міжнародного автотранспортного перевезення вантажів. Крім того, автотранспортна накладна СMR не є документом, що підтверджує митну вартість товару, а стосується оформлення перевезення товару автотранспортним засобом.

Щодо зауваження відповідача про відсутність договірних відносин із перевізником LLC Smila-Transavto, зазначеним у СMR, суд з`ясував таке: для здійснення перевезення товару позивач уклав договір № 100253-1 від 10.05.2023 із ФОП ОСОБА_1 про надання транспортно-експедиційних послуг по здійсненню перевезень вантажів автомобільним транспортом у міжнародному та міжміському сполученні (а.с. 34). Відповідно до п. 2.2 Договору ФОП ОСОБА_1 має право укладати від свого імені договори з іншими особами для забезпечення організації перевезення товару позивача. Таким чином, на виконання умов Договору № 100253-1 від 10.05.2023, ФОП ОСОБА_1 залучив третіх осіб, а саме перевізником LLC Smila-Transavto. Суд звертає увагу, що залучення третіх осіб для виконання господарських зобов`язань експедитора не впливає на визначення митної вартості товарів. Крім того, при надсиланні вимоги митного органу до декларанта про надання додаткових документів, договір з перевізником LLC Smila-Transavto не запитувався, про його відсутність не згадувалося. Натомість відповідач, вимагаючи надати додаткові документи, просто зацитував статтю 53 МКУ без конкретизації, яких саме документів недостатньо для митного оформлення товарів, тим самим спонукаючи позивача діяти на власний розсуд. Тому покликання на відсутність котрогось із документів, які раніше не витребовувались, як на підставу для коригування митної вартості товару, є очевидно безпідставними та необґрунтованими.

Щодо оплати позивачем задекларованого товару.

Відповідно до п. 3.1 Зовнішньоекономічного контракту № JM К016/2022 від 15 листопада 2022 року оплата за товар здійснюється таким чином: 100% переоплата на рахунок Продавця на підставі проформи інвойс. 21.02.2023 Позивач та JARMAG Sp. z o. o. (Польща) уклали Додаткову угоду № 1 до Зовнішньоекономічного контракту № JM К016/2022 від 15.11.2022, якою погоджено нові умови оплати, а саме 30% передоплата на рахунок Продавця, вказаний у Зовнішньоекономічному контракті, згідно проформи-інвойсу. Відповідно, 06.02.2023 сторони погодили проформу-інвойс № К/11300/22/515 на суму 25050,00 дол. США. Умови поставки FCA. Позивач надав при митному оформленні товару квитанцію про сплату постачальнику 30% від суми за даною проформою-інвойсом, що складає 8064 дол. США та підтверджується відповідним платіжним дорученням SWIFT (а.с.21). Надалі поставка товару по проформі інвойс № К/11300/23/676 було погоджена та здійснена через комерційний інвойс № 23К00177 від 07.06.2023 на суму 27273,43 дол. США. Відповідні документи були надані відповідачу для здійснення митного оформлення товару. 06.07.2023, після завершення митного оформлення, позивач сплатив постачальнику товару 19209,43 дол.США, що підтверджується відповідним платіжним дорученням SWIFT, у якому є посилання на згаданий комерційний інвойс. Оскільки, на дату митного оформлення комерційний інвойс № 23К00177 від 07.06.2023 не був повністю оплачений, то відповідно у позивача не було обов`язку надати митниці платіжний документ, що на той момент не існував. Також суд зазначає, що зауваження відповідача про те, що в рахунку - інвойсі відсутнє посилання на зовнішньоекономічний контракт, не може бути підставою для висновку про неможливість ідентифікації інвойсу з поставкою товару, якщо така ідентифікація може бути проведена на основі інших документів, доданих на підтвердження митної вартості товару.

Оцінюючи надані декларантом до митного оформлення документи та додаткові пояснення (на вимогу митниці в процесі митних консультацій) на підтвердження заявленої митної вартості товару суд дійшов висновку, що такі документи є достатніми для підтвердження заявленої ТОВ «ПУВК» митної вартості декларованого товару за основним методом.

Оцінюючи рішення про коригування митної вартості товару в частині, що стосується визначення митної вартості товару за 3 методом (за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів), суд враховує таке:

письмове рішення митниці про коригування заявленої митної вартості товарів відповідно до закону має містити: наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування. Таким чином, у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, орган доходів і зборів повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням методу визначення митної вартості за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів.

В оскарженому рішенні про коригування митної вартості товарів:

- відсутнє належне обґрунтування неможливості застосування методу 2а;

- застосування методу визначення митної вартості за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів та визначення митної вартості імпортованого товару обґрунтовано митницею використанням інформації з баз даних ЄАІС Держмитслужби та зазначенням номеру та дати митної декларації МД № UA209160/2023/000704 від 20.01.2023, де рівень митної вартості такого подібного товару становить 1,5711 дол. США за кг.

В графі 33 оскаржуваного рішення про коригування митної вартості вказані лише номер та дата митної декларації, що слугували джерелом інформації для прийняття рішення про коригування митної вартості. Таким чином, суд констатує, що митний орган не навів жодних пояснень чи розрахунків щодо здійснених коригувань, а також детальної інформації про товари, які було використано в якості джерела інформації, про числові значення митної вартості таких товарів, умови поставки, країну походження, фактурну вартість, діапазон декларованих цін за ідентичні чи подібні товари тощо та відповідно не довів подібність (аналогічність) товарів, вказаних у митній декларації на яку посилається.

Суд також враховує, що відповідач має доступ до цінової бази усіх ввезених на митну територію України товарів та може відібрати за критерієм код УКТЗЕД всі митні оформлення за першим методом за певний період та проілюструвати діапазон оформленої митної вартості (від мінімальної до максимальної) ідентичних чи подібних товарів, вказавши обсяг поставок, країну походження тощо. Тому зазначення лише номерів та дат митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, без будь-якого обґрунтування їх вибору із сотень інших митних оформлень, без пояснення критеріїв відбору, а також докладної інформації щодо номенклатури, характеристик товару, умов його поставки тощо не підтверджує обґрунтованість визначеної відповідачем митної вартості товару та свідчить про свавільність оскаржуваного рішення.

Тому, зазначення лише номера та дати однієї митної декларації, котра з неочевидних суду причин була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, без будь-якого обґрунтування її вибору, без пояснення критеріїв відбору, а також докладної інформації щодо номенклатури, характеристик товару, умов поставки тощо не підтверджує обґрунтованість визначеної відповідачем митної вартості товару та свідчить про свавільність оскаржуваного рішення.

Враховуючи наведені мотиви, суд дійшов висновку, що оскаржене рішення про коригування митної вартості товарів є необґрунтованим, а відповідач не довів правомірності свого рішення про коригування митної вартості товарів в частині визначення митної вартості імпортованого товару.

Отже, рішення про коригування митної вартості товарів № UA209000/2023/000122/1 від 13.06.2023 не відповідає встановленим у частині другій статті 2 КАС України критеріям обґрунтованості та розсудливості, а тому підлягає скасуванню як протиправне.

Частиною першою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. Відповідно до приписів цієї статті КАС України та враховуючи рішення про задоволення позову, суд стягує на користь позивача суму сплаченого ним судового збору за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Відповідно до норм статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати, на професійну правничу допомогу.

Представник позивача в позовній заяві просить стягнути з відповідачів на користь позивача судові витрати, а саме сплачений ним судовий збір в розмірі 2684 грн. та витрати на правову допомогу в сумі 8000 грн. Відповідач заперечив щодо заявленої суми витрат на правничу допомогу з огляду на їх неспівмірність зі складністю справи.

Враховуючи обґрунтованість позовних вимог ТОВ «ПУВК», суд стягує на користь позивача суму сплаченого ним судового збору за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат на правничу допомогу, суд керується такими положеннями:

Відповідно до частини другої статті 134 КАС України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката. За правилами частини третьої цієї статті, для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Частиною 7 статті 139 КАС України передбачено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Відповідно до пункту 4) статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» від 05.07.2012 № 5076-VI договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору. Нормами статті 30 цього Закону визначено, що формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту є гонорар. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Як визначено в частині п`ятій статті 134 КАС України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

На підтвердження підстав, факту понесення та розміру витрат, пов`язаних з розглядом справи, представник позивача надав суду копії таких документів:

1) договір про надання правничої допомоги від 06.07.2023, укладений між Адвокатським об`єднанням «Смарт юрист» в особі керуючого партнера Соколова Дмитра Ігоровича та ТОВ «ПУВК» в особі директора Вдовченка Андрія Васильовича; додаток № 6 до даного договору;

2) звіт про надану правничу допомогу з переліком наданих послуг: - аналіз отриманих від клієнта документів 1 год; - надання правової кваліфікації обставинам справи 30 хв; - визначення нормативно-правової підстави вимоги 30 хв; - здійснення моніторингу судових рішень 40 хв; - визначення судової практики застосування правових норм для встановлення правової позиції 20 хв; - підготовка адміністративного позову 7 год; - подання до Львівського окружного адміністративного суду позову; - здійснення аналізу відзиву Львівської митниці 1 год; - підготовка відповіді на відзив 1 год. 30 хв. Загальна вартість робіт становить 8000 грн.;

3) платіжна інструкція № 1036 від 23.11.2023 на суму 000 грн.

Оцінюючи характер наданої адвокатом правової допомоги відповідно до згаданого звіт про надану правничу допомогу суд погоджується із твердженням відповідача та зауважує, що дана справа відноситься до справ незначної складності, тому розмір витрат, зазначений адвокатом, не є пропорційний до складності справи. Підсумовуючи наведені мотиви, суд ухвалює відшкодувати позивачу за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судові витрати на професійну правничу допомогу у сумі 5368 грн., тобто в подвійному розмірі судового збору, сплаченого за вирішення цього спору професійним суддею.

Керуючись ст.ст. 19-22,25-26,90,139,229,241-246,250,251,255,295 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати рішення Львівської митниці Державної митної служби України про коригування митної вартості товарів № UA209000/2023/000122/1 від 13.06.2023.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Львівської митниці (79000, Львівська область, місто Львів, вул. Костюшка Т., буд. 1; ідентифікаційний код 43971343) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Перша українська виробнича компанія» (80074, Львівська обл., Червоноградський район, місто Великі Мости, вул. Львівська, буд. 111; ідентифікаційний код 44811461) судові витрати на сплату судового збору в сумі 2684 (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири ) гривні та витрати на правничу допомогу в сумі 5368 (п`ять тисяч триста шістдесят вісім) гривень.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

СуддяМоскаль Ростислав Миколайович